Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 363/3673/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 05.05.2017. Зареєстровано: 06.05.2017. Забезпечено надання загального доступу: 11.05.2017.
Дата набрання законної сили: 27.04.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 363/3673/14-ц   Головуючий у І інстанції Підкураганний В. В. Провадження № 22-ц/780/1633/17   Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26   27.04.2017 
		<s>                                                                                                                                                               </s>
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		27 квітня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого  судді    Сержанюка А.С., членів колегії  суддів Журби С.О., Коцюрби О.П., із участю секретаря Топольського В.О.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 11 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про встановлення нікчемності правочину та застосування наслідків його недійсності,
		                                           В С Т А Н О В И Л А :
		26 серпня 2014 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк»  звернулось до суду з позовом, де просило стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за договором фінансового лізингу в розмірі 23785,68 грн.
		Свої вимоги обґрунтовувало тим, що на підставі договору фінансового лізингу, укладеного 08 липня 2011 року між сторонами, ОСОБА_2 отримав від банку у платне користування автомобіль «Hyundai Accent 1.4», реєстраційний номер НОМЕР_1, та зобовязався сплачувати щомісячні платежі, повязані з виконанням договору лізингу, в строки та в розмірах, передбачених умовами правочину.
		Однак, відповідач належним чином не виконав зобовязань, узятих на себе за договором фінансового лізингу, унаслідок чого утворилась зазначена заборгованість зі сплати щомісячних платежів з відшкодування вартості предмета лізингу.
		ОСОБА_2, в свою чергу, звернувся до суду із зустрічним позовом про встановлення нікчемності договору фінансового лізингу від 8 липня 2011 року, застосування наслідків його недійсності - стягнення з банку на свою користь сплачених щомісячних платежів у розмірі 101 974 грн. 
		При цьому, позивач зазначав, що укладений між ним та банком договір фінансового лізингу підлягає нотаріальному посвідченню. 
		Оскільки спірний договір не посвідчено нотаріально, то він є нікчемним, а банк зобовязаний повернути йому кошти, сплачені на виконання умов такого договору. 
		Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 11 лютого 2015 року у задоволенні заявлених сторонами позовних вимог відмовлено.
		На обґрунтування ухваленого рішення місцевий суд зазначив, серед іншого, що прийшов до висновку про відсутність визначених законом підстав для задоволення первісного позову банку про стягнення заборгованості у звязку із його необґрунтованістю та недоведеністю за результатами розгляду справи в суді.
		   Крім того, враховуючи положення статті 88 ЦПК України та позиції суду щодо відсутності підстав для задоволення основної вимоги до ОСОБА_2, не вбачається законних підстав для стягнення в судовому порядку із останнього судових витрат на користь банку. 
		   Що стосується зустрічного позову ОСОБА_2, то на переконання суду і він також не підлягає задоволенню судом виходячи із наступного.
		  Посилання представника відповідача про потребу нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу від 08 липня 2011 року №К3V0AX0000264941, у звязку із тим, що відповідно до статті 628 ЦК України він є змішаним договором, не ґрунтується на вимогах закону.
		   Беззаперечним є те, що у статті 806 ЦК України зазначено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
		   Як вже зазначалося судом, певні особливості до договору лізингу викладені у статті 6 спеціального Закону України «Про фінансовий лізинг», де зазначено, що договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. 
		   Тому, цілком очевидно, що закріплені в Законі нормативно-правові вимоги щодо форми такого виду правочину, укладеного між сторонами по справі 08 липня 2011 року, ними дотримано  він був укладений у письмовій формі.
		З цих міркувань, на переконання суду, не підлягає застосуванню диспозиція статті 220 ЦК України для визнання оспорювано ОСОБА_2 правочину нікчемним.
		Отже, із врахуванням фактичних обставин справи та визначення норм матеріального та процесуального права, що врегульовують правовідносини між сторонами по справі, підстав для задоволення зустрічного позову в частині встановлення нікчемності договору фінансового лізингу, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 08 липня 2011 року №К3V0AX0000264941 - судом не вбачається.
		З урахуванням викладеного, цілком логічною та послідовною є позиція суду про відмову в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом щодо стягнення грошових   коштів із    ПАТ    КБ      «Приватбанк»    на    користь ОСОБА_2, сплачених ним у якості щомісячних платежів за договором фінансовго лізингу на користь банку, так як така позовна вимога, фактично, є похідною від вимоги про встановлення нікчемності правочину.
		Не погоджуючись із ухваленим рішенням, сторони звернулися до суду із апеляційними скаргами, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також  порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.
		При цьому, просили скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 11 лютого 2015 року в частині відмови у задоволенні їх позовних вимог і ухвалити за їх вимогами нове, яким задовольнити, відповідно, первісний та зустрічний позови.
		Рішенням Апеляційного суду Київської області від 16 квітня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, а Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задоволено.
		Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 11 лютого 2015 року скасовано і в цій частині ухвалено нове рішення.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість в сумі 23 785 грн. 68 коп. та судовий збір - 365 грн. 40 коп.
		В іншій частині рішення залишено без змін ( а.с. 271-274 т. 1 ).
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задоволено частково.
		Рішення Апеляційного суду Київської області від 16 квітня 2015 року в частині задоволення первісного позову ПАТ «КБ «Приватбанк» до   ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу скасовано та направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		     Рішення Апеляційного суду Київської області від 16 квітня 2015 року в іншій частині залишено без змін ( а.с. 28-30 т. 2 ).
		Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 04 липня 2016 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилено.
		Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 11 лютого 2015 року в частині первісного позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості залишено без змін ( а.с. 70-75 т. 2 ).
		Ухвалою Верховного суду України від 18 січня 2017 року заяву ОСОБА_2 задоволено частково.
		Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 16 квітня 2015 року в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про встановлення нікчемності правочину та застосування наслідків його недійсності скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції ( а.с. 115-117 т. 2 ).
		При цьому, Верховний суд України виклав правову позицію, яка полягає у наступному.
		За своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу або договору поставки.
		За договором найму (оренди) здійснюється передача майна наймачеві у користування.
		Найм (оренда) транспортних засобів врегульовано параграфом 5 глави 58 ЦК України.
		За загальним правилом, передбаченим частиною першою статті 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.
		Якщо стороною у цьому договорі виступає фізична особа, то згідно з частиною другою статті 799 ЦК України договір підлягає обовязковому нотаріальному посвідченню.
		Згідно зі статтею 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
		Нікчемний договір не породжує тих прав і обовязків, настання яких бажали сторони, і визнання такого договору недійсним судом не вимагається.
		Правові наслідки недійсності договору передбачені статтею 216 ЦК України.
		Положення статті 216 ЦК України застосовуються також при вирішенні вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину ( а.с. 118 т. 2 ).
		Таким чином, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд справи лише за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 11 лютого 2015 року ( а.с. 121 т. 2 ). 
		Суд, зясувавши обставини і перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу в судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, керуючись наступним.
		Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, 08 липня 2011 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 у простій письмовій форміукладено договір фінансового лізингу, строком на 60 місяців ( а.с. 5 т. 1 ).
		За умовами правочину, банк передав ОСОБА_2 в лізинг ( користування ) автомобіль  «Hunday Accent 1.4», реєстраційний номер НОМЕР_1, а останній зобовязався сплачувати щомісячні платежі згідно з визначеним графіком платежів ( а.с. 5 зв. т. 1 ).
		Згідно з актом прийому автомобіля в заклад від 25 вересня 2013 року ОСОБА_2 повернув автомобіль Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Приватбанк» ( а.с. 7 т. 1 ).
		При цьому, він сплатив товариству за договором лізингу 101974 грн. ( а.с. 58-64 т. 1 ) і зазначена сума грошових коштів іншою стороною не оспорюється.
		Таким чином, згідно положень ст. 220, ч. 2 ст.ст. 799, 806 ЦК України, правової позиції Верховного Суду України, висловленої у справі №6-648цс16, укладений між сторонами договір лізингу є нікчемним, у звязку із чим застосовуються правові наслідки недійсності правочину, передбачені ст. 216 ЦК України.
		У силу викладеного та на переконання апеляційного суду, заявлені позовні вимоги ОСОБА_2 повністю ґрунтуються на положеннях названих норм матеріального права, а відтак  підлягають до задоволення.
		За таких обставин, суд першої інстанції, неповно зясував обставини, що мають значення для справи, зробив висновки, які не відповідають матеріалам справи, без додержання норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. 220, ч. 2 ст.ст. 799, 806 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 88, 58-60, 212-215 ЦПК України, ухвалив незаконне і необґрунтоване рішення щодо заявленихпозовних вимог ОСОБА_2.
		Таким чином доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також  порушення зазначених норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на переконання апеляційного суду знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи.
		Мотиви, викладені у первісній позовній заяві, та висловлені представниками Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на їх підтвердження, у даному разі, не є підставою для відмови у задоволенні як позовних, так і апеляційних вимог ОСОБА_2.
		   Відтак, рішення місцевого суду у цій частині підлягає скасуванню у відповідності до положень ст. 309 ЦПК України із ухваленням нового про задоволення вимог ОСОБА_2 за обгрунтованістю заявлених вимог згідно положень ст.ст. 215, 216, 220, ч. 2 ст.ст. 799, 806 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 88, 58-60, 212-215 ЦПК України.
		При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути із Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 243,60 грн. ( а.с. 81 т. 1 ) та на користь держави - 1 651,41 (( 101974 х 1 : 100 ) + ( 101974 х 1 : 100 х 50 : 100  243,60 )) грн.
		Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
		                                           В И Р І Ш И Л А : 
		                           
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 11 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про встановлення нікчемності правочину та застосування наслідків його недійсності скасувати і ухвалити за цими вимогами нове рішення про задоволення заявлених вимог.
		Встановити нікчемність договору фінансового лізингу, укладеного 08 липня 2011 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 і застосувати наслідки його недійсності.
		     Стягнути із Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 сплачені за правочином кошти у розмірі 101 974 грн. та судовий збір у розмірі 243,60 грн. 
		     Стягнути із Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 1 651,41 грн.
		     Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішщенням апеляційного суду.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий                                                           А.С. Сержанюк
		 
		 
		Судді:                                                                      С.О. Журба
		 
		 
		                                                                                                  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...