Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 814/2189/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері:; грошового обігу та розрахунків, у тому числі:; спорів за участю органів доходів і зборів.
Надіслано для оприлюднення: 09.06.2017. Зареєстровано: 10.06.2017. Забезпечено надання загального доступу: 13.06.2017.
Дата набрання законної сили: 07.06.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		 
		07 червня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/2189/16
		Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О. 
		Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду 
		у складі: головуючої судді Шевчук О.А.,
		суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.,
		при секретарі Жигайлової О.Е.
		 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства фірма "Юнікс Трейд Ко" до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		У жовтні 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.10.2016 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, №0003301409.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем було проведено перевірку підприємства, складено акт, на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає, що вони прийняті з порушенням норм податкового та митного законодавства, а тому звернувся до суду про визнання їх протиправними та скасування.
		Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017  року позов задоволено.
		Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. 
		Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового  розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України, в судове засідання не з'явились.
		07 червня 2017 року до суду надійшло клопотання представника Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області ОСОБА_1, в якому апелянт зазначає, що у зв`язку з необхідністю прибуття представника ГУ ОСОБА_1 на інші судові справи до Миколаївського окружного адміністративного суду та надання пояснень по справам просить перенести судове засідання, вказані обставини, щодо не прибуття у судове засідання представника відповідача визнати поважними.
		Колегія суддів не приймає до уваги зазначене клопотання, оскільки апелянт є органом владних повноважень, який зобов`язаний забезпечувати належну явку свого представника у кожне судове засідання, крім того справа повинна бути розглянута у розумний строк.
		Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін. 
		Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. 
		Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом першої інстанції встановлено, що актом від 26.09.2016 про результати документальної планової виїзної перевірки ПП фірма Юнікс Трейд Ко щодо дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи за період з 01.07.2014 по 30.06.2016 встановлено порушення п.4,п.5ч.10 ст.58 Митного Кодексу в результаті чого встановлено заниження сплати ввізного мита на загальну суму 4   539,60 грн., ст.3 Закону України від 28.12.2014 № 73  Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до ст. ХІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року в результаті чого встановлено заниження сплати додаткового імпортного збору на загальну суму 2   741,48 грн, ч.4, п.5 ч.10 ст.58 МК, п.190.1 ст.190 ПК  України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 18   336,16 грн.
		За наслідками акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.10.2016 року:
		№ НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобовязання з додаткового імпортного збору на суму 2741,48 грн. та 685,37 грн. штрафні санкції,
		№ НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем мито, на товари, що ввозяться на територію України на суму 4539,60 грн. та 1134,90 грн. штрафні санкції,
		№ НОМЕР_3, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 18   336,16 та 4584,04 грн. штрафні санкції.
		Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів, що податкове повідомлення-рішення від податкового повідомлення-рішення від 11.10.2016 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, №0003301409 прийняті правомірно, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
		Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. 
		Відповідно до п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495- при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
		Частина 3 ст. 267 Митного Кодексу України від 11.07.2002 № 92 передбачала, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, в даному випадку це витрати на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України.
		При визначенні митної вартості, згідно п.2 ч.11 ст. 58 Митного кодексу України № 4495-VI, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у вказаних вище статтях Митного кодексу України. До митної вартості не включаються витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема витрати на транспортування після ввезення на територію України.
		Відповідно, витрати на транспортування після ввезення не включаються позивачем до митної вартості за умови дотримання ним вимог виділення з ціни, документального підтвердження та можливості обчислення.
		В акті перевірки зазначено, що митна вартість товарів, які ввозилися ( імпортувалися) Товариством на митну територію України, заявлявся (декларувався) шляхом подання митної декларації, в яких зазначалися транспортні витрати, що підлягають включенню до ціни товару.
		До переліку витрат, які мають включатись до митної вартості товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з п.5 ч.10. ст.58 МК України входять витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на мину територію України.
		Законом України Про транспортно-експедиторську діяльність визначено, що транспортно-експедиторська діяльність- це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.
		Митними деклараціями від 02.09.2014 підприємством задекларована вартість транспортних витрат до митного кордону України на умовах поставки FCA склала 22   392 грн. Зазначена сума задекларована на підставі довідки про витрати на транспортування, яку надано експедитором ТОВ Актуал-Логистик.
		Згідно акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 203 від 02.09.2014, на підставі договора на транспортно експедиційне обслуговування № 29/12/2014 від 29.12.2014, укладеного Товариством та ТОВ Актуал-Логистик, вартість транспортно-експедиційних послуг перевезення автотранспортним засобом за маршрутом Німеччина-Миколаїв складає 40064 грн., у т.ч. вартість транспортних послуг автоперевезення від Heimsted (Німеччина) до пункту пропуску на митному кордоні України (Яготин)  22392 грн. (без ПДВ), вартість транспортних послуг автоперевезення від пункту пропуску на митному кордоні України до м. Миколаєва 16   872 грн. ( без ПДВ) та вартість експедиційних послуг (організація перевезення)  666,67 грн. ( без ПДВ) без виділення їх у складі вартості (витрат) на експедицію оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України та далі по території України.
		Відповідач вважає, що позивачем при визначенні митної вартості товарів оформлених за митними деклараціями від 02.09.2014 не була врахована вартість експедиційних послуг перевезення імпортованих підприємством товарів, чим порушено п.5 ч.10. ст.58 МК України.Сума заниження витрат на транспортування товарів складає 666,67 грн.
		Не включення в повному обсязі до митної вартості товарів фактичних витрат підприємства на транспортування товарів до митного кордону України, призвело до порушення визначення митної вартості товарів та заниження податкових зобовязань в частині визначення бази оподаткування ПДВ імпортованих товарів. 
		Судом встановлено, що позивач уклав договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 29.12.2014 року з ТОВ Актуал-Логістик, за умовами якого експедитор зобовязується організувати доставку наданого йому Замовником вантажу, а замовник зобовязується оплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
		Відповідач вважає, оскільки послуги по організації перевезення вантажу вантажним а/м не поділена на вартість до кордону, яка повинна включатись до митної вартості товару та після кодону, то сума цієї послуги повністю повинна входити в ціну товару, який перетинає митний кордон та з якої повинні бути сплачені податок на додану вартість, мито та додатковий імпортний збір.
		Судом встановлено, що експедитор організовує перевезення, знаходить перевізника та позивач сплачує загальну суму послуги за організацію перевезення. 
		Акти здачі-прийняття робіт свідчать, що транспортно-експедиційні послуги, обумовлені договором складають: транспортно - експедиційні послуги вантажним а/м до кордону України та ця сум входить до ціни товару, та з яких сплачені відповіді платежі при розмитненні товару, транспортно-експедиційні послуги з кордону України до м. Миколаєва, та послуги по організації перевезення вантажу вантажним а/м, які є платою експедитору за пошук, замовлення транспортного засобу (перевізника резидента України) на території України для здійснення перевезення за заявкою Замовника та з суми якої сплачено податок на додану вартість позивачем (а.с. 128-130, 131-135).
		Згідно ст. 58 Митного кодексу України №4495 та ст. 267 Митного кодексу України № 92 дає підстави для висновку, що не включення витрат на транспортування після ввезення до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, можливе тільки за умови документально підтвердженої   диференціацію витрат на витрати, що понесені за транспортування товару до митної території України та витрати, що понесені після ввезення товару на митну територію України.
		Згідно до ч. 3 ст. 260 Митного кодексу України для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості.
		Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що нормами митного законодавства не встановлено якими саме документами необхідно підтверджувати заявлені витрати. Наданий позивачем документ містив усі необхідні відомості, що підтверджують витрати на транспортування товару до митного кордону України.
		Крім того, акти здачі-прийняття робіт є належним чином складеними та оформленими документами, що містить інформацію щодо витрат понесених суб'єктом господарювання під час транспортування товару та надає змогу відокремити витрати понесені за транспортування до митного кордону від витрат понесених за транспортування імпортованого товару після перетину митного кордону України та обчислити їх.
		Надання експедиційних послуг лише на території України, тобто після перетину митного кордону, підтверджуються первинними документами.
		З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно визначено митну вартість товару з урахуванням витрат на його транспортування до митного кордону України. 
		Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства фірма "Юнікс Трейд Ко" є доведеними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
		На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Миколаївського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається. 
		Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		Керуючись  ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, 
		 
		УХВАЛИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області  залишити без задоволення.
		Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року  залишити без змін. 
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів. Особи, які брали участь у справі, однак не були присутні у судовому засіданні апеляційної інстанції, мають право подати касаційну скаргу протягом 20 днів з дня отримання копії ухвали.
		Повний текст рішення виготовлено 09.06.2017 року.
		 
		 
		 
		Головуюча суддя:                                                                                     О.А. Шевчук 
		 
		Суддя:                                                                                                        Л.Є. Зуєва 
		 
		Суддя:                                                                                                        А.Г. Федусик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...