Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 818/62/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 16.06.2017. Зареєстровано: 17.06.2017. Забезпечено надання загального доступу: 20.06.2017.
Дата набрання законної сили: 14.06.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		14 червня 2017 р.Справа № 818/62/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
		Головуючого судді: Бершова Г.Є.
		Суддів: Катунова В.В. ,  Ральченка І.М. 
		за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.04.2017р. по справі № 818/62/17
		за позовом  ОСОБА_1     
		до  Управління у справах учасників антитерористичної операції МВС України ,  Міністерства внутрішніх справ України ,  Комісії МВС з розгляду питань, пов'язаних з установленням статуса учасника бойових дій     треті особи  Кабінет Міністрів України ,  Роменський ВП  ГУНП в Сумській області ,  Головне управління Національної поліції України в Сумській області   
		про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
		ВСТАНОВИЛА:
		Позивач, ОСОБА_1, звернулась до суду з позовом, мотивуючи його тим, що її син ОСОБА_2 16.02.2015 року загинув  внаслідок вогнепального поранення, отриманого  у період  проходження служби при виконанні службових обов'язків в зоні проведення антитерористичної операції, наказом УМВС України в Сумській області  від 26.02.2015 року № 62/ос виключений зі списків особового складу в зв'язку зі смертю. Оскільки керівництвом підрозділів, в яких проходив службу її син, документи про присвоєння йому статусу  учасника бойових дій не подавалися, позивач у листопаді 2016 року звернулась до  центральної комісії МВС  з  питань розгляду  матеріалів про визнання учасниками  бойових дій із заявою про надання її сину статусу учасника бойових дій. Листом від 07.12.2016 року Управління у справах учасників антитерористичної  операції МВС України повідомило про відсутність у відомчої комісії  підстав для надання статусу  учасника бойових дій загиблому ОСОБА_2
		Позивач вважає, що Управлінням допущена протиправна бездіяльність при розгляді її заяви оскільки маються всі підстави для надання загиблому статусу учасника бойових дій з огляду на  вимоги  п.2, п.4, п.5, п.8 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали  незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України  від 20.08.2014 року №413, тому просить зобов»язати комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни розглянути заяву та прийняти відповідне рішення.
		Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13.04.2017 року у задоволенні позову було відмовлено.
		Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на прийняття рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
		Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 14.06.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
		Відповідно до статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 23.11.2016 року ОСОБА_1 звернулась до комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни із заявою про надання її загиблому внаслідок вогнепального поранення, отриманого  у період  проходження служби при виконанні службових обов»язків в зоні проведення  антитерористичної операції, сину ОСОБА_2  статусу учасника бойових дій (а.с.25-26). Листом від 07.12.2016 року Управління у справах учасників антитерористичної операції МВС України повідомило про відсутність у відомчої комісії підстав для надання статусу  учасника бойових дій загиблому ОСОБА_2 ( а.с.27).
		Позивач не погодився із такою відповіддю Управління та звернувся з позовом до суду.
		Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що при розгляді заяви ОСОБА_1 відповідачі діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та бездіяльності не допустили. 
		Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з таких підстав. 
		Так, відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом і кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. 
		В розумінні п.8 ст.3 КАС України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду. Тобто, право на звернення до суду в порядку адміністративного судочинства має особа, яка є носієм прав, свобод чи інтересів, про захист яких вона просить, і ці права, свободи чи інтереси порушені відповідачем у сфері публічно-правових відносин.
		Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права, свободи чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
		Враховуючи вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
		Таким чином, у даній адміністративній справі, насамперед, підлягає встановленню факт порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача. 
		Аналогічна позиція вбачається з окремих рішень Конституційного Суду України, зокрема, рішення № 6-рп/1997 від 25 листопада 1997 року за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України та рішення № 9-рп/1997 від 25 грудня 1997 року за конституційним зверненням громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України. 
		Зі змісту вказаних рішень Конституційного Суду України випливає, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
		Колегія суддів зазначає, що правовий статус учасника бойових дій визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії  їх соціального захисту», котрий спрямований на захист ветеранів війни шляхом: 
		створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття; 
		організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; 
		виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; 
		надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я. 
		Тобто, право на реалізацію передбачених законом можливостей, у зв'язку з наданням особі з певного статусу, нерозривно пов'язане з такою особою, і, відповідно до цивільного законодавства,  відноситься до особистих немайнових прав такої особи та здійснюється нею самостійно. Згідно зі ст. 1219 Цивільного кодексу України  особисті немайнові права померлої особи не спадкуються. 
		З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що  позивач не має права вимагати присвоєння статусу учасника бойових дій загиблій особі. При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.1 ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії  їх соціального захисту» на сім'ї осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, поліцейських, які загинули або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час участі в антитерористичній операції, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України також поширюється дія цього Закону, а порядок надання такого статусу особі передбачений постановою Кабінету Міністрів України № 740 від 23 вересня 2015 року «Про затвердження Порядку надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", деяким категоріям осіб». 
		Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. 
		У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України №868 від 26.08.2016 року, прийнятим відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 20.08.2014 «Про затвердження Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення», затверджено Положення про комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, яким визначено основні функції, завдання, повноваження та склад комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни державних службовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України та працівників територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України, інших осіб, визначених чинним законодавством (далі - працівники МВС), а також організацію її роботи. Відповідно до Положення комісія вправі приймати рішення про надання статусу учасника бойових дій,  учасника війни, про відмову в наданні такого статусу та про позбавлення такого статусу. Переліки підстав для прийняття відповідного рішення  передбачені п.4,5 Положення.  
		З огляду на те, що позивач  не може бути учасником відносин з приводу вирішення питання про надання статусу учасника бойових дій у відповідності до вказаних вище норм, у комісії відсутні повноваження приймати рішення за її зверненнями. Натомість, управлінням у справах учасників антитерористичної операції, що є структурним підрозділом Міністерства внутрішніх справ України, позивачці надана відповідь  про відсутність підстав для задоволення її заяви. 
		Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при розгляді заяви ОСОБА_1 відповідачі діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та бездіяльності не допустили.  
		Згідно з ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.  
		Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
		У Х В А Л И Л А:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.04.2017р. по справі № 818/62/17 залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України. 
		 
		Головуючий суддя Бершов Г.Є.Судді   Катунов В.В.    Ральченко І.М.   Повний текст ухвали виготовлений 16.06.2017 р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...