Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-а-1863/11/2170 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Старі категорії (адм); збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Надіслано для оприлюднення: 12.10.2011. Зареєстровано: 17.05.2017. Забезпечено надання загального доступу: 19.05.2017.
Дата набрання законної сили: 28.09.2011
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		 
		28 вересня 2011 р.Справа № 2-а-1863/11/2170
		Категорія:10.2.4Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К. 
		Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
		головуючого  Бітова А.І.
		суддів             Милосердного М.М.
		                       ОСОБА_1
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області про захист порушеного конституційного права,
		В С Т А Н О В И Л А :
		У березні 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України (далі УПФУ) в Білозерському районі Херсонської області про захист порушеного конституційного права посилаючись на те, що відповідачем допущено порушення прав, передбачені ст.ст. 36, 57 Конституції України, шляхом встановлення відповідачем заборони примушувати позивача брати участь у діяльності некомерційній самоврядній організації Пенсійний фонд. Крім того, позивач просить скасувати вимогу відповідача №78 від 25 січня 2011 року про сплату недоїмки зі страхових внесків за певний період 2010 року.
		Відповідач позов не визнав, вказуючи, що фізичні особи - субєкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування, підлягають обовязковому державному пенсійному страхуванню.
		Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування судового рішення в звязку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, у звязку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
		Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
		ОСОБА_2 є приватним підприємцем та знаходиться на спрощеній системі оподаткування.
		Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач перебуває на обліку в управлінні відповідача, є страхувальником та роботодавцем, тобто є платником страхових внесків, відповідачем правомірно була направлена вимога про сплату недоїмки, у звязку з чим в задоволенні позову відмовлено.
		Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Розділу І Закону України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік".
		В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказується, що норми чинного законодавства не містять норм примусу до участі у системі загальнообовязкового державного пенсійного страхування, тобто страхові внески сплачуються лише за бажанням особи і, вразі їх несплати, особа втрачає статус застрахованої особи.
		Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.
		Пунктом 2 Розділу І Закону України "Про внесення змін до Законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 08 липня 2010 року, який набрав чинності 17 липня 2010 року, визначено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
		Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами-підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому, сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
		Частиною 2 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч.3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
		Частина 3 ст. 106 вищезазначеного Закону визначає право територіального органу Пенсійного фонду на направлення вимоги про сплату недоїмки страхувальнику за формою і у строки визначені правлінням Пенсійного фонду.
		Тобто, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакцій, яка діяла до 01 січня 2011 року, тобто під час виникнення спірних правовідносин) встановлено обовязок сплати особами-підприємницької діяльності які перебувають на спрощеній системі оподаткування страхових внесків до Пенсійного фонду, які вразі несвоєчасної сплати вважаються простроченою заборгованістю.
		Судова колегія акцентує увагу, що з 01 січня 2011 року вищенаведені норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" втратили чинність у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування". В свою чергу норми останнього Закону (ст. 4, 25) передбачають аналогічні обовязки субєктів підприємницької діяльності щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і відповідальність за порушення цих обовязків, а також права органів Пенсійного фонду України щодо контролю за їх сплатою.
		За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції щодо непорушення відповідачем прав позивача та обовязку останнього сплатити недоїмку зі страхових внесків є правильними.
		Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
		 
		Керуючись ст.ст. 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, 
		 
		У Х В А Л И Л А :
		 
		Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року залишити без змін.
		 
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
		 
		 
		Головуючий: 
		 
		Суддя: 
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...