Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/5059/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин; Спори, що виникають із житлових правовідносин про стягнення плати за користування житлом.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.06.2017. Забезпечено надання загального доступу: 13.06.2017.
Дата набрання законної сили: 01.06.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		   АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  МІСТА КИЄВА
		 
		 
		 
		            Справа № 22-ц/796/1533/2017           Головуючий в 1-й інстанції - Усатова І.А.
		              №2 - 760/5059/16-ц                                                           Доповідач-ЧобітокА.О.                                    
		                                                                               
		             
		                                                                    РІШЕННЯ                                                                                     
		                                                            ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		01 червня 2017 року колегія суддів судової палати  в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
		 
		головуючого - Чобіток А.О.
		суддів - Немировської О.В.,Соколової В.В.
		при секретарі - Казанник М.М.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,-
		                                                             в с т а н о  в и л а:
		 
		У березні 2016 року позивач пред'явив вказаний позов  до відповідача та зазначав,що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 і користується житлово-комунальними послугами з 01.11.2014 року,але отримуючи від позивача рахунки на сплату спожитих  житлово-комунальних послуг,своїх зобов'язань по їх оплаті не виконує внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 3094,15 грн..
		Посилаючись на вказані обставини позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість,а також інфляційні втрати у розмірі 1099,64 грн.,3% річних в сумі 58,02 грн..
		В подальшому позовні вимоги були зменшені і позивач остаточно просив стягнути з відповідача заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 2025,60 грн., інфляційні втрати у розмірі 1099,64 грн.,3% річних в сумі 58,02 грн..
		 
		Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року позов задоволено. Вирішено стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по оплаті за житлово-комунальні послуги в сумі 2025,60 грн.,інфляційні нарахування у сумі 1099,64 грн. та 3 % річних 58,02 грн.,а разом 4251,81 грн..
		 
		Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ,представник відповідача подав апеляційну скаргу,в якій просив скасувати рішення та ухвалити нове,яким відмовити в задоволенні позову. Зазначив,що судом при вирішенні даного спору порушені норми матеріального та процесуального права,що є безумовною підставою до  скасування рішення, а саме :судом не встановлено та не перевірено повноваження ТОВ «Перший Український Експертний Центр» на пред'явлення  такого позову,як виконавця послуг,наділеного такими повноваженнями відповідно до вимог чинного законодавства,не встановлено існування договірних відносин між сторонами  у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг,їх право та обов'язки,не перевірено законність вказаних позивачем нарахувань та їх функціональне призначення.
		 
		Вислухавши доповідь судді,пояснення осіб,що з'явилися в судове засідання,обговоривши доводи апеляційної скарги,обставини справи,колегія суддів приходить до наступного.
		 
		            Відповідно до  ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		   
		Встановлено,що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від  24.07.2014року. та є споживачем житлово-комунальних послуг з  листопада 2014 року.
		 
		Згідно з актом приймання-передачі житлового будинку АДРЕСА_1 від 16.10.2014 року, Публічне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд» передало експлуатуючій організації ТОВ «Перший Український Експертний Центр» вказаний будинок на подальшу експлуатацію.     
		 
		Посилаючись на  вказаний акт , ТОВ «Перший Український Експертний Центр», пред»явивши даний позов, вказувало на надання мешканцям будинку в тому числі і відповідачу комплексу житлово-комунальних послуг,які в період з листопада 2014 року по серпень 2015 року були спожиті відповідачем,але в повній мірі не оплачені внаслідок чого заборгованість за цей період становить 2025 грн.60 коп..
		 
		Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідача на користь позивачу вказану заборгованість за не оплату житлово-комунальних послуг разом з інфляційними втратами та 3% річних,суд виходив з того,що така заборгованість має місце в зв'язку з чим вимоги є правомірними.
		 
		Разом з тим колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду з огляду на наступне.
		 
		           Статтею 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено,що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо.
		 
		             Пунктом 1 частини першої статті 20   ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а цьому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частиною третьою цієї же статті  обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки,встановлені договором або законом.
		 
		              Таким чином зазначені норми закону покладають на споживачів  зобов'язання               
		оплатити житлово-комунальні послуги,якщо вони фактично користувалися ними.
		Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
		 
		            Отже вказаний Закон регулює правовідносини,які виникли між сторонами стосовно надання житлово-комунальних послуг та обов'язку споживача оплатити ці послуги.
		 
		            ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», передбачені житлово-комунальні послуги  залежно від функціонального їх  призначення,оплата за які здійснюється за їх фактичне надання та споживання на підставі тарифів встановлених у порядку передбаченому закону.
		 
		           З матеріалів справи вбачається,що відповідач частково виконує свої обов'язки щодо оплати спожитих ним   житлово-комунальних послуг та витрат на утримання будинку та прибудинкової території.
		             
		           Ця обставина не спростована позивачем.
		 
		           Проте  в позовній заяві позивач не вказує, які послуги за своїм функціональним призначенням були надані відповідачу у вказаний період, за споживання яких відповідач не сплатив щомісячні платежі, внаслідок чого утворилася спірна заборгованість.
		 
		           Стягуючи з відповідача вказану суму заборгованості за вказаний період,суд не з'ясував за які саме послуги утворилася заборгованість у відповідача,правильність  нарахування платежів та відповідність застосованих при цьому тарифів,затвердженим тарифам на цей вид послуг в установленому законом порядку,обмежившись загальним терміном  заборгованості за житлово-комунальні послуги.
		 
		            Проте в судовому засіданні апеляційної інстанції встановлено,що предметом даного спору є заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію, центральне опалення та гаряче водопостачання в період з листопада 2014 року по серпень 2015 року.
		        
		            Відповідно до ст..60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,на які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		 
		Ні суду першої інстанції,ні суду апеляційної інстанції позивачем не надано доказів на підтвердження укладення сторонами договору на  надання послуг з центрального опалення та гарячого водопостачання з зазначенням прав та обов»язків сторін.
		 
		За відсутністю такого договору позивач зобов'язаний обґрунтувати свої вимоги належними та допустимим доказами та довести, що ним було  своєчасно в установленому законодавством  порядку  доведено необхідну інформацію про перелік послуг,структуру тарифів,загальну суму платежу,норми споживання,режим надання послуг,їх споживчі властивості тощо,а також факт надання цієї послуги належної якості.
		 
		            На вимогу колегії суддів з метою перевірки правильності нарахування платежів за вказані послуги, позивачем не було надано розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) , який має державну реєстрацію і яким було затверджено тарифи на теплову енергію, центральне постачання та гаряче водопостачання , за якими розраховувалася  оплата за спожиту відповідачем теплову енергію,центральне опалення та гаряче водопостачання в період з листопада 2014 року по серпень 2015 року, що унеможливлює перевірити правильність розрахунку заборгованості за вказану послугу, відповідність та економічне обґрунтування  застосованого позивачем тарифу на централізоване опалення та гаряче водопостачання за тих умов, що в будинку АДРЕСА_1 розташована власна котельня, в якій використовується газ для виробництва теплової енергії для споживання населенням.
		 
		         Наданий позивачем  розрахунок теплоспоживання квартири відповідача АДРЕСА_1 не може бути  визнано належним та допустимим доказом на підтвердження правильності розрахунку оплати за цю послугу за відсутності затверджених тарифів на послугу у встановленому законом порядку  з врахуванням об'єму природного газу,витраченого на вказану послугу у спірний період саме на будинок АДРЕСА_1  та вартості робіт з технічного обслуговування котельні.
		 
		          Крім того даний розрахунок не містить обґрунтування спожитого опалення згідно з показниками квартирних лічильників в порівнянні з показними спожитого опалення в місцях загального користування.
		 
		           Так,  за грудень 2014 року спожито центрального опалення згідно показників квартирних лічильників 49,397 Гкал, а на місцях загального користування будинку 54,573 Гкал , за березень 2015 року спожито центрального опалення згідно показників квартирних лічильників 31,519 Гкал,а на місцях загального користування будинку 52,8918 Гкал ,тоді як в інших місяцях,що стосується спірного періоду нарахування заборгованості відповідачу за опалення та  гарячого водопостачання показники спожитого опалення в місцях загального користування будинку значно менші.
		                   
		Оскільки   позивачем визначено період заборгованості відповідача за отримання послуг з постачання теплової енергії,центрального опалення та гарячого водопостачання з листопада 2014 року по серпень 2015 року,колегія суддів з огляду на викладене не вбачає підстав  вважати вказаний  розмір заборгованості доведеним та обґрунтованим .
		             
		             Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
		 
		Керуючись ст.ст. 304,307,308,313,314,316,319 ЦПК України,колегія суддів,-
		 
		                                                            в и р і ш и л а:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити.
		 
		Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року скасувати та ухвалити нове наступного змісту:
		 
		Відмовити в   задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг .
		 
		             Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти  днів.
		 
		 
		Головуючий -                                                        Судді -

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...