Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 183/1390/15 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 31.05.2017. Забезпечено надання загального доступу: 01.06.2017.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		іменем україни
		25 травня 2017 року м. Київ 
		 
		Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних 
		і кримінальних справ у складі:
		 
		головуючого    ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		при секретарі  ОСОБА_4 ,
		 
		розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040350000077 від 13 січня 2015 року щодо 
		ОСОБА_5 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , 
		уродженця міста Новомосковськ
		Дніпропетровської області, 
		громадянина України, проживаючого за
		адресою: 
		АДРЕСА_1 ,
		за ст. 286 ч. 2 КК України, 
		 
		за касаційними скаргами захисника засудженого ОСОБА_5  адвоката ОСОБА_6 , цивільного відповідача ОСОБА_7 та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, - ОСОБА_8 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2016 року та вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_5 ,
		 
		за участю прокурора  ОСОБА_9 ,
		засудженого ОСОБА_5 в режимі відеоконференції,
		цивільного відповідача ОСОБА_7 ,
		представника цивільного 
		відповідача ОСОБА_7  адвоката ОСОБА_10 ,
		в с т а н о в и л а : 
		 
		у касаційній скарзі прокурор просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_5 змінити, виключивши з нього посилання на обставину вчинення злочину щодо особи похилого віку як таку, що обтяжує покарання. Вважає, що апеляційний суд при призначенні ОСОБА_5 покарання помилково застосував положення ст. 67 ч. 1 п. 6 КК України, оскільки у діях останнього встановлено необережну форму вини і вказана обставина не пред`являлась стороною обвинувачення, як така, що обтяжує покарання. 
		 
		У касаційній скарзі цивільний відповідач ОСОБА_7 просить скасувати вироки судів обох інстанцій щодо ОСОБА_5 в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_11 та стягнення на її користь 385 384 гривень моральної шкоди і 13 190 гривень матеріальної шкоди, призначивши новий розгляд в суді першої інстанції. Вважає, що судами належним чином не досліджено обставину того, чи дійсно ОСОБА_5 о 06 годині 20 хвилин 13 січня 2015 року керував транспортним засобом у зв`язку із виконанням своїх трудових обов`язків, а це є визначальним для вирішення питання щодо суб`єкта цивільно-правової відповідальності та відповідного відшкодування завданої злочином шкоди.
		 
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить вироки судів обох інстанцій скасувати та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 . Вважає, що судами належним чином не з`ясовано та не перевірено усіх суттєвих обставин події кримінального правопорушення та не з`ясовано чи мав можливість ОСОБА_5 побачити ОСОБА_12 , попередивши здійснений на неї наїзд, чим допустили неповноту судового розгляду. Також не погоджується із вироком апеляційного суду в частині застосування положення ст. 67 ч. 1 п. 6 КК України при призначенні ОСОБА_5 покарання, оскільки у діях останнього встановлено необережну форму вини і він не міг знати, що ОСОБА_12 є особою похилого віку. Вважає, що призначене ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі не відповідає загальним засадам покарання і його виправлення можливе без реального позбавлення волі. 
		 
		Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2016 року ОСОБА_5 засуджено за ст. 286 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
		На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки і на нього покладено відповідні обов`язки.
		Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_11 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 14616 гривень та в рахунок відшкодування моральної шкоди 14616 гривень.
		Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на користь ОСОБА_11 485384 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої злочином та 13190 гривень матеріальної шкоди. 
		Вирішено долю речових доказів. 
		 
		Вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин. Так, відповідно до трудового договору від 02.03.2011 року ОСОБА_5 перебуває у трудових відносинах з ПП ОСОБА_13 та працює водієм на автобусі «ЛАЗ-695 Н» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить останньому.
		13 січня 2015 року приблизно о 06 годині 20 хвилин водій ОСОБА_5 , керуючи вищезазначеним автобусом, перебуваючи на зупиночному майданчику автовокзалу, розташованому за адресою: вул. 195 Стрєлкової дивізії, 1-а м. Новомосковська Дніпропетровської області, де, в порушення вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, здійснював маневр розвороту вправо та не переконався, що це буде безпечним і своїм маневром він не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_14 . В результаті даної ДТП пішохід ОСОБА_14 отримала тілесні ушкодження, від яких настала її смерть.
		 
		Вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2016 року вказаний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 скасовано в частині призначеного покарання. Визнано ОСОБА_5 винним за ст. 286 ч. 2 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. Строк відбуття покарання вказано рахувати з моменту приведення вироку до виконання. 
		Цим же вироком апеляційного суду змінено вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_11 та стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на її користь 385384 грн. моральної шкоди. В іншій частині вирішення цивільного позову вирок місцевого суду залишено без зміни.
		Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 884, 16 грн.
		В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без зміни. 
		 
		Заслухавши доповідача, доводи цивільного відповідача про підтримання своєї касаційної скарги та обґрунтованість касаційних скарг прокурора та захисника, доводи представника цивільного відповідача про підтримання касаційної скарги цивільного відповідача, наявності підстав для скасування вироків судів обох інстанцій із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції та необхідності задоволення касаційних скарг прокурора і захисника, доводи засудженого про обґрунтованість касаційної скарги захисника, а також щодо підтримання касаційних скарг прокурора та цивільного відповідача, доводи прокурора щодо підтримання касаційної скарги прокурора та необґрунтованості касаційних скарг цивільного відповідача та захисника, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а касаційні скарги захисника та цивільного відповідача підлягають задоволенню частково з таких підстав.
		 
		Відповідно до вимог частини 1 статті 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		 
		Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційних скаргах захисника та цивільного відповідача, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом. 
		 
		Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.
		 
		З матеріалів провадження вбачається, що суд першої інстанції, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
		На підтвердження винуватості ОСОБА_5 та доведеності його вини у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, суд обґрунтовано послався на показання засудженого ОСОБА_5 , який на початку дачі своїх показань в суді першої інстанції свою вину визнав повністю, проте в подальшому змінив свою позицію та не визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, пояснивши подію незадовільними погодними умовами. Потерпіла ОСОБА_11 підтвердила початкові показання засудженого щодо події злочину та вказала, що від ОСОБА_5 їй стали відомі подробиці ДТП та вона отримала від нього 2 000 гривень на поховання.
		Крім того, враховано судом наявний у матеріалах кримінального провадження речовий доказ  диск із відеозаписом події, отриманого з камер відеоспостереження автовокзалу м. Новомосковська від 13 січня 2015 року, який було досліджено судом першої інстанції, з`ясовано обстановку події злочину та дано вказаному доказу відповідну оцінку. 
		Свідок події ОСОБА_15 , вказав коли і за яких обставин побачив ОСОБА_12 (жінку з палицею), допомігши доставити її в машину швидкої допомоги, і вона встигла розповісти йому про подію злочину та її зіткнення з автобусом, внаслідок чого вона впала, отримавши тілесні ушкодження. 
		 
		Врахував місцевий суд належним чином і висновки судових експертиз та інші зазначені у вироку докази, які узгоджуються між собою, дав їм належну оцінку і прийняв мотивоване рішення. При цьому, суд дійшов правильного висновку про те, що у ОСОБА_5 як водія була технічна можливість запобігти даній дорожньо-транспортній події і вона обумовлювалася дотриманням ним вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, що знаходилося в причинному зв`язку з настанням ДТП та для нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, які б не дозволили йому виконати їх.
		 
		Встановивши фактичні обставини, суд дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України. 
		 
		Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок щодо ОСОБА_5 за апеляційними скаргами засудженого, захисника, потерпілої та прокурора погодився із висновком місцевого суду щодо доведеності вини засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, і своє рішення в цій частині належним чином мотивував, постановивши свій вирок, який в цій частині, відповідає усім положенням ст.ст. 374, 420 КПК України. При цьому, апеляційний суд погодився із вироком суду першої інстанції щодо неналежності та недопустимості ряду доказів, на що є посилання у касаційній скарзі захисника, проте, зазначивши, що такі докази не доводять та не спростовують обвинувачення ОСОБА_5 , а тому доказового значення не мають. 
		З такими висновками судів обох інстанцій погоджується і колегія суддів. 
		 
		Крім того, апеляційний суд перевірив дотримання місцевим судом положень закону при вирішенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_11 та обставини того, що на момент вчинення злочину ОСОБА_5 виконував свої обов`язки за трудовим договором, мотивувавши своє рішення щодо необхідності стягнення завданої злочином моральної шкоди з фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 . Вирок апеляційного суду в цій частині прийнятого рішення щодо цивільного позову відповідає положенням ЦК України та ст. 374 ч. 3 п. 2 абз. 7 КПК України. Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами) визначено, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку
		регресу (статті 130, 132-134 КЗпП (322-08), якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого. Доводи касаційної скарги цивільного відповідача в цій частині не знайшли свого підтвердження та є необґрунтованими. 
		 
		Разом із тим, апеляційний суд, хоч і дійшов правильного висновку щодо необхідності зменшення суми відшкодування завданої злочином моральної шкоди з цивільного відповідача ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_11 , проте визначив його у розмірі 385384 гривні, який не є співвідносним винуватості особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, без належного урахування характеру правопорушення, того, що злочин вчинено з необережності, а також без врахування критерію розумної сатисфакції за спричинені моральні страждання, без належного врахування матеріального становища цивільного відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 . 
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Доводи касаційної скарги цивільного відповідача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а розмір стягнення за цивільним позовом потерпілої ОСОБА_11 до цивільного відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 за завдану злочином моральну шкоду підлягає зменшенню до 150000 гривень. 
		 
		При розгляді апеляційних скарг в частині оскарження вироку щодо м`якості призначеного ОСОБА_5 покарання апеляційний суд правильно встановив, що з поведінки та показань ОСОБА_5 не вбачалося його щирого каяття та вказано про необґрунтованість вироку місцевого суду щодо необхідності визнання цієї обставини такою, що пом`якшує покарання. 
		 
		Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. 
		 
		При призначені ОСОБА_5 покарання суд апеляційної інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, його відношення до вчиненого злочину, дані про його особу, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання. Обставин, що пом`якшують покарання судом апеляційної інстанції встановлено не було. 
		 
		Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що призначення ОСОБА_5 покарання без його ізоляції від суспільства не відповідає загальним засадам призначення покарання, оскільки таке покарання буде недостатнє для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів, скасувавши вирок суду першої інстанції в цій частині та постановивши свій вирок. Апеляційний суд призначив ОСОБА_5 за ст. 286 ч. 2 КК України покарання ближче до мінімальної межі санкції вказаної частини статті, а прийняте рішення належним чином мотивував. 
		Отже, покарання засудженому ОСОБА_5 призначено судом апеляційної інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, призначене йому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, а вирок апеляційного суду в частині призначеного покарання відповідає вимогам ст. 420 КПК України. 
		Разом із тим, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу прокурора та частково задовольнити касаційну скаргу захисника, змінити вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_5 , виключивши з нього посилання обставину вчинення злочину щодо особи похилого віку як таку, що відповідно до ст. 67 ч. 1 п. 6 КК України обтяжує покарання, оскільки ОСОБА_5 вчинив злочин з необережності та не усвідомлював, що вчиняє його відносно такої особи. Не зазначалася вказана обставина такою, що обтяжує покарання і в обвинувальному акті щодо ОСОБА_5 та не пред`являлася стороною обвинувачення. При цьому, така зміна вироку не впливає на розмір призначеного ОСОБА_5 апеляційним судом покарання. 
		 
		Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 6 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ, колегія суддів
		 
		у х в а л и л а :
		 
		касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, - ОСОБА_8 задовольнити.
		Касаційну скаргу цивільного відповідача ОСОБА_7 та касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_5  адвоката ОСОБА_6 задовольнити частково.
		Вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_5 змінити: виключити посилання на обставину вчинення злочину щодо особи похилого віку як таку, що обтяжує покарання. 
		Вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2016 року та вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_5 в частині вирішення цивільного позову змінити: зменшити розмір моральної шкоди за цивільним позовом потерпілої ОСОБА_11 про стягнення фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на користь ОСОБА_11 до 150000 гривень.
		В решті судові рішення щодо  ОСОБА_5 залишити без зміни. 
		Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		________________ _____________________ ____________________
		 ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...