Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 577/1385/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: 17.05.2017. Зареєстровано: 17.05.2017. Забезпечено надання загального доступу: 19.05.2017.
Дата набрання законної сили: 02.06.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                              Справа № 577/1385/17
		Провадження № 2-о/577/120/17  
		                                          
		                          
		Р І Ш Е Н Н Я 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		          
		16 травня 2017 року              Конотопський міськрайонний суд Сумської області 
		в складі:
		головуючого-судді    Гетьмана В.В.,
		при секретарі             Лиховоз Л.І.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Конотопа цивільну справу за заявою Громадської організації "Всеукраїнський рух "Сила права" в особі виконавчого   директора ОСОБА_1, який діє від імені ОСОБА_2, заінтересовані особи Міністерство соціальної   політики  України,  Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне  значення,-
		 
		                                                   ВСТАНОВИВ :
		 
		ОСОБА_2. звернулася до суду із зазначеною заявою і просить встановити факт, що  її вимушене переселення в лютому 2015 року з  окупованої   території Луганської області України відбулося внаслідок збройної  агресії РФ проти України та  окупації РФ частини  території  Луганської області. Вимоги обґрунтовує тим, що   народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 року в с. Мальчевська Міллірівського  району Ростовської   області та до лютого  2015 року була зареєстрована і проживала у АДРЕСА_1, перебувала  на пенсії  за віком. До початку  збройної  агресії РФ  та подальшої  незаконно окупаційної  частини   території  Луганської   області    мала   налагоджений  побут та  можливість  вести  повноцінне життя.    Після  незаконної анексії  АР Крим    в Луганську  почалась активна підготовка до такого ж процесу. ІНФОРМАЦІЯ_4 року на  окупованій  території  Луганської та Донецької областях   відбувся   незаконний  референдум щодо    самовизначення    в Луганському та Донецькому   регіонах з   погано  прихованою метою   відокремлення  та проголошення  так званих "Луганської Народної  Республіки" та "Донецької Народної Республіки", однак сам референдум  так і не  був   визнаний, як  Україною так і міжнародною спільнотою . 23.08.2014 року   почалися     масові   вторгнення   на  територію  Донецької   та Луганської   областей  регулярних    підрозділів Збройних   сил  Російської   Федерації. Озброєні   бойовики зневажали будь-які  права   та моральні цінності громадян,  тому  в лютому   2015  року  дочка  вивезла її з  м. Луганська до  м. Конотопа, де вона   проживає  і на даний час. 06.07.2016 року її було взято на облік внутрішньо переміщеної   особи, фактичне  місце  проживання АДРЕСА_2.  З 20.09.2016 року є членом Громадської  оргнанізації "Всеукраїнський рух "Сила права"". Необхідність встановлення такого факту  мотивує тим, що   саме через   збройну     агресію Російської   Федерації окупацію частини  Луганської  області Україна  Російською  Федерацією  порушено низку її    прав,  закріплених   Конституцією України, ІV Женевською  конвенцією 1949 р. про  захист цивільного населення   під час   конфлікту, так і  Конвенцією  про захист  прав  людини та основних   основоположних свобод. Вона    має намір  визначити   свій статус як, особи, яка перебуває  під захистом Конвенції про захист цивільного   населення під час війни від 12.08.1949 р., що обумовлює    виникнення  прав та обов"язків,  передбачених  цією Конвенцією,   іншимии нормами   національного та міжнародного права. , що і змусило звернутись до суду з заявою.
		Представник заявника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 в судове засідання не з"явився, надав заяву  про розгляд  справи без його участі,  заявлені вимоги підтримує в повному обсязі.
		Заінтересовані особи Міністерство соціальної   політики  України,   Російська Федерації в судове засідання не з"явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку.
		Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню за наступних підстав.
		Так, з матеріалів справи   вбачається,  що  ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою з м. Луганська до м. Конотоп (а.с.29-32).
		Постановою Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України» «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» № 337-VIII від 21 квітня 2015 року було схвалено текст Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків». З аналізу даної заяви вбачається, що 20 лютого 2014 року були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання підрозділів збройних сил Російської Федерації, розташованих в Криму, що знаходились там відповідно до Угоди між Україною і Російської Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин.
		З даної заяви Верховної Ради України слідує, що 27 лютого 2014 року збройні підрозділи спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації захопили будівлі Ради Міністрів та Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Водночас, відбулось створення і озброєння нерегулярних збройних формувань найманців з числа місцевих жителів, якими керували офіцери спецслужб і Збройних Сил Російської Федерації, а Чорноморський флот Російської Федерації заблокував українські порти, де знаходились кораблі Військово-Морських Сил України. В подальшому, лідер партії "Русское единство" ОСОБА_6 проголосив себе головою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та закликав президента Російської Федерації "забезпечити мир і спокій в Криму". У відповідь на цей заклик Президент Російської Федерації звернувся до Ради Федерацій Федеральних зборів Російської Федерації, яка своєю постановою від 1 березня 2014 року надала згоду на використання на території України Збройних Сил Російської Федерації. Як наслідок, це призвело до збройного захоплення і воєнної окупації невід'ємної частини України Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
		Нелегітимно сформована в умовах російської воєнної окупації виконавча влада Автономної Республіки Крим 16 березня 2014 року провела референдум про входження Автономної Республіки Крим до складу Російської Федерації, однак результати референдуму не були визнані жодною країною світу, крім Російської Федерації, що підтверджується Резолюцією Генеральної Ради ООН 68/262 від 27 березня 2014 року "Територіальна цілісність України".
		17 березня 2014 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим, розпущена постановою Верховної Ради України від 15 березня 2014 року № 891-VІІ, всупереч цьому проголосила Крим незалежною державою. 18 березня 2014 року самозвані представники Верховної Ради Автономної Республіки Крим підписали з президентом Російської Федерації "Договір про прийняття доРосійської Федерації Республіки Крим і створення у складі Російської Федерації нових суб'єктів".
		21 березня 2014 року владою Російської Федерації було прийнято Федеральний конституційний закон "О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов Республики Крым и города федерального значения Севастополя".
		Згідно зі ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VІІ від 15.04.2014 року, із змінами і доповненнями, Республіка Крим та місто Севастополь визнано тимчасово окупованою територією України із зазначенням дати початку тимчасової окупації 20 лютого 2014 року.
		Незаконно анексувавши Республіку Крим, Росія продовжила свою військову агресію по відношенню до України, розпочавши в квітні 2014 року другу фазу збройної агресії проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні формування проголосили створення "Донецької народної республіки" (07 квітня 2014 року) та "Луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року).
		Згідно з постановою Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України» «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», від 21 квітня 2015 року №337-VIII, зазначені події на сході України відбувалися за наступними обставинами.
		Протягом травня 2014 року самозвані лідери "ДНР" та "ЛНР", серед яких було багато громадян Російської Федерації, у неконституційний спосіб організували проведення фіктивних референдумів про відокремлення цих нелегітимних утворень від України. Під приводом і з метою їхньої підтримки на територію України були заслані розвідувально-диверсійні групи, які очолювали кадрові офіцери Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації, формування російського козацтва та укомплектований чеченцями громадянами Російської Федерації, батальйон "Восток", а також були задіяні такі озброєні групи найманців як "Русский сектор" та "Оплот". За їхньої участі відбулися захоплення адміністративних будівель у багатьох населених пунктах Донецької та Луганської областей, здійснено збройні напади на частини українських Сухопутних військ та літаків Повітряних сил Збройних Сил України.
		11 травня 2014 року на окупованій території Донецької і Луганської областей відбувся референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з метою відокремлення та проголошення так званих "Луганської Народної Республіки" та "Донецької Народної Республіки". Однак, такий референдум, як і проголошені утворення, а саме "Луганська Народна Республіка" та "Донецька Народна Республіка" не були визнані ані національним законодавством, ані міжнародною спільнотою.
		На засіданні Ради Безпеки ООН, яке відбулося 29 серпня 2014 року, в звязку з агресією Російської Федерації проти України, делегація України заявила: «Росія розпочала безпосереднє воєнне вторгнення на материкову частину України із застосуванням своїх регулярних збройних сил».
		Нерегулярні збройні формування, задіяні Російською Федерацією у агресивній війні проти України, систематично підкріплювалися російськими найманцями з числа звільнених у запас військовослужбовців Збройних Сил Російської Федерації та постачанням зброї і військової техніки, включаючи танки, артилерійські системи, протитанкові засоби та сучасні зенітно-ракетні комплекси, які постачалися з території РФ. Це підтверджувалося поясненнями численно затриманих військовослужбовців Збройних Сил Російської Федерації.
		Підтвердженням окупації Російською Федерацією, як країною агресором, частини території Луганської і Донецької областей, є факти здійснення нею активних дій щодо організації збройних нападів, участі в них та постачання для цього на територію України зброї та особового складу військ Російської Федерації.
		На підтвердження вищевикладеного заявником було надано наступне.
		Статті « Великобританія  шкодує  через  проведення незаконного референдуму на донбасі» та «Держдепартамент США знову заявив про невизнання референдумів на Донбасі» від 11 травня 2014 року, що опубліковані на інтернет порталі Кореспондент.net (а.с. 33,34).
		Статтю, опубліковану на інтернет порталі Новини Укрінформ «ЄС не визнає «референдум» на сході України» від 12 травня 2014 року ( а.с. 35).
		Інформація опублікована на сайті СБУ: «затриманий СБУ російський танкіст: У Росії  масово   розконсервовуються   і прямо  в  солідол  переганяються   через   український кордон", " на Луганщині   затримано   двох росіян, які  незаконно перейшли   державний кордон України", в яких засуджуються військові дії Російської Федерації на території України ( а.с. 36-38).
		Звіт "Звідки відкрили вогонь? Розслідування транскордонних  атак на сході  України" від 29.06.2016 року (а.с.39-66).
		Повідомлення  прес-центру Міністерства іноземних  справ України  від 16.11.2016 року (а.с.74).
		Статтю "Гаагский  трибунал приравнял  аннексию Крыма к войне" від 15.11.2016 року (а.с.75).
		Статью "Путин  разорвал соглашения РФ с Международным судом Гааги" від 16.11.2016 року (а.с.76).
		Оперативну інформацію Інформаційно-аналітичного  центру Ради  національнної   безпеки  та оборони України станом на 06.12.2014 року (а.с.91-93) та інші статті (а.с.94-121). 
		Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, збройна агресія це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.
		За наслідками військової агресії Російської Федерації прийнято постанову Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VІІІ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
		Відповідно до абз. 2 Постанови Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій "ДНР" та "ЛНР", які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» від 04 лютого 2015 року №145-VІІІ, зазначено, що з 20 лютого 2014 року проти України триває збройна агресія Російської Федерації та підтримуваних нею бойовиків-терористів, під час якої було анексовано Республіку Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки.
		Також Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VІІІ законодавчий орган України затвердив Звернення до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї Ради НАТО, Парламентської Асамеблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.
		Силові дії Російської Федерації, що тривають з 20 лютого 2014 року, є актами збройної агресії відповідно до пунктів «а», «b», «c», «;d» та «g» статті 3 Резолюції 3314 (ХХIХ) Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року.
		Військові дії Російської Федерації на території України були визнані та засуджені рядом міжнародних інстанцій.
		Отже, при вирішенні даної справи знайшов своє підтвердження факт збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України, що є загальновідомим.
		Згідно з ч.2 ст.256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		Як розяснено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів, встановлення яких віднесено до компетенції відповідних органів виконавчої влади.
		 Статтею Конвенції про захист  прав людини  та  основоположних    свобод    та статтею 8 Конституції  України  гарантовано  кожному   право   звернення до суду   для  захисту  конституційних  прав  і свобод  людини  і громадянина.
		Видана 06.07.2016 року довідка № НОМЕР_1 від 06.07.2016 року  посвідчує  лише факт   вимушеного переседення   заявника х Луганської області  до м. Конотоп і не встановлює   причини такого  переселення, оскільки даний орган не має таких повноважень (а.с.32).
		Враховуючи викладене, а також ОСОБА_2 переселилась з території Луганської  області задля  уникнення загрози життю, здоров"ю, свободи, насильноцької втрати громадянства, особистих  прав на свободу пересування, вираження  думки, майнових прав вільного володіння, розпорядження та користування майном,  прав на працю та захист  в результаті збройної агшресії Російської Федерації, та те, що  встановити данний факт  заявнику  необхідно для виникнення у неї права на справедливу компенсацію, тому заява останньої має бути повністю задоволена.
		Керуючись ст.ст.10-11,28-29,57-60, 158,179,185,209,212,214-215, 256 ч.2 ЦПК України,-
		 
		                                                     В И Р І Ш И В :
		 
		Встановити факт  вимушеного  переселення  ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 , в лютому 2015 року з окупованої території  Луганської   області Україна,   внаслідок  збройної  агресії  Російської   Федерації  проти України   та окупації  Російською Федерацією  частини   території Луганської області.  
		Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Сумської області через Конотопський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні - в той же строк з моменту отримання копії рішення.    
		 
		     Суддя                                                                                                   Гетьман В.  В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...