Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/17499/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Шахрайство.
Надіслано для оприлюднення: 12.06.2017. Зареєстровано: 12.06.2017. Забезпечено надання загального доступу: 14.06.2017.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                Справа № 752/17499/14-к 
		Провадження №: 1-кп/752/28/17 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		12 червня 2017 року м. Київ Колегія суддів Голосіївського районного суду м. Києва в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 , 
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		секретаря ОСОБА_4 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження № 12013110070002016 відносно 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Катюжанка Вишгородського району Київської області, громадянки України, заміжньої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої:
		25.07.2014 року Києво-Святошинським районним судом Київської області за ч.3 ст.190; ч.4 ст. 190 КК України, з застосуванням ст. 70 КК України, до позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 77 КК України, без конфіскації майна. 10.11.2014 року зазначений вирок в частині призначеного покарання скасовано та колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області винесено новий вирок, яким ОСОБА_6 визнано винною за ч.3 ст.190; ч.4 ст. 190 КК України, та з застосуванням ст. 70 КК України, засуджено до позбавлення волі на строк 6 (шість) років з конфіскацією всього майна, що належить їй на праві власності,
		обвинуваченої за ч.4 ст. 190 КК України,
		з участю сторін та інших учасників судового провадження: 
		прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ;
		обвинуваченої ОСОБА_6 ; 
		захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
		потерпілої ОСОБА_11 ,
		 ВСТАНОВИЛА:
		У невстановлений слідством час та місці, до директора ПП "АПБ Глобус" ОСОБА_6 звернувся ОСОБА_12 , який діяв в інтересах ОСОБА_11 , з приводу придбання та оформлення у власність земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Косенка (парна сторона), в розмірі 0,10 га.
		Дану обставину ОСОБА_6 , з корисливих мотивів, вирішила використати для особистого збагачення та заволодіння шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_11 .
		Умисел ОСОБА_6 полягав у неповідомленні всієї відомої їй інформації щодо неможливості оформлення земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Косенка (парна сторона), у приватну власність, оскільки вона віднесена до земель лісового фонду, а щодо таких земель існують встановлені обмеження щодо можливості передачі у власність.
		Вказана земельна ділянка не могла бути оформлена у приватну власність через те, що вона розташована в Пуще-Водницькому лісництві Святошинського лісопаркового господарства і віднесена до земель лісового фонду та включена в перелік зелених зон, які увійшли до програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста (рішення Київської міської ради № 806/3381 від 19.07.2005). Відповідно до зазначеного рішення, було затверджено програму комплексного розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепцію формування зелених насаджень в центральній частині. Згідно, пункту 6 вказаного рішення було заборонено, здійснювати на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення та лісового фонду житлове, інше будівництво та господарську діяльність, що можуть негативно вплинути на стан цих територій чи перешкоджати їх використанню цільовим призначенням.
		Зміна цільового призначення земель віднесених до лісового фонду заборонена розпорядженням Кабінету міністрів України від 10.04.2008 № 610, яким було зупинено прийняття рішення про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.
		Дані обставини ОСОБА_6 були достовірно відомі, однак переслідуючи мету заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами ОСОБА_11 , вона вирішила не повідомляти останню про ці обмеження та заборони, маючи намір шляхом обману заволодіти її коштами.
		Реалізуючи свій злочинний умисел, 17.08.08 року ОСОБА_6 знаходячись в офісі ПП "АПБ Глобус", за адресою м. Київ, вул. Саксаганського, 44-Б, офіс 32, з корисливих мотивів, отримала грошові кошти в сумі 252 000 грн., згідно договору №25-31-2 від 17.08.08 р., при цьому не маючи наміру та змоги виконувати взяті на себе зобов`язання.
		Тобто, ОСОБА_6 визнається винною за ч.4 ст. 190 КК України, - заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене в особливо великих розмірах.
		Обвинувачена винною себе не визнала. Пояснила, що ОСОБА_11 звернулася до неї в серпні 2008 року з приводу відведення земельної ділянки та отримання документів на право власності в термін до 300 календарних днів. Попереджала ОСОБА_11 , що земельна ділянка знаходиться в лісовій смузі і проблем по відведенню буде багато. Попередньо у неї з ОСОБА_13 , головою правління «Маєток», було укладено договір щодо виконання робіт по виділенню земельних ділянок по вул. Косенка. ЖБ «Маєток» розробив містобудівне обґрунтування про внесення змін до містобудівної документації та було отримано позитивні висновки контролюючих органів. Однак, подальше оформлення земельної ділянки було призупинено.
		ОСОБА_11 письмово не зверталася з скаргою, але коли вона займалася виділення земельних ділянок по АДРЕСА_1 , ОСОБА_14 зателефонувала і сказала повернути гроші. Хоча в договорі була умова перерахувати гроші через банк, ОСОБА_14 внесла їх готівкою. Автомобіль «Лексус» був подарований її чоловіку, а точніше це оплата за другу ділянку для ОСОБА_15 . Не змогла виконати умови договору, оскільки на заваді став мораторій, фактично брала гроші за формування земельної справи. Оскільки гроші потерпілій повернула, вважає, що між ними мали місце цивільно-правові відносини. З вироком, по якому відбуває покарання, не погоджується, має намір його оскаржувати у вищестоящих інстанціях.
		Незважаючи на показання обвинуваченої та заперечення нею обставин вчинення кримінального правопорушення, зокрема шахрайства, її винність підтверджується сукупністю доказів, безпосередньо досліджених судом, які суд вважає належними та допустимими, і в сукупності такими, що є достатніми для визнання винуватості обвинуваченої.
		Так, потерпіла ОСОБА_14 пояснила, що в 2008 році передала через ОСОБА_16 відповідно договору, гроші для відведення та оформлення земельної ділянки по АДРЕСА_1 . ОСОБА_17 не вирішила питання з приводу земельної ділянки і юристи порадили звернутися до слідчого, що і зробила. В червні 2014 року ОСОБА_17 повернула її гроші з приводу чого вона писала заяву слідчому. Документи які були підготовлені для відведення земельної ділянки, передала слідству.
		Свідок ОСОБА_13 пояснила, що була головою правління ЖБК «Маєток», який створений для відведення земельних ділянок та отримання актів на право власності для членів кооперативу. Наскільки її відомо, між ОСОБА_6 та ОСОБА_18 було укладено договір про відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 . ОСОБА_14 не була членом їх кооперативу, а лише замовником на відведення земельної ділянки.
		ОСОБА_17 , директор архітектурно-проектного бюро «Глобус», з ними уклала угоду по відводу земельних ділянок, та на виконання договору було проведено відповідні дії і отримано документи по відводу.
		Дійсно існував мораторій на відведення земельних ділянок, про який було відомо ОСОБА_19 , але це явище тимчасове. З приводу грошових домовленостей між ОСОБА_20 та ОСОБА_18 її нічого не відомо.
		Додатково винність обвинуваченої підтверджується:
		заявою ОСОБА_21 , яка в подальшому була визнана потерпілою та протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення;
		дублікатом договору № 25-31-2 від 17.08.2008 року, укладеного між ПП «Архітектурно-проектне бюро «Глобус», в особі ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , який, згідно постанови слідчого визнаний речовим доказом;
		статутними та установчими документами ПП «Архітектурно-проектне бюро «Глобус», ЖБК «Маєток»;
		договором № 25-57 від 17.12.2007 року укладеного між ПП «Архітектурно-проектне бюро «Глобус», в особі ОСОБА_22 та ЖБК «Маєток», в особі ОСОБА_13 ;
		листами головного управління охорони культурної спадщини, КП «Святошинське лісопаркове господарство», експертною оцінкою щодо можливості надання земельної ділянки;
		протоколом державної санітарно - епідеміологічної експертизи № 7034/02 від 05.08.2010 року, в якому зазначено, що згідно матеріалів Генерального плану розвитку м. Києва до 2020 року, ділянки ( на вул. Косенка (парна сторона) та по вул. Лісозахисній у Подільському районі м. Києва) функціонально відносяться до території лісів та лісопарків, а також потрапляють в межі території яка входить до «Програми комплексного розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста» затвердженої рішенням Київради від 19.07.2005 року № 806/3381. У зв`язку з цим потребується прийняття Київрадою рішення про коригування Генплану міста в частині виключення зазначених ділянок із складу території лісів та лісопарків, переведення їх до території житлової садибної забудови та внесення змін до вищезазначеного рішення Київ рад;
		копіює розпорядження КМ України від 10.04.2008 року № 610-р, «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками», в якому зазначено, що з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері:
		зупинити прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення…;.
		Аналізуючи вищезазначені докази в сукупності, колегія суддів прийшла до висновку про доведеність винності обвинуваченої у вчиненні злочину.
		Показання обвинуваченої, яка знала про існування мораторію на відчуження земельних ділянок, з приводу того, що вона не вчиняла шахрайських дій по відношенню до потерпілої, суд до уваги не бере та відкидає, оскільки її показання повністю спростовуються наданими в розпорядження суду доказами сторони обвинувачення, показаннями потерпілої та ряду свідків.
		Посилання обвинуваченої на те, що вона вчиняла певні дії по вирішенню питання щодо земельної ділянки ОСОБА_11 шляхом звернення до контролюючих органів та навіть отримувала певні погодження, при усвідомленні обвинуваченою існування реальних обставин неможливості виконання взятих на себе зобов`язань і свідоме неповідомлення про це потерпілу при отриманні її коштів, суд розцінює як спробу створити видимість виконання умов зобов`язання та в такий спосіб ввести в оману потерпілу.
		Більше того, колегія суддів, не беручи як допустимий доказ на підтвердження винуватості обвинуваченої, однак враховує відомості надані стороною обвинувачення, які стосуються попередньої судимості обвинуваченої за вчинення шахрайських дій по заволодінню коштами громадян при оформленні земельних ділянок, зокрема вироки та ухвалу Вищого спеціалізовано суду України, оскільки вони, наряду з іншими безпосередньо дослідженими судом доказами, свідчать про те, що обвинувачена при встановлених судом обставинах вчинення шахрайства діяла умисно, з корисливим мотивом та будучи обізнаною в способах шахрайського заволодіння коштами громадян, в черговий раз застосувала цей спосіб для заволодіння коштами потерпілої ОСОБА_11 , усвідомлюючи неможливість реально виконати умови договору про виділення земельної ділянки при існуванні мораторію, та не ставлячи до відома про це потерпілу.
		При призначенні покарання, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, особу винної, яка раніше судима за вчинення аналогічних за способом та обставинами злочинів, характеризуючі данні на неї та її вік.
		Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає відшкодування завданої шкоди потерпілій, позитивні характеристики. 
		Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено. 
		Ураховуючи обставини та особу обвинуваченої, пом`якшуючу та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна.
		Зважаючи на те, що злочин обвинувачена вчинила до постановлення попереднього вироку Апеляційного суду Київської області від 10.11.2014 року, яким її визнано винною за ч. 3 ст. 190; ч. 4 ст. 190 КК України, та з застосуванням ст. 70 КК України, засуджено до позбавлення волі на строк 6 (шість) років з конфіскацією всього майна, що належить їй на праві власності, - остаточне покарання ОСОБА_6 визначити за правилами ст. 70 ч. 4 КК України, тобто сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.
		У строк покарання остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зарахувати обвинуваченій ОСОБА_6 покарання відбуте частково за попереднім вироком та рахувати строк відбування покарання останній з 27 лютого 2015 року (дата затримання після вступу попереднього вироку в законну силу). З зазначеного строку, його частину, починаючи з 28 травня 2015 року по 12 червня 2017 року, керуючись вимогами ст. 72 КК України, зарахувати обвинуваченій з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, оскільки обвинувачена, як особа, яка відбуває покарання, була доставлена та перебувала в установі попереднього ув`язнення в зв`язку з участю у судовому розгляді зазначеного кримінального провадження.
		Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, колегія суддів
		 УХВАЛИЛА:
		ОСОБА_23  визнати винуватою та призначити покарання за ч. 4 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з конфіскацією майна, що належить їй на праві власності.
		Керуючись вимогами ст. 70 ч. 4 КК України, ураховуючи, що злочин обвинувачена вчинила до постановлення попереднього вироку Апеляційного суду Київської області від 10.11.2014 року, яким її визнано винною за ч. 3 ст. 190; ч. 4 ст. 190 КК України, та з застосуванням ст. 70 КК України, засуджено до позбавлення волі на строк 6 (шість) років з конфіскацією всього майна, що належить їй на праві власності, - за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_6 визначити у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років з конфіскацією всього майна, що належить їй на праві власності.
		У строк покарання остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зарахувати обвинуваченій ОСОБА_6 покарання відбуте частково за попереднім вироком та рахувати строк відбування покарання останній з 27 лютого 2015 року (дата затримання після вступу попереднього вироку в законну силу). З зазначеного строку, його частину, починаючи з 28 травня 2015 року по 12 червня 2017 року, керуючись вимогами ст. 72 КК України, зарахувати обвинуваченій з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, оскільки обвинувачена, як особа яка відбуває покарання, була доставлена та перебувала в установі попереднього ув`язнення в зв`язку з участю у судовому розгляді зазначеного кримінального провадження.
		Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 діб з дня проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчисляється з моменту вручення їй копії судового рішення.
		Судді ______________ _________________ ________________
		 ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...