Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/6934/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері:; державного регулювання ринків фінансових послуг, у тому числі:.
Надіслано судом: 31.05.2017. Зареєстровано: 01.06.2017. Забезпечено надання загального доступу: 06.06.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		22 травня 2017 року                      № 826/6934/16
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
		за позовом ОСОБА_1до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни Фонду гаранутвання вкладів фізичних осібпро визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в якій просить суд:
		- визнати протиправним і неправомірним не визнання (відхилення) Відповідачем-1 та Відповідачем-2 в повному обсязі заявлених позивачем до ПАТ КБ «Надра» кредиторських вимог на суму 258097,67 грн. та невнесення таких вимог до реєстру акцептованих кредиторів ПАТ КБ «Надра»; 
		- зобов'язати Відповідача-1 та Відповідача-2 акцептувати (визнати) кредиторські вимоги ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Надра» на суму 258097,67 грн., як вимоги кредитора 2 черги та внести їх до акцептованих кредиторських вимог ПАТ КБ «Надра».
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2016 відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі.
		          Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2016 ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2016 року - скасовано. Направлено справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним дій, зобов'язання вчинити дії до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		В порядку встановленому статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України та Положенням про автоматизовану систему суду, затвердженого рішенням ради суддів України № 30 від 26.11.2010 року у зв'язку з самовідводом судді Кобилянського К.М., в провадженні якого перебувала адміністративна справа №826/6934/16, справу було розподілено між суддями повторно.
		У відповідності до протоколу розподілу у справі №826/6934/16 призначено Головуючого суддю  Федорчука А.Б. 
		Враховуючи зазначене, ухвалою суду від 05.09.2016 прийнято справу до свого провадження суддею Федорчуком А.Б. та призначено до розгляду в судовому засіданні.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно яких, на її думку, її має бути включено до другої черги кредиторів Банку. Зазначила, що відповідачами в порушення вимог чинного законодавства не включено ОСОБА_1 до другої черги кредиторів Банку, що позбавляє позивача можливості отриманти належні їй кошти в сумі 258 097,67 грн, що, в свою чергу, порушує її майнові права.
		Відповідачі заперечили по суті заявлених позовних вимог, про що надали відповідні письмові заперечення, які наявні в матеріалах справи. Посилаються на те, що вимоги позивача можуть бути включені лише до сьомої черги кредиторів ПАТ «КБ «Надра». За таких обставин відповідачі просять суд в позові відмовити.
		Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
		Згідно з рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 06.07.2015 по справі №761/12633/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 11.12.2015, з урахуванням ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 10.07.2015 про виправлення описки, позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» про стягнення оплати (компенсації) за роботу в вихідні дні, компенсації втрати частини заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку задоволено. 
		Постановлено стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за роботу в вихідні дні в сумі 1938 (одна тисяча дев'ятсот тридцять вісім) гривень 48 копійок, компенсацію втрати частини заробітної плати в зв'язку з несвоєчасною її виплатою за період з лютого 2009 року по лютий 2015 року в сумі 1087 (одна тисяча вісімдесят сім) гривень 53 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 13 лютого 2009 року по 04 червня 2015 року в сумі 255071 (двісті п'ятдесят п'ять тисяч сімдесят одна) гривень 66 коп., а всього 258097 (двісті п'ятдесят вісім тисяч дев'яносто сім) гривень 67 коп., які визначені судом без утримання податку з доходів фізичних осіб й інших обов'язкових платежів.   
		В подальшому, на підставі постанови Правління Національного банку України від 05.02.2015 р. №83 «Про віднесення ПАТ «Комерційний банк «Надра» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.02.2015 р. №26 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Комерційний банк «Надра», згідно з яким з 06.02.2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Комерційний банк «Надра».
		Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Надра» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Стрюкову І.О. Тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ «Надра» запроваджено строком на три місяці з 06.02.2015 р. по 05.05.2015 р. включно.
		З метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку ПАТ «КБ «Надра», запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, керуючись ч.4   ст.34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №85 від 23.047.2015 р. про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра» до 05.06.2015 р. включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Стрюкової І.О. до 05.06.2015 р. включно.
		На підставі постанови Правління НБУ від 04.06.2015 р. №356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.06.2015 р. №113 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Стрюкову І.О. строком на 1 рік з 05.06.2015 р. до 04.06.2016 р. включно.
		У зв'язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) рішення від 05.06.2015 р. № 113 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «НАДРА» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», Фонд з 12.06.2015 р. розпочав виплату коштів вкладникам даного банку (http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/97-nadra/1971-1339-fond-harantuvannya-vkladiv-fizychnyh-osib-rozpochynae-vyplaty-koshtiv-vkladnykam-pat-kb-nadra).
		Так, для отримання коштів вкладники ПАТ «КБ «НАДРА» з 12.06.2015 р. до 23.07.2015 р. включно могли звертатись до установ банку-агента Фонду АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ».
		Між тим, Фондом також у вказаному оголошенні було зауважено, що відшкодування вкладникам ПАТ «КБ «НАДРА», які з будь-яких причин не звернуться до банку-агента Фонду в період з 12.06.2015 р. до 23.07.2015 р., здійснюватимуться за результатами розгляду їх індивідуальних письмових звернень на адресу Фонду до дня внесення запису про ліквідацію банку як юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб.
		Водночас рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.04.2016 р. №616 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та делегування повноважень ліквідатора» продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» на два роки по 04.06.2018 р. включно та продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «Надра» Стрюкової І.О. строком на два роки по 04.06.2018 р. включно.
		Як встановлено судом, інформацію про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку, призначення уповноваженої особи Фонду та відшкодування коштів вкладникам ПАТ «КБ «НАДРА» опубліковано в газеті «Голос України»   12.06.2015 р. № 103 (6107), а  також на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/97-nadra/1972-1340-do-uvahy-vkladnykiv-pat-kb-nadra).
		При цьому у даному оголошенні серед іншого містилась інформація також про те, відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вимоги кредиторів приймаються протягом 30 днів з дня опублікування в газеті «Голос України» оголошення про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку.
		Як зазначає позивач в позовній заяві та не заперечено відповідачами, 10.07.2015 ОСОБА_1 звернулась до Уповноваженої особи з заявою про задоволення вимог кредитора, в якій просила: 1) прийняти та розглянути її грошові вимоги до Банку в розмірі 258 097,67 грн., які складаються з зобов'язань ПАТ КБ «Надра» по виплаті сум, пов'язаних із трудовими відносинами та з оплатою праці; 2) задовольнити вимоги шляхом включення їх до реєстру акцептованих вимог кредиторів в порядку черговості, встановленої п.2 ч.1 ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та повідомити ОСОБА_1 про таке включення у встановленому порядку. 
		Листом від 06.11.2015 №22-7-28839 Уповновалена особа повідомила позивача про те, що на підставі п. 2 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вимоги ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) не визнані в повному обсязі у зв'язку з не підтвердженням даних вимог фактичними балансовими даними, та документами, що містяться у розпорядженні Уповноваженої особи.
		Вважаючи протиправним і неправомірним не визнання (відхилення) Відповідачами в повному обсязі заявлених позивачем до ПАТ КБ «Надра» кредиторських вимог на суму 258 097,67 грн та вбачаючи наявність підстав для зобов'язання Відповідачів акцептувати (визнати) кредиторські вимоги ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Надра» на суму 258 097,67 грн, як вимоги кредитора 2 черги та внести їх до акцептованих кредиторських вимог ПАТ КБ «Надра», позивач звернулась до суду з даним позовом.
		Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
		Порядок здійснення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення ліквідації банку, передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (надалі - Закон). 
		Частиною 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону 
		У відповідності до ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. 
		Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. 
		Відповідно до ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», протягом 90 днів з дня опублікування відомостей про ліквідацію банку уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: 
		-          визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;
		-          відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 
		-          складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду. 
		Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду. 
		Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури. 
		Протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів уповноважена особа Фонду сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці. 
		Уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення запогодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. 
		Статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів. Зокрема, кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: 
		1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; 
		2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівникам і до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 
		3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону; 
		4) вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; 
		5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; 
		6) вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності); 
		7) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 
		8) вимоги за субординованим боргом. 
		Вказаний перелік черговості кредиторів є вичерпним, а Закон не передбачає більш широкого його тлумачення.
		Надаючи правову оцінку обставинам щодо наявності/відсутності у ПАТ КБ «Надра», в рамках спірних правовідносин, зобов'язань перед позивачем, які охоплюються положеннями п.2 ч.1 ст.52 Закону, суд зазначає наступне.
		За правилами ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції по справі № 761/12633/15-ц, ОСОБА_1 (до зміни прізвища - ОСОБА_1) працювала у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «Надра» на посаді радника Відділу індивідуального коучінгу Центру коучінгу та супроводження Управління розвитку персоналу Департаменту управління персоналом. 
		25 грудня 2008 року письмовим розпорядженням віце - президента банку № 549 від 25 грудня 2008 року «Про впровадження нового продукту та проведення семінарів для співробітників банку» передбачено впровадження нового продукту «Від тисячі до мільйону один крок» і проведення у зв'язку з цим з 27 по 30 грудня 2008 року семінарів по даному продукту для співробітників банку Департаментом управління персоналом та Департаментом змін та інновацій роздрібної мережі ВАТ КБ «Надра».
		Відповідно до додатку № 33 до розпорядження № 549 від 25.12.2008 року ОСОБА_1, у період з 27.12.2008р. по 30.12.2008р. направлялася для прийняття участі у семінарі в Харківському Регіональному управлінні ВАТ КБ «Надра». Встановлено, що 27 та 28 грудня 2008 року є неробочими днями - субота та неділя відповідно.
		06 січня 2009 року віце - президентом банку видано розпорядження №3 «Про впровадження нового продукту на площадках продажу», відповідно до якого у зв'язку з впровадженням нового продукту «Від тисячі до мільйону один крок» з 12 по 28 січня 2009 року встановлено обов'язок направити співробітників згідно додатку 1, а також прийняти співробітників Управління розвитку персоналу та Центру ефективності роботи ребрендових площадок продажу. 
		Відповідно до додатку № 1 до вказаного розпорядження ОСОБА_1 з 12.01.2009р. по 28.01.2009р. направлялася для прийняття участі в семінарі в Харківському Регіональному управлінні ВАТ КБ «Надра».
		Неробочими днями в цей період були 17.01.2009р. (субота), 18.01.2009р. (неділя), 24.01.2009р. (субота), 25.01.2009р. (неділя). 
		Наказом № 79-п від 13.02.2009р. ОСОБА_1 звільнено з роботи з 13.12.2009р. за власним бажанням, ст.38 КЗпП України.
		Відповідно до ст.2 Закону України «Про оплату праці», компенсація за роботу у неробочі дні є додатковою заробітною платою як робота понад установлені норми. 
		Незважаючи на вимоги чинного законодавства ПАТ КБ «Надра» не здійснило оплату роботи ОСОБА_1 у вихідні дні в подвійному розмірі; інший день відпочинку їй також не надавався; компенсацію при звільненні також не виплачено. 
		Враховуючи зазначені обставини, суди дійшли висновку про необхідність стягнення з ПАТ КБ «Надра» на користь ОСОБА_1 компенсації за роботу у вихідні дні в розмірі 1938,48 грн. 
		Згідно ст.34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку визначеному чинним законодавством. 
		Оскільки судами встановлено порушення з боку відповідача прав позивача щодо оплати компенсації за роботу у вихідні дні, суди вирішили стягнути з Банку на користь ОСОБА_1 компенсацію (індексаці.) втрати частини заробітної плати в сумі 1 087,53 грн.
		Також судами по справі №761/12633/15-ц, встановлено, що оскільки ПАТ КБ «Надра» в день звільнення позивача не проведено виплату компенсації за роботу у вихідні дні, то стягненню з Банку також підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 13 лютого 2009р. по 04 червня 2015р. в сумі 255 071,66 грн. 
		Враховуючи обставини, встановлені судами в рамках справи №761/12633/15-ц, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що сума коштів в розмірі 258 097,67 грн, зазначена позивачем в заяві про задоволення вимог кредитора, є  грошовою вимогою щодо заробітної плати, що виникла із зобов'язань банку перед працівником і до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. 
		При цьому, суд відхиляє доводи Уповноваженої особи з приводу того, що  кредиторські вимоги позивача виникли з рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 06.07.2015р. у справі № 761/12633/15-ц,  а оскільки на час подання заяви про визнання кредиторських вимог вказане рішення не набрало законної сили, то у відповідача 1 не було підстав для визнання кредиторських вимог, враховуючи наступне. 
		Так, відповідачем 1 залишено поза увагою те, що вимоги позивача виникли не з рішення суду, а з трудових відносин, трудового договору та обов'язків, встановлених для ПАТ КБ «Надра», як сторони трудового договору законодавством про працю та про оплату праці. 
		При цьому, як вже зазначалось, судами по справі №761/12633/15-ц встановлено порушення Банком трудового законодавства.
		Заявлені позивачем кредиторські вимоги виникали з трудового договору та із актів законодавства про працю, а саме із вимог, встановлених ст.ст. 47, 72, 95, 107, 117 КЗпП України, ст.30 Закону України «Про оплату праці», тобто із вимог по зобов'язанням ПАТ КБ «Надра», що випливали з трудових відносин. 
		В даному випадку, рішення Шевченківського районного суду м.Києва лише підтвердило існування грошових вимог позивача, а не було підставою їх виникнення. 
		Як зазначено в Постанові Верховного Суду України від 21.05.2014 по справі №6-43цс14 за позовом ОСОБА_8 до ПАТ КБ «Надра» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, індексу інфляції та трьох процентів річних: «З рішення суду про стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час затримки розрахунку зобов'язальні правовідносини не виникають». 
		В Постанові від 02.03.2016р. у справі № 6-2491цс15 Верховний Суд України також вказав на те, що: «З рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в статті 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.
		Згідно висновку Верховного Суду України в Постанові від 14.11.2012 року у справі № 6-139цс12, вимоги про стягнення середнього заробітку є вимогами, пов'язаними із виплатою заробітної плати. Затримка розрахунку при звільненні за своєю природою пов'язана з трудовими відносинами, є оплатою праці та відноситься до структури заробітної плати. 
		За таких обставин Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про те, що Уповноважено особою протиправно не визнано (відхилено) в повному обсязі заявлені позивачем до ПАТ КБ «Надра» кредиторські вимоги на суму 258 097,67 грн та не внесено таких вимог до реєстру акцептованих кредиторів ПАТ КБ «Надра», внаслідок чого позовній вимоги в цій частині підлягають задоволенню, в частині, що стосується Уповноваженої особи.
		Позовні вимоги в частині протиправного не визнання (відхилення) кредиторських вимог Фондом, задоволенню не підлягають, як такі, що є необґрунтованими, адже відповідно до ст.49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд не наділений повноваженнями щодо відхилення кредиторських вимог, внаслідок чого відповідач 2 не міг порушити права позивача в цій частині.
		Стосовно позовних вимог про зобов'язати Відповідача-1 та Відповідача-2 акцептувати (визнати) кредиторські вимоги ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Надра» на суму 258 097,67 грн, як вимоги кредитора 2 черги та внести їх до акцептованих кредиторських вимог ПАТ КБ «Надра», суд зазначає наступне.
		Відповідно до пункту 10 частини 1 та пункту 1 частини 5 статті 12, а також на виконання пункту 13 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавчою дирекцією  Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішенням від 05.07.2012 року №2 затверджене Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) (далі - Положення від 05.07.2012 року № 2).
		Згідно з вимогами пункту 4.20 глави 4 розділу V Положення від 05.07.2012 року №2, уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку протягом семи днів із дня розміщення інформації про початок процедури ліквідації в газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» відповідно до вимог частини другої статті 45 Закону має повернути кредиторам розрахункові документи, що не сплачені в строк з вини неплатоспроможного банку. Одночасно уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку повідомляє кредиторів про початок процедури ліквідації та про строк, протягом якого вони мають право заявити про свої вимоги до неплатоспроможного банку, а також зазначає адресу для їх надсилання.
		Відповідно до пункту 4.25 Положення від 05.07.2012 р. №2 протягом 90 днів з дня опублікування відомостей у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» відповідно до вимог частини другої статті 45 Закону уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку здійснює такі заходи: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; відхиляє вимоги в разі, якщо вони непідтверджені фактичними даними, що є в розпорядженні уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, та в разі потреби заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, установлених цим Положенням та актами Фонду.
		Згідно з пунктом 4.25 розділу 4 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 р. №2, реєстр вимог подається до Фонду на пронумерованих, прошнурованих (прошитих) аркушах та засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку і відбитком печатки банку.
		Реєстр акцептованих вимог кредиторів підлягає затвердженню виконавчою дирекцією Фонду (п. 4.26).
		До реєстру акцептованих вимог кредиторів, що подається на затвердження виконавчій дирекції Фонду, уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку додається копія оголошення про початок процедури ліквідації та про строк, протягом якого кредитори мали право заявити уповноваженій особі Фонду на ліквідацію банку про свої вимоги до банку, із зазначенням адреси для їх надсилання (п. 4.27).
		Уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за винятком погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують здійснення процедури ліквідації (п. 4.28).
		Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в процедурі ліквідації не підлягають і вважаються погашеними (п. 4.29).
		Пунктом 4.31 глави 4 розділу V Положення від 05.07.2012 року № 2 визначено, що у разі необхідності уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку вносить пропозиції щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду змін до реєстру акцептованих вимог на підставі: рішення суду, яке набрало законної сили; свідоцтва про право на спадщину за вимогами кредиторів, які визнані уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку та включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів; документів, які відповідно до законодавства України підтверджують правонаступництво юридичної особи внаслідок реорганізації, за вимогами кредиторів, яких включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів; письмової відмови кредитора від вимог; клопотання уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку про виправлення помилки, допущеної нею чи попередньою уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку під час акцептування вимог кредиторів.
		Фонд за потреби має право вимагати від уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку додаткову інформацію щодо внесення змін до реєстру вимог.
		Тобто, після затвердження виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб акцептованих вимог кредиторів, уповноважена особа має право лише вносити пропозиції щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду змін до реєстру акцептованих вимог.
		Як вбачається з матеріалів справи, кредиторські вимоги позивача не визнані та включені до акцептованого реєстру кредиторів, у зв'язку із тим, що Уповноважена особа не визнана суму в розмірі 258097,67 грн, як грошову вимогою щодо заробітної плати, що виникла із зобов'язань банку перед працівником і до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. 
		В той же час за результатом дослідження наявних у справі документів, а також вивчення повідомлених сторонами обставин, суд дійшов висновку про помилковість вказаних доводів Уповноваженої особи та, як наслідок, протиправності не визнання (відхилення) кредиторських вимог Уповноваженою особою.
		Отже, враховуючи подання позивачем заяви про визнання кредиторських вимог у порядку, встановленому ст. 45 Закону №4452, беручи до уваги протиправність відхилення кредиторських вимог позивача, суд приходить до висновку про необхідність захисту порушених прав позивача шляхом зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра Банк» Стрюкової І.О. включити вимоги позивача до ПАТ КБ «Надра» на суму 258097,67 грн, як вимоги кредитора другої черги.
		При цьому, керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України, суд вважає, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача у даній справі, доцільним є зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Стрюкову І.О. внести зміни до акцептованого реєстру кредиторів.
		Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання Фонд гарантування вкладів фізичних осіб акцептувати (визнати) вимоги позивача як кредитора та внести їх до реєстру акцептованих вимог кредиторів, то суд відмовляє у їх задоволенні, так як до повноважень виконавчої дирекції Фонду відповідно до ч. 3 ст. 49 Закону №4452 входить саме затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього.
		Разом з тим, відповідно до пункту 4.25 Положення від 05.07.2012 р. №2 складення реєстру акцептованих вимог кредиторів (тобто і вирішення питання щодо включення чи не включення кожної конкретної вимоги до згаданого реєстру) відноситься до повноважень уповноваженої особи Фонду.
		Таким чином, враховуючи наведене у сукупності, а також виходячи з наявних у справі доказів, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
		Частиною 2 ст. 9 Конституції України  встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені   Конституцією   та законами України.
		Відповідно до частини 2   ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України   в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
		Окремо слід зазначити, що згідно позиції Верховного Суду України, викладеної в постановах від 16 лютого 2016 року у справі №21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14, на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів. 
		Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. 
		Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
		Так, суд вважає за доцільне відступити від правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року у справі №21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14, з огляду на наступне.
		Висновок Верховного Суду України у зазначених постановах зводиться до того, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вищевказані спірні правовідносини, які врегульовані нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а тому спори, які виникають на стадії ліквідації банку належить розглядати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України).
		Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
		Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
		Неплатоспроможність визначена також частиною 1 вищевказаного Закону як неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.
		З наведеного слідує, що Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" регулюються відносини щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, які вирішуються в порядку ГПК України. 
		Разом з цим, згідно з ч. 3 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.
		Однак суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі вирішуються спірні правовідносини в рамках Закону №4452-VI.
		Вказаний Закон №4452-VI є спеціальним, яким в свою чергу, як вже зазначалось вище, врегульовано правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України.
		Системний аналіз вищевказаних положень, дає підстави суду дійти до висновку, що в даному випадку ліквідаційна процедура, яка застосовується при ліквідації банку в силу відмінного правового регулювання відрізняється від процедури передбаченої Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Зокрема, в силу положень ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порядок ліквідації банкрута здійснюється шляхом застосування судових процедур банкрутства.
		Тобто, необхідною умовою для застосування до спірних правовідносин в частині задоволення кредиторських вимог в силу Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є безпосередня наявність порушення справи про банкрутство в господарському суді.
		Натомість, у даному випадку, ліквідація банку, здійснюється на підставі постанови Правління Національного банку України в рамках Закону №4452-VI, яким в свою чергу не передбачено порушення справи про банкрутство в господарському суді, а тому в даному випадку застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до спірних правовідносин не підлягає.
		Крім того, суд звертає увагу, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
		При цьому, законодавство не містить визначення терміна "публічно-правовий спір". При з'ясуванні характеру спору суд враховує, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Таким чином, в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.
		Вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, слід враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. При цьому, спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
		Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
		Відтак, вирішуючи питання про визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, необхідно враховувати, що КАС України встановлює такі правила відмежування адміністративної юрисдикції від інших видів юрисдикції:
		- понятійно-функціональне, тобто визначення адміністративної справи, що наведене у п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України;
		- визначення видів публічних правовідносин (управлінські правовідносини та правовідносини, пов'язані з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень), зазначених у ч. 1 ст. 17 КАС України;
		- встановлення переліку публічно-правових спорів, що підпадають під юрисдикцію адміністративних судів (ч. 2 ст. 17 КАС України);
		- встановлення переліку публічно-правових справ, що не належать до предмета адміністративної юрисдикції (ч. 3 ст. 17 КАС України).
		З підстав, передбачених ч. 1 ст. 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
		Відповідно до ч. 1 ст. 34, ч. 8 ст. 36, ч. 1 ст. 54 Закону №4452-VI, Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
		Дія Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на банки не поширюється.
		Рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону №4452-VI, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
		Таким чином, оскільки Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові пленуму Вищого адміністративного суду України "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" від 20 травня 2013 року №8.
		Вказані висновки також кореспондуються з позицією Вищого адміністративного суду України, що викладена в інформаційному листі №992/11/14-14 від 25 липня 2014 року.
		Водночас, згідно з п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону №4452-VI, уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
		Отже, Фонд виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а уповноважена особа Фонду виконує від імені Фонду делеговані останнім повноваження щодо ліквідації банку та гарантування вкладів фізичних осіб, отже спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України.
		Окремо суд звертає увагу на те, що в деяких адміністративних справах №826/4445/16, №826/7531/16, №826/7500/16, №826/7104/16 та №826/7042/16 Окружний адміністративний суд міста Києва, керуючись правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 16 лютого 2016 року у справі №21-4846а15, відповідними ухвалами відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі, проте за результатами апеляційного оскарження Київським апеляційним адміністративним судом вказані судові рішення скасовано, а справи направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Враховуючи наведене в сукупності, а також з метою дотримання положень ст. 17 КАС України, суд приходить до висновку про наявність підстав для відступлення від правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 16 лютого 2016 року у справі №21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14 та вирішення даної справи в порядку адміністративного судочинства.
		Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		П О С Т А Н О В И В: 
		1.          Адміністративний позов задовольнити частково.
		2.          Визнати протиправним не визнання (відхилення) Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Стрюковою Іриною Олександрівною в повному обсязі заявлених ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Надра» кредиторських вимог на суму 258 097,67 грн та невнесення таких вимог до реєстру акцептованих кредиторів ПАТ КБ «Надра». 
		3.          Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра Банк» Стрюкову І.О. внести зміни до акцептованого реєстру кредиторів та включити вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) до ПАТ КБ «Надра» на суму 258097,67 (двісті п'ятдесят вісім тисяч дев'яносто сім грн. 67 копійок), як вимоги кредитора другої черги.
		4.          В решті позову відмовити.
		5.          Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 21 коп. за рахунок Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра Банк». 
		Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Суддя                                                                                                А.Б. Федорчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...