Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/10359/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші спори.
Надіслано для оприлюднення: 14.06.2017. Зареєстровано: 15.06.2017. Забезпечено надання загального доступу: 15.06.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		     
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		 
		ОКРЕМА ДУМКА
		 
		31 травня 2017 року Справа № 910/10359/16 
		Вищий господарський суд України, за результатами розгляду справи                         № 910/10359/16 постановив: касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області  залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2017 у справі № 910/10359/16  залишити без змін.
		 
		Керуючись частиною третьої статті 47 Господарського процесуального кодексу України, вважаю необхідним висловити окрему думку щодо прийнятого судового рішення.
		 
		Дана справа була порушена за позовом Заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури до Київської обласної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські лови", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на предмет спору на стороні відповідачів - Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства про визнання незаконним та скасування п. п. 2, 4.2 рішення Київської обласної ради від 27.09.2012 № 449-23-VІ "Про закріплення мисливських угідь на території Київської області" в частині надання у користування мисливських угідь площею 20 745 га ТОВ "Українські лови" та укладення договору про умови ведення мисливського господарства; визнання недійсним Договору про умови ведення мисливського господарства від 05.02.2013, укладеного між Київським обласним та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства та ТОВ "Українські лови".
		 
		Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Київської обласної ради № 449-23-VІ від 27.09.2012 "Про закріплення мисливських угідь на території Київської області" надано ТОВ "Українські лови" у користування мисливські угіддя площею 20 745 га для ведення мисливського господарства терміном на 49 років із встановленим відповідним описом меж.
		 
		На підставі вказаного рішення, 05.02.2013 Київським обласним та по місту Києву управлінням лісового та мисливського господарства та                      ТОВ "Українські лови" укладено Договір про умови ведення мисливського господарства, відповідно до якого у 2012 - 2013 роках ТОВ "Українські лови" отримало у користування мисливські угіддя загальною площею 20 745 га терміном до 27.09.2061 на території Богуславського району Київської області.
		 
		Прокурор  свої вимоги обґрунтував тим, що згідно відомостей державної статистичної звітності, наданої інформаційним відділом Держгеокадастру у Богуславському районі, відведені ТОВ "Українські лови" мисливські угіддя знаходяться на земельних ділянках, що перебувають у законному користуванні наступних компаній - СФГ "Колосок", СТОВ "А.Ф. Злагода", ЗАТ "НВФ Урожай", ПОСП "Голуба нива", які не надавали відповідно до закону дозволу (погоджень) щодо розміщення на їх землях мисливських угідь ТОВ "Українські лови", а також за відсутності погоджень місцевих (сільських) рад, що є порушенням ст. ст. 1, 10, 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування". При цьому, незаконність рішення є наслідком недійсності укладеного на його підставі  Договору про умови ведення мисливського господарства від 05.02.2013.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій, з висновками яких погодилась колегія суддів касаційної інстанції,  виходили з того, що в силу приписів п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до компетенції селищних та сільських ради відноситься розпорядження землями у межах населених пунктів, а оскільки надані ТОВ "Українські лови" землі під мисливські угіддя знаходяться поза межами населених пунктів (знаходження їх в населених пунктах заборонено законом), погодження з цими радами надання мисливських угідь законом не передбачалось. Крім того, судами зауважено, що правова конструкція ст. 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", враховуючи закріплене в ст. 1 цього Закону визначення поняття мисливських угідь, не містить вимоги щодо необхідності отримувати відповідні погодження у сільських, селищних рад чи погодження з усіма власниками або користувачами земельних ділянок. При цьому, суди виходили з того, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами, що під час надання ТОВ "Українські лови" у користування мисливських угідь не було отримано погодження власників та землекористувачів, території яких можуть бути використані для ведення мисливського господарства, як і не надано їх переліку, у зв'язку з чим дійшли висновків, що відповідачем-1, у межах наданих йому повноважень, було дотримано встановлену Законом України "Про мисливське господарство та полювання" процедуру надання мисливських угідь у користування   ТОВ "Українські лови".  Враховуючи, що рішення органу місцевого самоврядування не порушує прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації і, зокрема, позивача у справі, правові підстави для визнання незаконним та скасування акту індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування і, як наслідок, визнання недійсним укладеного на його підставі Договору, на думку судів, відсутні.
		 
		Вважаю за необхідне звернути увагу на наступні обставини.
		 
		Правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання регулюються спеціальним Законом України "Про мисливське господарство та полювання" (надалі - Закон).
		 
		Зокрема, статтею  22 Закону  України "Про мисливське господарство та полювання"  регламентовано  порядок надання у користування мисливських угідь. Відповідно до частини 1 цієї статті,  мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок. (частина перша статті 22 викладена  із змінами, внесеними згідно із Законом України від 16.10.2012  № 5462-VI).
		 
		Виходячи з вимог статті 14 Конституції України, ст.ст. 1, 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", ст. ст. 78, 79 Земельного Кодексу України, ст.ст. 316, 317 ЦК України, ст. 134 Господарського Кодексу України, право на користування мисливськими угіддями може виникнути лише за наявності згоди всіх без виключення землевласників та землекористувачів, отриманої у встановленому законодавством порядку.
		 
		Таким чином, запровадження на законодавчому рівні погоджень всіх землекористувачів зумовлене необхідністю узгодження реалізації власниками земельних ділянок, на яких знаходяться мисливські угіддя, прав на землю з реалізацією користувачем мисливських угідь права на ці угіддя.
		 
		Прокурор посилається на те, що оспорюване рішення  Київської обласної ради № 449-23-VІ від 27.09.2012 "Про закріплення мисливських угідь на території Київської області" приймалося за відсутності згоди землекористувачів СФГ "Колосок", СТОВ "А.Ф. Злагода", ЗАТ "НВФ Урожай", ПОСП "Голуба нива", на земельних ділянках яких знаходяться мисливські угіддя. 
		 
		Судами попередніх інстанцій з посиланням на звіт Технічної документації щодо інвентаризації земель, виготовлений ТОВ "Центр перспективного проектування та ринку земель"  що надані у користування під мисливські угіддя ТОВ "Українські лови" в адміністративних межах території Богуславського району Київської області, зроблено висновок про те, що зазначені особи не є користувачами земельних ділянок в межах спірних мисливських угідь.
		 
		Вважаю такий висновок передчасним, оскільки він суперечить вимогам процесуального законодавства щодо принципів допустимості доказів та повноти дослідження всіх обставин, на які посилаються сторони на підтвердження своїх вимог і заперечень. 
		 
		Слід звернути увагу, що в пояснювальній записці до зазначеної технічної документації виготовлений ТОВ "Центр перспективного проектування та ринку земель", на яку послались суди, серед іншого  зазначено, що загальна площа земельних угідь, які на момент інвентаризації перебувають в користуванні ТОВ "Українські лови" згідно рішення складає 20745 га.  Площа території земель в межах мисливських угідь ТОВ "Українські лови" серед іншого складається з земельних ділянок, які перебувають в землекористуванні та не погоджували використання земель під мисливські угіддя. Ця площа загалом складає 2807,7763 га, а землекористувачами цієї частини зазначено СФГ "Колосок", СТО  "А.Ф. Злагода", ЗАТ "НВФ Урожай", ПОСП "Голуба нива". (т, 1 ас.с 85) 
		          
		Таким чином, зазначена технічна документація не містить інформації про те, що зазначені земельні ділянки не входять в межі мисливських угідь.
		 
		Судами не надано належної правової оцінки інформації, яка зазначена в листі Відділу Держгеокадастру у Богуславському районі № 10-1-18-99.3-233\2-16 від 31.03.2016, в якому, серед іншого зазначено, що відповідно до державної статистичної звітності на територіях виділених ТОВ "Українські лови"  мисливських угідь станом на 2012 рік використували земельні ділянки наступні користувачі: СФГ "Колосок", СТОВ "А.Ф. Злагода", ЗАТ "НВФ Урожай", ПОСП "Голуба нива".  
		 
		До справи також залучені листи "А.Ф. Злагода", ЗАТ "НВФ Урожай", пояснення голови  СФГ "Колосок", пояснення директора ПОСП "Голуба нива" відповідно до яких, ці особи використовують земельні ділянки на території відповідних рад, при цьому не надавали погодження ТОВ "Українські лови" щодо влаштування мисливських угідь на землях, які знаходяться в їх користуванні (т.1, а.с. 23-27).
		 
		Таким чином, судами попередніх інстанцій зазначені обставини досліджені неповно, тому висновки судів не можна визнати достатньо обгрунтованими. В той же час, питання погодження території мислівських угідь з землекористувачами має суттєве значення для правильного вирішення цього спору, оскільки фактично, вирішується  питання щодо відносин, пов'язаних з можливістю користуватися чужою земельною ділянко за певних умов.  
		 
		Висновки судів попередніх інстанцій стосовно відсутності необхідності погодження питання мисливських угідь з відповідними селищними радами вважаю помилковими з наступних підстав.
		 
		 
		Відповідно до ст. 10 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" до повноважень сільських, селищних і міських рад у галузі мисливського господарства та полювання належить, зокрема, вирішення відповідно до цього Закону питань, що стосуються надання у користування мисливських угідь.
		 
		Зазначена норма не була застосована до спірних відносин судами попередніх інстанцій, хоча вона встановлює відповідні повноваження сільських, селищних і міських рад у галузі мисливського господарства на законодавчому рівні.
		 
		В листі Відділу Держгеокадастру у Богуславському районі № 10-1-18-99.3-233\2-16 від 31.03.2016, зазначено, що згідно поданого опису меж мислівських угідь ЗАТ "Українські лови", мислівські угіддя знаходяться на землях, які розташовані на теріторії Хохітвянскої, Терптіївської, Біївецької, Киданівської,Дмитренківської,Щербащенецької, Медвинської,Побережківської, Ісайківської, Дибинецької та Бранепільсської сільських рад.
		 
		Натомість, до матеріалів справи залучені дані про те, що зазначені сільські ради не приймали рішення про погодження відведення у користування мислівських угідь ЗАТ "Українські лови". (т.1 а.с. 28-39)
		 
		Враховуючи те, що діючим законодаством предбачено погодження відведення у користування мислівських угідь із зазначеними особами, а прийняті рішення можуть вплинути на права та обовязки як фактичних користувачів так і відповідних селіщних рад, судам слід було залучити їх до участі в справі третіми особами у порядку, передбаченому статтею 27 ГПК України.
		 
		          Ця норма передбачає, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.  Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову. 
		 
		Окремо слід зазначити, що зроблені судами попередніх інстанцій висновки не повністю відповідають судовій практиці, що склалася при розгляді аналогічних справ у касаційній інстанції та, зокрема, відображена у постановах Вищого господарського суду України від 11.08.2010 у справі № 50/550-50/560, від 17.02.2016 у справі № 910/13743/15, а також в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.10.2015 у справі № 357/12895/13-а.
		 
		          Враховуючи вищевикладене, вважаю, що ухвалені у даній справі судові рішення попередніх інстанцій не можна визнати такими, що повністю відповідають вимогам діючого законодавства. В даному випадку, справу слід направити на новий розгляд до суду першої інстанцій в порядку, передбаченому статтею 1119 ГПК України.
		 
		 
		          суддя                                                                                  В. Корсак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...