Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/11298/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші спори.
Надіслано для оприлюднення: 31.05.2017. Зареєстровано: 01.06.2017. Забезпечено надання загального доступу: 02.06.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		24.05.2017Справа №910/11298/16За позовом          публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський"
		до                      1)          товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Плеяда";
		                              2)          товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Фагор"
		за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача
		1) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
		2) Національного банку України;
		3) ОСОБА_1
		Про застосування наслідків нікчемності правочину, відновлення становища, яке існувало до порушення права,
		Суддя Лиськов М.О.
		Представники сторін:
		від позивача                    Кобець О.В.
		                                        Долич О.В.
		                                        Софіщенко В.А.
		від відповідача 1           Квашнін М.А.
		від відповідача 2          Маранди В.О.
		від третьої особи 1          Шевченко Ю.А.
		                                        Гриценко В.В.
		третя особа 3,                    ОСОБА_1
		від третьої особи-2           не з'явився
		В судовому засіданні 24.05.2017, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		У червні 2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" (далі - позивач, ПАТ "Банк Михайлівський", Банк) до товариства з обмеженою відповідальністю "ФК"Плеяда" (далі - відповідач 1 або ТОВ "ФК "Плеяда") та товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Фагор" (далі - відповідач 2 або ТОВ "ФК "Фагор") про застосування наслідків нікчемності правочину, відновлення становища, яке існувало до порушення права.
		16.06.2016 через відділ діловодства суду представник ПАТ "Банк Михайлівський" подав заяву про забезпечення позову, у задоволення якої судом відмовлено з підстав, наведених в ухвалі суду від 31.08.2016.
		Провадження у справі № 910/11298/16 порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2016, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - третя особа 1 або Фонд).
		Ухвалами Господарського суду міста Києва розгляд справи відкладався на 27.07.2016 та 31.08.2016.
		29.08.2016 через відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшли додаткові пояснення по справі.
		31.08.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення по суті спору та клопотання про витребування доказів оплати прав вимоги за договором факторингу від 20.05.2016 №1, розгляд якого відкладено судом і клопотання про витребування оригіналів документів, долучених відповідачем 1 до матеріалів справи у зв'язку із необхідністю здійснити їх огляд, що задоволено судом.
		31.08.2016 через відділ діловодства суду від Національного банку України надійшли пояснення по справі № 910/11298/16 в яких останній просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
		У судове засідання, призначене на 31.08.2016, представники позивача, відповідачів та третіх осіб 2, 3 з'явилися.
		31.08.2016 через відділ діловодства суду від третьої особи гр. ОСОБА_1 до суду надійшли письмові пояснення по справі, в яких останній підтримував заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив задовольнити клопотання.
		Крім того, 29.08.2016 через відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з розглядом Київським апеляційним адміністративним судом апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08.2016 у справі № 826/8273/16, якою: визнано протиправними дії та рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо встановлення нікчемності договору факторингу № 1905 від 19 травня 2016 та поновлення відображення обліку у балансі Банку кредитних договорів, права вимоги за якими були відступлені; скасовано наказ Уповноваженої особи Фонду № 37 від 30.05.2016 про нікчемність  договору факторингу № 1905 від 19 травня 2016 та скасовано розпорядження Уповноваженої особи фонду № 9 від 01.06.2016 про відновлення обліку кредитних договорів в бухгалтерському обліку Банку. Оскільки підставою для подання позову за яким розглядається справа № 910/11298/16 були саме вказані наказ та розпорядження заявник просив зупинити провадження у справі № 910/11298/16 до вирішення пов'язаної з нею справи № 826/8273/16.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2016  провадження у справі №           910/11298/16 зупинено.
		23.02.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про поновлення провадження у справі у зв'язку із усуненням обставин, що зумовили її зупинення.
		02.03.2017 суддя Карабань Я.А. поновила провадження у справі № 910/11298/16.
		У зв'язку із припиненням повноважень щодо здійснення правосуддя у судді Карабань Я.А. відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/11298/16.
		За результатом повторного автоматичного розподілу справу передано судді Лиськову М.О.
		17.03.2017 суддя Лиськов М.О. прийняв справу до свого провадження та призначив до розгляду на 05.04.2017.
		30.03.2017 через канцелярію суду від представника відповідача-1 надійшли документи по справі.
		04.04.2017 від представника третьої особи-1 надійшли додаткові пояснення по справі.
		04.04.2017 через канцелярію суду від представника відповідача-2 надійшли пояснення по справі.
		05.04.2017 через канцелярію суду від представника позивача надійшли документи по справі.
		05.04.2017 через канцелярію суду від представника відповідача-1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.
		05.04.2017 ухвалою суду відкладено розгляд справи на 26.04.2017.
		21.04.2017 через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог та відстрочення сплати судового збору.
		26.04.2017 ухвалою суду відмовлено в задоволенні відповідача-1 клопотання про зупинення провадження у справі та відкладено розгляд справи на 10.05.2017.
		В судовому засіданні 10.05.2017 судом розглянуто заяву про збільшення позовних вимог та відстрочення сплати судового збору.
		10.05.2017 судом прийнята заява про збільшення позовних вимог, відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, відмовлено в задоволені клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, задоволено два клопотання про витребування доказів, а також відмовлено в двох клопотаннях про витребування доказів, продовжено строк розгляду справи та відкладено судове засідання на 17.05.2017.
		В судове засідання, призначене на 17.05.2017, представники позивача, відповідача-1, третьої особи-1 з'явились та надали пояснення.
		В судове засідання, призначене на 17.05.2017, представники відповідача-2, третіх осіб 2 та 3 не з'явились, причин не явки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи, були належним чином повідомленні.
		17.05.2017 ухвалою суду відкладено розгляд справи на 24.05.2017.
		В судове засіданні 24.05.2017 з'явились третя особа 3, представники позивача, відповідача 1, відповідача 2, третьої особи 1. Представники позивача та третьої особи 1, третя особа 3 надали пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали. Представники відповідача 1 та відповідача 2 проти позову заперечували з підстав, викладених у відзиві на позов та письмових поясненнях.
		Представники третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору в судове засідання не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляли, проти задоволення позову не заперечували.
		Незважаючи на те, що представники третьої особи 2 не з'явились  у судове засідання, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва-
		ВСТАНОВИВ:
		19.05.2016 між ПАТ "Банк Михайлівський" та ТОВ "ФК "Плеяда" був укладений договір факторингу № 1905 (далі - договір факторингу № 1905), згідно з умовами якого останній зобов'язувався передати грошові кошти в розпорядження ПАТ "Банк Михайлівський", а Банк зобов'язувався відступити на користь ТОВ "ФК "Плеяда" право вимоги до третіх осіб (боржників).
		20.05.2016 між ТОВ "ФК "Плеяда" та ТОВ "ФК "Фагор" також був укладений договір факторингу № 1 (далі - договір факторингу № 1), згідно з умовами якого ТОВ "ФК "Плеяда" за плату відступило на користь ТОВ "ФК "Фагор" права вимоги, отримані ним від ПАТ "Банк Михайлівський" на підставі договору факторингу № 1905.
		23.05.2016 рішенням Правління Національного банку України № 14/БТ ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії неплатоспроможних, а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 812 розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.
		Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків регулюється Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який набув чинності 22.09.2012.
		Так, статтею 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначені повноваження уповноваженої особи Фонду.
		Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті (в редакції чинній на дату введення тимчасової адміністрації у ПАТ"Банк Михайлівський").
		На виконання своїх обов'язків, передбачених ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Уповноваженою особою, згідно наказу № 27/1 від 24.05.2016 було створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ"Банк Михайлівський".
		В ході перевірки вказаною комісією було виявлено, що між ПАТ "Банк Михайлівський" та ТОВ "ФК "Плеяда" було укладено договір факторингу № 1905 від 19.05.2016 року, відповідно до якого банком відступлене право вимоги за кредитними договорами на суму 682 297 854,87 грн. 
		Комісія за результатами перевірки встановила:
		Банком під час укладення договору № 1905 не враховано/неналежним чином врахована категорія якості активів, які здебільшого віднесені до І категорії (82,9% від загальної суми заборгованості) та сума дисконту за якими є недоцільною, та здійснено відчуження майна (майнових прав) за ціною нижчою від звичайної понад 20%, зокрема на 29,2%, що є ознакою нікчемності правочину згідно положень п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;
		здійснюючи відчуження прав вимог за кредитними договорами за зниженою ціною, банком не отримано 199 261 694,87 гривень доходу від таких операцій, а отже, банк взяв на себе зобов'язання внаслідок чого виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами частково стало неможливим, що є ознакою нікчемності правочину згідно положень п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;
		під час укладання договору та реєстрів прав вимоги до договору, банком та відповідачем 1 порушено вимоги ст. 526 ЦК та ст. 193 ГК, та фактично проведено відчуження прав вимоги банку за кредитними договорами без попередньої оцінки, і за заниженою ціною, банк фактично уклав правочин, умови якого передбачають передачу майна з метою надання окремому переваги (пільги) прямо не встановленої для нього законодавством чи внутрішніми документами банку, що є ознакою нікчемності правочину згідно положень п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;
		враховуючи те, що операції по оплаті прав вимоги банку за кредитними договорами проведено із порушеннями банківського законодавства, яке регулює такі правовідносини, що тягне за собою додаткового захисту, то виконавши платіжні доручення відповідача 1 як розрахунок за договором № 1905, банк здійснив операції з порушенням норм законодавства, які призвели до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, що є ознакою нікчемності правочину згідно положень п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		Відтак, 30.05.2016 наказом Тимчасової адміністрації ПАТ "Банк Михайлівський" № 37 було затверджено результати проведеної перевірки, викладені в акті про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності № 1 від 30.05.2016, згідно з якими встановлено нікчемність договору факторингу № 1905 від 19.05.2016, та прийнято рішення застосувати наслідки його нікчемності.
		09.06.2016 ПАТ "Банк Михайлівський" направило ТОВ "ФК "Плеяда" повідомлення про нікчемність правочинів № 05-53 від 01.06.2016, зазначило про нікчемність договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 та вимагало негайно повернути усі отримані на підставі нікчемного договору документи. Проте, ТОВ "ФК "Плеяда" вказані вимоги не виконало.
		У відповідь на лист уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" № 05-53 від 01 червня 2016 року відповідачем 1 було направлено позивачу лист за № 1-08-07/16 від 08 липня 2016 р., у якому відповідач 1 повідомив про те, що не погоджується з визнанням договорів нікчемними та вважає їх належно укладеними та виконаними відповідно до вимог діючого законодавства України, оскільки законні підстави на визнання договорів нікчемними відсутні.
		У зв'язку з цим, вважаючи, що договір факторингу № 1905 є нікчемним в силу п. 2, 3, 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", позивач звернувся до суду, просив застосувати наслідки нікчемності правочину, а саме:
		- зобов'язати ТОВ "ФК "Плеяда" передати ПАТ "Банк Михайлівський" документи, що були отримані ТОВ "ФК "Плеяда" від ПАТ "Банк Михайлівський" згідно договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 та актів прийому-передачі № 1 і № 2 від 20.05.2016 до нього;
		- визнати відсутніми у ТОВ "ФК "Плеяда" будь-які майнові права (права вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу № 1905 від 19.05.2016, реєстрах прав вимог № 1 від 19.05.2016 та № 2 від 20.05.2016 до нього та актах прийому-передачі № 1 і № 2 від 20.05.2016 до вказаного договору факторингу;
		- визнати недійсним договір факторингу № 1 від 20.05.2016, укладений між ТОВ "ФК "Плеяда" та ТОВ "ФК "Фагор";
		- зобов'язати ТОВ "ФК "Фагор" передати ПАТ "Банк Михайлівський" документи, що були отримані ТОВ "ФК "Плеяда" від ПАТ "Банк Михайлівський" згідно договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 та актів прийому-передачі № 1 і № 2 від 20.05.2016 до нього;
		- визнати відсутніми у ТОВ "ФК "Фагор" будь-які майнові права (права вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу № 1905 від 19.05.2016, реєстрах прав вимог № 1 від 19.05.2016 та № 2 від 20.05.2016 до нього та актах прийому-передачі № 1 і № 2 від 20.05.2016 до вказаного договору факторингу, а також договорі факторингу № 1 від 20.05.2016 та додатках до нього.
		Пізніше в обґрунтування позовних вимог позивач додатково посилався на те, що 12 жовтня 2016 року уповноваженою особою Фонду прийнято наказ № 108, яким затверджено результати проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, яким затверджено результати такої та встановлено нікчемність договору №1905 у відповідності до положень п.п. 1, 2, 3, 7, 8, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
		Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.
		23.05.2016 р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 812 "Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ "Банк Михайлівський", згідно з яким з 23.05.2016 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Банк Михайлівський". Тимчасову адміністрацію в ПАТ "Банк Михайлівський" запроваджено строком на 1 місяць з 23.05.2016 р. до 22.06.2016 р. включно.
		Відповідно до ч.ч.2-4 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній станом на момент прийняття рішення про введення тимчасової адміністрації банку) протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
		Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
		1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
		2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
		3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
		4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
		5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";
		6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
		7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
		8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;
		9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
		Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.
		Фонд:
		1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;
		2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;
		3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
		У наказі № 37 від 30.05.2016 р. та повідомленні № 05-53 від 01.06.2016 про нікчемність договору факторингу № 1905, направленому уповноваженою особою ФГВФО на тимчасову адміністрацію в банку позивача на адресу ТОВ "ФК "Плеяда", банк послався на пункти 2, 3, 7, 9 частини 3 ст. 38 вказаного Закону.
		В той же час, в додаткових письмових поясненнях позивач також зазначає, що спірний договір також є нікчемним з підстав, передбачених пунктами 1 та 8 частини 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що виявлено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» та встановлено наказом № 108 від 12 жовтня 2016 року.
		Вказані пояснення позивача відхиляються судом виходячи з наступного.
		Згідно з ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
		Частиною 1 ст. 216 ЦК України  визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
		Підпунктом 2.5.2 п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 р. визначено, що за змістом частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України    нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.
		Спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.
		Враховуючи положення ст.ст. 207, 215 Цивільного кодексу України, господарський суд зазначає, що нікчемний правочин є таким, якщо його недійсність встановлена законом, і останній є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду.
		За приписами статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
		Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків. (п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 р.).
		Відповідно до рішення Національного банку України № 14/БТ від 23 травня 2016 р. ПАТ «Банк Михайлівський» віднесений до категорії неплатоспроможних не у зв'язку із укладенням договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 року. Укладення договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 р. не призвело до виникнення у банку грошових зобов'язань, тобто банк не набув статусу боржника внаслідок укладення вказаного договору. За таких обставин, відсутня підстава нікчемності договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 р. за п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб».
		Відповідність ціни договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 року рівню звичайних цін підтверджується звітом про незалежну оцінку ринкової вартості майнових прав за кредитними договорами, що укладені з фізичними особами, від 18.05.2016 року, зробленого суб'єктом оціночної діяльності ПП «Дельта-Консалтінг». Позивачем не надані документальні підтвердження, що ціна договору факторингу № 1905 на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості ціни на права вимоги за беззаставники кредитними договорами з фізичними особами, за яку зазвичай здійснюється відчуження таких прав вимоги. Тому не вбачається підстав вважати нікчемним договір факторингу № 1905 від 19.05.2016 р. на підставі п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб».
		Необґрунтованими також є посилання на п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб» як на підставу нікчемності договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 року, оскільки за цим договором ТОВ «ФК «Плеяда» набуло статусу боржника, а не кредитора і жодних переваг (пільг) воно від позивача не отримало у зв'язку із укладенням договору. Також у ході судового розгляду позивачем не надані документальні підтвердження отримання відповідачем 1 таких переваг (пільг).
		Із виписок по рахунку ТОВ «ФК «Плеяда» вбачається, що здійснена ним оплата на користь позивача здійснювалась за наявності достатньої кількості коштів на рахунку. Протилежні документальні підтвердження відсутні у документах про нікчемність правочину та не були надані до суду. Таким чином, при виконанні переказу коштів з рахунку відповідача 1 на рахунок позивача не було порушено банківське законодавство. За таких обставин спростовується наявність підстави нікчемності договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 згідно п. 9 ч. З ст. 38 Закону «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб»
		Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2016  провадження у справі № 910/11298/16 було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/8273/16, щодо: визнання протиправними дій та рішень Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо встановлення нікчемності договору факторингу № 1905 від 19 травня 2016 року та поновлення відображення обліку у балансі Банку кредитних договорів, права вимоги за якими були відступлені; скасування наказу Уповноваженої особи Фонду № 37 від 30.05.2016 року про нікчемність  договору факторингу № 1905 від 19 травня 2016 року та скасування розпорядження Уповноваженої особи фонду № 9 від 01.06.2016 року про відновлення обліку кредитних договорів в бухгалтерському обліку Банку, які були підставою для подання позову за яким розглядається справа № 910/11298/16.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2017  провадження у справі № 910/11298/16 поновлено у зв'язку із набранням законної сили судовим рішенням у адміністративній справі № 826/8273/16. Судовим рішенням у зазначеній справі визнано протиправними дії та рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо встановлення нікчемності договору факторингу № 1905 від 19 травня 2016 та поновлення відображення обліку у балансі Банку кредитних договорів, права вимоги за якими були відступлені; скасовано наказ Уповноваженої особи Фонду № 37 від 30.0.5.2016 про нікчемність   договору факторингу № 1905 від 19 травня 2016 року та скасовано розпорядження Уповноваженої особи фонду № 9 від 01.06.2016 про відновлення обліку кредитних договорів в бухгалтерському обліку Банку. 
		За таких обставин відсутні підстави нікчемності договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 року згідно пунктів 2, 3, 7, 9 частини 3 статті 38 "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
		Надаючи оцінку доводам позивача, суд зазначає, що підстава нікчемності правочину, зазначена в п.1 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не має місця у даному випадку. Відповідно до п. 2.1 договору №1905, у порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, ТОВ "ФК "Плеяда" зобов'язалося передавати грошові кошти у розпорядження банку за плату, а банк зобов'язався відступати ТОВ "ФК "Плеяда" права вимоги.
		Також у пп. 3.1.1 п. 3.1 договору №1905 передбачено, що сума фінансування, належна до сплати банку, встановлюється у кожному реєстрі прав вимоги. Відповідні суми фінансування передбачені у п. 2 реєстру №1 та №2 до договору №1905. Із п. 5.2 договору №1905 вбачається, що ТОВ "ФК "Плеяда" зобов'язалося сплачувати банку суми фінансування.
		Відповідні суми фінансування сплачені ТОВ "ФК "Плеяда" банку, що підтверджується випискою по банківському рахунку відповідача 1, а тому суд приходить до висновку про те, що ТОВ "ФК "Плеяда" належно виконало свої зобов'язання за договором №1905, у тому числі в частині оплати ціни такого договору. Відповідно, права вимоги за договором №1905 не були отримані ТОВ "ФК "Плеяда" безоплатно.
		Також суд вважає безпідставними посилання позивача на п. 8 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", як підставу нікчемності договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 року, виходячи з наступного.
		Стаття 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачає, Національний банк України при здійсненні банківського нагляду має право визначати пов'язаними з банком особами фізичних та юридичних осіб, зазначених у п.п. 1 - 9 ч. 1 цієї статті, за наявності ознак, визначених у нормативно-правових актах Національного банку України, з урахуванням характеру взаємовідносин, операцій та наявності інших зв'язків із банком. Про таке рішення Національний банк України не пізніше наступного робочого дня повідомляє відповідний банк. У такому разі особа вважається пов'язаною з банком, якщо банк протягом 15 робочих днів із дня отримання повідомлення Національного банку України про визначення особи пов'язаною з банком не доведе протилежного.
		Відповідно до п. 1 глави 1 розділу І Положення про визначення пов'язаних із банком осіб, затвердженого постановою Правління Національного банку №315 від 12 травня 2015 року, банк визначає перелік пов'язаних із банком осіб, який затверджується правлінням банку, відповідно до вимог ст. 52 Закону та з урахуванням цього Положення.
		Таким чином, законодавство передбачає, що особа визначається пов'язаною із банком за рішенням правління відповідного банку або за рішенням Національного банку України.
		При цьому, із матеріалів справи не вбачається, що правлінням ПАТ «Банк Михайлівський» або Національним банком приймалось рішення про віднесення ТОВ "ФК "Плеяда" до пов'язаних із банком осіб.
		Крім того, частина 2 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлює, що саме протягом дії тимчасової адміністрації уповноваженою особою Фонду має бути здійснена перевірка правочинів на предмет нікчемності. Наказ № 108 від 12.10.2016, як доказ нікчемності договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 року, не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки він прийнятий у період процедури ліквідації банку, що розпочалась з 13.07.2016 відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12 липня 2016 р. №124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12 липня 2016 р. №1213.
		Позивач не зазначає інших підстав нікчемності договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 року, окрім наведених у п. 1, 2, 3, 7, 8, 9 ч. у ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
		В частині позовних вимог щодо визнання недійсним договору факторингу № 1 від 20.05.2016 року, укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2, за яким відповідач 1 відступив за плату відповідачу 2 права вимоги набуті на підставі договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 року, та застосування наслідків недійсності зазначеного договору, суд зазначає наступне.
		Єдиною підставою недійсності зазначеного договору № 1 від 20.05.2016 року позивач зазначає його укладення на підставі нікчемного договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 року.
		Пленумом Верховного суду України у постанові «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 роз'яснено, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. 
		Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.
		У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК. 
		Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.
		Аналогічні правові позиції наведені у пункті 2.15 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» № 11 від 29.05.2013 року та у постановах Верховного суду України по справі № 640/10207/15-ц від 18.01.2017 року та по справі № 6-2407цс15 від 17.02.2016 року.
		У відповідності до статті 330 ЦК якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
		У статті 388 ЦК передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
		Відповідно до пункту 2.1 договору факторингу № 1 від 20.05.2016 року відповідач 1 зобов'язався відступати відповідачу 2 права вимоги за кредитними договорами, а відповідач 2 зобов'язався передати (сплатити) відповідачу 1 суму фінансування. 
		Тож договір факторингу № 1 від 20.05.2016 року є відплатним та права вимоги за кредитними договорами можуть бути витребувані у відповідача 2 лише з підстав, визначених ч. 1 ст. 388 ЦК.
		Позивачем не наводяться підстави, передбачені ст. 388 ЦК, та не надаються їх документальні підтвердження для витребування у відповідача 2 прав вимоги, що були набуті відповідачем 2 за договором факторингу № 1 від 20.05.2016 року, та не заявляється до нього віндикаційний позов.
		Матеріалами справи не підтверджується, що відповідач 1 не мав права відчужувати права вимоги за кредитними договорами, про що відповідач 2 знав чи міг знати, а також що права вимоги за кредитними договорами були загублені позивачем, чи були викрадені у позивача, або вибули із володіння позивача не з його волі іншим шляхом. Як вбачається із матеріалів справи, права вимоги за кредитними договорами відступлені за договором факторингу № 1905 відповідачу 1, який є фінансовою установою, яка має право на здійснення факторингу, договір факторингу № 1905 укладений згідно рішення загальних зборів акціонерів ПАТ «Банк Михайлівський». Отже, відчужені позивачем права вимоги не були загублені позивачем, не були викрадені у позивача та не вибули із володіння позивача не з його волі.
		За таких обставин, відсутні правові підстави для витребування у відповідача 2 прав вимоги за кредитними договорами, що були ним набуті на підставі договору факторингу № 1 від 20.05.2016 року. З урахуванням частини п'ятої статті 12 ЦК відповідача 2 слід вважати добросовісним набувачем прав вимоги за кредитними договорами, що були ним набуті згідно договору факторингу № 1 від 20.05.2016 року.
		Крім того, судовим рішенням у цивільній справі № 707/2486/16-ц, яке набрало законної сили, встановлено, що відповідач 2 є добросовісним власником набутих прав вимог за договором факторингу № 1 від 20.05.2016 року.
		Враховуючи наведене, відсутні підстави для визнання недійсним договору факторингу № 1 від 20.05.2016 року та зобов'язання відповідача 2 передати позивачу документи, що були отримані відповідачем 2 від відповідача 1.
		Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
		Згідно зі ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
		Відповідно до ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до ст. 514, ч.1 ст. 517 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом; первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
		Спірні договори факторингу № 1905 від 19.05.2016 року та № 1 від 20.05.2016 року відповідають вимогам статей 512-519 Цивільного кодексу України.
		Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015 № 6-301цс15).
		Таким чином, з урахуванням ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони були вільними в укладенні договорів, виборі контрагента та визначенні умов договорів з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Враховуючи викладене, доводи позивача щодо нікчемності договору факторингу № 1905  від 19.05.2016 року, укладеного між ПАТ "Банк Михайлівський" та ТОВ "ФК "Плеяда", та недійсності договору факторингу № 1 від 20.05.2016 року, укладеного між ТОВ "ФК "Плеяда" та ТОВ "ФК "Фагор" є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
		За умовами ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
		Враховуючи викладене, обставини нікчемності договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 року, укладеного між ПАТ "Банк Михайлівський" та ТОВ "ФК "Плеяда", недійсності договору факторингу № 1 від 20.05.2016 року, укладеного між ТОВ "ФК "Плеяда" та ТОВ "ФК "Фагор", недобросовісності набуття ТОВ "ФК "Фагор" від  ТОВ "ФК "Плеяда" прав вимоги за договором факторингу № 1 від 20.05.2016 року, судом не встановлено, а позивачем не доведено належними та допустимими доказами на підтвердження наявності обставин, з якими закон пов'язує нікчемність (недійсність) правочинів та недобросовісність набуття відповідачем 2 прав вимоги, оскільки при укладенні зазначених договорів було дотримано всіх вимог, встановлених чинним законодавством України та жодна з підстав нікчемності правочину і витребування у відповідачів прав вимоги не настала, а також позивачем не надано належних та допустимих доказів, в аспекті ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.
		Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
		Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. 
		Повне рішення складено 31.05.2017
		 
		Суддя                                                                                                    Лиськов М.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...