Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/2780/13-к : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.06.2017. Забезпечено надання загального доступу: 12.06.2017.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		П О С Т А Н О В А  
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		25 травня 2017 року                                                                                 м. Київ
		 
		Судова  палата у кримінальних справах                          
		 
		Верховного Суду України у складі:
		 
		головуючого судді-доповідача   ОСОБА_21,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 суддів:ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24,          ОСОБА_25, при секретарях:  за участю: ОСОБА_26, ОСОБА_27,  прокурора Генеральної прокуратури ОСОБА_28, захисника ОСОБА_29, засудженого ОСОБА_10, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою засудженого ОСОБА_10 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 червня 2014 року щодо нього,
		                                                                                                 у с т а н о в и л а:
		 
		Вироком Голосіївського районного суду міста  Києва від 10 жовтня 2013 року ОСОБА_10 засуджено за         частиною першою статті 375 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі статті 75 КК    ОСОБА_10 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із іспитовим строком тривалістю один рік і покладено на нього обов'язок, передбачений пунктом 3 частини першої статті 76 КК. 
		За вироком суду, ОСОБА_10 визнано винуватим і засуджено за те, що він як суддя Обухівського районного суду Київської області 3 квітня  2009 року постановив завідомо неправосудне рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 до Обухівської районної державної адміністрації та Київської обласної державної адміністрації про визнання недійсними їхніх рішень та зобов'язав першу розглянути і погодити, а другу - розглянути і затвердити проекти землеустрою щодо припинення права постійного користування земельними ділянками ДП «Київське лісове господарство», переведення цих земельних ділянок із категорії земель лісогосподарського призначення до категорії земель сільськогосподарського призначення та передачі земельних ділянок у власність позивачам. 
		У порядку виконання цього рішення суду Обухівська районна державна адміністрація та Київська обласна державна адміністрація видали відповідні розпорядження «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу у власність громадянам земельних ділянок», внаслідок чого було припинено право постійного користування земельною ділянкою ДП «Київське лісове господарство», а земельні ділянки площею по 0,99 га були передані кожному із позивачів для ведення особистого селянського господарства.
		Апеляційний суд Київської області ухвалою від 23 червня 2010 року рішення Обухівського районного суду залишив без змін.
		Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України ухвалою від 30 березня 2011 року скасувала зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направила на новий судовий розгляд.  
		Обухівський районний суд Київської області ухвалою від 17 серпня 2011 року провадження у справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 205 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки справа не підлягала розгляду в суді у порядку цивільного судочинства.
		17 листопада 2010 року суддя ОСОБА_10 постановив ще одне неправосудне рішення у цивільній справі № 2-2154/10 за позовом        ОСОБА_20 до Обухівської міської ради про визнання права власності на земельні ділянки, що знаходяться за адресами: АДРЕСА_1 та на території промвузла у м. Обухові Київської області. Цим рішенням було скасовано державну реєстрацію державних актів на право постійного користування зазначеними земельними ділянками серії НОМЕР_1 від 19 листопада 1997 року; серії НОМЕР_2 від 9 квітня 1998 року; серії НОМЕР_2 від 9 квітня 1998 року; серії НОМЕР_3 від 20 жовтня   1997 року; серії НОМЕР_3 від 20 жовтня 1997 року.
		Апеляційний суд Київської області ухвалою від 5 травня 2011 рішення Обухівського районного суду Київської області від 17 листопада 2010 року скасував і постановив нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_20 до Обухівської міської ради про визнання права власності на земельні ділянки.
		При ухваленні цього рішення суддя ОСОБА_10 порушив виключну компетенцію органів місцевого самоврядування на здійснення права власності від імені Українського народу на землю у зв'язку з відсутністю рішень про передачу земельних ділянок у власність, протиправно, на порушення вимог статті 213 Цивільного процесуального кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України та статей 120, 123, 152 Земельного кодексу України, визнав право власності за ОСОБА_20 на ці земельні ділянки в м. Обухові та незаконно, на порушення вимог статей 142-144 Земельного кодексу України, скасував державну реєстрацію державних актів на право постійного користування попередніми користувачами.
		Апеляційний суд міста Києва ухвалою від 14 січня 2014 року вирок щодо   ОСОБА_10 залишив без змін. 
		Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 10 червня 2014 року вирок суду першої та ухвалу апеляційної інстанцій щодо ОСОБА_10  залишила без змін. 
		20 листопада 2014 року Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України (далі - Судова палата у кримінальних справах ВСУ) відмовила у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_10 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ  від 10 червня 2014 року щодо нього з підстав, передбачених пунктом 1     частини першої статті 445 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
		У заяві засуджений ОСОБА_10 порушує питання про перегляд Верховним Судом України (далі - ВСУ) ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ  від 10 червня 2014 щодо нього на підставі пункту 2 частини першої статті 445 КПК у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої цим Кодексом, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень.
		На його думку, має місце неоднакове застосування норм, які містяться в частинах першій та другій статті 32, статті 34 КПК, щодо визначення територіальної підсудності справ стосовно судді. Так, на час надходження кримінального провадження щодо ОСОБА_10 до Голосіївського районного суду м. Києва останній працював суддею Обухівського районного суду Київської області й кримінальне провадження щодо нього, відповідно до частини першої статті 32 КПК, до Обухівського районного суду Київської області не надходило, а було направлено до Голосіївського районного суду  м. Києва. Це підтверджується ухвалою суду від 8 лютого 2013 року та листом прокуратури Київської області, що свідчить про відсутність ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ про визначення підсудності кримінального провадження щодо нього. При цьому заявник зазначає, що порушення правил підсудності, відповідно до пункту 6 частини другої   статті 412 КПК, є безумовною підставою для скасування судових рішень. Просить скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляду до суду касаційної інстанції для визначення підсудності.
		 
		 
		Як приклад неоднакового правозастосування заявником надано копії ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 квітня 2013 року, 13 лютого та 11 березня 2014 року, 24 березня, 25 квітня, 15 листопада, 24 листопада, 29 листопада,   6 грудня і 6 грудня 2016 року та копію постанови ВСУ від 21 січня           2016 року. 
		Так, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 квітня 2013 року суд касаційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання про зміну підсудності, оскільки потреба у зміні підсудності кримінального провадження, в якому учасником або зацікавленою стороною є суддя, виникає лише в разі набуття ним статусу обвинуваченого або потерпілого. Наявність у судді іншого процесуального статусу чи його відсутність, відповідно до вимог частини другої               статті 34 КПК, не може бути підставою для зміни підсудності.
		Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 13 лютого 2014 року, відмовляючи у задоволенні клопотання, зазначив, що питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого вирішується за поданням апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого, але після надходження кримінального провадження до суду за правилами територіальної підсудності. Однак, під час розгляду клопотання та доданих матеріалів не вбачається, що матеріали кримінального провадження перебувають у місцевому суді.
		Касаційний суд, як убачається зі змісту ухвал Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня 2014 року,               24 березня, 25 квітня, 24 листопада, 29 листопада, 6 грудня та 6 грудня     2016 року, зазначив, що питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах різних апеляційних судів вирішується колегією суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ за поданням суду апеляційної інстанції, за клопотанням сторін чи потерпілого, але після надходження кримінального провадження до суду за правилами територіальної підсудності.
		Що ж стосується ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 листопада 2016 року, то суд касаційної інстанції, розглядаючи кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника засудженого, дійшов висновку про те, що апеляційним судом не здійснено належну перевірку того, чи дотримався суд першої інстанції правил підсудності, а тому, відповідно до пункту 6 частини другої           статті 412 КПК, є безумовною підставою для скасування судового рішення.  
		Крім того, у своїх твердженнях засуджений опирається на правову позицію ВСУ, викладену в постанові від 21 січня 2016 року у справі                  № 5-249кс15, про те, що для уможливлення процедури оцінки ВСУ норми права на предмет неоднаковості правозастосування така норма має бути реально застосована судом касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку. Неоднаковість у застосуванні положень норми права нерозривно пов'язана з предметом правозастосування - одна й та сама норма (її положення, припис) одного і того самого закону.
		 
		Судова палата у кримінальних справах ВСУ заслухала суддю-доповідача, доводи захисника і засудженого про задоволення заяви та доповнення до неї з наведених у них обґрунтувань, пояснення прокурора про відсутність підстав для задоволення заяви, дослідила матеріали справи, обговорила доводи заяви та доповнень і дійшла висновку про таке.
		 
		Справа про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 червня 2014 року допущена до провадження ВСУ за заявою засудженого ОСОБА_10, який посилається на пункт 2 частини першої статті 445 КПК. 
		Відповідно до зазначеної норми кримінального процесуального закону підставою для перегляду ВСУ судових рішень, що набрали законної сили, є неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої цим Кодексом, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень.
		Судова палата у кримінальних справах ВСУ хоча й погодилася з тим, що на стадії відкриття провадження заява була визнана прийнятною, проте процесуально позбавлена можливості переглянути оскаржуване рішення касаційної інстанції із зазначеної підстави та дати свій висновок з питання, порушеного в заяві, з огляду на таке. 
		Законом України від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VІІІ), який набрав чинності 28 березня 2015 року, частина перша статті 445 КПК була доповнена пунктом 2, згідно з яким підставою для перегляду судових рішень ВСУ є неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої цим Кодексом, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень.
		Судова палата у кримінальних справах ВСУ вже неодноразово висловлював свою правову позицію щодо неможливості перегляду судових рішень, постановлених до 28 березня 2015 року з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України, тобто з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 445 КПК. (Рішення у справах № 5-205кс15 від 17 грудня 2015 року, № 5-187кс15 від                        17 грудня 2015 року, № 5-112кс15 від 17грудня 2015 року, № 5-184кс15 від 17 грудня 2015 року, № 5-125кс15 від 17 грудня 2015 року, № 5-41кс15 від  10 грудня 2015 року, № 5-55кс15 від 17 грудня 2015 року, № 5-236кс15 від  17 грудня 2015 року,  № 5-126кс15 від 24 грудня 2015 року). 
		Судова палата у кримінальних справах ВСУ наголошує, що новий кримінальний процесуальний закон не має зворотної дії навіть у тих випадках, коли його правила є більш сприятливі для учасників кримінального провадження. Повернення процесу (процесуальних дій) неможливе. Це положення випливає з частини першої статті 5 КПК, відповідно до якої процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
		Отже, пункт 2 частини першої статті 445 КПК у редакції Закону              № 192-VІІІ підлягає застосуванню з дати набрання цим Законом чинності. Тобто предметом перегляду ВСУ із зазначеної підстави можуть бути лише ухвали суду касаційної інстанції, постановлені 28 березня 2015 року і пізніше.
		Судова палата у кримінальних справах ВСУ зазначає, що на момент постановлення 10 червня 2014 року оскаржуваної ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо ОСОБА_10 стаття 445 КПК не передбачала такої підстави для перегляду ВСУ судових рішень, що набрали законної сили, як неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої цим Кодексом, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень. 
		Ураховуючи викладене, Судова палата у кримінальних справах ВСУ не вбачає відмінностей цієї справи від зазначених вище справ, а тому не знаходить підстав відступити від своєї правової позиції щодо неможливості перегляду судових рішень, постановлених до 28 березня 2015 року, з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 445 КПК.  
		За таких обставин Судова палата у кримінальних справах ВСУ дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_10 
		Керуючись статтями 453, 454, 456 Кримінального процесуального кодексу, Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України
		 
		п о с т а н о в и л а:
		 
		Відмовити у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_10.
		Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 445 Кримінального процесуального кодексу України.
		 
		Головуючий                                                                                                            ОСОБА_21
		 
		 
		Судді :                                                                                 ОСОБА_22 ОСОБА_23                         ОСОБА_24 ОСОБА_25

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...