Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 643/8468/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано судом: 09.06.2017. Зареєстровано: 10.06.2017. Оприлюднено: 13.06.2017.
Дата набрання законної сили: 01.06.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		__________________________________________________________________
		Провадження № 22ц/790/3116/17                                     Головуючий 1 інст.  Зінченко Ю.Є.
		Справа № 643/8468/14-ц                                                     Доповідач  - Пономаренко Ю.А.
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		01 червня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:
		        головуючого судді :             Пономаренко Ю.А., 
		        суддів колегії     :                               ОСОБА_1,                                  
		                            ОСОБА_2
		        за участю секретаря:                    Єрьоменко О.В.
		заслухавши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 Вернатіус Обієфуле на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 січня 2015 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 Вернатіус Обієфуле про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки,     
		В С Т А Н О В И Л А :
		     У червні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.
		     В обґрунтування своїх позовних вимог посилалось на те, що 16 вересня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», яким на теперішній час змінено назву на ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № МL-703/285/2008, згідно з яким відповідач ОСОБА_4 отримала кредит у розмірі 85680 доларів США строком до 16.09.2016 зі сплатою процентів у порядку та розмірах, встановлених у кредитному договорі.
		Того ж дня, з метою забезпечення виконання зобов'язань між банком та відповідачем ОСОБА_4 укладений договір іпотеки від 16.09.2008 № РМL-703/285/2008. Згідно з умовами вказаного договору, предметом іпотеки було встановлено трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 65,4 квадратних метри, житловою площею 43,9 квадратних метри, що належить ОСОБА_4 на праві приватної власності.
		Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідачем ОСОБА_4 перед банком, 16.09.2008 між банком та громадянином ОСОБА_5, який перебуває в Україні на підставі посвідки на постійне проживання ХР№13609 ОСОБА_3 Вернатіус Обієфуле був укладений договір поруки № SR-703/285/2008. Відповідно до умов зазначеного договору для забезпечення повного і своєчасного виконання відповідачем ОСОБА_4 зобов'язань перед банком за кредитним договором відповідач ОСОБА_3 прийняв на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_4.Ю. його боргових зобов'язань в повному обсязі таких зобов'язань.
		На підставі договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 29.06.2010 та договору про відступлення права вимоги від 07.07.2010, банк відступив, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором і договором іпотеки, укладеним між банком та відповідачем ОСОБА_4 та договором поруки, укладеними між банком та відповідачем ОСОБА_3
		Проте, в порушення умов кредитного договору, відповідач ОСОБА_4 не здійснює погашення кредиту та сплату відсотків у строки та у розмірах, встановлених кредитним договором. У зв'язку з вищевикладеним, банк вимушений був звернутися до суду з вказаним позовом.
		     Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 21 січня 2015 року позов задоволено частково. 
		Стягнуто з ОСОБА_3 Вернатіус Обієфуле на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за кредитним договором від 16.09.2008 № МL-703/285/2008 у розмірі 2138640,66грн., яка складається з заборгованості по кредиту у розмірі 972216,62 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 97103,71 грн. та пені 1069320,33 грн. 
		Звернено стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором від 16.09.2008 № МL-703/285/2008 у розмірі 2138640,66 грн., шляхом визнання за ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права продажу будь-якій особі-покупцеві предмету іпотеки за іпотечним договором від 16.09.2008 № РМL-703/285/2008, а саме: квартири АДРЕСА_2, з наданням всіх повноважень продавця (у тому числі: отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно в органах Державної реєстраційної служби України, БТІ, ВРЖЕУ, нотаріату, тощо) за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, на час продажу. 
		Передано предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_2, в управління ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на період до його реалізації з метою збереження предмета іпотеки з наданням права обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, вільного доступу до нерухомого майна, заміни замків, а також укладення договорів на охорону із спеціалізованими підприємствами. Стягнуто з ОСОБА_3 Вернатіус Обієфуле, ОСОБА_4 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму сплаченого судового збору у розмірі 3654грн. в рівних частках по 1827грн. В іншій частині позовних вимог  відмовлено.
		     Не погодившись з вказаним рішенням суду 1 інстанції, ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення є незаконним, необґрунтованим та постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. В своїй апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та постановити нове, у задоволенні позовних вимог відмовити.
		Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		ОСОБА_4 рішення суду не оскаржено і тому колегією суддів рішення переглядається в частині задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення з поручителя ОСОБА_3 Вернатіус Обієфуле заборгованості за кредитним договором. В іншій частині рішення суду не переглядається.
		Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з таких підстав. 
		Судом встановлено, що16 вересня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», яким на теперішній час змінено назву замість Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» на Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № МL-703/285/2008, згідно з яким відповідач ОСОБА_4 отримала кредит у розмірі 85680,00 доларів США строком до 16.09.2016 року зі сплатою процентів у порядку та розмірах, встановлених у кредитному договорі.
		Того ж дня, з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідачем ОСОБА_4 перед банком за вказаним кредитним договором, між банком та відповідачем ОСОБА_4 укладений договір іпотеки від 16.09.2008 № РМL-703/285/2008.
		Згідно з умовами вказаного договору, предметом іпотеки було встановлено трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 65,4 квадратних метри, житловою площею 43,9 квадратних метри, що належить ОСОБА_4 на праві приватної власності (а.с. 17).
		Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідачем ОСОБА_4 перед банком, 16.09.2008 між банком та громадянином ОСОБА_5, який перебуває в Україні на підставі посвідки на постійне проживання ХР№13609 ОСОБА_3 Вернатіус Обієфуле був укладений договір поруки № SR-703/285/2008.
		Відповідно до умов зазначеного договору для забезпечення повного і своєчасного виконання відповідачем ОСОБА_4 зобов'язань перед банком за кредитним договором відповідач ОСОБА_3 прийняв на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_4.Ю. його боргових зобов'язань в повному обсязі таких зобов'язань (п.1.1 договору поруки).
		На підставі договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 29.06.2010 та договору про відступлення права вимоги від 07.07.2010, банк відступив, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором і договором іпотеки, укладеним між Банком та відповідачем ОСОБА_4 та Договором поруки, укладеними між Банком та відповідачем ОСОБА_3 Таким чином, до позивача перейшли права банку щодо права вимоги за кредитним договором і договором іпотеки та за договором поруки.
		Згідно з п. 1.1 ч. 2 кредитного договору, відповідач ОСОБА_4 зобов'язалася своєчасно погашати суму кредиту та сплачувати відсотки за користувач кредитом в порядку і строки, визначені на умовах кредитного договору. При цьому для розрахунку відсотків за користування кредитом було прийнято використовувати плаваючу процентну ставку, у розмірі, визначеному сторонами договору як 5,99% + FIDR (п. 3 ч. 1 кредитного договору).
		Судовим розглядом встановлено, що в порушення умов кредитного договору, відповідач ОСОБА_4 не здійснює погашення кредиту та сплату відсотків у строки та у розмірах, встановлених кредитним договором.
		Згідно з п. 4.1.1 Кредитного договору за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами позичальник (Відповідач 1) зобов'язаний сплатити Банку пеню у розмірі 1% (одного відсотка) від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно з кредитним договором.
		Крім того, п. п. 4.1.2, 4.1.3 кредитного договору встановлено, що за прострочення виконання боргових зобов'язань понад 15 календарних днів позичальник (відповідачі), крім пені, передбаченої п. 4.1.1 кредитного договору, додатково сплачує на користь банку штраф у розмірі 0,01% від суми прострочених боргових зобов'язань, але не менше 25,00 гривень. За прострочення виконання боргових зобов'язань понад 30 календарних днів позичальник, крім пені та штрафу, передбачених п.п. 4.1.1 та 4.1.2 кредитного договору, додатково сплачує на користь банку штраф у розмірі 0,02% від суми прострочених боргових зобов'язань, але не менше 50,00 гривень.
		Матеріали справи містять дані про те, що позивачем на адресу відповідачів направлялися повідомлення про наявність заборгованості за кредитним договором з попередженням, що відповідно до умов договору банк має право достроково вимагати суму повернення кредиту в цілому, а також звернути стягнення на предмет застави, звернути стягнення на майно та витрати за розгляд справи в суді. 
		Згідно розрахунку, заборгованість відповідача ОСОБА_4 за кредитним договором станом на 29.04.2014 складає: заборгованість за кредитом у розмірі 85221,69 доларів США, що з перерахуванням за курсом НБУ на дату складання розрахунку становить 972216,62 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом у розмірі 8511,83 доларів США, що з перерахуванням за курсом НБУ на дату складання розрахунку становить 97103,71 грн.; пеня за прострочення виконання зобов'язань у розмірі 342127,36 доларів США, що з перерахуванням за курсом НБУ на дату складання розрахунку становить 3903019,37 грн. Загальна сума заборгованості відповідача ОСОБА_4 з урахуванням пені дорівнює 435860,88 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 4972339,71 грн.
		Згідно з п. 1.2 договору поруки, відповідач ОСОБА_3 і позичальник ОСОБА_4 відповідають як солідарні боржники і кредитор має право звернутися з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника, так і до поручителя, чи до двох одночасно.
		Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. 
		Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. 
		Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.     Відповідно до вимог ст. ст. 549, 550, 611, 624 ЦК України за порушення грошового зобовязання передбачена сплата неустойки (пені, штрафу).
		Суд першої інстанції, задовольняючи позов з посиланням на ч.1 ст.530, ч.ч.1,2 ст.554, ч.2 ст.1050 ЦК України, виходив із того, що в разі прострочення повернення чергової частини позики, кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати належних йому процентів, і що боржник та поручитель мають солідарно відповідати за зобов'язаннями по кредитному договору.
		Проте погодитися з таким висновком суду не можна. 
		Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється, після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
		Убачається, що згідно з п.1.2 кредитного договору кінцевий термін повернення кредиту 16 вересня 2016 року. Разом з тим, пунктом 1.9.1 цього договору передбачено, що банк має право вимагати від позичальника або поручителя дострокового виконаня зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, інших платежів, передбачених цим договором та можливих штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс черговий мінімальний платіж у термін, визначений в п.2.3 та ст.3 договору.
		Пунктом 5.1 договору поруки передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту його належного оформлення сторонами і дія договору закінчуються належним виконанням позичальником чи поручителем своїх зобов'язань за основним договором. Тобто у договорі поруки не встановлено строки поручительства, після якого порука припиняється, а умова договору про дію поруки до повного виконання зобов'язання за кредитним договором не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України.
		У п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. 
		При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.
		Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення /вручення/ йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
		При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
		За таких обставин у ПАТ «ОТП Банк»виникло право пред'явити вимогу до поручителя ОСОБА_3 про виконання порушеного зобов'язання боржника ОСОБА_4 щодо сплати заборгованості за кредитним договором від що16 вересня 2008 року року, починаючи з нової дати встановленої у вимозі 6.01.2009 року, протягом наступних шести місяців.
		Як убачається з матеріалів справи банк направив на адресу ОСОБА_3 досудову вимогу 6.01.2009 року (а.с.23), а звернувся до суду з позовними вимогами до поручителя 10 червня 2014 року, тобто після спливу шестимісячного строку від дня настання нового строку виконання основного зобов'язання, а відтак, підстави для солідарного стягнення заборгованості з поручителя відсутні.
		Посилання представника позивача на те, що банк не направляв вимог щодо дострокового виконання зобовязань за кредитним договором, залишивши строк виконання договору до 16.09.2016 року є безпідставними і повністю спростовуються наданими позивачем письмовими доказами  вимогою №22-3-2/52371 про дострокове погашення кредиту та судовим рішенням.
		За таких обставин, суд першої інстанції невірно визначив характер правовідносин між сторонами, не застосував норми матеріального права, що їх регулюють, не надав оцінку усім доказам, зібраним у справі, та дійшов помилкового висновку про те, що заборгованість за кредитним договором повинна стягуватися солідарно з поручителя ОСОБА_3 та позичальника ОСОБА_4
		На підставі п.п.1,3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України, судова колегія вважає за необхідне рішення суду першої інстанції змінити, скасувавши його в частині стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованості за кредитним договором № МL-703/285/2008 від 16 вересня 2008 року, і в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3
		Оскільки відповідачка ОСОБА_4 рішення суду не оскаржувала, то в частині що стосується звернення стягнення на предмет іпотеки рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядалось. 
		       На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303-304, п. п.1,3, 4 ч.1 ст.309, 316, 317, 319,324 ЦПК України, судова колегія, - 
		В И Р І Ш И Л А :
		Апеляційну скаргу ОСОБА_3 Вернатіус Обієфуле задовольнити частково.
		Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 січня 2015року в частині стягнення з ОСОБА_3 Вернатіус Обієфуле на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором № МL-703/285/2008 від 16 вересня 2008 року в розмірі 2138640,66 грн.та в частині стягнення з ОСОБА_3 Вернатіус Обієфуле витрат по сплаті судового збору сумі 1827 грн. скасувати.
		У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3 Вернатіус Обієфуле  відмовити.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на користь ОСОБА_3 Вернатіус Обієфуле сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 4020грн.
		В іншій частині заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 січня 2015 року не оскаржувалось та судом апеляційної інстанції не переглядалось.
		Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно з моменту проголошення.
		Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
		 
		Головуючий -                                 Ю.А. Пономаренко
		 
		Судді                                Н.П. Пилипчук
		 
		                                         ОСОБА_2

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...