Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/1313/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренди; комунального та державного майна.
Надіслано для оприлюднення: 15.06.2017. Зареєстровано: 16.06.2017. Забезпечено надання загального доступу: 20.06.2017.
Дата набрання законної сили: 23.06.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,  
		тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41 
		________________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"08" червня 2017 р.Справа № 922/1313/17
		Господарський суд Харківської області у складі:
		судді Прохорова С.А.       
		при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.
		 
		розглянувши справу 
		за позовом   Департамента містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків     до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеліта ", м. Харків   про  стягнення коштів за участю представників:
		позивача - ОСОБА_2 за довіреністю №01-04/394 від 08.02.2017
		відповідача - не з"явився  
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Департамент містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації (позивач) просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеліта " суму боргу у розмірі 521 275 грн. 69 коп., 3% річних 13 779 грн. 72 коп. та пені 97 108 грн. 33 коп. 
		В обгрунтування своїх вимог, позивач вказує на те, що ТОВ Аеліта, незважаючи на рішення господарського суду Харківської області по справі № 922/1733/14, починаючи з 04.12.2014 по 16.03.2016 фактично користувалось частиною, будівлі за адресою: м. Харків, вул. Енгельса, 9, загальною площею 1964,0 м., яка знаходиться на балансі Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації. 
		Позивач звернувся до суду із заявою (вх. № 16799 від 23.05.17) про долучення до матеріалів справи доказів, поданих до суду, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
		Розгляд справи було відкладено на 08 червня 2017 року.
		Представник позивача у судовому засіданні 10.05.2017 позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні. 
		Відповідач в судове засідання свого представника не направив, відзив на позов та докази на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі не надав. 
		Приймаючи до уваги, що відповідач, з урахуванням приписів п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18,  був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі, в зв'язку з чим справа розглядається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, - за наявними в ній матеріалами.
		Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
		Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
		Між Управлінням містобудування і архітектури Харківської обласної державної адміністрації (далі - Орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «Аеліта» (Орендар) 05 травня 1997 року укладено охоронно-орендний договір № 81 (далі - Договір), згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування частину будівлі за адресою: м. Харків, вул. Енгельса, 9, загальною площею 1964,0 м2. Зазначене приміщення передано орендареві на підставі акту прийому-передачі від 06.05.1997 під швейне виробництво.
		Управління містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації перейменовано на Департамент містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації відповідно до пункту 1 розпорядження голови обласної державної адміністрації від 14 грудня 2012 року № 716 «Про внесення змін до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 21 серпня 2012 року № 514». Згідно з положенням про Департамент містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації Департамент є правонаступником всіх прав та обов'язків управління містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації.
		Відповідно до п 1 додаткової угоди № 4 від 17.03.2003 до орендно-охоронного договору № 81 від 05.05.1997 в преамбулі договору замість «Акціонерне товариство закритого типу «Аеліта» читати «Товариство з обмеженою відповідальністю «Аеліта».
		15.07.2014 року господарським судом Харківської області винесено рішення по справі № 922/1733/14 за позовом Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеліта» про стягнення 203826,88 грн. основного боргу по орендній платі за період з 31.05.2012 по 01.03.2014, 2934,27 грн. пені, 6114,81 грн., 3% річних та 6692,94 грн. судового збору та виселення ТОВ «Аеліта» з орендованого приміщення, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Енгельса, 9.
		03.12.2014 Харківський апеляційний господарський суд виніс постанову по справі 922/1733/14, якою залишив рішення господарського суду Харківської області від 15.07.2014 без змін.
		Частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
		Таким чином, договір оренди від 01.06.2005 № 1683-Н є розірваним, починаючи з 04.12.2014, а значить й право користування Орендаря нерухомим майном припинилось 04.12.2014.
		Як вбачається з матеріалів справи, на момент набрання чинності рішення суду по справі № 922/1733/14 у ТОВ «Аеліта» вже була заборгованість за період з 01.03.2014 по 04.12.2014, адже за цей період заборгованість у судовому порядку стягнута не була. Так само, й орендар добровільно не вніс плату.
		У відповідності до частини 1 статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобовязаний повернути орендодавцеві обєкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
		13.07.2015 заступником начальника Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_3 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 48077787 по справі № 922/1733/14, в якій боржнику надано строк 15 днів на добровільне виконання вказаного судового рішення, тобто до 28.07.2015.
		16.03.2016 державним виконавцем Леніського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_4, за результатом проведення примусових дій з виселення боржника винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 48077787 по справі № 922/1733/14.
		Отже, рішення суду було виконано у примусовому порядку.
		Пунктом з) ст. 8 Договору передбачено, що по закінченню його строку дії орендатор зобовязаний передати «Держоргану» (тобто орендодавецю - Департаменту містобудування та архітектури Облдержадміністрацій') памятку (тобто будівлю-памятку архітектури) у повній схоронності з усіма дозволеними переробками та перебудовами.
		Таким чином, ТОВ «Аеліта», незважаючи на рішення господарського суду Харківської області по справі № 922/1733/14, починаючи з 04.12.2014 по 16.03.2016 фактично користувалось частиною, будівлі за адресою: м. Харків, вул. Енгельса, 9, загальною площею 1964,0 м., яка знаходиться на балансі Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації.
		Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки  виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
		Cтаттею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (далі  Закон) встановлено обовязок орендаря вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності за весь строк фактичного користування обєктом оренди.
		Статтею 29 Закону передбачено, що за невиконання зобовязань за договором оренди, в тому числі за зміну та розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.
		Згідно зі статтею 283 Господарського укодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України встановлено, що Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України. 
		Згідно з частиною третьою статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобовязання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості  про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
		Відповідно до статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
		Частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
		Як було встановлено судом, фактично ТОВ «Аеліта», користувалось частиною, будівлі за адресою: м. Харків, вул. Енгельса, 9, загальною площею 1964,0 м., яка знаходиться на балансі Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації без достатніх на то підстав починаючи з 04.12.2014 по 16.03.2016 до моменту примусового виселення (постанова про закінчення виконавчого провадження № 48077787 по справі № 922/1733/14).
		Згідно положень ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
		При цьому відповідно до положень ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
		Вказані положення Господарського кодексу України чітко кореспондують до положень ст. 11 Цивільного кодексу України якою встановлено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
		Статтею 14 ЦК України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.
		Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до господарського суду мають право звертатися підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюютьпідприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку, набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обовязку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту субєктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
		Зазначені вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних субєктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до абз. 2 п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		Положеннями ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
		Відповідно до положень ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
		Аналогічні положення містяться в ст. 22 ЦК України відповідно до яких особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є в тому числі доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Таким чином, суд вважає обгрунтованими та такими, що підтверджуються наданими суду доказами вимоги позивача про стягнення заборгованості за фактичне користування спірним майном після розірвання договору оренди в судовому порядку з 04.12.2014 (дата набрання рішенням про розірвання договору законної сили) по 16.03.2016  (дата виселення відповідача в примусовому порядку).
		Крім того, матеріалами справи підтверджується наявна заборгованість по сплаті орендних платежів за період з 01.03.2014 по 04.12.2014 під час дії договору оренди.
		Поряд з цим, згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Отже, за наявності встановленого факту несвоєчасної сплати відповідачем орендної плати, перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних за допомогою програми ОСОБА_5, враховуючи рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у постанові № 14 від 17 грудня 2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань, Інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17 липня 2012 року, суд зазначає, що наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат відповідає вимогам діючого законодавства, є правомірним, а тому, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості по орендній платі за період з 01.03.2014 по 16.03.2016 з урахуванням індексу інфляції в сумі 521275,69 грн. та 3% річних в сумі 13779,72 грн., а відтак позов в цій частині підлягає задоволенню.
		Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
		Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
		Згідно зі ст. 1, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне   виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що   встановлюється за згодою сторін та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. 
		Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 97108,33 грн. пені, суд, визнав їх необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, встановив відсутність угоди сторін про неустойку на випадок порушення зобов"язань з боку відповідача. Посилання ж позивача на пункт 3.11. Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 № 1774, яким передбачено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно, а закінчення строку дії договору оренди не звільняє Орендаря від обовязку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу, суд  вважає необгругтованим, оскільки сам по собі типовий договір є лише затвердженою компетентним органом письмовою формою договору із заздалегідь визначеними умовами. Одні з умов, зазначених у типовому договорі, є обов'язковими для сторін, інші мають рекомендаційний характер. При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що між сторонами було підписано такий договір, а тому й застосування його положень до спірних відносин є безпідставним. 
		Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору, покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.
		Враховуючи викладене та керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75,  82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -   
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов задовольнити частково.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеліта" (61110, АДРЕСА_1, код. ЄДРПО 23753618) на користь Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації (61002, м. Харків, вул. Сумська, 76, код ЄДРПОУ 02498530) заборгованості по орендній платі за період з 01.03.2014 по 16.03.2016 з урахуванням індексу інфляції в сумі 521275,69 грн., 3% річних в сумі 13779,72 грн. та 8025,83 грн. судового збору.
		Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
		В решті позову відмовити. 
		Повне рішення складено 12.06.2017 р.  
		На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд. 
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...