Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 308/2105/17 : Справи про адмінправопорушення (до 01.01.2019); Злісна непокора законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України або члена громадського.
Надіслано для оприлюднення: 16.05.2017. Зареєстровано: 16.05.2017. Забезпечено надання загального доступу: 18.05.2017.
Дата набрання законної сили: 16.05.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 308/2105/17
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		16.05.2017 року                                                                                                        м. Ужгород
		Апеляційний суд Закарпатської області в особі судді Марчука О.П., особи, щодо якої складено протокол - ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, розглянув у відкритому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.04.2017 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 185-10 КпАП України 
		             ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1, приватного підприємця.  
		Даною постановою ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що 28.02.2017 року близько 00:10 години був виявлений та затриманий прикордонним нарядом "ГР" на околиці села Сторожниця в прикордонно-контрольованому районі на відстані близько 1000 метрів до проходження лінії державного кордону на напрямку 312 прикордонного знаку та вчинив злісну непокору законному розпорядженню старшого прикордонного наряду майора ОСОБА_3, що виразилося у відмові надати транспортний засіб до огляду , чим порушив п.19.ст. 20 Закону України "Про Державну прикордонну службу України".
		Постановлено накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 5 (п'ять) діб та стягнути судовий збір на користь держави в розмірі 320 гривень. 
		В апеляційній скарзі захисник просить скасувати постанову Ужгородського міськрайонного суду від 04.04.2017 року щодо ОСОБА_1 , а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Вказує на те, що протокол про адміністративне правопорушення не може слугувати доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення , оскільки він не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП . Сторона захисту вважає , що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення мали бути запрошені два свідки правопорушення . Крім того, вказує на те, що в протоколі не зазначено час та місце інкримінованого адміністративного правопорушення . Зазначає, що в основу протоколу покладено суперечливі показання (рапорт) першого заступника начальника відділу прикордонної служби "Ужгород" майора ОСОБА_3. Вказує , що судом першої інстанції не спростовано твердження ОСОБА_1 про його непричетність до отриманої прикордонним нарядом інформації про можливе використання будь-якого літального апарату у прикордонній зоні. На думку апелянта суд першої інстанції не мав права допитати як свідка ОСОБА_3 , оскільки останній складав протокол про адміністративне правопорушення. Крім того вважає, що суд безпідставно взяв до уваги показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, відомості про які не було зазначено в протоколі. 
		Суд, перевіривши матеріали справи, доводи апелянта на підтримання поданої апеляційної скарги, дослідивши диск з записом розмови, прийшов до висновку, що апеляційна скарга  захисника ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з таких підстав.
		З матеріалів справи вбачається , що 27.02.2017 року приблизно о 23:00 годині від прикордонного наряду "Прикордонний патруль" Надійшла інформація про те, що в районі 312-313 прикордонних знаків чути звук польоту літального апарату "квадрокоптера" (БПЛА). З метою перевірки отриманої інформації та пошуку оператора можливого БПЛА та припинення правопорушення на зазначений напрямок в район с. Сторожниця від відділу прикордонної служби "Ужгород" було вислано прикордонний наряд "Група реагування" у складі чотирьох військовослужбовців та першого заступника начальника відділу прикордонної служби "Ужгород". 
		О 00:10 годині 28.02.2017 року прикордонним нарядом "Група реагування" на північно-західній околиці села Сторожниця Ужгородського району в контрольованому прикордонному районі на напрямку 312 прикордонного знаку , на відстані близько 1000 метрів від державного кордону було виявлено автомобіль Хюндай Санта Фе реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 в якому перебував громадянин ОСОБА_1 . 
		Заступником начальника відділу прикордонної служби "Ужгород" ОСОБА_3 на виконання вимог п.11 "Положення про прикордонний режим" (затвердженого Постановою КМУ № 1147) було прийнято рішення про огляд транспортного засобу. Таким чином, заступником начальника відділу прикордонної служби "Ужгород" була висловлена вимога водієві ОСОБА_1 негайно надати транспортний засіб для огляду та роз'яснено обов'язок водія дати можливість оглянути транспортний засіб. ОСОБА_1 відмовився виконувати законні вимоги, після чого останньому було роз'яснено вимоги п.11 "Положення про прикордонний режим" та ст. 20 Закону України "Про державну прикордонну службу" та вказано на законність вимог щодо огляду автомобіля . Однак, незважаючи на всі роз'яснення та неодноразові вимоги , громадянин ОСОБА_1 вперто відмовлявся надати автомобіль для огляду. Заступник начальника відділу прикордонної служби "Ужгород" ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_1 про те, що його діяння містять ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-10 КУпАП та висунув вимогу про припинення таких дій. ОСОБА_1 відповів категоричною відмовою.
		Вина ОСОБА_1 у вчиненні злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону доведена протоколом про адміністративне правопорушення, рапортом заступника начальника відділу прикордонної служби "Ужгород" ОСОБА_3 , звукозаписом розмови на якій ОСОБА_1 відмовляється виконувати законні розпорядження старшого наряду щодо огляду автомобіля, показаннями свідків допитаних у судовому засіданні в суді першої інстанції : ОСОБА_6, ОСОБА_5, які пояснили , що будучи військовослужбовцями у групі прикордонного наряду "Група реагування" виявили на околиці  села Сторожниця транспортний засіб та водія ОСОБА_1 . Після роз'яснення прав водієві було запропоновано надати транспортний засіб для огляду, оскільки під освітленням ліхтаря в салоні проглядалися тютюнові вироби та квадрокоптер. Водій у категоричній формі відмовився виконувати законне розпорядження старшого наряду та надати автомобіль для огляду.   
		Апеляційний суд критично оцінює доводи апелянта щодо відсутності доказів, які б підтверджували наявність в  діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185-10 КпАП України.
		Згідно ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. 
		Згідно ч.1 ст. 256 КпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. 
		Так, протокол про адміністративне правопорушення від 28.02.2017 року складений щодо  ОСОБА_1 вказаним вимогам законодавства відповідає оскільки містить всі необхідні дані про особу порушника, виклад суті правопорушення , час та місця події, дані які вказували на ознаки правопорушення та інші відомості , які передбачені ч.1 ст. 256 КпАП України.
		Також апеляційним судом відхиляються і доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не мав права допитувати як свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_3. Вказані особи були очевидцями правопорушення та стороні захисту було забезпечено можливість допитувати вказаних свідків з приводу досліджуваних обставин.
		Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що заступник начальника відділу прикордонної служби "Ужгород" ОСОБА_3 не мав права здійснювати огляд транспортного засобу , що його вимога про огляд такого була законною.
		Так, відповідно до вимог статті 2. Закону України "Про Державну прикордонну службу України" основними функціями Державної прикордонної служби України є: охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму; здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення; ведення розвідувальної, інформаційно-аналітичної та оперативно-розшукової діяльності в інтересах забезпечення захисту державного кордону України згідно із законами України "Про розвідувальні органи України" та "Про оперативно-розшукову діяльність". 
		      Статтею 20 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" передбачено права Державної прикордонної служби України. Так, Органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов'язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право:
		п .12) вимагати від фізичних осіб припинення правопорушень і дій, що перешкоджають здійсненню повноважень Державної прикордонної служби України;
		п. 19) зупиняти та оглядати в межах прикордонної смуги, контрольованих прикордонних районів самостійно, а за їх межами - разом з органами Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України транспортні засоби, а також перевіряти документи, що посвідчують особу водія та пасажирів, з метою виконання завдань щодо боротьби з організованою злочинністю та незаконною міграцією на державному кордоні України. При цьому вантаж, який перевозиться транспортними засобами під митним контролем, підлягає такому огляду тільки разом з органами Державної митної служби України.
		Крім того,     відповідно до Постанови КМУ від 27.07.1998 року № 1147 "Про прикордонний режим"  постановою установлено  вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу у межах прилеглих до кордону територій селищних і сільських рад, де запроваджується прикордонний режим та затверджено перелік міст і районів, в межах територій яких можуть бути встановлені контрольовані прикордонні райони в тому числі до переліку яких у Закарпатській області увійшли місто Ужгород ,Берегівський, Великоберезнянський, Виноградівський, Перечинський, Рахівський, Тячівський, Ужгородський, Хустський райони.
		Також Постановою КМУ № 304 визначено межі прикордонної смуги в межах прилеглих до кордону територій селищних та сільських Рад народних депутатів.
		Таким чином, апеляційний суд , з урахуванням місця виявлення транспортного засобу ОСОБА_1, повноважень військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України під час виконання ними службових обов'язків, прийшов до висновку про законність вимог та розпоряджень висунутих ОСОБА_1 старшим прикордонного наряду майором ОСОБА_3 щодо надання для огляду транспортного засобу. А  категоричну відмову ОСОБА_7 у виконанні неодноразово висунутих законних вимог та розпоряджень  працівника Державної прикордонної служби розцінює як злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону.
		Так, об'єктивна сторона правопорушення виражається у відкритій відмові виконати законне розпорядження чи вимогу військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України (формальний склад).
		Суб'єкт адміністративного проступку - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку). Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.
		Аналізом фактичних обставин справи та оцінкою досліджених доказів у їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення , передбаченого ч.1 ст. 185-10 КУпАП . 
		Отже, доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_2 щодо відсутності в діянні  ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
		Одночасно апеляційний суд вважає , що заслуговують на увагу доповнення до апеляційної скарги захисника, відповідно до яких він вказує на те, що суд належним чином не обґрунтував вид та розмір застосованого стягнення щодо ОСОБА_1.
		     Згідно статті 33 КпАП України передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КпАП України та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. 
		Застосовуючи адміністративне стягнення у виді арешту, суд першої інстанції прийняте рішення не мотивував. Судом не враховано , що  ОСОБА_1  до адміністративної відповідальності притягується вперше, працевлаштований , молодий за віком, позитивно характеризується за місцем проживання,одружений має утриманців, свою провину у скоєному адміністративному правопорушенні визнав. 
		Оскільки ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності притягується вперше, працює, молодий за віком , щиро розкаявся , відсутні обставин, що обтяжують  його відповідальність, апеляційний суд , з урахуванням особи порушника, враховуючи мету адміністративного стягнення,  прийшов до висновку , що на   ОСОБА_1  слід накласти стягнення у вигляді  штрафу у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в даному випадку буде достатньою мірою відповідальності для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів, поваги до правил співжиття , а також забезпечить запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником , так і іншими особами.
		З урахуванням всіх обставин справи , апеляційний суд прийшов до висновку , що доводи апелянта про необґрунтованість застосованого  адміністративного стягнення знайшли своє підтвердження  і,  відповідно до вимог ст. 294 КпАП України, зумовлюють необхідність зміни  постанови суду першої інстанції .
		Керуючись  ст. 294 КпАП України, апеляційний суд    
		                                        
		                                               П О С Т А Н О В И В :
		апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2   задовольнити частково. 
		Постанову Ужгородського міськрайонного суду від 04.04.2017 року про притягнення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 185-10 КпАП України в частині накладеного стягнення змінити.
		Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді адміністративного штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян , що становить 170 гривень. 
		В решті постанову суду залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.    
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...