Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/5093/17 : не визначено.
Надіслано судом: 25.05.2017. Зареєстровано: 26.05.2017. Забезпечено надання загального доступу: 31.05.2017.
Дата набрання законної сили: 05.06.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		  
		23.05.2017 Справа № 904/5093/17
		За позовом Публічного акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія", м. Херсон 
		до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський  металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", м. Кам'янське, Дніпропетровська область 
		про стягнення заборгованості у розмірі 8 543 735,45 грн. за договором поставки    
		Суддя  Назаренко Н.Г.
		Секретар судового засідання Гриценко І.О.
		 
		Представники:
		Від позивача: ОСОБА_1 представник - дов. б/н від 18.08.2014
		Від відповідача: ОСОБА_2 представник - дов. № 18 від 31.01.2017
		 
		СУТЬ СПОРУ:
		Публічне акціонерне товариство "Таврійська будівельна компанія" звернулось до господарського суду з позовом  в якому просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський  металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського"  суму основного боргу у розмірі   7    510    298,49 грн.,  3%  річних  202    151,40 грн., інфляційні втрати  - 831    285,56  грн. за договором поставки  № 14-1843-02 від 03.11.2014.  
		Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару.
		Позивач підтримав позовні вимог у повному обсязі.  
		Відповідач надав відзив на позов, в якому суму основного боргу визнав та надав контррозрахунок згідно якого сума 3% річних становить 199 478,41 грн. та інфляційні втрати - 826 132,83 грн. Також відповідача   надав клопотання про  розстрочку виконання рішення терміном на 6 місяців. 
		Позивач проти розрахунку 3% річних та інфляційних втрат  відповідача не заперечив, щодо клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення  пояснив, що   Публічне акціонерне товариство "Таврійська будівельна компанія" знаходиться  у скрутному фінансовому становищі та не заперечує проти розстрочки виконання рішення на 3 місяці. 
		Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи не заявлялись.  
		В судовому засіданні 23.05.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. 
		Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін,   господарський суд, - 
		ВСТАНОВИВ:
		03.11.2014 між Публічним акціонерним товариством "Дніпровський  металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (далі  відповідач, покупець) та Публічним акціонерним товариством "Таврійська будівельна компанія"   (далі - позивач, постачальник) укладено договір поставки  № 14-1843-02  (далі  Договір). В подальшому сторонами укладено додаткові угоди № 1 від 21.01.2015, № 2 від 18.03.2015 та № 3 від 01.12.2015 до договору  поставки № 14-1843-02  від 03.11.2015.
		Постачальник зобовязується поставити та передати у власність покупця вапно, вироблену ПАТ  "Таврійська будівельна компанія", яка в подальшому іменується продукція, а покупець прийняти та сплатити за неї визначену цим договором грошову сумі (п. 1.1. Договору).   
		Відповідно до п. 1.2. Договору предметом поставки є продукція з найменуванням, вказаним в специфікаціях до цього договору.  
		Згідно п. 1.3. Договору специфікації, а також додатки до них, після узгодження сторонами, є невідємною частиною цього договору.   
		Загальна сума договору є величиною змінною і складається з суми всіх  специфікацій, оформлених до цього договору   (п. 3.4. Договору).
		Перехід права власності на поставлену продукцію здійснюється з дати  поставки, відповідно умов постаки, передбачених сторонами  (п. 5.3Договору). 
		Відповідно до п.  5.5.  Договору поставка продукції проводиться залізно дорожнім  транспортом по узгодженим  сторонами реквізитам вантажоодержувача в заявках покупця. . 
		Пунктом 5.9. Договору в редакції додаткової угоди № 2 встановлено, що датою поставки продукції залізно дорожнім транспортом і моментом  переходу  права власності вважається дата штемпеля на з/д накладних на станції відправлення. 
		Поставка продукції залізно дорожнім транспортом повинна здійснюватися в  технічно та комерційно справних полу вагонах. 
		Постачальник проводить відвантаження продукції у вагони державного підприємства, які знаходяться під оперативним управлінням  ДП «УТЛЦ», при цьому покупець  самостійно  залучає транспортно-експедиційну компанію для експедирування  вантажу та надає коди платника залізничного тарифу.
		У випадку відсутності на підїзному шляху продавця вагонів ДП «УТЛЦ» для відвантаження  продукції на  свою адресу покупець надає заявку на подачу вагонів та організацію перевезення вантажу транспортно-експедиторським компаніям  власникам  рухомого  складу, який має прямі договірні відносини з покупцем, а також  надає коди  платника залізничного тарифу.
		Розрахунок за транспортування вантажу з  транспортно-експедиторським компаніями  покупець проводить самостійно (п. 5.13. Договору в редакції додаткової угоди № 2). 
		Цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2015 включно. Сторони прийшли до згоди, що умови цього договору  розповсюджуються на відносини, які виникли між сторонами  до підписання договору, а саме з 03.11.2014   (п. 11.1. Договору) 
		На виконання умов договору сторонами підписано Специфікації (т. 1 а.с. 36-38, 40-41, 43-57).
		Як зазначив  позивач, на виконання умов договору ним поставлено відповідачеві  в період з 12.11.2014 по 10.06.2016 товар на загальну суму 29    158    675,90 грн., що підтверджується накладними, видатковими накладними, залізничними накладними та виставленими рахункамифактур   (т. 1 а.с. 58-209, 323-250, т. 2 а.с. 1-250, т. 3 а.с. 1-250, т.4 а.с. 1-68, т.5 а.с. 1-250, т. 6 а.с. 1-107).
		Частина товару відповідачем була повернута, що підтверджується  накладними на повернення товару (т. 1 а.с. 210-231).
		Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, в наслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 7    510    298,49 грн., що і стало причиною спору.  
		Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про  часткове задоволення позовних вимог на підставі наступного. 
		Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором  або законом. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
		Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами. 
		Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного з законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
		Згідно  ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює  підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. 
		Позивачем на адресу відповідача неодноразово направлялись претензії  з вимогою оплатити суму боргу (т. 6 а.с. 128, 110). 
		Відповідач відповіді на претензії не надав, суму боргу не платив. 
		На час розгляду справи відповідачем позовні вимоги не спростовані, суму боргу за поставлений товар не сплачено. 
		Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у сумі         7    510    298,49 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
		Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 3% річних  - 202    151,40 грн. за період  з 07.06.2016 по 01.05.2016 та  інфляційні втрати   831    285,56  грн. за період з 11.06.2016 по 01.04.2017.
		Згідно контррозрахунку відповідача 3% річних за період з 08.06.2016 по 30.04.2016 становлять 199 478,41 грн., інфляційні втрати за період з 13.06.2016 по 01.04.2017 становлять 826 132,83 грн. 
		В ході судового розгляду справи позивач не заперечив щодо розрахунку, наданому відповідачем, однак заяву про зменшення розміру позовних вимог не надав. 
		Згідно з ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Судом перевірено нарахування сторонами 3 % річних та встановлено, що їх сума, що підлягає до стягнення,  становлять 202 143,68  грн.
		В частині стягнення 3% річних у сумі 7,72  грн. слід відмовити. 
		Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне. 
		Так, п. 3.2. Постанови Пленуму  Вищого господарського суду України від 17.12.2013р.  № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
		Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
		Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
		З врахуванням викладеного, інфляційні втрати  за період з  липня 2016р.  по березень  2017р.  становлять 848 002,16  грн., однак, суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає сума заявлена позивачем 831 285,56 грн. 
		Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В силу вказаної норми обовязок доведення обставин покладається на сторону, яка посилається на них як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. 
		На підставі викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з стягненням з відповідача на користь позивача  основного боргу у сумі  7    510    298,49 грн.,  3% річних  202 143,68  грн., інфляційних втрат  -  831 285,56 грн. 
		В іншій частині позовних вимог слід відмовити. 
		В ході розгляду справи відповідач заявив клопотання про розстрочення виконання судового рішення терміном  на 6  місяців. 
		Вказане клопотання відповідач обґрунтовує  тим, що виробничо-господарська діяльність Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", як і інших металургійних підприємств України, починаючи з 2008 року та в цей час, здійснюється  в надзвичайно складних умовах, які викликані, з одного боку, нестабільністю кон'юктури ринку чорних металів, а з іншого, - постійним зростанням цін на електроенергію, природний газ, а також зростанням тарифів на залізничні  перевезення -  на внутрішньому ринку. 
		Також відповідач зазначає, що негативно вплинули на виробничо-господарську діяльність  підприємства і втрата усталених господарських зв'язків з постачальниками  сировини  та матеріалів на Донбасі з причини проведення бойових дій на території  Донецької та Луганської області. 
		За підсумками 2016 року сума збитків підприємства відповідача  склала 2 717 065,00 грн., що підтверджується звітом (т. 6 а.с. 148-152).  
		Через відсутність достатнього об'єму грошових коштів відповідач не має змоги  сплатити позивачеві одним платежем суму заборгованості. 
		Крім того відповідач зазначив, що 30.03.2017 року наказом № 307  виконана "гаряча консервація обладнання"   та наказами  № 344 від 12.04.2017, № 305 від 30.05.2017  вказаний порядок роботи  комбінату в умовах зупинки виробництва. З вказаних наказів вбачається, що  зупинка виробництва тимчасовий та вимушений засіб. В даний час керівництво комбінату приймає всі необхідні засоби для роботи комбінату.   
		Відстрочка або розстрочка виконання рішення, зміна способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови унормовано статтею 121 Господарського процесуального кодексу України.
		Так, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
		Наведена норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.
		Відповідно до п. 7.1.  Постанови  Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України"  господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання. Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.
		Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки визначається господарським судом.
		Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у строк. При вирішенні питання про розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
		При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").
		З врахуванням викладеного та приймаючи до уваги те, що позивач в судовому засіданні не заперечив проти розстрочки виконання рішення на 3 місяці, суд вважає за можливе заяву відповідача про розстрочення виконання рішення задовольнити частково та розстрочити виконання рішення в частині стягнення  заборгованості у сумі основного боргу у розмірі               7 510  298,49 грн., 3% річних    202 143,68  грн., інфляційні втрати  - 831 285,56 грн., витрат по сплаті судового збору  128 155,92 грн., на 3 місяці, починаючи з червня  2017 року,  за наступним графіком:
		1) до 23.06.2017 року -  2 890 627,88   грн.;
		2) до 23.07.2017 року - 2 890 627,88   грн.;
		3) до 23.08.2017 року -  2 890 627,89   грн.
		Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
		Керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 267 525, 526, 527, 530, Цивільного кодексу України, ст.ст. 32, 33, 34,36, 38, 43, 49, 82-87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
		 
		ВИРІШИВ:
		Позов задовольнити частково. 
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський  металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське (Дніпродзержинськ), вул. Кірова. 18-Б, код ЄДРПОУ 05393043)  на користь Публічного акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія" (73011, м. Херсон, вул. Адмірала Макарова, 203, код ЄДРПОУ 32702078) суму основного боргу у розмірі  7  510 298,49 грн. (сім мільйонів п'ятсот десять тисяч двісті дев'яносто вісім грн. 49 коп.), 3% річних                      202 143,68 грн. (двісті дві тисячі сто сорок три грн. 68 коп.), інфляційні втрати  - 831 285,56 грн. (вісімсот тридцять одна  тисяча двісті вісімдесят п'ять  грн. 56 коп.), витрати по сплаті судового збору  128 155,92 грн. (сто двадцять вісім тисяч сто п'ятдесят п'ять  грн. 92 коп.),  про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили. 
		Розстрочити  виконання рішення у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 8 671 883,65грн., яка складається з суми основного боргу  у розмірі  7 510 298,49 грн., 3% річних   202 143,68 грн., інфляційні втрати  - 831 285,56 грн., витрати по сплаті судового збору  128 155,92 грн.  на 3  місяці  з оплатою Публічним акціонерним товариством "Дніпровський  металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське (Дніпродзержинськ), вул. Кірова. 18-Б, код ЄДРПОУ 05393043)  на користь Публічного акціонерного товариства "Таврійська будівельна компанія" (73011, м. Херсон, вул. Адмірала Макарова, 203, код ЄДРПОУ 32702078)   за наступним графіком:
		1) до 23.06.2017 року - 2 890 627,88 грн.;
		2) до 23.07.2017 року - 2 890 627,88 грн.;
		3) до 23.08.2017 року - 2 890 627,89 грн.
		В іншій частині позовних вимог -  відмовити.  
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		Дата підписання рішення, оформленого 
		відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, 
		-     25.05.2017 
		 
		Суддя  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...