Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/456/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Застосування антимонопольного законодавства; оскарження рішень Антимонопольного комітету або його територіальних органів.
Надіслано для оприлюднення: 23.05.2017. Зареєстровано: 25.05.2017. Забезпечено надання загального доступу: 29.05.2017.

Результат оскарження 12.09.2017 Львівський апеляційний господарський суд: скасовано рішення місцевого суду повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		12.05.2017р.     Справа № 914/456/17 
		 
		Господарський суд Львівської області у складі:
		Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Сало О.А.
		за позовом: Приватного підприємства ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ, м.Київ,
		до відповідача: Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Львів,
		про: визнання частково недійсним Рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 07.02.2017 року №5 р/к у справі №2-01-52/2016.
		 
		Представники:
		Позивача: ОСОБА_1  представник (довіреність від 03.04.2017 року №2017/3);
		Відповідача: ОСОБА_2  представник (довіреність від 30.12.2016 року №13/08-2057)
		 
		Суть спору:
		Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Приватного підприємства «ОККО-Бізнес Контракт» до Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним Рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 07.02.2017 року №5 р/к у справі №2-01-52/2016.
		Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 10.03.2017р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 04.04.2017р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, викладених в ухвалі Господарського суду Львівської області по даній справі від 25.04.2017р. В судових засіданнях 04.04.2017р. та 11.05.2017р. оголошувались перерви.
		Представникам Сторін оголошено права та обовязки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38, 59 ГПК України. Крім того, в ухвалах суду по даній справі, які скеровані чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області та наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, а також повідомлення про відкладення розгляду справи та про оголошення перерв в судовому засіданні) зазначено, що права та обовязки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38, 59 ГПК України.
		Заяв про відвід судді не надходило.
		Представник Позивача  в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, аналогічні до викладених у позовній заяві та запереченнях на відзив.
		Представник  Відповідача  в судове засідання зявився, проти позову заперечив повністю, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, аналогічні викладеним у відзиві та доповненнях до відзиву.
		 
		Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України, господарський суд створює Сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
		На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі, на обовязковість виконання якої вказувалось в ухвалах про відкладення розгляду справи, окрім подання відзиву на позовну заяву, Сторін зобовязувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.
		Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
		Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) ГПК України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.
		Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
		 
		Відповідно до вимог ст.4-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
		В судових засіданнях впродовж розгляду справи суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.
		Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
		Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Відповідно до ст.43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
		 
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Сторін, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
		07.02.2017р. Адміністративною колегією Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято Рішення №5 р/к у справі №2-01-52/2016 (надалі  Рішення АМК), пунктом І якого постановлено, що Позивач і Товариство з обмеженою відповідальністю «Поділлянафтозбут», узгодивши поведінку у конкурсних торгах на закупівлю «ДК 016:2010 - 19.20.2 Паливо рідинне та газ; оливи мастильні (за кодом СРV за ДК 021:2015 код 09100000-0) Паливо (Бензин А-95; дизельне паливо; паливо для реактивних двигунів (авіа паливо)» (надалі - Закупівля), що проводилися Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Львів» імені ОСОБА_3» (надалі - Замовник), вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів. 
		Пунктом ІІ резолютивної частини Рішення АМК за вчинення порушення, вказаного у пункті І резолютивної частини Рішення АМК, на Позивача накладено штраф у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень.
		Рішенням АМК встановлено, що згідно з реєстром отриманих Замовником пропозицій торгів та протоколу оцінки пропозицій торгів, для участі у Закупівлі надали пропозиції такі суб'єкти господарювання: 
		-ПП «ОККО - Бізнес Контракт» з ціновою пропозицію 2 939 160 грн.; 
		-ТОВ «Поділлянафтозбут» з ціновою пропозицією 2 990 000 грн.
		Найбільш економічно вигідною Замовник визнав пропозицію ПП «ОККО - Бізнес Контракт».
		Згідно з Рішенням АМК, аналіз відомостей щодо Закупівлі ПП «ОККО - Бізнес Контракт» та ТОВ «Поділлянафтозбут» (надалі разом  Учасники), проведений Відповідачем, засвідчив, що:
		-Учасники закупівлі подібно оформили (за текстовим наповненням): довідки про відсутність заборгованості із сплати податків і зборів (обовязкових платежів), довідки про наявність Антикорупційної програми, довідки про відсутність судимості службової (посадової) особи, гарантійні листи на продаж (реалізацію) продукції. Додатково зазначено, що Позивач надав копію наказу про затвердження Антикорупційної програми та Антикорупційну програму, подання яких передбачалося лише у разі перемоги у Закупівлі, натомість, ТзОВ «Поділлянафтобут» таких документів не надало;
		-Учасники надали одні і ті ж сертифікати відповідності на паливо. При цьому, поданий ТзОВ «Поділлянафтозбут» сертифікат відповідності завірено печаткою Позивача;
		-Учасники подали довідки з одного і того ж самого банку (Львівська обласна дирекція АТ «ОСОБА_4 Аваль»). При чому, для замовлення та отримання довідки ТзОВ «Поділлянафтозбут» зверталося до банківської установи, яка розташована в іншій області (Львівська область), аніж реєстрація ТзОВ «Поділлянафтозбут», що, згідно доводів Відповідача, спричиняє додаткові витрати та не може бути пояснено випадковим збігом;
		-між Учасниками існують тісні господарські відносини, зокрема ТОВ «Поділлянафтозбут» здійснює реалізацію нафтопродуктів через орендовані АЗС, які належать ПАТ «Концерн Галнафтогаз», а одним з найбільших постачальників нафтопродуктів для ТОВ «Поділлянафтозбут» у 2014 - 2016 роках був Позивач; між Позивачем і ТзОВ «Поділлянафтозбут» укладені договори поставки продукції, яка була предметом закупівлі; 
		-Позивач надав довідку, копії договорів купівлі-продажу та копії актів приймання-передачі у власність відповідного майна (зазначена інформація повинна надаватися у разі отримання перемоги на торгах), натомість, ТзОВ «Поділлянайтозбут» надало лише довідку про наявність обладнання та матеріально-технічної бази;
		-ТзОВ «Поділлянафтозбут» не має власних резервуарних сховищ для зберігання нафтопродуктів та протягом 2014-2016 послуги зі зберігання світлих нафтопродуктів ТзОВ «Поділлянафтогдут» не надавалися; у Львівській області ТзОВ «Поділлянафтозбут» здійснює діяльність через орендовані АЗС. Цінова пропозиція ТзОВ «Поділлянафтозбут» відрізняється від цінової позиції Позивача лише на 50480грн. (1,7%);  
		-згідно даних Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області, засновник ТОВ «Поділлянафтозбут» ОСОБА_5 протягом січня 2012 - грудня 2015 отримував заробітну плату в ПАТ «Концерн Галнафтогаз»; засновник ТОВ «Поділлянафтозбут» ОСОБА_6 протягом січня 2012  червня 2015 отримував заробітну плату в ПАТ «Концерн Хлібпром», яке належить до ПАТ «Концерн Галнафтогаз». 
		Згідно викладеної у Рішенні АМК позиції Відповідача, сукупність вищенаведених обставин свідчить про те, що узгодження Позивачем та ТзОВ «Поділлянафтозбут» своїх пропозицій усунуло конкуренцію та змагальність між ними, чим порушило право Замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, який досягається у зв'язку з наявністю лише справжньої конкуренції. Відтак, Відповідач в оскаржуваному Рішенні АМК робить висновок, що Позивач та ТзОВ «Поділлянафтозбут» узгодивши поведінку у торгах вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.
		Позивач з прийнтим Рішенням АМК не погодився, вважає його незаконним. У позовній заяві Позивач посилається на неповне зясування та недоведення Відповідачем у Рішенні обставин, які мають значення для справи та які визнано встановленими, невідповідність висновків, викладених у Рішенні, обставинам справи, а також неправильне застосування Відповідачем норм Закону України «Про захист економічної конкуренції», порушення правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. З огляду на вищезазначене, Позивач просить визнати Рішення недійсним в частині, що стосується Позивача. 
		Позовні вимоги ПП «ОККО-Бізнес Контракт» обгрунтовує тим, що Відповідач у Рішенні жодним чином не довів узгодження Позивачем і ТзОВ «Поділлянафтозбут» своєї поведінки та змісту поданих ними пропозицій в процесі Закупівлі з метою обмеження чи усунення конкуренції між ними, зокрема і узгодження цінових пропозицій Учасників, з огляду на те, що саме ціна була єдиним критерієм визначення переможця торгів (тобто, Відповідач не довів вчинення Позивачем і ТзОВ «Поділлянафтозбут» антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів). 
		Позивач стверджує, що у процесі Закупівлі діяв самостійно, не обмінювався інформацією щодо участі у Закупівлі та конкурував із ТзОВ «Поділлянафтозбут», оскільки цінова пропозиція Позивача становила 2939160,00грн., що на 50240,00грн. нижче, аніж у ТзОВ «Поділлянафтозбут», та на 60840,00грн. нижче, ніж очікувана вартість Закупівлі.
		Також, в обгрунтування позовних вимог ПП «ОККО-Бізнес Контракт» посилається на те, що сама лише наявність формальних зовнішніх ознак (як подібність в оформленні документів чи наявність господарських зв'язків між Учасниками Закупівлі) без доведення у передбаченому законом порядку факту узгодження Учасниками змісту поданих ними пропозицій для участі в Закупівлі та спотворення внаслідок такого узгодження результатів торгів, не може бути підставою для кваліфікації дій Позивача як антиконкурентних узгоджених дій за п.4 ч.2 ст.6 Закону «Про захист економічної конкуренції», оскільки:
		-довідки про відсутність заборгованості із сплати податків і зборів (обовязкових платежів), про наявність Антикорупційної програми, про відсутність судимості службової (посадової) особи, а також гарантійні листи на продаж (реалізацію) продукції, на подібність текстового оформлення яких звертає увагу Відповідач у Рішенні, не були ідентичними (містять відмінності), їх зразки наявні в публічному доступі, в тому числі на веб-порталі https://prozorro.gov.ua; крім того, формулювання зазначених довідок дублює відповідні положення тендерної документації, якими вимагається їх подання;
		- наявність у ТОВ «Поділлянафтозбут» копій сертифікатів відповідності з відбитком печатки Позивача та подання вказаним товариством таких копій сертифікатів у складі своєї пропозиціїдля участі в Закупівлі пояснюється умовами укладеного між Учасниками договору поставки (за яким Позивач є постачальником і зобовязаний надавати копії сертифікатів на товар покупцю) та вимогами чинного законодавства, зокрема, пунктами 10.2.1 та 10.2.4 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155;
		-наявність між Учасниками договірних відносин не є свідченням того, що вони були  обізнані щодо поведінки один одного та не виступали як конкуренти в процесі Закупівлі, оскільки суб'єкти господарювання вільні у виборі контрагентів, наявність укладених договорів (зокрема, поставки) з конкурентами є звичайною практикою на ринку гуртової торгівлі нафтопродуктами, та відповідні договірні відносини жодним чином не впливають на поведінку як Позивача, так і ТОВ «Поділлянафтозбут» під час участі у будь-яких торгах;
		-наявність в Учасників банківських рахунків у тому самому банку (Львівська обласна дирекція АТ «ОСОБА_4 Аваль») є збігом обставин, який пояснюється високою діловою репутацією вказаного банку та значним досвідом ділових відносин (співпраці) з ним, та не може свідчити про узгодження Учасниками своєї поведінки у процедурі Закупівлі. Крім того, Позивач у вказаних запереченнях зазначає, що ТзОВ «Поділлянафтозбут» має відкритий рахунок у Львівській обласній дирекції АТ «ОСОБА_4 Аваль» (та, відповідно, отримало довідку про відкриття банківського рахунка, яка була подана ним для участі у Закупівлі) у зв'язку з тим, що ТОВ «Поділлянафтозбут» має офіс у м.Львові, де знаходиться, зокрема, робоче місце фінансового директора цього товариства, посадові обов'язки якого включають співпрацю з банківськими установами. В обгрунтування зазначеного, Позивач посилається на копію листа ТОВ «Поділлянафтозбут» від 21.04.2017р. та  копію договору оренди №Т/2-5-15/14 від 01.02.2016р., наданого ТзОВ «Поділлянафтозбут»;
		-на момент проведення Закупівлі засновники ТОВ «Поділлянафтозбут» ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не займали керівних посад, а також не перебували у трудових відносинах з Позивачем та його єдиним власником ПАТ «Концерн Галнафтогаз», а тому не могли жодним чином впливати на узгодження Учасниками своєї поведінкиу процесі Закупівлі.
		З врахуванням вищенаведеного Позивач стверджує, що згадані обставини, на які посилається Відповідач в обгрунтування Рішення АМК, пояснюються обєктивними причинами та жодним чином не свідчать про узгодження Позивачем і ТОВ «Поділлянафтозбут» своєї поведінки в процесі Закупівлі.
		Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву та доповненнях до відзиву проти заявленого позову заперечує, вважає його безпідставним, оскільки наведені в позовній заяві доводи спростовуються Рішенням АМК, та просить суд відмовити Позивачу в задоволенні позову. 
		Позивач у запереченнях на відзив вказує на те, що відзив Відповідача жодним чином не спростовує доводів позовної заяви та не повинен братись до уваги судом. 
		 
		У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Відносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями Господарського кодексу України, Закону України «Про захист економічної конкуренції», Законом України «Про Антимонопольний комітет України», Законом України «Про публічні закупівлі».
		Приписами ст.1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		У відповідності до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
		Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Частиною третьою статті 42 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. 
		Частиною 1 статті 25 Господарського кодексу України визначено, що держава підтримує конкуренцію як змагання між суб'єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб'єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб'єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку. Аналогічне за своєю суттю поняття конкуренції відображено і в статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
		Згідно з ч.1 та ч.6 ст.40 Господарського кодексу України державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюються Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у встановленому законом порядку розглядають справи про недобросовісну конкуренцію та інші справи щодо порушення антимонопольно-конкурентного законодавства, передбачені законом.
		Згідно із ст.5 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законівУкраїни «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про Антимонопольний комітет України», інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
		У ч.1 ст.7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв'язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про судові справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції тощо.
		Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України приймається від імені територіального відділення Антимонопольного комітету України (ст.ст. 1, 6, 12-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).
		Частиною 1статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладення штрафу тощо.
		Відповідно до ч.2 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.
		Згідно з ч.1 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
		Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.Приписами частини другої вказаної статті визначено, що рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
		 
		Пунктом І Рішення визнано, що Позивач і ТзОВ «Поділлянафтозбут», узгодивши свою поведінку в процесі Закупівлі, вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене п.4 ч.2 ст.6 та п.1 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів. 
		Згідно п.1 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»,  порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії. 
		Частина 1 статті 5 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачає, що узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання.
		Частиною 1 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. У відповідності до п.4 ч.2 ст.6 вказаного Закону, антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуютьсяспотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів. 
		Таким чином, кваліфікація дій субєктів господарювання порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п.4 ч.2 ст.6 та п.1 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», передбачає необхідність встановлення та доведення досягнення такими субєктами господарювання взаємної домовленості у формалізованому чи неформалізованому вигляді, предметом якої є недопущення, усунення чи обмеження конкуренції між ними у торгах, аукціоні, конкурсі, тендері. 
		Спірні правовідносини між Позивачем та ТзОВ «Поділлянафтозбут» з приводу участі в Закупівлі на час їх існування регулювались Законом України «Про публічні закупівлі». 
		У відповідності до абз.3 ч.1 ст.28 Закону України «Про публічні закупівлі» критерієм оцінки тендерних пропозицій у разі здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, що виробляються, виконуються чи надаються не за окремо розробленою специфікацією (технічним проектом), для яких існує постійно діючий ринок, є ціна. Замовником у абзаці 3 підпункту 1 пункту 1 розділу 5 тендерної документації також зазначено, що критерієм оцінки конкурсних пропозицій є лише ціна тендерної пропозиції. 
		Разом з тим, Відповідачем як в оскаржуваному Рішенні АМК, так і впродовж розгляду справи в суді, не доведено в установлений законом спосіб факту узгодження Позивачем з ТзОВ «Поділлянафтозбут» своєї поведінки в рамках Закупівлі, зокрема і в частині цінових пропозицій Учасників, з метою усунення чи обмеження конкуренції між ними, що могло б призвести до спотворення результатів Закупівлі. 
		Як встановлено Рішенням АМК, цінова пропозиція Позивача була нижчою на 50840,00грн. (1,7%), ніж цінова пропозиція ТзОВ «Поділлянафтозбут» (а також на 60840,00грн. нижчою за очікувану вартість Закупівлі, визначену Замовником), отже можливість Замовника обрати найбільш економічно вигідну пропозицію за ціновим критерієм не була жодним чином обмежена. 
		Крім того, як вбачається з оскаржуваного Рішення АМК, Відповідачем не було проведено економічного аналізу цінових пропозицій Учасників на предмет їх економічного походження та відповідності чи невідповідності обєктивним економічним факторам та умовам господарської діяльності учасників (вартість закупівлі товару, витрати на його реалізацію Замовнику тощо). 
		При цьому, суд зазначає, що сама лише зовнішня схожість в оформленні Учасниками Закупівлі окремих документів, що були ними подані у складі пропозицій для участі у Закупівлі, наявність між ними фінансово-господарських зв'язків (укладених договорів) чи факт перебування засновників ТзОВ «Поділлянафтозбут» в минулому (до початку Закупівлі) в трудових відносинах із субєктами господарювання, що повязані із Позивачем відносинами контролю, без доведення наявності протиправної домовленості між Учасниками Закупівлі, спрямованої на усунення, недопущення чи обмеження конкуренції в процесі Закупівлі, предметом якої був саме зміст цінових пропозицій Учасників (оскільки саме завдяки найнижчій ціні забезпечується перемога учасника у Закупівлі), наявності фактичної відсутності конкурсу (конкуренції) в процесі Закупівлі внаслідок узгодження Учасниками своєї поведінки та настання (чи створення можливості настання) негативних наслідків у вигляді спотворення результатів Закупівлі, а також без здійснення аналізу цінових пропозицій Учасників на предмет їх економічного розрахунку та економічної обґрунтованості, не можуть свідчити про наявність між Учасниками погодженої поведінки у процесі Закупівлі, зокрема такої, яка б могла призвести до спотворення результатів Закупівлі. 
		Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.8.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» (із змінами та доповненнями), що ознаки схожості в діях (бездіяльності) суб'єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій); антиконкурентна узгоджена поведінка підлягає встановленню та доведенню із зазначенням відповідних доказів у рішенні органу Антимонопольного комітету України; при цьому схожість має бути саме результатом узгодженості конкурентної поведінки, а не виявлятися у простому співпадінні дій суб'єктів господарювання, зумовленим специфікою відповідного товарного ринку; при цьому саме орган Антимонопольного комітету України має довести безпідставність посилання заінтересованої особи на інші чинники, що можуть позначатися на поведінці суб'єкта господарювання.
		З врахуванням вищенаведеного суд дійшов висновків про те, що Рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного від 07.02.2017р. №5р/к прийнято з неповним зясуванням обставин справи та визнанням встановленими недоведених обставин, які мають значення для справи, а також з неправильним застосуванням норм ч.1 ст.5, ч.1 та п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про захист економічної конкуренції». 
		 
		Щодо доводів Позивача про порушення Відповідачем ОСОБА_7 розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 року №5 (далі  ОСОБА_7) суд зазначає наступне.
		Відповідно до п.11 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого Розпорядженням Комітету від 23.02.2001р. № 32-р, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.03.2001р. за №129/5482, діяльність щодо виявлення, попередження та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції здійснюється територіальним відділенням з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України, а також ОСОБА_7 розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що затверджуються Комітетом.
		Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» (із змінами та доповненнями), що недодержання органом Антимонопольного комітету України інших процедурних правил у розгляді справ про порушення конкурентного законодавства або при проведенні ним перевірки додержання суб'єктом господарювання конкурентного законодавства, то воно може мати наслідком визнання господарським судом відповідного рішення такого органу недійсним лише у випадках, коли відповідне порушення унеможливило або істотно ускладнило з'ясування фактичних обставин, що мають значення для прийняття органом Антимонопольного комітету України правильного рішення у справі, наприклад, порушено право особи, яка бере участь у справі, на подання доказів, клопотань, усних і письмових пояснень (заперечень), пропозицій щодо питань, які виносяться на експертизу, тощо; якщо порушення органом Антимонопольного комітету України процедурних правил у розгляді справи про порушення конкурентного законодавства не призвело до прийняття неправильного рішення по суті розглянутої ним справи, то у господарського суду з урахуванням положень частини другої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" немає підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним.
		З врахуванням вищенаведеного суд доходить до висновку, що надіслання Відповідачем Позивачу неповного тексту витягу з подання адміністративної колегії Відповідача від 26.01.2017р. №7/2пв про попередні висновки у справі №2-01-52/2016 та порушення передбаченого п.27 ОСОБА_7 строку повідомлення про проведення розгляду справи № 2-01-52/2016 хоча і не сприяли всебічному, повному і об'єктивному з'ясуванню дійсних обставин справи № 2-01-52/2016, як це передбачено п.23 ОСОБА_7, проте, зазначене не призвело до прийняття неправильного рішення по суті розглянутої справи. Відтак, у господарського суду, з урахуванням положень ч.2 ст.59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" немає підстав для визнання оспорюваного Рішення АМК недійсним з підстав порушення Відповідачем ОСОБА_7 розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 року №5.
		 
		Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно приписів ч.1 ст.59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
		З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення у повному обсязі.
		 
		Відповідно до вимог ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
		Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		12.05.2017р. у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 17.05.2017р.
		На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.
		Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 42, п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 4-3, 4-7, 33, 34, 43, 49, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 1, 11, 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 25, 40 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 5, 6, 7, 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», ст.ст. 1, 5, 6, 48, 50, 56, 59, 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1.Позов задоволити повністю.
		2.Визнати недійсним рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №5р/к від 07.02.2017 року у справі № 2-01-52/2016 у частині: 
		-визнання дій Приватного підприємства «ОККО-Бізнес Контракт» (ідентифікаційний код 33614922) порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю «ДК 016:2010  19.20.2 Паливо рідинне та газ; оливи мастильні (за кодом СPV за ДК 021:2015 код 09100000-0) Паливо (Бензин А-95; дизельне паливо; паливо для реактивних двигунів (авіа паливо)», що проводилися Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Львів» імені ОСОБА_3»;
		-накладення на Приватне підприємство «ОККО-Бізнес Контракт» (ідентифікаційний код 33614922) штрафу у розмірі 68000 (шістдесят вісім тисяч) гривень за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що вказане у пункті І резолютивної частини рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 5р/к від 07.02.2017 року.
		3.Стягнути з Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (79005, Львівська область, м.Львів, вул.І.Франка, буд.61; ідентифікаційний код 20812013) на користь Приватного підприємства «ОККО-Бізнес Контракт» (04070, м.Київ, вул.Набережно-Хрещатицька, буд.15-17/18) 1600 (одну тисячу шістсот) гривень судового збору.
		 
		Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку. 
		 
		Суддя                                                                                        Фартушок Т. Б.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...