Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 372/4399/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Надіслано для оприлюднення: 01.06.2017. Зареєстровано: 02.06.2017. Забезпечено надання загального доступу: 07.06.2017.
Дата набрання законної сили: 19.05.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 372/4399/15-ц   Головуючий у І інстанції Болобан В. Г.Провадження № 22-ц/780/986/17   Доповідач у 2 інстанції Суханова Є. М.Категорія 34   19.05.2017 
		<s>                                                                                                                                                               </s>
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України 
		19 травня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
		Головуючого судді Суханової Є.М.,
		суддів: Сержанюка А.С., Данілова О.М.,
		за участю секретаря: Бобка О.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутрембудматеріали» до якої приєдналася Товариство з обмеженою відповідальністю «Парком Транс»  на рішення Обухівського районного суду Київської області від 17 листопада  2016 року  по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5  до Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутрембудматеріали», Товариства з обмеженою відповідальністю «БРСМ - Нафта», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансоіл-2009», Товариства з обмеженою відповідальністю «Парком Транс» про відшкодування моральної шкоди,-
		ВСТАНОВИЛА:
		Позивачі  звернулись до суду з позовними заявами до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутрембудматеріали», Товариства з обмеженою відповідальністю «БРСМ - Нафта» про відшкодування моральної шкоди, спричиненою пожежою на нафтобазі, яка сталася влітку 2015 року. В обґрунтування позовних вимог зазначили, що 08.06.2015 року на нафтобазі ТОВ «Побутрембудматеріали», яка розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Глеваха, вул. Південна, будинки 1 та 1а, сталася пожежа, яка тривала понад 10 днів. Наслідком пожежі стало завдання шкоди природному довкіллю зі створенням небезпеки для життя і здоров'я людей. Позивачам, як жителям вказаного регіону, спричинена моральна шкода у вигляді ряду психотравмуючих факторів, пов'язаних із ушкодженням здоров'я, знищенням майна позивачів (а саме городини, яку позивачі вирощували, споживали та частково реалізовували, за що отримували певний дохід). Позивачі просили стягнути солідарно з відповідачів заподіяну моральну шкоду в розмірі 263088 грн. 
		В судовому засіданні представники позивачів уточнювали позовні вимоги щодо розміру моральної шкоди та кола відповідачів.  15.11.2016 року представники позивачів подали заяву про збільшення розміру позовних вимог та просили стягнути солідарно з відповідачів моральну шкоду, що підлягає відшкодуванню постраждалим особам (кожному) в розмірі 576 мінімальних заробітних плат, що становить 835 200 грн.
		Представники позивачів в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, оскільки протиправна поведінка відповідачів зумовила пожежу (як надзвичайну подію) та моральні страждання позивачів. Зазначили, що пожежа на нафтобазі виникла з причин явного недотримання власником нафтобази та іншими відповідачами правил експлуатації таких об'єктів підвищеної небезпеки, оскільки сама нафтобаза експлуатувалась із грубими порушеннями (про що свідчать результати перевірки цього об'єкта), частково не була введена в експлуатацію. Ці обставини  протягом всього часу функціонування такого об'єкту та, як наслідок - надзвичайна подія у вигляді пожежі, явило собою очевидну загрозу для  життя і здоров'я позивачів та членів їх сімей, загрозу для природного довкілля та екологічної безпеки, привели до порушення усталених способів особистого і сімейного життя, безпеки житла, до звуження можливостей використання продукції особистого підсобного господарства. Внаслідок чого були порушені конституційні права позивачів (право на життя і здоров'я, на екологічну безпеку та довкілля та інші права), а позивачі та члени їх сімей переживали і переживають значні душевні страждання, що проявились у постійному стресі, страхах, тривогах, переживаннях та моральних муках. Наголошували на тому, що моральна шкода, спричинена власником об'єкту підвищеної небезпеки відшкодовується незалежно від доведеності (наявності) вини цього власника чи іншої особи, яка володіє таким об'єктом. 
		Факт  отримання таких душевних страждань, наявності самої моральної шкоди та її розмір позивачі та представники позивачів доводили наявними комісійними висновками спеціалістів за результатами психологічного дослідження.
		Представники відповідачів ТОВ «Побутрембудматеріали», ТОВ «БРСМ-Нафта» та залучених під час судового розгляду відповідачів ТОВ «Парком Транс» та ТОВ «Укртрансоіл-2009» в судовому засіданні проти позову заперечили повністю. Зазначили, що подія дійсно мала місце, пожежа відбулась на нафтобазі, власником якої є ТОВ «Побутрембудматеріали». Експлуатацію цього об'єкту на час виникнення пожежі здійснював орендар - ТОВ «Парком Транс» відповідно до договору оренди, інші відповідачі на час події не мали відношення до цього об'єкту. Щодо причетності відповідачів до самої події заперечили, оскільки на час судового розгляду вина певних осіб (а тим більше безпосередньо відповідачів, як юридичних осіб) не встановлена та не доведена (немає вироку суду щодо притягнення кого-небудь до відповідальності), а тому позивачі та представники позивачів обрали неправильний шлях захисту своїх прав. Зазначили, що своїми діями відповідачі жодним чином не порушували конституційних прав позивачів та не мали наміру на це. Жодних причинно-наслідкових зв'язків між діями відповідачів та моральною шкодою позивачів не має. Тому, вважали позовні вимоги необґрунтованими та недоведеними, а саму позовну заяву -  передчасною. Додатково наголосили на тому, що позивачами не доведена наявність моральної шкоди, не надані підтвердження погіршення стану здоров'я чи знищення будь-якого майна. 
		За клопотанням представників позивачів всі позивачі були викликані до суду в якості свідків для допиту.
		Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 17 листопада 2016 року позовну заяву задоволено частково.
		Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутрембудматеріали» (код ЄДРПОУ 23585115) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Парком Транс» (код ЄДРПОУ 38510873) солідарно на користь ОСОБА_2 спричинену моральну шкоду в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, що становить  43 500 (сорок три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп.
		Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутрембудматеріали» (код ЄДРПОУ 23585115) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Парком Транс» (код ЄДРПОУ 38510873) солідарно на користь ОСОБА_4 спричинену моральну шкоду в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, що становить  43 500 (сорок три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп.
		Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутрембудматеріали» (код ЄДРПОУ 23585115) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Парком Транс» (код ЄДРПОУ 38510873) солідарно на користь ОСОБА_5 спричинену моральну шкоду в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, що становить  43 500 (сорок три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп.
		В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. 
		Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутрембудматеріали» (код ЄДРПОУ 23585115) на користь держави судовий збір в розмірі 826 грн. 80 коп.
		Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Парком Транс» (код ЄДРПОУ 38510873) на користь держави судовий збір в розмірі 826 грн. 80 коп. 
		Не погодившись з висновками суду, апелянти ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися з апеляційними скаргами, в яких просять рішення суду в частині стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди змінити та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення повністю їх позовних вимог, апелянт Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутрембудматеріали» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивачів.
		Колегія суддів вивчивши матеріали справи, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та доводи апеляційних скарг, прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутрембудматеріали» до якої приєдналася Товариство з обмеженою відповідальністю «Парком Транс» не доведена та підлягає відхиленню.
		Так, колегія суддів погоджується з обставинами та фактами, які були встановлені судом першої інстанції, під час розгляду позовних вимог сторін, а саме: 
		Допитаний в судовому засіданні в якості свідка позивач ОСОБА_4 пояснив, що разом з сім'єю проживає у приватній садибі АДРЕСА_2. Його будинок знаходиться десь за 1,5 кілометри від нафтобази. Він та його дружина є пенсіонерами та інвалідами ІІ групи. На присадибній земельній ділянці вони займаються городництвом для вирощування екологічно чистої сільськогосподарської продукції для власного споживання, а надлишки намагались реалізовувати, з чого отримували дохід. Приблизний розмір цього доходу визначити не зміг. 
		08 червня 2015 року в другій половині дня він побачив чорний дим, подумав, що горить завод, дізнався про пожежу на нафтобазі, було чутно гучні вибухи, бачив дим та полум'я, листя та городина стали чорними після опадів. Зазначив, що через ці переживання його дружина потрапила в лікарню з високим артеріальним тиском, дуже злякався за себе і сім'ю, був у розпачі. Після цієї події став більш нервовим.
		Позивач ОСОБА_3 не прибула в судове засідання та не була допитана в якості свідка (хоча судом її явка була визнана обов'язковою) через свою хворобу та перебування на лікуванні, про що свідчить медична документація. 
		Всі позивачі, допитані в судовому засіданні в якості свідків, зазначили, що вони спілкувались лише  з одним психологом (кожний з окремим), який заспокоював їх, запропонував заповнити анкети та задавав деякі питання. 
		Свідок ОСОБА_10 пояснив, що він голова Путрівської сільської ради, приймав безпосередню участь в подіях 08 червня 2015 року під час пожежі та протягом її гасіння. В людей була паніка, шок від пожежі, вони були налякані, не знали, що робити. Зазначив, що до сільської ради надходили заяви від жителів с. Путрівка про забруднення їх території. За зверненням жителів проводилось обстеження всіх дворів в с. Путрівка, ходили по дворах, робили фото, все фіксували, люди боялись за дітей, воду, городину. Він проводив декілька сходок жителів села, роз'яснював інформацію, яку отримував від місцевої та обласної влади, різних органів. Пояснив, що поруч із місцем події розташований склад боєприпасів та ще одна нафтобаза, тому всі були дуже перелякані з приводу можливості перекидання полум'я на інші об'єкти. Підтвердив факт часткової евакуації людей, що також дуже лякало всіх мешканців. Зазначив, що знав про те, що нафтобаза функціонує із порушенням вимог та правил. Підтвердив той факт, що з самого початку пожежі і після неї з місцевими жителями працювали юристи, які запропонували звернутись до суду з метою відшкодування моральної шкоди, завданої пожежею. Були проведені зустрічі із мешканцями, які спілкувались з юристами та психологами. Крім цього, відповідними службами постійно проводились заміри забруднення повітря, грунтів, води та продуктів харчування.     
		Свідок ОСОБА_11, який приймав участь при складанні комісійного висновку спеціалістів за результатами психологічного дослідження, зазначив, що безпосередньо із позивачами він не спілкувався, а свої висновки робив виключно на підставі інформації, яка була йому надана представниками позивачів (позовна заява та додатки до неї, анкети - опитування та інше). Пояснив, що при визначенні розміру моральної шкоди брав за основу методику встановлення заподіяння моральної шкоди та оцінки розміру компенсації спричинених страждань ОСОБА_12. Показники, задіяні при розрахунках, також брались виходячи з інформації, наданої представниками позивачів, за максимальними показниками. Пояснив, що така подія, безумовно, негативно вплинула на всіх позивачів надмірними стресогенними подіями гіпертрофованої інтенсивності, що потягло за собою порушення плину їх нормального життя. У ситуації, яка була піддана психологічному дослідженню, має місце спричинення всім позивачам моральної шкоди у вигляді пролонгованих у часі негативних психогенних наслідків, пов'язаних із постійною актуалізацією тяжких психотравмуючих спогадів відносно пережитих психотравмувальних подій. В узагальненому вигляді усе це можна кваліфікувати як устояне підґрунтя для існування довготривалих посттравматичних нервово-психічних розладів, посттравматичного стресового розладу, негативного емоційного фону організації життя позивачів, внаслідок чого значно ускладнюється можливість швидкої та ефективної психічної реабілітації та відновлення душевних сил, «рубцювання» душевних травм, ускладнюються соціальні обставини їх життя, постійно псується настрій.
		Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Відповідно до ст. 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
		Відповідно до ч. 1 ст. 27 Конституції України кожна людина має невід'ємне право на життя.
		Відповідно до ч.1 ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
		Відповідно до ч. 1 ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадів, передбачених Конституцією України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права кожного на життя охороняється законом.
		Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла.
		Відповідно до ч. 1 ст. 270 Цивільного кодексу України, відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на недоторканість особистого сімейного життя.
		Відповідно до ч. 1 ст. 281 Цивільного кодексу України фізична особа має невід'ємне право на життя.
		Відповідно до ч. 1 ст. 283 Цивільного кодексу України фізична особа має право на охорону її здоров'я.
		Відповідно до ст. 282 Цивільного кодексу України фізична особа має право вимагати усунення небезпеки, створеної внаслідок підприємницької або іншої діяльності, яка загрожує життю та здоров'ю.
		Відповідно до ч. 1 ст. 293 Цивільного кодексу України фізична особа має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побути, а також права на її збирання та поширення.
		Відповідно до ч. 2 ст. 293 Цивільного кодексу України діяльність фізичної та юридичної особи, що приводить до нищення, псування, забруднення довкілля є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності.
		Відповідно до ч. 3 ст. 293 Цивільного кодексу України фізична особа має право на безпечні для неї продукти споживання (харчові продукти та предмети побуту).
		Відповідно до п. а ч. 1 ст. 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» кожний громадян України має право на безпечне для його життя і здоров'я навколишнє природне середовище.
		Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України   моральна шкода полягає:
		1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
		2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
		3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
		4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
		1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки… ; 3) в інших випадках, встановлених законом.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Стаття 16 ЗУ "Про об'єкти підвищеної небезпеки" встановлює, що шкода (в  тому  числі  моральна),   заподіяна   фізичним   чи юридичним   особам   внаслідок   аварії,  що  сталася  на  об'єкті підвищеної небезпеки,  незалежно від вини  суб'єкта  господарської діяльності,  у власності або у користуванні якого перебуває об'єкт підвищеної  небезпеки,  відшкодовується  суб'єктом   господарської діяльності цим особам у повному обсязі, крім випадків, коли аварія виникла внаслідок непереборної сили або з умислу потерпілого.
		Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції, об'єкт, на якому відбулась пожежа, є об'єктом підвищеної небезпеки. Щодо винних у цій пожежі осіб, наразі, триває судовий розгляд та такі особи до відповідальності не притягнуті. Однак,   наслідку дій непереборної сили чи умислу потерпілих (позивачів) в судовому засіданні не встановлено, а тому з урахуванням ст. 16 ЗУ "Про об'єкти підвищеної небезпеки" вина осіб для відшкодування моральної шкодк не є обов'язковою умовою. 
		08 червня 2015 року близько 17 години 00 хвилин на нафтобазі, власником якої є  Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутрембудматеріали» (що підтверджується відповідними документами та визнається відповідачами), що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Глеваха, вул. Південна,1, виникла пожежа, яка тривала до 10 години  20 червня 2015 року, що підтверджується актом про пожежу від 08.06.2015 року. 
		Відповідно до п. 1,2 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами у справі та визнані судом загальновідомими, не потребують доказуванню.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що подія, яка відбулась з 08.06.2015 року є саме загальновідомим фактом та не підлягає додатковому доказування. 
		У вивчених, колегією суддів, матеріалах справи міститься Акт Державної служби України з надзвичайних ситуацій (дані ДСНС України) про пожежу, складений у комісійному порядку повноважними особами відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року № 2030 «Про затвердження Порядку обліку пожеж та їх наслідків». Актом про пожежу зафіксовано, що дійсно 8 червня 2015 року на нафтобазі ТОВ «Побутрембудматеріали» о 17 годині розпочалася пожежа, гасіння якої тривало до 10 години 20 червня 2015 року. 
		Є також копія Розпорядження Кабінету Міністрів України № 583 від 9 червня 2015 року «Про утворення Урядової комісії з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, що виникла 8 червня 2015 року у Київській області». Зі змісту розпорядження вбачається, що в ньому йдеться саме про пожежу на нафтобазі ТОВ «Побутрембудматеріали».
		Наявні протоколи Урядової комісії, про створення якої йшлося у вищевказаному розпорядженні КМУ № 583 від 9 червня 2015 року. Зі змісту протоколів вбачається, що всі вони пов'язувались з фактом вищевказаної пожежі, організаційними заходами по її гасінню та ліквідації і профілактиці наслідків, в т.ч. для природного довкілля.
		Також представниками позивачів додана копія звіту Урядової комісії про результати ліквідації наслідків надзвичайної ситуації на території нафтобази ТОВ «Побутрембудматеріали». У Звіті, підтверджено статус події пожежі, як надзвичайної ситуації, підтверджено загибель 5 осіб та травмування 16 осіб; підтверджено, що пожежа тривала з 17 години 8 червня 2016 року по 10 годину  20 червня 2016 року; зафіксовано, що в гасінні пожежі загалом прийняло участь 939 осіб та 117 одиниць спецтехніки; що нафтобаза ТОВ «Побутрембудматеріали» із-за порушень містобудівного законодавства, правил технічної, пожежної та екологічної безпеки функціонувала як аварійно-небезпечний об'єкт, що пожежа мала негативні наслідки для довкілля; що пожежа являла собою загрозу для життя людей кількох населених пунктів із-за близькості нафтобази до військового складу боєприпасів; що такого розвитку подій вдалося уникнути лише внаслідок самовідданих пожежників по гасінню.
		Під час самої пожежі та після неї відповідними службами проводились дослідження щодо стану екології навколо місця події (проби грунту, води, повітря, продуктів) на вміст небезпечних речовин. 
		Так, за результатами дослідження усіх проб ґрунту з території Васильківського району Київської області, здійсненими ДУ «Інститут гігієни медичної екології ім. О.М. Марзєєва НАМНУ України» встановлено перевищення вмісту бенз(а)пірену (протокол № 4 від 24.06.2015 року, протокол № 5 від 30.06.2015 року).
		Як вбачається з протоколів, перевищення є у кілька разів, в окремих випадках у десятки разів.
		За результатами досліджень проб харчових продуктів, виконаних ДУ «Київський обласний лабораторний центр ДСЕСУ» (протокол від 16.06.2015 року № 014 встановлено - невідповідності вимогам зразків полуниці за вмістом свинцю та кадмію. Ці результати також підтверджені ДУ «Інститут гігієни та медичної екології ім.. О.М. Марзєєва України» (протокол від 22.06.2015 р. № 170.15).
		Із приєднаної до листа ДУ «Інституту гігієни та медичної екології ім.. О.М. Марзєєва НАМНУ України» за № 24.2/2405 від 03.07.2015 року, який направлявся на адресу Державної санітарно-епідеміологічної служби України, копії пояснювальної записки по вищевказаним протоколам, встановлені такі факти. Фахівці лабораторії канцерогенних факторів ДУ «Інституту гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва НАМНУ України» провели дослідження вмісту бенз(а)пірену в наданих Лабораторним центром зразках ґрунту. 
		Проаналізувавши отримані результати можна зазначити наступне. 
		По-перше, в усіх пробах ґрунту, незалежно від глибини досліджуваного зразка, реєструється високі рівні канцерогену, які у кілька разів перевищують нині діючі  гігієнічні нормативи (20,0 мкг/кг). 
		По-друге, чітко простежується залежність концентрації від місцезнаходження пункту спостережень по відношенню до вогнища. Якщо на відстані 1 км (с. Крячки, вул. Народна) вміст бенз(а)пірену сягав 280,0 мкг/кг (14 ГДК), то вже на відстані 3,0 км концентрації зменшуються більш ніж у 2 рази. Така тенденція зберігається і далі, досягаючи рівня контрольного пункту на відстані дещо більше за 15 км. 
		По-третє, аналіз даних, отриманих при дослідженні ґрунту на глибині 20 см також свідчить про перевищення ГДК бенз(а)пірену.
		При цьому слід звернути увагу, що в зоні, наближеної до центру вогнища, розрив концентрацій, отриманих у верхньому та нижньому шарах ґрунту знаходиться у межах від 1,1 до 1, 6, тоді як на віддалених територіях він вже складає 2,0-3,0-х крайностей. 
		Такі результати свідчать про незадовільну санітарну ситуацію в районі спостережень саме на момент проведення замірів. 
		Далі, в пояснювальній записці відзначено, що ГДК бенз(а)пірену було обґрунтовано за мікробіологічним критерієм шкідливості встановлених в лабораторних умовах, а також дослівно зроблено наступний висновок : «Таким чином, на підставі аналізу отриманих даних та враховуючи вмісту бенз(а)пірену у полуниці, черешні, а також важких металів, можна дійти наступного висновку. Рівень бенз(а)пірену та важких металів у ґрунтах та овочевій продукції є результатом екстремальної ситуації. Наявність канцерогену у нижніх шарах грунту і високий вміст його в зразках грунту, відібраних в контрольному пункті вказує на наявність хронічного забруднення в попередні роки. Результати змиву з поверхні ягідної продукції свідчать, що забруднення відбувається за рахунок седиментації шкідливих часточок з повітря, а не є результатом переходу з ґрунту».
		Колегія суддів, з урахуванням результатів дослідження, приходить до висновку, що в районі надзвичайної ситуації мав місце вплив безпосередньо наслідків цієї пожежі у вигляді опадів чорного кольору на території навколо епіцентру події, що призвело до забруднення харчових продуктів на земельних ділянках та самого грунту. 
		Крім цього, в матеріалах справи міститься протокол випробувань № 0759-Н від 11.08.2015 року Української лабораторії якості і безпеки продукції АПК, яким встановлено, що критичні рівні забруднень продуктами горіння нафтопродуктів встановлено для грунтів за показниками сумарного вмісту нормованих бензапіренів та ненормованих поліароматичних вуглеводів, також для грунтів характерне перевищення лімітуючи показників вмісту сірки. 
		В матеріалах справи також міститься Звіт громадської ради при Міністерстві екології та природних ресурсів України за результатами громадської оцінки впливів на довкілля , внаслідок пожежі на території нафтобази  ТОВ «Побутрембудматеріали» в смт. Глеваха, Васильківського району. 
		У висновках цього звіту зазначено, що результати незалежного постійного моніторингу якості атмосферного повітря з моменту пожежі до її ліквідації, проведених досліджень зразків грунту та грунтових вод свідчать, що забруднення компонентів довкілля за межами території нафтобази, як з моменту виникнення пожежі, так і зі спливом часу до моменту відбору відповідних проб не перевищують фонових показників. Рівні забруднення довкілля, в усіх досліджуваних напрямках не змінились та не завдали будь-яких негативних наслідків у вигляді шкоди довкіллю та/або окремим об'єктам після аварії на нафтобазі та не розповсюдилось за її межі, що у свою чергу не несе додаткової загрози об'єктам довкілля та здоров'ю населення.
		За результатами інших досліджень (в матеріалах справи наявна велика кількість актів відбору проб харчових продуктів, повітря та протоколів дослідження проб харчових продуктів до цих актів) перевищення досліджуваних показників не перевищує норми (том 4, а.с. 126 - 185).
		Виходячи з апеляційних вимог, колегія суддів вважає, що принциповим питанням про їх доведеність або недоведеність є встановлення факту можливого забруднення довкілля, як наслідок надзвичайної події та впливу на життя та здоров'я позивачів. 
		Вирішуючи це колегія суддів  бере до уваги Рішення Європейського суду з прав людини «Дземюк проти України». Цим рішенням Європейський суд з прав людини визначив, що  для того, щоб порушити питання за статтею 8 Конвенції, втручання, щодо якого скаржиться заявник, має безпосередньо впливати на його житло, приватне або сімейне життя та має досягти певного мінімального рівня, щоб скарги підпадали під дію статті 8 Конвенції (див. рішення від 9 грудня 1994 року у справі «Лопес Остра проти Іспанії» (Lopez Ostra v. Spain), п. 51, Series А № 303-С, та рішення у справі «Фадєєва проти Росії» (Fadeyeva v. Russia), пп. 69-70). Тому, для рішення першочерговим є те, чи може забруднення довкілля, на яке скаржиться заявник, вважатися таким, що негативно впливає на користування зручностями його житла та якість його приватного і родинного життя ( рішення від 2 грудня 2010 року у справі «Іван Атанасов проти Болгарії» (Ivan Atanasov v. Bulgaria), заява № 12853/03, п. 66). У зв'язку з цим Суд у рішенні від 10 лютого 2011 року у справі «Дубецька та інші проти України» ((Dubetska and Others v. Ukraine), заява № 30499/03, пп. 110 та 113) встановив, що забруднення води є одним з чинників, які впливають на стан здоров'я заявників, а отже - на їх можливість користуватися своїм житлом, вести приватне та сімейне життя.
		Оцінка такого мінімального рівня є відносною та залежить від усіх обставин справи, таких як інтенсивність і тривалість шкідливого впливу та його фізичні чи психологічні наслідки. Також має братися до уваги загальний контекст довкілля. Суд нещодавно нагадував, що не може бути небезпідставної скарги за статтею 8 Конвенції, якщо шкода, стосовно якої подаються скарги, є незначною у порівнянні з екологічними ризиками, притаманними життю в кожному сучасному місті ( рішення від 14 лютого 2012 року у справі «Харді та Мейл проти Сполученого Королівства» (Hardy and Maile v. the United Kingdom), заява № 31965/07, п. 188).
		Що стосується погіршення стану здоров'я, то важко відрізнити вплив екологічних ризиків від впливу інших відповідних факторів, таких як вік, професія або особистий спосіб життя. Також, що стосується загального контексту довкілля, то немає сумнівів в тому, що сильне забруднення води та ґрунту може негативно вплинути на громадське здоров'я загалом та погіршити якість життя особи, але його фактичний вплив у кожному окремому випадку неможливо визначити у кількісному вираженні; «якість життя», власне, є суб'єктивною характеристикою, яка не піддається точному визначенню.
		Натомість, колегія суддів, при вирішенні питання про доведеність або недоведеність апеляційних вимог сторін бере до уваги й інші міжнародні договори, які були затверджені відповідними органами та згоду на приєднання до яких, надано Державою Україна, а саме.
		Протокол Базель. Конвенція у Лугано «про відповідальність і компенсацію за шкоду, заподіяну в результаті транспортного перевезення небезпечних відходів та їхнього видалення».
		Щодо безпосередньо факту наявності моральної шкоди, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про встановлення у позивачів факту фізичного болю та страждань, яких позивачі зазнали у зв'язку з ушкодженням здоров'я та душевних стражданнях, у зв'язку зі знищенням та пошкодженням  майна.
		По-перше, колегія суддів враховує, що всі позивачі є людьми похилого віку, пенсіонерами та інвалідами зі своїми хронічними захворюваннями (підвищений тиск, астма, перенесені інфаркти та інше), а отже подія, яка відбулась на нафтобазі зі всіма проявами та наслідками, вочевидь, негативно вплинула (або могла вплинути) на стан здоров'я позивачів. 
		По-друге, як було встановлено судом, всі позивачі мають земельні ділянки, на яких вирощували та продовжують вирощувати сільськогосподарську продукцію. Знищення такої продукції (безпосередньо під час пожежі, або як наслідок забруднення та заборони вживання) і є  "знищенням чи пошкодженням майна позивачів". 
		Заперечуючи проти цих висновків, апелянт-відповідач, посилається на те, що суд першої інстанції виходив з припущення, що позивачі є людьми похилого віку та мають земельні ділянки, на яких вирощують врожай, який, у зв»язку з пожежею не можуть а ні використовувати в їжу, а ні продати. 
		Також, апелянт-відповідач вважає, що зазначена обставина не може бути визнана поважною та просила в апеляційній скарзі врахувати її як підставу для відмовлення у задоволенні позову позивачів.
		Натомість, колегія суддів вивчивши матеріали справи та допитавши позивачів, прийшла до висновку, що вони, дійсно є людьми похилого віку ( що вбачається з їх паспортів), проживають в приватних будинках та мають земельні ділянки для обслуговування та вирощування городини. Апелянт-відповідач не змогла спростувати ці висновку та не надала протилежних доказів того, що позивачі можуть цілком безпечно, для свого здоров»я вживати або продавати вирощений врожай. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що зазначене не може вважатись належним та допустимим доказом того, що в задоволенні позовних вимог позивачів слід відмовити. 
		Наявність самої моральної шкоди та розрахунок її розміру ґрунтується позивачами та представниками позивачів на наявних в матеріалах справи комісійних висновках спеціалістів за результатами психологічного дослідження відносно кожного з позивачів. 
		Як було встановлено під час судового розгляду (зокрема, із допиту одного із спеціалістів-психологів, який безпосередньо брав участь у цих дослідженнях Ірхіна Ю.Б.) ці висновки були зроблені на підставі документів та інформації, яка була надана спеціалістам замовником (тобто, представниками позивачів). Як зазначив психолог та всі без виключення позивачі, він особисто (чи вся комісія із трьох спеціалістів) не спілкувався окремо із кожним позивачем, розрахунки щодо розміру моральної шкоди (за методикою А.М. Ерделевського) комісія робила за максимальними показниками (прямий умисел винної особи, індивідуально-психологічні особливості потерпілих та інші). Таким чином, розмір моральної шкоди, за результатами цих досліджень для всіх позивачів, становить 576 мінімальних заробітних плат. 
		          Вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, колегія суддів, виходить з положень Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року і враховує характер та обсяг страждань, яких зазнали позивачі, стан їх здоров'я (з урахуванням того, що всі позивачі є інвалідами та мають проблеми із здоров'ям), та тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках. 
		      Суд першої інстанції, взяв до уваги той факт, що Протоколом № 1 засідання Урядової комісії з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, що виникла 08.06.2015 року на території нафтобази від 11.06.2015 року встановлена одноразова грошова допомога сім'ям осіб, які загинули під час пожежі на нафтобазі, з розрахунку по 200 000 грн. за кожного загиблого, постраждалим з розрахунку по 70 000 грн. на кожного. Оцінюючи розмір моральної шкоди позивачів, суд виходив з засад розумності і справедливості та визнав, що моральна шкода підлягає частковому відшкодуванню в розмірі 30 мінімальних заробітних плат.
		       Натомість, колегія суддів, в цілому розділяючи точку зору суду та його обґрунтування щодо розміру відшкодування шкоди, керується необхідністю збільшення зазначеної судом суми, виходячи з наступного.
		      Так, обґрунтування судом першої інстанції зазначеної суми моральної шкоди тим, що від держави була встановлена одноразова грошова допомога сім'ям осіб, які загинули під час пожежі на нафтобазі, з розрахунку по 200 000 грн. за кожного загиблого, постраждалим з розрахунку по 70 000 грн. на кожного, не може бути основним та єдиним критерієм визначення суми відшкодування.
		      Колегія суддів, звертає увагу на те, що зазначена сума збитків визначена державою та передана на користь потерпілим та сім»ям загиблих під час виникнення ситуації на нафтобазі.
		     Разом з тим, колегія суддів, переглядаючи рішення суду, згідно з вимогами ст.. 293-307 ЦПК України, вважає., що суд повинен був звернути свою увагу на те, що позовні вимоги позивачів звернені до відповідачів, не в особі держави, а безпосередньо до юридичних осіб, внаслідок дій або бездіяльності яких, безпосередньо виник даний спір та встановити по перше причинно-наслідковий зв'язок між діями або бездіяльністю останніх та врахувати, що відповідачі по справі є безпосередньо відповідальними за спричинені збитки на території забруднених населених пунктів та повинні нести за це відповідальність за спричинену як моральну шкоду так й матеріальні збитки. 
		Визначаючи розмір моральної шкоди, колегія суддів керується протоколом Базель «про відповідальність і компенсацію за шкоду, заподіяну в результаті транспортного перевезення небезпечних відходів та їхнього видалення».
		       Аналізуючи зазначені норми європейського законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачі по справі повинні були, визнаючи ступінь своєї відповідальності перед позивачами самостійно, без відповідного звернення до суду, намагатись мінізувати збитки, які понесені позивачами та (або) запропонувати допомогу у будь-якому вигляді для вирішення можливих проблем щодо стабілізації даної пожежі.
		       Натомість, відповідачі, як юридичні особи, які експлуатували джерело підвищеної небезпеки, яким є зазначена нафтобаза, не здійснили жодних дій по мінімалізаціїї наслідків, поклавши відповідальність на третіх осіб, таким чином, порушивши законодавство, яке стосується відшкодування збитків винною особою в контексті вимог ст.. 1187 ЦК України.
		       Окрім зазначеного, згідно з умовами договору оренди апелянт Товариство з обмеженою відповідальністю «Побутрембудматеріали» брав на себе обов'язок щодо можливих як форс-мажорних обставин під час експлуатації об'єкту так й відшкодування наслідків цих обставин (а.с. 31 т.5).
		       По друге: збільшуючи розмір суми відшкодування моральної шкоди, колегія суддів, також бере до уваги, що розмір одноразової допомоги, яку надала держава потерпілим від аварії не є тотожним поняттям «моральної шкоди», яка заподіяна безпосередньо позивачем та її розмір повинен визначатись ступінню перенесених страждань, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 .
		       Так, колегія суддів бере до уваги тривалість гасіння пожежи, яка тривала понад 10 днів. Крім зазначеного, ухвалюючи відповідне рішення, колегія суддів враховує, що на день розгляду апеляційних скарг по суті в апеляційному суді, (через два роки після пожежі) її наслідки цілком не усунуті.
		       Так, згідно з поясненнями позивачів, врожай, а саме сільськогосподарська продукція знищені, що також треба враховувати при визначенні розміру моральної шкоди.   
		       
		Щодо кола відповідачів (оскільки позовні вимоги заявлені відносно чотирьох відповідачів) колегія суддів визнає доведеними та обґрунтованими вимоги щодо власника нафтобази (ТОВ «Побутрембудматеріали») та відповідача ТОВ «Парком Транс», як орендаря цієї нафтобази на час виникнення надзвичайної події. Така позиція колегії суддів ґрунтується на наявних в матеріалах справи доказах, а саме копії договору оренди № 01/05/15 від 01.05.2015 року між ТОВ «Побутрембудматеріали» та ТОВ «Парком Транс», а також копії Додаткової угоди № 1 від 30.04.2015 року до договору оренди № 01/04/13-1 від 01.04.2013 року, якою договірні відносини щодо оренди нафтобази між ТОВ «Побутрембудматеріали» та ТОВ «Укртрансоіл-2009» припинились 30.04.2015 року. Інших належних доказів щодо причетності на час виникнення пожежі інших відповідачів колегією суддів не встановлено. 
		Також колегія суддів наголошує на тому, що оскільки відшкодування моральної шкоди - питання виключно індивідуальне та потребує з'ясування всіх обставин завдання такої моральної шкоди конкретній особі, колегія суддів вбачає можливость задоволення позовних вимог відносно позивача ОСОБА_3, оскільки цей позивач за станом здоров'я протягом року вже після пожежі не може самостійно пересуватися, потребує сторонньої допомоги та відповідних ліків та належного харчування, на що у неї не вистачає грошей, підставою для задоволення її позовних вимог в більшому розмірі ніж іншим позивачем, є саме зазначені вище обставини, а також, що в майбутньому, вона може мати проблеми зі здоров»ям, яке не може мати позитивних змін, у зв'язку з відповідними наслідками від забруднення навколишнього середовища.
		Окрім зазначеного, колегія суддів, також бере до уваги, що суд першої інстанції безпідставно та невмотивовано відмовив у задоволенні її позовних вимог, пославшись на ту обставину, що вона за станом здоров»я не з»явилась до суду, що суперечить захисту її порушених прав та інтересів у судовому порядку та повинна розглядатись, як визначає колегія суддів, навпаки, як підстави для задоволення позовних вимог позивачки ОСОБА_3
		       Аналізуючи законодавство, яке регламентує правовідносини, що стосуються захисту екологічних прав населення, колегія суддів робить наступний висновок. Сучасний техногенний вплив на навколишнє середовище призводить до глобальних змін, які завдають значних економічних збитків та завдають шкоду життю й здоров'ю людей.
		       Екологічна шкода - це шкода завдана: довкіллю - джерелом забруднення, здоров'ю громадян - несприятливим впливом забрудненого довкілля, майну громадян - унаслідок несприятливого впливу забрудненого довкілля. 
		       При цьому виникають економічні й соціальні втрати суспільства й окремих осіб через порушення сталості довкілля в результаті господарської діяльності.
		  В Україні законом "Про охорону природного середовища" ст.69 передбачено, що шкода завдана внаслідок порушення екологічного законодавства, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього середовища та погіршення якості природних ресурсів. Крім того, особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров'я, якості навколишнього середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного до використання за цільовим призначенням.
		   Конвенція про цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну діяльністю,  небезпечною для навколишнього середовища від 21 червня 1993 року (Лугано,Швейцарія)  визначає шкоду як:
		a) втрату життя або здоров'я;
		b)втрату або пошкодження об'єктів власності;
		c) втрату або збитки внаслідок погіршення стану навколишнього середовища, відмінних від зазначених в пп. а і Ь за умови, що компенсація за погіршення стану навколишнього середовища повинна бути обмежена вартістю відновлювальних заходів, котрі були або повинні бути застосовані (крім втраченої вигоди внаслідок цього погіршення);
		Б) витрати на превентивні заходи та будь які втрати чи шкоду заподіяні превентивними заходами.
		     Оцінка негативного впливу на природу базується на двох альтернативних підходах. Перший враховує фактичну (по можливості повну) оцінку завданого збитку, другий - попередні витрати на запобігання можливим збиткам. Перший тип оцінок враховує фактичні збитки чи витрати, спрямовані на ліквідацію негативних наслідків дії на навколишнє середовище, другий на потенційні збитки внаслідок негативного впливу.
		    Але не всі види збитків можна обчислити кількісно, так як далеко не повністю знаємо про явища, що відбуваються в природі і не всі кінцеві наслідки впливу на людину можемо прогнозувати. Оцінці підпадає лише верхня, видима частина „айсберга", а тому обчислені витрати завжди менші за реальні, вони становлять не більше 30% - 40%.
		Особливість екологічної шкоди полягає в тому, що в більшості випадків вона є непоправною або відносно відновлювальною, оскільки відтворення компонентів природи пов'язано з довготривалим періодом. 
		Екологічна шкода може бути відшкодована у такі способи: поновлення майна в натурі (відтворення знищених природних ресурсів); відшкодування збитків, завданих природним компонентам (відновлення природних ресурсів); відшкодування збитків природокористувачу; компенсація витрат, спрямованих на оздоровлення навколишнього середовища і поліпшення його якості.
		        Таким чином, у більшості випадків, відшкодування екологічної шкоди зводиться до відшкодування заподіяних збитків.
		У міжнародній практиці прийнята наступна структура екологічного збитку:
		 втрата життя та здоров'я;
		 втрати або пошкодження майна, у тому числі втраченої вигоди;
		 збитки природним ресурсам та навколишньому середовищу, у тому числі екосистемні послуги;
		 вартість превентивних заходів та будь які втрати та збитки, спричинені превентивними заходами;
		 витрати на відновлення, заміна пошкоджених природних ресурсів (первинна реабілітація, відновлювальна вартість);
		 компенсація послуг природних ресурсів за час до відновлення їх до первинного стану (вартість екосистемних послуг);
		 витрати на оцінювання збитку.
		Слід зазначити, що Законом № 1105-ХІУ не встановлено критерії визначення моральної шкоди в грошовому еквіваленті, не встановлено як мінімального, так і максимального розміру моральної шкоди.
		Частиною третьою статті 34 зазначеного Закону визначався розмір моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, які не спричинили втрати потерпілим професійної працездатності. При цьому сума страхової виплати не могла перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.
		Виходячи з положення статті 23 ЦК України, при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди суду необхідно встановити характер завданої моральної шкоди, глибину і тривалість моральних та фізичних страждань потерпілого, настання негативних змін у його житті, можливість відновлення стану, який мав потерпілий до нещасного випадку чи професійного захворювання.
		Крім того, відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
		Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування, моральної шкоди, суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви.
		Разом із тим, висновки Фонду соцстраху України про те, що
		при визначенні розміру моральної шкоди суди не враховують тих обставин,
		що відділеннями Фонду застрахованим і членам їхніх сімей здійснюється
		виплата одноразової допомоги, яка, на думку Фонду, компенсує завдані
		потеплілому моральні страждання, виплачуються щомісячні страхові платежі
		тощо, не можуть впливати на визначення розміру моральної шкоди, оскільки
		положення частини четвертої статті 23 ЦК України прямо вказує на те, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов*язанна із розміром цього відшкодування. 
		Інших положень, спеціальне законодавство системи загальнообов'язкового державного соціального страхування не містить.
		Різновидом висновку медичних органів як підстави для відшкодування моральної шкоди може бути висновок лікаря-психіатра, лікаря-психолога лікувально- профілактичного закладу або лікарсько-консультаційної чи медико- соціальної експертної комісії про стрес, якого зазнав потерпілий у результаті події, чи її наслідків, про депресію чи інші негативні вияви стану потерпілого. Такі висновки слід розглядати в комплексі з іншими документами і наявними відомостями про потерпілого.
		Відповідно до аналізу, проведеного апеляційними судами, відмовляючи у призначенні експертиз, суди виходили із того, що згідно із Законом № 1105-XIV та положеннями ЦПК України проведення експертизи щодо встановлення факту спричинення моральної шкоди не є обов'язковим. Згідно з вимогами статей 147, 212 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим, оцінюється судом разом з іншими доказами та не має заздалегідь встановленого значення, тому суди розглядали вказану категорію справ, як правило, без призначення експертиз.
		Так, відповідно до Базельського протоколу (Швейцарія) «Про відповідальність і компенсацію за шкоду, заподіяну в результаті транспортного перевезення небезпечних відходів та їхнього видалення» встановлюється наступне.
		Цей Протокол застосовується стосовно шкоди, заподіяної в результаті аварії, що сталася в ході перевезення та зберігання відходів, ( в тому числі: нафтових),що підпадають під дію підпункту "Ь" пункту 1 статті 1 Конвенції ( 995_022 ), яка визначає або вважає ці відходи небезпечними за умови дотримання вимог статті 3 Конвенції. У цьому випадку застосовується сувора відповідальність згідно зі статтею 4 Протоколу.
		Без шкоди для положень статті 4 будь-яка особа несе відповідальність за шкоду, яку вона заподіяла або якій сприяла в результаті недотримання положень Конвенції (     995_022) або в результаті умисних халатних або недбалих дій чи бездіяльності. 
		Якщо аварія пов'язана з відходами, які підпадають під дію цього Протоколу, та відходами, які не підпадають під дію цього Протоколу, особа, на яку в протилежному випадку лягає відповідальність згідно із цим Протоколом, несе відповідальність лише пропорційно частці шкоди, заподіяної відходами, що підпадають під дію цього Протоколу.
		Під час визначення частки шкоди, заподіяної тими чи тими зі згаданих у пункті 1 відходів, ураховуються обсяг і властивості відповідних відходів та характер заподіяної шкоди.
		У випадку заподіяння шкоди, за якої неможливо визначити, якою мірою вона була заподіяна відходами, регульованими цим Протоколом, а якою - відходами, що не підпадають під дію цього Протоколу, уся шкода розглядається як така, що підпадає під дію Протоколу.
		Таким чином, колегія суддів, аналізуючи зазначені вимоги міжнародного законодавства, прийшла до конкретного висновку про те, що відповідачами, які заподіяли шкоду навколишньому середовищу повинні бути визнані відповідачі Товариство з обмеженою відповідальністю «Побутрембудматеріали» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Парком Транс»  в таких як, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутрембудматеріали» 70%, а з Товариства з обмеженою відповідальністю «Парком Транс» 30%
		Тому, з урахуванням всіх обставин, наведених вище, колегія суддів приходить до висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, а саме відносно позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 в розмірі 58 100 грн. ( п'ятдесят вісім тисяч сто гривень) грн. спричинену моральну шкоду для кожного позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутрембудматеріали» (код ЄДРПОУ 23585115),  в розмірі  24 900 грн. (двадцять чотири тисячі дев'ятсот гривень) грн. спричинену моральну шкоду для кожного позивача  з Товариства з обмеженою відповідальністю «Парком Транс» (код ЄДРПОУ 38510873) та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутрембудматеріали» (код ЄДРПОУ 23585115) на користь ОСОБА_3 спричинену моральну шкоду в розмірі 121 800 грн. ( сто двадцять одна тисяча вісімсот гривень) грн., стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Парком Транс» (код ЄДРПОУ 38510873) на користь ОСОБА_3 спричинену моральну шкоду в розмірі 52 200 грн. п'ятдесят дві тисячі двісті гривень) грн.
		В іншій частині позовних вимог необхідно залишити без задоволення.
		Розглядаючи апеляційну скаргу апелянтів - відповідачів, колегія суддів звертає увагу на її недоведеність та безпідставність, насамперед у зв»язку з тим, що факт пожежі у Васильківському районі Київської області , яка мала місце з 08 червня 2015 року по 20 червня 2015 рок є загальновідомим та не потребує додаткового доведення або обґрунтування, з цього факту, колегія суддів робить висновок про причинно-наслідковий зв'язок між подіями, які мали місце в цей період та моральною шкодою, яка цими діями, була спричинена позивачам.
		    Виходячи з зазначеного, колегія суддів вважає, що предметом даного спору є саме розмір заподіяних моральних збитків позивачам, що мали місце в період пожежі та її гасіння, тому що причинно-наслідковий зв»язок доведений вже самим, загальновідомим фактом цієї пожежі, внаслідок недбалого та неналежного збереження нафтопродуктів працівниками відповідачів ТОВ «Парком-Транс» та ТОВ «Побутрембудматеріали»
		Згідно з вимогами ст.. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам  справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
		     У відповідності до ч.3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Тому в даному випадку підлягає стягненню 
		Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутрембудматеріали» (код ЄДРПОУ 23585115) на користь держави судовий збір в розмірі 1 543 грн. 36 коп., та з Товариства з обмеженою відповідальністю «Парком Транс» (код ЄДРПОУ 38510873) на користь держави судовий збір в розмірі 661 грн. 44 коп.
		Керуючись статтями 10, 11, 57, 60, 212-214, 218 ЦПК України, статтями 23, 282, 293, 1167, 1187 ЦК України, ст. 16 ЗУ "Про об'єкти підвищеної небезпеки", статтями 3, 16, 27, 50 Конституції України, суд,-                                                   
		ВИРІШИЛА:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити частково.
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутрембудматеріали» до якої приєдналася Товариство з обмеженою відповідальністю «Парком Транс» задовольнити частково.
		Рішення Обухівського районного суду Київської області від 17 листопада  2016 року скасувати та ухвалити по справі нове.
		Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5  до Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутрембудматеріали», Товариства з обмеженою відповідальністю «БРСМ - Нафта», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансоіл-2009», Товариства з обмеженою відповідальністю «Парком Транс» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутрембудматеріали» (код ЄДРПОУ 23585115) на користь ОСОБА_2 спричинену моральну шкоду в розмірі  58 100 грн. ( п'ятдесят вісім тисяч сто гривень) грн.                
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Парком Транс» (код ЄДРПОУ 38510873) на користь ОСОБА_2 спричинену моральну шкоду в розмірі  24 900 грн. (двадцять чотири тисячі дев'ятсот гривень) грн.                
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутрембудматеріали» (код ЄДРПОУ 23585115) на користь ОСОБА_4 спричинену моральну шкоду в розмірі 58 100 грн. ( п'ятдесят вісім тисяч сто гривень) грн.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Парком Транс» (код ЄДРПОУ 38510873) на користь ОСОБА_4 спричинену моральну шкоду в розмірі 24 900 грн. (двадцять чотири тисячі дев'ятсот гривень) грн.. 
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутрембудматеріали» (код ЄДРПОУ 23585115) на користь ОСОБА_3 спричинену моральну шкоду в розмірі 121 800 грн. ( сто двадцять одна тисяча вісімсот гривень) грн..
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Парком Транс» (код ЄДРПОУ 38510873) на користь ОСОБА_3 спричинену моральну шкоду в розмірі 52 200 грн. п'ятдесят дві тисячі двісті гривень) грн.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутрембудматеріали» (код ЄДРПОУ 23585115) на користь ОСОБА_5 спричинену моральну шкоду в розмірі 58 100 грн. ( п'ятдесят вісім тисяч сто гривень) грн.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Парком Транс» (код ЄДРПОУ 38510873) на користь ОСОБА_5 спричинену моральну шкоду в розмірі 24 900 грн. (двадцять чотири тисячі дев'ятсот гривень) грн.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутрембудматеріали» (код ЄДРПОУ 23585115) на користь держави судовий збір в розмірі 1 543 грн. 36 коп.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Парком Транс» (код ЄДРПОУ 38510873) на користь держави судовий збір в розмірі 661 грн. 44 коп.
		В частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди з Товариства з обмеженою відповідальністю «БРСМ - Нафта», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансоіл-2009», - відмовити.
		          Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
		 
		Головуючий:
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...