Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 302/983/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти правосуддя; Невиконання судового рішення.
Надіслано для оприлюднення: 18.05.2017. Зареєстровано: 19.05.2017. Забезпечено надання загального доступу: 23.05.2017.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа № 302/983/16-к 
		1-кп/302/7/17
		54 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		18.05.2017смт. Міжгір`я
		 
		   Міжгірський районний суд Закарпатської області 
		в особі суддя ОСОБА_1 ,
		секретар ОСОБА_2 , 
		з участю: 
		прокурор ОСОБА_3 ,
		потерпіла ОСОБА_4 ,
		обвинувачена ОСОБА_5 ,
		захисник-адвокат ОСОБА_6 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр.України, уродженка і мешканка АДРЕСА_1 , вдова, не працююча, з повною загальною середньою освітою, раніше судима вироком Міжгірського районного суду від 05.10.2015 р. за вчинення злочину, передбаченого ст. 122 ч.1 КК України, з призначенням покарання у виді позбавлення волі на 1 рік із застосуванням ст.75 КК України із звільненням від відбування цього покарання з випробуванням протягом іспитового строку одного року і згідно ухвали Міжгірського районного суду Закарпатської області від 28.10.2016 р. звільнена від кримінального покарання, визначеного вироком цього ж суду від 05.10.2015 р.,-
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 ч.1 КК України,- 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		 ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомленою про суть рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 01.03.2016 р. (справа № 302/90/16-ц), яке набрало законної сили 15.03.2016 р., і за яким її було зобов`язано протягом одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили демонтувати дерев`яну господарську споруду (хлів), самовільно споруджену на відстані 1,5 м від огорожі земельної ділянки ОСОБА_7 та її житлового будинку АДРЕСА_1 , - це рішення суду умисно не виконала у зазначений строк, а також у строк, передбачений ст.75 ч.2 закону України "Про виконавче провадження", маючи реальну можливість виконати рішення суду, категорично відмовилась його виконувати та демонтувати самовільно збудовану нею споруду.
		 Обвинувачена ОСОБА_5 вину в пред`явленому обвинуваченні за встановленими обставинами щодо вчинення кримінального правопорушення заперечила повністю і надала такі покази.
		 ОСОБА_5 проживає в житловому будинку АДРЕСА_1 з часу одруження з чоловіком ОСОБА_8 , який помер у 2011 р.. Цей будинок і господарські споруди належали свекрові (батькові чоловіка), який помер у 1988 р. Хлів (стайня для овець) були споруджені на дворогосподарстві до її одруження з чоловіком і спільного їх проживання. У 2015 р. вона вирішила перебудувати старий хлів. Ця дерев`яна споруда була розібрана і змонтована на новий хлів на земельній ділянці, що обслуговує зазначений житловий будинок і господарські споруди, в якому вона проживає більше 18 років. ОСОБА_7 (сусідка, яка мешкає поряд за адресою АДРЕСА_2 ) подала в суд позов до неї щодо знесення перебудованого хліва і у 2016 р. суд ухвалив рішення на її користь, а саме про зобов`язання ОСОБА_5 знести зазначений хлів. З винесеним рішенням суду вона не погоджується, бо на час ухвалення цього рішення вона не знала, що на будинок і господарські споруди, де вона мешкає з дітьми, оформлено право власності у2004 р. за померлим ОСОБА_9 , дізнавшись про це у 2016 р. після вирішення цивільної справи. Обвинувачена також показала, що державний виконавець за місцем її проживання не був. Вона підписувала тільки один акт, складений державним виконавцем, однак у його кабінеті в приміщені ВДВС Міжгірського РУЮ і заявила державному виконавцю, що штрафу не буде сплачувати, бо не має грошей. Акт державного виконавця від 25.04.2016 р. вона не підписувала і підпис на цьому документі від її імені виконані іншою особою. Просить узяти до уваги, що слідчий оглядав хлів без її участі з дворогосподарства потерпілої.
		 У судових дебатах і в останньому слові до суду обвинувачена ОСОБА_5 заявила, що перенесе хлів на старе місце на відстань одного метра, однак на даний час не має можливості, бо робітники, які споруджували хлів на заробітках, а також вважає, що ОСОБА_10 має демонтувати кут свого житлового будинку.
		 Потерпіла ОСОБА_10 показала, що обвинувачена збудувала весною 2015 р. біля вікна її житлового будинку хлів (роботи виконували співмешканець обвинуваченої і її старший син з найманими робочими) з порушенням санітарних норм і не зреагувала на попередження з селищної Ради, самепідемстанції, архітектурної служби. Потерпіла змушена була звернутись до суду з позовом до обвинуваченої. Рішенням Міжгірського районного суду від 01.03.2016 обвинувачену зобов`язано знести самовільно збудуваний хлів, однак вона нехтує цим рішенням. Будівля хліву заступає природнє освітлення через вікна будинку, мухи і запах гною влітку створюють несприятливі умови проживання. Потерпіла також повідомила, що раніше будівля хліву була розташована в іншому місці, віддаленому від її будинку, посередині земельної ділянки, обвинуваченої.
		 Покази потерпілої підтвердила свідок ОСОБА_11 (дочка потерпілої, яка проживає з нею), а також ОСОБА_12 (син потерпілої).
		 Свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 показали, що в складі комісії, створеної селищною Радою для розгляду заяви ОСОБА_7 (потерпілої) обстежили земельні ділянки у с.Стригальні, що обслуговують житлові будинки АДРЕСА_3 і АДРЕСА_4 і виявили забудову типу хлів, споруджений на земельній ділянці обвинуваченої поблизу житлового будинку потерпілої, з порушенням санітарних будівельних норм. Обвинувачена не надала дозвільних документів на спорудження хліва. Комісія склала акт та зафіксувала спорудження будівлі фотографуванням.
		 Свідок ОСОБА_16 повідомила, що проживає неподалік від помешкання потерпілої і обвинуваченої. У 2015 р. весною вона побачила, що обвинувачена перенесла хлів близько до житлового будинку потерпілої. У 2016 р. свідок бачила працівників державної виконавчої служби на земельній ділянці обвинуваченої, однак останньої не було.
		 Свідок ОСОБА_17 (рідна сестра обвинуваченої) підтвердила, що обвинувачена перебудувала старий хлів на новий (для утримання овець) із зміщенням на земельній ділянці (вглиб городу). 
		 Будівництво обвинуваченою нового хліву на своїй ділянці підтвердили також свідки ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ..
		 Свідок ОСОБА_21 (державний виконавець) показав, що у 2016 р. виконував рішення суду про знесення хліва, обвинуваченої, зокрема: за заявою стягувачки (потерпілої) відкрив виконавче провадження і надав боржниці (обвинуваченій) термін для добровільного виконання. Одержавши інформацію, що рішення не виконано, переконавшись про це виїздом на місце забудови хліва, державний виконавець наклав на обвинувачену штраф і повторно надав термін для виконання судового рішення зобов`язального характеру, а також звернувся до КП "Міжгірське ВУЖКГ" для забезпечення виконання судового рішення. Підприємство надало відповідь, що не має відповідної техніки . Під час виїзду на місце забудови державний виконавець виявив, що хлів не було знесено і зафіксував це в двох актах, а також провів фотофіксацію споруди, запросивши сторони в приміщення ДВС для їх підписання. Обвинувачена і потерпіла підписували акти в його кабінеті. Під час підпису актів обвинувачена заявила, що не буде виконувати рішення суду, бо хлів споруджено на її земельній ділянці. Переконавшись , що ОСОБА_5 умисно не бажає виконувати рішення суду, державний виконавець підготував подання про порушення кримінальної справи.
		 Свідок ОСОБА_22 (начальник органу державної виконавчої служби) показав, що весною 2016 р. робочого дня він з державним виконавцем ОСОБА_21 на службовому авто заїхали в с.Стригальні для виконання одного з виконавчих проваджень, доручених ОСОБА_21 .. Свідок як керівник безпосередньо участі у виконанні не брав і спостерігав подію з службового авто, яким керував особисто.Уточнивши місце проживання боржниці, державний виконавець зайшов на подвір`я її житлового будинку і спитав її чому не виконує рішення суду. Боржниця (обвинувачена) заявила, що не буде виконувати рішення суду. ОСОБА_21 здійснив фотофіксацію забудови та відповідні записи і вони на службовому авто повернулися в смт.Міжгір`я і через деякий час ним було погоджено подання державного виконавця щодо порушення кримінальної справи. 
		 Згідно рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 01.03.2016 р. (справа № 302/90/16-ц) ОСОБА_5 зобов`язано протягом одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили демонтувати дерев`яну господарську споруду (хлів), самовільно споруджений на відстані 1,5 м від огорожі земельної ділянки ОСОБА_7  та її житлового будинку в АДРЕСА_2 . На виконання цього рішення 15.03.2016 р. за заявою стягувачки ОСОБА_7  було видано виконавчий лист. 18.03.2016 р. державним виконавцем ВДВС Міжгірського РУЮ ОСОБА_21  винесено постанову про відкриття провадження № 50552899 з наданням ОСОБА_5  строку для добровільного виконання судового рішення до 12.04.2016 р. Актом державного виконавця ОСОБА_21  від 20.04.2016 р. встановлено, що при перевірці стану виконання вказаного рішення суду боржником ОСОБА_5  таке не виконано. Цей акт підписано сторонами виконавчого провадження, зокрема стягувачем ОСОБА_7 (потерпілою) і боржником ОСОБА_5 (обвинуваченою) та державним виконавцем ОСОБА_21 ..
		 Згідно постанов державного виконавця ОСОБА_21 від 11.04.2016 р. і 25.04.2016 р. на ОСОБА_5  накладено штраф за невиконання судового рішення відповідно в сумах 170 грн. і 340 грн.. 25.05.2016 р. державним виконавцем ОСОБА_21 і керівником органу державної виконавчої служби ОСОБА_22 внесено подання в Міжгірське відділення поліції з покликанням на ст.ст. 11, 75, 90 закону "Про виконавче провадження" і ст. 382 КК України щодо притягнення до кримінальної відповідальності боржника ОСОБА_5 ..
		 Із змісту рішення суду від 01.03.2016 р. в справі № 302/90/16-ц, матеріалів цієї справи, зокрема журналів судового засідання, видно, що ОСОБА_5 в статусі відповідача була присутньою під час судового розгляду справи з участю свого представника - адвоката ОСОБА_23 , а також під час оголошення цього рішення.
		 Судом також установлено, що станом на час винесення вироку в цьому кримінальному провадженні рішення Міжгірського районного суду від 01.03.2016 р. в справі № 302/90/16-ц не виконано. 
		 Господарська будівля (хлів), споруджена на земельній ділянці біля житлового будинку, де мешкає обвинувачена, уявляє собою дерев`яну споруду не пов`язану фундаментом із землею. 
		 Оцінивши встановлені обставини та зазначені докази, які визнаються судом належними і допустимими, суд дійшов такого висновку. 
		 ОСОБА_5 є винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 ч.1 КК України, який мав місце за кваліфікуючими ознаками: умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили .
		 Суд вважає, що заперечення вини обвинуваченою, є надуманими і повністю спростованими зазначеними доказами, а саме: змістом судового рішення, яке набрало законної сили, винесене і проголошене в присутності обвинуваченої, яке не оскаржене обвинуваченою; матеріалами виконавчого провадження, за якими державним виконавцем після відкриття виконавчого провадження надавався ОСОБА_18 достатній строк для добровільного виконання судового рішення та надання повторного строку для такого виконання; відмовою ОСОБА_5 виконувати судове рішення після накладення на неї штрафів державним виконавцем і не сплатою цих штрафів станом час розгляду кримінального провадження; відмовою обвинуваченої виконати рішення суду без поважних причин після спливу одного року з дня набрання цим рішенням законної сили і примусового виконання державним виконавцем ; показами потерпілої і показами свідків про те, що з відома та ініціативи обвинуваченої на земельній ділянці, що обслуговує житловий будинок, де вона проживає, перебудовано дерев`яний хлів з перенесенням його розташування в бік житлового будинку потерпілої з порушенням норм забудови. Суд відхиляє покликання сторони захисту на "несправедливість" судового рішення стосовно ОСОБА_5 , бо рішення суду в цивільній справі , яке набрало законної сили, не може переглядатись в кримінальному провадженні. Натомість доказ обвинувачення акт державного виконавця ОСОБА_24 від 25.04.2016 р. суд визнав недопустимим, оскільки цей документ не підписаний державним виконавцем.
		 Суд відхиляє доводи сторони захисту щодо недопустимості доказу протоколу огляду місця події від 23.06.2016 р. з мотивів, що цей процесуальний документ складався слідчим на земельній ділянці потерпілої, а не обвинуваченої, з огляду на таке обгрунтування. Відомості, які зафіксовані цим протоколом повністю відповідають установленим обставинам інкримінованого обвинувачення ОСОБА_5 , а саме наявності будівлі (хліва) на її земельній ділянці, що споруджений і знаходиться біля огорожі (межі земельних ділянок) обвинуваченої і потерпілої та біля її житлового будинку. Ілюстрації на фототаблицях до цього протоколу співпадають з фотофіксацією, яка здійснювалась державним виконавцем, потерпілою. Зміст протоколу підтверджений показами допитаних як свідків - понятих ОСОБА_25 , ОСОБА_26 . 
		 Суд також відхиляє доводи захисту, що обвинувачена не є власником житлового будинку, а тому не може бути відповідачем у цивільній справі з огляду на таке.
		 Рішенням суду, яке підлягає виконанню, ОСОБА_5  визнана належним відповідачем. Обставинами, зазначеними в цьому рішенні суду і обставинами встановленими судом у кримінальному провадженні встановлено, що обвинувачена особисто проявляла ініціативу, з її відома та організації перебудовано дерев`яний хлів із зміщенням розташування хліва до житлового будинку потерпілої без одержання дозвільних документів, з виконанням цих робіт співмешканцем обвинуваченої, її старшого неповнолітнього сина, найманих робітників. 
		 Своєчасне, належне і повне виконання судового рішення, яке набрало законної сили є складовою справедливого суду згідно з ст. 6 п.1 Європейської конвенції. Ст.124 Конституції України визначено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. 
		 За вчинений злочин ОСОБА_5 підлягає покаранню.
		 Обираючи вид і розмір покарання за альтернативної санкції ст. 382 ч.1 КК України, суд бере до уваги таке.
		 Вчинений злочин віднесений законом ст. 12 КК України до кримінального правопорушення середньої тяжкості і характеризується умисною формою вини. Наслідки злочину станом на час винесення вироку не усунуті. Обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання обвинуваченої суд не встановив.
		 ОСОБА_5 не має постійного місця праці, займається домашнім підсобним господарством, утримує двоє неповнолітніх дітей - віком 14 і 17 років. ОСОБА_5 раніше була засуджена за нанесення тілесних ушкоджень потерпілій і ця судимість станом на час винесення вироку з неї знята в установленому законом порядку. З місця проживання ОСОБА_5 характеризується позитивно.
		 Обставини справи, а також відсутність в обвинуваченої постійного місця праці і стабільного заробітку, кількість утриманців, дають підстави визнати, що покарання у виді штрафу є неадекватним покаранням за вчинений злочин і таким, виконання якого буде утруднено.
		 За вчинений злочин обвинувачена заслуговує покарання у виді позбавлення волі строком на два роки. 
		 Враховуючи тяжкість злочину, особу обвинуваченої, обставини справи, заяву обвинуваченої в кінці судового розгляду, що вона демонтує хлів і перенесе його на інше місце - вглиб своєї ділянки, дають підстави суду констатувати, що виправлення обвинуваченої можливе без реальної ізоляції від суспільства, тобто слід застосувати ст.75 КК України. Іспитовий строк для випробування суд вважає за необхідне встановити максимальної тривалості, тобто протягом трьох років.
		 Оскільки судове рішення в цивільній справі станом на час винесення вироку залишається невиконаним , а тому на ОСОБА_5 необхідно покласти обов`язок виконати це рішення і застосувати для покладення такого обов`язку ст. 76 ч.2 п.6 КК України та визначити правовий наслідок невиконання ОСОБА_5 саме цього обов`язку. Цей висновок суду відповідає принципу доступу до правосуддя як складової права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 п.1 Конвенції та забезпечує право потерпілої на реальний судовий захист. За цією нормою кримінального закону (п.6 ч.2 ст.76 КК України), суд може встановити засудженому вимоги дотриматись певних дій. 
		 Судових витрат до стягнення не має.
		 Цивільного позову не заявлено.
		 Речових доказів для конфіскації, повернення чи знищення в справі не має.
		 Запобіжний захід не обирався, клопотання про його застосування не заявлено.
		 Керуючись ст.ст. 373,374 КПК України, суд,- 
		 
		У Х В А Л И В : 
		 
		 ОСОБА_5 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 ч.1 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі на два роки.
		 Згідно з ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку трьох років не вчинить нового злочину, а також не вчинятиме систематично правопорушень, виконає покладений на неї обов`язок щодо виконання судового рішення і своєю поведінкою доведе виправлення.
		 Відповідно до ст. 76 ч.2 п. 6 КК України покласти на ОСОБА_5 додатково обов`язок:
		- протягом п`ятнадцяти днів з дня набрання цим вироком законної сили виконати рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 01.03.2016 року в справі № 302/90/16-ц і підтвердження про це подати органу пробації в Міжгірському районі (посадовій особі), що здійснюватиме нагляд за виконанням цього вироку.
		 Апеляційну скаргу на вирок суду може бути подано в апеляційний суд Закарпатської області через районний суд протягом 30 днів з дня проголошення.
		 Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		 У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.  
		   
		Суддя: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...