Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/458/16-ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.06.2017. Забезпечено надання загального доступу: 08.06.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		31 травня 2017 року                                                                                               м. Київ   
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах
		 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду 
		цивільних і кримінальних справ у складі:
		 
		головуючого          Луспеника Д.Д.,
		суддів:                      Гулька Б.І.,                        Журавель В.І.,
		Закропивного О.В.,         Хопти С.Ф.,
		 
		розглянувши в судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за аліментами та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за касаційною скаргою ОСОБА_3 на додаткове рішення Тетіївського районного суду Київської області від 6 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області           від 8 грудня 2016 року,
		в с т а н о в и л а:
		У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 11 листопада 2003 року постановою Тетіївського районного суду Київської області стягнуто з ОСОБА_4 на її користь аліменти на утримання їхньої спільної дочки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1,   у розмірі ј частки всіх видів його заробітку (доходу), починаючи з 29 жовтня       2003 року і до досягнення дитиною повноліття. 29 грудня 2015 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання вищевказаної постанови суду у зв'язку з досягненням дочкою - ОСОБА_5 повноліття. Зазначеною постановою державного виконавця визначено заборгованість відповідача за аліментами у розмірі 19 232 грн 62 коп., яка ним не сплачена. Крім того, вважала, що відповідно до           ст. 196 СК України наявні підстави для стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. З огляду на викладене та з урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_3 просила суд стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за аліментами у розмірі 19 232 грн 62 коп. та неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 59 884 грн 08 коп.
		Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 31 травня          2016 року у задоволенні позову ОСОБА_3 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів відмовлено. 
		Додатковим рішенням Тетіївського районного суду Київської області               від 6 жовтня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за аліментами відмовлено.
		Рішенням апеляційного суду Київської області від 8 грудня 2016 року рішення Тетіївського районного суду Київської області від 31 травня 2016 року скасовано. Позов ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 6 992 грн 70 коп. У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів відмовлено. 
		Ухвалою апеляційного суду Київської області від 8 грудня 2016 року додаткове рішення Тетіївського районного суду Київської області від 6 жовтня 2016 року залишено без змін.
		У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить додаткове рішення Тетіївського районного суду Київської області від 6 жовтня      2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 8 грудня 2016 року скасувати й ухвалити нове рішення, яким її позов про стягнення заборгованості за аліментами задовольнити повністю. 
		Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
		У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.  
		Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відмовляючи у задоволенні позовуОСОБА_3 про стягнення заборгованості за аліментами, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що аліменти на користь позивачки вже стягнуті за рішенням суду та повторному стягненню не підлягають, а визначена державним виконавцем заборгованість за аліментами підлягає стягненню з відповідача у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». 
		Проте повністюпогодитись із таким висновком судів не можна.  
		Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
		Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
		Таким вимогам закону судові рішення не відповідають. 
		Судом установлено, що 11 листопада 2003 року постановою Тетіївського районного суду Київської області з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання їхньої спільної дочки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частки всіх видів його заробітку (доходу), починаючи             з 29 жовтня 2003 року і до досягнення дитиною повноліття. 
		29 грудня 2015 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання вищевказаної постанови суду у зв'язку з досягненням ОСОБА_5 повноліття. Зазначеною постановою державного виконавця визначено заборгованість ОСОБА_4 зааліментами у розмірі 19 232 грн 62 коп.
		Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину. 
		Згідно із ч. 1 ст. 187 СК України один із батьків може подати заяву за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати, пенсії, стипендії у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві. 
		За положеннями ст. 194 СК України аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання. Якщо за виконавчим листом, пред'явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв'язку з розшуком платника аліментів або у зв'язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені   за весь минулий час. Заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до       ст. 187 СК України, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду. 
		Указана норма матеріального права визначає порядок стягнення аліментів за виконавчим листом за минулий час та заборгованості за аліментами, що утворилася при їх відрахуванні за заявою платника, поданою відповідно до ст. 187 СК України.
		Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений            ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» і відповідно до ч. 7 цієї статті суд вирішує питання заборгованості лише у разі спору про її розмір.
		Таким чином, при відсутності такого спору заборгованість стягується державним виконавцем відповідно до положень Закону, а не на підставі рішення суду про стягнення заборгованості. 
		Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення заборгованості за аліментами, суди у порушення наведених вище норм матеріального права та вимог  ст. ст. 212-214, 303, 315 ЦПК України не звернули уваги на те, що ОСОБА_4 заперечує визначений державним виконавцем розмір своєї заборгованості за аліментами, вказуючи, що державний виконавець неправильно обчислював розмір аліментів, які підлягали сплаті, не врахував додатково подані ним довідки про його заробітну плату та не врахував суми аліментів, які він добровільно сплачував шляхом поштових переказів. Зазначене підтверджується запереченнями на позов (а. с. 32-43), запереченнями на апеляційну скаргу на додаткове рішення суду (а. с. 123)
		Отже, судам слід встановити та визначитись із тим, чи наявний спір між сторонами щодо розміру заборгованості за аліментами, а у разі його наявності, то які норми матеріального права у такому випадку підлягають застосуванню. 
		Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значеннядля правильного вирішення справи, не встановлені, судові рішення не можуть вважатись законними     й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягають частковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
		у х в а л и л а:
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
		Додаткове рішення Тетіївського районного суду Київської області від 6 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 8 грудня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                 Д.Д. Луспеник
		 
		Судді:                                                                                             Б.І. Гулько
		 
		                                                                                                          В.І.Журавель
		 
		                                                                                                          О.В.Закропивний
		 
		                                                                                                          С.Ф.Хопта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...