Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 810/531/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Надіслано для оприлюднення: 12.06.2017. Зареєстровано: 12.06.2017. Забезпечено надання загального доступу: 14.06.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		17 травня 2017 року                             м.Київ          № 810/531/17
		Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут нових технологій» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, Головного управління ДФС у Київській області та Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення пені та зобов'язання вчинити певні дії.
		 
		Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут нових технологій» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області та Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, в якому просить суд:
		- зобов'язати Броварську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновки про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Інститут нових технологій» суму податку на додану вартість у розмірі 598309,00 грн. за жовтень 2013 року; 
		- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут нових технологій» пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за порушення строків бюджетного відшкодування за жовтень 2013 року за період з 12.01.2015 по 20.01.2017 у розмірі 311818,28 грн.
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2017 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління ДФС у Київській області.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в порядку, визначеному Податковим кодексом України, ТОВ «Інститут нових технологій» подало до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2013 року разом із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 598309,00 грн., після перевірки якого контролюючим органом було складено довідку від 19.12.2014 №32/10-06-15-01-09/33494810, якою було підтверджено правомірність заявленої до відшкодування суми ПДВ у розмірі 598309,00 грн. за вказаний період.
		Разом з тим, всупереч пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу, відповідачем - Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, у встановлені порядок та строки не було подано до органу казначейства висновок про суму бюджетного відшкодування ПДВ, що призвело до неперерахування на рахунок позивача відповдіних коштів, чим порушено права та законні інтереси ТОВ «Інститут нових технологій» як добросовісного платника податків. У зв'язку з цим позивач просить суд зобов'язати Броварську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області подати органу, що здійснює казначейське обслуговування коштів, висновок про відшкодування ТОВ «Інститут нових технологій» суми податку на додану вартість у розмірі 598309,00 грн. за жовтень 2013 року.
		Крім того, позивач зазначив про те, що несвоєчасна виплата відповідної суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2013 року надає йому право на отримання пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного Банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення, яка за розрахунками позивача за період з 12.01.2015 по 20.01.2017 становить 311818,28 грн.
		Броварська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначила про те, що позивачем було порушено строк звернення до податкового органу із заявою про повернення надмірно сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, який встановлений ст.102 Податкового кодексу України.
		Крім того, відповідач зазначив про те, що платник податків не має права на складання уточнюючого розрахунку з метою зміни напрямку бюджетного відшкодування, оскільки наведене не може розцінюватися як виправлення помилки. Так, відповідач зазначив, що єдиним та виключним способом визначення платником податків напрямку бюджетного відшкодування є внесення у відповідний рядок податкової декларації та до заяви про відшкодування обраного напрямку такого повернення, а тому позивач шляхом подання ряду уточнюючих розрахунків всупереч нормам податкового законодавства змінив вже визначений у декларації та заяві про відшкодування напрямок повернення ПДВ.
		Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області також заперечувало проти позову та зазначило про те, що органи Державної казначейської служби України не приймають участь у процесі стягнення податків, зборів та інших доходів, оскільки забезпечення повного та своєчасного надходження до державного бюджету податків, зборів та інших доходів до Державного бюджету України належить до повноважень органів ДФС України.
		Відповідач зауважив про те, що органи Державної казначейської служби України здійснюють виключно контроль за бюджетними повноваженнями при зарахуванні  надходжень,  прийнятті зобов'язань, проведенні платежів та веденні обліку всіх надходжень, що належать Державному бюджету України. У зв'язку з цим, позивач вважає, що позивачу слід відмовити у задоволенні позовних вимог, заявлених до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області.
		У запереченнях проти адміністративного позову Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області просило суд здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача.
		Присутній у судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження.
		Присутній у судовому засіданні представник Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області та Головного управління ДФС у Київській області проти вказаного клопотання представника позивача не заперечував.
		Вказане клопотання представника позивача було задоволено судом, про що було постановлено усну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до журналу судового засідання.
		У зв'язку з цим, подальший розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження.
		Так, згідно із ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
		Згідно з п.10 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.
		Вищий адміністративний суд України в пункті 11 Листа від 30.11.2009 №1619/10/13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.
		На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.
		Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд          
		                                                                ВСТАНОВИВ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут нових технологій» зареєстровано платником податку на додану вартість у Броварській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області, про що свідчить витяг з Реєстру платників податку на додану вартість від 18.04.2014 №1410064500014.
		13.11.2013 Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут нових технологій» було подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2013 року, у рядку 23.2 якої позивачем було зазначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення  податкових  зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, у розмірі 598309,00 грн.
		11.12.2014 позивачем було подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2013 року. 
		Відповідно до вказаного уточнюючого розрахунку показник рядка 23.2 (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних звітних (податкових) періодах) податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року зменшений на 598309,00 грн., а рядка 23.1 (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку) - збільшений на 598309,00 грн. 
		До вказаного уточнюючого розрахунку позивачем було додано довідку про залишок  суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишаються непогашеним після  бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає  включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2), розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4). 
		З Додатку 2 до уточнюючого розрахунку вбачається, що від'ємне значення виникло за період з березня 2012 по квітень 2013 року включно.
		З матеріалів справи вбачається, що у період з 16.12.2014 по 19.12.2014 Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут нових технологій» (код за ЄДРПОУ 33494810) бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2012, жовтень 2013 року, за результатами якої було складено довідку від 19.12.2014 №32/10-06-15-01-09/33494810.
		Зі змісту вказаної довідки вбачається, що перевіркою не встановлено порушень при відображенні ТОВ «Інститут нових технологій» в уточнюючих розрахунках за квітень 2012, жовтень 2013 року бюджетного відшкодування  ПДВ у сумі 2134266 грн.
		Разом з тим, суму податку на додану вартість у розмірі 598309,00 грн. за жовтень 2013 року. відповідачами ТОВ «Інститут нових технологій» відшкодовано не було, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає наступне.
		Відповідно до пп.14.1.18 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у    розділі V    цього Кодексу.
		Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків закріплено у статті 200 Податкового кодексу України.
		Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. 
		Пунктом 200.4 ст.200 Податкового кодексу України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
		а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200.1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
		б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,
		в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
		Відповідно до п.200.7 ст.200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
		Згідно із п.200.8 ст.200 Податкового кодексу України до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.
		Пунктом 200.10 ст.200 Податкового кодексу України встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. 
		Відповідно до п.200.12 ст.200 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. 
		У свою чергу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі отриманого висновку контролюючого органу, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу (п.200.13 ст.200 Податкового кодексу України).
		Відповідно до п.200.17 ст.200 Податкового кодексу України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок.
		Отже, у разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених п.п.200.7-200.8 ст.200 Податкового кодексу України вимог, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. 
		Протягом п'яти операційних днів після отримання зазначеного висновку орган Державного казначейства України повинен видати платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.
		З матеріалів справи вбачається, що за результатами проведення перевірки ТОВ «Інститут нових технологій», Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було складено довідку від 19.12.2014 №32/10-06-15-01-09/33494810, у якій відповідачем підтверджено достовірність заявленої позивачем до відшкодування суми, зокрема, за квітень 2012 та жовтень 2013 року у розмірі 2134266 грн.
		Отже, контролюючим органом під час проведення перевірки позивача було підтверджено правомірність визначення ТОВ «Інститут нових технологій» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2013 року, у зв'язку з чим сума такого бюджетного відшкодування вважається узгодженою.
		Станом на час виникнення спірних правовідносин та звернення позивача з  позовною  заявою до суду механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість  був визначений Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 39 від 17.01.2011 (далі-Порядок №39).
		Так, відповідно до п.6 Порядку №39 у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 Податкового кодексу України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість (далі - висновок), в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету.
		Згідно із п.7 Порядку №39 орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов'язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом: трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.
		Пунктом 8 Порядку №39 визначено, що державна податкова служба надсилає на постійній основі до Державної казначейської служби узагальнену інформацію про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках. Порядок та строки надсилання такої інформації визначаються Державною податковою службою.
		Відповідно до п. 9 Порядку № 39 на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.
		Отже, за правилами Порядку №39 у разі підтвердження контролюючим органом достовірності нарахування платником податку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, контролюючий орган зобов'язаний скласти та надіслати органу державної казначейської служби висновок про суму відшкодування податку на додану вартість.
		Враховуючи закінчення контролюючим органом перевірки 19.12.2014, останній п'ятий робочий день для подання органові державної казначейської служби висновку про суму відшкодування суми податку на додану вартість за жовтень 2013 року припадає на 26.12.2014, однак такий висновок поданий не був.
		Разом з тим, 21.12.2016 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" №1797-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017.
		Вказаним законом був змінений порядок здійснення бюджетного відшкодування, який наразі не передбачає надання контролюючим органом висновку про відшкодування та його направлення до органу державного казначейства, оскільки таке відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
		Згідно з п.п.200.7.1 п.200.7 статті 200 Податкового кодексу України (в чинній редакції) формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. 
		Відповідно до п.п.200.7.2 п.200.7 ст.200 ПК України заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.
		Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
		Порядок узгодження зазначеної у заяві суми бюджетного відшкодування закріплений в пункті 200.12 статті 200 Податкового кодексу України. 
		Так, зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: 
		а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки;
		б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов'язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);
		в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки;
		г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення;
		ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.
		У випадках, передбачених підпунктами "б" і "в" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в автоматичному режимі на наступний робочий день після виникнення такого випадку.
		У випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.
		Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.
		На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п'яти операційних днів (п.200.13 ст.200 ПК України).
		При цьому, пунктами 52 та 56 підрозділу 2 Розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, якими цей підрозділ був доповнений Законом №1797, визначено, що до 10 січня 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, зобов'язаний на підставі реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 цього Кодексу, в редакції, що діяла до 1 січня 2017 року, сформувати єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування у хронологічному порядку їх надходження.
		Формування, ведення, бюджетне відшкодування та офіційне публікування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.
		До 1 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.
		Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 №26 був затверджений Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Порядок №26), який, згідно з пунктом 3 Постанови, набирає чинності з 1 квітня 2017 року.
		При цьому, Постановою встановлено, що до набрання чинності Порядком бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість за заявами, включеними до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, сформованого згідно з пунктом 52 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, здійснюється у порядку, що діяв до 1 січня 2017 року.
		Відповідно до пункту 4 Порядку №26 орган ДФС вносить до Реєстру, зокрема, такі дані:
		          - дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - заява) на рахунок платника податку у банку, поданої у складі податкової декларації з податку на додану вартість (далі - податкова декларація) або уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість (далі - уточнюючий розрахунок) (в разі їх подання);
		          - суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов'язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
		          - дату початку та закінчення проведення перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява, з обов'язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);
		          - суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дату поданої до органу ДФС заяви у разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування;
		          - дату складення та вручення платнику податку акта перевірки;
		          - суму узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження.
		Згідно з пунктом 6 Порядку №26 інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку.
		Пунктом 12 Порядку №26 передбачено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу Казначейства для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі та перераховується органом Казначейства у строки, передбачені пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
		При цьому органу Казначейства стають доступними для виконання узгоджені суми бюджетного відшкодування, зазначені в Реєстрі, які підлягають поверненню.
		Суд звертає увагу на те, що у зв'язку з набранням чинності Порядком №26, з 01.04.2017 втратив чинність Порядок ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2016 р. N68, який передбачав, що реєстри формуються ДФС за даними: прийнятих територіальними органами ДФС податкових декларацій з податку на додану вартість (далі - податкові декларації) або уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість (далі - уточнюючі розрахунки), передбачених абзацом четвертим пункту 50.1 статті 50 Кодексу, та заяв, поданих у складі податкових декларацій або уточнюючих розрахунків; податкової інформації, зібраної та отриманої органами доходів і зборів, відповідно до глави 7 Кодексу. 
		Пунктом 10 Порядку №68 було передбачено, що друга частина реєстрів містить інформацію, зокрема, про: зазначену у заяві суму податку, заявлену до бюджетного відшкодування на рахунок платника податку в банку; дату узгодження територіальним органом ДФС зазначеної у заяві суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню.
		Таким чином, Реєстри заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, які діяли як до 01.04.2017, так і після цієї дати, передбачають його інформаційне наповнення, зокрема, внесення інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування, яка підлягає перерахуванню платнику податків, саме контролюючими органами.
		При цьому, у разі внесення заяви про бюджетне відшкодування до Реєстру відповідно до Порядку №68, який діяв до 01.04.2017, відповідна інформація мала бути включена у сформований до 10.01.2017 єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та у Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.
		Бюджетне відшкодування за такими заявами до 01.04.2017 мало здійснюватися у раніше визначеному порядку, тобто зі складанням контролюючим органом відповідного висновку та його наданням територіальному органу Державної казначейської служби України.
		Водночас, з 01.04.2017 передумовою для отримання платником податків належної йому суми бюджетного відшкодування є відображення органом ДФС в Реєстрі інформації про її узгодження.
		Однак, судом встановлено, що заявлена позивачем в уточнюючому розрахунку №9071501849 від 11.12.2014 за жовтень 2013 року сума бюджетного відшкодування не була відображена контролюючим органом в жодному Реєстрі (яку ведуться за Порядками №68 та №26, єдиному Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та тимчасовому реєстрі      заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету), про що свідчать відомості з веб-сайтів Державної фіскальної служби України (https://cabinet.sfs.gov.ua/ cabinet/faces/public/reestr.jspx) та Міністерства фінансів України (http:// www.minfin.gov.ua/reestr).
		Як зазначено вище, відповідачем було підтверджено достовірність заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2013 року у розмірі 598309,00 грн., про що свідчить довідка від 19.12.2014 №32/10-06-15-01-09/33494810, у зв'язку з чим така сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою.
		Отже, до 01.04.2017 відповідач мав скласти та подати до територіального органу Державної казначейської служби висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість. 
		У свою чергу, після набрання чинності Порядком №26, тобто з 01.04.2017, відповідач, як контролюючий орган, мав внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку, задля забезпечення доступу органу Казначейства для виконання.
		Відповідно до п.19-3.1 статті 19-3 Податкового кодексу України державні податкові інспекції, серед іншого, формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи.
		Згідно з п.41.1 ст.41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.
		Відповідно до п.1 Положення про Броварську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області, затвердженого Наказом ДФС України від 13.07.2016 №314, Броварська ОДПІ є територіальним органом Державної фіскальної служби України, який підпорядковується ДФС та Головному управлінню ДФС у Київській області.
		Отже, Броварська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області є територіальним органом ДФС та, відповідно, контролюючим органом.
		Аналогічна інформація розміщена на офіційному веб-сайті Головного управління ДФС у Київській області (http://kyivobl.sfs.gov.ua/dfs-u-regioni/golov-upr/teritorialni-organi/).
		Таким чином, з огляду на вищевикладене, саме Броварська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області як територіальний орган ДФС та податкова інспекція, в даному випадку, є відповідальним за відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість інформації щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку.
		При цьому, суд критично ставиться до тверджень Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про порушення позивачем строку звернення до податкового органу із  заявою про повернення надмірно сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, який встановлений п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України.
		Так, згідно з п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
		Суд звертає увагу на те, що заява про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4) була подана позивачем 11.12.2014, тобто в межах встановленого п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України строку.
		Крім того, суд вважає непереконливими посилання Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на неможливість зміни позивачем напряму бюджетного відшкодування шляхом подання уточнюючого розрахунку до податкової звітності, оскільки такі твердження відповідача нормативно не обґрунтовані.
		Водночас, на переконання суду зміна напряму бюджетного відшкодування може здійснюватися лише шляхом зміни відповідних показників у податковій звітності, в якій такий напрям відображається, що, у свою чергу, відбувається виключно шляхом подання уточнюючого розрахунку.
		Наведене підтверджується і чинним законодавством України, зокрема, Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року N21, пунктом 6 Розділу ІУ якого передбачено, що зміна напряму узгодженого бюджетного відшкодування за рішенням платника податку здійснюється шляхом подання до контролюючого органу уточнюючого розрахунку до декларації за звітний (податковий) період, в якому було задеклароване таке бюджетне відшкодування.
		Оскільки такий уточнюючий розрахунок, як було вказано раніше, був поданий позивачем 11.12.2014 разом із поданням Додатків 2, 3, 4), напрям бюджетного відшкодування був змінений позивачем саме 11.12.2014 та в подальшому не змінювався шляхом подання інших уточнюючих розрахунків.
		Таким чином, декларування позивачем у складі податкового кредиту березня 2015 року суми залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів в розмірі 843861 грн., у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування суми ПДВ за жовтень 2013 року, та зарахування від'ємного значення в розмірі 838684 грн. до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, не змінило та не могло змінити напрям бюджетного відшкодування за звітний період жовтень 2013 року, оскільки зміни до податкової звітності цього періоду позивачем внесені не були (шляхом подання уточнюючого розрахунку). Отже, помилки, допущені позивачем при складанні податкової звітності за березень 2015 року мали бути виявлені контролюючим органом при проведенні камеральної чи документальної перевірки, чого ним зроблено не було.
		У той же час, суд звертає увагу на те, що вимога позивача про зобов'язання Броварську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про відшкодування ТОВ «Інститут нових технологій» суми ПДВ у розмірі 598309,00 грн. за жовтень 2013 року, з огляду на положення ст.200 Податкового кодексу України (в редакції з 01.04.2017) та Порядку №26, якими змінено порядок відшкодування платникам податків сум податку на додану вартість з бюджету, є неправильним способом захисту порушених прав.
		Відповідно до ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього    Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
		Однак, у разі помилкового обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права чи неналежного формулювання позовних вимог, адміністративні суди мають право на підставі частини другої    статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України    вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи.
		При цьому, згідно із ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд у разі задоволення адміністративного позову може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
		Суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України    завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод    (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		При цьому, на думку суду, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
		Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору    статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.         
		У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
		Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те,    що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
		Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить    від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі,    так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
		Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
		Отже, з огляду на те, що з 01.04.2017 порядок відшкодування платниками податку сум податку на додану вартість з бюджету був змінений, та враховуючи необхідність повного та ефективного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Броварську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування позивачу суми податку на додану вартість за жовтень 2013 року у розмірі 598309,00 грн.
		Відповідно до п.200.23 ст.200 Податкового кодексу України суми податку не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 % облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
		Враховуючи те, що Товариству з обмеженою відповідальністю «Інститут нових технологій» не було відшкодовано відповідну суму бюджетного відшкодування, позивач набув право на нарахування пені у порядку, встановленому п.200.23 ст. 200 Податкового кодексу України.
		При цьому, неподання податковим органом після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.          
		Так, зокрема такої позиції притримується Верховний Суд України у постанові від 03.06.2014 (справа № 21-131а14).
		На день розгляду справи позивач не отримав бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за жовтень 2013 року у розмірі 598309,00 грн.
		Як було вказано вище, враховуючи закінчення контролюючим органом перевірки 19.12.2014, останній п'ятий робочий день для подання органові державної казначейської служби висновку про суму відшкодування суми податку на додану вартість за жовтень 2013 року припадає на 26.12.2014.
		Відповідно, п'ять операційних (банківських) днів для видачі позивачеві органом Держказначейства суми бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний рахунок платника податку спливають 06.01.2015 (враховуючи, що відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 №1084-р «Про перенесення робочих днів у 2015 році» робочий день п'ятниця 2 січня 2015 року був перенесений на суботу 17 січня 2015 року), а право позивача на отримання пені за несвоєчасне бюджетне відшкодування виникає 07.01.2015.
		Водночас, як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд стягнути з Державного бюджету України пеню за період з 12.01.2015 по 20.01.2017, тобто менший, ніж підтверджується матеріалами справи, що є правом позивача.
		Суд звертає увагу на те, що з синтаксичного тлумачення пункту 200.23 статті 200 ПК України вбачається, що при обчисленні пені має враховуватися облікова ставка НБУ, встановлена на момент виникнення пені, протягом строку дії такої пені, включаючи день погашення. Отже, облікова ставка НБУ фіксується на момент виникнення пені та у разі зміни розміру ставки протягом строку нарахування пені, такі зміни при обчисленні не враховуються.
		Таким чином, у даному випадку при обчисленні  пені має враховуватися облікова ставка на рівні 14% річних, яка була введена Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2014 №719.
		Таким чином, розмір пені, який підлягає стягненню з держави на користь позивача за порушення строків повернення суми бюджетного відшкодування, складає 203785,68 грн. (598    309,00 грн. х 14% (облікова ставка НБУ на момент виникнення пені) х 120% : 365 дн. х 740 дн. (кількість днів прострочення).
		Отже, позивачем було невірно визначено розмір пені, яка підлягає відшкодуванню.
		Таким чином позов підлягає частковому задоволенню.
		Відповідно до ст.267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. 
		Вказане свідчить про те, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.
		У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
		У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п.40).
		Оскільки дане рішення суду в частині, що стосується бюджетного відшкодування, має зобов'язальний характер, а обставини, встановлені під час розгляду справи, дають суду обґрунтовані підстави вважати, що відповідач може ухилятись від його виконання, суд вважає за необхідне встановити контроль за виконанням постанови у даній справі шляхом зобов'язання Броварську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області подати до суду звіт про його виконання у місячний строк з моменту набрання даним рішенням законної сили.
		Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Згідно із ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
		Судом встановлено, що позивачем за звернення з позовною заявою до суду, було сплачено судовий збір у розмірі 6277,28 грн., з яких 4677,27 грн. - за вимогу майнового характеру та 1600,00 грн. за немайнову вимогу.
		Враховуючи те, що судом задоволено позовну вимогу немайнового характеру та частково одну позовну вимогу майнового характеру про стягнення пені у розмірі 203785,68 грн., сума судового збору, яка підлягає присудженню позивачу, становить 4656,78 грн.
		При цьому, суд звертає увагу на те, що саме неподання Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області до 01.04.2017 до органу, що здійснює казначейське обслуговування, висновку із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, та не внесення ним з 01.04.2017 до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо відшкодування позивачу суми ПДВ, зумовило неотримання позивачем суми бюджетного відшкодування, у зв'язку з чим, суд вважає, що сума судового збору повинна бути стягнута саме з податкового органу, з вини якого виник спір у цій справі.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		                                                            П О С Т А Н О В И В:
		 
		1.Адміністративний позов задовольнити частково.
		2.Зобов'язати Броварську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Інститут нових технологій» суми податку на додану вартість за жовтень 2013 року у розмірі 598309 (п'ятсот дев'яносто вісім тисяч триста дев'ять) грн. 00 коп.
		3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут нових технологій» пеню у розмірі 203785 (двісті три тисячі сімсот вісімдесят п'ять) грн. 68 коп. за порушення строків відшкодування  податку на додану вартість за жовтень 2013 року.
		4.В іншій частині в позові відмовити.
		5.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут нових технологій» (07455, Київська область, Броварський район, село Княжичі, вулиця Марії Лагунової, будинок 1-Б, ідентифікаційний  код 33494810) судовий збір у сумі 4656 (чотири тисячі шістсот п'ятдесят шість) грн.78  коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Київська, будинок 286, ідентифікаційний код 3946945).
		6.Зобов'язати Броварську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області надати суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця  з дня  набрання судовим рішенням законної сили. 
		 
		Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
		Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
		 
		                    Суддя                                                                                 Дудін С.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...