Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/6428/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи, а також реалізації статусу депутата представницького органу влади, організації діяльності цих органів, зокрема зі спорів щодо:; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.
Надіслано для оприлюднення: 01.06.2017. Зареєстровано: 01.06.2017. Забезпечено надання загального доступу: 06.06.2017.
Дата набрання законної сили: 25.10.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		 22 травня 2017 року          письмове провадження           № 826/6428/15
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., суддів: Кузьменка В.А., Огурцова О.П. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
		за позовом          ОСОБА_1 
		до          Міністерства юстиції України,
		          Міністра юстиції України Петренка Павла Дмитровича
		третя особа          Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг 
		про          визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії,
		О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:
		ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач-1) та Міністра юстиції України Петренка Павла Дмитровича (далі по тексту - відповідач-2), за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг про визнання протиправними дії відповідача - 1 по реєстрації постанови НКРЕ від 26.02.2015р. №220 «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню»; визнання протиправними дії відповідача - 2 по реєстрації постанови НКРЕ від 26.02.2015р. №220 «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню» та скасування державної реєстрації постанови НКРЕ від 26.02.2015р. №220 «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню». 
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при здійсненні державної реєстрації постанови НКРЕ від 26.02.2015р. №220 не було дотримано вимог п. 6 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.1992р. №731, оскільки третя особа не є ні центральним органом виконавчої влади ні міністерством, то відповідач не мав повноважень проводити таку державну реєстрацію. 
		В судовому засідання позивач підтримав позовні вимоги. 
		Представник відповідача-1 та представник третьої особи проти задоволення позовних вимог заперечили.
		На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, суд прийшов до переконання про можливість розгляду справи в письмовому провадженні.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив. 
		02 березня 2015 року Міністерством юстиції України зареєстровано постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 26.02.2015р. №220 «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню».
		Не погоджуючись з такими діями відповідачів позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
		Вирішуючи даний адміністративний спір суд виходить з наступного.
		Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до частини третьої статті 117 Конституції України нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, установленому законом.
		Указом Президента України від 03.10.1992 № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» (із змінами і доповненнями) державну реєстрацію нормативно-правових актів покладено на Міністерство юстиції України та його територіальні органи.
		Принципи, окреслені Конституцією та Указом Президента, знайшли розвиток і відображення в рішеннях Кабінету Міністрів України та наказах Міністерства юстиції України.
		Згідно із п. 6 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 N 731 (із змінами і доповненнями) та відповідно до п. 2 Указу Президента України від 03.10.1992 № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» (із змінами і доповненнями), державну реєстрацію здійснюють:
		-          нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю - Міністерство юстиції України;
		-           нормативно-правових актів міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим - Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим; 
		-          нормативно-правових актів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів, а також місцевих органів господарського управління та контролю - обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції; 
		-          нормативно-правових актів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів - районні, районні у містах Києві та Севастополі управління юстиції. 
		Відповідно до п. 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011р. №395/2011 Мінюст відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також інших органів, акти яких відповідно до законодавства підлягають державній реєстрації.
		Таким чином, функції щодо державної реєстрації постанови НКРЕ від 26.02.2015р. №220 «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню» покладено на Міністерство юстиції України.
		Відповідно до п. 9 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 N 731 разом з нормативно-правовим актом до органу державної реєстрації подаються: 
		а) обґрунтування підстав для видання нормативно-правового акта чи окремих його норм; 
		б) відомості про чинні акти з цього питання, інформація про строки приведення їх у відповідність з нормативно-правовим актом, поданим на державну реєстрацію, а також про акти, що втрачають чинність у зв'язку з прийняттям цього акта; 
		б-1) копія нормативно-правового акта, до якого вносяться зміни або який визнається таким, що втратив чинність, у контрольному стані та порівняльна таблиця; 
		в) відомості про офіційне погодження акта із заінтересованими органами незалежно від того, чи є таке погодження обов'язковим згідно з законодавством. 
		У разі коли на державну реєстрацію міністерства та інші центральні органи виконавчої влади подають нормативно-правовий акт з питань, що стосуються соціально-трудової сфери, вони також повідомляють про позицію уповноваженого представника від всеукраїнських профспілок, їх об'єднань та уповноваженого представника від всеукраїнських об'єднань організацій роботодавців щодо цього акта та про проведену роботу з врахування їх зауважень і пропозицій. При цьому необхідність врахування зазначених зауважень і пропозицій визначають міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, які приймають цей акт; 
		г) оригінал та дві копії рішення Держпідприємництва про погодження проекту регуляторного акта;
		ґ) довідку щодо відповідності нормативно-правового акта aquis communautaire за формою, визначеною в додатку 1 до Регламенту Кабінету Міністрів України, що затверджений  постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 р. N 950 
		д) висновок Мін'юсту, головних територіальних управлінь юстиції Мін'юсту в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах Києві та Севастополі, міськрайонних (у разі утворення) управлінь юстиції щодо відповідності нормативно-правового акта положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини; 
		е) висновок про проведення антидискримінаційної експертизи.
		З матеріалів справи вбачається, що при проведенні правової експертизи постанови від 26.02.2015р. №220, отримано висновок Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини щодо відповідності положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, висновок щодо проведення антидискримінаційної експертизи.
		З огляду на викладене, державну реєстрацію постанови від 26.02.2015р. № 220 проведено уповноваженою особою з дотриманням вимог чинного законодавства України.
		Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії Міністра юстиції України по реєстрації постанови НКРЕ від 26.02.2015р. №220 «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню», суд зазначає, що Міністр юстиції України не здійснює особисто державну реєстрацію нормативно-правових актів, її здійснює безпосередньо Міністерство юстиції України, тому вимоги в цій частині є безпідставними.
		Щодо позовних вимог про скасування державної реєстрації постанови НКРЕ від 26.02.2015р. №220 «Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню», суд зазначає наступне.
		Наказом Міністерства юстиції України № 32/5 від 31.07.2000р. затверджено "Порядок скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру" (далі - Порядок).
		У пункті 2 вказаного Порядку зазначено, що вказаний Порядок визначає процедуру скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади (далі - скасування рішення про державну реєстрацію), дату виключення з державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади (далі - державний реєстр) нормативно-правового акта, рішення про державну реєстрацію якого скасовано, опублікування рішення про скасування державної реєстрації, оскарження скасування рішення про державну реєстрацію.
		Відповідно до пункту 3 цього ж Порядку, скасування рішення про державну реєстрацію застосовується до нормативно-правових актів, які пройшли державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України або його територіальних органах, а також зареєстрованих нормативно-правових актів, визнаних судом незаконними або такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили, та нечинними.
		Пунктом 4 Порядку передбачено, що підставами для скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта є: виявлення обставин, що не були відомі органу державної реєстрації під час реєстрації нормативно-правового акта; набрання законної сили судовим рішенням про визнання нормативно-правового акта незаконним чи таким, що не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили повністю або в окремій його частині; одержання повідомлення від спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань реалізації державної регуляторної політики про виявлення будь-якої обставини, визначеної у частині першій статті 25 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", або про припинення дії регуляторного нормативно-правового акта або окремих його положень відповідно до статті 28 цього Закону; одержання висновку Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Міністерства юстиції України, головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах Києві та Севастополі, міжрайонних/міськрайонних (у разі утворення) управлінь юстиції про невідповідність нормативно-правового акта Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї та практиці Європейського суду з прав людини; виявлення порушень або недотримання вимоги пункту 16 Положення органом, що видав нормативно-правовий акт; інші обставини, що виникли після державної реєстрації нормативно-правового акта.
		Відповідно до ч.ч. 1, 3 пункту 5 Порядку, скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта здійснює орган державної реєстрації, який здійснив державну реєстрацію цього акта. Скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта здійснюється незалежно від часу його державної реєстрації.
		У відповідності до положень п. 6 Порядку перегляд зареєстрованого нормативно-правового акта з метою скасування рішення про його державну реєстрацію здійснюється органом державної реєстрації у разі надходження пропозицій від органів виконавчої влади, інших юридичних осіб, громадян та з власної ініціативи.
		При надходженні пропозицій орган державної реєстрації їх аналізує, здійснює перегляд нормативно-правового акта, щодо якого надійшла пропозиція, на відповідність чинному законодавству станом на дату перегляду та приймає відповідне рішення залежно від результатів перегляду.
		Отже, наведеним чинним законодавством України передбачена відповідна процедура скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади.
		З матеріалів справи вбачається, що пропозицій від ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України щодо перегляду зареєстрованого нормативно-правового акта з метою скасування рішення про його державну реєстрацію не надходило, що не заперечується і самим позивачем.
		Отже, на підставі вищевикладеного в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 має бути відмовлено повністю. 
		Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
		Керуючись статтями   7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, - 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю. 
		 
		Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
		 
		Головуючий Суддя                                                                      Р.О. Арсірій
		 
		Судді                                                                                           В.А. Кузьменко 
		                                                                                           О.П. Огурцов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...