Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 921/214/17-г/13 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 04.05.2017. Зареєстровано: 05.05.2017. Забезпечено надання загального доступу: 11.05.2017.
Дата набрання законної сили: 18.07.2017
Результат оскарження 18.07.2017 Львівський апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		24 квітня 2017 рокуСправа № 921/214/17-г/13Господарський суд Тернопільської області
		у складі   судді Стопника С.Г.             
		Розглянув справу
		за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", бульвар Т.Шевченка, 18, м.Київ, в особі Тернопільської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", вул. Чорновола, 1, м.Тернопіль         
		до відповідача - Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, вул. Лисенка, 8, м. Тернопіль              
		про стягнення заборгованості в сумі 552 171,59 грн.
		 
		За участю представників сторін:
		Позивача: ОСОБА_1, довіреність №1083 від 12.12.2016 р.
		Відповідача: ОСОБА_2, довіреність №1446/13/2  від 23.03.2017 р.
		Учасникам судового процесу розяснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України (далі  ГПК України). 
		У відповідності до ст.81-1 ГПК України, за клопотанням представника позивача, здійснюється фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
		В судовому засіданні 24.04.2017р. відповідно до ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Суть справи: Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Тернопільської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, вул. Лисенка, 8, м. Тернопіль  про стягнення заборгованості в сумі 552 171,59 грн по витратах, понесених у червні-грудні 2016 року внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах. 
		Ухвалою суду від 29.03.2017 року порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд в судовому засіданні на 07.04.2017 року на 10 год. 30 хв.
		Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувались перерви до 21.04.2017 року до 11 год. 10 хв. для надання можливості відповідачу подати письмові заперечення проти позову, а також до 24.04.2017 року до 16 год. 00 хв.
		В судовому засіданні 21.04.2017 року суд перейшов до розгляду спору по суті.
		Представник позивача в судових засіданнях повністю підтримала заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та посилаючись на долучені до матеріалів справи документи; додатково зазначила, що станом час розгляду справи заявлена до стягнення заборгованість відповідачем не погашена.  
		Представник відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позов (вх.№9712 від 20.04.2017р.). Зокрема, вказує на те, що вимоги позивача про відшкодування витрат за надання телекомунікаційних послуг протягом червня-грудня 2016 року на пільгових умовах громадянам міста Тернополя на суму 552 171,59 грн не підтверджені основним фінансовим документом  Державним бюджетом України на відповідний рік. Просить суд врахувати, що відповідно до вимог ст.48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобовязання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобовязаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобовязань є порушенням бюджетного законодавства.  Управлінням не було підписано актів виконаних робіт Позивачу за надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за червень-грудень 2016 року, у звязку з чим Управління не зобовязувалося повертати дані кошти позивачу. Щодо листа Міністерства фінансів України від 31.08.2016 року №31-09010-16-16/24984, в якому вказується про те, що оскільки Законом України "Про Державний бюджет на 2016 рік" не передбачено субвенції з надання пільг окремим категоріям громадян з оплати послуг звязку, а тому надання вказаних пільг може бути здійснено місцевими органами виконавчої влади за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів, то представник просить суд врахувати, що в місцевому бюджеті на 2016 рік відповідних коштів по даній програмі не було закладено, відповідно не було кошторисних призначень, тому Управління не може виплатити Позивачу дані кошти за надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах. Просить у задоволенні позову відмовити. 
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:
		Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Тернопільської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012 (надалі - Правила), інших законодавчих актів України.
		Відповідно до п. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
		Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012р., визначено, що встановлені законом пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
		Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
		Як свідчать матеріали справи, Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Тернопільської філії протягом червня-грудня 2016 року надавало телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам міста Тернопіль, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства".
		В вище перелічених законах закріплені норми, якими передбачено надання пільг певним категоріям громадян при оплаті за послуги зв'язку (телекомунікаційні послуги), і такі є нормами прямої дії.
		Відповідно до ст.87 Бюджетного кодексу України, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).
		Зі змісту підпункту б пункту 4 частини 1 ст.86 та ст.102 Бюджетного кодексу України вбачається, що видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України (субвенцій з Державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок №256), яким встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету. Зокрема, п.2 вказаної Постанови визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
		Відповідно до п.3 Порядку №256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
		Пунктом 1.1 Положення про управління соціальної політики Тернопільської міської ради, передбачено, що останнє є виконавчим органом Тернопільської міської ради, підконтрольне і підзвітне міській раді, підпорядковане її виконавчому комітету, міському голові. 
		Відповідно до п.7.1, 7.2 вказаного Положення, Управління є самостійною юридичною особою та виступає головним розпорядником бюджетних асигнувань, утримується за рахунок коштів міського бюджету.
		Пунктами 5.1, 5.2 Положення передбачено, що Управління очолює начальник, який призначається і звільняється з посади міським головою відповідно до чинного законодавства, і який здійснює керівництво діяльністю управління, несе персональну відповідальність за виконання покладених на управління завдань.
		У звязку із наведеним, розпорядником коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення - громадян міста Тернополя, є Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, а тому, на підставі вищезазначених норм законодавства та положень Постанови і Порядку №256, відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, має здійснюватись відповідачем за рахунок державних субвенцій.
		При цьому, слід зазначити, що чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.
		Згідно ч.1 п.8 Порядку №256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч.2 п.8 Порядку).
		Водночас, як вбачається з листа Міністерства фінансів України №31-09010-16/24984 від 31.08.2016, згідно  Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік"  субвенцію на відшкодування витрат за надані пільги з оплати послуг зв'язку не передбачено, у звязку з чим зазначено, що надання вказаних пільг може бути здійснено місцевими органами виконавчої влади за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів. 
		Як свідчать матеріали справи, за період з червня по грудень 2016 року Тернопільською філією Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" були надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам міста Тернопіль на загальну суму 582 465,54 грн, зокрема, в червні 2016 року  на суму 88 257,89 грн, в липні 2016 року  на суму 49 352,46 грн, в серпні 2016 року  на суму 48 208,90 грн, у вересні 2016 року  на суму 150 292,82 грн, в жовтні 2016 року  на суму 81 122,10 грн, в листопаді 2016 року  на суму 79 819,13 грн, в грудні 2016 року  на суму 85 412,24 грн. 
		Факт надання телекомунікаційних послуг Тернопільською філією ПАТ "Укртелеком" та фактичне споживання їх вищепереліченими категоріями населення, у вказаний період підтверджуються долученими позивачем до матеріалів справи Розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за період червень - грудень 2016 року.
		А оскільки, всупереч положенням чинного законодавства, відповідач не здійснив в повному обсязі відшкодування понесених позивачем витрат внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах громадянам міста Тернополя  у червні - грудні 2016 року, Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Тернопільської філії звернулося із даним позовом про стягнення з Управління соціальної політики Тернопільської міської ради заборгованості в сумі 552 171,59 грн.
		Суд, на підставі ст.43 ГПК України, давши оцінку поданим сторонами доказам та наведеним доводам, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
		Положення ч.3 ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта.
		Згідно приписів ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України  зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Частиною першою ст.193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		При цьому, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч.2 ст.193 Господарського кодексу України).
		Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно частини 1  статті 625 Цивільного кодексу України  боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
		Як вже зазначалось вище, частиною 3 ст.63 Закону України "Про телекомукації" передбачено, що телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
		Положеннями Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу",  "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства" передбачено надання пільг при оплаті за послуги зв'язку (телекомунікаційні послуги) для певних категорій населення. 
		З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконувались обов'язки щодо надання пільговим категоріям громадянам міста Тернополя телекомунікаційних послуг на пільгових умовах. 
		На виконання вимог вищезазначених Законів України, Тернопільською філією Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в період з червня по грудень 2016 року були надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам міста Тернопіль на загальну суму 582 465,54 грн, що підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи Розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за вказаний період.
		Згідно з п.10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №17, підприємства та організації, які надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга.
		На виконання вищезазначених вимог Положення, позивач направляв відповідачу щомісячно, для здійснення розрахунку за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів, відповідні звіти, що підтверджується супровідними листами №06/2-11-249 від 20.07.2016, №06/2-11-286 від 04.08.2016, №06/2-11-344 від 05.09.2016, №06/2-11-390 від 04.10.2016, №06/2-11-446 від 04.11.2016, №06/2-11-525 від 05.12.2016, №06/2-11-18 від 05.01.2017, які знаходяться в матеріалах справи.     
		Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, яке є розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг населення міста Тернополя зобов'язане було здійснювати відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення, які проживають на вищезазначеній території, за рахунок державних субвенцій.
		Оскільки станом на 01.06.2016 року позивачем обліковувалася переплата в сумі 357,00 грн, а також враховуючи, що в грудні 2016 року відповідачем частково проведено погашення заборгованості в сумі 29936,95 грн, станом на дату звернення із даним позовом заборгованість Управління соціальної політики Тернопільської міської ради перед позивачем по відшкодуванню витрат за надані у червні-грудні 2016 року телекомунікаційні послуги на пільгових умовах становить 552 171,59 грн.
		Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, а також його представник в судовому засіданні, не заперечують     факту надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, не оспорюють     їхнього     обсягу, підставності     надання та правильності долучених до матеріалів справи розрахунків.
		Натомість, відповідач стверджує про відсутність відповідного бюджетного фінансування та про відсутність у нього зобовязань відшкодовувати такі витрати, оскільки акти звіряння розрахунків (виконаних робіт) Управлінням не підписувались.
		При цьому, суд зазначає, що посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення його від відшкодування вказаних вище витрат, понесених позивачем, та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов'язання шляхом примусового стягнення.
		Зі змісту статті 617 Цивільного кодексу України вбачається, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
		Законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається у відповідності до вимог Законів України.
		У п.5 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/374/2013 від 18.02.2013 вказано, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
		Також, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "ОСОБА_1 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р. та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004р. зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
		Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 року у справі №11/446 та від 22.03.2017 року у справі №905/2358/16, які є обов'язковими для суду згідно ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України, у постанові Вищого господарського суду України від 12.04.2017 року у справі №927/1039/16.
		Згідно з ч.6  ст.48 Бюджетного кодексу України,  бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
		Вказана норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч.1-4  ст.48 Бюджетного кодексу України, на які посилається відповідач, заперечуючи проти позову.
		Тобто, відповідні бюджетні зобов'язання щодо виплати, в тому числі пільг з оплати послуг зв'язку, пільговим категоріям громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
		Телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надавались не за власною ініціативою, а на     виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі,  в силу закону, зобовязаний  ці витрати позивачу відшкодувати за рахунок бюджетних коштів.     
		У звязку із наведеним, Управління соціальної політики Тернопільської міської ради відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитися в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
		Непідписання актів  виконаних робіт ПАТ "Укртелеком" з боку відповідача не свідчить про не надання товариством телекомунікаційних послуг на пільгових умовах в період червень-грудень 2016 року пільговим категоріям громадян, а розцінюється судом як намагання у такий спосіб не виконувати зобов'язання, визначені законом.
		З врахуванням вищенаведеного, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Тернопільської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про стягнення 552171,59 грн  заборгованості підлягають задоволенню.
		Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
		На підставі наведеного, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
		ВИРІШИВ:
		1. Позов задовольнити.
		2. Стягнути з Управління соціальної політики Тернопільської міської ради (вул. Лисенка, 8, м.Тернопіль, код 03195636) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Тернопільської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (вул. Чорновола, 1, м. Тернопіль, код 01188052) - 552 171 (пятсот пятдесят дві тисячі сто сімдесят одну) грн 59 коп. заборгованості по витратах, понесених у червні-грудні 2016 року внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, та 8282 (вісім тисяч двісті вісімдесят дві) грн 58 коп. в повернення сплаченого судового збору.
		Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
		На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи,  особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення через місцевий господарський суд.
		Повне рішення складено та підписано "03" травня 2017 року.
		 
		СуддяС.Г. Стопник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...