Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 917/59/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; банківської діяльності; кредитування; забезпечення виконання зобов’язань.
Надіслано для оприлюднення: 23.05.2017. Зареєстровано: 24.05.2017. Забезпечено надання загального доступу: 26.05.2017.
Дата набрання законної сили: 15.05.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"15" травня 2017 р.                                                                         Справа №917/59/17  
		 
		Колегія суддів у складі:
		головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.,
		 
		при секретарі судового засідання Деппа-Крівіч А.О.,
		за участю представників:
		позивача  ОСОБА_1, за довіреністю №3-243110/2657 від 26.04.2017р.,
		1-ої третьої особи  ОСОБА_2, за довіреністю №27-6896/17 від 30.03.2017р.,
		2-ої третьої особи  не з'явився, 
		відповідача  ОСОБА_3, за довіреністю №6 від 04.01.2017р.,
		третьої особи  не з'явився, 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АвтоКраз" (вх.№1077П/1-41 від 04.04.2017р.), на рішення господарського суду Полтавської області від 28.02.2017р. у справі №917/59/17,
		за позовом: Публічного акціонерного  товариство "Банк "Фінанси та кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та кредит", м. Київ,
		до Публічного акціонерного товариства "АвтоКраз", м. Кременчук, Полтавська область,
		треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 
		1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ, 
		2. ОСОБА_4 України, м. Київ, 
		третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:  Публічне акціонерне товариство "Зовнішньоторговельна фірма "КрАЗ", м. Кременчук, 
		про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності,
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		05.01.2017р. до господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного  товариство "Банк "Фінанси та кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та кредит" до Публічного  акціонерного  товариства "АвтоКраз" про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності Публічному акціонерному товариству "АвтоКрАЗ" (39631, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Київська, буд. 62, код ЄДРПОУ 05808735), а саме:
		Частину майнового комплексу - майстерню з відкритим майданчиком для випробувань, що розташований за адресою: Полтавська область, місто Кременчук, вулиця Київська, будинок № 62, реєстраційний номер 29604195, а саме:
		 
		№ п/пЛітера № за планом земельної ділянки Загальна площа, кв.м.1        М,Мп, м,м1, м2349,6
		Будинок з побутовими приміщеннями механічних майстерень колишнього БУ "Промбуд", що розташований за адресою: Полтавська область, місто Кременчук, вулиця  Київська, будинок № 62, реєстраційний номер 29604235, а саме:
		 
		№п/пЛітера № за планом земельної ділянки Загальна площа, кв.м.1.                     Л,л689,7                                                        
		згідно договору іпотеки № 2900И/0410 від 28.04.2010р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5В, зареєстрованого в реєстрі за № 3756, шляхом визнання права власності за Публічним акціонерним товариством Банк Фінанси та Кредит (04050, м. Київ, вул. Артема (нова назва - Січових Стрільців), 60, код ЄДРПОУ 09807856) за узгодженою сторонами ліквідаційною вартістю, що становить 6688800,00 гривень та 3643200,00 гривень відповідно,   в рахунок часткового (в розмірі вартості предмета іпотеки) погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства Зовнішньоторговельна фірма КрАЗ (39631, Полтавська обл., місто Кременчук, проїзд Ярославський, будинок 2, код ЄДРПОУ 05593453) перед Публічним акціонерним товариством Банк Фінанси та Кредит (04050, м. Київ, вул. Артема (нова назва - Січових Стрільців), 60, код ЄДРПОУ 09807856) за Договором мультивалютну кредитну лінію №1201м-01-07 від 28.09.2007р., яка станом на 01.12.2016р. складає 489595096,16 гривень, з яких: 
		- сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту 224691787,97 гривень;
		- сума простроченої заборгованості по відсоткам 132936391,63 гривень; 
		- сума простроченої заборгованості по відсоткам 1630689,23 долари США, що в гривневому еквіваленті складає 41678092,99 гривень; 
		- сума простроченої заборгованості по щомісячній комісії 20000000,00 гривень;
		- пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсоткам, щомісячній комісії 70288823,57 гривень.
		Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.02.2017р. по справі №917/59/17 (суддя Тимощенко О.М.) позовні вимоги задоволено. В рахунок часткового погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства "Зовнішньоторговельна фірма "КрАЗ" перед Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" за Договором мультивалютну кредитну лінію №1201м-01-07 від 28.09.2007р., яка станом на 01.12.2016р. складає 489595096,16 гривень, з яких: 
		- сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту 224 691 787,97 гривень;
		-  сума простроченої заборгованості по відсоткам 132 936 391,63 гривень; 
		- сума простроченої заборгованості по відсоткам 1 630 689,23 долари США, що в гривневому еквіваленті складає 41 678 092,99 гривень; 
		- сума простроченої заборгованості по щомісячній комісії 20 000 000,00 гривень;
		- пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсоткам, щомісячній комісії 70 288 823,57 гривень;
		Звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності Публічному акціонерному товариству "АвтоКрАЗ", а саме:
		Частину майнового комплексу - майстерню з відкритим майданчиком для випробувань, що розташований за адресою: Полтавська область, місто Кременчук, вулиця Київська, будинок № 62, реєстраційний номер 29604195, а саме:
		 
		№ п/пЛітера № за планом земельної ділянки Загальна площа, кв.м.1М,Мп, м,м1, м2349,6
		Будинок з побутовими приміщеннями механічних майстерень колишнього БУ "Промбуд", що розташований за адресою: Полтавська область, місто Кременчук, вулиця  Київська, будинок № 62, реєстраційний номер 29604235, а саме:
		 
		№п/пЛітера № за планом земельної ділянки Загальна площа, кв.м.1. Л,л689,7                                                        
		згідно договору іпотеки №2900И/0410 від 28.04.2010р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за №3756, шляхом визнання права власності за Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" за узгодженою сторонами ліквідаційною вартістю, що становить 6688800,00 гривень та 3643200,00 гривень відповідно. 
		Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" 154980,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
		Відповідач з рішенням господарського суду Полтавської області від 28.02.2017р. по справі №917/59/17 не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в повному обсязі та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. 
		В обґрунтування своєї позиції по справі, відповідач зазначає, що суд першої інстанції не задовольнивши клопотання про витребування доказів не дав можливості здійснити перевірку правильності нарахування та фактичного існування боргу ПАТ "ЗТФ "КрАЗ" перед Банком "Фінанси та Кредит"; апелянт вказує на те, що можливість виникнення права власності за рішенням суду Цивільний кодекс України передбачає лише у статтях 335 та 376 Цивільного кодексу України, а у всіх інших випадках право власності набувається  з інших не заборонених судом підстав, зокрема із правочинів; відповідач не отримував від позивача вимогу про усунення порушень, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували звернення позивача за реєстрацію права власності до уповноважених суб'єктів, фактів відмови в реєстрації, матеріали справи не містять також доказів реалізації суб'єктивного права на звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса, позивач не реалізував своє право продати предмет іпотеки від свого імені, в порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку".
		Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2017р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду.
		Від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли письмові пояснення у справі (вх.№4122 від 14.04.2017р.), в яких він вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, оскаржуване рішення суду таким, що прийняте у відповідності до норм права та обставин справи.
		В обґрунтування своєї позиції по справі, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зазначає, що судом першої інстанції правомірно встановлено, що у позичальника наявне станом на 01.12.2016р. грошове зобов'язання по поверненню на користь позивача кредитних коштів у загальному розмірі 489595096,16 грн., строк виконання зобов'язань настав 01.12.2015р. З огляду на вказане та на те, що відповідно до практики Верховного Суду України не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, позивач обґрунтовано звернувся до суду за захистом своїх прав.
		18.04.2017р. до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання від позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 31-А), у звязку з тим, що він не має змоги направити свого представника до Харківського апеляційного господарського суду. 
		Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2017р. задоволено клопотання позивача про його участь у судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду з розгляду справи №917/59/17 яке відбудеться 15.05.2017р. об 11:00 год., у залі судового засідання №131 в режимі відеоконференції. Доручено Шевченківському районному суду м. Києва (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 31-А) забезпечити проведення відеоконференції у справі №917/59/17, розгляд якої відбудеться 15.05.2017р. об 11:00 год. в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду в залі судового засідання №131.
		Від ПАТ " Банк "Фінанси та Кредит" надійшли письмові пояснення у справі (вх.№4941 від 13.05.2017р.), в яких останній просить відхилити апеляційну скаргу, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Зокрема, в обґрунтування своєї позиції по справі позивач зазначає, що належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості є первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Доказом наявності заборгованості у спорах, що виникають з кредитних відносин, є первинний бухгалтерський документ у формі виписки банку по рахунку позичальника, де відображаються усі операції, які відбуваються з коштами (в матеріалах справи міститься виписка по рахункам, що подані банком до суду 06.02.2017р.); твердження апелянта про неотримання вимоги спростовується копією повідомлення про вручення та описом вкладення у цінний лист, що надані до вказаних письмових пояснень; позивач обрав встановлений договором іпотеки спосіб позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на нього та повідомив про це відповідачів, проте таке право не реалізував в силу створення відповідачами перешкод у реєстрації права власності позивача на нерухоме майно.
		ОСОБА_4 України та ПАТ "Зовнішньоторговельна фірма "КрАЗ" відзиву на апеляційну скаргу не надали, в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не сповістили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення (ухвала суду про призначення скарги до слухання отримана НБУ  24.04.2017р., ПАТ "ЗТФ "КрАЗ"  12.04.2017р.).
		Враховуючи належне повідомлення третіх осіб про час та місце засідання суду, зважаючи на те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обовязковою, а матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників ОСОБА_4 Банку України та ПАТ "Зовнішньоторговельна фірма "КрАЗ".
		В судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 15.04.2017р. відповідач підтримав вимоги своєї скарги, просив задовольнити її в повному обсязі. Представники позивача та першої третьої особи на стороні позивача просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду  без змін.
		Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм чинного законодавства, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає наступне.
		28.09.2007р. між Публічним акціонерним товариством "Зовнішньоторговельна фірма "КрАЗ", яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Зовнішньоторговельна фірма "КрАЗ" (позичальник, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача) та Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит", яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (банк, позивач) було укладено кредитний договір №1201-01-07 зі змінами та доповненнями (Кредитний договір), згідно якого банк повинен був надати позичальнику кредит в сумі 70000000,00 гривень, а позичальник зобов'язувався повернути отримані грошові кошти згідно графіку погашення кредиту (Додаток № 1 до Кредитного договору), з кінцевим строком погашення до 20.09.2008р., і сплатити за користування кредитом проценти в розмірі 13% річних (а за користування кредитом з моменту, вказаного в підпункті "б", "в" п.3.1. Кредитного договору, сплатити проценти в підвищеному розмірі). 
		До кредитного договору банком та позичальником було підписано ряд додаткових угод (арк. справи 58-250, том 1, арк. справи 1-170, том 2).
		Додатковою угодою від 17.02.2009р. до Кредитного договору було змінено назву Кредитного договору на договір про невідновлювану кредитну лінію №1201-01-07 від 28.09.2007р.
		Додатковою угодою від 30.10.2012р. було змінено назву договору про невідновлювану кредитну лінію №1201-01-07 від 28.09.2007р на договір про мультивалютну кредитну лінію № 1201м-01-07 від 28.09.2007р.
		В редакції додаткової угоди від 05.10.2015р. (остаточний варіант) надання кредитних коштів здійснювалося окремими частинами (траншами) на умовах, визначених Кредитним договором в межах відновлюваної мультивалютної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості, що встановлювався згідно з Графіком встановлення ліміту кредитної лінії (Додаток № 67 до Кредитного договору), зі сплатою за користування кредитними коштами процентів відповідно до розділу 3 цього Договору.
		Згідно з додатковою угодою від 14.08.2015р. до Кредитного договору підпункт а) пункту 3.1. Кредитного Договору викладено в новій редакції.
		Додатковою угодою від 29.01.2015р. підпункт б) пункту 3.1. Кредитного договору змінено та викладено в наступній редакції: у разі порушення Позичальником строків погашення згідно з Графіком встановлення ліміту кредитної лінії, що зазначений в п. 1.1.1. Кредитного договору:  за кредитом в національній валюті України - 50 % річних від суми невиконаного своєчасно зобов'язання за кредитом  згідно  вищезгаданим  Графіком,  за  період  часу  з  моменту непогашення кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення цієї заборгованості за кредитом; по кредиту у доларах США - 26,00 % річних від суми невиконаного своєчасно зобов'язання за кредитом згідно з вищезгаданим Графіком, за період часу з моменту непогашення кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення цієї заборгованості за кредитом.
		Додатковою угодою від 18.09.2014р. підпункт с) пункту 3.1. Кредитного договору змінено та викладено в наступній редакції:
		с) - за кредитом в національній валюті України - 50% річних за користування траншем в період з дня, наступного за термін, що зазначений в п. 2.5. Кредитного договору, а також у випадку порушення строків повернення кредитних коштів, що вказані в п.п.4.5., 6.1. Кредитного договору, до дня фактичного погашення заборгованості за кредитом;
		-за кредитом у доларах США - 26,00 % річних за користування траншем в період з дня, наступного за термін, що зазначений в п. 2.5. Кредитного договору, а також у випадку порушення строків повернення кредитних коштів, що вказані в п.п.4.5., 6.1. Кредитного договору, до дня фактичного погашення заборгованості за кредитом.
		Відповідно до п. 3.4. Кредитного договору (в редакції Додаткової угоди від 28.08.2015 року), нарахування і сплата процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Позичальник сплачує проценти в строк з 26 числа кожного місяця та не пізніше за останній робочий день кожного місяця. У зазначений строк сплачуються проценти, нараховані за користування кредитними коштами з 26 числа попереднього місяця до 25 числа поточного місяця (включно).
		Позичальник сплачує проценти за останній звітний період (тобто звітний період, в якому наступає термін повернення кредиту) не пізніше терміну повернення кредиту, що вказаний в п. 2.5. Кредитного договору.
		Пунктом 7.1. Кредитного договору визначено, що за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів та/або комісійної винагороди Позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.
		Згідно з п.2.5. Кредитного договору (в редакції додаткової угоди від 26.08.2015р. до Кредитного договору) Позичальник зобов'язується повернути кредитні кошти Банку до  01 грудня 2015р. згідно з Графіком погашення кредитної лінії, зазначеного у п. 1.1.1.  Кредитного договору шляхом переказу грошових коштів на відповідні позичкові рахунки. Погашення заборгованості по кожному траншу здійснюється в тій же валюті, в якій були надані кредитні кошти.
		Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором кредиту та надання позичальнику кредитних коштів в розмірі, визначеному договором, користування ними останнім у період з моменту видачі та по сьогоднішній день, а також, порушення умов кредитного договору в частині повернення їх позичальником. Виписки по договору про мультивалютну кредитну лінію №1201м-01-07 від 28.09.2007р. за період з 28.09.2007р. по 30.11.2016р. валюта гривня та виписки по договору про мультивалютну кредитну лінію №1201м-01-07 від 28.09.2007р. за період з 28.09.2007р. по 30.11.2016р. валюта долар США залучені до матеріалів справи (арк. справи 150-250, том 3, арк.. справи 1-106, том 4).
		Позивач вказує, що позичальник скористався кредитними коштами, свої зобов'язання за Кредитним договором в частині повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами належним чином не виконав. Строк виконання зобов'язань настав 01.12.2015р.
		За твердженням позивача, заборгованість ПАТ "Зовнішньоторговельна фірма "КрАЗ" станом на 01.12.2016р. за договором про мультивалютну кредитну лінію №120ІМ-01-07 від 28.09.2007р. складає 489595096,16 гривень, з яких: сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту 224691787,97 гривень; сума простроченої заборгованості по відсоткам 132936391,63 гривень; сума простроченої заборгованості по відсоткам 1630689,23 долари США, що в гривневому еквіваленті складає 41678092,99 гривень; сума простроченої заборгованості по щомісячній комісії 20000000,00 гривень; пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсоткам, щомісячній комісії 70288823,57 гривень.
		В забезпечення виконання умов Кредитного договору між банком та Публічним акціонерним товариством "АвтоКрАЗ", яке є правонаступником Холдингової компанії "АвтоКрАЗ" у формі Відкритого акціонерного товариства (Іпотекодавець, відповідач), був укладений договір іпотеки №2900И/0410 від 28.04.2010р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за №3756, із змінами та доповненнями (Договір іпотеки).
		Згідно з п. 8.4.З. Договору іпотеки Іпотекодержатель має право звернути стягнення на Предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання Іпотекодавцем зобов'язань, забезпечених Іпотекою за цим-договором, вони не будуть виконані чи будуть виконані неналежним чином.
		Відповідно до п. 8.4.7. Договору іпотеки у разі виникнення права звернення стягнення на Предмет іпотеки Іпотекодержатель має право реалізувати його відповідно до договору Іпотеки.
		Банк заявив вимогу відповідачу про негайне усунення порушень Кредитного договору, виконання зобов'язання щодо сплати заборгованості за Кредитним договором в повному обсязі та попередження, що у разі невиконання зазначених вимог протягом 30 днів, Банком буде ініційовано звернення стягнення на вищевказаний предмет іпотеки, що підтверджується копією вимоги № 3-243110/12147 від 18.11.2016р. ( арк.. справи 202-211, том 2). Вимогу аналогічного змісту ОСОБА_4 заявив також ПАТ "Зовнішньоторговельна фірма "КрАЗ" за №3-243110/12185 від 18.11.2016р. (арк. справи 212-221, том 2).
		Проте, відповідач та третя особа на його стороні на пред'явлені вимоги не відреагували і до теперішнього часу заборгованість за Кредитним договором не погашена, що й стало підставою для звернення позивача до суду із цим позовом.
		Таким чином, з посиланням на ст.ст. 16, 526, 572, 590, 610, 611 Цивільного кодексу України; ст.ст. 1,16, 54, 55, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України, умови Договору про мультивалютну кредитну лінію №1201м-01-07 від 28.09.2007р. та Договору іпотеки  від 28.04.2010р.,  постанову Вищого господарського суду України від 25.10.2016р. по справі № 910/7171/16, постанову Вищого господарського суду України від 12.10.2016р. по справі №910/16924/15, постанову ВСУ від 11.12.2013р. по справі №6-124цс13, позивач просив суд задовольнити його вимоги та звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.
		28.02.2017р. господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення.
		За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини другої цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.
		У відповідності із статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.
		Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
		Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.
		Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).
		Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
		Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.
		У відповідності зі статтею 204 Цивільного кодексу України договори (кредитний та іпотечний) укладені між його сторонами, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобовязання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
		Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно статті 526 Цивільного кодексу України,  зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		У відповідності до статті 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
		Приписами статті 1054 Цивільного кодексу України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
		До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		У відповідності до пункту 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на  одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів  встановлюються договором.
		Пунктом 1 частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		Відповідно до частини 1 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
		Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором кредиту та надання позичальнику кредитних коштів в розмірі, визначеному договором, користування ними останнім у період з моменту видачі та по сьогоднішній день, а також, порушення умов кредитного договору в частині  повернення їх позичальником. Виписки по договору про мультивалютну кредитну лінію №1201м-01-07 від 28.09.2007р. за період з 28.09.2007 року по 30.11.2016 року валюта гривня та  виписки по договору про мультивалютну кредитну лінію №1201м-01-07 від 28.09.2007р. за період з 28.09.2007 року по 30.11.2016 року валюта долар США  залучені до матеріалів справи ( арк. справи 150-250, том 3, арк.. справи 1-106, том 4).
		Пунктом 5.1. глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
		Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
		Таким чином, колегія суддів вважає, що банківські виписки по рахунку відповідача є належними доказами в розумінні ст.ст.33-34 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують факт здійснення господарських операцій між банком та позичальником, виконання банком у повному обсязі своїх зобов'язань за кредитним договором, надання позичальнику кредитних коштів у відповідних розмірах та не виконання останнім своїх грошових зобов'язань за зазначеними кредитним договорам.
		Відповідно до статті 193 Господарського кодексу країни суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
		Отже, суд дійшов правомірного висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність у позичальника станом на 01.12.2016р. (дата, станом на яку позивачем здійснюється розрахунок заборгованості) грошового зобов'язання по поверненню на користь позивача кредитних коштів у загальному розмірі 489595096,16 гривень, з яких: сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту 224691787,97 гривень; сума простроченої заборгованості по відсоткам 132936391,63 гривень; сума простроченої заборгованості по відсоткам 1630689,23 долари США, що в гривневому еквіваленті складає 41678092,99 гривень; сума простроченої заборгованості по щомісячній комісії 20000000,00 гривень; пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсоткам, щомісячній комісії 70288823,57 гривень.
		Доказів на спростування викладеного відповідачем, третьою особою на стороні відповідача до суду не надано.
		У той час, відповідач не заперечує проти доводів позивача щодо порушення умов кредитного договору  прострочення сплат і наявності непогашеної заборгованості. Проте, основні доводи відповідача зводяться до його незгоди з розміром заборгованості, а саме на те, що в нього немає можливості здійснити власний розрахунок загальної суми заборгованості та надати свій контррозрахунок. 
		Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак відповідач, в порушення зазначеної статті доказів здійснення позивачем невірного розрахунку суду не надав, як і не надав доказів неналежності інформації, що міститься у виписках банку.
		Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
		За приписами частини 1 статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
		Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку", іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом
		Згідно статті 3 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
		Відповідно до статті 12 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених  іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
		Згідно частини 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Відповідно до статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
		Так, відповідно п. 1 Договору іпотеки Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно, а саме:
		Частину майнового комплексу - майстерню з відкритим майданчиком для випробувань, що розташований за адресою: Полтавська область, місто Кременчук, вулиця Київська, будинок № 62, реєстраційний номер 29604195, а саме:
		 
		№п/пЛітера № за планом земельної ділянкиЗагальна площа, кв.м.1М, Мп, м,м1,м2349,6Надалі  Предмет іпотеки № 1
		 
		Будинок з побутовими приміщеннями механічних майстерень колишнього БУ Промбуд, що розташований за адресою: Полтавська область, місто Кременчук, вулиця Київська, будинок № 62, реєстраційний номер 29604235, а саме:
		 
		№п/пЛітера № за планом земельноїЗагальна ділянкиплоща, кв.м.1Л, л689,7
		Надалі  Предмет іпотеки № 2, разом надалі - Предмет іпотеки.
		Предмет іпотеки, розташований на земельній ділянці загальною площею 1310926 кв.м. (ділянка № 1 кадастровий номер 5310436100:04:001:0113), яка передана Іпотекодавцю в оренду згідно Договору оренди землі, укладеного між Кременчуцькою міською радою та Іпотекодавцем строк на 10 (десять) років та посвідченого ОСОБА_6, приватним нотаріусом Кременчуцького нотаріального округу 12 червня 2008 року за реєстровим № 3697, зареєстрованого у Кременчуцькому районному відділенні Полтавської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 26 червня 2008 року № 040854800301.
		Пунктом 2 Договору іпотеки (в редакції додаткової угоди від 10.09.2014р. до Договору іпотеки) визначено, що зазначений Предмет іпотеки передається в іпотеку, як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих:
		- Публічному акціонерному товариству "Зовнішньоторговельна фірма КрАЗ" (надалі - Позичальник) за Договором про мультивалютну кредитну лінію №1096м-01-06 від 19.07.2006р. (надалі - Основне зобов'язання-1) на суму 379790000,00 гривень, строком до 14.07.2015р., а також процентів за користування кредитом, визначених пунктом 3.1. Основного зобов'язання-1 та змінах до нього, а також сплати комісійної винагороди, неустойки за цим договором або за Основним зобов'язанням-1, враховуючи відшкодування збитків, завданих прострочкою платежів за вищезазначеними договорами відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки, в повному обсязі, в тому числі витрати за виконавчим написом, визначеному на момент фактичного задоволення вимог. Відсотки за користування кредитом сплачуються Позичальником Іпотекодержателю згідно пункту 3.4 Основного зобов' язання-1.
		Позичальнику за Договором про мультивалютну кредитну лінію М120ІМ-01-07 від 28.09.2007р. (надалі - Основне зобов'язання-2) з лімітом максимальної заборгованості 400000000,00 гривень, строком до 14.07.2015р., а також процентів за користування кредитом, визначених пунктом 3.1. Основного зобов'язання-2 та змінах до нього, а також сплати комісійної винагороди, неустойки за цим договором або за Основним зобов'язанням-2, враховуючи відшкодування збитків, завданих прострочкою платежів за вищезазначеними договорами, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки, в повному обсязі, в тому числі витрати за виконавчим написом, визначеному на момент фактичного задоволення вимог. Відсотки за користування кредитом сплачуються Позичальником Іпотекодержателю згідно пункту 3.4 Основного зобов'язання-2.
		Відповідно до п. 4. Договору Іпотеки:
		Предмет іпотеки-1 належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва № 59 про право власності на частину майнового комплексу, виданого Кременчуцькою міською радою Полтавської області 17.04.2001р. на підставі рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області №700 від 17.04.2001р. про оформлення права власності, зареєстрованого Комунальним підприємством "Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" 17.04.2001р. в реєстрову книгу №Н-2 за реєстровим №662 та зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 16.03.2010р. за реєстраційним номером 29604195, номер запису: 662, в книзі: Н-2, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно  №25585604 від 16.03.2010р., виданого Комунальним підприємством "Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації."
		Предмет іпотеки-2 належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва №59 про право власності на частину майнового комплексу, виданого Кременчуцькою міською радою Полтавської області 17.04.2001р. на підставі рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області №700 від 17.04.2001р. про оформлення права власності, зареєстрованого Комунальним підприємством "Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" 17.04.2001р. в реєстрову книгу №Н-2 за реєстровим №662 та зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 02.02.2010р. за реєстраційним номером 29604235, номер запису 662, в книзі: Н-2, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №25209277 від 02.02.2010р., виданого Комунальним підприємством "Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації."
		Відповідно до п. З Договору іпотеки узгоджена сторонами ринкова вартість Предмету іпотеки-1, враховуючи оцінку, викладену у Звіті про експертну оцінку, видану ТОВ "Кредитне Брокерське Агентство" 18.02.2010р., становить 7432000,00 гривень. Узгоджена сторонами ринкова вартість Предмету іпотеки-2, враховуючи оцінку, викладену у Звіті про експертну оцінку, видану ТОВ "Кредитне Брокерське Агентство" 18.02.2010р., становить 4048000,00 грн.
		Сторони дійшли взаємної згоди, що звернення стягнення на Предмет іпотеки-1, Предмет іпотеки-2 здійснюється за ліквідаційною вартістю Предмета іпотеки-1, Предмета іпотеки-2. Ліквідаційна вартість Предмету іпотеки - це вартість, яка може бути отримана за умови продажу Предмету іпотеки у строк, що є значно коротшим від строку експозиції подібного майна, протягом якого воно може бути продане за ціною, яка дорівнює ринковій вартості. Узгоджена сторонами ліквідаційна вартість Предмету іпотеки-1 та Предмету іпотеки-2, враховуючи оцінку, викладену у Звіті про експертну оцінку, виданому ТОВ "Кредитне Брокерське Агентство" 18.02.2010р., становить 6688800,00 гривень та 3643200,00 грн. відповідно.
		Відповідач вважає, що такий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за іпотекодержателем не може бути здійснений у судовому порядку.
		Колегія суддів не погоджується з такими доводами з огляду на наступне.
		Згідно з п. 8.4.З. Договору іпотеки Іпотекодержатель має право звернути стягнення на Предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання Іпотекодавцем зобов'язань, забезпечених Іпотекою за цим-договором, вони не будуть виконані чи будуть виконані неналежним чином.
		Відповідно до п. 8.4.7. Договору іпотеки у разі виникнення права звернення стягнення на Предмет іпотеки Іпотекодержатель має право реалізувати його відповідно до договору Іпотеки.
		З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 заявив вимогу відповідачу про негайне усунення порушень Кредитного договору, виконання зобов'язання щодо сплати заборгованості за Кредитним договором в повному обсязі та попередження, що у разі невиконання зазначених вимог протягом 30 днів, Банком буде ініційовано звернення стягнення на предмет іпотеки, що підтверджується копією вимоги №3-243110/12147 від 18.11.2016р. (арк.. справи 202-211, том 2). Аналогічну вимогу  ОСОБА_4 також  заявив і ПАТ "Зовнішньоторговельна фірма "КрАЗ" за №3-243110/12185 від 18.11.2016р. (арк. справи 212-221, том 2).
		Вказана вимога згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та опису вкладення у цінний лист, наданих позивачем для долучення до матеріалів справи, була отримана представником ПАТ "АвтоКрАЗ" - 21.12.2016р.
		Проте, відповідач та позивальник  на пред'явлені вимоги не відреагували, до теперішнього часу заборгованість за Кредитним договором не погашена. 
		Згідно з п. 10 Договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на розсуд Іпотекодержателя: або за рішенням суду, або за виконавчим написом нотаріуса, або Іпотекодержателем самостійно на умовах Договору іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки (у тому числі при самостійному продажу Іпотекодержателем та при передачі Предмету іпотеки Іпотекодержателю у власність та ін.) здійснюється за ліквідаційною вартістю Предмету іпотеки.
		Відповідно до п. 11 Договору іпотеки, за вибором Іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог Іпотекодержателя:
		-за рішенням суду (згідно умов п. 11.1. Договору іпотеки);
		-у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса (згідно умов п.п 11.2. Договору іпотеки);
		-згідно з застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в п.п 11.3.1 та 11.3.2. Договору іпотеки:
		За змістом п. 11.3.1.Договору іпотеки задоволення вимог здійснюється шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання Основного зобов'язання у порядку встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку"; продаж Іпотекодержателем від свого імені Предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку" (п.11.3.2).
		Статтею 37 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
		Отже, оскільки сторони у договорі іпотеки передбачили можливість передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, колегія суддів вважає, що наявні правові підстави для обрання позивачем, в тому числі, такого способу захисту порушеного права, як звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього.
		Відповідно до пункту 4.4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" у застосуванні приписів статей 33,37,38 Закону України "Про іпотеку" господарським судам слід мати на увазі, зокрема таке: у разі встановлення у договорі такого способу звернення стягнення, як набуття права власності на предмет іпотеки, іпотекодержателя на підставі частини другої статті 16 Цивільного кодексу України має право звернутися до суду з відповідним позовом.
		Також, колегія суддів зазначає, що аналогічної правової позиції дійшов Верховний Суд України у постанові від 26.10.2016р. у справі №6-1625цс16. Так, зокрема, Верховний Суд України вказав на те, що відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
		У частинах першій, третій статті 36 Закону України "Про іпотеку" зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання в порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. 
		Разом з тим, порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону. 
		Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачено лише у статтях 335 та 376 Цивільного кодексу України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 Цивільного кодексу України).
		Стаття 392 Цивільного кодексу України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
		Отже, проаналізувавши положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України "Про іпотеку", статей 328, 335, 376, 392 Цивільного кодексу України, можна зробити висновок, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення вимог кредитора на виконання забезпечених іпотекою зобовязань шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. 
		Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14.09.2016р. у справі №6-1219цс16.
		При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України "Про іпотеку"). 
		Верховний Суд України зазначив, що хоча, у справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції ухвалюючи рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на обтяжене іпотекою майно в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобовязань, неправильно застосував норми статей 33, 36, 37, 39 Закону України "Про іпотеку", однак установивши факт невиконання позичальником грошових зобовязань за кредитним договором, вірно вирішив спір по суті, захистивши порушені права кредитодавця щодо виконання позичальником грошових зобовязань, забезпечених іпотекою.
		Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позичальник не виконав умов кредитного договору, кредит не погасив, у звязку із чим утворилася заборгованість, а положеннями іпотечного договору передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі йому права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".
		Колегія суддів враховує, що Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини 2 статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі необхідно розуміти так, що право особи (юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно  правовими актами. Встановлення законом або договором досудового порядку врегулювання спору за волевиявленням субєктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обовязком особи, яка добровільно, входячи з  власних інтересів його використовує.
		Також, колегією суддів враховано ту обставину, що 01.02.2017р. Печерським районним судом м. Києва у кримінальній справі №757/5595/17-к винесено ухвалу про задоволення клопотання слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України та накладено арешт на нерухоме майно, що на праві власності належить Публічному акціонерному товариству "АвтоКрАЗ". Відповідне свідчить про наявність перешкод у реалізації позивачем права на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності на спірний предмет іпотеки.
		Отже колегія суддів вважає, що оскільки сторони у договорі іпотеки передбачили можливість передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, відповідачем не спростовано факту неналежного виконання основного зобовязання та погашення суми боргу за кредитним договором, забезпеченим іпотекою, відповідач не надав доказів наявності згоди на передачу предмета іпотеки у власність позивачу в позасудовому порядку, вимога позивача щодо погашення заборгованості за кредитним договором, направлена позивачем відповідно до ст.ст.33-35 Закону України "Про іпотеку", та отримана відповідачем, задоволена не була, позивачем також не було отримано виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, що свідчить про наявність спору між сторонами по справі з приводу виконання зобов'язань, що витікають з Іпотечного договору, а визнання права власності на спірний предмет іпотеки буде неможливим через накладення на вказане майно арешту, то місцевий господарський суд дійшов вірного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього.
		Виходячи зі змісту ст. ст. 34, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює обставини справи у відповідності до свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та приймає рішення за результатами оцінки всіх доказів, які були визнані судом як належні та допустимі.
		На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у звязку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Полтавської області від 28.02.2017р. у справі №917/59/17 має бути залишене без змін.
		Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.
		Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" залишити без задоволення.
		Рішення господарського суду Полтавської області від 28.02.2017р. у справі №917/59/17 залишити без змін.
		 
		Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
		 
		Повний текст постанови складено 22 травня 2017 року.
		 
		Головуючий суддя                                                                    Р.А. Гетьман
		 
		Суддя                                                                                           В.В. Россолов  
		 
		Суддя                                                                                           П.В. Тихий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...