Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 809/61/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; праці, зайнятості населення (крім зайнятості інвалідів); реалізації публічної житлової політики, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 01.06.2017. Зареєстровано: 01.06.2017. Забезпечено надання загального доступу: 06.06.2017.
Дата набрання законної сили: 29.05.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 травня 2017 рокуЛьвів№ 876/5266/17
		Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: 
		 
		        головуючого-судді                                 Сапіги В.П., 
		        суддів:                                                      Кухтея Р.В., Обрізка І.М.,
		 
		за участі секретаря судових засідань             ОСОБА_1,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Свято Трипілля" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом аграрного товариства з обмеженою відповідальністю "Свято Трипілля" до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови №09-09-105/238 від 06.10.2016,
		 
		                                                   В С Т А Н О В И В :
		 
		Аграрне товариство з обмеженою відповідальністю "Свято Трипілля"  звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області (далі-відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови №09-09-105/238 від 06.10.2016 року.
		Постановою від 22.03.2017 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд відмовлено в задоволенні позовних вимог. 
		Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Свято Трипілля"  подало апеляційну скаргу оскільки вважає, що суд першої інстанції неналежно дослідив докази, допустив порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
		В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на ті обставини, що згідно цивільно-правової угоди ОСОБА_2 виконувала підрядні роботи пов'язані з контролем за прибиранням полів. Надання нею послуг підтверджується актами прийому-здачі виконаних робіт, на підставі яких здійснювалась оплата виконаної роботи з відрахуванням та сплатою відповідних податків та зборів. Тому, на думку позивача жодних порушень не було допущено.
		За таких обставин позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.
		Суд першої інстанції встановив та це підтверджується матеріалами справи, що управлінням Держпраці в Івано-Франківській області в період з 13.09.2016р. по 16.09.2016р. проведено позапланову перевірку аграрного товариства з обмеженою відповідальністю "Свято Трипілля" на предмет додержання законодавства про працю та загальнообовязкове державне соціальне страхування.
		Перевіркою серед іншого встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог частини 1 та 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, в результаті чого встановлено, що в аграрного товариства з обмеженою відповідальністю "Свято Трипілля" у 2016 році трудові відносини з 1 працівником належним чином не оформлені. За результатами позапланової перевірки складено Акт за № 09-01-052/459 від 13.09.2016 року.
		На підставі Акта № 09-01-052/459 відповідач прийняв оскаржувану постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 06.10.2016 року за № 09-01-105/238, якою на Аграрне товариство накладено штраф у розмірі 43500 грн згідно абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України.
		Актом перевірки встановлено, що позивачем укладено договори з ОСОБА_2 (Макарук) про виконання робіт (надання послуг), зокрема, цивільно-правовий договір № 35 від 14.07.2016 р., на виконання робіт (надання послуг), а саме: ручні роботи в рослинництві по IV розряду, терміном дії з 14.07.2016 року по 31.07.2016 р.
		Також, вказаний договорі було переукладено 01.08.2016 р. - Договір № 38 терміном дії з 01.08.2016 року по 31.08.2016 р. та 01.09.2016 р. - Договір № 41 терміном дії з 01.09.2016 року по 31.09.2016 р.
		Щодо виду робіт здійснюваних за договорами , то відповідно до пояснень представника позивача та свідка ОСОБА_2, така полягала у контролі за прибиранням полів.
		Щодо вартості робіт у договорах зазначено, що одиниця виміру - години, ціна за одиницю 14,29 грн. Загальна сума договорів складається із вартості виконаних завдань, що оформлені актами приймання. Між вказаним працівником та позивачем, регулярно, підписувалися акти приймання  здачі виконаних робіт (надання послуг) за цивільно-правовими угодами.
		Таким чином, у відповідності до актів приймання  здачі виконаних робіт (надання послуг) за цивільно-правовими угодами, предметом вказаних договорів є процес праці, а не її кінцевий результат. Працівники позивача систематично виконувала певні трудові функції на підприємстві відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк.
		Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог прийшов до висновку, що цивільно-правові угоди між позивачем та ОСОБА_2 є такими, що містять ознаки трудових договорів, які позивачем не оформлені у спосіб, встановлений Законом.
		Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
		Регулювання відносин та основні питання, що виникають з досліджуваних правовідносин визначені Кодексом законів про працю України та Цивільним Кодексом України.
		Праця за наведеними договорами не є юридично самостійною, а здійснюється у межах діяльності всього підприємства з систематичним виконанням трудових функцій, що підтверджується отриманням оплати за виконану роботу щомісячно за фактичний період часу, а також підпорядкованістю вимогам охорони праці, техніки безпеки на робочому місці, згідно інструкції охорони праці та техніки пожежної безпеки, прийнятої на підприємстві.
		У вищезгаданих цивільно-правових угодах не зазначено, який саме результат роботи повинен передати виконавець замовнику, а процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату.
		Також, допитана в якості свідка ОСОБА_2 пояснила суду, що при укладенні договору була ознайомлена з правилами внутрішнього трудового розпорядку, а роботи виконувала у відповідно до робочого графіку товариства.
		Тому, згідно вищевказаних договорів цивільно-правового характеру та пояснень свідка, найманий працівник ОСОБА_2 в аграрному товаристві з обмеженою відповідальністю "Свято Трипілля" виконувала певні функції за конкретною посадою, а не індивідуально визначену роботу, результати якої можуть оформлятися актами здавання-приймання виконаних робіт (надання послуг), на підставі яких проводиться їх оплата.
		Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 Кодексу законів про працю України).
		За визначенням, наведеним у частині 1 статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		Згідно частини 1 статті 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
		Відповідно до частини 1 статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
		Статтею 628 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
		Відтак, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.
		При цьому, основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Тому цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання разової конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів і у разі досягнення цієї мети, договір вважається виконаним і дія його припиняється.
		Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
		Узагальнюючи наведене суд першої інстанції обґрунтовано визначився, що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
		Предметом трудових договорів є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи.
		В даному випадку предметом цивільно-правових угод про виконання робіт (надання послуг), які укладені субєктом господарювання з фізичними особами, є виконання саме трудових функціональних обовязків у відповідності до обраного позивачем виду господарської діяльності. Праця за цією угодою не є юридично самостійною.
		Тому відносини за цивільно-правовою угодою фактично є трудовими, а сторони такої угоди прирівняні до працівника та роботодавця. Виходячи із цього, застосування до трудових правовідносин цивільно-правових норм являється недопустимим.
		Також необхідно погодитись з висновком суду, що дії позивача щодо надання трудовому договору форми цивільно-правового договору перешкоджає реалізації працівнику права на працю гарантованого фізичним особам та статтею 2 Кодексу законів про працю України шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки.
		Згідно частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		За таких обставин, суд приходить до висновку про порушення позивачем вимоги частин 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України.
		Отже цивільно-правова угода між позивачем та ОСОБА_2 містить наведені вище ознаки трудових договорів, які позивачем не оформлені у спосіб, встановлений Законом.
		Згідно частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування та податків  у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
		Статтею 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 1378 гривень, з 1 травня - 1450 гривень, з 1 грудня - 1600 гривень; погодинному розмірі: з 1 січня - 8,29 гривні, з 1 травня - 8,69 гривні, з 1 грудня - 9,59 гривні.
		Як встановлено судом, відповідач постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за №09-09-105/238 від 06.10.2016 р., за порушення позивачем вимог частин 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, у відповідності до частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України застосував до аграрного товариства з обмеженою відповідальністю "Свято Трипілля" штраф в розмірі 43500 гривень (1450х30х1 кількість працівників =43500).
		Враховуючи наведене, необхідно погодитись з висновком суду першої інстанції про правомірне накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Держпраці за №09-09-105/238 від 06.10.2016 р.
		Згідно ч.ч. 1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. 
		Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. 
		В звязку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та обєктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи та прийшов до вірного висновку.
		З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального права. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
		 
		Керуючись  ст.ст. 160 ч.3,195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
		 
		                                                         У Х В А Л И В :
		 
		Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Свято Трипілля" залишити без задоволення. 
		 
		Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.03.2017 року у справі №809/61/17  -  без змін.
		 
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі. 
		 
		 
		Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4   ОСОБА_5 Повний текст виготовлено 31.05.2017р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...