Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/5665/17 : Справи про адмінправопорушення (до 01.01.2019); Митний кодекс 2012 р.; Порушення порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю.
Надіслано для оприлюднення: 19.05.2017. Зареєстровано: 23.05.2017. Забезпечено надання загального доступу: 25.05.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа №521/5665/17 
		Номер провадження 3/521/2751/17
		ПОСТАНОВА
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		17 травня 2017 року Малиновський районний суд міста ОСОБА_1 у складі:
		головуючого                                     Граніна В.Л.
		при секретарі                              Янкул Г.І. 
		за участю:
		представника Одеської митниці ДФС               ОСОБА_1
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті ОСОБА_1 справу, що надійшла з Одеської митниці ДФС за протоком складеним відносно громадянина України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючого секретарем Одеської Єпархії, який мешкає за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 79, про порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України, -
		ВСТАНОВИВ:
		До Малиновського районного суду м. Одеси надійшов протокол №0274/500200000/17 від 21.03.2017 року про порушення митних правил з відповідними матеріалами, у відношенні гр. ОСОБА_2, за ознаками скоєння правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України. 
		З вищезазначеного протоколу про порушення митних правил, вбачається, що 21.03.2017 року о 1400 у оглядовому залі «Відліт» Міжнародного аеропорту «Одеса» в зоні діяльності митного поста «Міжнародний аеропорт «Одеса» Одеської митниці ДФС, проходив митний контроль гр. ОСОБА_2, який відбував з України до Угорщини літаком «Е-170» авіакомпанії «LOT», рейсом №768 сполученням «Одеса-Варшава».
		Після перетину гр. ОСОБА_2 білої лінії, що позначає закінчення «зеленого» коридору, на вимогу інспектора митниці пред'явити наявні у нього валютні цінності, гр. ОСОБА_2 надав наявну при ньому готівку іноземну валюту. Після перерахунку валюти було встановлено, що загальна сума складає 10 000 євро та 1 000 доларів США.
		Таким чином, на думку митного органу, гр. ОСОБА_2 порушив встановлений порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, оскільки він формою проходження митного контролю обрав проходження через таку зону (коридор) та у нього під час проведення митного контролю крім допустимої суми грошей (10000 євро) було виявлено іноземну валюту в сумі 1000 доларів США, що перевищує встановлені законодавством України обмеження для переміщення через митний кордон України по «зеленому» коридору.
		Громадянину ОСОБА_2 пропущено суму в 10000 євро, затримано 1000 доларів США.
		На підставі вказаних обставин у відношенні гр. ОСОБА_2 було складено протокол про ПМП №0274/500200000/17 за ст. 471 МК України.
		У судовому засіданні гр. ОСОБА_2 приймав участь разом з своїм представником, надав пояснення, відповідно до яких свою вину фактично визнав, однак просив не застосовувати додаткове покарання у вигляді конфіскації валюти.
		Представник митниці у судовому засіданні вважав, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, винна у вчиненні адміністративного правопорушення, її вина підтверджується зібраними у справі доказами, і тому необхідно притягнути її до адміністративної відповідальності за ст. 471 МК України та застосувати до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу та конфіскації.
		Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку учасників процесу, суд приходить до висновку, що особа, стосовно якої складено протокол, підлягає притягненню до адміністративної відповідальності і її дії суд кваліфікує за ст. 471 МК України за кваліфікуючими ознаками: порушення встановленого МК України порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через «зелений коридор», товарів (валютних цінностей) переміщення, яких через митний кордон обмежено, однак без застосування конфіскацію товару з наступних підстав.
		Судом встановлено, що 21.03.2017 року о 1400 у оглядовому залі «Відліт» Міжнародного аеропорту «Одеса» в зоні діяльності митного поста «Міжнародний аеропорт «Одеса» Одеської митниці ДФС, проходив митний контроль гр. ОСОБА_2, який відбував з України до Угорщини літаком «Е-170» авіакомпанії «LOT», рейсом №768 сполученням «Одеса-Варшава».
		Після перетину гр. ОСОБА_2 білої лінії, що позначає закінчення «зеленого» коридору, на вимогу інспектора митниці пред'явити наявні у нього валютні цінності, гр. ОСОБА_2 надав наявну при ньому готівку іноземну валюту. Після перерахунку валюти було встановлено, що загальна сума складає 10 000 євро та 1 000 доларів США.
		Громадянину ОСОБА_2 пропущено суму в 10000 євро, затримано 1000 доларів США.
		У відповідності до ч. 1 ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений порядок переміщення товарів через митний кордон України.
		Що стосується об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, вона полягає в переміщенні через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження через «зелений коридор» товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено, або обмежено законодавством України, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковану норму переміщення через митний кордон України.
		Згідно з п. 1 розділу 2 «Інструкції про переміщення готівки через митний кордон України», затвердженої постановою Національного Банку України від 27.05.2008 року №148, фізична особа має право ввозити в Україну та вивозити за її межі готівку в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10 000 євро, без письмового декларування митному органу.
		Згідно з ч. 5 ст. 366 МК України, обрання «зеленого коридору» вважається заявою особи про те, що переміщені нею через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню.
		Під термін товари підпадає в тому числі і іноземна валюта, згідно з положеннями ст. 4 ч. 1, п. 1 б), п.57 МК України.
		Відповідно до вимог ст. 197 МК України, на окремі товари встановлюються обмеження щодо їх переміщення через митний кордон України. В даному випадку такі обмеження встановлені на рівні 10 000 євро, в зв'язку з чим валютні цінності, які переміщував правопорушник є товарами, переміщення яких через митний кордон України обмежене.
		Щодо субєктивної сторони правопорушення встановлено наступне.
		Судом встановлено, що гр. ОСОБА_2 не розумів протиправність своїх дій, не припускав можливості настання негативних наслідків, хоча міг і повинен був це розуміти і передбачати. Тобто, субєктивна сторона дій правопорушника полягає в протиправній необережність в формі недбалості.
		Відповідно до матеріалів справи, гр. ОСОБА_2 протиправно перемістив через митний кордон України іноземну валюту, яка в нього була вилучена.
		При визначені адміністративного стягнення, якому підлягає правопорушник, суд враховує ступінь суспільної небезпеки правопорушення, ступінь провини, ставлення до вчиненого, його майновий стан, а також обставини, які помякшують відповідальність, а саме те, що особа вперше притягується до адміністративної відповідальності, щире каяття, суспільний статус особи, а саме те, що він є секретарем Одеської єпархії Української Православної Церкви.
		Крім цього, вказані кошти були виділені правопорушнику Свято  Іллінським чоловічим монастирем із сум добровільних пожертв юридичних осіб та громадян для наступної закордонної поїздки по справах монастиря для можливості придбання предметів, потрібних для відправлення релігійних обрядів, духовної літератури, що підтверджується відповідною довідкою монастиря.
		Таким чином, встановивши той факт, що походження вказаних грошей є законним, суд вважає, що їх конфіскація завдасть значної матеріальної шкоди інтересам релігійної громади та братії Свято  Іллінського чоловічого монастиря, які утримуються тільки за рахунок добровільних пожертв юридичних та фізичних осіб та спрямовують свою діяльність на виховання громадян в дусі православних християнських цінностей, а тому необхідним і достатнім в даному випадку є накладення стягнення у вигляді штрафу.
		Стосовно вирішення питання щодо конфіскації вилученої валюти, суд виходить з наступного.
		Суд враховує практику Європейського Суду, зокрема постанову ЄСПЛ від 06.11.2008 року по справі «Ісмаілов проти Російської Федерації».
		Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
		Згідно з ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори» від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно - правові норми мають пріоритетне значення.
		17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію «З захисту прав і основних свобод людини», а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невідємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, a також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
		Згідно з зазначеним рішенням ЄСПЛ, судове рішення, яким застосовується конфіскація майна, є втручанням в право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на повагу власності.
		Згідно з Статтею 1 Протоколу N 1 до Конвенції з захисту прав людини, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		В даному випадку майном гр. ОСОБА_2 є іноземна валюта, яка, на думку представника митниці, підлягає конфіскації.
		За таких обставин конфіскація є втручанням в право особи на повагу власності і, відповідно, має бути застосована ст. 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з захисту прав людини.
		Перша і найбільш важлива вимога зазначеної правової норми полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на повагу власності має бути законним. Також передбачається, що держава уповноважена здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення виконання законів.
		Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним.
		Об'єктивна сторона правопорушення, яке вичинив правопорушник, полягає в недекларуванні іноземної валюти при проходженні митного контролю в «зеленому коридорі», тобто в зоні спрощеного митного контролю, відповідальність за що передбачена ст. 471 МК України.
		Що стосується загального інтересу, якому могло слугувати таке втручання Європейський суд зазначив, що держави мають законний інтерес і в той же час обовязок вживати заходи в цілях виявлення та контролю руху готівкових коштів через кордони, оскільки значні суми готівки можуть використовуватись для легалізації незаконних доходів, торгівлі наркотиками, фінансування тероризму, вчинення тяжких фінансових злочинів.
		Загальна вимога про декларування, яка розповсюджується на будь  яку особу, що перетинає кордон держави, попереджує прихований ввіз та вивіз грошових коштів з країни і конфіскаційна міра, яку тягне недекларування грошових коштів митному органу, є частиною загальної регулятивної системи, передбаченої для боротьби з подібними правопорушеннями.
		Крім того, сума, яка може бути законно ввезена, чи фізично переміщена через український митний кордон, в принципі не обмежена, обмежена лише сума (10000 євро), яка може бути ввезена без письмового декларування.
		Таким чином, єдине протиправне діяння, яке вчинила особа полягає в ненаданні митному органу відповідної декларації.
		Далі ЄСПЛ зазначив, що для визнання втручання держави співрозмірним воно має відповідати тяжкості правопорушення, зокрема невиконанню вимог про декларування, а не тяжкості будь-якого іншого правопорушення (легалізації незаконних доходів, ухилення від сплати податків), яке фактично встановлене не було.
		З іншого боку, шкода, яка могла бути заподіяна гр. ОСОБА_2 державі Україна була незначна, оскільки він не ухилявся від сплати мита чи інших зборів і не заподіяв іншої майнової шкоди державі. Якби грошові кошти не були виявлені, українська влада лише не отримала б інформацію про те, що ці грошові кошти були вивезені з Україну. Таким чином, конфіскація, на якій наполягає митний орган, в даному випадку, є не компенсаційною, а стримуючою та карною мірою, оскільки державі не завдано ніяких збитків в результаті недекларування грошових коштів.
		За вказане правопорушення, яке полягало в недекларуванні іноземної валюти, гр. ОСОБА_2 підлягає адміністративному стягнення у виді штрафу. При цьому, представник митного органу не довели і навіть не стверджували, що одного такого адміністративного стягнення не достатньо для досягнення бажаного стримуючого і карного впливу та запобігання порушень вимог про декларування.Їхні вимоги щодо застосування конфіскації обґрунтовуються виключно тим, що таке додаткове адміністративне стягненняпередбачене ст. 471 МК України, як обов'язкове.
		Таки чином, суд вважає, що конфіскацію в даному випадку можна було б застосувати в разі відшкодування майнової шкоди, завданої державі, однак вона не зазнала ніяких збитків внаслідок невнесення правопорушником відомостей до митної декларації
		За таких обставин, враховуючи практику ЄСПЛ, суд приходить до висновку про те, що застосування конфіскації в якості додаткового адміністративного стягнення, в даному випадку є порушенням положень ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції, тобто є не співрозмірним, оскільки покладає на особу «індивідуальний надмірний тягар». 
		При цьому, на думку суд, необхідно керуватись новою філософією процесу та застосовувати принцип судочинства такий, як пропорційність при якому суд повинен перевіряти будь-яку процесуальну дію на предмет балансу між приватним і публічним інтересом.
		Винність правопорушника, підтверджується зібраними в справі доказами, а саме: протоколом по справі про порушення митних правил, доповідною запискою інспектора митниці, поясненням правопорушника, описом вилученої валюти.
		Провадження у справах про порушення митних правил, згідно ст. 487 МК України, здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
		Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
		На підставі вищевикладеного, та враховуючи обставини, які свідчать про легальне і правомірне отримання правопорушником вилучених в нього валютних коштів, суд застосувавши міжнародно  правові норми, дійшов до висновку про не застосування до нього додаткового стягнення в вигляді конфіскації вилучених валютних коштів.
		Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що адміністративним законодавством не передбачено надання будь  яких документів для отриманням особою грошей, які їй повинні бути повернуті, окрім документів, які посвідчують особу або документів, які уповноважують іншу особу, тобто гроші повинні бути поверненні без надання довідки банку.
		Керуючись ст. 4 ЗУ «Про судовий збір України», ст.ст. 197, 471, 522, 524-529 МК України, ст.ст. 283-285, 294 КУпАП, -
		ПОСТАНОВИВ:
		ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. без конфіскації вилучених грошових коштів.
		Валюту у розмірі 1000 доларів США, вилучену згідно протоколу про порушення митних правил, повернути ОСОБА_2 або його законному представнику у встановленому законом порядку. 
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 320 гривень (Отримувач коштів: УК у місті ОСОБА_1/Малиновський район; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38016923; банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області; код банку отримувача (МФО): 828011; рахунок отримувача: 31216206700007; код класифікації доходів бюджету: 22030001; призначення платежу  судовий збір за постановою про накладення адміністративного стягнення, Малиновський районний суд м. Одеси, код ЄДРПОУ 05383419, пункт 5).
		Постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або митним органом, який здійснював провадження у цій справі. Порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...