Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 503/539/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини); Ухилення від військової служби (усі види), з них; Ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом.
Надіслано для оприлюднення: 23.05.2017. Зареєстровано: 23.05.2017. Забезпечено надання загального доступу: 26.05.2017.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 Кодимський районний суд Одеської області 
		 
		__________________________________________________________________________________________________
		Справа №503/539/15-к
		Провадження №1-кп/503/9/17 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		23.05.2017 року  м.Кодима Одеської області
		 
		Кодимський районний суд Одеської області у складі:
		головуючого- судді ОСОБА_1 
		при секретарісудового засідання ОСОБА_2 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кодими Одеської області кримінальне провадження, зареєстроване 19 лютого 2015 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №42015161010000696, відносно:
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, працездатного, непрацюючого, утриманців не має, раніше не судимого,
		- по звинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 409 КК України,
		- за участі сторін кримінального провадження: прокурора військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 , 
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_3 , являючись військовозобов`язаним, призваним 17 травня 2014 року ІНФОРМАЦІЯ_2 у відповідності з вимогами частини 8 статті 4, частини 1 статті 5, статей 10, 11 та частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» від 1 жовтня 1993 року №3542-ХІІ, статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII та Указу виконуючого обов`язки Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року на військову службу у зв`язку з мобілізацією та зарахованим наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 (місце дислокування у мирний час: АДРЕСА_2 ) №4 від 17 травня 2014 року до списків особового складу вказаної військової частини на посаду стрільця  помічника гранатометника третього відділення охорони третього взводу охорони другої роти охорони, будучи придатним для проходження військової служби, в порушення вимог статей 11,16,37,49,127 та 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 19 вересня 2014 року в місці дислокації військової частини польова пошта НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , з метою ухилення від несення обов`язків військової служби, відкрито, не вживаючи обману, відмовився відбути разом з особовим складом зазначеної військової частини до зони проведення антитерористичної операції на Сході України, тим самим відмовився від несення обов`язків військової служби у військовій частині польова пошта НОМЕР_1 , тобто від виконання покладених на нього обов`язків мобілізованого військовослужбовця, припинивши подальше виконання обов`язків військової служби.
		В подальшому 22 вересня та 07 листопада 2014 року ОСОБА_3 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , який розташований в АДРЕСА_3 , письмово підтвердив свою відмову від несення обов`язків військової служби у військовій частині польова пошта НОМЕР_1 , остаточно припинивши їх виконання. 
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 своєї провини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та по суті пред`явленого звинувачення пояснив, що приблизно в травні місяці 2014 року його викликали до ІНФОРМАЦІЯ_4 , звідки направили до районної лікарні для проходження медичного огляду. Однак через відсутність лікарів медичний огляд він не пройшов, після чого у військкоматі отримав вказівку негайно відбути до військової частини польова пошта НОМЕР_1 , яка розташована в АДРЕСА_1 , для проходження служби у 18-му територіальному батальні оборони АДРЕСА_1 .
		Наступного дня він прибув до зазначеної військової частини, в якій проходив службу до вересня місяця 2014 року, коли командування частини запропонувало військовослужбовцям написати рапорти про добровільне відбуття до зони проведення антитерористичної операції на сході України. Однак він, не маючи відповідного військового досвіду, відмовився відбути до зони проведення антитерористичної операції та просив залишити його проходити військову службу в Одеському регіоні, оскільки саме для цього він і був мобілізований. 
		Після цього наказом командира військової частини військовослужбовці, які погодились, були відряджені до зони проведення антитерористичної операції, а він був відкомандирований до райвійськкомату, де на протязі ще близько місяця-півтора приходив на роботу. 
		Стверджує, що він не відмовлявся проходити військову службу взагалі, а лише відмовився їхати до зони проведення антитерористичної операції, для участі в якій не був готовий.
		Відповідно до вимог статті 7 КПК України загальними засадами кримінального провадження, окрім іншого, є законність (п.1), презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини (п.10), змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п.15); безпосередність дослідження показань, речей і документів (п.16). 
		За змістом статей 22, 23 та 28 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. 
		Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
		Відповідно до статті 84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Ці докази згідно із положеннями статей 85 та 86 КПК України мають бути належними, тобто прямо чи непрямо підтверджувати існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, та допустимими, тобто отриманими в порядку, передбаченому цим кодексом. 
		Відповідно до статті 91 КПК України у кримінальному провадженні належними та допустимими доказами, окрім іншого, має бути доведено: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. 
		За змістом статті 92 КПК України обов`язок доведення цих обставин покладається на прокурора. 
		Доводячи провину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, прокурор військової прокуратури Одеського гарнізону ОСОБА_4 (повноваження підтверджуються постановою військового прокурора Одеського гарнізону від 31 березня 2016 року, том 1 а.с.195) в якості доказів винуватості обвинуваченого до суду надав: 
		- витяг з наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 №4 від 17 травня 2014 року про зарахування ОСОБА_3 до списків особового складу вказаної військової частини (том 1 а.с.239, том 2 а.с.29);
		- повідомлення командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 полковника ОСОБА_6 №530 від 01 листопада 2014 року, адресоване військовому прокурору Одеського гарнізону, про відмову ОСОБА_3 проходити службу в зоні проведення антитерористичної операції на сході України (том 1 а.с.240); 
		- витяг з наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 №151 від 18 вересня 2014 року про залишення особового складу військової частини, у т.ч. і солдата ОСОБА_3 , в пункті постійної дислокації в АДРЕСА_2 , у зв`язку з відмовою проходити службу за межами Одеської області (п/п.1.3 п.1 наказу, том 2 а.с.6);
		- письмове пояснення ОСОБА_3 від 22 вересня 2014 року та його письмовий рапорт від 07 листопада 2014 року про відмову відбути до зони проведення антитерористичної операції на сході України (том 1 а.с.241-242); 
		- показання свідка ОСОБА_7 , який в судовому засіданні пояснив, що з травня місяця 2014 року по липень 2015 року на посаді командира роти проходив військову службу у військовій частині польова пошта НОМЕР_1 , яка потягом травня-червня 2014 року укомплектовувалась в АДРЕСА_2 , а потім в серпні місяці 2014 року відбула до зони проведення антитерористичної операції на сході України. 
		В травні 2014 року до підрозділу був мобілізований солдат ОСОБА_3 , який проходив військову службу задовільно, військові обов`язки виконував, зауважень не мав.
		Під час оголошення наказу про відбуття особового складу військової частини до зони проведення антитерористичної операції на Сході України він (свідок) перебував у військовому шпиталі на лікуванні, але інші військовослужбовці розповідали, що командир батальйону перед особовим складом військової частини зачитав наказ про відбуття особового складу до зони проведення антитерористичної операції, після чого з`ясував хто із військовослужбовців бажає відбути до зони проведення антитерористичної операції. 
		Особи, які бажали відбути до зони проведення антитерористичної операції, подали командуванню письмові рапорти, а військовослужбовці, які відмовились, залишились у розташуванні підрозділу, після чого були відкомандировані до військових комісаріатів. 
		Вислухавши показання обвинуваченого ОСОБА_3 , свідка ОСОБА_8 , дослідивши надані прокурором та стороною захисту письмові докази, оцінивши які з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення вироку, суд встановив наступне. 
		Обвинувачений ОСОБА_3 відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 , виданого 3 листопада 2011 року ІНФОРМАЦІЯ_2 , є військовозобов`язаним та придатним до військової служби (том 1 а.с.36). 
		Строкову службу проходив з листопада 2011 року по листопад 2012 року у військових частинах А-3838 та А-1214. 
		Військову присягу прийняв 26 листопада 2011 року.
		З 01 листопада 2012 року перебував у запасі Збройних Сил України.
		17 травня 2014 року на підставі Указу виконуючого обов`язки Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року ОСОБА_3 був призваний до Збройних Сил України за мобілізацією, після чого наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 від 17 травня 2014 року №4 був зарахований до списків особового складу вказаної військової частини (том 1 а.с.239, том 2 а.с.29).
		У зв`язку з відмовою відбути разом з особовим складом військової частини НОМЕР_1 до зони проведення антитерористичної операції на сході України, наказом командира цієї ж військової частини № НОМЕР_3 від 19 квітня 2015 року ОСОБА_3 був виключений зі списку особового складу вказаної військової частини (том 2 а.с.28).
		Відповідно до частини 1 статті 402 КК України військовими злочинами визнаються передбачені цим розділом кодексу злочини проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов`язаними під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів.
		Кримінальна відповідальність за частиною 2 статті 409 КК України настає у разі відмови від несення обов`язків військової служби.
		Об`єктом цього кримінального правопорушення є встановлений в Україні порядок проходження та несення військової служби.
		Об`єктивна сторона складу зазначеного кримінального правопорушення полягає у відмові від несення обов`язків військової служби.
		За змістом статті 65 Конституції України та статей 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року, №2232-XII, військовим обов`язком кожного громадянина України є захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який, окрім іншого, включає в себе проходження військової служби - державної служби особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. 
		Відмова від несення обов`язків військової служби з об`єктивної сторони характеризується тим, що військовослужбовець відкрито, не вдаючись до обману, усно, письмово чи іншим способом висловлює своє небажання нести військову службу або виконувати окремі обов`язки та фактичного припиняє їх виконання. 
		Після оголошення наказу про передислокацію (переміщення) особової складу військової частини польова пошта НОМЕР_1 , ОСОБА_3 відмовився відбути разом з особовим складом військової частини до нового місця несення служби, зокрема до зони проведення антитерористичної операції на сході України.
		Свою відмову ОСОБА_3 підтвердив і в судовому засіданні, хоча і надав їй власну правову оцінку, наполігши на тому, що не відмовлявся проходити військову службу взагалі, а лише відмовився відбути до зони проведення антитерористичної операції на сході України, що, на його думку, не охоплюється складом інкримінованого йому кримінального правопорушення.
		Таким чином, відмовившись від відбуття разом з особовим складом військової частини НОМЕР_1 до нового місця дислокації, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 409 КК України, зокрема  відмова від несення обов`язків військової служби.
		При цьому, такою відмовою суд визнає умисні та протизаконні дії ОСОБА_3 , які полягають у тому, що він, будучи призваним на військову службу за мобілізацією, являючись зобов`язаним цю військову службу проходити та маючи реальну можливість виконати покладені на нього обов`язки мобілізованого військовослужбовця, відкрито та явно, не вдаючись до обману, у формі письмових заяв відмовився від виконання обов`язків військової служби, зокрема відмовився відбути разом з особовим складом військової частини польова пошта НОМЕР_1 до зони проведення антитерористичної операції на сході України, після чого фактично припинив виконання обов`язків військової служби та був відкомандирований до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де подальшу військову службу не проходив. 
		Доказами наявності у ОСОБА_3 необхідної бойової та психологічної підготовки та його здатності проходити військову службу є те, що він є військовозобов`язаним, придатним до військової служби; прийняв військову присягу; в період 2011-2012 р.р. проходив строкову військову службу в Збройних Силах України, під час якої набув необхідних навиків несення військової служби; після мобілізації впродовж травня - серпня 2014 року разом з особовим складом військової частини НОМЕР_1 проходив військову службу. 
		Відповідно до статті 65 КК України та роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, які є в постанові №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суди, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку повинні враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного і обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка скоїла злочин, повинне бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.
		Обираючи обвинуваченому ОСОБА_3 вид та розмір кримінального покарання, суд враховує суспільну небезпеку вчиненого ним кримінального правопорушення, яке посягає на встановлений в Україні порядок проходження військової служби, важливість якої в період проведення антитерористичної операції на сході України в умовах загрози національній безпеці держави є підвищеною; тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, визначену відповідно до статті 12 КК України (середня тяжкість); обставини та характер вчиненого кримінального правопорушення; обстановку вчинення обвинуваченим інкримінованого його кримінального правопорушення; позитивну характеристику обвинуваченого з місця його проживання та строкової служби; вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення вперше; позицію прокурора щодо виду та розміру кримінального покарання, яке має бути призначене обвинуваченому.
		При цьому, обставин,які обтяжують чи пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено. 
		Враховуючи викладені обставини, приймаючи до уваги суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення, а також відомості про його особу, суд вважає необхідним призначити йому кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі, від відбування якого звільнити з випробуванням та покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України, позаяк за встановлених обставин таке покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.366-368, 371, 374, 376, 395 КПК України, суд ,-
		 З А С У Д И В :
		ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 409 Кримінального кодексу України, та призначити йому кримінальне покаранняу вигляді позбавлення волі строком на два роки. 
		Відповідно до статті 75 Кримінального кодексу України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування призначеного цим вироком покарання з випробуванням строком на один рік, якщо він на протязі вказаного строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає обов`язки, передбачені пунктами 1 та 2 частини 1 та пунктом 2 частини 2 статті 76 КК України, а саме: 
		- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;
		- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. 
		На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Одеської області через Кодимський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...