Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/5389/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 31.05.2017. Зареєстровано: 01.06.2017. Забезпечено надання загального доступу: 01.06.2017.
Дата набрання законної сили: 30.05.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 травня 2017 року Справа № 910/5389/16 
		Вищий господарський суд України у складі: суддя Львов Б.Ю. - головуючий, судді Палій В.В. і Селіваненко В.П.,
		розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія інноваційні технології", м. Київ,
		на рішення господарського суду міста Києва від 17.08.2016
		та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017
		зі справи № 910/5389/16
		за позовом  Державного концерну "Укроборонпром" (далі -Концерн), м. Київ, 
		до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія інноваційні технології" (далі - Компанія), 
		    казенного підприємства "Науково-виробничий комплекс "Іскра" (далі - Підприємство), м. Запоріжжя, 
		про визнання недійсним договору,
		за участю представників сторін:
		Концерну - Калініченка Б.І., Перегонцева І.А., Шевченка Б.В.,
		Компанії - Абліцової Ю.М., Бутніка-Сіверського О.Б., Літовського Д.Е.,
		Підприємства - Маєвського О.М.,
		з оголошенням перерви в судовому засіданні з 16 по 30 травня 2017 року,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Концерн звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним договору про надання права на використання об'єктів права інтелектуальної власності від 15.02.2015 № 01-і/рпн/17/59-юр (далі - Договір).
		Рішенням господарського суду міста Києва від 17.08.2016 (суддя Прокопенко Л.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 (колегія суддів у складі: Верховець А.А. - головуючий суддя, судді Тищенко А.І., Гаврилюк О.М.), позов задоволено.
		Прийняті зі справи судові рішення з посиланням, зокрема, на приписи статей 92, 202, 203, 205, 207, 215, 237, 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 22, 193 Господарського кодексу України, підпунктів 14.1.185, 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України та статей 2, 4, 7 Закону України від 16.06.2011 № 3531-VI "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" (далі - Закон       № 3531) мотивовано укладенням Підприємством Договору без належного обсягу цивільної дієздатності.
		У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Компанія просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в позові. 
		Концерн і Товариство, кожний окремо, подали відзиви (заперечення) на касаційну скаргу, в яких зазначили про безпідставність її доводів та просили рішення місцевого і постанову апеляційного господарських судів зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.  
		Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
		Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши присутніх представників Концерну, Компанії та Підприємства, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
		Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:
		- 12.02.2015 Компанією (ліцензіар) та Підприємством (ліцензіат) підписано Договір, за умовами якого ліцензіар надає ліцензіату на строк дії Договору виключну ліцензію використання сукупності винаходів та сукупності ноу-хау на умовах Договору на території Підприємства. При цьому  ліцензіату надається право виготовлення із застосуванням об'єктів інтелектуальної власності (далі - ОІВ), застосування, пропонування для продажу, продаж та інше введення в цивільний оборот продукту по ліцензії  або зберігання продукту по ліцензії в зазначених вище цілях на території Підприємства. Ліцензіат за отримання та використання цього права сплачує ліцензіару винагороду;
		- згідно з додатком до статуту Концерну, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 № 993, до складу підприємств-учасників Концерну включено і Підприємство;
		- відповідно до пункту 15 статуту Концерну учасники Концерну зобов'язані дотримуватись вимог цього статуту та виконувати рішення органів управління Концерну, прийняті відповідно до його компетенції, визначеної цим Статутом;
		-  пунктом 32 статуту Концерну, органами управління Концерном є наглядова рада, рада директорів, генеральний директор;
		- згідно з підпунктами 26, 27 пункту 51 статуту Концерну Генеральний директор Концерну здійснює контроль за діяльністю учасників Концерну; видає накази і розпорядження з питань діяльності Концерну; 
		- відповідно до пунктів 3.11 та 3.12 Положення про кваліфікацію постачальників товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг у Державному концерні "Укроборонпром" і підприємствах-учасниках Концерну", затвердженого наказом Концерну від 25.02.2013 № 61 "Про затвердження Порядку попередньої кваліфікації постачальника матеріально-технічних ресурсів, робіт та послуг у Державному концерні "Укроборонпром" та підприємствах-учасниках Концерну" (зі змінами, внесеними наказом Концерну від 10.12.2014 № 306; далі - Положення), товарно-матеріальні цінності, зокрема, основна сировина, допоміжні матеріали, устаткування й запасні частини, що закуповуються підприємством чи Концерном для ведення господарської діяльності, а також роботи та послуги; послуги - будь-який предмет закупівлі (крім товарів і робіт), включаючи транспортні послуги, освоєння технологій, наукові дослідження, науково-дослідні або дослідно-конструкторські розробки, медичне та побутове обслуговування, лізинг, найм (оренду), а також фінансові та консультаційні послуги, поточний ремонт;
		- згідно з пунктом 2.2 Положення воно обов'язкове для виконання посадовими особами (працівниками) Концерну та його підприємствами-учасниками;
		- пунктом 1.4 Положення встановлено, що договори можуть бути укладені виключно з постачальниками, які мають чинний статус "кваліфікований" за результатами виконання процедур і норм цього положення;
		- відповідно до Ліцензійного договору про надання права на використання об'єктів права інтелектуальної власності від 02.02.2012 № 01-і/рпн (далі - Ліцензійний договір) Підприємство прийняло від Компанії право на використання сукупності винаходів та сукупності ноу-хау, що підтверджується актом приймання-передачі 1 від 02.02.2012;
		- Ліцензійний договір припинив свою дію відповідно до укладеної відповідачами Додаткової угоди від 01.10.2012 з моменту її підписання;
		- з 2012 по 2014 рік за згодою сторін ОІВ використовувалась зі слів відповідачів безкоштовно на позадоговірних засадах;
		- Підприємство було обізнано щодо згаданого наказу від 25.02.2013        № 61;
		- Підприємство при укладанні Договору проігнорувало наказ від 25.02.2013 № 61 та порушило приписи Положення щодо кваліфікації контрагента;
		- Концерн заборонив Підприємству сплачувати на користь Компанії кошти за Договором. 
		Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Згідно з частиною другою статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
		Статтею 4 Закону № 3531 встановлено, що  Концерн є уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі; до складу Концерну входять державні підприємства оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенні підприємства (далі - учасники Концерну), на основі фінансової залежності від одного або групи учасників Концерну, який виконує функції із забезпечення науково-технічного і виробничого розвитку, а також провадить інвестиційну, фінансову, зовнішньоекономічну та інші види діяльності; учасники Концерну не перебувають в управлінні органів виконавчої влади; Концерн діє на підставі цього Закону та Статуту, який затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Наглядової ради Концерну. 
		З огляду на наведене місцевий та апеляційний господарські суди з дотриманням приписів зазначених ними норм матеріального права, на підставі ретельної оцінки поданих сторонами доказів, дослідивши фактичні обставини, пов'язані з укладенням Договору, встановивши, що Підприємством в порушення названого Положення щодо кваліфікації, яке недійсним у встановленому порядку не визнано і є обов'язковим для Підприємства, укладено Договір з Компанією, яка не має статусу "кваліфікованого" постачальника, та з огляду на наявну заборону Концерну сплачувати Підприємству на користь Компанії кошти за Договором, дійшли обґрунтованих висновків щодо відсутності у Підприємства необхідного обсягу цивільної дієздатності на укладення Договору, правомірно задовольнивши позовні вимоги Концерну.
		Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції. 
		Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні. 
		Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Рішення господарського суду міста Києва від 17.08.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 зі справи                  № 910/5389/16 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія інноваційні технології" - без задоволення. 
		 
		 
		Суддя                                                                                                Б.Львов
		 
		Суддя                                                                                                 В.Палій
		 
		Суддя                                                                                                 В.Селіваненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...