Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/2693/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю; визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку.
Надіслано для оприлюднення: 06.06.2017. Зареєстровано: 07.06.2017. Забезпечено надання загального доступу: 09.06.2017.
Дата набрання законної сили: 30.05.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"30" травня 2017 р.                                                                       Справа № 922/2693/15  
		 
		Колегія суддів у складі:
		головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя  Слободін М.М. 
		при секретарі Новіковій Ю.В.
		 
		за участю представників:
		прокурора - Ногіна О.М.,
		третьої особи - не з'явився,
		першого відповідача - ОСОБА_1,
		другого відповідача - ОСОБА_2,
		третього відповідача - не з'явився,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу  ОК "ЖБК "Спецбуд-3" (вх. №1003 Х/1-7) та апеляційну скаргу Харківської міської ради (вх. №1111 Х/1-7) на рішення       господарського суду Харківської області від 13.03.17 у справі 
		 
		за  позовом Заступника прокурора Харківської області м. Харків
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна інспекція  сільського господарства в Харківській області, м. Харків,
		 
		до 
		1) Харківської міської ради, м. Харків ,  
		2) Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Спецбуд-3", м. Харків ,  
		3) Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, м. Харків
		 
		про зобов'язання вчинити певні дії та скасування рішення 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Рішенням господарського суду Харківської області від 13.03.2017 року (суддя Суслова В.В.) позов прокурора задоволено повністю.
		Визнано незаконним та скасовано п. 1 додатку 2 до рішення Харківської міської ради "Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та експлуатації об'єктів" від 24.10.2012 року № 883/12.
		Визнано незаконним та скасовано п. 6 додатку до рішення Харківської міської ради "Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктів" від 17.04.2013 року № 1095/13.
		Визнано недійсним та скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Харківського  міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку, площею 0,6631 га з кадастровим номером 6310136300:14:001:0055 від 17.06.2013 року № 3202675.
		Зобов'язано Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції Харківської області внести запис в Державний реєстр речових прав про нерухоме майно про скасування запису про право власності № 1325441 від 31.05.2013 року.
		Зобов'язано ОК "ЖБК"СПЕЦБУД-3" передати, а Харківську міську раду прийняти земельну ділянку площею 0,6631 га з кадастровим номером 6310136300:14:001:0055, про що скласти акт приймання-передачі.
		Другий відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
		Перший відповідач також із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
		В судовому засіданні представник першого відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.
		В судовому засіданні представник другого відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.
		Прокурор у відзиві та в судовому засіданні проти доводів апеляційних скарг відповідачів заперечував, просив залишити їх без задоволення, а оскаржуване 
		Представники третього відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.
		Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі  Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p. У ній сформульовано основні права і свободи людини, зокрема право при визначенні її громадянських прав і обовязків, висуненні проти неї кримінального обвинувачення на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
		«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, субєктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
		Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
		Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
		З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку. 
		Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
		Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
		В ході вивчення правомірності передачі у приватну власність земельних ділянок, розташованих на території м. Харкова, прокуратурою області встановлено, що на підставі пункту 1 додатку 2 до рішення 20 сесії Харківської міської ради 6 скликання №883/12 від 24.10.2012 "Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та експлуатації об'єктів" Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Спецбуд-3" (далі по тексту  ОК "ЖБК "Спецбуд-3") надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею0,6630 га  для будівництва та подальшої експлуатації житлового будинку по пр. Людвіга Свободи (в районі будинку № 20).
		В подальшому, на підставі пункту 6 додатку до рішення 23 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктів" №1095 від 17.04.2013 року ОК "ЖБК "Спецбуд-3" надано у власність земельну ділянку (кадастровий номер 6310136300:14:001:0055), яка належить територіальній громаді м. Харкова, за рахунок земель житлової та громадської забудови, площею 0,6631 га для будівництва та подальшої експлуатації житлового будинку по пр. Людвіга Свободи (в районі будинку № 20).
		Відповідно до інформації Управління Держземагества у м. Харкові Харківської області від 17.03.2015  № 1248/0/2-15 нормативно-грошова оцінка вказаної земельної ділянки становить 3768729,00 грн.
		На підставі зазначеного рішення, 17.06.2013 Державним реєстратором реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_3 видано ОК "ЖБК "Спецбуд-3"" свідоцтво про право власності № 4954174 на зазначену земельну ділянку. На підставі цього свідоцтва, прийнято рішення про державну реєстрацію прав від 17.06.2013 №3202675, відповідно до якого до державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності від17.06.2013 за № 1325441.
		В своєму позові прокурор послався на те, що вищевказані рішення Харківської міської ради прийняті всупереч вимогам ст.41 Земельного кодексу України, ст.ст.133, 135, 137 ЖК УРСР та Примірного статуту житлового-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 № 186, оскільки ОК "ЖБК "Спецбуд-3" за своєю метою діяльності не відповідає вимогам зазначених норм права та Примірного статуту, як житлово-будівельний кооператив.
		Статтею 133 Житлового кодексу УРСР визначено, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу (далі - ЖБК) і одержати в ньому квартиру.
		Відповідно до ст. 135 ЖК та абз. 1 п. 8 Примірного статуту до членів ЖБК приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і які потребують поліпшення житлових умов.
		Відповідно до п. 25-1 вказаних Правил та п. 4 Порядку ведення Єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2011 № 238, громадян вносять в зазначений реєстр після постановки їх на відповідний квартирний облік виконавчим комітетом місцевої ради, на території якої вони проживають. А отже, з урахуванням того, що члени кооперативу повинні постійно проживати на території міста Харкова, вони повинні були перебувати на квартирному обліку саме у виконавчому комітеті Харківської міської ради.
		Згідно з вимогами ст. 137 Житлового кодексу УРСР, житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності ЖБК установлюється цим Кодексом, Примірним статутом та іншими актами законодавства.
		Частиною 6 ст. 137 Житлового кодексу УРСР та абз. 2 п. 4 Примірного статуту передбачено, що рішення зборів про організацію кооперативу, список громадян, які вступають до кооперативу, і членів їх сімей, що виявили бажання оселитися в будинку кооперативу, затверджуються виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів.
		Відповідно до абз. 2 п. 5 Примірного статуту ЖБК діє на підставі статуту, прийнятого відповідно до цього Примірного статуту і зареєстрованого у виконавчому комітеті Ради народних депутатів, який затвердив рішення про організацію кооперативу.
		Пунктом 5 Примірного статуту визначено, що число громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. Відповідно до абз. 2 п. 7 Примірного статуту до членів ЖБК приймаються особи віком до 30 років.
		Відповідно до абз. 1 п. 45 Примірного статуту громадянин може бути членом тільки одного ЖБК, крім випадку вступу до новостворюваного кооперативу у зв'язку з потребою у поліпшенні житлових умов.
		Крім того, абз. 1 п. 74 Примірного статуту передбачено, що контроль за діяльністю житлово-будівельних кооперативів, за експлуатацією та ремонтом належних їм будинків здійснюють виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів.
		Відповідно до п. 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР № 186 від 30.04.1985 (із змінами і доповненнями) число громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік.
		Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що передаючи земельні ділянки у власність ОК «ЖБК «Спецбуд-3», Харківська міська рада мала врахувати мету створення такого кооперативу, порядок його організації та діяльності відповідно до вимог Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу.
		Слід зазначити, що з'ясування саме цих обставин при наданні земельної ділянки ОК «ЖБК «Спецбуд-3», як спеціальному суб'єкту, передбаченому ст. 41 Земельного Кодексу України, зобов'язує раду з'ясовувати правовий статус, мету та підстави його створення.
		Так, саме під час винесення рішення про передачу земельної ділянки у власність житлово-будівельному кооперативу, виходячи з положень пункту 12 Перехідних положень, статті 41 Земельного кодексу України, статей 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР, Примірного статуту, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР № 186 від 30.04.1985, відповідна рада зобов'язана з'ясовувати правовий статус, мету та підстави його створення відповідно до вимог ЖК та Примірного статуту, що підтверджується висновком колегії суддів Судових палат в адміністративних, господарських та цивільних справах Верховного Суду України під час прийняття постанови від 17.06.2014 № 21-195а14.
		Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
		При вирішенні питання, яким нормативно-правовим актом слід керуватись при створенні ЖБК: ст. 7 Законом України «Про кооперацію» або Примірним статутом необхідно врахувати, що зазначені нормативно-правові акти співвідносяться як загальний (Закон України «Про кооперацію») та спеціальний (Примірний статут), а тому слід застосовувати норми спеціального нормативно-правового акту.
		До аналогічного висновку прийшла колегія суддів Вищого господарського суду України при прийнятті рішення від 14.03.2013 у справі № 5002-22/1870-2012.
		Однак, під час розгляду справи, судом було встановлено, що ОК «ЖБК «Спецбуд-3» не відповідає вимогам ст.ст. 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту в частині мети його діяльності, як  житлово - будівельного кооперативу.
		Так, усупереч ч. 6 ст. 137 Житлового кодексу УРСР та абз. 2 п. 4 Примірного статуту, рішення про створення ОК «ЖБК «Спецбуд-3» (протокол загальних зборів №1 від 10.09.2012) та список членів кооперативу від 10.09.2012 не затверджено виконавчим комітетом Харківської міської ради, при тому що статут кооперативу зареєстровано саме у цій місцевій раді.
		Відповідно до статуту ОК «ЖБК «Спецбуд-3» та протоколу загальних зборів №1 від 10.09.2012 кооператив не створювався при виконавчому комітеті місцевої ради, при підприємстві, установі чи організації, що суперечить ст. 137 Житлового кодексу УРСР.
		Всупереч ст. ст. 133, 135 ЖК та абз. 1  п.8 Примірного статуту одним із засновників і членів кооперативу є юридична особа, а саме ТДВ "Спецбуд-3" (ЄДРПОУ 01270405), що відображено у п. 3.4. статуту ОК "ЖБК "Спецбуд-3" та в переліку членів кооперативу, затвердженому протоколом загальних зборів засновників № 1 від 10.09.2012.
		Всупереч ст. 135 ЖК та абз. 1 п. 8 Примірного статуту інші члени кооперативу, а саме ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, не потребують поліпшення житлових умов.
		Так, на момент прийняття спірного рішення Харківської міської ради вони на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов не перебували, що підтверджується листом Управління обліку та розподілу житлової площі Департаменту житлового господарства виконавчого комітету Харківської міської ради від 02.03.2015 № 332/у.
		Всупереч ст. 137 Житлового кодексу УРСР та абз. 2 п.5 Примірного статуту, статут ОК «ЖБК «Спецбуд-3» не відповідає вимогам Примірного статуту.
		Так, п.п. 3.1., 3.4., 5 статуту кооперативу, всупереч ст.ст. 133,135 ЖК та абз. 1 п. 8 Примірного статуту, передбачає можливість юридичних осіб бути членами кооперативу, п. 5.1. статуту кооперативу, всупереч абз.1 п. 45 Примірного статуту, передбачає можливість членів кооперативу бути членами  кількох кооперативів. 
		Крім того, в статуті ОК "ЖБК "Спецбуд-3", всупереч ст. 135 ЖК та абз. 1 п. 8 Примірного статуту, не зазначено, що члени кооперативу повинні постійно проживати у місті Харкові і потребувати поліпшення житлових умов (перебувати на відповідному обліку).
		За організаційно-правовою формою ОК "ЖБК "Спецбуд-3" являється обслуговуючим кооперативом, що відображено у п. 1.2. статуту кооперативу та у реєстраційній картці форми 1 кооперативу.
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про кооперацію», обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Тобто метою створення обслуговуючого кооперативу не може бути будівництво житлових будівель.
		Факт того, що ОК «ЖБК «Спецбуд-3» не є житлово - будівельним кооперативом, підтверджується й тим, що відповідно до листа Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Харківській області від 03.03.2015 № 1020-1217 кооператив отримав декларацію про початок будівельних  робіт з будівництва житлового будинку за адресою: м. Харків, пр. Людвіга Свободи (в районі будинку № 20), яка зареєстрована в Департаменті лише 08.05.2014 року.
		Поряд з цим, у статуті ОК "ЖБК "Спецбуд-3" не визначено кількість квартир у житловому будинку (будинках), які заплановано до будівництва кооперативом, що суперечить меті.
		Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що ОК «ЖБК «Спецбуд-3» фактично не є житлово- будівельним кооперативом в розумінні вимог глави 5 Житлового кодексу УРСР та ст. 41 Земельного кодексу України. Вказаний кооператив фактично є обслуговуючим, його мета створення, порядок створення, організації та діяльності не відповідає вимогам до житлово-будівельного кооперативу.
		Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
		Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
		Враховуючи викладене, пункт 1 додатку 2 до рішення 20 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та експлуатації об'єктів" №883/12 від 24.10.2012 та пункт 6 додатку до рішення 23 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктів" №1095 від 17.04.2013 року, якими  ОК "ЖБК "Спецбуд-3" надано у власність із земель територіальної громади м. Харкова за рахунок земель житлової та громадської забудови площею 0,6631 га (кадастровий номер 6310136300:14:001:0055), для будівництва та подальшої експлуатації житлового будинку по пр. Людвіга Свободи (в районі будинку № 20)  є незаконними.
		Разом з цим,  відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власників на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 13.03.2017 №82233270 ОК «ЖБК «Спецбуд-3» на праві власності належить земельна ділянка площею 0,6631 га з кадастровим номером 6310136300:14:001:0055, яка розташована за адресою: м. Харків, пр. Свободи Людвіга.
		Право власності на цю ділянку зареєстровано на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.06.2013 №3202675, яке прийнято державним реєстратором Харківського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_3І, номер запису про право власності 1325441.
		Відповідно до Постанови Пленуму ВГСУ №6 від 17.05.2011р. державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування. Разом з тим господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.
		З огляду на викладене, оскільки спірне рішення Харківської міської ради , яке слугувало підставою для подальшого оформлення державного акту на право власності на зазначену земельну ділянку, є незаконним, то відповідний державний акт на право власності також не відповідає законові та порушує права власника.
		Відсутність права у відповідача-2 на спірну земельну ділянку передбачає повернення її громаді в особі Харківської  міської власності.
		Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
		Відповідно до п. 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
		Пунктом 2.6 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 № 3502/5, передбачено, що для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав, заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили.
		Зокрема, вищевикладене відображено у інформаційному листі Вищого господарського суду України «Про деякі питання, пов'язані із запровадженням нової системи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 08.02.2013 № 01-06/319/2013. 
		Таким чином, чинним законодавством закріплено, що скасування запису про реєстрацію права власності можливо лише у випадку скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності.
		Доводи, викладені в апеляційних скаргах відповідачів, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на чинному законодавстві.
		Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.
		Будь яких особливостей функціонування житлово-будівельного кооперативу Закон України «Про кооперацію» не містить. Проте, статтею 5 вказаного закону передбачено, що законодавство про кооперацію базується на нормах Конституції України і Цивільного кодексу України, цього Закону, інших нормативно- правових актів з питань кооперації.
		Отже, вбачається що Закон України «Про кооперацію» має загальний характер щодо регулювання спірних правовідносин. Разом з тим, 137 Житлового кодексу Української РСР, який на цей час діє на території України в силу положень Постанови Верховної ради України від 12.09.1991 №1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР», передбачає особливості створення та функціонування житлово-будівельного кооперативу.
		Таким чином, положення ст.ст. 133, 135, 137 137 Житлового кодексу  Української РСР повинні бути дотримані Харківською міської радою при наданні земельної ділянки ОК «ЖБК «Спецбуд-3» та повинні бути враховані судом під час вирішення спору.
		Аналогічні висновки містяться у правовій позиції Верховного суду України викладені у постанові від 17.06.2014 у справі №21-195а14.
		Слід додати, що відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» одним з виконавчих органів Харківської міської ради є її виконавчий комітет. Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» від 1990 року, який діяв до вищевказаного закону та регулював аналогічні відносини, виконавчим органом місцевої ради також був виконавчий комітет.
		Тобто, в розумінні Житлового кодексу  Української РСР та Примірного статуту виконавчий комітет місцевої Ради народних депутатів в даному випадку і є виконавчий комітет Харківської міської ради.
		Також, відповідачі не врахували, що відповідно до ч. 2 ст. 135 Житлового кодексу  Української РСР до членів житлово-будівельного кооперативу приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і перебувають на обліку бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу та внесені до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов або користуються правом позачергового прийому до членів кооперативу, Відповідно до абз. 1 п. 8 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 №470, облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснює виконавчий комітет Харківської міської ради. Відповідно до п. 25-1 вказаних Правил та п. 4 Порядку ведення Єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, затвердженого постановою КМУ від 11.03.2011 №238, осіб вносять в зазначений реєстр після постановки їх на відповідний квартирний облік виконавчим комітетом місцевої ради, на території якої вони проживають. А отже, з урахуванням того, що вказані особи повинні постійно проживати на території міста Харкова, вони повинні були стояти на квартирному обліку саме у виконавчому комітеті Харківської міської ради.
		Відповідачами у відзиві зазначено, що рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Стретч проти Сполученого Королівська» від 24.06.2003, суд встановив, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянами, в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».
		Разом з тим, застосування до спірних відносин вказаних доводів не можливе, оскільки у даному спорі, майно у незаконний спосіб вибуло з комунальної власності як з вини Харківської міської ради так і з вини ОК «ЖБК «Спецбуд-3», оскільки обом вказаним суб'єктам було відомо про порушення законодавства при ухваленні рішення про передачу земельної ділянки.
		Крім того, згідно з положеннями ст. 41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.
		Вказаною статтею передбачений спеціальний порядок надання земельної ділянки на безоплатно на відміну від загального порядку надання земельних ділянок юридичним особам встановленого ст. 82, главами 20, 21 Земельного кодексу України.
		Отже спеціальний суб'єкт - житлово-будівельний кооператив, мета використання земельної ділянки - житлове будівництво, та принципи визначення її розміру, які мають бути встановлені містобудівною документацією мають вирішальне значення для надання земельної ділянки безоплатно на підставі ст. 41 Земельного кодексу України.
		Враховуючи приписи ч. 2 ст. 19 Конституції України Харківська міська рада перед наданням земельної ділянки повинна була отримати документи підтверджуючі дотримання ОК «ЖБК «Спецбуд-3» вказаних вище умов отримання земельної ділянки.
		Всупереч вимог ст. 4-3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) відповідачі доказів на спростування викладених обставин та висновків суду не надали.
		Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позов прокурора не містить законних підстав для подачі позовної заяви в інтересах держави як самостійним позивачем, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму ВСУ від 23.03.2012 року №7 господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.
		Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором.
		У випадках неправильного визначення прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.
		Якщо господарський суд помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України.
		Однак, у разі коли прокурором подано позовну заяву в інтересах держави як позивачем (частина друга статті 2, частина друга статті 29 ГПК), то господарський суд не вчиняє процесуальних дій, зазначених в абзацах третьому і четвертому цього пункту постанови; в таких випадках повернення позовної заяви або залишення її без розгляду можливе лише за наявності підстав, зазначених відповідно у пунктах 1, 2, 3, 5 - 9 частини першої статті 63 або в пунктах 1, 2, 5, 6 частини першої статті 81 ГПК. Зазначені підстави в даному випадку відсутні.
		Частиною 5 «Положення про Державну екологічну інспекцію» №454/2011 від 13 квітня 2011 року, п.1 ч. 4 «Положення про Державну інспекцію сільського господарства» № 459/2011 від 13 квітня 2011 року, ст. 4 «Положення про Державне агентство земельних ресурсів» № 445/2011 від 8 квітня 2011 року визначені основні завдання цих органів, які не передбачаються здійснення таких процесуальних прав, про які йдеться у заяві Харківської міської ради. До того ж, Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади, а не органом державного контролю, отже не має права проводити перевірки відповідних органів, виявляти та вимагати усунення виявлених порушень законодавства.
		Згідно зі ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Таким центральним органом виконавчої влади відповідно до Указу Президента України № 459/2011 від 13.04.2011 «Про Державну інспекцію сільського господарства України» є Держсільгоспінспекція України та її територіальні органи на місцях, в даному випадку цим органом є Державна інспекція сільського господарства в Харківській області.
		Разом з тим, ст.ст. 6, 9, 10 зазначеного Закону, якими передбачено повноваження вищевказаного органу, визначено способи здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, а також встановлено повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, не передбачено повноважень щодо звернення центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, до суду про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння.
		Не передбачено таких повноважень і Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженим Указом Президента України №459/2011 від 13.04.2011.
		З огляду на викладене, прокурор пред'являє цей позов у інтересах держави як позивач, а доводи апеляційної скарги в цій частині - відхиляються колегією суддів.
		За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для визнання позовних вимог законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
		Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається, тому  апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
		Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, 
		 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу першого відповідача залишити без задоволення.
		Апеляційну скаргу другого відповідача залишити без задоволення.
		Рішення господарського суду Харківської області від 13.03.2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.
		 
		Повний текст постанови складено 06.06.2017 року.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                    Сіверін В. І.
		 
		 
		Суддя                                                                                           Терещенко О.І.  
		 
		 
		Суддя                                                                                           Слободін М.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...