Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/6630/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші спори.
Надіслано для оприлюднення: 16.06.2017. Зареєстровано: 19.06.2017. Забезпечено надання загального доступу: 19.06.2017.
Дата набрання законної сили: 23.08.2017
Результат оскарження 23.08.2017 Київський апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13.06.2017Справа №910/6630/17За позовом                Публічного акціонерного товариства "Готель "Прем'єр Палац" 
		до                         Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК"                                     
		про           визнання договору укладеним           
		Суддя Турчин С.О.
		Представники сторін:
		від позивача:                     Ковтун Л.В. (довіреність б/н від 22.05.2017)
		від відповідача:           Оніщук В.М. (довіреність № 183 від 18.04.2017)
		 
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		Публічне акціонерне товариство "Готель "Прем'єр Палац" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" (відповідач) про визнання укладеним договору № 29 від 22.02.2017 про внесення змін до кредитного договору № 37ВД від 20.07.2007 в редакції, наведеній позивачем у прохальній частині позовної заяви.
		Позовні вимоги обґрунтовані тяжкою економічною ситуацією, а також істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, зокрема, економічна та політична ситуація в країні, яка призвела до нестабільності грошової одиниці та до її знецінення.
		Ухвалою Господарського суду міст Києва від 25.04.2017 порушено провадження у справі № 910/6630/17, розгляд справи призначено на 25.05.2017.
		24.05.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. 
		24.05.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що зміна економічної ситуації та коливання курсу іноземної валюти  стосовно національної валюти України є комерційним ризиком сторін договору, а тому ці обставини не можуть вважатись підставами для зміни або розірвання договору.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2017 розгляд справи відкладено на 13.06.2017 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
		13.06.2017 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «МІСТО СЛАВИ» надійшло клопотання про залучення до участі справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «МІСТО СЛАВИ».
		У судовому засіданні 13.06.2017 представник позивача підтримав клопотання ТОВ «МІСТО СЛАВИ» та просив залучити останнього для участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
		Представник відповідача проти задоволення клопотання про залучення до участі у справі третьої особи заперечив.
		Відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. 
		Згідно із ч. 2 ст. 27 ГПК України, у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі. 
		Клопотання про залучення до участі у справі третьої особи ТОВ «МІСТО СЛАВИ» мотивоване тим, що в забезпечення виконання зобов'язань Публічного акціонерного товариства "Готель "Прем'єр Палац" за кредитним договором № 37ВД від 20.07.2007, між відповідачем та ТОВ «МІСТО СЛАВИ» було укладено іпотечний договір від 21.05.2010, таким чином, на думку заявника, рішення у даній справі може вплинути на права і обов'язки ТОВ «МІСТО СЛАВИ».
		У пункті 1.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року господарським судам України     роз'яснено, що у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що рішення у даній праві щодо визнання укладеним договору про внесення змін до кредитного договору № 37ВД від 20.07.2007, не вплине на права та обов'язки ТОВ «МІСТО СЛАВИ», як іпотекодавця за іпотечним договором від 21.05.2010, оскільки іпотекодавець несе обов'язки в межах переданого в іпотеку майна, а договір про внесення змін, який позивач просить визнати укладеним, у будь-якому випадку, не змінить обсягу вже наявних обов'язків ТОВ  «МІСТО СЛАВИ».
		Таким чином, суд відхиляє клопотання Товариства з обмеженою відповідальності «МІСТО СЛАВИ» про залучення останнього до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
		У судовому засіданні 13.06.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги, з підстав, викладених у позові, просив суд їх задовольнити.
		Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених  у відзиві на позовну заяву.
		Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з огляду на визначені ст. 69 ГПК України строки вирішення спору, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 13.06.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
		Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		           20.07.2007 між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк», назву якого змінено на  Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» (далі - банк) та Відкритим акціонерним товариством "Готель "Прем'єр Палац", назву якого було змінено на Публічне акціонерне товариство "Готель "Прем'єр Палац" (далі - позичальник) укладено кредитний договір № 37ВД (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого предметом кредитного договору є надання банком позичальникові грошових коштів (кредит) у вигляді відзивної відновлювальної кредитної лінії з правом конвертації  в інші валюти на таких умовах: сума кредитної лінії - 26 000000,00 дол. США, строк користування - по 19.07.2012, плата за користування кредитом - 10,8 відсотків річних, плата за управління зобов'язанням по кредиту - 0,5 відсотків річних.
		          Згідно з п. 4.1 договору, позичальник зобов'язаний повернути банку отриманий кредит в повному обсязі, в строк та у порядку, встановлених кредитним договором.
		          Відповідно до п. 4.2 договору, позичальник зобов'язаний сплатити банку плату за користування кредитом та плату за управління зобов'язанням по кредиту, у розмірі та порядку, що встановлені кредитним договором. 
		Сторонами неодноразово вносилися зміни та доповнення до кредитного договору, у зв'язку з чим укладалися відповідні договори, а саме: № 1 від 19.10.2007, № 2 від 24.05.2007, № 3 від 25.06.2007,  № 4 від 05.12.2007, № 5 від 16.12.2008, № 6 від 05.02.2009, № 7 від 29.05.2009, № 8 від 31.07.2009, № 9 від 29.10.2009, № 10 від 24.02.2010, № 11 від 29.03.2010, № 12 від 21.05.2010, № 13 від 10.06.2010, № 14 від 26.08.2010, № 15 від 30.08.2010, № 16 від 01.04.2013, № 17 від 21.06.2013, № 18 від 30.09.2013, № 19 від 26.12.2013, № 20 від 31.03.2014, № 22 від 30.09.2014, № 23 від 01.12.2014, № 24 від 31.03.2015, № 25 від 31.03.2015, № 26 від 09.10.2015, № 27 від 06.04.2016, № 28 від 10.10.2016.
		Відповідно до договору від 10.10.2016 № 28 про внесення змін до кредитного договору № 37ВД від 20.07.2007, сторони досягли згоди внести зміни в пункти 1.1.1, 1.1.2 договору та викласти їх в новій редакції, зокрема: сума кредитної лінії (максимальний ліміт кредитування) - 55  000  000,00 дол. США, позичальник зобов'язаний погасити заборгованість за кредитом не пізніше 01.02.2017.
		Як вбачається з матеріалів справи, 27.01.2017 позивач звернувся до відповідача з листом від 26.01.2017 вих. № 1224/1, у якому просив, у зв'язку з тяжкою економічною ситуацією, продовжити термін дії кредитного договору та перенести термін сплати відсотків, нарахованих з лютого 2014, на 5 років, по 2022 рік; залишити відсоткову ставку на поточному рівні (0,1% річних).
		Позивач зазначає, що відповіді на вказаний лист від відповідача отримано не було.
		22.02.2017 позивач звернувся до відповідача із листом від 02.02.2017 вих. № 1325, у якому просив розглянути можливість продовження терміну дії кредитного договору та перенесення терміну сплати відсотків, а також залишення відсоткової ставки на поточному рівні. До вказаного листа позивачем додано проект додаткової угоди, а саме: договір від 22.02.2017 № 29 про винесення змін до кредитного договору.
		Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що відповіді на пропозицію укласти додаткову угоду не отримав. 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач зобов'язаний був у двадцятиденний термі повернути підписаний примірник додаткової угоди або надіслати обґрунтоване повідомлення про відмову в укладенні додаткової угоди. Крім того, ще однією з причин необхідності укладення вказаної вище додаткової угоди стала істотна зміна обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, зокрема, економічна та політична ситуація в країні, яка призвела до нестабільності грошової одиниці та до її знецінення.
		Враховуючи викладене, позивач стверджує, що прийняття відповідачем підписаних позивачем примірників додаткової угоди та не направлення позивачу заперечень щодо укладення додаткової угоди є прийняттям пропозиції щодо укладення додаткової угоди на запропонованих умовах, а тому позивач просить суд визнати укладеним договір № 29 від 22.02.2017 про внесення змін до кредитного договору № 37ВД від 20.07.2007.
		Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у  задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.
		Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		В силу положень ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. 
		Згідно із  ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		Спір у справі, на думку позивача, виник у зв'язку із тим, що відповідач у встановлені строки не надав відповіді на пропозицію позивача укласти додаткову угоду до договору та у зв'язку із настанням зміни істотних обставин, якими сторони керувались при укладенні договору.
		За правилами ч.ч. 3, 4, 7  ст. 179 Господарського кодексу України  укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими  Цивільним кодексом України  з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
		Відповідно до  статті 6 цього Кодексу  сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1  статті 627 Цивільного кодексу України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
		Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
		Так, керуючись правилами, викладеними у вищевказаній нормі права, позивач 22.02.2017 направив відповідачу проект додаткової угоди до кредитного договору.
		Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором (ч. 3, 4 ст. 181 ГК України).
		Як встановлено судом вище, позивач відповіді на пропозицію укласти додаткову угоду до договору не отримав.
		Частиною четвертою статті 188 ГК України передбачено, що в разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
		Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду (ч. 5 ст. 188 ГК України).
		Згідно із ч. 1 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. 
		Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. 
		Частиною другою статті 652 ЦК України передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. 
		Існування одночасно умов, що відповідно до ч. 2 ст. 652 є необхідним для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання або зміни договору вимагає з'ясування змісту кожної окремо взятої умови. 
		Отже закон пов'язує можливість зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2  статті 652 Цивільного кодексу України.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.02.2012 у справі № 3-9гс12.
		Метою зміни договору у зв'язку з істотною зміною обставин є необхідність відновлення балансу інтересів сторін договору, істотно порушеного внаслідок непередбачуваної зміни обставин, що не залежать від волі сторін. Зміна обставин вважається істотною, якщо вони змінилися настільки, що якщо сторони могли це передбачити, вони не уклали договір або уклали б його на інших умовах.
		В обґрунтування внесення змін до кредитного договору та визнання договору укладеним, позивач посилається на істотну зміну обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, зокрема, економічна та політична ситуація в країні, яка призвела до нестабільності грошової одиниці та до її знецінення.
		Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. 
		Підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (ст. 44 ГК України).
		Таким чином, при укладенні кредитного договору, сторони повинні були чітко усвідомлювати, що курс національної валюти по відношенню до долара США не є незмінним.
		Більше того, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження погіршення фінансового становища позивача, внаслідок необхідності виконання договірних зобов'язань через підвищення курсу іноземної валюти.
		Крім того, відповідно до п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 листопада 2014 року № 1 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів», зміна економічної ситуації та коливання курсу іноземної валюти стосовно національної валюти України є комерційними ризиками сторін договору та не можуть бути підставами для зміни чи розірвання кредитного договору, оскільки це не є істотною зміною обставин у розумінні  статті 652  ЦК України.
		Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України  визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається позивач, не є істотною зміною обставин,  позивачем     не доведено існування всіх чотирьох елементів, наявність яких згідно ч. 2 ст. 652 ЦК України є підставою для внесення змін до договору, зокрема не доведено що сторони в момент укладення договорів розраховували, що зміна вказаних позивачем обставин не настане, оскільки такі обставини мають загальний характер, є комерційними ризиками сторін та у повній мірі стосуються обох сторін договору.
		Враховуючи вищенаведене, з огляду на необґрунтованість заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а тому суд відмовляє у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Готель "Прем'єр Палац".
		Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на позивача.
		Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд,
		 
		ВИРІШИВ:
		          В задоволенні позову відмовити повністю.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. 
		          Повний текст рішення складено та підписано 16.06.2017.
		 
		Суддя                                                                                                              С.О. Турчин

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...