Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 800/205/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України.
Надіслано для оприлюднення: 22.05.2017. Зареєстровано: 24.05.2017. Забезпечено надання загального доступу: 24.05.2017.
Дата набрання законної сили: 22.05.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		 
		У Х В А Л А
		 
		22 травня 2017 року                                                   справа № 800/205/17 
		 
		Суддя Вищого адміністративного суду України Вербицька О.В.,
		перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України ОСОБА_2, третя особа - Рада національної безпеки і оборони України про визнання незаконними Указу Президента України та рішення Ради національної безпеки і оборони України в частині та скасування їх у цій частині,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Вищого адміністративного суду України із позовною заявою до Президента України ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач, Президент України), за участю третьої особи - Ради національної безпеки і оборони України (далі по тексту - третя особа, РНБОУ), в якій просить:
		1. Визнати незаконним Указ Президента України ОСОБА_2 від 15 травня 2017 року №133/2017 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» в частині введення в дію пунктів 271, 272, 273, 275, 276, 422, 423, 424, 425, 434, 435 додатку 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 травня 2017 року та скасувати його у вказаній частині;
		2. Визнати незаконним рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» щодо застосування обмежувальних заходів (санкцій) в частині юридичних осіб, вказаних у додатку 2 до рішення №з/п 271, 272, 273, 275, 276, 422, 423, 424, 425, 434, 435 та скасувати його у вказаній частині.
		Перевіривши відповідність вказаної позовної заяви вимогам статей 105, 106, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя приходить до висновку, що вказана позовна заява підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
		Як вбачається зі змісту позовної заяви, позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний Указ виданий Президентом України з порушенням положень статей 23, 34, 64, 102, 106, 107 Конституції України, статей 18, 19, 24, 27 Загальної декларації прав людини, статей 9, 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 18, 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів.
		Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		Відповідно до частини першої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
		Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.
		До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
		Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів встановлені статтею 171-1 КАС України. Так, згідно з частиною першою вказаної статті правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:
		1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України;
		2) актів Вищої ради правосуддя;
		3) дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя;
		4) рішень, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
		Згідно з частиною першою статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
		З наведеного випливає, що Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.
		Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 КАС України адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.
		Пунктом 4 частини 1 статті 106 КАС України передбачено, що у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
		Частиною 2 статті 106 КАС України передбачено, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.
		Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно з частиною четвертою статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.
		З вищенаведеного вбачається, що позивач вказує на недотримання норм Конституції України Президентом України при прийнятті спірного Указу, тоді як згідно зі статтею 171-1 КАС України на розгляд адміністративних справ можуть бути передані справи саме щодо законності нормативно-правових актів Президента України, а не їх конституційності.
		Крім того, позивачем не зазначено в чому саме полягає порушення його прав Президентом України при здійсненні владно-управлінських функцій та не наведено відповідного правового обґрунтування позовних вимог. Також, позивачем не надано до позовної заяви докази (чи причини неможливості їх подання) на підтвердження порушення його прав з боку відповідача саме при здійсненні ним владних управлінських функцій.
		Також позивачем не надано до матеріалів позовної заяви оскаржуваних нормативно-правових актів: Указу Президента України від 15 травня 2017 року №133/2017 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» та рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
		Щодо позовної вимоги про визнання незаконним рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» щодо застосування обмежувальних заходів (санкцій) в частині юридичних осіб, вказаних у додатку 2 до рішення №з/п 271, 272, 273, 275, 276, 422, 423, 424, 425, 434, 435 та скасування його у вказаній частині, слід зазначити таке.
		Статтею 1 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» визначено, що Рада національної безпеки і оборони України відповідно до Конституції України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України.
		За приписами статті 10 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» рішення Ради національної безпеки і оборони України приймаються не менш як двома третинами голосів її членів. Прийняті рішення вводяться в дію указами Президента України. Рішення Ради національної безпеки і оборони України, введені в дію указами Президента України, є обов'язковими до виконання органами виконавчої влади.
		Однак, згідно з частиною четвертою статті 18 КАС України Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
		Відповідно до частини другої статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції оскаржуються акти, дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, а також рішення, дії чи бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
		Зазначеними нормами чітко визначено коло суб'єктів владних повноважень, чиї рішення, акти, дії чи бездіяльність можуть бути оскаржені до Вищого адміністративного суду як суду першої інстанції. Серед таких суб'єктів владних повноважень Рада національної безпеки і оборони України відсутня.
		Також слід зазначити, що позивач у позовній заяві визначив Раду національної безпеки і оборони України третьою особою, в той час як в прохальній частині позовної заяви ним заявлена позовна вимога до Ради національної безпеки і оборони України, що є несумісним з процесуальними статусом третьої особи.
		Отже, позивачу необхідно привести позовні вимоги у відповідність до положень статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням положень статті 171-1 цього Кодексу, уточнити позовні вимоги, зазначити обставини, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, вказавши конкретні порушені права позивача як суб'єкта правовідносин, у яких виник спір, та належним чином обґрунтувати позов з наданням відповідних доказів.
		Частиною 1 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.
		Отже, враховуючи вищевикладене, позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху.
		Керуючись статтями 105, 106, 108, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, - 
		У Х В А Л И В :
		1. Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
		2. Встановити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви до 23 червня 2017 року.
		 
		Суддя                                                                                                    О.В. Вербицька
		 Вищого адміністративного суду 
		 України

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...