Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/1360/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 02.06.2017. Зареєстровано: 04.06.2017. Забезпечено надання загального доступу: 07.06.2017.
Дата набрання законної сили: 13.06.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  
		тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41 
		________________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"29" травня 2017 р.Справа № 922/1360/17
		Господарський суд Харківської області у складі:
		судді Сальнікової Г.І.       
		при секретарі судового засідання Гончарові В.В.
		 
		розглянувши справу 
		за позовом   Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" (м. Полтава)     до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Стронг Брідж Компані" (м. Харків)   про  зобов'язання вчинити певні дії за участю представників сторін:
		позивача - не з'явився
		відповідача - не з'явився 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стронг Брідж Компані", в якій просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Стронг Брідж Компані" в особі ліквідаційної комісії визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" у розмірі 27 970 381,50 грн. та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу ТОВ "Стронг Брідж Компані". Судові витрати просить суд покласти на відповідача.
		29.05.2017 до канцелярії суду та до електронної пошти inbox@hr.arbitr.gov.ua від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, у зв'язку з неможливістю прибуття у судове засідання.
		Відповідно до ч. 1 ст. 22 ГПК України участь в господарських засіданнях визначена як право, а не обовязок сторони по справі.
		Суд, дослідивши клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі, вирішив за можливе задовольнити його.
		Представник позивача в судове засідання 29.05.2017 не з'явився. Про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення від 15.05.2017 про дату, час та місце наступного судового засідання суду у справі №922/1360/17, яке долучене судом до матеріалів справи.
		Відповідач у призначене судове засідання 29.05.2017 не зявився, витребуваних судом документів не надав, про причину неявки суд не повідомив. Про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучене судом до матеріалів справи.
		Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
		Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами. 
		Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
		ПАТ "Укрнафта" в особі НГВУ "Полтаванафтогаз" є учасником Договору № 999/97 "Про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов'язану із створенням юридичної особи з освоєння та розробки родовищ" від 24.12.1997, що укладений з Компанією "Моментум Ентерпрайзис (Східна Європа) Лтд."
		Згідно з пунктом 3 Додатку № 4 до Договору № 999/97 про спільну діяльність ПАТ "Укрнафта" в особі відокремленого підрозділу (філії) - Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" є Управляючим спільною діяльністю, тобто, особою уповноваженою учасниками спільної діяльності на ведення спільних справ, в тому числі, на укладення цивільних правочинів відповідно до статті 1135 Цивільного кодексу України.
		Протягом січня, лютого 2016 року між ТОВ "Стронг Брідж Компані" (Покупець) та НГВУ "Полтаванафтогаз" ПАТ "Укрнафта" (Постачальник), відповідальним за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору № 999/97 про спільну діяльність були укладені договори поставки нафтопродуктів, ідентичні за своїм змістом, а саме:
		- договір №НП-0081 від 15.01.2016;
		- договір №НП-0150 від 01.02.2016;
		- договір №НП-0299 від 29.02.2016;
		- договір №НП-0341 від 29.02.2016.
		За умовами цих договорів покупець зобов'язався прийняти та оплатити нафтопродукти, постачальник зобов'язався передати у власність покупця нафтопродукти згідно умов договору.
		Відповідно до п. 1.2. договорів номенклатура, кількість, ціна нафтопродуктів (товару) визначаються сторонами у додаткових угодах до договору, які є невідємною частиною договору.
		Також, сторонами були укладені відповідні додаткові угоди: 
		- додаткова угода №1 від 15.01.2016 до договору №НП-0081 від 15.01.2016;
		- додаткова угода №1 від 01.02.2016 до договору №НП-0150 від 01.02.2016;
		- додаткова угода №1 від 29.02.2016 до договору №НП-0299 від 29.02.2016;
		- додаткова угода №1 від 29.02.2016 до договору №НП-0341 від 29.02.2016, якими сторони узгодили умови та строк поставки, номенклатуру, кількість, ціну нафтопродуктів (товару).
		Пунктом 2.1.1 договорів передбачена передача нафтопродуктів покупцю згідно умов, визначених в додаткових угодах, з обов'язковим складанням актів прийому-передачі.
		З матеріалів справи вбачається, що постачальник повністю виконав свої зобов'язання, передбачені зазначеними вище договорами поставки нафтопродуктів, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями актів прийому-передачі:
		- від 15.01.2016 акт № 1 приймання-передачі нафтопродуктів до договору поставки нафтопродуктів №1411-0081 від 15.01.2016 на загальну суму 9966000,00 грн. з ПДВ;
		- від 29.02.2016 акт № 1 приймання-передачі нафтопродуктів до договору поставки нафтопродуктів №НП-0150 від 01.02.2016 на загальну суму 3 645735,61 грн. з ПДВ;
		- від 29.02.2016 акт № 1 приймання-передачі нафтопродуктів до договору поставки нафтопродуктів № НГІ-0299 від 29.02.2016 на загальну суму 4 534562,71 грн. з ПДВ;
		- від 29.02.2016 акт № 1 приймання-передачі нафтопродуктів до договору поставки нафтопродуктів №НГІ-0341 віл 29.02.2016 на загальну суму 9824083,18 грн. з ПДВ.
		Таким чином протягом січня, лютого 2016 року постачальником було передано покупцю нафтопродуктів на загальну суму 27 970 381,50 грн. (двадцять сім мільйонів дев'ятсот сімдесят тисяч триста вісімдесят одна) грн. 50коп.
		Порядок розрахунків за поставлені нафтопродукти передбачений п. 5.1. договорів, згідно з яким покупець здійснює оплату за товар шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника до 31.12.2016 року.
		Судом встановлено, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, поставив відповідачеві товар на загальну суму 27 970 381,50 грн., проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договорів поставки нафтопродуктів №НП-0081 від 15.01.2016, №НП-0150 від 01.02.2016, №НП-0299 від 29.02.2016, №НП-0341 від 29.02.2016, прийняв нафтопродукти, але не оплатив їх вартість. 
		Позивач в позові посилається на те, що 09 лютого 2017 року позивачу з веб-сайту Міністерства юстиції України стало відомо, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.12.2016 внесено запис про перебування Товариства з обмеженою відповідальністю "Стронг Брідж Компані" в стані припинення.
		Крім того, позивачем з того ж джерела були отримані відомості щодо строку для заявлення кредиторами своїх вимог - 28.02.2017 та голови ліквідаційної комісії/ліквідатора - ОСОБА_1.
		В порядку ст. 105 Цивільного кодексу України позивач 21.02.2017 направив відповідачу заяву за вих. № 08-804 про визнання грошових вимог кредитора та включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу. 
		Вказана заява була направлена позивачем:
		- на юридичну адресу (адресу місця знаходження) відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 09.02.2017. Поштовий конверт із заявою № 08-804 від 21.02.2017 повернуто на адресу кредитора 27.03.2017 за закінченням терміну зберігання. Витяг з офіційного сайту Українського ДППЗ "Укрпошта" наявний в матеріалах справи;
		- на адресу відповідача, вказану у договорах поставки нафтопродуктів (№ НП- 0081 від 15.01.2016; №НП-0150 від 01.02.2016; № НП-0299 від 29.02.2016; № НП-0341 від 29.02.2016). Поштовий конверт із заявою № 08-804 від 21.02.2017 повернуто на адресу кредитора 10.04.2017 за закінченням терміну зберігання. Витяг з офіційного сайту Українського ДППЗ "Укрпошта" наявний в матеріалах справи.
		- на поштову адресу голови ліквідаційної комісії/ліквідатора ОСОБА_1, офіційно оприлюднену в повідомленні на веб-сайті Вищого господарського суду (номер публікації 40407 по справі № 922/4468/16). Згідно відомостей з офіційного сайту Українського ДППЗ "Укрпошта" вищезазначена заява була вручена адресату за довіреністю 25.02.2017. Докази надсилання та отримання відповідачем 25.02.2017 за цією адресою заяви про грошові вимоги до боржника наявні в матеріалах справи.
		Станом на дату подання даної позовної заяви позивач відповіді відповідача не отримав.
		Таким чином, позивач змушений був звернутися до суду за захистом свого порушеного права. 
		Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
		Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
		У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
		Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Згідно приписів статей 6, 627, 628, 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. 
		Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
		Судом встановлено, що відповідно до інформації з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1002598884 від 24.04.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Стронг Брідж Компані" з 28.12.2016 в стані припинення, за рішенням засновників. Строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторських вимог: 28.02.2017.
		Статтею 61 Господарського кодексу України встановлений порядок розрахунків з кредиторами у разі ліквідації суб'єкта господарювання, так, претензії кредиторів до суб'єкта господарювання, що ліквідується, задовольняються з майна цього суб'єкта, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами; претензії, що не задоволені через відсутність майна суб'єкта господарювання, претензії, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо їх заявники у місячний строк після одержання повідомлення про повне або часткове відхилення претензії не звернуться до суду з відповідним позовом, а також претензії, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, вважаються погашеними.
		Відповідно до ст. 110 Цивільного кодексу України, юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами. 
		Приписами частин 3, 4, 5, 6 ст. 105 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.
		Матеріали справи свідчать, що у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договорами поставки нафтопродуктів (№НП-0081 від 15.01.2016; №НП-0150 від 01.02.2016; № НП-0299 від 29.02.2016; № НП-0341 від 29.02.2016) та перебуванням підприємства відповідача в стані припинення, позивач направив на адресу ліквідаційної комісії відповідача заяву з кредиторськими вимогами, в якій просив розглянути грошові вимоги з оплати заборгованості за договорами поставки нафтопродуктів (№НП-0081 від 15.01.2016; №НП-0150 від 01.02.2016; № НП-0299 від 29.02.2016; № НП-0341 від 29.02.2016), як вже зазначалося вище.
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ліквідаційною комісією кредиторські вимоги не розглядались та не вирішувалось питання про їх визнання або відхилення.
		Відповідач, в порушення ч. 6 ст.105 Цивільного кодексу України, ніяким чином на заяву позивача не відреагував, вимоги кредитора до проміжного ліквідаційного балансу не включив, що стало підставою, відповідно до приписів статті 112 Цивільного кодексу України, для звернення Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" до суду з відповідним позовом.
		Статтею 112 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.
		З урахуванням викладеного, слід дійти висновку, що ухилення відповідача від розгляду кредиторських вимог позивача надало останньому право звернутися до суду з даним позовом.
		При цьому, судом встановлено, що позивач дійсно звернувся з грошовими вимогами до відповідача після встановленого строку для заявлення кредиторами своїх вимог, які були залишені без відповіді, проте, необхідно зазначити, що несвоєчасне заявлення позивачем (кредитором) грошових вимог у процедурі добровільної ліквідації відповідача (боржника) не має наслідком їх погашення, а впливає лише на порядок задоволення таких вимог. Крім того, такі вимоги є зобов'язанням ліквідаційної маси та можуть бути заявлені до відповідача протягом усієї ліквідаційної процедури.
		Аналогічна правова позиція викладена Вищим господарським судом у постанові від 29 серпня 2012 року по справі №38/343пн.
		Згідно з ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
		Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом: присудження до виконання обов'язку в натурі; іншими способами, передбаченими законом.
		Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, примусове виконання обов'язку в натурі.
		Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		Отже, позивачем на підтвердження позовних вимог та обставин, викладених в позовній заяві, надані належні документальні докази, які знаходяться в матеріалах справи, та свідчать в їх сукупності про правомірність позовних вимог, тоді як відповідачем станом на момент розгляду справи не надано належних доказів, які б свідчили про визнання грошових вимог у розмірі 27 970 381,50 грн.
		За таких обставин, оскільки заборгованість відповідача підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю "Стронг Брідж Компані" в особі голови ліквідаційної комісії визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" у розмірі 27 970 381,50 грн. та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу ТОВ "Стронг Брідж Компані".
		Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. 
		Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду. 
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -   
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов задовольнити.
		 
		Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальність "Стронг Брідж Компані" в особі ліквідаційної комісії (61174, м. Харків, Проспект Перелоги, 75-А, код ЄДРПОУ 39527495) визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код за ЄДРПОУ 00135390) в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" (36020, м. Полтава, вул. Монастирська, 12, код за ЄДРПОУ 22525915) у розмірі 27 970 381,50 грн. (двадцять сім мільйонів дев'ятсот сімдесят тисяч триста вісімдесят одна) грн. 50 коп. та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу ТОВ "Стронг Брідж Компані".
		 
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стронг Брідж Компані" (61174, м. Харків, Проспект Перелоги, 75-А, код ЄДРПОУ 39527495) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" (36020, м. Полтава, вул. Монастирська, 12, код ЄДРПОУ 22525915) судовий збір у розмірі 1600,00 грн.
		 
		Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		Повне рішення складено 02.06.2017 р.   
		 
		Суддя ОСОБА_2

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...