Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/2926/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 04.05.2017. Зареєстровано: 04.05.2017. Забезпечено надання загального доступу: 10.05.2017.
Дата набрання законної сили: 26.06.2018
Результат оскарження 26.06.2018 Апеляційний суд міста Києва: скасовано вирок повністю з ухваленням нового вироку
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ун. № 759/2926/16-к пр. № 1-кп/759/36/17 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		04 травня 2017 року м. Київ
		 
		Святошинський районний суд м. Києва в складі: 
		головуючого - судді ОСОБА_1 ; 
		при секретарі - ОСОБА_2 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження за обвинувальним актом стосовно 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Коломия, Івано-Франківської обл., гр-на України, українець, середньо-спеціальна освіта, одружений, працює, зареєстрований: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 , не судимий, -
		який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
		сторони: прокурори ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинувачений ОСОБА_6 , захисники  ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , інші учасники  потерпілий ОСОБА_9 ,
		 В С Т А Н О В И В: 
		ОСОБА_10 пред`явлено обвинувачення, яке сформульовано в обвинувальному акті і підтримане прокурором під час судового розгляду, такого змісту.
		17 січня 2015 року о 22 год 30 хв ОСОБА_6 керував технічно справним автомобілем «Renault-Logan» д.н.з НОМЕР_1 , рухаючись в другій смузі руху (всього три в попутному напрямку і три в зустрічному) по бульвару Кольцова в м. Києві зі сторони вул. Картвелішвілі у напрямку вул. Симиренко та наближався до регульованого світлофором пішохідного переходу, розташованого на перехресті з вулицями Зодчих та Сім`ї Сосніних. У цей час на цьому пішохідному переході зліва-направо відносно руху вказаного автомобіля рухалися на червоний сигнал світлофора пішоходи ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Натомість ОСОБА_6 в порушення вимог п.п. 2.3 «б», 10.1 та 12.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністра України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі  Правил), при виникненні небезпеки для руху, якою були вказані два пішоходи та яких він був об`єктивно спроможний завчасно виявити, не зреагував на зміну дорожньої обстановки та своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості керованого ним автомобіля аж до його зупинки, продовжив рух та, не переконавшись у безпеці маневру, почав перестроюватися вправо у першу смугу руху, внаслідок чого на перехресті бульвару Кольцова з вулицями Зодчих та Сім`ї Сосніних в м. Києві здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_13 , який переходив проїзну частину на вказаному регульованому пішохідному переході на червоний сигнал світлофора.
		Вказані дії ОСОБА_14 спричинили ОСОБА_15 тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, численних переломів кісток склепіння та основи черепу, крововиливів під м`яку оболонку, речовину та шлуночки головного мозку, в стовбур мозку, забоїв головного мозку, внутрішньо-мозкової гематоми лівої пікулі мозку з розвитком набряку-набухання головного мозку, які у своїй сукупності призвели до смерті ОСОБА_13 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 о 00 год 55 хв, а також множинні садна, переломи кінцівок та інші крововиливи. Як стверджується в обвинуваченні, порушення з боку водія ОСОБА_14 вимог п.п. 2.3 «б», 10.1 та 12.3 Правил перебуває у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди (далі  ДТП) та її наслідками у виді смерті ОСОБА_13 .
		З урахуванням викладеного вказані дії ОСОБА_14 , який керував транспортним засобом, стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України як  порушення правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 , не оспорюючи самого факту ДТП та її наслідків у виді смерті пішохода ОСОБА_13 а також своєї прямої причетності до цієї пригоди як водія технічно справного автомобіля «Renault-Logan» д.н.з НОМЕР_1 , свою вину у вчинені злочину за наведених вище обставин не визнав у повному обсязі і показав, що дійсно 17 січня 2015 року близько 22 год 30 хв, керуючи вказаним автомобілем і рухаючись в другій смузі руху по бульвару Кольцова в м. Києві, наближався до регульованого світлофором перехрестя з вулицею Зодчих. Рухаючись на зелений сигнал світлофора в темну пору доби із включеними фарами на невеликій швидкості, уважно слідкував за дорожньою обстановкою, у салоні автомобіля був сам. Побачив силуети пішоходів, коли вони вже були на середині дорозі на відстані в декілька метрів. Оскільки з лівого боку освітлення дороги не було, тому раніше побачити цих пішоходів він не міг. Вказані пішоходи раптово почали на червоне світло світлофора перебігати дорогу на регульованому пішохідному переході зліва-направо відносно руху його автомобіля. Реагуючи на їх біг, він сигналив, нажав на гальма та лише тоді змінив напрямок руху вправо, тобто в протилежний бік від пішоходів, що зафіксовано на відео реєстраторі іншого автомобіля, який їхав за ним. Якщо б ці пішоходи не бігли, а переходили дорогу у звичайному темпі, було б більше часу для прийняття рішення і трагедія не сталася б. На жаль, уникнути зіткнення з пішоходом ОСОБА_16 , який не припинив перебігати дорогу, не вдалося, внаслідок чого було здійснено наїзд на нього і як наслідок останній отримав тяжкі травми голови, від яких помер. Як наполягав обвинувачений, він не порушував вимог п. п. 2.3 «б», 10.1 та 12.3 Правил, оскільки, реагуючи на зміну дорожньої обстановки  біг пішоходів, сигналив, зменшив швидкість руху свого автомобіля та, уникаючи зіткнення з ними, здійснив перестроювання вправо. Водночас, не зважаючи на свою правову позицію, вважав за необхідне допомогти сім`ї загиблого і зробив це фактично, що підтверджується розпискою потерпілого.
		Сторона захисту вважає, що органом досудового розслідування не здобуто і не надано суду під час судового розгляду допустимих доказів винуватості ОСОБА_14 у вчиненні поставленого йому у провину діяння, справа розслідувана з обвинувальним ухилом. Враховуючи викладене, сторона захисту просила ухвалити виправдувальний вирок.
		Суд повно, всебічно та неупереджено дослідивши всі обставини даного провадження, об`єктивно та за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на такому дослідженні, оцінивши кожний поданий сторонами доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов таких висновків.
		В обґрунтування винуватості ОСОБА_14 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, сторона обвинувачення посилалася на докази, які були безпосередньо досліджені під час судового розгляду, а саме на дані, які містять:
		а) показання під час судового засідання обвинуваченого ОСОБА_14 , в яких він не оспорював своєї причетності як водія автомобіля «Renault-Logan» д.н.з НОМЕР_1 до вказаного ДТП, що призвело до загибелі гр-на ОСОБА_13 ;
		б) протоколи огляду та додаткового огляду місця ДТП від 17 січня та 28 серпня 2015 року (додатки до них), в яких зафіксована дорожня обстановка на момент ДТП, локалізація останньої на місцевості, а також стан транспортного засобу та вся слідова інформація (а. 109-119; 154-155);
		в) акт медичного огляду ОСОБА_6 з метою виявлення стану сп`яніння (а. 120);
		г) висновок експерта судового медика № 209 від 17 серпня 2015 року, яким описані виявлені при дослідженні трупа ОСОБА_13 тілесні ушкодження, їх характер та локалізація, їх зв`язок з ДТП та причини смерті (а. 133-138);
		ґ) протокол огляду відеозапису «WWW.mp4» від 23 червня 2015 року (фото таблиці до нього) та сам вказаний відеозапис, на якому безперервно зафіксовані дорожня обстановка перед та в момент вказаного вище ДТП, а також обставини самої цієї пригоди (а. 126-132);
		д) висновок експерта автотехніка № 434ат від 06 листопада 2015 року, за яким причиною ДТП є невідповідність дій ОСОБА_14 вимогам п. 12.3 Правил (а. 140-149).
		Факт причетності ОСОБА_14 як водія технічно справного автомобіля «Renault-Logan» д.н.з НОМЕР_1 до ДТП, яка сталася за викладених в обвинувальному акті фактичних обставин за його участю 17 січня 2015 року о 22 год 30 хв на регульованому світлофором перехресті бульвару Кольцова в м. Києві із вулицями Зодчих та Сім`ї Сосніних і наслідком якої сталося смертельне травмування пішохода ОСОБА_13 , суд вважає доведеним, крім власне самими поясненнями обвинуваченого, також іншими належними, допустимими і достовірними безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, якими визнає дані, що містять:
		-протокол огляду місця ДТП від 17 січня 2015 року (схема та фото таблиці до нього), згідно з яким у присутності понятих та ОСОБА_14 як учасника ДТП оглядалось місце останнього на перехресті бульвару Кольцова в м. Києві із вулицями Зодчих (поворот вправо) та Сім`ї Сосніних (поворот вліво) та встановлено, що на час огляду (23 год. 20 хв.  темна пора доби) погода без опадів, чистий та вологий стан дорожнього покриття, освітлювання здійснюється міським електроосвітлюванням. Місцем ДТП є регульовані світлофором перехрестя та пішохідний перехід, автомобіль під керуванням ОСОБА_14 рухався по бульвару Кольцова - головна дорога, на проїзній частині нанесена подвійна осьова лінія горизонтальної розмітки, яка ділить смуги попутного та зустрічного напрямків руху (10 м та 9,9 м відповідно, всього 19,9 м), та переривчасті лінії, які ділять три смуги руху попутного напрямку руху автомобіля ОСОБА_14 (3,2 м; 3,4 м; 3,4 м, всього 10 м), стоп  лінія «зебра» - регульований пішохідний перехід. У правій смузі руху на перехресті б-ру Кольцова із вул. Зодчих безпосередньо знаходиться автомобіль «Renault-Logan» д.н.з НОМЕР_1 (стан гальмівної системи, рульового управління, шин, системи освітлення та дзеркал - в нормі), на ньому виявлені пошкодження: відсутній передній державний номер, пошкоджена касета для його кріплення; тріснутий передній бампер справа; деформація капоту справа та передньої блок фари; тріщина лобового скла справа; зігнуте праве бокове дзеркало. Видимість з робочого місця водія на місці фіксації автомобіля із включеним світлом фар (ближнім чи дальнім)  150 м, оглядовість з кабіни водія: вправо  15 м, а вліво  20 м. Слідова інформація на дорожньому покритті відсутня, позаду і праворуч автомобіля виявлена пляма бурого кольору, схожа на кров;
		-протокол додаткового огляду місця ДТП від 28 серпня 2015 року (схема до нього), згідно з яким встановлено, що на місці вказаного ДТП з правого боку проїзної частини на бульварі Кольцова розташовані електроопори, відстань між регульованим пішохідним переходом та другою від нього назад по руху електроопорою становить 58,9 м;
		-акт медичного огляду з метою виявлення стану сп`яніння від 18 січня 2015 року (02 год 16 хв), за яким  ОСОБА_6 тверезий, в сечі етанолу не виявлено;
		-висновок експерта судового медика № 209 від 17 серпня 2015 року, згідно з яким при дослідженні трупа  ОСОБА_13 , 40 років, були виявлені: - тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми (забійна рана правої тем`яно-скроневої ділянки), численних переломів кісток склепіння та основи черепу, крововиливів під м`яку оболонку, речовину та шлуночки головного мозку, в стовбур мозку, забоїв головного мозку, внутрішньо-мозкової гематоми лівої пікулі мозку з розвитком набряку-набухання головного мозку, які мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження (за критерієм небезпеки для життя) та у своїй сукупності призвели до смерті ОСОБА_13 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 о 00 год 55 хв, перебуваючи з нею у прямому причинному зв`язку; - численні садна на зовнішніх поверхнях тазової ділянки з правого боку, правового стегна, правої колінної ділянки та правої гомілки, закриті переломи кісток тазу та правої гомілкової кістки, які мають ознаки тілесного ушкодження середньої тяжкості і не мають прямого причинного зв`язку із смертю ОСОБА_13 ; - недокрів`я внутрішніх органів, шунтування кровотечі в нирках, крововиливи під ендокардом лівого шлуночка серця, які мають ознаки легкого тілесного ушкодження. Виявлені тілесні ушкодження виникли від дії тупих предметів і могли утворитися в процесі автомобільної травми, а саме співударяння автомобіля, що рухався, з пішоходом. У момент первинного контакту з автомобілем постраждалий міг знаходитися у вертикальному чи близькому до нього положенні та міг як бути у статиці, так і в динаміці і був звернутий правою бічною стороною тіла до транспортного засобу. Стану сп`яніння у ОСОБА_13 не виявлено, його смерть настала від відкритої черепно-мозкової травми, численних переломів кісток склепіння та основи черепу, крововиливів під м`яку оболонку, речовину, шлуночки головного мозку та стовбур мозку, забоїв головного мозку, внутрішньо-мозкової гематоми лівої пікулі мозку з розвитком набряку-набухання головного мозку;
		-протокол огляду відеозапису під назвою «WWW.mp4» від 23 червня 2015 року (фото таблиці до нього) та безпосередньо досліджений під час судового розгляду вказаний відеозапис, тривалістю 01 хв 59 сек, розміщений на диску Verbatim CD-R № …1486А2, який являє собою безперервний запис з відео реєстратора автомобіля (далі  автомобіль № 1), який рухається в темну пору доби із включеним світлом фар по бульвару Кольцова в м. Києві зі сторони вул. Картвелішвілі у напрямку вул. Симиренко та наближається до регульованого світлофором пішохідного переходу, розташованого на перехресті з вулицями Зодчих (поворот вправо) та Сім`ї Сосніних (поворот вліво). Цей запис фіксує дорожню обстановку перед та в момент вказаного вище ДТП, а також обставини самої цієї пригоди. Обставини, що мають безпосереднє значення для завдань даного провадження, зафіксовані, починаючи з 01 хв 05 сек цього запису, а згідно налаштувань відео реєстратора  з 23 год 18 хв 17 сек 17 січня 2015 року, коли автомобіль № 1 на зелений сигнал світлофора відновлює свій рух по бульвару Кольцова в напрямку перехрестя з вулицями Зодчих та Сім`ї Сосніних. У подальшому, на 01 хв 15 сек запису автомобіль № 1, який рухається у крайній лівій смузі руху, з правого боку випереджає із включеним світлом фар та габаритів автомобіль «Renault-Logan» д.н.з НОМЕР_1 , рухаючись у середній смузі руху - ідентифікація останнього підтверджена обвинуваченим. Інших транспортних засобів, які рухалися б у попутному з цими автомобілями напрямку, не зафіксовано. При цьому погода без опадів, стан дорожнього покриття чистий, а режим освітлювання проїзної частини здійснюється тільки з її правого боку. Попереду проглядається регульоване світлофором перехрестя  горить зелене світло світлофору, у крайній правій смузі руху припарковані автомобілі. На 01 хв 22 сек запису зафіксовано проїзд автомобіля у зустрічному напрямку, попереду регульоване світлофором перехрестя  продовжує горіти зелене світло світлофору. На 01 хв 29 сек запису автомобіль № 1 перестроюється у середню смугу руху, по якій попереду рухається автомобіль «Renault-Logan» д.н.з НОМЕР_1 . Одночасно, в полі зору вперше з`являються силуети двох пішоходів на подвійній осьовій лінії горизонтальної розмітки, які на мить призупинилися - у цей самий момент на автомобілі «Renault-Logan» д.н.з НОМЕР_1 спрацьовують мигаючі сигнали габаритів, які встигають протягом однієї секунди проблиснути два рази, за цей період часу автомобіль «Renault-Logan» опиняється навпроти другого стовпа від початку розмітки пішохідного переходу. Починаючи з 01 хв 30 сек запису, вказані два пішоходи починають бігти зліва направо через проїзну частину (момент виникнення небезпеки для руху) на заборонене червоне світло світлофору, оскільки для руху автомобіля № 1 та автомобіля під керуванням ОСОБА_14 продовжує горіти зелене світло. Одночасно з початком бігу пішоходів на автомобілі «Renault-Logan» д.н.з НОМЕР_1 спрацьовують внаслідок застосування гальмування стоп-сигнали, вказаний автомобіль зменшує швидкість і на початку 01 хв 32 сек запису здійснює вимушене перестроювання в крайню праву смугу руху. Пішоходи не припиняють бігти, у зв`язку з чим в межах крайньої правої смуги руху наприкінці 01 хв 32 сек запису (згідно налаштувань відео реєстратора  о 23 год 18 хв 45 сек 17 січня 2015 року) відбувається зіткнення автомобіля «Renault-Logan» д.н.з НОМЕР_1 із пішоходом чоловіком, жінка встигає вибігти на тротуар. Вся аварійна ситуація з моменту виникнення небезпеки для руху триває менше трьох секунд. Починаючи з 01 хв 32 сек запису, коли автомобіль «Renault-Logan» д.н.з НОМЕР_1 вже перебував під світлофором, розпочався мигаючий режим зеленого світла. На початку 01 хв 35 сек запису автомобіль «Renault-Logan» д.н.з НОМЕР_1 повністю зупиняється внаслідок екстреного гальмування, водій виходить з автомобіля, до місця зіткнення наближається другий пішохід  жінка та автомобіль № 1, який зупиняється на 01 хв 43 сек запису. Тіло постраждалого пішохода лежить на проїзній частині, за пішохідним переходом, праворуч та позаду автомобіля «Renault-Logan».
		Всі вказані документально підтверджені дані не суперечать один одному та узгоджуються між собою, а тому суд їх кладе в основу свого вироку. Оскільки показання обвинуваченого знайшли своє підтвердження під час їх дослідження, а з даними відеозапису ДТП узгоджуються в деталях, суд визнає показання  ОСОБА_14  щирими і достовірними, а тому також кладе в основу свого рішення.
		Проте не всі документальні докази можна визнати повними, оскільки окремі деталі, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, були безпідставно залишені поза увагою органом досудового розслідування.
		Так, як з усією очевидністю встановлено під час дослідження відеозапису «WWW.mp4», протокол огляду місця ДТП від 17 січня 2015 року не містить уточнення про режим освітлення проїзної частини по бульвару Кольцова, яке з лівого боку по ходу автомобіля під керуванням обвинуваченого, було відсутнє, а видимість та оглядовість з робочого місця водія визначалася з місця зупинки автомобіля після ДТП, тобто на території перехрестя, яке мало іншу організацію освітлення. Протокол огляду відеозапису «WWW.mp4» не містить даних про часові параметри подій, що передували ДТП, та перебігу її самої, хоча цей відеозапис містить такі дані.
		Крім того, всі вказані вище докази у своїй сукупності та взаємозв`язку самі по собі не доводять винуватість водія ОСОБА_14 за висунутим обвинуваченням, а дані, які містить відеозапис самої ДТП «WWW.mp4», навпаки, вказують на таке: 
		-водій ОСОБА_6 наближався на автомобілі в межах дозволеної швидкості (іншого не встановлено) до регульованого перехрестя, режим світлофора на якому дозволяв його безперешкодно перетинати без зупинки, вживши при цьому всі належні заходи для ідентифікації свого автомобіля в темну пору доби іншими учасниками дорожнього руху, в тому числі і можливим пішоходами  включене світло фар та габаритів, тобто повністю дотримуючись вимог Правил;
		-водій ОСОБА_6 , щойно побачивши на подвійній осьовій роздільній лінії пішоходів (зміна дорожньої обстановки), яких раніше виявити не був спроможним (01 хв 29 сек запису), враховуючи режим освітлення проїзної частини лише з одного боку, відразу вжив додаткових заходів візуалізації з тим, щоб звернути увагу вказаних осіб на свій автомобіль  включив мигаючі габарити, і ці заходи в умовах даної дорожньої обстановки (рух по дорозі в умовах суцільної очевидності, заборонене червоне світло світлофора для руху пішоходів) міг вважати достатніми для того, щоб на рух свого автомобіля привернути увагу пішохода із мінімальним рівнем обачності  тобто, опинившись у вказаній ситуації водій ОСОБА_6 вжив додаткових заходів, щоб не допустити виникнення небезпеки, натомість саме пішоходи, ігнорують дорожню обстановку і розпочинають перебігати проїзну частину, хоча їх залишення на місці у даних умовах було б цілком достатнім, щоб мінімізувати для себе небезпеку, на яку вони свідомо наражалися із самого початку, ігноруючи червоний сигнал світлофора;
		- початок виникнення небезпеки для водія ПЕТРАНЮКА обумовлений виключно подальшими діями пішоходів, які раптово і не очікувано для нього, почали, пересікаючи траєкторію руху його автомобіля, бігти на заборонене червоне світло світлофору зліва направо через проїзну частину в межах смуг руху його напрямку, ігноруючи автомобіль під його керуванням та подані ним сигнали (01 хв 30 сек запису) - саме цей момент суд визнає початком виникнення небезпеки, адже до початку бігу пішоходів ПЕТРАНЮК мав право розраховувати на те, що пішоходи перед перетинанням дороги, принаймні, пропустять його автомобіль. Одночасно з початком бігу пішоходів ПЕТРАНЮК зменшує швидкість свого автомобіля і змінює траєкторію його руху у протилежний від пішоходів напрямок (вправо), тим самим вживає заходів з тим, щоб уникнути зіткнення з останніми  тобто, реагуючи на небезпеку, яка спровокована діями пішоходів, водій ПЕТРАНЮК як наслідок вживає заходів, щоб її уникнути, натомість пішоходи, ігнорують і ці дії водія транспортного засобу, продовжуючи перебігати проїзну частину на червоний для них сигнал світлофора, хоча і в цьому випадку їх зупинка залишалася б достатньою для унеможливлення зіткнення, яке за умов продовження руху, траєкторії якого перетиналися, було неминучим.
		Суд вважає, що наведеними доказами у своїй сукупності та взаємозв`язку безспірно доведено таке. Водій ПЕТРАНЮК окреслену вище небезпеку для руху свого автомобіля, власне як і взагалі появу пішоходів на дорозі в таких умовах, був об`єктивно неспроможний завчасно виявити ані за обстановкою на дорозі, ані за умовами організації на ній руху в цей момент. Сам по собі вихід пішоходів на пішохідний перехід як фактор небезпеки у провину обвинуваченому не ставиться. Оскільки ОСОБА_17 зреагував на пішоходів (спрацьовують мигаючі сигнали габаритів) ще, коли вони призупинилися на подвійній осьовій лінії горизонтальної розмітки, тобто перед виникненням небезпеки (початок бігу через смуги руху його напрямку), його дії свідчать про те, що він був достатньо уважним, щоб реагувати на випередження, не очікуючи виникнення небезпеки, що виключає його відповідальність за ігнорування дорожньої обстановки. Подальші події, свідчать про те, що ОСОБА_17 не тільки завчасно вжив заходів для зменшення швидкості керованого ним автомобіля, а й через зухвале порушення Правил пішоходами почав його вимушене перестроювання вправо.
		Дослідженими доказами у межах даного провадження не встановлено даних, які доводили б порушення з боку водія ОСОБА_14 вимог п.п. 2.3 «б» та 10.1 Правил, відтак твердження в обвинувальному акті з цього приводу ґрунтується виключно на припущеннях.
		Дійсно, згідно із дослідженим в судовому засіданні висновком експерта автотехніка № 434ат від 06 листопада 2015 року, в ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед ДТП  наїздом на пішохода, водій ОСОБА_17 повинен був керуватися вимогами п. п. 12.2 та 12.3 Правил, і мав технічну можливість з моменту виникнення небезпеки для руху уникнути наїзду на пішохода шляхом застосування екстреного гальмування. У даній дорожній ситуації, з технічної точки зору, в діях водія ОСОБА_14 невідповідностей вимогам п. 12.2 Правил не вбачається, але вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3 Правил  у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, а тому, з технічної точки зору, причиною ДТП є невідповідність дій ОСОБА_14 вимогам п. 12.3 Правил.
		Всупереч доводам сторони захисту суд не вбачає правових підстав визнати вказаний висновок експерта автотехніка недопустимим доказом, оскільки, як вбачається з його вступної та дослідницької частин, показання ОСОБА_14 допитаного під час судового розслідування як свідка до уваги експертом не бралися, який фактично провів дослідження, цілком поклавшись на дані відеозапису ДТП, які судом були досліджені вище.
		Разом з тим, дані, які містить вказаний висновок експерта, навіть у сукупності із іншими зібраними доказами  з точки зору достатності та взаємозв`язку, всупереч доводам сторони обвинувачення, також не можуть бути визнані достатнім доказом вини обвинуваченого з таких причин.
		Так, вказаний висновок експерта стосується оцінки з технічної точки зору дій тільки водія ПЕТРАНЮКА, відтак не вирішував і очевидно не мав завданням вирішити всі питання оцінки перебігу дорожньої ситуації з моменту виникнення небезпеки для руху до настання самої ДТП  наїзд на пішохода. Згідно з тим же висновком експерта, оцінка дій пішохода ПЕТРОВСЬКОГО не пов`язана з використанням спеціальних знань і може бути надана слідством чи судом самостійно на підставі вимог розділу 4 Правил, з чим важко не погодитися, відтак і не вирішувалося питання стосовно перебування дій вказаного пішохода в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП, натомість цей аспект фактичних обставин являється значимим для завдань даного провадження.
		Отже, за вказаним висновком експерта надано оцінку діям водія з одночасною констатацією можливості перевірки на відповідність Правилам дій пішохода без проведення спеціального дослідження в цій частині, що помилково оцінено стороною обвинувачення як звільнення від такого обов`язку. Поза увагою досудового розслідування безпідставно залишився характер порушень, які міг допустити кожен із учасників ДТП (водій та пішохід), а також і те, чи не було причиною порушення Правил водієм їх недодержання пішоходом і чи мав хтось із них уникнути ДТП та її наслідків.
		Відповідно до правової позиції Верховного Суду України (постанова від 20 листопада 2014 року, справа № 5-18кс14), яку суд приймає до уваги через призму вимог ст. 458 КПК України, у випадку виникнення ДТП за участю декількох учасників наявність чи відсутність в їх діях складу злочину, передбаченого відповідними частинами ст. 286 КК України, потребує встановлення причинного зв`язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з`ясування ступені участі (внеску) кожного з них у спричинення злочинного наслідку. Для правильного застосування норми закону про кримінальну відповідальність у таких випадках особливого значення набуває дослідження характеру та черговості порушень, які вчинив кожен із водіїв. Виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила Правила вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою. На таку особливість у правозастосуванні орієнтує і Пленум Верховного Суду України  п. 7 постанови № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту…».
		Згідно з вимогами п. п. 4.4, 4.9, 4.14 та 4.16 розділу 4 Правил у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні виділити себе, а за можливості мати на зовнішньому одязі світлоповертальні елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху. У місцях, де рух регулюється, пішоходи повинні керуватися сигналами світлофора, у таких місцях пішоходи, які не встигли закінчити перехід проїзної частини дороги одного напрямку, повинні перебувати на острівці безпеки або лінії, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків, а у разі їх відсутності - на середині проїзної частини і можуть продовжити перехід лише тоді, коли це буде дозволено відповідним сигналом світлофора та переконаються в безпеці подальшого руху. Пішоходам забороняється виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, а також раптово виходити, вибігати на неї, в тому числі на пішохідний перехід. Пішохід має право на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними регульованими переходами лише за наявності на те відповідного сигналу світлофора. Значення червоного сигналу світлофора містить п.п. 8.7.3 «е» Правил.
		Проаналізувавши всю сукупність наведених доказів, а також вказані вище нормативні приписи у сфері регулювання дорожнього руху, суд вважає безспірно доведеним те, що в ситуації, яка склалася на дорозі безпосередньо перед ДТП - наїздом на пішохода ОСОБА_13 , останній повинен був керуватися вимогами п. п. 4.4, 4.9, 4.14, 4.16 та п.п. 8.7.3 «е» Правил, проте його дії таким вимогам не відповідали  у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості він не виділив себе і не мав на зовнішньому одязі світлоповертальні елементи, проігнорував червоний сигнал світлофора, що забороняв рух, а вже опинившись на лінії, що розділяла транспортні потоки протилежних напрямків, не залишився на ній і раптово, бігом, не маючи жодних переваг у русі, продовжив перехід проїзної частини всупереч забороні сигналу світлофора, не переконавшись в безпеці подальшого руху для себе в умовах, коли небезпека була очевидною внаслідок наближення транспортних засобів, які належним чином себе позначали на дорозі. За таких обставин, зважаючи на те, що дії водія ОСОБА_14 , пов`язані з його реагуванням на виникнення небезпеки для руху або перешкоди, були обумовлені порушенням Правил з боку самого пішохода  ОСОБА_13 , першопричиною даного ДТП є невідповідність вказаним нормам саме останнього.
		Загальна норма п. 12.3 Правил щодо дій водія в разі перешкоди дає йому право вибору маневру (зупинитися або об`їхати) такий вибір має бути виправданим і не створювати іншим учасникам небезпеки в разі технічної для цього можливості.
		Проведена оцінка фактичних обставин в межах даного провадження вказує на те, що в ситуації, яка виникла на дорозі за участю пішохода та автомобіля під керуванням ОСОБА_17 , перший, створивши небезпеку для другого, мав більше можливостей уникнути зіткнення, припинивши перетинання проїзної частини. Проте пішохід цього не зробив і продовжив перебігати проїзну частину, ігноруючи червоне світло світлофора та не переконавшись у безпечності таких своїх дій як на їх початку, так і під час бігу. Натомість ОСОБА_17 вжив заходів до безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, але внаслідок того, що пішохід не виконав обов`язку, встановленого п. п. 4.4, 4.9, 4.14, 4.16 та п.п. 8.7.3 «е» Правил, стався наїзд на нього. Такі дії ОСОБА_17 за своїми ознаками не утворюють складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. У цій дорожній ситуації він не міг передбачити і прорахувати: чи пришвидшить, зупиниться, чи змінить рух пішохід. ПЕТРАНЮК не зміг (не був спроможний) зменшити швидкість автомобіля до повної зупинки і тому вибрав інший (альтернативний, рівноцінний) варіант дій у цій ситуації- безпечний для інших учасників руху об`їзд перешкоди, який був би вдалим, знову ж таки припини порушення зі свого боку потерпілий. ПЕТРАНЮКУ не може бути поставлено у провину те, що він не зміг уникнути зіткнення з пішоходом, який грубо порушив вказані вище вимоги Правил, внаслідок чого стався наїзд. ПЕТРАНЮК не зобов`язаний був виходити із можливості грубого порушення Правил іншим учасником дорожнього руху і відповідно до п 1.4 Правил мав право розраховувати дотримання останніх іншими особами.
		Навіть, якщо і припустити певну частку необачності з боку ПЕТРАНЮКА (невиконання вимог п. 12.3 Правил, що констатовано у висновку експерта № 434ат від 06 листопада 2015 року), то і в такому випадку це не виправдовує справжнього винуватця ДТП, яким виявився пішохід. Аналогічну правову позицію сформулював Верховний Суд України у своїй постанові №5-28кс12 від 24 січня 2013 року.
		Крім того, відсутність в розпорядженні експерта показань учасника ДТП - водія ОСОБА_17 та повне відсторонення сторони захисту від такого дослідження ставить під сумнів його повноту та об`єктивність. До того ж, експерт звернув увагу лише на дані про видимість з кабіни водія, і не оцінив дані про оглядовість в момент руху автомобіля, що була обмежена режимом освітлення, а пішоходи не перебували у статиці в місці зіткнення, швидко рухалися перпендикулярно траєкторії автомобіля під керуванням ОСОБА_17 . Ці параметри очевидно впливали на можливості прийняття водієм рішення у зв`язку із раптовим виникненням небезпеки. Слідчий експеримент для перевірки та конкретизації таких даних за участю очевидців ДТП та її учасника органами досудового розслідування не проводився, в суді клопотання про його проведення не заявлялося.
		Потерпілий ОСОБА_18 , будучи належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду, відмовившись від ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, в судове засідання не прибував, надіславши на адресу суду лист, в якому скаржився на свій стан здоров`я (п. 30 Розділу І Реєстру матеріалів  а. 10, 18, 23, 31, 44, 46-48, 102 тощо).
		Як вбачається з дослідженої судом копії розписки від 21 січня 2015 року (а. 183) потерпілий ОСОБА_18 отримав від ОСОБА_14 20000 грняк відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
		Іншихдоказів винуватості  ОСОБА_14  у даному судовому провадженні надано не було.
		Оцінюючи всю сукупність зібраних та безпосередньо досліджених під час судового розгляду доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає не доведеним те, що ОСОБА_6 17 січня 2015 року, керуючи транспортним засобом  автомобілем «Renault-Logan» д.н.з НОМЕР_1 , порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме п. п. 2.3 «б», 10.1 та 12.3 Правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_13 . Відтак сформульоване обвинувачення ОСОБА_14 не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні для того, щоб вважати доведеним, що в його діянні є склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Однобічна оцінка висновку експерта автотехніка № 434ат від 06 листопада 2015 року без урахування інших фактичних даних, що стосуються оцінки дій всіх учасників ДТП, є неприпустимою.
		Згідно з ч. ч. 1, 2 та 6 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Крім того, саме на них ч. 2 ст. 9 КПК України покладає обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
		При цьому завданням кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений і жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
		Ст. 62 Конституції України передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Вказане встановлено ів ст. 17 КПК України.
		Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, в тому числі винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, форма вини, мотив і мета вчинення злочину, покладається на слідчого, прокурора і лише в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		Суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме, верховенства права, законності, рівність перед законом та судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін тощо, створивши необхідні умови для реалізації сторонами провадження їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, в тому числі і щодо збирання, подання та оцінки доказів, дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний поданий сторонами доказ та їх сукупність, вважає, що за результатами даного судового розгляду не доведено, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_14 , яке ставиться йому у провину, є склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а тому за цим обвинуваченням ОСОБА_14 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, належить виправдати та ухвалити щодо нього виправдувальний вирок з підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.
		Суд на виконання обов`язків щодо захисту прав людини, перевіривши доводи захисника обвинуваченого про порушення кримінального процесуального закону стороною обвинувачення під час досудового розслідування, з`ясував, що ці доводи є небезпідставні.
		Так, як видно з матеріалів кримінального провадження, на час його відкриття 18 січня 2015 року було встановлено, що до вказаної ДТП була причетна конкретна особа - ОСОБА_6 , який лише 26 січня 2016 року (більше року), коли вже були завершені всі процесуальні дії, набув статусу підозрюваного. У порушення імперативних вимог п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, маючи станом на 18 січня 2015 року, за логікою викладених прокурором у реєстрі фактичних обставин події, достатні докази для підозри конкретної особи - ПЕТРАНЮКА у вчиненні злочину, така підозра останньому в розумний строк повідомлена не була, внаслідок чого сторона обвинувачення збирала докази, штучно позбавивши ПЕТРАНЮКА такого права, залучаючи його до слідчих дій як свідка і не надавши йому статусу рівноправної сторони провадження, 16 лютого 2016 рок був складений обвинувальний акт.
		Суд вважає, що штучне обмеження сторони захисту у праві збирати та подавати докази нарівні із іншої стороною провадження, яка активно користувалася своїми правами, діючи самостійно, свідчить про порушення принципу змагальності. Вказане порушення обумовило обвинувальний ухил досудового розслідування та його неповноту, яку з перебігом часу усунути можливість втрачена.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5 та 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ст. 62 Конституції України, ст. ст. 7, 368, 370, 371, п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 373, 374-376 КПК України, суд -
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_3 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та виправдати його за цим обвинуваченням з підстав не доведення того, що в діянні обвинуваченого є склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України.
		Заходи забезпечення, обрані в межах даного провадження  скасувати.
		Судові витрати на проведення експертиз в сумі 921 грн 60 коп покласти на рахунок держави.
		Речові докази: автомобіль «Renault-Logan» д.н.з НОМЕР_1 , який передано на зберігання ОСОБА_10  використовувати за належністю; диск Verbatim CD-R № …1486А2 із відеозаписом «WWW.mp4» - зберігати при матеріалах справи.
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		       СУДДЯ ОСОБА_19

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...