Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/20756/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері господарської діяльності; Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 16.05.2017. Забезпечено надання загального доступу: 18.05.2017.
Дата набрання законної сили: 11.05.2017
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
		 
		 
		 
		У Х В А Л А
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		11 травня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
		 головуючого судді  ОСОБА_1 
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		з участю секретаря  ОСОБА_4 
		прокурора  ОСОБА_5 
		представника  ОСОБА_6 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 14 лютого 2017 року, - 
		 
		 ВСТАНОВИЛА:
		 Цією ухвалою задоволено клопотання детектива Національного бюро Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_8 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні  прокурором першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , та накладено арешт на майно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке належить йому на праві власності, а саме на частку у статутному капіталі ТОВ «Тіс-контейнерний термінал» в розмірі 47534 282, 46 грн.
		 Прийняте рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявності підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження майна. 
		 В апеляційній скарзі власник майна ОСОБА_10 просить ухвалу слідчого судді скасувати і постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на незаконність судового рішення. Так ОСОБА_10 вказує на відсутність у нього процесуального статусу підозрюваного в рамках кримінального провадження № 22014101110000215, що відповідно до вимог ст. 170 КПК України виключає можливість застосування відносно нього арешту майна. Крім того апелянт зазначає, що він є іноземним громадянином, а відтак його внески до статутного капіталу українських господарських товариств є іноземними інвестиціями, а тому мета арешту, передбачена ч. 3 ст. 170 КПК України забезпечення можливої конфіскації майна, не може бути виконана. В зв`язку з цим, на думку апелянта відсутні правові підстави для застосування відносно нього даного заходу забезпечення кримінального провадження. 
		 Також, в апеляційній сказі ставиться питання про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді, посилаючись на ті обставини, що його не було повідомлено про дату розгляду клопотання слідчого про арешт майна, а копія судового рішення на його адресу не направлялася. 
		 Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна ОСОБА_6 , яка підтримала подану апеляційну скаргу і просила її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги в тому числі і щодо підстав для поновлення пропущеного строку, колегія суддів приходить до наступних висновків. 
		 Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання про арешт майна відбувся без повідомлення його власника, а матеріали судового провадження не містять відомостей щодо отримання останнім копії оскаржуваного рішення, колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо поважності причин пропуску строку на ухвалу слідчого судді та вважає за необхідне поновити його.
		 Що стосується доводів апеляційної скарги щодо незаконності ухвали слідчого судді, то колегія суддів вважає наступне. 
		 Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
		 На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання про арешт майна в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.
		 Як вбачається з наданих суду матеріалів Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22014101110000215 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 368, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 209 КК України. 
		 В ході проведення досудового розслідування встановлено, що громадянин Угорщини ОСОБА_11 є бізнесмено російського походження, який займається, в тому числі, купівлею-продажем сільськогосподарської продукції на міжнародному ринку. 
		 Під час здійснення своєї діяльності, пов`язаної із купівлею-продажем сільськогосподарської продукції, бажаючи збільшити обсяг товарообороту у ОСОБА_12 виник злочинний умисел, направлений на здійснення обіцянки та надання неправомірної вигоди службовим особам ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України (ПАТ «ДПЗКУ») за продаж підконтрольним ОСОБА_13 підприємствам сільськогосподарської продукції (ячмінь, пшениця) на економічно вигідних для останнього умовах. 
		 У період з квітня по липень 2014 року ОСОБА_11 реалізуючи свій злочинний умисел, запропонував голові правління ПАТ «ДПЗКУ» ОСОБА_14 , за неправомірну вигоду продати наявну в даному товаристві сільськогосподарську продукцію (ячмінь, пшениця) підконтрольним ОСОБА_13 підприємствам на економічно вигідних для останнього умовах. 
		 ОСОБА_14 , будучи службовою особою державного підприємства, погодився на злочину пропозицію ОСОБА_12 та у подальшому вони домовилися про розмір неправомірної вигоди, час місце і спосіб її надання. 
		 Так, згідно досягнутих між ОСОБА_15 та ОСОБА_14 злочинних домовленостей неправомірна вигода повинна була надаватися ОСОБА_15 за укладення та виконання контрактів на поставку сільськогосподарської продукції між ПАТ «ДПЗКУ» та підконтрольним ОСОБА_13 підприємствам LIRTAVIS ENTERPRISES LTD (Республіка Кіпр) за цінами нижчими від ринкових, а також на вигідних для ОСОБА_12 умовах оплати, а саме із застосуванням форм оплати у вигляді документарного інкасо (CAD), яка надавала фактичну можливість ОСОБА_13 перепродавати поставлену продукцію до моменту оплати та не містила для ПАТ «ДПЗКУ» гарантій такої оплати.
		 З метою надання видимості законності операції щодо передачі неправомірної вигоди ОСОБА_11 та ОСОБА_14 домовилися, що один із контрактів на поставку сільськогосподарської продукції підконтрольному ОСОБА_13 підприємству LIRTAVIS ENTERPRISES LTD буде виконано із залученням підприємства-посередника, підконтрольного ОСОБА_14 , яке повинно було укласти одночасно два правочини (контракти): один з ПАТ «ДПЗКУ» щодо купівлі сільськогосподарської продукції, а інший  з підконтрольним ОСОБА_13 підприємством LIRTAVIS ENTERPRISES LTD щодо продажу цієї ж продукції на тих же, окрім ціни, умовах. Водночас, різниця між загальною вартістю обох контрактів (суми оплати) була неправомірною вигодою, яка повинна залишитися на закордонних рахунках підконтрольного ОСОБА_14 підприємства-посередника. При цьому, і ОСОБА_11 , і ОСОБА_14 усвідомлювали, що залучене ОСОБА_14 підприємство не буде виконувати жодних дій, пов`язаних із фактичною поставкою сільськогосподарської продукції, крім здійснення фінансових операцій, необхідних для оформлення та отримання грошових коштів як неправомірної вигоди працівниками ПАТ «ДПЗКУ» за продаж сільськогосподарської продукції. 
		 Усвідомлюючи, що самостійно реалізувати свій злочинний умисел він не в змозі, ОСОБА_11 залучив до вчинення злочину представника за довіреністю LIRTAVIS ENTERPRISES LTD ОСОБА_16 , фінансового директора ТОВ «Трансінвестсервіс» ОСОБА_17 та заступника директора з фінансових питань ТОВ «ТІС-Зерно» ОСОБА_18 , дії яких у подальшому ОСОБА_11 координував та направляв. Про залучення вказаних осіб до чинення злочину ОСОБА_11 довів до відома ОСОБА_14 .
		 У свою чергу ОСОБА_14 довів до відома ОСОБА_12 , що при укладенні та виконані контрактів на поставку ПАТ «ДПЗКУ» сільськогосподарської продукції підконтрольному ОСОБА_13 підприємству будуть приймати участь довірені ОСОБА_14 особи, а саме: ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , а виступати посередниками між ПАТ «ДПЗКУ» та LIRTAVIS ENTERPRISES LTD для оформлення та отримання працівниками ПАТ «ДПЗКУ» раніше обумовленої неправомірної вигоди буде підприємство SOMERTON BUSINESS LIMITED (Гонконг).
		 25 липня 2014 року ОСОБА_19 , діючи згідно досягнутих із ОСОБА_14 злочинних домовленостей, реалізуючи злочинний умисел, перебуваючи у приміщенні ПАТ «ДПЗКУ» за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 1, у присутності ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та інших осіб, усвідомлюючи, що реальним покупцем товару є підконтрольне ОСОБА_22 підприємство LIRTAVIS ENTERPRISES LTD, надав вказівку начальнику відділу виконання (супроводу) зовнішньоекономічних договорів управління зовнішньоекономічної діяльності департаменту закупівель та зовнішньоекономічної діяльності ПАТ «ДПЗКУ» ОСОБА_23 , яка не була обізнана про злочинні наміри учасників злочину, підготувати проект зовнішньоекономічного контракту між ПАТ «ДПЗКУ» і SОMERTON BUSINESS LIMITED щодо продажу ячменю для кормових цілей третього класу обсягом 75000, 000 метричних тон за ціною 209 доларів США за метричну тонну загальною вартістю 15675000 доларів США. Одразу після підготовки зазначеного проекту контракту від був підписаний від імені ПАТ «ДПЗКУ» ОСОБА_24 та від імені SОMERTON BUSINESS LIMITED ОСОБА_21 .
		 Одночасно з цим, в тому ж місці, між SОMERTON BUSINESS LIMITED і LIRTAVIS ENTERPRISES LTD був підписаний аналогічний контракт щодо продажу ячменю для кормових цілей третього класу обсягом 75000, 000 метричних тон вже за ціною 217, 85 доларів США за метричну тонну, тобто на 8, 85 доларів США дорожче, загальною вартістю 16338750 доларів США. 
		 Таким чином, з урахуванням фактичної кількості поставленого товару, різниця між загальною вартістю обох контрактів становить 667298, 81 доларів США, що станом на 25 липня 2014 року згідно офіційного курсу іноземних валют НБУ складало 7842627, 41 грн., повинна була залишатися на рахунках компанії SОMERTON BUSINESS LIMITED, відкритих у закордонних банківських установах, як неправомірна вигода. При цьому розмір неправомірної вигоди у 12877 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян (станом на 01 січня 2014 року), та, відповідно до примітки 1 статті 368 КК України становить особливо великий розмір. 
		 Під час вчинення злочину, який полягав у обіцянці надати голові правління ПАТ «ДПЗКУ» ОСОБА_14 неправомірну вигоду за укладення та виконання контрактів між ПАТ «ДПЗКУ» та підприємством LIRTAVIS ENTERPRISES LTD на поставку сільськогосподарської продукції, у ОСОБА_12 виник злочинний умисел на розтрату зерна, яке буде поставлятися ПАТ «ДПЗКУ» за такими контрактами. 
		 Усвідомлюючи, що самостійно реалізувати свій злочинний умисел, направлений на розтрату зерна, він не в змозі, ОСОБА_11 залучив до вчинення злочину представника за довіреністю LIRTAVIS ENTERPRISES LTD ОСОБА_16 , фінансового директора ТОВ «Трансінвестсервіс» ОСОБА_17 та заступника директора з фінансових питань ТОВ «ТІС-Зарно» ОСОБА_18 , дії яких у подальшому ОСОБА_11 координував та направляв. 
		 Так, 25 липня 2014 року у приміщенні ПАТ «ДПЗКУ» на виконання домовленостей між ОСОБА_14 та ОСОБА_15 щодо поставки підконтрольним ОСОБА_13 підприємствам сільськогосподарської продукції, було укладено два пов`язані договори: між ПАТ «ДПЗКУ» і SОMERTON BUSINESS LIMITED № ЕХР250714 та між SОMERTON BUSINESS LIMITED і LIRTAVIS ENTERPRISES LTD NO FB-Y250714, предметом яких була одна й та сама сільськогосподарська продукція. 
		 Відповідно до п. 4.2 контракту NO FB-Y250714, укладеного між SОMERTON BUSINESS LIMITED і LIRTAVIS ENTERPRISES LTD, сторони цього контракту домовилися, що датою переходу права власності на кожну партію Товару вважається дата повної сплати за цю партію.
		 При цьому, відповідно до умов вказаного договору, ОСОБА_16 , як представник та підписант за довіреністю компанії LIRTAVIS ENTERPRISES LTD був особою, якій вищезазначене зерно обсягом 75000, 000 метричних тон було фактично ввірене. 
		 Однак, 25 липня 2014 року ОСОБА_16 як представник за довіреністю LIRTAVIS ENTERPRISES LTD, виконуючи злочинну вказівку ОСОБА_12 , усвідомлюючи свою злочину роль та розуміючи, що відповідно до п. 4.2 договору NO FB-Y250714 право власності на зерно обсягом 75000, 000 метричних тон належить ПАТ «ДПЗКУ», підписав розроблений та підготовлений за участі ОСОБА_18 та ОСОБА_17 договір № 2507/1 від 25 липня 2014 року між LIRTAVIS ENTERPRISES LTD та FEDCOMINVEST EUROPE SARL щодо продажу того самого ячменю для кормових цілей третього класу обсягом 75000, 000 метричних тон. 
		 Таким чином, використовуючи підготовлені працівниками ПАТ «ДПЗКУ» товарно-супровідні документи на вищевказаний товар та зафрахтоване за контрактом з ПАТ «ДПЗКУ» морське судно сільськогосподарська продукція була перепродана та доставлена визначеному ОСОБА_15 кінцевому покупцю. 
		 У подальшому, у період серпень-жовтень 2014 рок, продовжуючи реалізацію злочинного умислу на розтрату зерна, яке належить ПАТ «ДПЗКУ», ОСОБА_11 , користуючись досягнутими з ОСОБА_14 домовленостями та надаючи вказівки співучасникам злочину ОСОБА_17 , ОСОБА_16 та ОСОБА_18 , організував укладення та виконання ряду контрактів між ПАТ «ДПЗКУ» та підконтрольним йому, тобто ОСОБА_13 , підприємством LIRTAVIS ENTERPRISES LTD.
		 Надалі ОСОБА_16 , продовжуючи виконувати спільний злочинний умисел усіх співучасників злочину, спрямований на розтрату зерна, яке належить ПАТ «ДПЗКУ», одночасно із укладенням вищезазначених контрактів між ПАТ «ДПЗКУ» та LIRTAVIS ENTERPRISES LTD, підписав розроблені та підготовлені за участі ОСОБА_17 та ОСОБА_18 чотири контракти між LIRTAVIS ENTERPRISES LTD та FEDCOMINVEST EUROPE SARL № 150814/1-L від 15 серпня 2014 року, № 1009-14-L від 10 вересня 2014 року, № 011014/1-L від 01 жовтня 2014 року та № 021014-1-L від 02 жовтня 2014 року, щодо продажу сільськогосподарської продукції. У подальшому сільськогосподарська продукція була перепродана та доставлена визначеним ОСОБА_15 кінцевим покупцям. 
		 Зазначені вище дії ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , призвели до завдання ПАТ «ДПЗКУ» збитків у вигляді розтрати належного ПАТ «ДПЗКУ» зерна загальною вартістю 60560477, 82 доларів США, що станом на 02 жовтня 2014 року згідно офіційного курсу іноземних валют НБУ складало 784915550 грн.
		 Звертаючись в рамках даного кримінального провадження з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на частку у статутному капіталі ТОВ «Тіс-контейнерний термінал» в розмірі 47534 282, 46 грн., що належить на праві власності ОСОБА_13 , детектив зазначив, що метою застосування даного заходу кримінального провадження, є забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.
		 Розглядаючи клопотання про арешт майна, слідчий суддя, встановивши вище зазначені обставини, дослідивши доводи клопотання і матеріали, які були надані детективом на обґрунтування своїх вимог, та всупереч твердженням апелянта, дотримався вимог ст. 170 КПК України і прийшов до обґрунтованого висновку з приводу наявності підстав для його задоволення та накладення арешту на зазначене в клопотанні детектива майно. 
		 З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується та вважає, що слідчим доведена необхідність застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.
		 Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
		 Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
		 Так, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
		 Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, тобто з метою конфіскації майна, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадку, передбаченому Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
		 Як вбачається з наданих суду матеріалів ОСОБА_13 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
		 Санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна. 
		 Таким чином, висновки слідчого судді щодо наявності підстав для накладення арешту на частку у статутному капіталі ТОВ «Тіс-контейнерний термінал» в розмірі 47534 282, 46 грн., що належить на праві власності ОСОБА_13 , з метою забезпечення можливої конфіскації цього майна як виду покарання, є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами провадження.
		 Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_12 з приводу того, що він не має процесуального статусу підозрюваного в рамках даного кримінального провадження, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки органом досудового розслідування останнього було повідомлено про підозру в порядку передбаченому ст.ст. 111, 135, 278 КПК України.
		 Також є безпідставними і посилання апелянта на ті обставини, що майно, на яке накладено арешт, є іноземними інвестиціями, що відповідно до вимог законодавства України позбавляє суд права для накладення на нього арешту. 
		 Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
		 УХВАЛИЛА:
		 Клопотання власника майна ОСОБА_7 про поновлення пропущено строку на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 14 лютого 2017 року задовольнити. 
		 Ухвалу слідчого суддіСолом`янського районного суду міста Києва від 14 лютого 2017 року, якою задоволено клопотання детектива Національного бюро Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_8 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні  прокурором першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 та накладено арешт на майно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке належить йому на праві власності, а саме на частку у статутному капіталі ТОВ «Тіс-контейнерний термінал» в розмірі 47534 282, 46 грн, залишити без зміни, а апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_7  без задоволення. 
		 Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не 
		 підлягає.
		 
		 
		Судді: ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3 
		 
		 
		 
		Справа № 11-сс/796/2471/2017 Категорія ст. 170 КПК України
		Слідчий суддя суду 1-ї інстанціїОСОБА_25 
		Доповідач ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...