Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 334/9037/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: 16.06.2017. Зареєстровано: 17.06.2017. Забезпечено надання загального доступу: 20.06.2017.
Дата набрання законної сили: 09.11.2017
Результат оскарження 06.11.2019 Касаційний цивільний суд Верховного Суду: залишено рішення апеляційної інстанції без змін, рішення першої інстанції набрало законну силу
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Дата документу 04.05.2017 
		                                                                  
		                                                                                      Справа № 334/9037/14-ц 
		                                                                                    Провадження № 2/334/494/17
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 травня 2017 року Ленінський районний суд м.Запоріжжя у складі  головуючого - судді Колесник С.Г., при секретарі Манюхіні О.О., за участю прокурора Москалець А.А.,розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, третя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсним довіреності, договору купівлі-продажу, витребування майна із чужого незаконного володіння,визнання права власності на квартиру, зобовязання вчинити певні дії, 
		в с т а н о в и в :
		ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом, який неодноразово уточнювала, до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради , третя особа приватний нотаріус ЗМНО ОСОБА_5 про визнання недійсним довіреності, договору купівлі-продажу, витребування майна із чужого незаконного володіння,визнання права власності на квартиру, зобовязання вчинити певні дії.
		В обґрунтування позову вказала, що квартира АДРЕСА_1 їй на підставі договору купівлі-продажу від 14.12.2002р., посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6 
		23 квітня 2010 року ОСОБА_1 підписала довіреність, згідно з якою уповноважила ОСОБА_2 розпоряджатися (продавати, обмінювати, здавати в оренду та інше) належну їй квартиру. 
		Після цього, ОСОБА_2, на підставі договору купівлі-продажу від 11.05.10р. продав зазначену квартиру ОСОБА_3, а той в свою чергу, 11.06.10р.продавїїОСОБА_4, за яким на сьогоднішній день зареєстроване право власності на зазначену квартиру.
		ОСОБА_2та ОСОБА_7 за попередньою змовою між собою, заволоділи шляхом зловживання її довірою належним їй майном, а саме зазначеною квартирою, яка вибула із її володіння поза її волі, що підтверджується вироком Ленінського районного суду м.Запоріжжя № 334/2265/14-к від 18.08.2014р., яким визнано ОСОБА_2, ОСОБА_7 винними у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч.1 ст. 357, ч.3 ст. 357 КК України.
		У відповідності до ст. 61 ч.4 ЦПК України вирок у кримінальному провадження, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
		В звязку з тим, вказана нерухомість вибула з її володіння поза її волею, вола не мала наміру її віджувати, а довіреність на видана нею під впливом шахрайських дії з блоку засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_7, просить визнання недійсною довіреність від 23.04.2010 року, посвідчену приватним нотаріусом Запорізького міського округу ОСОБА_5, зареєстровану в реєстрі за №902, видану нею на імяБабарикіна ОСОБА_8, визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_9, витребувати з володіння ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_2,визнання за нею право власності та зобовязати Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_3 та здійснити реєстрацію права власності на зазначений об`єкт нерухомості за ОСОБА_1.
		В судовому засіданні позивач та її представники ОСОБА_10, ОСОБА_11, прокурор Москалець А.А. підтримали позовні , просили його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що вказана квартира вибула із володіння позивача поза її волі.
		Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не зявились,про  час слухання справи були повідомлені відповідно до вимог 74 ЦПК України, своїх заперечень суду не надали.
		Відповідач ОСОБА_4 заперечував проти позову, суду пояснив, що є добросовісним набувачем зазначеної квартири на підставі договору купівлі-продажу від 11.06.10р., посвідченого нотаріально між ним і ОСОБА_3Також пояснив, що вироком Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 18.08.2014р. по справі № 334/2265/14-к була встановлено вина ОСОБА_2, а тому, з врахуванням вимог ч.4 ст. 61 ЦПК України, вирок має преюдиційне значення лише щодо останнього та з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
		За таких обставин вказаним вироком не могли бути встановлені або спростовані обставини щодо інших осіб, зокрема його, які б не підлягали доказуванню згідно ч.4 ст. 61 ЦПК України при вирішенні цього спору.
		Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 12.02.2014р. по справі № 6-165цс13 відповідно до п.п.2 та 3 ч.1 ст. 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно від добросовісного набувача в тому разі, якщо майно було викрадене в нього або вибуло з його володіння не з його волі іншим шляхом.
		У випадку, якщо майно вибуло з володіння власника на підставі вчиненого правочину перевірці судом при вирішенні справи підлягає чинність правочину.
		Зокрема, в разі вчинення правочину представником, суду слід з`ясувати, чи був наділений представник його довірителем повноваженнями на вчинення правочину, чи діяв він в межах наданих йому повноважень, а якщо ні, то чи схвалив в подальшому довіритель укладений представником в його інтересах право чин.
		Крім того, послався на пропуск позивачем строку позовної давності.
		Просить в задоволені позову відмовити.
		Представник приватного нотаріуса Запорізького МНО ОСОБА_5  ОСОБА_12 заперечував проти задоволення позову, про що надав суду письмові заперечення.
		Представник реєстраційних послуг Запорізької міської ради заперечувала проти позову, з підстав того, що прав позивачки вони не порушували, відмови в скасуванні права власності або його набуття не надавали. При наявності рішення суду про визнання правочину на підставі якого відбулась реєстрація права власності на квартиру, реєстратором буде вчинено певні дії на виконання рішення суду. Просила в цій частині в задоволенні позову відмовити.
		Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, оцінивши всі представлені докази в сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
		Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
		Згідност.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати добросовіснийнабувач,власникмаєправо витребувати це майно від набувача лише у разі, якщомайнобуло загублено власником або собою,якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;вибуло з володіннявласникаабоособи,якійвінпередавмайноуволодіння,не з їхньої волі іншим шляхом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. 
		Відповідно до ст. 61 ч.4 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
		              Відповідно до п. 22 Постанову Пленуму ВССУ № 5 від 07.02.2014р., якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388ЦК). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред'явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388ЦК.
		Судом встановлено,що квартира АДРЕСА_4 позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 14.12.2002р., посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6 
		23 квітня 2010 року ОСОБА_1 підписала довіреність , згідно з якою уповноважила ОСОБА_2 розпоряджатися (продавати, обмінювати, здавати в оренду та інше) належну їй квартиру.
		Після цього, ОСОБА_2, на підставі договору купівлі-продажу від 11.05.10р. продав зазначену квартиру ОСОБА_3, а той в свою чергу, 11.06.10р.продавїїОСОБА_4,      за яким на сьогоднішній день зареєстроване право власності на зазначену квартиру.
		ОСОБА_2 та ОСОБА_7 за попередньою змовою між собою, заволоділи шляхом зловживання її довірою належним їй майном, а саме зазначеною квартирою, яка вибула із її володіння поза її волі, що підтверджується вироком Ленінського районного суду м.Запоріжжя № 334/2265/14-к від 18.08.2014р., яким визнано ОСОБА_2, ОСОБА_7 винними у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч.1 ст. 357, ч.3 ст. 357 КК України.
		Вироком встановлено, що шахраї мали можливість реалізувати свій злочинний намір, використавши вразливий психологічний стан ОСОБА_1, яка є інвалідом дитинства, страждає на розумову відсталість та не здатна у повній мірі усвідомлювати наслідки своїх дій. Наведене підтверджується актом амбулаторної первинної комплексної судової психолого-психиатричної експертизи в матеріалах кримінального провадження.
		Наведені обставини створюють істотні та непереборні труднощі в реалізації позивачкою своїх наданих Конституцією та законами України прав і свобод та позбавляють її передбаченого законодавством права на власність , за рахунок якого вона могла б забезпечити собі належний рівень життя, адже спірна квартира була її єдиним житлом. 
		Таким чином вироком у кримінальному провадженні встановлено, що спірна квартира вибула з власності ОСОБА_1 поза її волею, внаслідок шахрайських дій ОСОБА_2 та ОСОБА_13, а ОСОБА_14 та ОСОБА_3 не мали права її відчужувати. 
		Цей вирок, відповідно до вимог ст.. 61 ЦПК України, є обов`язковим для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
		Згідно з ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		Відповідно до положень ст..203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства,а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Згідно із ст..215,216 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.1,3,5 та 6 ст.203 ЦК України.
		Судом встановлено, що підписання довіреності від 23 квітня 2010 року ОСОБА_1 на імя ОСОБА_2 , згідно з якою уповноважила ОСОБА_2 розпоряджатися (продавати, обмінювати, здавати в оренду та інше) належну їй квартиру , було вчинено під впливом шахрайських дій ОСОБА_2 та ОСОБА_13, що підтверджено вироком Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 18.08.2014року , і ця угода не відповідала волі позивачки, і не була вільною, тому з цих підстав довіреність є недійсною.
		Незаконність оформлення довіреності на ОСОБА_2 свідчить про відсутність у нього належного обсягу правоздатності на виключає саму можливість укладання ним будь-яких угод з відчуження майна на законних підставах. Тому з цих підстав підлягає задоволенню вимоги щодо визнання недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_9.
		Водночас ОСОБА_3 не набувши на законних підстав права власності на спірну квартиру, відчужив її ОСОБА_4 
		Відповідно до п.3 ч.1 ст.388 ЦК України якщо майно а відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати(добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише вразі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння , не з їхньої волі іншим шляхом.
		Згідно з правовою позицією , що наведена у постанові Верховного Суду України від 11.02.2015 у справі №6-1цс15 сукупний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза межами волі власника, не набувається у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребувано.
		Крім того, відповідно до вимог ст..ст.330,388 ЦК України якщо майно відчужено поза волею власника, то право власності на майно не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребувано. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою цього майна. 
		Отже, враховуючи зазначені норми, зважаючи на ті обставини, що спірна квартира вибула з володіння дійсної власниці  ОСОБА_1 поза її волею, зазначене нерухоме майно підлягає витребуванню на її користь. 
		Таким чином, суд вважає за необхідне витребувати у набувача ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_5, оскільки первісний продавець ОСОБА_2 не мав права на її відчуження та зазначена квартира вибула з володіння позивача не з її волі, а шляхом шахрайства та визнати за ОСОБА_1 право власності на зазначену квартиру .
		Позовні вимоги в частини зобовязання Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради щодо зобовязання скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_3 та здійснити реєстрацію права власності на зазначений об`єкт нерухомості за ОСОБА_1 не є обґрунтованими, бо позивачем не надано жодного доказу, що відповідач порушив або не визнає права позивачки, як-то відмова в скасуванні реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_4 або відмова в здійсненні реєстрацію права власності на зазначений об`єкт нерухомості за ОСОБА_1
		Рішення суду про задоволення позову про повернення майна , переданого за недійсним правочином, чи витребування майна з чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (ст..ст.19,27 Закону України «про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень).
		Тому вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
		Відповідно до ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Таким чином, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судові витрати, повязані з наданням правової допомоги в розмірі 5400 грн.
		Доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності , передбачений ст. 267 ЦПК України суд вважає безпідставними, оскільки вирок суду відносно ОСОБА_2 , яким його визнано винним у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч.3, 357 ч.1, 2 КК України постановлено 18.08.14р., а в суд з позовом позивач звернулася 22.09.14р., тобто строк позовної давності нею не пропущено.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 212, 213 ЦПК України, ст.ст. 387, 388 ЦК України, Постановою Пленуму ВССУ від 07.02.2014р. № 5, Постановою Пленуму ВСУ від 06.11.2009р. № 9, суд 
		в и р і ш и в :
		Позов задовольнити частково.
		Визнати недійсною довіреність від 23.10.2010р., посвідчену приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстровану в реєстрі за №902, видану ОСОБА_1 на імя ОСОБА_2.
		Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладений 11.05.10р.між ОСОБА_2 та ОСОБА_9.
		Витребувати з володіння ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1.
		Визнати право приватної власності на квартиру АДРЕСА_3 за первинним її власником ОСОБА_1.
		Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_9,ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати, повязані з наданням правової допомоги в розмірі 5400 грн.
		В решті позову відмовити.
		Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Запорізької області протягом 10 днів.
		   
		    Суддя:                                                                                Колесник С. Г.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...