Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 917/2059/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 26.05.2017. Зареєстровано: 29.05.2017. Забезпечено надання загального доступу: 31.05.2017.
Дата набрання законної сили: 23.05.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"23" травня 2017 р.                                                                Справа № 917/2059/16  
		 
		 
		Колегія суддів у складі:
		 
		головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С.
		 
		за участю секретаря судового засідання Довбиш А.Ю. 
		 
		за участю представників сторін:
		позивач  ОСОБА_1;
		відповідач  ОСОБА_2;
		третя особа  ОСОБА_3
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1194П/1-35) на рішення господарського суду Полтавської області від 02 березня 2017 року по справі 
		 
		за позовом Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ
		до Публічного акціонерного товариства АвтоКраз, м. Кременчук Полтавської обл.
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача  Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ 
		про стягнення 455 789 550,21 грн, - 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Рішенням господарського суду Сумської області від 02 березня 2017 року по справі (суддя Мацко О.С.) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства АвтоКраз  на користь Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит строкову заборгованість по основному боргу кредиту у сумі 160   000   000 грн, строкову заборгованість по відсоткам у сумі 8   840   655,57 грн, прострочену заборгованість по відсоткам у сумі 117   031   122,23 грн, пеню за прострочену заборгованість по основному боргу кредиту, відсоткам у сумі 21   195   272,63 грн, судовий збір в розмірі 206   700 грн. В іншій частині позову відмовлено. 
		Відповідач з рішенням суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. 
		У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ Банк Фінанси та Кредит зазначив, що вважає пеню нарахованою правомірно відповідно до умов кредитного договору, а саме, згідно з пунктом 7.1 Кредитного договору, де визначено, що за  прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів та/або комісійної винагороди позивальник сплачує банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. 
		У звязку з чим просив рішення суду залишити без  змін, посилаючись на повне встановлення судом обставин справи та законність рішення, а апеляційну скаргу без задоволення. 
		Третя особа відзиву на апеляційну скаргу не надала.
		У судовому засіданні відповідач підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.
		Позивач і третя особа проти її задоволення заперечували. 
		Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши представників позивача та відповідача, третьої особи, колегія  суддів зазначає наступне. 
		Як правильно встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 03.10.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит", далі  Банк) та Холдинговою компанією "АвтоКрАЗ" у формі Відкритого акціонерного товариства (правонаступником всіх прав та обов'язків є Публічне акціонерне товариство "АвтоКрАЗ", далі - Позичальник, докази правонаступництва обох сторін - у матер.справи) було укладено Кредитний договір № 1270-08  (далі  Кредитний договір).
		За умовами даного Кредитного договору Банк зобов'язувався надати позичальнику кредитні кошти у розмірі 200 000 000,00 грн., у свою чергу, позичальник зобов'язувався повернути отримані від Банку кредитні кошти до 02.03.2010 року та сплатити за користування кредитом проценти відповідно до п. 3.1 Кредитного Договору. 
		Надалі, умови Кредитного договору було змінено шляхом підписання додаткових угод до нього, які є невід'ємною частиною Кредитного договору.
		Відповідно до Додаткової угоди від 20.12.2013 р. до Кредитного договору сторони дійшли згоди про змінену назви договору на "Договір про мультивалютну кредитну лінію № 1270м-08 від 03.10.2008 р.".
		При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :
		- позичальник зобов'язується повернути всі кредитні кошти Банку згідно з Графіком зниження ліміту кредитної лінії з кінцевим строком погашення до 01.12.2016 р. включно, шляхом перерахування грошових коштів на відповідні позичкові рахунки. Погашення заборгованості за кожним траншем здійснюється у тій самій валюті, у якій були надані кредитні кошти (п. 2.5 Кредитного договору в редакції Додаткової угоди від 25.03.2014 р.);
		- позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитними коштами окремо за кожним траншем, виходячи з  процентних ставок встановлених договором, в подальшому - Додатковою угодою від 06.06.2014р.: 
		 
		b)  за кредитом в національній валюті України - 46,0% (Сорок шість) процентів річних за користування траншем в період з дня, наступного за терміном, що зазначений в п. 2.5. Кредитного Договору, а також у випадку порушення строків повернення кредитних коштів, що вказані в пп. 4.5., 6.1. Кредитного Договору, до дня фактичного погашення заборгованості за кредитом;
		- за кредитом у доларах США - 25,4% річних за користування траншем в період з дня, наступного за терміном, що: зазначений в п. 2.5 Кредитного Договору, а також у випадку порушення строків повернення кредитних коштів, що вказані в пп. 4.5, 6.1 Кредитного Договору, до дня фактичного погашення заборгованості за кредитом;
		с) у разі порушення Позичальником строків погашення кредиту згідно з Графіком зниження ліміту кредитної лінії:
		-за кредитом в національній валюті України - 46,0% річних від суми невиконаного своєчасно зобов'язання за кредитом згідно з вищезгаданим графіком, за період часу з моменту непогашення кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення цієї заборгованості за кредитом;
		- за кредитом у доларах США - 25,4% річних від суми невиконаного своєчасно зобов'язання за кредитом згідно з Графіком, за період часу з моменту непогашення кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення цієї заборгованості за кредитом (п. 3.1 Кредитного договору в редакції Додаткових угод від 06.06.2014 р. та від 11.08.2015 р.);
		-нарахування і сплата процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Позичальник сплачує проценти в строк з 26 числа кожного місяця та не пізніше за останній робочий день кожного місяця. У зазначений строк сплачуються проценти, нараховані за користування кредитними коштами з 26 числа попереднього місяця до 25 числа поточного місяця (включно). Позичальник сплачує проценти за останній звітний період (тобто звітний період, в якому наступає термін повернення кредиту) не пізніше за термін повернення кредиту, що вказаний в п. 2.5. Кредитного договору (п. 3.4. Кредитного договору в редакції Додаткової угоди від 28.08.2015 року);
		-позичальник зобов'язаний в строк до 05 числа місяця, наступного за звітним, надавати Банку : довідки з банків про рух коштів по всім поточним рахункам Позичальника, відкритих у інших Банках, з додатком виписок (розшифровок всіх платежів) за звітний місяць, які складаються з інформації про призначення платежу, найменування платників та одержувачів платежів. Документи, передані в Банк, повинні бути завірені печаткою банків, які надають інформацію; довідки з банків про наявність чи відсутність заборгованості позичальника по кредитам перед іншими Банками з розшифровками сум лімітів, залишків, процентної ставки, забезпечення, дати початку та дати закінчення кредитних договорів (п. 5.7 Кредитного договору);
		- Банк має право вимагати повернення виданих кредитних коштів і сплати процентів за увесь період користування кредитом до настання терміну, що вказаний в п. 2.5. Кредитного Договору, а Позичальник зобов'язаний повернути отримані кредитні кошти та сплатити усі проценти протягом 1 (робочого) дня з моменту отримання вимоги банку, у випадках: якщо Позичальник в період дії Кредитного договору порушував будь-які умови Кредитного договору, у тому числі : не сплатив проценти за користування кредитними коштами; має факт прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами, комісійної винагороди або основної суми боргу, не виконав чи виконав неналежним чином умови п. 5.7. Кредитного договору (п. 6.1. Кредитного договору);
		-за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів Позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення (7.1. Кредитного договору);
		-у випадку, якщо сплачені Позичальником Банку грошові кошти недостатні для погашення загальної суми заборгованості, що виникла до цього моменту, то погашення заборгованості здійснюється в наступній черговості: в першу чергу погашаються проценти за користування кредитними коштами, а також комісійна винагорода; в другу чергу погашаються основний борг за кредитом; в третю чергу погашається неустойка (штраф, пеня) (п. 8.1 Кредитного договору).
		З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язання з повернення кредиту по вищезазначеному Кредитному договору між сторонами було укладено Договори застави майнових прав, іпотеки та застави акцій  (том 2, а.с. 97-176).
		За даними позивача заходи погашення боргу який виник у відповідача за Кредитним договором Банком не проводились.
		На виконання умов Кредитного договору (з урахуванням додаткових угод, зокрема, укладеної між сторонами 06.08.2015 р.) позичальник отримав від позивача кредитні кошти окремими частинами (траншами) на умовах, визначених Кредитним договором в межах відновлюваної мультивалютної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості 260 000 000,00 гривень. Дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи копіями меморіальних ордерів (том справи № 2, а.с. 30-96) та свідчить про повне виконання позивачем умов вищезазначеного Кредитного Договору, що не спростовується відповідачем. 
		Відповідач свої зобов'язання по Кредитному договору щодо сплати кредитних платежів та надання передбачених п. 5.7 Кредитного договору довідок та виписок Банку, виконував неналежним чином, у зв'язку з чим  позивач письмово звертався до відповідача з вимогою вих. №3-243110/12184 від 18.11.2016р. щодо сплати кредитної заборгованості. 
		У звязку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по договору про мультивалютну кредитну лінію № 1270м-08 від 03.10.2008 року станом на 01.11.2016 року в розмірі 455    789 550,21 грн., з якої 127 527 227,15 грн. строкової заборгованості по основному боргу кредиту, 160 000    000,00 грн. простроченої заборгованості по основному боргу кредиту, 8    840    655,57 грн. строкової заборгованості по відсотках, 42 390    545,26 грн. пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсоткам.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з наступного:
		Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. 
		У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору. Не допускаються  одностороння   відмова   від   виконання зобов'язань,  крім випадків, передбачених законом.
		Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. У відповідності до п. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що  договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні  встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
		Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.  
		Отже, судом першої інстанції встановлено, що позивач мав всі необхідні документи для здійснення банківської діяльності, в т.ч. проведення валютних операцій; позивач, надавши відповідачу кредитні кошти, належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеними Кредитним договором; кінцевий строк повернення кредитних коштів, виданих позивачем на виконання умов Кредитного договору настав 01.12.2016 р.
		Як уже зазначалось вище, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати щорічних процентів по кредиту позивач письмово звертався до відповідача з вимогою вих. №3-243110/12184 від 18.11.2016р. щодо сплати кредитної заборгованості.
		Однак, в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Кредитними договорами (з урахуванням договорів про внесення змін) відповідач кредитні кошти у повному обсязі не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив. 
		У звязку з чим господарський суд задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача  заборгованості у сумі  413 399 004,95 грн., з яких:  165 118,49 дол. США сума строкової заборгованості по основному боргу кредиту (дол. США) що у гривневому еквіваленті становить 4 213 070,59 грн., 123 314 156,56 грн. сума строкової заборгованості по основному боргу кредиту (грн), 160 000 000,00 грн. сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту (грн), 1 692,46 дол. США  сума строкової заборгованості по відсоткам (дол США) що у гривневому еквіваленті становить 43 183,86 грн., 8 797 471,71 грн. сума строкової заборгованості по відсоткам (грн), 481 802,07 дол. США  сума простроченої заборгованості по відсоткам (дол США) що у гривневому еквіваленті становить 12 293 390,85 грн., 104 737 731,38 грн. сума простроченої заборгованості по відсоткам (грн.).
		Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з частиною першою ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.  Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України). 
		У п. 7.1 Кредитного договору сторони узгодили, що за прострочення повернення кредитних коштів та/або погашення процентів Позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України від простроченої суми за кожен день прострочення. 
		Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
		 
		Стосовно пені, в розмірі 42 390 545,26 грн. за несвоєчасну сплату кредиту та процентів за користування кредитними коштами за період з 01.05.2016 р. по 31.10.2016 р. з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та періоду, за який заявлено позивачем стягнення пені та моменту виникнення зобов'язання по сплаті процентів, на які нараховується пеня, суд дійшов висновку, що вона відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань". 
		Як вже зазначалось у описовій частині даного рішення відповідач надав суду про клопотання про зменшення розміру стягуваної пені на 50%  в порядку п. 3 ст. 83 ГПК України.
		Відповідно до пункту 3 статті 83 ГПК України приймаючи рішення у справі суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. 
		За частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
		Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у        разі        якщо        належні        до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора,        суд        має        право        зменшити розмір        санкцій.        При        цьому повинно бути взято до уваги:        ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь        у        зобов'язанні;        не        лише        майнові,        але        й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
		Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
		За даними відповідача у 2016 році виробник великовантажних автомобілів ПАТ "АвтоКрАЗ", збільшив збиток в порівнянні з 2015 роком в 5 разів до 1,43 млрд грн. Відповідач є єдиним виробником великовантажних автомобілів в Україні та стратегічним підприємством машинобудівної промисловості України. Основним замовником великовантажних автомобілів є держава в особі підприємств, установ та організацій. ПАТ "АвтоКраз" постійно виконує державні замовлення з поставки техніки у зону АТО, зокрема, вантажних автомобілів та броньованих "Кугуар" і "Спартан", які дуже потрібні на фронті.
		З урахуванням вищевикладеного, відсутністю збитків позивача, завданих неналежним виконанням зобовязання відповідачем,  та на підставі п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи також і інтереси позивача, суд задовольнив заяву відповідача про зменшення розміру пені, зменшив її на 50 %, задовольнив вимоги про стягнення пені в розмірі 21 195 272,63 грн.
		У частині стягнення 21 195 272,63 грн. пені у позові відмовив.
		Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		З викладеного вбачається, що висновки, яких дійшов місцевий суд, є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, рішення таким, що прийняте при повному зясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому підстави для його скасування та задоволення скарги  відсутні.
		Враховуючи викладене, керуючись ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
		Рішення господарського суду Полтавської області від 02 березня 2017 року по справі №917/2059/16 залишити без змін. 
		 
		 
		Повний текст постанови складено 26.05.2017 року.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                   Ільїн О.В.
		 
		                     
		Суддя                                                                          Россолов В.В.
		 
		                   
		            Суддя                                                                          Хачатрян В.С.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...