Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1-9/2010 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.05.2017. Забезпечено надання загального доступу: 01.06.2017.
Дата набрання законної сили: 07.09.2010
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 квітня 2010 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
		Головуючого - судді Бєлан Н.О.
		Судді -Шальнєвій Т.П.
		Народних засідателів - Ігуменової С.М., Черненко Г.І., Лисенко О.В. 
		При секретарі судового засідання Думі В.І. 
		за участю прокурора Сингаївської А.О. 
		потерпілого ОСОБА_1
		захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу по обвинуваченню
		ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, працював головою ліквідаційної комісії ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень», проживав та зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_4, який не мав судимості, - 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.14, ч.3 ст.27, п.п.11, 12 ч.2 ст. 115 КК України;
		 
		ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_7, одруженого, працював тренером спортивно-оздоровчого клубу «Спарта», президент федерації бойових мистецтв «Дзіссен-До» проживав у ІНФОРМАЦІЯ_8, зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_9, який не мав судимості,-
		у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.14, ч.5 ст.27, п.п.6, 11, 12 ч.2 ст. 115 КК України;
		 
		 
		 
		 
		 
		встановила:
		Підсудний ОСОБА_6 замовив вбивство ОСОБА_1 і у готуванні до скоєння злочину, при пособництві підсудного ОСОБА_7 за грошову винагороду, організував підшукування виконавця злочину, сприявши створенню умов для цього, та забезпечив фінансування у підшукуванні знаряддя для вчинення вбивства, вчинивши злочин за таких обставин.
		Потерпілий ОСОБА_1 з 5 лютого 2005 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8
		20 серпня 2005 року у них народився син ОСОБА_9.
		Починаючи з літа 2006 року між подружжям стали виникати конфлікти і, приблизно, в жовтні 2006 року дружина потерпілого з дитиною переїхала проживати до своїх батьків у м. Обухів Київської області. В невдовзі вона почала перешкоджати останньому зустрічатися з дитиною, уникала від спілкування з ним, приховувала своє з дитиною місцеперебування, у звязку з чим ОСОБА_1 звернувся до правоохоронних органів в цьому місті.
		З метою перевірки його заяви, приблизно 21 листопада 2007 року, потерпілий був викликаний до Обухівського районного відділу внутрішніх справ, де зустрів дружину із сином, яких привіз ОСОБА_6, мотивуючи, що вона звернулася до нього за допомогою, оскільки потерпілий начебто мав намір забрати у неї сина. Потерпілий також дізнався, що дружина поновила свої стосунки з ОСОБА_6, і навіть ще 2 листопада 2007 року звернулася до Обухівського районного суду Київської області із заявою про розлучення, а ОСОБА_6 одночасно із заявою про встановлення батьківства сина ОСОБА_10, надавши висновок експерта, що його батьківство не виключається.
		Також по телефону дружина повідомила потерпілому, що ОСОБА_6 дійсно є батьком їх дитини, з чим ОСОБА_1 категорично не погоджувався, у звязку з чим у цивільній справі була призначена судово- генетична експертиза.
		16 січня 2008 року шлюб між подружжям ОСОБА_1 був розірваний. В березні 2008 року ОСОБА_8 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6
		В цей же час ОСОБА_6 неодноразово зустрічавсь із потерпілим і пропонував йому відмовитись від дитини, на що останній категорично не погоджувався, і у звязку з тим, що його право на виховання і спілкування з дитиною порушувалось, бо продовжували перешкоджати зустрічатися з дитиною, він звертався до опікунської ради та Шевченківського районного суду м. Києва, рішеннями яких був визначений певний час для таких зустрічей.
		Висновком молекулярно-генетичної експертизи №34 від 23 червня 2008 року доведено, що батьківство ОСОБА_6 відносно дитини ОСОБА_9 повністю виключається. Тому на підставі клопотання ОСОБА_6 його заява про встановлення батьківства ухвалою суду від 10 липня 2008 року залишена без розгляду.
		Проте вже на цей час неприязні стосунки між ОСОБА_6 та ОСОБА_1, що склалися з причини цього конфлікту, загострились, оскільки ОСОБА_6 наполягав на тому, що тільки він може виховувати
		 
		 
		дитину, вважав себе її батьком і бажав займатися вихованням без присутності ОСОБА_1, який продовжував спілкуватися з сином, у звязку з чим у ОСОБА_6 виник умисел позбавити життя потерпілого і він вирішив замовити його вбивство, для цього почав збирати інформацію про його особисте життя, дані про службу у банківській сфері, організував фотографування будинків за місцем мешкання потерпілого, його автомобілів.
		Підшукуючи виконавця його замовлення, він звернувся до ОСОБА_11, у якого тривалий час тренувався з карате і вони організували федерацію бойових мистецтв «дзіссен-до», щоб той допоміг знайти таку особу, яка б погодилася вбити ОСОБА_1 за грошову винагороду у розмірі 15 тис. доларів США., мотивуючи своє прохання тим, що той заважає йому жити.
		ОСОБА_7, діючи з корисливих мотивів, погодився допомогти ОСОБА_6 у здійсненні його намірів і у вересні 2008 року вирішив з цим же проханням звернутися до ОСОБА_12, якого раніше готував до вступу у підрозділ «Альфа» служби безпеки, і вони начебто знайшли порозуміння, бо останній узяв у ОСОБА_7 аркуш паперу з даними на потерпілого, його фотографії, що надав йому ОСОБА_6, та домовилися про грошову винагороду як посередників, зокрема ОСОБА_7 2 тис. доларів США, а ОСОБА_13 та виконавцю - 13 тис. доларів США.
		В подальшому, 20 жовтня 2008 року, приблизно о 16 год., біля спортивного клубу «Спарта», що розташований по вулиці Мінське шосе, 8-а у м. Києві, де працював ОСОБА_7, через останнього ОСОБА_6 передавав ОСОБА_13 фотокартку потерпілого збільшеного розміру, два цифрових диска з інформацією на нього ж, а 21 жовтня 2008 року, приблизно о 13 год., біля станції метро «Республіканський стадіон» - 3,5 тис. грн. для придбання зброї на вбивство потерпілого з пострілом у голову, при тому, що особисто ОСОБА_7 напередодні отримав від ОСОБА_6 для купівлі зброї 10 тис. грн.
		24 жовтня 2008 року ОСОБА_13, приблизно о 10 год., повідомив ОСОБА_7 про вбивство ОСОБА_1 і для підтвердження надав службове посвідчення «Укргазбанку» на імя останнього та фотокартку із зображенням його насильницької смерті, які в той же день, приблизно о 16 год.30 хв., біля спортивного клубу «Спарта» ОСОБА_7 передав ОСОБА_6
		Однак вбивство ОСОБА_1 не відбулося, оскільки ОСОБА_13, будучи працівником служби безпеки, ще 19 жовтня 2008 року звернувся до правоохоронних органів, і під спостереженням яких відповідно до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», діяв з метою викриття ОСОБА_6 та ОСОБА_7
		Вважаючи, що на його замовлення ОСОБА_1 вбито, ОСОБА_6 24 жовтня 2008 року, після отримання ним службового посвідчення потерпілого та фотокартки передав ОСОБА_7 15 тис. доларів США для вручення виконавцю як винагороду за виконання злочину.
		В цей же день, приблизно о 17 год., ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були затримані працівниками міліції.
		 
		Підсудний ОСОБА_6 винним себе не визнав, стверджуючи, що він не мав мотивів та наміру замовляти вбивство ОСОБА_1, і у судовому засіданні пояснив, що до ОСОБА_7 з цього приводу не звертався і не зустрічався.
		Приблизно з 20-х чисел вересня 2007 року він поновив свої стосунки із ОСОБА_14-ОСОБА_1, яка вже рік мешкала із батьками та дитиною у м. Обухів і також розповіла про свої складні взаємовідносини з ОСОБА_1, з яким вона розлучається, і який погрожує із застосуванням сили забрати у неї сина. Він вирішив їй допомогти, тому зняв для неї з сином квартиру у м. Києві.
		В листопаді цього ж року ОСОБА_14 зателефонувала і повідомила йому про свої підозри щодо таких дій потерпілого за допомогою міліції, у звязку з чим вони заключили угоду з юристом, а також показали дитину, бо в міліції вважали, що з нею щось трапилось. В цей же день, приблизно 21 листопада 2007 року, він зустрівся з ОСОБА_1, який підтвердив, що не мав намірів забирати сина.
		Проте у нього самого на цей час виникли підозри про те, що ОСОБА_9 - його син. Такий висновок він зробив на підставі того, що у них однакова група крові, крім того, на це наштовхували знайомі, які знали про їх з ОСОБА_14 стосунки протягом 2002-2004 року, та запитували у нього про останню і дитину.
		ОСОБА_15 спочатку відповіді не давала, а потім визнала, що син його, тому не бажаючи відмовлятися від дитини, він на початку листопада 2007 року особисто підготував та звернувся до Обухівського районного суду із позовом про встановлення батьківства. Також, коли зустрівся з ОСОБА_1 у кафе «Шоколадниця», то розповів про це і вони домовилися діяти в рамках позову.
		Крім того, за висновком експертизи, яку він провів у кінці листопада - на початку грудня 2007 року за своєю ініціативою, його батьківство не виключалося.
		Також і в суді заявив клопотання про проведення судово-генетичної експертизи, проте за висновком якої у червні 2008 року, його батьківство виключалось, тому справу закрив.
		Не дивлячись на такий висновок, ОСОБА_9 він вважає своїм сином і відчуває не тільки обовязок, а й повинність.
		ОСОБА_1 зустрічався з дитиною на підставі рішення опікунської ради, у тому числі й приходив до нього в квартиру, де вони мешкали із ОСОБА_15, оскільки з останньою уклали шлюб. При цьому заперечує, що у нього з потерпілим склалися неприязні стосунки і він не чинив на нього ні фізичний, ні психологічний тиск. Проте дійсно ОСОБА_1 звертався до нього з приводу погроз по мобільному телефону, ганебних листів, з якими просив розібратися, але він, ОСОБА_6, до них не причетний.
		Що стосується зустрічей із ОСОБА_7 в цей час, то вони мали місце протягом вересня-жовтня 2008 року пять  сім разів, але не з приводу вчинення цього злочину, і якому він взагалі не розповідав про свої сімейні проблеми.
		Також підсудний ОСОБА_6 підтверджував, що вони досягли
		домовленості з ОСОБА_7 про придбання для федерації з єдиноборств і спортивного клубу «Спарта», де той працював, легкового автомобіля та мікроавтобуса, і 24 жовтня 2008 року, приблизно о 16 годині, приїхав до клубу, де передав ОСОБА_7 обумовлені раніше 20 тис. доларів США для цього, а біля 16 год. 30 хв. на автозаправній станції «Барс» він був затриманий працівниками міліції за підозрою замовлення вбивства ОСОБА_1. При затриманні з кишені брюк у нього був вилучений конверт з посвідченням на імя потерпілого та фрагменти розірваної фотокартки, які, стверджує, йому підкинули.
		 
		Підсудний ОСОБА_7 винним себе не визнав і заявив про те, що Тимофеєв не звертався до нього із замовленням вбивства ОСОБА_1 та взагалі не висловлював таких намірів, і у судовому засіданні щодо інкримінованих йому злочинних дій дав наступні показання.
		В серпні 2008 року він розповів ОСОБА_13, якого раніше тренував, допомагаючи до вступу у підрозділ «Альфа», про сімейні проблеми у ОСОБА_6 і через деякий час той приніс флешку білого кольору для ОСОБА_6, яку передав останньому, але інформацією не цікавився.
		Зі слів ОСОБА_13, який почав проявляти інтерес до ОСОБА_6, намагаючись зясувати про його фінансовий стан, проблеми у побуті, він зрозумів, що Тимофеєв перебуває під наглядом служб безпеки.
		В подальшому ОСОБА_13 повідомив, що ОСОБА_6 інтересуються деякі особи, а також розповів, що той заважає комусь, займається незаконними справами у банку, відносно нього порушена кримінальна справа, а тому, для того, щоб пішов з банку, потрібно підкинути наркотики або ненадовго закрити.
		Оскільки ОСОБА_13 був співробітником служби безпеки і раніше намагався спровокувати його на вчинення злочину, а саме: теж підкинути наркотики або застосувати фізичне насильство, щоб витребувати гроші від осіб, які підкинули його знайомому ОСОБА_16 фальшиві талони на солярку; шантажував, пропонуючи аналогічні незаконні заходи до розвязання проблем із рідною сестрою стосовно розподілу майна їх батьків, тому він, ОСОБА_7, побоюючись за життя своїх рідних, погодився на вчинення таких дій щодо ОСОБА_6.
		При цьому ОСОБА_13 запропонував йому гроші за участь у їх виконанні.
		Крім того, підсудний ОСОБА_7 у судовому засіданні наполягав на тому, що ОСОБА_13 розповів йому про розроблений органами по боротьбі зі злочинністю сценарій, згідно до якого на ґрунті сімейних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 останнього належало спровокувати.
		За цим же сценарієм він повинен був підтвердити як свідок, що Тимофеєв замовив вбивство ОСОБА_1, а також віддати ОСОБА_13 10-12 тис. доларів США, які отримав від ОСОБА_6 у борг, але частину з яких той дозволяв залишити собі. Він же, ОСОБА_7, вважав, що гроші у розмірі 20 тис. доларів США, які він дійсно отримав від ОСОБА_6, залишивши собі 5 тис. доларів США, повинен віддати ОСОБА_13, щоб протидіяти в подальшому шантажу з боку останнього, та за повернення технічних носів із записами їхньої розмови відносно сестри, оскільки знав, що ОСОБА_13 під час зустрічей використовує диктофон.
		 
		Одночасно підсудний ОСОБА_7 підтвердив, що 12 вересня 2008 року він зустрічався із ОСОБА_13 на житловому масиві «Оболонь» у м. Києві біля станції метро «Мінська», і той розповідав йому про те, що має зв'язок зі спеціалістами з вибухів, про наявність зброї, можливість підкинути наркотики, але не памятає, у звязку з чим були такі розмови, і заперечував той факт, що він повідомляв ОСОБА_13 про проблеми у ОСОБА_6 щодо особи, яка заважає тому жити, та про свої наміри допомогти останньому розібратися у них.
		Також біля клубу «Спарта», де він працює, 20 жовтня 2008 року ОСОБА_13 дійсно передав йому вісім фотокарток із зображенням будинків, двору, автомобілів та чоловіка, схожого на ОСОБА_1, які запропонував показати ОСОБА_6, але з якою метою, і чи передавав диски, не памятає.
		21 жовтня 2008 року він зустрічався з ОСОБА_13 біля Республіканського стадіону у м. Києві і на його прохання дав йому 3500 грн. для придбання пістолету з резиновими кулями, що потрібно тому для роботи охоронцем, з тих грошей, а саме 10 тис. грн., які отримав від ОСОБА_6 для організації турніру білих поясів, але про це останньому не розповідав.
		24 жовтня 2008 року, приблизно о 16 год., біля клубу «Спарта» ОСОБА_13 передав посвідчення і фотокартку із зображенням вбитого ОСОБА_1, щоб він підкинув у автомобіль ОСОБА_6. При цьому підсудний теж заявляв, що ці речі на прохання ОСОБА_13 він начебто погодився передати ОСОБА_6, але насправді не передавав, а викинув тут же, біля клубу, у смітник, розірвавши фотографію, і які навіть не показував останньому.
		Крім того, підсудний ОСОБА_7 пояснював, що у цей же день, між 16 та 17 год., він телефонував ОСОБА_6 і повідомляв, що договір підписаний, але це стосувалося поставок спортивного інвентарю. А біля 16 год. 30 хв. вони зустрілися біля цього ж клубу для вирішення питання по федерації єдиноборств і Тимофеєв передав йому 20 тис. доларів США у борг для придбання автомобіля та мікроавтобусу для клубу. Зразу ж після цього він зателефонував ОСОБА_13 і повідомив про ці гроші, бо той вимагав 10 тис. доларів США для вирішення питання стосовно сестри. Проте гроші передати не встиг, бо був затриманий.
		 
		Разом з тим, судова колегія вважає, що винність підсудного ОСОБА_6 у обсязі предявленого обвинувачення встановлена сукупністю доказів, що досліджені протягом судового слідства.
		Також доведена винність підсудного ОСОБА_7 у пособництві готування вбивства на замовлення за отримання грошової винагороди.
		При цьому перевірка показань підсудного ОСОБА_7 на досудовому слідстві, їх аналіз та зіставлення з іншими доказами у справі свідчать про недостовірність його тверджень щодо незаконних заходів до нього працівниками міліції, про організацію провокацій свідка ОСОБА_13 та заяв підсудного ОСОБА_6 про непричетність до цього злочину.
		 
		Так, дослідженням показань підсудного ОСОБА_7 на досудовому слідстві судовою колегією встановлено, що він підтверджував обставини своєї
		 
		участі у готуванні до вбивства потерпілого, яке замовив підсудний ОСОБА_6, і саме з тих причин, що у останнього виникли неприязні стосунки із ОСОБА_1 внаслідок конфлікту щодо батьківства дитини.
		При цьому ОСОБА_7 свідчив, що приблизно в середині вересня 2008 року Тимофеєв розповів про ОСОБА_1, що той дуже заважає жити і його необхідно покарати, і запитав, чи є у нього знайомі, які зможуть вчинити фізичну розправу. А через декілька днів він сам, зустрівшись випадково з ОСОБА_13, розповів про наміри ОСОБА_6 та на його запитання про можливість знайти таких осіб, ОСОБА_13 відповів позитивно, повідомивши, що має таких знайомих, які можуть все, навіть підірвати людину у автомобілі.
		Наступного дня, зустрівшись з ОСОБА_6 біля станції метро «Мінська», він запропонував йому познайомитись з ОСОБА_13, проте той відмовився і доручив йому самому все зясувати у ОСОБА_13 про можливість виконання замовлення.
		ОСОБА_13 при наступній зустрічі підтвердив, що виконавцями замовлення будуть інші особи, які можуть виконати всі бажання замовника, а він - посередник, і запропонував зясувати реальні наміри останнього та розмір грошової винагороди.
		Обговоривши з ОСОБА_6 це питання, на зустрічі біля клубу «Спарта», він розповів ОСОБА_13, що той згоден на вбивство ОСОБА_1 шляхом вибуху автомобіля, за що сплачує 10-15 тис. доларів США. ОСОБА_13 погодився і повідомив, що частину цих грошей він візьме собі, а 2 тис. доларів США віддасть йому, ОСОБА_7, як посередникам, а решта грошей буде передана виконавцям замовлення.
		Після цієї зустрічі він сповістив ОСОБА_6 про прохання ОСОБА_13 щодо надання інформації на потерпілого, і той передав поштовий конверт з фотографіями, крім того, розповів про особисте життя потерпілого, де мешкає, які має автомобілі, і знову ж висловив бажання вбити ОСОБА_1 з контрольним пострілом у голову.
		17 жовтня 2008 року Тимофеєв передав два компакт-дисків у прозорих футлярах з приклеєним паперовим листком з написом «ОСОБА_17 Ф.», а також журнал «Корреспондент», в який була вкладена фотокартка потерпілого збільшеного розміру.
		Також ОСОБА_7 підтвердив, що з ОСОБА_6 у розмові вони вживали вислів «укладання угоди», маючи на увазі вбивство потерпілого.
		19  жовтня 2008 року ОСОБА_13 передав для ОСОБА_6 конверт з декількома фотографіями, щоб той підтвердив, чи дійсно на них зображена та особа, яку слід вбити. ОСОБА_6, отримавши ці фотографії, підтвердив особу ОСОБА_1.
		20  жовтня 2008 року по мобільному телефону ОСОБА_13 висловив прохання про гроші для придбання зброї і він, ОСОБА_7 передзвонив ОСОБА_6, який того ж дня привіз до клубу «Спарта» 10 тис. грн. Наступного дня, зустрівшись із ОСОБА_13 біля Республіканського стадіону він передав тому 3500 грн. для купівлі зброї.
		24 жовтня 2008 року, приблизно о 12 год., зателефонував ОСОБА_13 і повідомив, що угода підписана, він привезе підтвердження, тому йому потрібні
		 
		гроші для розрахунку з виконавцями.
		Того ж дня, приблизно о 16 год. ОСОБА_13 сам підїхав до клубу і передав фотокартку із зображенням вбитого чоловіка та бейджик - посвідчення потерпілого з місця роботи в «Укргазбанку». Він, ОСОБА_7, забрав ці речі і повідомив по телефону ОСОБА_6 про наявність підтвердження.
		Приблизно через годину приїхав Тимофеєв і він віддав посвідчення та фотокартку, яку той розірвав, а йому останній передав червоний поліетиленовий пакет з 15 тис. доларами США для ОСОБА_13. Крім того, Тимофеєв також дав йому у борг 5 тис. доларів США, про які вони також домовились напередодні, а всього 20 тис. доларів США. Із цієї суми він відрахував 2 тис. доларів за виконання посередницьких послуг, а 13 тис. доларів США віддав ОСОБА_13, коли той приїхав, і одразу ж був затриманий працівниками міліції.
		 
		Такі показання ОСОБА_7 давав протягом всього досудового слідства, у тому числі й у присутності захисника, і які є обєктивними, бо узгоджуються з іншими доказами у справі, а також і з його ж поясненнями у судовому засіданні, зокрема в частині часу і місця зустрічей, як з ОСОБА_6, так і ОСОБА_13, свідченні обставин, повязаних з передачею грошей, їх розміру.
		 
		Зокрема, за показаннями потерпілого ОСОБА_1, з яких убачається, що з серпня 2007 року його взаємовідносини з дружиною ОСОБА_14, з якою вони вже проживали окремо, стали особливо погіршуватись, оскільки остання поводила себе агресивно, приховувала своє й сина місцеперебування, не відповідала на телефонні дзвінки, а з листопада цього ж року взагалі почала відмовляти у зустрічах з сином, у звязку з чим він звернувся із заявою до Обухівського районного відділу міліції.
		Крім того, вона почала зустрічатися з ОСОБА_6, про що він дізнався, коли, приблизно, 21 листопада 2007 року прибув на призначену зустріч з сином, якого той привіз разом із ОСОБА_14 та її матірю. На цій зустрічі також було двоє працівників міліції з управління внутрішньої безпеки, присутність яких пояснювалась заявою ОСОБА_14 про те, що він, ОСОБА_1, начебто хоче забрати у неї дитину за допомогою працівників Обухівського РУВС.
		В невдовзі на зустрічі Тимофеєв повідомив, що він зустрічався з ОСОБА_14 до грудня 2004 року і у нього є підстави вважати, що ОСОБА_9 - його син, тому запропонував відмовитись від нього. У цей же час таке повідомлення він отримав по мобільному телефону від дружини. А ще до цих подій, а саме 2 листопада 2007 року остання звернулася до Обухівського районного суду із заявою про розлучення, й одночасно Тимофеєв  із заявою про встановлення батьківства.
		При цьому, оскільки дружина не виходила на зв'язок з ним, він усі питання щодо позову намагався погодити з останнім, але той заявив, що від справи не відмовиться.
		Також одночасно з січня 2007 року по телефону надходили погрози боятися за своє життя і сталися випадки проколу шин автомобіля.
		На його, ОСОБА_1, переконання, ці події повязані саме з відносинами, що сталися з ОСОБА_6, бо будь-яких інших конфліктів у нього не було як в особистому житті, так і в роботі.
		4 грудня 2007 року шлюб з ОСОБА_14 був розірваний і з дитиною він зустрічавсь на підставі рішення опікунської ради, а потім Шевченківського районного суду м. Києва. На його зустрічах з дитиною завжди був присутній Тимофеєв, який наполягав, щоб він відмовився від проведення судово- генетичної експертизи, при цьому поводив себе грубо і зухвало.
		В перших числах лютого 2008 року його викликали до Шевченківського РУГУ м. Києва, де повідомили про анонімну заяву про причетність до вбивства. Він був впевнений, що це провокація з боку ОСОБА_6, про що заявив йому на зустрічі, але той намагався впливати на нього й іншим шляхом, а саме створити неприємності на роботі у банку, у звязку з чим направляв, у тому числі й через мережу Інтернет, на адресу відомих в Україні керівників Національного банку та державних органів, анонімні листи про те, що він, ОСОБА_1, начебто допомагає красти гроші, проводити незаконні фінансові операції.
		ОСОБА_6 на зустрічах з ним не заперечував свою причетність до цих листів і заявляв, що він задав питання цим особам, які розберуться і допоможуть.
		З лютого 2008 року Тимофеєв разом із ОСОБА_14 почали перешкоджати зустрічатися із сином. Крім того, Тимофеєв через їх спільного знайомого ОСОБА_18 погрожував використати свої звязки та порушити кримінальну справу, або передати чеченцям у випадку, якщо він не відмовиться від сина.
		У вересні 2008 року працівники міліції повідомили про те, що Тимофеєв замовив його вбивство, тому яке в подальшому інсценували, сфотографувавши, начебто він вбитий.
		 
		Про такі стосунки між потерпілим та підсудним ОСОБА_6 свідчив й свідок ОСОБА_18, який підтвердив, що у кінці серпня 2008 року Тимофеєв розповів йому про одруження із колишньою дружиною ОСОБА_1, з яким він конфліктує з приводу дитини, бо висновком судової експертизи підтверджено його батьківство. ОСОБА_6 також зауважував, що у нього непрості стосунки з ОСОБА_1, при цьому ставився до нього принизливо, і заявляв, що буде боротися за сина, якого мав намір виховувати один і нікому не віддасть, проте ОСОБА_1 хотів спілкуватися з дитиною частіше, але дружина перешкоджала, про що йому, свідку, розповідав і сам ОСОБА_1. Крім того, Тимофеєв згадував, що спробує надавити на останнього через своїх знайомих в Київському УБОПі, а також порушити кримінальну справу.
		 
		З матеріалів цивільних справ за позовом ОСОБА_8 про розлучення та ОСОБА_19 про визнання батьківства дитини ОСОБА_9, убачається, що заяви надійшли до Обухівського районного суду Київської області 2 листопада 2007 року.
		Ухвалою цього суду від 30 січня 2008 року у справі за позовом
		 
		ОСОБА_6І була призначена судово-генетична експертиза, за висновком якої від 23 червня 2008 року біологічне батьківство останнього дитини ОСОБА_9 повністю виключається і доведено батьківство ОСОБА_1
		 
		Свідок ОСОБА_13 пояснив, що він з повагою ставився до ОСОБА_7, який тривалий час тренував його у спортивному клубі «Спарта» з рукопашного бою. Тому був здивований, коли на початку вересня 2008 року той звернувся до нього з проханням знайти особу для фізичного усунення людини, з яким у його приятеля на імя ОСОБА_6 є проблеми, і яка заважає жити. Оскільки відїжджав у відрядження, повернув це на жарт, сподіваючись, що все минеться. Проте ОСОБА_7 наполегливо телефонував і знову призначив зустріч, що відбулася 12 вересня 2008 року біля станції метро «Мінська», на яку він із собою узяв диктофон, бо припускав можливість провокацій, оскільки був співробітником служби безпеки. З розмови зрозумів, що питання стоїть гостро, замовник - Тимофеєв наполягає на вбивстві ОСОБА_1. Намагаючись відвернути ОСОБА_7 від участі у злочині, запропонував познайомити із замовником, крім того, звертав увагу на те, що у випадку провалу, можлива небезпека й для останнього, але ОСОБА_7 повідомив, що замовник не бажає світитися. Після цього більше місяця знову був у відрядженні, протягом якого той телефонував йому, у звязку з чим 19 жовтня 2008 року звернувся до управління по боротьбі зі злочинністю з письмовою заявою і видав диктофон, приблизно 20 фотокарток із зображенням потерпілого, його автомобілів, будинку та аркуш паперу з даними про його особу, які ОСОБА_7 приніс на зустріч. Також погодився брати участь у викритті замовника і в подальшому зустрічався із ОСОБА_7 під спостереженням працівників міліції, зокрема 20, 21 та 24 жовтня 2008 року. 
		 
		За показаннями свідка ОСОБА_20, він приймав у ОСОБА_13 заяву про звернення до нього ОСОБА_7, його тренера з рукопашного бою, щодо допомоги ОСОБА_6 у ліквідації ОСОБА_1, який тому заважає через сімейні проблеми та особисту неприязнь. Одночасно ОСОБА_13 видав диктофон із записами розмови із ОСОБА_7, аркуш паперу з особистими даними на потерпілого і його фотографії. Ця заява була зареєстрована і керівництвом управління доручена для виконання. Він отримав дозвіл у суді на проведення оперативно-технічних заходів щодо цих осіб, також була організована оперативна комбінація у рамках справи з метою зясування реальних намірів замовника. Зокрема, ОСОБА_13, який дав згоду на участь у проведенні оперативних заходів, було доручено передати на зустрічі із ОСОБА_7 прохання про гроші для виконання замовленого вбивства і останній пообіцяв поговорити із замовником. Через деякий час ОСОБА_13 зустрівся із ОСОБА_7 на Республіканському стадіоні і той передав гроші, які у ОСОБА_13 вони вилучили у встановленому законом порядку. Після цього було прийнято рішення повідомити ОСОБА_1 про готування відносно нього злочину і на кіностудії ім. Довженка він був сфотографований вбитим. За їх вказівкою ОСОБА_13 повідомив по телефону ОСОБА_7 про начебто виконане замовлення, наявність у нього підтвердження, тому останній призначив зустріч. Він, свідок, особисто спостерігав цю зустріч, яка відбулася в районі площі
		 
		ім. Шевченка, де ОСОБА_13 передав ОСОБА_7 посвідчення і фотографію нібито вбитого ОСОБА_1. Потім, на прохання ОСОБА_7, він залишився чекати його біля ринку, поки він зустрінеться із замовником та надасть йому підтвердження вчиненого вбивства, а той розрахується. Через деякий час приїхав Тимофеєв і ОСОБА_13 передав йому посвідчення, фотографію потерпілого, а Тимофеєв  гроші, після цього він разом із ОСОБА_21 почали на автомобілі переслідувати ОСОБА_6, чекаючи наказу від ОСОБА_22, що керував оперативними заходами, про затримання, і яке мало відбутися після того, як ОСОБА_7 передасть гроші ОСОБА_13.
		На автозаправній станції «Барс» вони отримали такий наказ і затримали ОСОБА_6. При цьому у нього в правій кишені куртки було виявлено посвідчення потерпілого та фрагменти розірваної фотографії, яка була видана напередодні ОСОБА_13.
		 
		Аналогічні показання давав свідок ОСОБА_21, який підтвердив, що 24 жовтня 2008 року він також брав участь у проведенні оперативних заходах по припиненню замовного вбивства і разом із ОСОБА_20 вів спостереження за автомобілем «Тойота», яким керував Тимофеєв.
		На автозаправній станції Тимофеєв зупинився і в той час, коли останній пішов до каси, від ОСОБА_22, старшого у групі, надійшов наказ про затримання ОСОБА_6.
		При затриманні у ОСОБА_6 із кишені куртки були виявлені фрагменти розірваної фотографії та посвідчення на імя ОСОБА_1, про що був складений протокол, у який внесені пояснення ОСОБА_6 про те, що ці речі йому не належать.
		Як безпосередньо при затриманні, так і тоді, коли відбирав пояснення, Тимофеєв заперечував, що взагалі знає ОСОБА_1, і не може пояснити, як у кишені його куртки опинилося посвідчення останнього та фрагменти фотографії.
		 
		Пояснення свідків відповідні даним протоколу огляду від 24 жовтня 2008 року, з якого убачається, що з правої кишені куртки у ОСОБА_6 був виявлений конверт, в якому знаходилося посвідчення у прозорій пластиковій обгортці на імя ОСОБА_1 та два фрагмента фотографії.
		Згідно письмової заяви ОСОБА_6, що внесена ним особисто у цей протокол, у нього в кишені цих речей не було, і які були підкинуті (а.с.29 т.1).
		 
		Про такі події у судовому засіданні стверджував і підсудний ОСОБА_6, не заперечуючи, що у нього при затриманні вилучили фрагменти фотокартки та посвідчення ОСОБА_1, але наполягав, що ці речі вилучалися з правої кишені брюк.
		 
		Разом з тим, ці твердження ОСОБА_6 не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються не тільки показаннями свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_20.
		 
		Про це свідчили також й свідки ОСОБА_23 та ОСОБА_24, що були запрошені понятими.
		Так, свідок ОСОБА_23 пояснював, що у його присутності з кишені куртки ОСОБА_6 працівник міліції вилучив посвідчення та фрагменти фотокартки, що було внесено до протоколу, правильність складання якого він засвідчив підписом, як і інший понятий. При цьому зауважує, що Тимофеєв поводив себе спокійно і не памятає, щоб той висловлював заперечення про те, що ці речі йому підкинули.
		 
		Такі ж показання давав свідок ОСОБА_24 на досудовому слідстві, що були досліджені у відповідності з вимогами ст.306 КПК України.
		 
		За показаннями цих свідків, здійснювалась відеозйомка і вони не бачили, щоб ОСОБА_6 підкидали якісь речі. Крім того, зауважують, що той вів себе спокійно.
		 
		Сам підсудний не може пояснити, в який час, хто та за яких обставин міг покласти йому до кишені конверт з посвідченням у прозорій поліетиленовій обкладинці типу «бейджик» та два фрагменти з фотографії із зображенням частини обличчя потерпілого.
		 
		Згідно до протоколу виїмки від 1 грудня 2008 року з відділу управління ГУБОЗ МВС України, на підставі постанови слідчого вилучена відеокасета марки ТДК, відтворенням якої у судовому засіданні судовою колегією встановлено, що дійсно конверт, в якому знаходилося посвідчення на імя ОСОБА_1 та два фрагменти розірваної фотокартки, вилучені з правої кишені куртки. При цьому підсудний ОСОБА_6 не робив заяв про те, що ці речі були йому підкинуті.
		 
		Сам підсудний ОСОБА_6 у своїх поясненнях визнав ці обставини, пояснюючи, що був у стані стресу і тому не заявляв про це, але зауважив особисто у протоколі.
		Одночасно ОСОБА_6 не заперечує, що свідки ОСОБА_20 та ОСОБА_21, які здійснювали його затримання, не застосовували до нього незаконні заходи.
		 
		Як убачається з протоколу огляду автомобіля «Тойота» на автозаправній станції «Барс», яким Тимофеєв керував без реєстраційних документів, із салону був вилучений портативний компютер «АSUS» (а.с.30 т.1).
		 
		Підсудний ОСОБА_6 у судовому засіданні підтвердив ці обставини, як і той факт, що цей портативний компютер належить йому, а вказаний автомобіль перебуває на балансі товариства «Київський універсальний банк».
		 
		Згідно із висновком компютерно-технічної експертизи на одному з двох
		 
		накопичувачів на жорстких магнітних дисках портативного компютеру, вилученого у підсудного ОСОБА_6, виявлено 194 наявних файли, які можуть стосуватися особи ОСОБА_1, дата створення яких з 8 жовтня 2008 року. При цьому системна дата та час, зазначений у компютері, відповідає реальній астрономічній даті та Київському часі.
		З ілюстративних таблиць, доданих до висновку, убачається, що на файлах містяться зображення й потерпілого, а у файлах під назвою «Ірпінь» та «фото» - будинки, автомобілі (а.с.6-14 т.3).
		 
		Як пояснив потерпілий, ці зображення, у тому числі й ті, що містяться на аркушах справи 22 - 44 т.3 стосуються його особи, а також зображені належний йому будинок у м. Ірпінь, двір будинку у м. Києві, автомобілі.
		 
		Також у портативному компютері підсудного ОСОБА_19 містилися папки з файлами під назвою «Установочные данные на РДГ», «Письмо Азарову по РДГ», «Письмо Горбалю по РДГ» (а.с.13-14 т.3).
		 
		У судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 з приводу виявлених у компютері цих файлів заявив, що він непричетний до їх створення, вважає, що у файли його портативного компютеру були внесені зміни після його затримання сторонньою особою, а саме 24 жовтня 2007 року з 18 год. 4 хв., які зафіксовані у вмісті кореневого каталогу.
		 
		Проте такі твердження судовою колегією визнаються недостовірними, бо спростовуються обєктивними доказами у справі.
		 
		Так, як убачається з ілюстрованих таблиць, доданих до експертного висновку, у зображенні вмісту кореневого каталогу у папках з файлами під назвою recycler, що створена 24.10.2008.18:04, а інші -pagefile.sys, hiberfil.sys - 08.10.2008 і Резниченко - 11.10.2008., зафіксовані зміни відповідно 24.10.2008.18:04; 04.11.2008.11:05; 24.10.2008.18:20, тобто після затримання підсудного ОСОБА_6
		 
		Разом з тим, з допиту у судовому засіданні експерта ОСОБА_25, який підтвердив зроблений ним наведений висновок, встановлено, що у файлі під назвою pagefile.sys користувацьких даних немає, бо це системний файл і доступ до якого має тільки операційна система. Файл під назвою hiberfil.sys скритий і у системі не відображається, а призначений для запису даних оперативної памяті компютеру при переході до сплячого режиму. Файл під назвою recycler - файл корзини компютеру, у якому не було виявлено видалених файлів, які б стосувалися особи ОСОБА_1.
		Також експерт стверджував, що у компютері ОСОБА_6 було виявлено дві папки з файлами під назвою Резниченко, одна з яких міститься на робочому столі і відповідно до роздруківки електронного вигляду цих файлів на накопичувачах жорсткого диску вони є аналогічними, бо містять одну і ту ж
		 
		інформацію, але створені у різний час, зокрема той, що на робочому столі - 24 жовтня 2008 року, а у кореневому каталозі - 11 жовтня 2008 року, що свідчить про те, що саме ці файли були скопійовані на робочий стіл.
		 
		Підсудний ОСОБА_6 пояснив у судовому засіданні, що він не змінював у компютері системну дату та час і не заперечував, що у компютері була папка з файлами під назвою Резниченко, і час її створення 11 жовтня 2008 року можливий, бо вся інформація у нього перебувала на флешці, з якої він створював папку, коли на початку жовтня придбав компютер.
		 
		Як убачається з даних файлів цієї папки, у компютері підсудного ОСОБА_6 містилися фотографії будинку та автомобілів потерпілого із датою зйомок 11 та 18 вересня 2008 року, тобто до звернення ОСОБА_13 із заявою про замовлення тим вбивства ОСОБА_1 (а.с.25-29, 31-42 т.3).
		 
		Згідно штампу, відповідна заява була зареєстрована в журналі ЖРЗПЗ ГУБОЗ МВС України 19 жовтня 2008 року за №110 (а.с.16 т.1).
		 
		Також за даними протоколу від 19 жовтня 2008 року ОСОБА_13 добровільно видав диктофон «Самсунг», аркуш паперу, що починався зі слів «Резниченко Дмитрий Геннадьевич», 23 фотокартки із зображенням двору та гаражів, номерних знаків автомобілів, розірвану навпіл фотокартку чоловіка, а також фотокартки із зображенням жінки та візитну картку на імя ОСОБА_26 (а.с.18 т.1).
		 
		За поясненнями свідка ОСОБА_13 у судовому засіданні, ці речі він отримав від ОСОБА_7 на другій зустрічі 12 вересня 2008 року для виконання замовлення ОСОБА_6 вбивства ОСОБА_1. Крім того, під час цієї зустрічі ОСОБА_7 надав фотокартки своєї рідної сестри, з якою у нього були особисті сімейні проблеми, і які він також намагався вирішити незаконним шляхом, але відмовився.
		 
		З протоколу прослуховування вказаного диктофону убачається розмова двох чоловіків про обставини, на які посилався у своїх показаннях свідок ОСОБА_13 та підтверджував підсудний ОСОБА_7 протягом досудового слідства (а.с. 19-24 т. 1).
		 
		Згідно до висновку фоноскопічної експертизи, у звуковому файлі, що містився у цьому диктофоні, ознак монтажу та будь яких інших змін, здійснених під час запису чи після нього, не виявлено. Висновком же цієї додаткової експертизи, проведеної у суді, встановлено, що на фонограмі зафіксовані голоси ОСОБА_7 та ОСОБА_13 (а.с. 107 т.3, а.с. 111 т.5).
		 
		Як убачається з показань підсудного ОСОБА_6, протягом досудового та судового слідства він також не оспорював свідчення ОСОБА_7 в
		 
		частині зустрічей із останнім у вказаний час, передаванні грошей у таких розмірах, але категорично заявляв проте, що вони зустрічалися з іншою метою, і гроші він віддав ОСОБА_7 у борг для придбання автомобілів.
		Водночас ОСОБА_6 заперечував проти того, що фотографії, диски, журнал зі збільшеною фотографією він передавав ОСОБА_13 через ОСОБА_7.
		Не погоджувався ОСОБА_6 і з твердженнями потерпілого про те, що він причетний до вказаних листів з негативною інформацією відносно останнього.
		 
		Між тим, такі показання ОСОБА_6 не є достовірними, оскільки спростовуються обєктивними доказами, зокрема наведеними показаннями ОСОБА_7 на досудовому слідстві, які теж узгоджуються з даними, що містяться й у зошиті ОСОБА_6, вилученого після його затримання.
		 
		Так, за показаннями свідка ОСОБА_13, що узгоджуються з показаннями на досудовому слідстві ОСОБА_7, 20 жовтня 2008 року біля спортивного клубу «Спарта» останній передав йому збільшену фотографію ОСОБА_1, що містилася між сторінками журналу «Корреспондент», та два компакт-диски у прозорому футлярі з наклеєним клаптиком паперу та написом «ОСОБА_17Ф.».
		Він же, за погодженням з оперативними працівниками, видав ОСОБА_17 фотокартки із зображенням потерпілого, його будинку та місця роботи, щоб Тимофеєв підтвердив на фотографії особу ОСОБА_1.
		 
		Ці пояснення, як свідка ОСОБА_13, так і підсудного ОСОБА_7 на досудовому слідстві підтверджуються відповідними процесуальними документами.
		 
		Згідно до протоколу від 20 жовтня 2008 року ОСОБА_13 були вручені 8 таких фотокарток, що стосувалися ОСОБА_1 для передавання ОСОБА_7 з метою впізнання того ОСОБА_6 (а.с.25 т.1).
		 
		За даними протоколу від 20 жовтня 2008 року ОСОБА_13 добровільно видав працівникам міліції два компакт-диски у пластикових футлярах марки Philips та Digital, з написом «ОСОБА_17Ф.», та журнал «Корреспондент», в якому знаходилася фотокартка збільшеного розміру із зображенням потерпілого (а.с.26 т.1).
		 
		Про достовірність протоколів свідчили у судовому засіданні свідки ОСОБА_27 та ОСОБА_28, які були присутніми в якості понятих під час процесуального закріплення даних, отриманих в ході проведення цих оперативних заходів.
		 
		Експерт ОСОБА_29 у судовому засіданні підтвердив свій висновок,
		 
		 
		що на цих двох дисках зазначеної марки для лазерних систем зчитування формату CD-R виявлено в загальній кількості 69 наявних файлів, що можуть стосуватися особи ОСОБА_1, і які створені 11, 18 та 20 вересня 2008 року.
		 
		Згідно до протоколів огляду та вилучення від 24 жовтня 2008 року із салону автомобіля марки «Тойота» був вилучений зошит, скріплений пружиною, з рукописними написами на одинадцяти аркушах, а також аркуш паперу зі словами «Эзотерическая практика ОСОБА_30. 1 день ОСОБА_31 ...» і після слів «варианты, которые мне подходят», зокрема зазначено: «убить, взорвать, уничтожить, лишить всего» (а.с. 68, 98-99 т.1).
		 
		У судовому засіданні свідок ОСОБА_32 підтвердив й дані про це, що зафіксовані у відповідному протоколі (а.с.68 т.1).
		 
		Між тим, пояснення підсудного ОСОБА_6 стосовно цих вилучених речей непослідовні, бо при допиті його в якості обвинуваченого він визнавав факт належності йому цього зошиту та записів у ньому (а.с. 180 т.3).
		Що стосується двох компакт-дисків, то спочатку при огляді цих двох клаптиків паперу з написом «ОСОБА_17Ф.» під час допиту ОСОБА_6 зауважив, що ці написи можливо робив він, коли розбирав свій архів документів, які стосуються федерації бойових мистецтв і клубу «Спарта», і які передав ОСОБА_17. Але потім, на запитання захисника, зазначив, що можливо таким чином позначив два музикальних диски, які передавав також ОСОБА_7 у вересні - жовтні 2008 року (а.с. 169, 180-181 т.3).
		Проте у судовому засіданні при дослідженні його показань в цій частині, заявив, що зошит йому не належить і ніяких записів він не робив, музичні диски, які передавав ОСОБА_7, вказаним написом не помічав.
		Разом з тим, в подальшому при предявленні підсудному ОСОБА_6 зошита, він визнав, що це його щоденник, і записи в ньому у період часу з 19 вересня до 24 жовтня 2008 року виконані ним власноручно. Але, посилаючись на значний проміжок часу, не зміг надати конкретну відповідь щодо змісту цих записів, які стосувалися ОСОБА_1, зокрема щодо виготовлення фотографій будинку потерпілого у м. Ірпінь, автомобілів, а також з цих же причин не пояснив вислів у зошиті: «Запуск проекта девушка ОСОБА_31; ОСОБА_7 РДГ; 20. 10. 08. опознал по Опер.фото РДГ».
		 
		 
		Неспроможними слід визнати й твердження ОСОБА_19 щодо невиконання ним написів «ОСОБА_17Ф.», а також на аркуші, що починається зі слів: «Эзотерическая практика...», бо спростовуються висновком почеркознавчої експертизи, як і додатково проведеної у суді, про те, що ці рукописні тексти, у тому числі й напис «ОСОБА_17Ф.», виконані саме ним, ОСОБА_6, і судова колегія не вбачає підстав піддавати сумніву висновки експерта, які відповідні й іншим доказам у матеріалах справи, (а.с.202-206 т.1, 51-62 т.5).
		 
		Обєктивними судова колегія визнає показання свідка ОСОБА_13 і щодо вчинення підсудними інших дій у готуванні до вбивства потерпілого.
		Так, за його свідченнями, 20 жовтня 2008 року при зустрічі із ОСОБА_17, як було обумовлено з оперативними працівниками, для викриття цього злочину, він висловив прохання надати 600 доларів США для придбання зброї. Той відповів, що увечері зустрінеться з ОСОБА_6 і візьме гроші. Наступного дня ОСОБА_17 передав від останнього 3500 грн. та повернув 8 фотокарток, які напередодні передавав ОСОБА_6 для впізнання потерпілого.
		 
		Ці обставини підтверджував також ОСОБА_7 на досудовому слідстві і свідчив, що дійсно зустрічавсь із ОСОБА_6, який передав йому 10 тис. грн. для придбання зброї, але він віддав ОСОБА_13 наступного дня тільки 3500 грн.
		 
		Згідно до протоколу від 21 жовтня 2008 року ОСОБА_13 добровільно видав гроші у розмірі 3500 грн. та 8 фотокарток, які отримав від ОСОБА_7 (а.с.27 т. 1).
		 
		Вказані дії підтвердили свідки ОСОБА_27 та ОСОБА_28, що були присутні як поняті.
		 
		Узгоджуються ці події із даними у зошиті ОСОБА_6, в якому міститься такий запис: «20.10.08. Звонил ОСОБА_17 Надо встретиться, Хочет денег. 17-45...Поехал к ОСОБА_17 дал ему 10 тис. грн. Опознал по опер.фото РДГ. ОСОБА_33».
		 
		Як твердив підсудний ОСОБА_6 у судовому засіданні, він передавав гроші ОСОБА_7 для придбання автомобіля та мікроавтобусу в інтересах федерації, на чому також наполягав останній.
		 
		Проте ці показання суперечать його ж свідченням на досудовому слідстві, де він при допиті підозрюваним, обвинуваченим стверджував, що кошти ОСОБА_7 передавав на прохання останнього у борг три рази з вересня по жовтень 2008 року у розмірі 500, 2 тис та 20 тис доларів., які віддав йому 24 жовтня 2008 року близько 17 год. біля спортивного клубу, де вони зустрілися із ОСОБА_7 з приводу домовитися показати йому автомобіль «Опель», який перебуває у Сімферополі (а.с.159-160, 171).
		 
		Разом з тим, підсудні протягом досудового слідства не посилалися на те, що гроші ОСОБА_7 отримував від ОСОБА_6 для придбання автомобіля та мікроавтобусу в інтересах федерації та клубу, і він взагалі мав такий намір. Поряд з цим ОСОБА_7 послідовно свідчив, що він збирався купувати автомобіль для себе, тому 24 жовтня 2008 року Тимофеєв окремо дав йому у борг 5 тис. доларів США, а також пропонував йому купити «Опель», який знайшов у Сімферополі, але він бажав купити автомобіль іншої марки «Вольцваген- гольф» (а.с.26, 53-54, 65 т.4).
		 
		За таких обставин судова колегія критично ставиться до показань свідків ОСОБА_34, ОСОБА_16, ОСОБА_30, ОСОБА_35 про те, що ОСОБА_7 хотів узяти в борг у банкіра гроші, щоб придбати мікроавтобус та легковий автомобіль для федерації та спортивного клубу, а також щодо можливості вчинення ОСОБА_13 незаконних дій, у тому числі й застосуванням насильства до людини, оскільки є суперечливими і спростовуються обєктивними доказами у справі.
		 
		Також безпідставні твердження підсудного ОСОБА_6 у судовому засіданні про передачу ним ОСОБА_7 10 тис. грн. для купівлі спортивного інвентарю, бо є суперечливими і спростовуються наведеними доказами.
		 
		Більш того, на досудовому слідстві ОСОБА_6 на ці обставини не посилався і підтверджував, що у жовтні 2008 року будь-які договори із ОСОБА_7 він не підписував (а.с.203 т.3.).
		 
		Судова колегія визнає неспроможними показання підсудного ОСОБА_7 в судовому засіданні і в тій частині, що гроші ОСОБА_13 він не встиг передати, бо був затриманий працівниками міліції, оскільки вони суперечливі і спростовуються обєктивними доказами.
		 
		Так, свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні свідчив, що 24 жовтня 2008 року із ОСОБА_7 він зустрічався двічі, бо спочатку приніс йому посвідчення ОСОБА_1 та фотографію, де він начебто вбитий. Через деякий час, після зустрічі ОСОБА_7 із замовником вбивства вони побачились знову і той передав йому пакунок, в якому, повідомив, знаходяться обумовлені 13 тис. доларів США за вчинення вбивства потерпілого.
		Ці обставини ОСОБА_13 також підтверджував і при вилученні у нього в присутності понятих поліетиленового пакету червоного кольору з цими грошима купюрами по 100 доларів США, що вбачається і з протоколу огляду та виїмки від 24 жовтня 2008 року (а.с. 66-67 т.1).
		 
		За показаннями свідка ОСОБА_32, для перевірки дійсних намірів ОСОБА_6 щодо його замовлення вбивства ОСОБА_1 були сплановані оперативні заходи, в яких він разом з іншими оперативними працівниками управління по боротьбі зі злочинністю брав участь. Зокрема, 24 жовтня 2008 року він перебував біля спортивного клубу «Спарта», де повинна була бути зустріч ОСОБА_13 та ОСОБА_7, і вів спостереження.
		Перебуваючи на відстані, приблизно 50 м., він особисто бачив, як ОСОБА_13 передавав ОСОБА_7 пакет, у якому знаходилась фотографія із зображенням начебто вбитого ОСОБА_1, а також службове посвідчення останнього, як було сплановано оперативними заходами, і той узяв цей пакет.
		Через деякий час на цьому ж місці він також спостерігав за початком зустрічі ОСОБА_7 з ОСОБА_6, і бачив, як останній передав, а ОСОБА_7 узяв поліетиленовий пакет.
		 
		Потім ОСОБА_7 і ОСОБА_13 зустрілися вдруге. ОСОБА_7 вийшов із приміщення клубу з пакетом, який отримав від ОСОБА_6, і передав ОСОБА_13, що стояв напроти входу до клубу. Після того, як ОСОБА_7 передав пакет, до них підїхали на двох автомобілях співробітники міліції. ОСОБА_7 намагався втекти, але був затриманий.
		В кабінеті у ОСОБА_7 виявили папку з доларами США. Потім в управлінні, куди спочатку той був доставлений, він особисто відбирав у нього пояснення, які ОСОБА_7 давав добровільно, без будь-якого тиску і визнавав обставини вчинення злочину, а також те, що отримав за посередницькі послуги 2 тис. доларів США з тих грошей, які Тимофеєв передав ОСОБА_13 за виконання його замовлення - за вбивство ОСОБА_1.
		Також свідок підтвердив, що оглядав автомобіль, який стояв у дворі будинку управління, в якому був вилучений зошит, скріплений пружинами, та аркуш паперу, в написах яких згадувалося прізвище потерпілого, про що він склав протокол огляду та вилучення.
		 
		Свідок ОСОБА_22 зазначав, що після заяви ОСОБА_13 про звернення до нього ОСОБА_7 з проханням знайти осіб, які б виконали замовлення ОСОБА_6 вбити ОСОБА_1, шляхом проведення оперативних заходів на підставі Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» було встановлено, що за потерпілим ще за довго до цих подій велося спостереження сторонніми особами, які зналися на цьому, бо ОСОБА_7 передав ОСОБА_13 фотографії, на яких були сфотографовані нерухомість та автомобілі ОСОБА_1, яких він вже не мав. Крім того, в компютері ОСОБА_6 були виявлені документи, що є засекреченими, і використовуються в органах внутрішніх справ як заходи спостереження та порядок їх здійснення.
		Тому для проведення оперативної комбінації з метою викриття злочину був сфотографований ОСОБА_1, його автомобілі, та які передані ОСОБА_12 для впізнання ОСОБА_6 потерпілого. На наступній зустрічі, за якою він, свідок, також вів спостереження, ОСОБА_7 повернув ці фотокартки і повідомив про підтвердження ОСОБА_6 особи ОСОБА_1, вбивство якого він замовив.
		Також для зясування дійсних намірів замовника були проведені наступні контрольні зустрічі ОСОБА_7 та ОСОБА_13, який висловив прохання про придбання зброї, а потім отримав від того гроші. Після чого сумнівів у намірі ОСОБА_6 вбити ОСОБА_1 не було, тому виготовили фотокартку із зображенням останнього вбитим і 24 жовтня 2008 року провели контрольовані оперативні заходи для припинення злочину.
		Він, свідок, особисто спостерігав, як ОСОБА_13 передав ОСОБА_7 конверт із посвідченням ОСОБА_1 та фотокартку, яку той оглянув і поклав знову у конверт, після чого ОСОБА_13 відійшов, а ОСОБА_7 зателефонував ОСОБА_6, який через деякий час підїхав до спортивного клубу. Спостерігаючи за ними, побачив, що ОСОБА_7 передав ОСОБА_6 конверт, з якого той спочатку витягнув посвідчення, а потім фотокартку, дивлячись на яку посміхався, потім розірвав і викинув у сміттєвий бак, а посвідчення знову поклав у конверт та сховав до кишені.
		 
		Проходячи поруч із цим сміттєвим баком, він забрав кусочки фотокартки і продовжив спостереження. Повернувшись до автомобіля, Тимофеєв із заднього сидіння дістав червоний скручений поліетиленовий пакет і відразу віддав ОСОБА_7, після чого той повернувся у приміщення клубу, а Тимофеєв поїхав.
		 
		Ці свідчення узгоджуються також із показаннями підсудного ОСОБА_7 на досудовому слідстві.
		 
		Згідно до протоколу прослуховування запису на диктофоні Sony, одержаного в ході оперативно-розшукової діяльності і вилученого слідчим на підставі постанови про проведення виїмки, ОСОБА_7 передав ОСОБА_13 13 тис. доларів США (а.с.124 т.1).
		 
		Натомість у судовому засіданні показання ОСОБА_7 про ці обставини суперечливі.
		 
		Так, після перегляду відеозапису він заявив, що спостереженням дійсно зафіксована передача ним пакету з грошима у розмірі 13 тис. доларів США ОСОБА_13 біля спортивного клубу. Але це було спровоковано, бо пакет ОСОБА_13 спочатку заніс йому до клубу, а потім запропонував винести з клубу, що він зробив заради дітей, щоб уникнути неприємностей, зокрема провокацій з наркотичними засобами.
		 
		Між тим, на такі обставини він не посилався у своїх же показаннях під час судового слідства, а пояснював, що він чекав ОСОБА_13, тримаючи пакет з грошима, біля входу до клубу, і коли той підійшов до нього та спитав про гроші, до них підбігли працівники міліції. 
		 
		З цих причин судова колегія не визнає достовірність показань і свідка ОСОБА_30 про те, що він особисто бачив, як у встановлений час ОСОБА_13 з пакунком заходив у приміщення клубу, оскільки спростовуються обєктивними доказами у справі.
		 
		Обставини вилучення грошей за місцем роботи підсудного ОСОБА_7 у розмірі 7 тис. доларів США купюрами по 100 доларів США та 8 тис. грн. він підтверджував протягом досудового слідства і визнавав у своїх показаннях, що гроші у доларових купюрах отримав від ОСОБА_6, з яких 2 тис. за посередницькі послуги у готуванні до вбивства ОСОБА_1, а 5 тис. - для придбання автомобіля.
		 
		Не заперечував підсудний ОСОБА_7 в судовому засіданні той факт, що у службовому приміщенні клубу, за місцем його роботи, працівниками міліції дійсно були вилучені така сума грошей, що також відповідає даним протоколу вилучення (а.с.61- 65 т.1).
		 
		Проте підсудний ОСОБА_7 оспорює запис у протоколі про отримання ним цих грошей в якості винагороди за посередницькі послуги у цьому злочині, який він дійсно й не засвідчив.
		 
		Разом з тим, про такі обставини вилучення у тренерській кімнаті сумки та папки із вказаними грошима свідчили свідки ОСОБА_27 та ОСОБА_28
		 
		Так, свідок ОСОБА_27Е у судовому засіданні пояснив, що він та Богдан були запрошені до управління по боротьбі зі злочинністю, що по вулиці Баггавутовській, в якості понятих, де був ОСОБА_13, який надав фотокартки, диктофон аркуш паперу і розповідав, що ці речі він отримав від ОСОБА_7 для вчинення вбивства ОСОБА_1. Був складений протокол, який вони підписали. Потім вони прослуховували запис такої ж розмови на цифровому диктофоні і у протоколі засвідчили правильність викладеного її змісту. Також у їх присутності ОСОБА_12 видавав гроші купюрами по 200 грн., які він отримав для купівлі зброї. Крім того, бачив фотокартку, на якій ОСОБА_1 був зображений начебто вбитим, яку видавали ОСОБА_13 разом із посвідченням. Спільно із працівниками УБОПу вони теж їздили до спортивного клубу, де, перебуваючи в автомобілі на відстані біля 150 м, бачив, як ОСОБА_7 виходив з клубу на вулицю і передав ОСОБА_13 чи папку, чи кульок. У приміщенні клубу в папці, яка належала ОСОБА_7 вилучили 7 тис доларів США та 8 тис. грн.
		Також свідок стверджував, що він бачив й фрагменти розірваної фотографії, на якій потерпілий був зображений вбитим. Проте заперечує, що був очевидцем того, як вони витягувалися із сміттєвого баку, як це зазначено у протоколі їх вилучення, у якому він також не визнає й свій підпис. (а.с.59 т.1).
		 
		Аналогічні показання давав у судовому засіданні свідок ОСОБА_28, але категорично стверджує, що вони разом із ОСОБА_27 підходили до сміттєвого баку, звідки вилучалися фрагменти фотографії, при складанні яких було відсутнє зображення обличчя. Свідок підтверджує і свій підпис у відповідному протоколі, проте обставин стосовно місця його складання не памятає.
		 
		За показаннями свідка ОСОБА_32, йому відомо, що із сміттєвого баку вилучались фрагменти фотокартки, але не знає, за яких обставин, і протокол їх вилучення він теж не засвідчував.
		 
		Між тим, як убачається з відповідного протоколу, така подія проходила за його участю (а.с.59 т.1).
		 
		Таким чином, складання цього протоколу є сумнівним, а тому він не може бути визнаний допустимим як доказ у справі.
		 
		Разом з тим, судова колегія не вбачає підстав вважати непевними показання ОСОБА_22 щодо вилучення ним із сміттєвого баку фрагментів фотокартки, які викинув підсудний ОСОБА_6, оскільки ґрунтуються на матеріалах справи, зокрема узгоджуються з показаннями про це підсудного ОСОБА_7 на досудовому слідстві.
		 
		У судовому засіданні підсудний ОСОБА_7 стверджує, що саме він, отримавши від ОСОБА_13 таку фотокартку, розірвав її та особисто викинув у сміттєвий бак.
		 
		Проте ці твердження безпідставні, оскільки спростовуються його ж послідовними показаннями на досудовому слідстві, а також показаннями свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_22
		 
		Зміну підсудним ОСОБА_7 своїх показань на досудовому слідстві, в яких він визнавав свою винуватість у пособництві готування вчинення вбивства ОСОБА_1 на замовлення ОСОБА_6 за грошову винагороду, та його твердження у судовому засіданні, що він вимушений був зустрічатися з ОСОБА_13 унаслідок погроз останнього застосувати насильство до нього або до родини, судова колегія вважає безпідставними, що викликані його намаганнями помякшити свою відповідальність за скоєне, і при цьому виходить з наступного.
		 
		В матеріалах справи відсутні будь-які дані про застосування до підсудних незаконних заходів.
		 
		За поясненнями слідчого Могильного Р.І. в якості свідка, ОСОБА_7 не звертався до нього із заявами такого характеру і не оскаржував дії оперативних працівників, що затримували його, навіть у присутності захисника, і показання про співучасть у вчинені цього злочину він давав добровільно, без примусу.
		 
		Сам підсудний ОСОБА_7 у судовому засіданні не заперечував, що до правоохоронних органів він не звертався і при його затриманні теж не повідомляв про такі дії ОСОБА_13 оперативним працівникам, що останні підтвердили при їх допиті в якості свідків, а навпаки, за показаннями останніх, ті відзначали своє позитивне ставлення один до одного.
		 
		Не знаходять свого підтвердження і показання підсудного ОСОБА_7 про те, що такі дії були спровоковані ОСОБА_13 з метою відсторонити ОСОБА_6 від роботи у банківській сфері, при цьому конкретних пояснень з приводу цього той не надав і у матеріалах справи такі дані також відсутні.
		 
		Крім того, у судовому засіданні підсудний ОСОБА_7 підтвердив, що з заявами такого характеру він не звертався ні до правоохоронних органів, не повідомляв про це ні ОСОБА_6, ні слідчого.
		Підсудний ОСОБА_6 заперечував щодо будь-яких конфліктів у цей час у його роботі і він не відчував небезпеки з приводу цього.
		 
		Отже, ці показання підсудного ОСОБА_7 судова колегія розцінює як бажання допомогти підсудному ОСОБА_6 уникнути відповідальності за скоєний злочин.
		 
		За матеріалами справи, зустрічі підсудного ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_13 супроводжувалися не тільки візуальним спостереженням оперативних працівників, що діяли відповідно до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», а із застосуванням технічних засобів, і на підставі постанови слідчого були вилучені відеокасети марки «Panasonic» та «Sony», які використовувалися в ході оперативно-розшукової діяльності (а.с.119-120, 125-126 т.1).
		 
		При відтворенні цих відеокасет у судовому засіданні судова колегія переконалася в обєктивності свідчень ОСОБА_13 у тому, що 20 жовтня 2008 року на зустрічі із ОСОБА_7 останній передав йому 2 компакт-дисків, журнал «Корреспондент» зі збільшеною фотокарткою потерпілого. Також ОСОБА_7 на прохання ОСОБА_13 надати зброю або гроші для її купівлі погодився сповістити про це замовника, та просив впізнати потерпілого по фотокартці.
		За показаннями підсудного ОСОБА_7, 24 жовтня 2008 року він зустрічався із ОСОБА_13 двічі із значним проміжком в часі, що підтверджував останній, і тому запис переривався. Також було знято отримання ОСОБА_7 від ОСОБА_13 конверта для підтвердження виконання замовлення, а через деякий час й передавання ОСОБА_7 грошей.
		 
		При цьому судова колегія впевнилася у тому, що ОСОБА_7 при зустрічі із ОСОБА_13 поводив себе та розмовляв спокійно, упевненим, без будь-яких ознак хвилювання або небезпечності становища.
		 
		Події, що зафіксовані на цих носіях інформації відповідають змісту протоколів огляду цих предметів (а.с. 121-124, 127-129 т.3), крім того, узгоджуються з показаннями підсудного ОСОБА_7 на досудовому слідстві.
		 
		З протоколу огляду та прослуховування оптичного диску «Sony», де зафіксована розмова ОСОБА_6 із ОСОБА_7, вбачається, що останній повідомляє про підписання договору і ОСОБА_6 погоджується розрахуватись грошима. Потім ОСОБА_7 сповіщає ОСОБА_6 про наявність у нього документів по договору і останній дає згоду підїхати протягом години (127-128 т.3).
		Отже, сумнівів у допустимості цих доказів у судової колегії не викликає, оскільки отримані і оформлені установленому законом порядку.
		 
		Крім того, за висновком технічної експертизи, проведених у суді, не виявлено ознак механічного монтажу відеокасет «Panasonic» та «Sony», які б впливали на їх цілісність, також відеограма розмов не зазнавала ознак електронного монтажу або інших змін, і зафіксовані голоси підсудних ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_13 (а.с.155 - 175т.5).
		 
		За висновком фоноскопічної експертизи телефонних розмов на фонограмі, що міститься на оптичному диску «Sony», ознак монтажу теж не виявлено, голоси, ймовірно, належать ОСОБА_6 та ОСОБА_7Ф.( 190-203 т.5).
		 
		Підстав піддавати сумніву правильність цих висновків судова колегія не вбачає.
		 
		Згідно до висновку експертної комісії судово-психіатричної експертизи на період часу, до якого відносяться інкриміновані підсудним діяння, вони не виявляли ознак будь-якого тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності і за своїм психічним станом могли усвідомлювати свої дії та керувати ними (а.с.214-216, 224-226 т.1).
		Обєктивність цих висновків у судової колегії також сумніву не викликає.
		Таким чином, оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, судова колегія дійшла висновку о доведеності наявності умислу у підсудного ОСОБА_6 на вчинення вбивства ОСОБА_1 і винуватості в організації готування до вчинення умисного вбивства на його замовлення, тому його дії належить кваліфікувати за ч.1 ст.14, ч.3 ст.27, п.11 ч.2 ст. 115 КК України.
		З урахуванням наведених доказів судовою колегією встановлено, що дії підсудного ОСОБА_7 належить кваліфікувати за ч. 1 ст.14, ч.5 ст.27, п.п. 6 та 11 ч.2 ст. 115 КК України, оскільки у готуванні до вчинення вбивства на замовлення виявляв пособництво із корисливих мотивів.
		Що стосується обвинувачення за п. 12 ч.2 ст.115 УК України, тобто у готуванні до вбивства на замовлення за попередньою змовою групою осіб та вчинення підготовчих дій з розподілом ролей між співучасниками та згідно розробленого плану, то воно предявлено органами досудового слідства без достатніх підстав, бо не знайшло свого підтвердження зібраними та дослідженими доказами, якими не встановлені й обставини, які б свідчили про те, що Тимофеєв та ОСОБА_7 попередньо домовились про спільне здійснення злочину і наявність умислу у останнього на вбивство потерпілого, тому воно підлягає виключенню.
		При призначенні покарання підсудним судова колегія ураховує, що вони вчинили особливо тяжкий злочин, який становить підвищену небезпеку для суспільства, сукупність обставин, за яких він був скоєний, і унаслідок яких тяжкі наслідки не настали, та ступінь участі у вчиненні злочину кожного підсудного і їх ставлення до своїх злочинних дій, у тому числі підсудного ОСОБА_7 протягом досудового слідства, його стан здоровя, а також дані про особу підсудних, які вперше притягуються до кримінальної відповідальності, за місцем роботи до вчинення злочину вони характеризуються позитивно.
		При цьому судовою колегією не встановлені обставини, які обтяжують або помякшують покарання.
		Початок строку відбуття покарання належить вираховувати з дня фактичного затримання підсудних і перебування їх під вартою з 24 жовтня 2008 року.
		Судові витрати у кримінальній справі підлягають стягненню з урахуванням ступені вини кожного підсудного та їх майнового стану.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, судова колегія, -
		 
		ЗАСУДИЛА:
		 
		ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.14, ч.3 ст.27, п.11 ч.2 ст.115 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на дванадцять років.
		 
		ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.14, ч.5 ст.27, п.п.6, 11 ч.2 ст.115 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на десять років з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.
		 
		Строк відбування покарання обчислювати засудженим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з 24 жовтня 2008 року
		 
		Запобіжний захід засудженим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до вступу вироку у законну силу залишити ту ж саму - утримання під вартою в Київському СІЗО № 13 Державного Департаменту з питань виконання покарань.
		Судові витрати покласти на засуджених.
		Стягнути на користь Державного НДЄКЦ при ГУМВС України м. Києва (р/р 35226002000466 банк ГУДКУ в Київській області МФО: 821018 Код 25575285 з приміткою: 10130 за проведення почеркознавчої експертизи (а.с.201 т.3, а.с.51 т.5); «за проведення експертизи та дослідження» за проведення компютерно-технічної експертизи (а.с.7 т.3); код 11110 «за проведення експертизи та дослідження» судово-дактилоскопічної експертизи (а.с.233 т.3) з засудженого ОСОБА_6 3497 гр. 27 коп. та ОСОБА_7 - 1916 грн.77 коп.
		Стягнути на користь Державного НДЄКЦ при ГУМВС України м. Києва (р/р 35223002000663 банк ГУДКУ в Київській області МФО: 821018 Код 25574630 (а.с.51 т.5) з приміткою «за експертні роботи» та за проведення додаткової фоноскопічної експертизи (а.с.99 т.3., а.с.111 т.5) з засудженого ОСОБА_6 3990 гр. 37 коп. та ОСОБА_7 - 2500 грн.
		Стягнути на користь Державного НДЄКЦ при ГУМВС України м. Києва (р/р 35223002000663 банк ГУДКУ в Київській області МФО: 821018 Код 25574630 (а.с.155 т.5) з приміткою «за експертні роботи» за проведення технічної експертизи з засудженого ОСОБА_6 5962 гр. 13 коп. та ОСОБА_7 - 2962 грн. 13 коп.
		Стягнути на користь Державного НДЄКЦ при ГУМВС України м. Києва (р/р 31255272210705 банк ГУДКУ в Київській області МФО: 821018 Код 25574630 (а.с.189 т.5) з приміткою «за експертні роботи» за проведення фоноскопічної експертизи з засудженого ОСОБА_6 4469. гр. 66 коп. та ОСОБА_7 - 2832 грн.
		 
		Речові докази: 17 купюр номіналом по 200 грн. та 1 купюра номіналом 100 грн. на загальну суму 3500грн.; 20 купюр номіналом по 100 доларів США на загальну суму 2 тис. доларів США ; 130 купюр номіналом по 100доларів США ; 40 купюр номіналом по 200 грн. на загальну суму 8 тис. грн., (а.с.78- 83 т.1), як нажиті злочинним шляхом, підлягають передачі в доход держави.
		 
		Речові докази: 81 купюра номіналом 100 грн., портативний компютер «Asus» та блок живлення, мобільний телефон «Nokia-N95, належні ОСОБА_6, мобільний телефон «Samsung-Duos», належний ОСОБА_7, що зберігаються в камері зберігання речових доказів ГУМВС України в м. Києві, звернути на погашення судових витрат (а.с.29, 75-77, 96, 99, 100 т.1).
		 
		Речові докази: відеокасети Sony, Panasonic та ТDK, оптичні диски Sony, компакт-диски Digital та Philips, диктофони Samsung  зошит із рукописними записами, аркуш паперу, що починається словами «Эзотерическая практика» та два аркуші паперу з написом «ОСОБА_17Ф.» , два фрагменти фотографії, посвідчення на імя ОСОБА_1 залишити при справі.
		 
		Речові докази: посвідчення на імя ОСОБА_6, значок International Police association №UA-6892? фотографії в кількості 24 штук, журнал «Корреспондент» знищити.
		 
		Вирок апеляційного суду може бути оскаржений у касаційному порядку до Верховного Суду України через Апеляційний суд м. Києва протягом одного місяця з моменту його проголошення, а для засуджених - у той же час з дня вручення їм копії вироку.
		 
		Головуючий:
		 
		Суддя:
		 
		Народні засідателі:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...