Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/1091/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 25.05.2017. Зареєстровано: 26.05.2017. Забезпечено надання загального доступу: 31.05.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 522/1091/17-ц
		Провадження № 2/522/5263/17
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И
		22 травня 2017 року                   Приморський районний суд м. Одеси в складі:
		головуючого-судді             Чернявської Л.М.,
		при секретарі                       Прусс О.М.,  
		     розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Громадської організації «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_2 18.01.2017 року звернулася до суду з позовом до Громадської організації «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ №61 директора Громадської організації «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» ОСОБА_1 від 20 грудня 2016 року про звільнення її з посади касира причалу №114 «Бугово» за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, поновити її на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 18036 грн. 66 коп.
		Позивач мотивує свої вимоги тим, що працювала у Громадській організації «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» на посаді касира причалу №114 «Бугово». Восени 2016 року у неї погіршились робочі стосунки з її безпосереднім керівником  начальником причалу №114 «Бугово» ОСОБА_3, він запропонував їй звільнитись, інакше її буде звільнено у звязку з втратою довіри. З 23.11.2016 р. ОСОБА_2 пішла у відпустку, а 06.12.2016 р., перебуваючи у відпустці, вона власноручно написала та надала відповідачу заяву про звільнення за власним бажанням після виходу з відпустки. 15.12.2016 р. вона вирішила не звільнятись та написала заяву про відкликання заяви про звільнення. Зазначає, що заяву про відкликання заяви про звільнення в неї в офісі відповідача не прийняли та вона, за рекомендацією юриста, направила дану заяву поштою 15.12.2016 р. Після закінчення відпустки 20.12.2016 р. позивач вийшла на своє робоче місце в м. Чорноморськ з наміром продовжити роботу, проте була повідомлена про звільнення згідно наказу №61 директора Громадської організації «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» ОСОБА_1 від 20.12.2016 р., необхідність отримання розрахунку та трудової книжки. Позивач ознайомилась з оскаржуваним наказом про звільнення №61, підписала його та отримала розрахунок і трудову книжку. Позивач вважає, що її було звільнено незаконно, оскільки вона відізвала заяву про звільнення.
		В обгрунтування позову, ОСОБА_2 також зазначає, що наказ про її звільнення є незаконним, так, як суперечить ч. 2 ст. 38 Кодексу законів про працю України. З огляду на це, її повинно бути поновлено на роботі та стягнено з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, згідно ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України. Позивач вважає своє звільнення безпідставним, незаконним та проведеним з порушенням трудового законодавства, в звязку з чим звернулася до суду з зазначеним позовом.
		Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити в повному обсязі, надали пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви.
		В судове засідання зявилась представник відповідача, надала письмові заперечення та просила суд відмовити в задоволенні позову, оскільки позовна заява є необгрунтованою, надуманою, факти, що в ній викладені, не відповідають дійсності, відсутні докази, що підтверджують твердження позивача. Зазначила, що оскаржуваний наказ №61 від 20.12.2016 р. про звільнення позивача та саме звільнення є законними, вчинені з дотриманням всіх норм чинного трудового законодавства, зокрема ч. 2 ст. 38 КЗпП України, оскільки з 06.12.2016 р. по 20.12.2016 р. від позивача відповідачу не надходило ніяких заяв про відкликання заяви про звільнення ні поштою, ні особисто. Особисто керівника ОСОБА_2 про своє небажання звільнятись також не повідомляла. Таким чином, відповідач вважає, що позивач була звільнена з займаної посади на законних підставах та з дотриманням встановленого законодавством України порядку.
		Дослідивши матеріали справи, наявні докази, вислухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, суд вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають з наступних підстав.
		Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_2 18.04.2014 року була прийнята на роботу на посаду касира причалу №114 «Бугово» Громадської організації «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів». З 23.11.2016 року позивач перебувала у відпустці тривалістю 24 дні. 06.12.2016 р. ОСОБА_2 виявила бажання звільнитись 20.12.2016 р., про що власноручно написала та надала заяву про звільнення за власним бажанням 9а.с.25). В матеріалах справи знаходиться також оскаржуваний наказ №61 директора Громадської організації «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» ОСОБА_1 від 20.12.2016 року про звільнення ОСОБА_2 з посади касира причалу №114 «Бугово» за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, переведення ОСОБА_4 на постійну роботу касира причала №114 «Бугово» (а.с.27), з зазначеним наказом позивачка була ознайомлена тогож дня та отримала трудову книжку.
		Доводи позивача про те, що насправді вона не хотіла звільнятись з займаної посади, а зробила це під тиском безпосереднього керівника  ОСОБА_3 суд до уваги не бере, так як посилання не були підтверджені доказами. Пояснення ОСОБА_2 про те, що 15.12.2016 р. в головному офісі відповідача у позивача відмовились прийняти заяву про відкликання її заяви про звільнення, суд оцінює критично, так як вони були спростовані поясненнями свідка ОСОБА_5, іншими доказами не доведені.
		Судом в судових засіданнях встановлено та це не заперечувалось і самим позивачем, що належним чином ОСОБА_2 директора відповідача не повідомила про своє небажання звільнятись та про написання 15.12.2016 р. заяви про відкликання заяви про звільнення. Поясненнями позивача, свідків, матеріалами справи було підтверджено і те, що надіслану позивачем заяву від 15.12.2016 р. про відмову від звільнення за власним бажанням відповідач отримав лише 10.01.2017 року, про що є відмітка в журналі реєстрації вхідної кореспонденції. Тобто, протягом проміжку часу з 06.12.2016 р. по 20.12.2016 р., від дня написання заяви позивачем про звільнення до дня звільнення, відповідача не було повідомлено про намір позивача продовжувати роботу на займаній посаді. 
		Таким чином, позивачка хоча і мала можливість своєчасно повідомити працедавця про бажання продовжити роботу, але свідомо цього не зробила. При цьому, судом береться до уваги і відсутність звернень ОСОБА_2 до директора відповідача ОСОБА_1 з будь-якими заявами, скаргами про небажання працівників Громадської організації «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» прийняти у неї 15.12.2016 р. заяву про відкликання своєї заяви про звільнення за власним бажанням чи інших скарг, що торкаються даного питання, відсутність будь-яких письмових зауважень позивача на оскаржуваному наказі про звільнення, відсутність заяв чи скарг, звернень до директора від позивача на імя відповідача у день звільнення і отримання розрахунку та трудової книжки. Будь-яких доказів у підтвердження зворотнього позивачем до суду надано не було.
		Відповідно достатті 43 Конституції Українигромадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника (постанова Верховного Суду України по справі № 6-33цс14 від 21.05.2014 р.).
		Відповідно до ч.1, 2 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог позивачем не надано. 
		Тому, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що наказ №61 директора Громадської організації «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» ОСОБА_1 від 20 грудня 2016 року про звільнення ОСОБА_2 з посади касира причалу №114 «Бугово» за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України відповідає законодавству України, а звільнення позивача було проведено з дотриманням встановленого законом порядку, а тому немає підстав для скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. 38, 235 КЗпП України, ст. 11,57-60, 208-215 ЦПК України, суд -
		В И Р І Ш И В:
		     
		          Відмовити в задоволені позову ОСОБА_2 до Громадської організації «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» про скасування наказу №61 директора Громадської організації «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» ОСОБА_1 від 20 грудня 2016 року про звільнення її з посади касира причалу №114 «Бугово» за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		     Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області, через Приморський районний суд міста ОСОБА_1, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
		 
		         Суддя                              Л. М. Чернявська 
		 
		 
		 
		 
		22.05.2017

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...