Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/7340/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 26.05.2017. Зареєстровано: 26.05.2017. Забезпечено надання загального доступу: 31.05.2017.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 461/7340/16-к 
		 
		 
		 УХВАЛА
		 19 травня 2017 року                Хмельницький міськрайонний суд
		Хмельницької області в складі колегії суддів: головуючого судді ОСОБА_1 ,
		суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участі секретарів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 
		прокурорів ОСОБА_6 , 
		ОСОБА_7 ,
		захисників  адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , 
		обвинувачених  ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ,
		провівши підготовче судове засідання у кримінальному провадженні № 461/7340/16-к на підставі обвинувального акта за обвинуваченням ОСОБА_15 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
		ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України,
		встановив:
		28 листопада 2016 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ направив до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 520160000000000003 за обвинуваченням ОСОБА_15 , за ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, з ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 листопада 2016 року.
		Заслухавши думку учасників судового провадження щодо можливості призначення судового розгляду на підставі даного обвинувального акту, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.
		Пунктами 1, 2 частини 1 статті 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні доказуванню підлягають :
		1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення),
		2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
		Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт, окрім іншого, має містити :
		5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
		Обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_15 , за ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України цим вимогам не відповідає, а саме: прокурором не конкретизовано обвинувачення щодо кожного обвинуваченого.
		Так, в формулюванні обвинувачення ОСОБА_15 у обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_15 , обіймаючи посаду заступника прокурора Тернопільської області, за попередньою змовою групою осіб у складі: керівника Тернопільської місцевої прокуратури Тернопільської області ОСОБА_17 , заступника керівника Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_19 , прокурора Тернопільської місцевої прокуратури Тернопільської області ОСОБА_18 та адвоката ОСОБА_16 одержав неправомірну вигоду від ОСОБА_20 , через зазначених осіб за закриття відносно неї кримінального провадження № 12015210180000221 від 14.05.2015 року за ч. 2 ст. 191, ч. 4 ст. 358, ч.1 ст. 366 ККУкраїни.
		При цьому, в формулі обвинувачення не зазначено у який спосіб, вказана посадова особа отримала через зазначених посадових осіб дану неправомірну вигоду та яким чином відбулась попередня змова цієї групи осіб та хто був ініціатором її створення.
		Також в обвинувальному акті зазначено, що реалізовуючи злочинні домовленості, спрямовані на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_20 , в період з 02.02.2016 року до 11.02.2016 року ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_17 та ОСОБА_15 , кожен виконуючи свою заздалегідь визначену роль, з використанням наданої їм влади та своїх службових повноважень узгодили спосіб закриття кримінального провадження, відповідно до якого ОСОБА_21 , як керівник органу досудового розслідування, доручив ОСОБА_22 , готувати проект постанови про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_20 від імені прокурора та провести допит ОСОБА_20 та інших осіб, зміст показань яких відповідав би проекту зазначеної постанови, тобто створити докази невинуватості ОСОБА_20 ..
		Разом з тим, прокурором не викладено суті обвинувачення щодо зазначення ролі кожного із співучасників у вчиненні даного кримінального правопорушення, а саме щодо узгодженої позиції способу закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_20 ..
		Так, Європейський суд з прав людини (далі  Суд) зазначає, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», № 25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», № 42780/98, п. 34).
		Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).
		Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення та чіткої правової кваліфікації дій особи унеможливлює якісний і повний її захист і, як наслідок, має бути беззаперечною підставою для скасування вироку.
		Наприклад, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26.06.2008, ухваленому у справі «Ващенко проти України», зазначено: «Обвинувачення для цілей п. 1 ст. 6 конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п. 51)».
		У рішенні від 25.07.2000, ухваленому у справі «Маттоціа проти Італії», детальніше прописано: «Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. «b» ч. 3 ст. 6 конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення».
		У рішенні від 9.10.2008, прийнятому у справі «Абрамян проти Росії», вказано: «Деталі скоєння злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він офіційно вважається письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення».
		В цьому ж рішенні ЄСПЛ нагадав, що положення пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, правової кваліфікації, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого розгляду.
		Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК обвинувачення  це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність, яке висунуте в порядку, встановленому цим кодексом. Разом з цим ч. 1 ст. 337 КПК передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в його межах, крім випадків, передбачених цією статтею.
		Отже, розгляд справи без формулювання обвинувачення є неможливим, а винесене рішення буде вважатися незаконним. Адже відповідно до ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи виправданою або винуватою в мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів, статті відповідного закону, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, адже правова норма кваліфікації має відповідати формулюванню обвинувачення.
		У більшості випадків апеляційні суди скасовують вироки у зв`язку з відсутністю в обвинувальному акті формулювання обвинувачення і направляють справу на новий розгляд. При цьому зазначають: «Викладене свідчить про істотне порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило ухваленню законного й обґрунтованого рішення по суті обвинувачення, що відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст.409, ч. 1 ст. 412 КПК України є підставою для його скасування».
		Вказане дає можливість установити, що є «формулюванням обвинувачення» і що саме в розумінні п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України («Обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування») повинен містити обвинувальний акт.
		Зазначені обставини є істотним порушенням кримінального процесуального закону, оскільки можуть перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Крім цього, адвокатами обвинувачених подано скарги, клопотання та заперечення щодо процесуальних документів, дій та бездіяльності детективів та прокурорів, що здійснювали досудове слідство та процесуальний нагляд за його проведенням.
		Так, адвокатом ОСОБА_9 подано в порядку ч. 2 ст. 303 КПК України, наступні скарги:
		- визнання незаконним рішення керівника органу досудового розслідування щодо створення слідчої групи, яке суперечить п. 1 ч. 2 ст. 39 КПК України, а саме прийнято одночасно два рішення про передачу справи в провадження детективу ОСОБА_23 та групі детективів. Крім цього, просить скасувати постанову про створення слідчої групи від 11.01.2016 року, з цих підстав, а також визнати незаконними всі процесуальні та слідчі (розшукові) дії, а також процесуальні рішення, проведені та прийняті детективами Національного бюро Другого підрозділу (відділу) детективів Головного Підрозділу детективів ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 
		- визнання незаконним та скасувати рішення керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_28 від 21.09.2016 року про продовження строку досудового розслідування, в якому допущено ряд порушень, а саме: поєднання керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_28 двох процесуальних статусів (прокурора групи прокурорів та керівника органу прокуратури), що суперечить загальним засадам кримінального провадження, а тому прийняття вищезазначеного рішення є незаконним; порушено термін розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування, оскільки копія клопотання вручена підозрюваному ОСОБА_15 20.09.2016 року, а рішення по ньому винесене 21.09.2016 року, що суперечить ч. 3 ст. 295 КПК України; не вручено копії вищезазначеного клопотання захиснику підозрюваного; рішення, щодо продовження строку досудового розслідування прийнято без врахування заперечення підозрюваного та його захисника; не обґрунтовано та не вмотивовано доцільність продовження строку досудового розслідування.
		- визнання протиправною бездіяльності слідчого ОСОБА_23 та прокурора, яке виразилось в ненаданні та не забезпеченні надання доступу до матеріалів розгляду керівником органу прокуратури та слідчим суддею клопотань у даному кримінальному провадженні, а також залишення без розгляду клопотання захисника в частині надання такого доступу від 01.11.2016 року.
		- визнання незаконним та скасування рішення керівника органу досудового розслідування  начальника Другого підрозділу (відділу) детективів Головного Підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_29 від 11.02.2016 року про «зміну складу слідчої групи у кримінальному провадженні № 52016000000000003, утвореної 11.01.2016 року та додаткове включення до неї старшого детектива Національного бюро Другого підрозділу (відділу) детективів Головного Підрозділу детективів ОСОБА_30 » та як наслідок визнання незаконними всіх процесуальних та слідчих (розшукових) дій, а також процесуальних рішень проведених та прийнятих детективом ОСОБА_31  у даному кримінальному провадженні.
		- визнання незаконним та скасування рішення керівника органу досудового розслідування  заступника начальника Другого підрозділу (відділу) детективів Головного Підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_32 від 01.04.2016 року про «зміну складу слідчої групи та додаткове включення до неї детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_33 та ОСОБА_34 » та як наслідок визнання незаконними всіх процесуальних та слідчих (розшукових) дій, а також процесуальних рішень проведених та прийнятих детективами ОСОБА_33 та ОСОБА_35 в кримінальному провадженні № 52016000000000003.
		- визнання незаконною бездіяльність слідчого ОСОБА_23 у кримінальному провадженні № 52016000000000003, детективів, що включені в цю слідчу групу, старшого прокурора групи ОСОБА_6 , прокурорів такої групи, які грубо порушили право на захист підозрюваного ОСОБА_19 в частині позбавлення його можливості надати пояснення чи показання з приводу підозри, письмове повідомлення про яку йому було вручене 22.09.2016 року.
		- визнання незаконними дій слідчого слідчої групи, що 24.02.2016 року проводив допит свідка ОСОБА_21 , який через два дні набув статус підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні та визнання незаконними дій слідчого, який 23.09.2016 року провів допит свідка ОСОБА_21 без повідомлення сторони захисту про дату, час та місце проведення такої процесуальної дії, а також укрив своє прізвище, ім`я, по батькові в протоколі допиту.
		- визнання незаконними дій старшого слідчого групи у кримінальному провадженні № 52016000000000003 ОСОБА_36 , які виразились в порушенні вимог ч. 3 ст. 295 КПК України i полягали: у не врученні підозрюваним та їx захисникам копії клопотання від 18.04.2016 про продовження строку досудового розслідування до чотирьох місяців, не отриманні заперечень на це клопотання, направлення такого
		клопотання керівнику органу прокуратури, неуповноваженому його розглядати, через 1 день після його складання; незаконному внесенні керівнику органу прокуратури клопотань від 14.06.2016 та 11.07.2016 про продовження строку досудового розслідування
		відповідно до п`яти та семи місяців, оскільки згідно ч. 3 ст. 296 КПК
		України такі клопотання вносить виключно прокурор. Визнання незаконними дій заступника Генерального прокурора України  керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_28 , який поєднуючи у собі два несумісних процесуальних статуси, безпідставно розглянув: 19.04.2016 року клопотання слідчого про продовження строку досудового розслідування до чотирьох місяців без дотримання п`ятиденного строку, визначеного ч. 3 ст. 295 КПК України, для подачі заперечень сторони захисту; 20.06.2016 року та 16.07.2016 клопотання неуповноваженої особи  слідчого про продовження строку досудового розслідування відповідно до п`яти та семи місяців.Визнання незаконним та скасування постанов заступника Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_28 від 19.04.2016 року про продовження строку досудового розслідування до чотирьох місяців, від 20.06.2016 року про продовження строку досудового розслідування до п`яти місяців, від 16.07.2017 року про продовження строку досудового розслідування до семи місяців.
		-    визнання незаконною бездіяльність старшого прокурора групи
		прокурорів у кримінальному провадженні № 52016000000000003 
		ОСОБА_6 , прокурорів такої групи, старшого слідчої групи ОСОБА_23 ,
		детективів, що включенні в цю слідчу групу, які у передбаченому ст. 295
		КПК України порядку не звернулись до керівника органу прокуратури з
		клопотанням про продовження строку досудового розслідування у цьому
		провадженні понад вісім місяців, оскільки завершити розслідування у межах
		продовжений процесуальних строків (до 25.10.2016) було неможливо. Визнання незаконними дії старшого прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні № 52016000000000003 ОСОБА_6 , прокурорів такої групи, старшого слідчої групи ОСОБА_23 , детективів, що включенні в цю слідчу групу, які після завершення строку досудового розслідування у цьому провадженні, тобто після 25.10.2016 продовжили виконання процесуальних дій, у тому числі склали обвинувальний акт.
		Обвинуваченим ОСОБА_19 подано скаргу щодо визнання неправомірними дій заступника Генерального прокурора України  керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_28 щодо продовження строку досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до 4 місяців, тобто до 24.06.2016 року та скасування даної постанови.
		Скарги обвинуваченого ОСОБА_15 про визнання незаконною бездіяльності детективів НАБ України та прокурорів САП ГП України щодо ненаданні можливості надати пояснення з приводу підозри після повідомлення його про зміну раніше повідомленої підозри 22.09.2016 року.
		Обвинуваченим ОСОБА_15 подано скаргу на незаконне рішення старшого дектива Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_23 та скасування його постанови від 14.03.2016 року про отримання зразків голосу для експертизи, оскільки дана постанова виготовлена не на бланку установи, де працює детектив а на бланку Головного управління МВС України в Льівівській області.
		Обвинуваченим ОСОБА_18 подано скаргу про визнання неправомірними дій заступника Генерального прокурора України  керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_28 щодо продовження 21.09.2016 року на один місяць до 25.10.2016 року строку досудового розслідування та скасування даної постанови, з огляду на те, що копія клопотання про продовження строку вручена була йому лише 20.09.2016 року, а також про визнання неправомірними дій цієї посадової особи щодо продовження досудового розслідування до 25.11.2106 року, у зв`язку з тим, що у клопотанні про продовження строку розслідування не було зазначено прізвище ОСОБА_18 як підозрюваного в даному провадженні.
		Адвокатом ОСОБА_14 подано скаргу в інтресах обвинуваченого ОСОБА_18 про визнання незаконною бездіяльність старшого слідчого групи у даному кримінальному провадженні ОСОБА_23 в частині позбавлення можливості надати пояснення чи показання з приводу підозри, письмове повідомлення про вручення вручено йому 22.09.2016 року.
		Обвинуваченим ОСОБА_16 подано аналогічну скаргу щодо визнання незаконною бездіяльності прокурорів та слідчих у даному кримінальному провадженні, що виразилось в грубому порушенні права на захист в частині позбавлення можливості надати пояснення з приводу підозри врученої 22.09.2016 року.
		Крім цього адвокатом ОСОБА_9 подано в порядку ч. 3 ст. 303 КПК України, наступні заперечення:
		- визнання незаконною ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_37 від 12.02.2016 року про надання дозволу на проведення обшуку у службовому кабінеті ОСОБА_15 
		- визнання незаконними ухвал слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_37 : від 12.02.2016 року про надання дозволу на проведення обшуку у робочому кабінеті адвоката ОСОБА_16 , що знаходиться за адресою: вул. за Рудки, 33, каб. № 105, м. Тернопіль; від 13.02.2016 року про надання дозволу на проведення обшуку в житлі ОСОБА_16 , що за адресою: АДРЕСА_1 .
		Обвинуваченим ОСОБА_17 та ОСОБА_38 подано до суду клопотання про зміну запобіжного заходу та повернення застави в сумі 507500 грн., оскільки кошти внесено ОСОБА_38 , ОСОБА_17 за час дії запобіжного заходу умов передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України порушено не було.
		Обвинуваченим ОСОБА_16 подано клопотання про зміну запобіжного заходу та повернення застави встаноелної ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 27.02.2016 року, оскільки сім`я ОСОБА_39 опинилась в скрутному матеріальному становищі.
		Подані скарги та заперечення стосовно дії і рішень посадових осіб органів досудового розслідування як раз підтверджують, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, щодо не дотримання вимог ст. 291 КПК України відносно обвинувального акту на переконання суду, оскільки фактичні обставини правопорушення та формулювання обвинувачення є не конкретними, не містить чітко сформульованого обвинувачення, порушує один з основних конституційних принципівправа обвинуваченого на захист та справедливий судовий розгляд. Тобто, обвинувачені позбавлені права знати, в яких конкретно діях їх обвинувачують та за якими фактичними обставинами, подальшій можливості викладення своїх заперечень, в тому числі щодо прийнятих процесуальних рішень, а також позбавляє суд можливості належним чином встановити істину в кримінальному провадженні, роз`яснити обвинуваченому суть обвинувачення.
		Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, а скарга сторони захисту залишенню без розгляду.
		Оскільки обвинувальний акт повертається прокурору, то необхідність перевірки правильності інших оскаржених стороною захисту процесуальних рішень та дій, прийнятих (вчинених) стороною обвинувачення під час досудового розслідування, а також щодо зміни раніше обраних запобіжних заходів, немає. Більше того, на думку суду, правову оцінку оскарженим діям та рішенням слід давати не шляхом визнання їх незаконними, а в аспекті визнання допустимими чи недопустимими зібраних на підставі цих дій та рішень доказів. З огляду на положення ч. 6 ст. 9, ст. 7 КПК України, суд вважає за необхідне вимоги скарг, клопотань та заперечень залишити без розгляду.
		Керуючись ст. 314 КПК України,
		ухвалив:
		Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 461/7340/16-к відносно ОСОБА_15 за ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України повернути прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
		Скарги і заперечення сторони захисту, обвинувачених на неправомірні дії, рішення та бездіяльність сторони обвинувачення, вчинені під час проведення досудового розслідування, залишити без розгляду, а клопотання щодо зміни запобіжного заходу та повернення застави, без задоволення.
		   На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Хмельницької області протягом семи днів з дня її оголошення. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області. 
		Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Головуючий                             ОСОБА_1 
		суддя                                 ОСОБА_2 
		суддя                                 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...