Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 11/60 : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство; Майнові спори з вимогами до боржника (ст.10 ЗУ) (СК5: п.42); визнання недійсними правочинів (договорів), укладених боржником (СК5: п.42.1).
Надіслано для оприлюднення: 16.05.2017. Зареєстровано: 17.05.2017. Забезпечено надання загального доступу: 17.05.2017.
Дата набрання законної сили: 10.05.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 травня 2017 рокуСправа № 11/60 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
		головуючого -Білошкап О.В.,суддів -Катеринчук Л.Й.,  Погребняка В.Я.,  за участю представників сторін:
		ПАТ Банк "Фінанси та кредит " в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка В.С. - Казаєвої О.О.,
		ТОВ  "Дніпровська молочна компанія" - Паньківа О.В.,
		ТОВ "Наш продукт плюс" - Білан О.С.,
		IDELBERG RESOURCES INC. - Пісчанської І.В.,
		розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк "Фінанси та кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка В.С. на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 13.09.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.11.2016 у справі №  11/60 Господарського суду Кіровоградської області за заявою Публічного акціонерного товариства "Світловодський маслосиркомбінат" про визнання банкрутом, -
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 13.09.2016 р. (суддя Деревінська Л.В.) відмовлено у задоволенні клопотання № 01-21/103 від 09.09.2016 р. ліквідатора арбітражного керуючого Єрохіна О.П. та клопотання № б/н від 09.09.2016 р. представника кредитора публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та Кредит" про відкладення розгляду справи; відмовлено в задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "Банк ''Фінанси та Кредит" № 3-243000/2585 від 23.02.2016 р. про  визнання недійсним договору купівлі-продажу майна від 02.11.2012 р., що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. та зареєстрований в реєстрі № 2199 з додатками № 1-3 та договору про внесення змін до договору купівлі-продажу майна від 02.11.2012 р., що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 
		Гамаль І.М. 05.04.2013 р. та зареєстрований в реєстрі № 830;   відмовлено в задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "Банк ''Фінанси та Кредит" № 3-244300/2586 від 23.02.2016 р. про вжиття заходів забезпечення позовних вимог шляхом накладення арешту на майно (відповідно до переліку зазначеного в даній заяві) та нематеріальні активи: права вимоги, а також право на торгівельну марку та інші права та заборону будь-яким  особам вчиняти будь-які дії щодо майна.
		Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.11.2016 (колегія суддів:  Кузнецов В.О. -  головуючий, судді: Науменко І.М., Кощеєв І.М.)  у задоволенні апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та кредит" відмовлено, ухвалу господарського суду Кіровоградської області  від  13.09.2016 р. у справі № 11/60   залишено без змін.
		Публічне акціонерне товариство Банк "Фінанси та кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка В.С. звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.11.2016 та  ухвалу господарського суду Кіровоградської області  від  13.09.2016 р. скасувати та прийняти нове рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна від 02.11.2012 р. та договору від 05.04.2013 про внесення змін до договору від 02.11.2012 та вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно,  посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. 
		Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.04.2017 у зв'язку зі зміною колегією суддів та необхідністю вивчення поданих додаткових документів продовжено строк розгляду касаційної скарги та відкладено розгляд справи на 10.05.2017.
		Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга  підлягає частковому  задоволенню з наступних підстав. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на ліквідатора покладається обов'язок з реалізації майна банкрута у порядку, передбаченому цим Законом, для задоволення вимог кредиторів, включених до реєстру.
		Як вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду Кіровоградської області від 28.09.2012 р. публічне акціонерне товариство "Світловодський маслосиркомбінат" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком до 28.09.2013 р., призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Кравченка Р.М.
		В подальшому строк ліквідаційної процедури у даній справі неодноразово продовжувався та змінювались ліквідатори ПАТ "Світловодський маслосиркомбінат".
		01.03.2016 р. Публічне акціонерне товариство "Банк ''Фінанси та Кредит" (заставний кредитор банкрута) звернулось до господарського  суду із заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська молочна компанія" та до публічного акціонерного товариства "Світловодський маслосиркомбінат", в якій банк просив залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору товариство з обмеженою відповідальністю "Наш Продукт Плюс"; визнати недійсним договір купівлі-продажу майна від 02.11.2012 р., що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. та зареєстрований в реєстрі № 2199 з додатками № 1-3 та договір від 05.04.2013 р. про внесення змін до договору купівлі-продажу майна від 02.11.2012 р., що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. та зареєстрований в реєстрі № 830; судові витрати покласти на товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровська Молочна компанія" та публічне акціонерне товариство "Світловодський маслосиркомбінат". 
		Крім цього, 01.03.2016 банк звернувся із заявою про вжиття заходів забезпечення позовних вимог шляхом накладення арешту на спірне майно та нематеріальні активи: права вимоги, а також право на торгівельну марку та інші права.
		Відмовляючи в задоволенні заяви банку про визнання недійсними спірних правочинів, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, послався на відсутність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу майна від 02.11.2012 р. 
		Врахувавши відсутність підстав для визнання недійсним спірного договору та вимоги ст.66 ГПК України, яка передбачає вжиття заходів до забезпечення позову, суд першої інстанції також відмовив у задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "Банк ''Фінанси та Кредит" про вжиття заходів забезпечення позовних вимог шляхом накладення арешту на майно (відповідно до переліку зазначеного в даній заяві) та нематеріальні активи: права вимоги, а також право на торгівельну марку та інші права.   
		Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не погоджується, оскільки вони не відповідають вимогам закону та  зроблені без повного та всебічного дослідження всіх фактичних обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.
		Згідно ст.4-1 ГПК України господарські суди вирішують господарські спори в порядку позовного провадження, передбаченого цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
		Відповідно до п. 1-1 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції після набрання чинності Законом України від 22.12.2011 р. № 4212-VI, провадження у даній справі  здійснюється згідно  Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції,  чинній до 19.01.2013 р. 
		Згідно статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідація - це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна, а ліквідатор - це фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.                   
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" є кредитором боржника, в т.ч. на суму 31 708 074 грн., які включені до першої черги вимог кредиторів як вимоги, що забезпечені заставою майна боржника. 
		Під час здійснення ліквідаційної процедури, між публічним акціонерним товариством "Світловодський маслосиркомбінат" в особі ліквідатора  арбітражного керуючого Кравченка Р.М. (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровська молочна компанія" (покупець) укладено   договір купівлі-продажу майна   від  02.11.2012  р.,   за умовами якого продавець зобов'язався передати нерухоме майно у приватну власність покупця, а покупець сплатити за нього домовлену грошову суму (п.1.1 договору).
		За цим договором відчужувалось нерухоме майно: 1)комплекс будівель, що знаходиться за адресою: м. Світловодськ, Кіровоградська область, вул.Комсомольська, 34-Б;  2)комплекс будівель, що розташований за адресою: м. Світловодськ, Кіровоградська область, вул. Макаренка. буд. 2;  3)адміністративний будинок, що розташований за адресою: м. Світловодськ, Кіровоградська область, вул. Макаренка, буд. 7-Е; а також, обладнання, інвентар та інше майно, перелік якого зазначається у додатку  № 1 до даного договору; транспортні засоби, перелік яких зазначається у Додатку № 2 даного договору, нематеріальні активи, перелік яких зазначається у Додатку № 3 до даного договору (п.1.2 договору).
		Загальна ціна зазначеного майна визначена п. 2.1 договору, а саме,  10266400,00 грн. 
		В подальшому, між сторонами було укладено договір про внесення змін до договору купівлі-продажу майна від 02.11.2012 р., що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. 05.04.2013 р. та зареєстрований в реєстрі № 830, яким сторони погодили викласти Додаток № 2 до основного договору у новій редакції, а всі інші умови - залишились без змін.
		Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент продажу згідно з договором купівлі-продажу від 02.11.2012 р. з всього обсягу майна, що підлягало оцінці не відбулось відчуження наступних видів майна, на які відсутні були правовстановлюючі документи:
		1.Будівлі,  споруди та передавальні  пристрої: за  адресою:  Кіровоградська  область, Устинівський район, смт Устинівка, вул. Об'їзна, 8,   вартістю - 213 850,00 грн.; за адресою: Кіровоградська область, смт Добровеличківка, вул. Промислова, 28, вартістю 48 580,00 грн.; за адресою: Полтавська область, Кобеляцький район, м. Кобеляки, вул. Леніна, 43/16,- вартістю 20860,00 грн.; за адресою: Херсонська область, смт Велика ОлександрІвка, вул. Заводська, 16, вартістю 25060,00 грн., вартість всього майна загалом складає - 308 350,00 грн.
		2.Корпоративні права, що складає 100% від статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю  "Світловодськмолсервіс" - 900,00 грн.
		Як встановили суди попередніх інстанцій,  загальна вартість майна, що не підлягало продажу за договором від 02.11.2012р., складала  309250,00 грн., що і вплинуло на ціну продажу майна за спірними договорами. 
		При цьому, рішення ліквідатора щодо продажу спочатку частини майна, а після оформлення правовстановлюючих документів - майна, що залишилося, не суперечить рішенню комітету кредиторів, оформленому протоколом від 26.10.2012 р.
		Таким  чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що спірне майно банкрута продано не за заниженою вартістю, а продана лише частина майна, що вплинуло на ціну продажу.
		Дійшовши висновку про відсутність підстав для визнання недійсним спірного договору купівлі - продажу майна від 02.11.2012 р., суди попередніх інстанцій послались на рішення комітету кредиторів, оформлене протоколом №7 від 26.10.2012 р., про здійснення реалізації майна банкрута шляхом укладення договору (договорів) купівлі-продажу з товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровська молочна компанія", в т.ч. з такими умовами: предметом договору є майно, визначене додатком № 1 до даного протоколу, ціна майна, що буде реалізоване складає 10575650,00 грн. 
		При цьому, суди зауважили, що на засіданні комітету кредиторів приймав участь член комітету кредиторів - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".
		Вказаним рішенням комітет кредиторів затвердив звіт про незалежну оцінку майна банкрута в розмірі ліквідаційної вартості - 10574750,00 грн. без ПДВ, ринкової вартості - 15100010,00 грн. без ПДВ, вартість корпоративних прав, що складає 100% від статутного капіталу банкрута - 900 грн. без ПДВ. При цьому, було зазначено, що у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на частину майна, провести одразу продаж всього майна неможливо (а.с. 2-14 т. 23). 
		На виконання рішення комітету кредиторів ліквідатором було укладено договір купівлі - продажу  майна від 02.11.2012 р.
		Звертаючись із заявою про визнання недійсними договору купівлі-продажу майна від 02.11.2012 р. та договору про внесення змін до договору купівлі-продажу майна від 02.11.2012 р., Публічне акціонерне товариство "Банк ''Фінанси та Кредит" послалось на те, що спірні договори укладені з порушенням вимог ст.ст. 29, 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до набрання чинності Законом України від 22.12.2011 р. № 4212-VI , в частині дотримання умов та порядку продажу та ціни майна, встановлених комітетом кредиторів, продаж майна здійснений за ціною нижчою на 309 250 грн., ніж у звіті про незалежну оцінку майна. 
		Продаж майна банкрута у ліквідаційній процедурі регулюється ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". 
		Згідно ст.30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.
		Отже, за загальним правилом, після проведення інвентаризації і оцінки майна банкрута воно підлягає продажу на відкритих торгах з метою збору максимальної кількості коштів від його реалізації. Продаж майна боржника має здійснюватись на конкурентних засадах. Така форма більше ефективна, тому що дає можливість продати майно боржника за більш високою ціною. 
		Водночас, комітет кредиторів може змінити порядок продажу майна. 
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, комітет кредиторів встановив порядок продажу майна банкрута шляхом укладення договору (договорів) купівлі-продажу з товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровська молочна компанія" за ціною 10575650,00 грн. 
		Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України  №15 від 18.12.2009 "Про судову практику в справах про банкрутство", рішення зборів кредиторів чи комітету кредиторів не може визнаватися господарським судом недійсним, оскільки за своєю правовою природою не є актом юридичної особи, державного чи іншого органу. 
		Суд повинен давати оцінку цим рішенням та враховувати їх резолюції у прийнятті судових актів у справі, якщо такі рішення відповідають приписам чинного законодавства. 
		Однак, пославшись на рішення засідання  комітету кредиторів від 26.10.2012, оформлене протоколом №7 від 26.10.2012 р.,  суди  попередніх інстанцій  не надали належної правової оцінки вказаному рішенню та не з'ясували, чи відповідає воно Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .  
		Врахувавши те, що  рішення засідання  комітету кредиторів від 26.10.2012 було прийнято за участю ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що присутній на засіданні член комітету кредиторів  - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" голосувало проти здійснення реалізації майна банкрута, яке знаходиться в заставі банку, шляхом укладення договору купівлі - продажу майна між публічним акціонерним товариством "Світловодський маслосиркомбінат" в особі ліквідатора (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровська молочна компанія" (покупець), а пропозицію придбати майно банкрута за  ціною 10574750,00 висунув саме представник ТОВ "Дніпровська молочна компанія", присутній на засіданні  комітету кредиторів  26.10.2012.
		При цьому, суди не надали відповідної правової оцінки рішенню комітету кредиторів про продаж майна банкрута (заставна вартість майна 31 708 074 грн.)  за ціною, нижчою від ринкової, особі, яка сама виявила бажання купити це майно,  в  той час як відповідно до звіту про незалежну оцінку майна ринкова вартість майна складає 15100010,00 грн.
		Також суди не дослідили, чи відповідає вказане рішення інтересам кредиторів та боржника, враховуючи те, що майно було продано не на конкурентних засадах (відкритих торгах), що є більш ефективною формою реалізації майна банкрута та дає можливість продати майно за більш вигідною ціною.
		Відповідно до вимог статей 30-32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у ліквідаційній процедурі відновлення платоспроможності боржника відбувається виключно шляхом задоволення грошових вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від реалізації майна боржника. 
		У зв'язку з цим розрахунки за придбане майно боржника повинні здійснюватись одразу після укладення відповідного договору купівлі-продажу. Це надає можливість ліквідатору своєчасно провести розрахунки з кредиторами та завершити ліквідаційну процедуру.
		Суди попередніх інстанцій не проаналізували, чи призвела така реалізація заставного майна банкрута за найнижчою ціною згідно договору купівлі - продажу майна від  02.11.2012 до задоволення вимог кредиторів, з огляду на те, що розрахунок за спірним договором від  02.11.2012   відбувся лише в липні 2016р. 
		Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що, дійшовши висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору купівлі - продажу майна, суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили, чи відповідає продаж майна банкрута за спірним правочином  вимогам ст.30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".  
		Також, суди попередніх інстанцій не надали належну правову оцінку доводам банку  про те, що договір купівлі - продажу заставного майна від  02.11.2012 не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, тобто на повне і своєчасне  задоволення вимог заставного кредитора.
		Таким чином, не перевіривши всіх обставин,  що мають суттєве значення для розгляду даної справи та не надавши належної правової оцінки наданим доказам та доводам сторін, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, які унеможливили  встановлення  фактичних обставин, що мають  значення  для правильного вирішення справи.
		Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
		Відповідно до статті 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або в постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
		Враховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, встановлені ст. 1117 ГПК України, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій припустились порушень норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.11.2016 та ухвала господарського суду Кіровоградської області від 13.09.2016 підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області .
		При новому розгляді справи суду першої інстанції належить врахувати вищевикладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк "Фінанси та кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка В.С. задовольнити частково.   
		Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.11.2016 та ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 13.09.2016  у справі № 11/60 скасувати. 
		Справу  № 11/60 передати на новий розгляд господарського суду Кіровоградської області. 
		 
		Головуючий: Білошкап О.В. Судді:Катеринчук Л.Й.  Погребняк В.Я.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...