Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 918/633/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю; усунення порушення прав власника.
Надіслано для оприлюднення: 14.06.2017. Зареєстровано: 15.06.2017. Забезпечено надання загального доступу: 19.06.2017.
Дата набрання законної сили: 12.06.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		 
		РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"12" червня 2017 р.                                                           Справа №918/633/16  
		 
		Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
		Головуючого  судді                         Демидюк О.О.
		судді                                                   Крейбух О.Г. , 
		 судді                                                   Павлюк І. Ю.   
		 
		при секретарі Рильнику Д.М.
		 
		За участю представників:
		позивача - ОСОБА_1  (довіреність від 01.03.2017 р.)
		відповідача -  ОСОБА_2  (договір про надання правової допомоги від 13.04.2017 р.)
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 особи - підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Рівненської області від 10.04.2017 року у справі №918/633/16
		позивач: Зарічненська селищна рада Рівненської області
		відповідач: ОСОБА_3 особа - підприємець ОСОБА_4
		про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки
		 
		         Судом розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
		Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Рішенням господарського суду Рівненської області від 10.04.2017 року у справі №918/633/16 (суддя Андрійчук О.В.) позов задоволено, зобов'язано ОСОБА_3 особу-підприємця ОСОБА_4 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності площею 72 кв.м., яка розташована за адресою: Рівненська область, смт. Зарічне, вул. Лесі Українки (між багатоквартирними будинками по вул. Лесів Українки 2 та вул. Фестивальній 21), шляхом демонтажу тимчасової споруди та приведення земельної ділянки у первинний стан за рахунок ОСОБА_4, повернути вказану земельну ділянку Зарічненській селищній раді,  стягнуто з ОСОБА_3 особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Зарічненської селищної ради 1 378,00 грн. судового збору.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій ним розміщено тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності, у встановленому земельним законодавством порядку не отримано. 
		 
		Не погоджуючись з рішенням господарського суду Рівненської області ФОП ОСОБА_4 оскаржив його в апеляційному порядку. 
		У своїй апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_4 просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.  Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не в повному обсязі виконав вимоги постанови Вищого господарського суду у справі №918/633/16 від 24.02.2017 року, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
		 
		Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.05.2017 року поновлено строк апеляційного оскарження та прийнято до провадження апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 особи - підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Рівненської області від 10.04.2017 року у справі №918/633/16.
		 
		12.06.2017 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення а рішення господарського суду Рівненської області від 10.04.2017 року у справі №918/633/16 залишити без змін.
		 
		В судове засідання 12.06.2017 року з'явились представники позивача та відповідача.
		Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду в судовому засіданні 12.06.2017 року, заслухала представників сторін, вивчила та дослідила матеріали справи та наявні в ній докази, розглянула матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, відзив на апеляційну скаргу, перевірила правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, та дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а  рішення господарського суду Рівненської області від 10.04.2017 року у справі №918/633/16 залишити без змін, виходячи з наступного.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2012 року, рішенням Зарічненської селищної ради Рівненської області №316 "Про затвердження Генерального плану з внесеними змінами смт. Зарічне Зарічненського району Рівненської області" затверджено Генеральний план з внесеними змінами (т. 1 а.с. 18). 
		Згідно із викопіюванням Генерального плану смт. Зарічне земельна ділянка, на якій розміщена тимчасова споруда відповідача, є прибудинковою територією багатоквартирних житлових будинків  (т. 1 а.с. 19). 
		Рішенням виконавчого комітету Зарічненської селищної ради Рівненської області від 26.02.2013 року №24 відповідачу надано дозвіл на розроблення комплексної схеми встановлення тимчасової споруди в смт. Зарічне на земельній ділянці із земель запасу житлової та громадської забудови в смт. Зарічне по вул. Лесі Українки між будинками № 2 по вул. Лесі Українки та № 21 по вул. Фестивальна  (т. 1 а.с. 20). 
		Рішенням виконавчого комітету Зарічненської селищної ради Рівненської області від 26.02.2013 року №26 затверджено комплексну схему встановлення тимчасової споруди на земельній ділянці із земель запасу житлової та громадської забудови в смт. Зарічне по вул. Лесі Українки між будинками № 2 по вул. Лесі Українки та № 21 по вул. Фестивальна, а також надано дозвіл відповідачеві на розробку паспорта прив'язки тимчасової споруди павільйону для здійснення підприємницької діяльності по вул. Лесі Українки між будинками № 2 по вул. Лесі Українки та № 21 по вул. Фестивальна  (т. 1 а.с. 21). 
		 16.07.2013 року відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Зарічненської райдержадміністрації відповідачу видано паспорт прив'язки тимчасової споруди для підприємницької діяльності по вул. Лесі Українки в смт Зарічне Рівненської області за №4. Паспорт прив'язки дійсний до 16.07.2018 року. Зазначений паспорт включає в себе схему розміщення тимчасової споруди М 1:500, план благоустрою М 1:100, конструкцію дорожнього покриття, паспорт зовнішнього опорядження М 1:50.  (т. 1 а.с. 23 - 28). 
		Отримавши паспорт прив'язки, відповідач встановив тимчасову споруду - павільйон для здійснення підприємницької діяльності на земельній ділянці між будинками № 2 по вул. Лесі Українки та № 21 по вул. Фестивальна.
		 
		На неодноразові звернення мешканців багатоквартирних житлових будинків по вул. Фестивальній, 21 та вул. Лесі Українки, 2 в смт Зарічне щодо встановлення на прибудинковій території між вказаними будинками тимчасової споруди, позивачем для з'ясування вказаного питання направлено комісію по вирішенню земельних спорів, якою складено акт №557 обстеження земельної ділянки та зелених насаджень від 18.09.2015 року, за висновками якого заборонено проведення будь-яких робіт щодо самовільного зайняття земельної ділянки та приведення її у попередній стан  (т. 1 а.с. 13, 14 - 16, 17). 
		 
		Оскільки позивачем рішень про надання відповідачу земельної ділянки не приймалося, Зарічненська селищна рада Рівненської області звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_3 особи - підприємця ОСОБА_4 про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності площею 72 кв.м., яка розташована за адресою: Рівненська область, смт Зарічне, вул. Лесі Українки (між багатоквартирними будинками  по вул.  Лесі Українки 2. та вул. Фестивальній 21),  шляхом демонтажу тимчасової споруди та приведення земельної ділянки у первинний стан за рахунок відповідача, а також повернути вказану земельну ділянку Зарічненській селищній раді.
		Рішенням Господарського суду Рівненської області від 20.09.2016 року, яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 року, у задоволенні позову відмовлено.
		Постановою Вищого господарського суду України від 24.02.2017 року рішення Господарського суду Рівненської області від 20.09.2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області. 
		Вищий господарський суд у своїй постанові, зокрема зазначив, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на підстави позову, як поданого у сфері земельних правовідносин, а не у зв'язку з порушеннями законодавства про благоустрій, не перевірили, хто є особою, уповноваженою представляти територіальну громаду у питаннях земельних правовідносин, та не з'ясували, чи існує відповідне волевиявлення уповноваженого органу місцевого самоврядування щодо розпорядження земельною ділянкою.
		 
		Рішенням господарського суду Рівненської області від 10.04.2017 року у справі №918/633/16, позовні вимоги позивача задоволено та зобов'язано відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом демонтажу тимчасової споруди та приведення земельної ділянки у первинний стан за рахунок відповідача та повернути вказану земельну ділянку Зарічненській селищній раді.
		 
		З такими висновками господарського суду першої інстанції погоджується колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду з огляду на наступне.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, спір виник у зв'язку із розміщенням відповідачем на земельній ділянці позивача павільйону для здійснення підприємницької діяльності, відтак правовідносини, що виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими (виникли між суб'єктами господарювання в процесі здійснення господарської діяльності) і відповідно до ст. 1 ГК України є предметом його регулювання.
		За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
		До повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; затвердження правил благоустрою територій населених пунктів (п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів").
		За змістом ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, зокрема відносяться встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність; надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об'єктів тощо.
		Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до об'єктів благоустрою населених пунктів належать прибудинковій території.
		Згідно з п. 9 ч. 1, ч. 2 ст. 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" елементами (частинами) об'єктів благоустрою є малі архітектурні форми;  мала  архітектурна  форма  - це елемент декоративного чи іншого оснащення об'єкта благоустрою. До малих архітектурних форм належать: альтанки, павільйони, навіси; паркові арки (аркади) і колони (колонади); вуличні вази, вазони і амфори; декоративна та ігрова скульптура; вуличні меблі (лавки, лави, столи); сходи, балюстради; паркові містки; огорожі, ворота, ґрати; інформаційні стенди, дошки, вивіски; інші елементи благоустрою, визначені законодавством. Розміщення  малих  архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за  рішенням  власника  об'єкта  благоустрою  з дотриманням  вимог  законодавства,  державних  стандартів,  норм і правил.
		Частинами 2-4 ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів". Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. 
		За приписами п. 5 ч. 1 ст. 16 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" на об'єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати об'єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.
		Порядок розміщення тимчасових споруд регулюється Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, що затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.11.2011 року №244 (надалі - Порядок).
		Згідно з п. 1.3. Правил тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
		Відповідно до п. 2.1. Порядку підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди.
		Пунктом 2.2. Порядку встановлено, що замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.
		Згідно з п. 2.7. Порядку паспорт прив'язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів  з  дня подання зазначеної заяви.
		У п. 2.20. Порядку передбачено, що встановлення ТС здійснюється  відповідно  до паспорта прив'язки.
		Пунктами 2.30., 2.31. Порядку передбачено, що у  разі  закінчення  строку  дії,  анулювання  паспорта прив'язки, самовільного  встановлення ТС така ТС  підлягає демонтажу. Розміщення ТС самовільно забороняється.
		Як вбачається з матеріалів справи, 16.07.2013 року відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Зарічненської райдержадміністрації відповідачу видано паспорт прив'язки тимчасової споруди для підприємницької діяльності по вул. Лесі Українки в смт. Зарічне Рівненської області за №4, який дійсний до 16.07.2018 року.
		У свою чергу, за визначення, наведеним у п. 1.4. Порядку, паспорт прив'язки ТС - комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС на топографо-геодезичній основі М 1:500, схему благоустрою прилеглої території.
		Типова форма паспорту прив'язки та інших документів є додатком №1 до Правил. Зокрема, складовою комплекту документів є схема розміщення ТС, яка включає в себе інформацію про площу земельної ділянки згідно із документами на землекористування.
		Отже, Порядком визначено механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, реалізація якого можлива на підставі документів на право користування земельною ділянкою.
		 
		Колегія суддів звертає увагу на те, що Порядок не містить жодних положень щодо правових підстав набуття суб'єктами господарювання будь-яких прав на земельну ділянку у зв'язку із розміщенням на ній ТС, а також не передбачає автоматичного отримання згоди власника земельної ділянки комунальної власності - у даному випадку позивача, на використання такої земельної ділянки.
		За приписами статей 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.
		 
		Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобіганню вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.
		Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду. 
		 
		Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", у якій міститься визначення термінів, самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
		 
		Отже, розміщення малої архітектурної форми для здійснення підприємницької діяльності за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій вона розміщена, може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки і тягнути за собою наслідки, визначені статтею 212  ЗК України. 
		 
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій ним розміщено тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності, у встановленому земельним законодавством порядку не отримано. 
		Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що розміщення відповідачем тимчасової споруди на земельній ділянці позивача може бути визнаним законним лише після прийняття позивачем відповідного рішення, оформлення відповідних правовстановлюючих документів, які є похідними від рішення, та державної реєстрації такого права, а тому, сам факт звернення відповідача за оформленням права користування земельною ділянкою під тимчасовою спорудою не надає йому права здійснювати використання такої земельної ділянки без відповідного рішення власника, навіть за умов неправомірної бездіяльності власника з цього питання. 
		 
		Щодо посилань апелянта на рішення виконавчого комітету Зарічненської селищної ради Рівненської області від 26.02.2013 року №24 та від 26.02.2013 року №26, якими відповідачу надано дозвіл на розроблення комплексної схеми встановлення тимчасової споруди та затверджено комплексну схему встановлення тимчасової споруди на земельній ділянці колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вказані рішення не є рішеннями у розумінні ст.ст. 116, 123, 124 ЗК України, на підставі яких вирішується питання про передачу в користування земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності.
		Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 1.6. Правил комплексна схема розміщення ТС та архітип розробляються за рішенням сільської, селищної, міської, районної ради суб'єктом господарювання, який має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, та затверджуються рішенням (розпорядженням, наказом) виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації. 
		Розроблення комплексної схеми розміщення ТС та архітипу здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.
		Тобто розроблення комплексної схеми встановлення тимчасової споруди здійснюється за рішенням позивача, а не його виконавчого органу, а відтак рішення виконавчого комітету Зарічненської селищної ради Рівненської області від 26.02.2013 року № 24  не узгоджується з вимогами п. 1.6. Правил.
		А тому, посилання апелянта на рішення виконавчого комітету Зарічненської селищної ради Рівненської області, а також на те, що судом першої інстанції невірно визначено сферу законодавства, що регулює спірні правовідносини,  колегія суддів вважає безпідставними.  
		 
		Доводи апелянта щодо передчасного прийняття рішення господарським судом Рівненської області внаслідок чого були порушені його права на доказування своєї позиції, колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки апелянтом в апеляційній скарзі не зазначено, яка саме норма процесуального права була порушена судом першої інстанції.
		Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Рівненської області від 14.03.2017 року було прийнято до провадження позовну заяву позивача, вище зазначеною ухвалою, серед іншого, зобов'язано скаржника надати суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, однак скаржником вимоги даної ухвали не було виконано.
		Ухвалою господарського суду Рівненської області від 27.03.2017 року розгляд справи №918/633/16 було відкладено та зобов'язано скаржника виконати вимоги ухвали суду від 14.03.2017 року. Проте скаржник повторно не виконав вимоги суду, а лише 10.04.2017 року подав клопотання про зупинення провадження у справі №918/633/16 до набрання законної сили рішенням суду у справі №918/251/17, яке судом першої інстанції було відхилено.
		З вище викладеного вбачається, що скаржник мав достатньо часу та можливостей для реалізації своїх прав передбачених Господарським процесуальним кодексом.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод  у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном
		Враховуючи, що самовільно зайняті земельні ділянки, згідно вимог чинного законодавства, підлягають поверненню власникам землі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог. 
		 
		Інші доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі не спростовують висновків викладених у рішенні господарського суду Рівненської області, а тому, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.
		 
		З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції при новому розгляді справи №918/633/16, врахувавши вказівки Вищого господарського суду, повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
		 
		Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у звязку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.
		 
		Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Рішення господарського суду Рівненської області від 10.04.2017 року у справі №918/633/16 - залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 особи - підприємця ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
		2. Справу №918/633/16 повернути до господарського суду Рівненської області.
		3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
		 
		Головуючий суддя                                                                       Демидюк О.О.  
		 
		Суддя                                                                                              Крейбух О.Г.  
		 
		Суддя                                                                                              Павлюк І. Ю.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...