Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 903/1302/14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 19.06.2017. Зареєстровано: 20.06.2017. Забезпечено надання загального доступу: 23.06.2017.
Дата набрання законної сили: 14.06.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                 
		 
		РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		П О С Т А Н О В А
		 
		14 червня 2017 року                                                           Справа № 903/1302/14  
		 
		Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
		Головуючого  судді                         Саврій В.А.
		судді                                                   Коломис В.В. , 
		 судді                                                   Дужич С.П.   
		 
		 
		 
		при секретарі судового засідання Левчук І.О.
		розглянувши апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" та публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" на рішення господарського суду Волинської області від 06.03.17р. у справі №903/1302/14 (гол.суддя Грабар І.О., суддя Кравчук А.М., Вороняк А.С.)
		за позовом публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ"
		до товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП", 
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, 
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор", 
		про стягнення 33163984,29 доларів США
		 
		за участю представників:
		позивача: ОСОБА_1, (довіреність №10/21-02 від 03.06.2016р.); (в режимі відеоконференції);
		відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н  від 28.12.2016р.);
		третіх осіб: не зявились; 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Рішенням господарського суду Волинської області від 06.03.17р. у справі №903/1302/14 задоволено частково позов публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" до товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор" про стягнення 33163984,29 доларів США.
		Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ОЙЛ ГРУП» на користь публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" заборгованість по поверненню кредитних коштів у розмірі 31310736,48 дол. США, що еквівалентно 496412815,21 грн. та процентів за користування кредитом в розмірі 791985,59 дол. США, що еквівалентно 12556453,17 грн. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ОЙЛ ГРУП» в доход Державного бюджету України судовий збір в розмірі 72278,71 грн. В частині стягнення 363627,85 дол. США пені відмовлено. Провадження у справі в частині стягнення 697634,37 дол. США припинено.
		Суд першої інстанції дійшов висновку, що у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ «Золотий Екватор», як кредитора, своїх зобов'язань за кредитним договором №1-0020/13/30-КL від 29.03.2013р. позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Банк Форум" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП", як поручителя, заборгованості по поверненню кредитних коштів в сумі 31310736,48 дол. США за кредитним договором від 29 березня 2013 року №1-0020/13/30-KL, простроченої заборгованості за нарахованими процентами в сумі 791985,59 дол. США, на підставі договору поруки №1-0099/13/38-Р від 29.03.2013 року підлягають задоволенню у повному обсязі. У зв'язку із частковим погашенням заборгованості провадження у справі в частині стягнення з відповідача 697634,37 дол. США слід припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із відсутністю предмету спору. У задоволенні позовних вимог про стягнення відповідача пені за простроченим кредитом та процентами в розмірі 363627,85 дол. США відмовлено.
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.№929/17 від 27.03.2017р., т.3, арк.справи 3-10).
		В скарзі, зокрема, зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги доводи відповідача про необхідність зупинення провадження до прийняття у справі №910/1407/15-г остаточного рішення, та, в результаті, відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
		Також, вважає безпідставною відмову у задоволенні клопотання про призначення у справі економічної експертизи фінансово-кредитних операцій. Необхідність проведення вказаної експертизи обумовлено тим, що відповідач не є стороною кредитного договору, а тому позбавлений можливості оцінити правильність нарахування відсотків за кредитним договором, порядок зарахування здійснених платежів в рахунок погашення заборгованості та розмір заборгованості з урахуванням здійснених платежів.
		Звертає увагу, що судове рішення у справі №918/1930/14 має преюдиційне значення для розгляду даної справи, а тому використаний курс валюти та наведенні розрахунки гривневого еквіваленту кредитної заборгованості у справі №918/1930/14 є основоположною сумою з якої має вираховуватися розмір сплачених платежів.
		Відповідач, посилаючись на Висновок експерта №6489/16-45 від 15.08.2016р., стверджує, що позичальником не виконано умов необхідних для настання відкладальної обставини-1, тому Графік погашення кредиту-2, що визначає кінцевий строк погашення до 31.12.2014р., не вступив в силу. Отже, залишився в дії Графік погашення кредиту-1, що визначає кінцевий строк погашення до 31.12.2013р.
		Таким чином, 31.12.2013р. є кінцевим строком погашення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі, тобто саме з цього часу відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обчислення встановленого частиною 4 статті 559 цього Кодексу шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.
		Беручи до уваги, висновки судів у справі №910/1407/15-г, суд першої інстанції, по-перше, не взяв до уваги того, що по вказаній справі ще не прийнято остаточного рішення і справа знаходиться в касаційному оскарженні, по-друге, під час розгляду справи №910/1407/15-г суди дійшли помилкового висновку, що кінцевий строк повернення кредиту є 2019р., хоча це прямо суперечить п.1.4.2 Договору про внесення змін №4 від 27.12.2013р. до кредитного договору, який визначає, що кінцевим терміном, до якого має бути повністю погашена заборгованість за кредитом є 31.12.2013р. Відповідно, визначили, що шестимісячний строк має обраховуватися з дати звернення з вимогою про дострокове погашення кредиту, якою на думку судів було змінено кінцевий строк погашення кредиту.
		Скаржник вважає позицію суду помилковою, з огляду на те, що кінцевим строком повернення кредиту є 2013 рік, а жодна з визначених кредитним договором відкладальних обставин не вступили в силу, що підтверджено висновком експертизи.
		Висновком експерта встановлено збільшення обсягу відповідальності з огляду на збільшення періоду погашення заборгованості. Даного доказу на момент винесення постанови Верховним Судом України 18.11.2015р. не існувало.
		Оскільки зі змісту ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України випливає, що згода поручителя на зміну забезпеченого зобов'язання, яка збільшує обсяг відповідальності поручителя, має бути надана не пізніше моменту запровадження таких змін основного зобов'язання. Якщо така зміна вже відбулася, а поручитель своєї згоди ще не висловив, то відносини поруки припиняються, а ймовірна подальша згода поручителя не скасовує та не впливає на факт припинення поруки. 
		Припинення зобов'язання має остаточний характер, а чинне цивільне законодавство України не передбачає можливості відновлення вже припиненого зобов'язання.
		Укладаючи договір поруки сторони керувалися насамперед намірами створити обумовлені ним наслідки у вигляді встановлення забезпечення порукою визначених грошових зобов'язань позичальника, при цьому укладаючи договір поруки позивач ознайомився з наявними умовами кредитного договору та надавав згоду на їх забезпечення виходячи з умов повернення кредитних коштів, зокрема, враховуючи почасткове погашення заборгованості, їх періодичність та строковість.
		Фактично сторони за кредитним договором без згоди відповідача збільшили обсяг відповідальності останнього. Однак, відповідач своєї явної згоди на збільшення розміру повернення процентів за користування кредитом, що виникла внаслідок зміни графіку погашення кредитної заборгованості та відповідно збільшення відповідальності не надавав. У випадку, коли позивачу було відомо про укладення додаткового договору № 4, відповідач не погодився укласти договір поруки на таких умовах.
		На підставі викладеного просить суд скасувати рішення господарського суду Волинської області від 06.03.2017р. по справі №903/1302/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" про стягнення 33 163 984, 29 дол. США.
		Ухвалою від 29.03.2017р. (гол.суддя Саврій В.А., суддя Савченко Г.І., суддя Дужич С.П.) апеляційну скаргу ТОВ «ВЕСТ ОЙЛ ГРУП» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.04.2017р. о 14:30год.
		Публічне акціонерне товариство "БАНК ФОРУМ" також звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на зазначене рішення (вх.№930/17 від 27.03.2017р., т.3, арк.справи 24-26).
		Посилаючись на положення ч.3 ст.533 Цивільного кодексу України, ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року №15-93, пункту 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу (затверджено постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004р. N483; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004р. за N1429/10028), абз.3 п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", позицію Верховного Суду України, викладеною в Узагальненні судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин від 07.10.2010р., позивач вважає, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором чи договором банківського вкладу в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті.
		Посилається на правову позицію викладену у Постанові Верхового Суду України від 10 лютого 2016 року у справі №6-1680цс15 та Постанові Верхового Суду України від 16 листопада 2016 року у справі №759/332/15-ц.
		Позивач вважає, що винесення рішення суду про стягнення заборгованості у доларах США з зазначенням еквіваленту у національній валюті суперечить вищевказаним нормам чинного законодавства та правовій позиції Верховного Суду України. В даній частині рішення суду підлягає зміні, а саме - винесення нового рішення про стягнення заборгованості виключно у доларах США.
		Просить суд змінити рішення в частині стягнення заборгованості в доларах США із зазначенням еквіваленту в гривнях, та винести нове рішення яким стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ОЙЛ ГРУП» на користь публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» заборгованість по поверненню кредитних коштів у розмірі 31310736,48 доларів США та процентів за користування кредитом в розмірі 791985,59 доларів США.
		Ухвалою від 29.03.2017р. прийнято до спільного розгляду апеляційні скарги публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" та товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" на рішення господарського суду Волинської області від 06.03.17р. у справі №903/1302/14. 
		Ухвалою від 21.04.2017р. розгляд справи №903/1302/14 прийнято до свого провадження колегією суддів у новому складі: гол.суддя Саврій В.А., суддя Мамченко Ю.А., суддя Дужич С.П., задоволено клопотання публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, доручено забезпечення проведення відеоконференції господарському суду Волинської області (Волинська область, м.Луцьк, проспект Волі, 54а).
		26.04.2017р. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від ТОВ «ВЕСТ ОЙЛ ГРУП» надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу ПАТ «БАНК ФОРУМ» (т.3, арк.справи 55-58).
		Відповідач звертає увагу, що рішенням господарського суду Рівненської області від 06.10.2015р. у справі №918/1930/14, яке має преюдиційне значення для розгляду даної справи, стягнено заборгованість з боржника в доларах США та визначено її еквівалент у національній валюті - гривні, а також поручитель не може відповідати в більшому розмірі ніж сам боржник.
		Відповідач звертає увагу, що у ПАТ "БАНК ФОРУМ" відсутня індивідуальна або генеральна ліцензії на використання іноземної валюти на території України.
		Верховний суд України у постанові від 10.02.2016р. по справі №6-1680цс15, повертаючи справу на новий розгляд, вказав на необхідність дослідження наявності в Банка індивідуальної або генеральної ліцензії на використання іноземної валюти та сформував висновок про те, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті лише за наявності в Банка такої ліцензії. Верховний Суд України у постанові від 24 вересня 2014 року в справі №6-145цс14 сформулював правову позицію про те, що в силу положень статей 192, 533 ЦК України та статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність у банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, - стягнути грошову суму в іноземній валюті.
		Разом з тим, як відомо відповідачеві, Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 16 червня 2014 року прийнято рішення №49 про початок ліквідації ПАТ "Банк Форум" та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію. Ліквідаційна процедура розуміє повне припинення господарської діяльності Банка, також, з інформації, що міститься на сайті Національного банку України про видачу, повернення генеральних ліценцій, стосовно позивача, у п.38 Списку, зазначено інформацію про повернення Генеральної ліцензії Національному банку України. За даними, що містяться на сайті Національного банку України. Генеральну ліцензію ПАТ «БАНК ФОРУМ» повернено, а тому стягнення грошового зобов'язання в іноземній валюті суперечить вимогам законодавства.
		Відповідач, посилаючись на вимоги законодавства щодо здійснення платежів в національній валюті гривні та факти встановлені в судовій справі №918/1930/14, вважає, що апеляційна скарга банку є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
		11.05.2017р. (вх.№13168/17) на адресу суду від ТОВ «ВЕСТ ОЙЛ ГРУП» надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги (т.3, арк.справи 139-141).
		Відповідач зазначає, що під час розгляду справи №910/1407/15-г звертав увагу на необхідність дослідження обставин, що є підставою настання відкладальної обставини та, як наслідок, визначення кінцевого строку повернення кредиту. За ініціативою ТОВ «ОСОБА_1 ОСОБА_3» у справі №910/1407/15-г проведено судово-економічну експертизу, за результатами якої у Висновку експерта №6489/16-45 від 15.08.2016р. встановлено, що обов'язки щодо належної сплати нарахованих процентів та комісій позичальником були порушені, плата вчасно та в повному обсязі нарахованих процентів за період 26.11.2013р. - 25.12.2013р. документально не підтверджується, настання Відкладальної обставини - 1 (п.1.5.2.1.1. Договору про внесення змін №4) документально не підтверджується, кінцевий термін з якого необхідно нараховувати прострочення за кредитним договором є 31.12.2013р.
		Звертає увагу, що господарським судом м.Києва розглядалася справа №910/1408/15-г за позовом ТОВ «Завод Галичина» до ПАТ «Банк Форум», третя особа - ТОВ «Золотий екватор», про визнання припиненою поруки за Договором поруки №1-0100/13/38-Р від 29.03.2013р., що укладався в забезпечення зобов'язань ТОВ «Золотий екватор» за кредитним договором від 29.03.2013р. №1-0020/13/30-КL. Тобто, за цим же кредитним договором виступив інший поручитель - ТОВ «Завод Галичина». Господарський суд м.Києва задовольнив позов ТОВ «Завод Галичина» та визнав поруку припиненою (рішення від 02.11.2016р. по справі №910/1408/15-г).
		Ухвалою від 24.04.2017р. розгляд справи №903/1302/14 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П., суддя Мамченко Ю.А.; розгляд апеляційних скарг товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" та публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" на рішення господарського суду Волинської області від 06.03.2017р. у справі №903/1302/14 почато заново.
		Ухвалою від 26.04.2017р. відкладено розгляд даної справи на "14" травня 2017р. та забезпечено реалізацію позивачу - Публічному акціонерному товариству "БАНК ФОРУМ" його процесуального права на участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції з господарським судом Волинської області.
		12.06.2017р. на електронну адресу суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли пояснення (т.3, арк.справи 210-213). Фонд гарантування підтримує вимоги викладені в апеляційній скарзі ПАТ «БАНК ФОРУМ» та вважає, що заявлені вимоги ПАТ «БАНК ФОРУМ» направленні на виконання обовязку встановленого спеціальним Законом. Тому випливають із спеціальних функцій у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку (ч.1 ст.3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), а від так є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Також, 12.06.2017р. на електронну адресу суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли додаткові пояснення на апеляційну скаргу позивача (т.3, арк.справи 215-218). Представник Фонду зазначає, що якщо в кредитному договорі виконання зобовязання визначено у вигляді грошового еквіваленту в іноземній валюті (стаття 533 Цивільного кодексу України), то за наявності хоча б в однієї зі сторін зобовязання (у банку-отримувача або в ініціатора платежу) індивідуальної або генеральної ліцензії на використання іноземної валюти на території України (стаття 5 Декрету), суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. Відповідно до ч.2 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993р. №15-93 неплатоспроможні банки, ліквідацію яких здійснює Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, мають право здійснювати валютні операції без ліцензії Національного банку України з дотриманням законодавства України про систему валютного регулювання і валютного контролю з метою здійснення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку. За таких обставин висновок суду про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у доларах США із зазначенням гривневого еквіваленту є безпідставним та не узгоджується з вимогами ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України.При цьому, посилається на практику Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладену в ухвалі від 13.03.2014 у справі № 6-1072св14 та рішенні від 21 березня 2012 року у справі №6-4998св12, а також на практику Верховного Суду України, викладену у постановах від 10 лютого 2016 року у справі №6-1680цс15 та від 16 листопада 2016 року у справі №759/332/15-ц.
		У судовому засіданні апеляційної інстанції 14.06.2017р. представник відповідача ТОВ "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" підтримала вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" в повному обсязі та надала пояснення в обґрунтування своєї правової позиції та заперечила проти вимог апеляційної скарги ПАТ "БАНК ФОРУМ". В доповнення до апеляційних скарг надала додаткові пояснення щодо розгляду даної справи.
		Представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги ПАТ "БАНК ФОРУМ" в повному обсязі та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції та заперечив проти вимог апеляційної скарги ТОВ "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП". В доповнення до апеляційних скарг надав додаткові пояснення щодо розгляду даної справи.
		Треті особи не забезпечили явку своїх представників у судове засідання, хоч про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені у встановленому законом порядку.
		Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст.102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників третіх осіб.
		 
		Розглядом матеріалів справи встановлено:
		29.03.2013р. між позивачем - Публічним акціонерним товариством "Банк Форум", як кредитором, та третьою особою-2 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор", як позичальником, укладено кредитний договір №1-0020/13/30-KL (далі - кредитний договір, кредитний договір №1-0020/13/30-KL від 29.03.2013р.), за умовами якого кредитор, на умовах, визначених договором, відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію, в рамках якої надає останньому кредитні кошти (далі - кредит) окремими частинами (далі - вибірки), на засадах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в межах визначеної договором суми коштів (далі - кредитний ліміт), а позичальник зобов'язався вчасно погашати кредитору заборгованість за кредитом, а також сплачувати на користь кредитора проценти та комісії в розмірі, в строки (терміни) та на умовах, визначених цим договором. 
		Пунктом 1.2 кредитного договору №1-0020/13/30-KL від 29.03.2013р. сторонами узгоджено, що максимальна заборгованість позичальника за цим договором (загальна сума усіх вибірок) не може перевищувати кредитний ліміт в сумі 7 185 457,34 доларів           США 34 центів. 
		Пунктом 1.4 кредитного договору №1-0020/13/30-KL від 29.03.2013р. визначено, що кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється 31.05.2013р. 
		Згідно з пунктом 1.5 кредитного договору №1-0020/13/30-KL від 29.03.2013р., надання кредиту/вибірок буде здійснюватися виключно в межах суми вільного (невикористаного) залишку кредитного ліміту відповідно до умов цього договору з наступним графіком зменшення кредитного ліміту: 
		 
		№з/пСума кредитного ліміту, доларів СШАПеріод дії кредитного лімітуДата та сума погашення заборгованості за кредитом, долар США1.7 185 457,3429.03.2013р. - 30.04.2013р.30.04.2013р. (включно)  3 000 000,00 доларів     США2.     4 185 457,3401.05.2013р. - 31.05.2013р.31.05.2013р. (включно)  4 185 457,34 доларів           СШАале, в будь-якому випадку, заборгованість за кредитом має бути повністю погашена не пізніше кінцевого терміну, встановленого згідно з п.1.4 цього договору. 
		Пунктом 1.5.1 кредитного договору №1-0020/13/30-KL від 29.03.2013р. визначено, що строк користування кожною окремою вибіркою не встановлюється, проте, заборгованість за кредитом повинна погашатися у відповідності до графіку, встановленого згідно з п.1.5 цього договору, та в будь-якому випадку, повинна бути повністю погашена не пізніше кінцевого терміну, встановленого п.1.4 цього договору. 
		Згідно з п.1.5.1.1. кредитного договору №1-0020/13/30-KL від 29.03.2013р., дострокове погашення заборгованості за кредитом, у тому числі, протягом періоду доступності, має наслідком позачергове зменшення суми кредитного ліміту та відповідне коригування належної до погашення суми заборгованості за кредитом згідно графіком, встановленим в п. 1.5 договору, без укладення будь-якого договору про внесення змін до цього договору. 
		Відповідно до п.1.6     кредитного договору №1-0020/13/30-KL від 29.03.2013р., в якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором кредитор укладає/приймає зокрема, договір поруки з Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" (п.п. 1.6.1.2). 
		У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 29.03.2013р. між позивачем - ПАТ "БАНК ФОРУМ", як кредитором, та відповідачем - ТОВ «ВЕСТ ОЙЛ ГРУП», як поручителем, укладений договір поруки №1-0099/13/38-Р (далі - договір поруки, договір поруки №1-099/13/38-Р від 29.03.2013р.), за умовами якого поручитель поручився перед кредитором за належне та своєчасне виконання зокрема Товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор" зобов'язань за кредитним договором №1-0020/13/30-KL від 29.03.2013р., включаючи всі дійсні та/або можливі зміни та/або доповнення, внесені та/або такі, що можуть бути внесені в майбутньому, а саме: повернення суми кредиту, сплати процентів та користування кредитом, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу) у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором (п.1.1, п.п.1.1.1.), порука за цим договором забезпечує в повному обсязі виконання всіх платіжних зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор" за кредитним договором №1-0020/13/30-KL від 29.03.2013р., а саме: повернення кредиту в сумі 7815457,34 доларів           США з графіком погашення (зниження ліміту заборгованості) відповідно до умов кредитного договору та з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 31.05.2013р., або протягом іншого строку \в інший термін дострокового погашення кредиту у випадках, передбачених кредитним договором; сплату процентів за користування кредитом в розмірі 0,01 % процентів річних з можливим збільшенням їх розміру без укладення відповідного договору про внесення змін у випадках, передбачених кредитним договором; сплату комісій у строки (терміни) та в порядку, визначених кредитним договором; сплату можливої неустойки (пені, штрафу), визначеної кредитним договором; відшкодування витрат кредитора, пов'язаних із стягненням заборгованості за кредитним договором (п.2.1 п.п. 2.1.1). 
		23.05.2013р. між позивачем, як кредитором, та третьою особою - Товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор", як позичальником, укладено додатковий договір №1 до кредитного договору № 1-0020/13/30-KL (далі - додатковий договір, додатковий договір №1 від 23.05.2013р.), за умовами якого сторони дійшли згоди внести зміни та доповнення до статей кредитного договору №1-0020/13/30-KL від 29.03.2013р., шляхом викладення його в новій редакції, а саме: 
		- пункт 1.2 викладено в редакції, згідно якої максимальна заборгованість позичальника за цим договором (загальна сума усіх вибірок) не може перевищувати кредитний ліміт в сумі 50 285 457,34 доларів США 34 центів, з урахуванням наступних сублімітів: субліміт-1 - 7185457,34 доларів     США - для вибірок, наданих до 23.05.2013р. (п.п.1.2.1); субліміт-2 - 43 100 000,00 доларів     США, для вибірок, наданих починаючи з 23.05.2013р. (п.п.1.2.2); 
		- пункт 1.4: кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється: для вибірок, наданих в рамках субліміту-1 - не пізніше 31.05.2013р. (п.п.1.4.1); для вибірок, наданих в рамках субліміту-2 - не пізніше 31.12.2013 (п.п. 1.4.2). 
		Крім того, п.1.4.2.1-1.4.2.6 Додаткового договору №1 від 23.05.2013р. сторонами було узгоджено відкладальні обставини, настання яких пов'язано з датою повернення кредитних коштів, а саме: 
		-     п.1.4.2.1 передбачав, що у разі настання відкладальної обставини, що зазначена у п.п. 1.5.2.1.1.1.-1.5.2.1.1.3. та/або п. 1.5.2.2.1.1.-1.5.2.2.1.3 цього договору, кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється 31.12.2014р.; 
		-     п.1.4.2.2 передбачав, що у разі настання відкладальної обставини, що зазначена у п.п.1.5.2.1.2.1.-1.5.2.1.2.3. та/або п.п.1.5.2.2.2.1.-1.5.2.2.2.3 цього договору, кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється 31.12.2015р.;
		-     п.1.4.2.3 передбачав, що у разі настання відкладальної обставини, що зазначена у п.п.1.5.2.1.3.1.-1.5.2.1.3.3. та/або п. 1.5.2.2.3.1.-1.5.2.2.3.3 цього договору, кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється 31.12.2016р.;
		-     п.1.4.2.4 передбачав, що у разі настання відкладальної обставини, що зазначена у п.п.1.5.2.1.4.1.-1.5.2.1.4.3. та/або п. 1.5.2.2.4.1.-1.5.2.2.4.3 цього договору, кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється 31.12.2017р.;
		-     п.1.4.2.5 передбачав, що у разі настання відкладальної обставини, що зазначена у п.п.1.5.2.1.5.1.-1.5.2.1.5.3. та/або п.1.5.2.2.5.1.-1.5.2.2.5.3 цього договору, кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється 31.12.2018;
		-           п.1.4.2.6 передбачав, що у разі настання відкладальної обставини, що зазначена у п.п. 1.5.2.1.6.1.-1.5.2.1.6.3. та/або п. 1.5.2.2.6.1.-1.5.2.2.6.3 цього договору, кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється 31.12.2019р. 
		Пунктом 1.5 додаткового договору №1 від 23.05.2013р. визначено, що надання кредиту/вибірок буде здійснюватися виключно в межах суми вільного (невикористаного) залишку кредитного ліміту відповідно до умов цього договору з встановленням графіку погашення кредиту, але, в будь-якому випадку, заборгованість за кредитом має бути повністю погашена не пізніше кінцевого терміну, як він визначений згідно п. 1.4 договору. 
		Пунктом 1.5.1 додаткового договору № 1 від 23.05.2013 встановлено наступний графік погашення кредиту, наданого в межах субліміту-1: 
		№з/пСума субліміту-1, доларів           СШАПеріод дії субліміту-1Дата та сума погашення заборгованості за кредитом, долар США1.7 185 457,3429.03.2013р. - 30.04.2013р.30.04.2013р. (включно)          -  3 000 000,00 доларів  США2.4 185 457,34 01.05.2013р. - 31.05.2013р.31.05.2013р. (включно)          -4 185 457,34 доларів           СШАПунктом 1.5.2 додаткового договору №1 від 23.05.2013р. встановлено умови погашення кредиту за сублімітом-2, а саме: 
		Підпункт 1.5.2.1.1: протягом період з 23.05.2013р. по 31.12.2013р. встановлюється графік погашення кредиту-1: 
		№з/пСума субліміту-2, доларів СШАПеріод дії субліміту-2Дата та сума погашення заборгованості за кредитом, долар США1.43 100 000,0023.05.2013р. -   30.06.2013р.30.06.2013р. - 20 000 000,00 доларів           США2.23 100 000,0001.07.2013р. -   31.12.2013р.31.12.2013р. - 23 100 000,00 доларів           СШАПідпункт 1.5.2.1.1.1: відкладальна обставина-1. Сторони дійшли згоди, що за умови належного погашення позичальником заборгованості за кредитом відповідно до графіку погашення кредиту-1           та належної сплати ним процентів і комісій згідно з умовами цього договору, кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути погашена заборгованість за кредитом, переноситься на 31.12.2014р., а залишок заборгованості за кредитом підлягає погашенню згідно з графіком погашення кредиту-2 (п.п.1.5.2.1.2 цього договору). 
		Підпункт 1.5.2.1.1.3: у разі порушення позичальником своїх обов'язків щодо належного погашення заборгованості за кредитом згідно з графіком погашення кредиту-1, належної сплати нарахованих процентів, комісій відповідно до умов цього договору, відкладальна обставина-1 вважається такою, що не настала. Наслідком ненастання відкладальної обставини-1 є зобов'язання позичальника погасити у повному обсязі заборгованість за кредитом, нарахованими процентами, комісіями, а також сплатити можливу неустойку у термін не пізніше 31.12.2013р.
		Пункт 1.5.2.2: у випадку, якщо позичальник не здійснив погашення наданого в рамках субліміту-2 кредиту в строк до 30.06.2013р. (включно) в сумі, не меншій 20 000 000,00 доларів           США (п. 1.5.2.1 цього договору), що не вважається сторонами порушенням зобов'язань за цим договором, позичальник зобов'язаний здійснювати погашення кредиту згідно з наступним графіком погашення кредиту, наданого в межах субліміту-2 (при цьому, графік погашення кредиту, наданого в межах субліміту-2, встановлений в п.1.5.2.1 (з підпунктами) цього договору - не діє): 
		Підпункт 1.5.2.2.1: протягом періоду з 23.05.2013р. по 31.12.2013р. встановлюється           графік погашення кредиту-8: 
		№з/пСума субліміту-2, доларів           СШАПеріод дії субліміту-2Дата та сума погашення заборгованості за кредитом, долар США1.43 100 000,0023.05.2013р. - 30.08.2013р.30.08.2013р. - 250 000,00 доларів           США2.42 850 000,0031.08.2013р. -  31.12.2013р.31.12.2013р.- 42 850 000,00 доларів           США
		В свою чергу, п.1.5.2.2.1.1 додаткового договору №1 від 23.05.2013р. визначено відкладальну обставину-8: сторони дійшли згоди, що за умови належного погашення позичальником заборгованості за кредитом відповідно до графіку погашення кредиту-8 та належної сплати ним процентів і комісій згідно з умовами цього договору, кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути погашена заборгованість за кредитом, переноситься на 31.12.2014р., а залишок заборгованості за кредитом підлягає погашенню згідно з графіком погашення кредиту -9 :
		 
		 
		 
		 
		№ з/пСума субліміту-2, доларів           СШАПеріод дії субліміту-2Дата та сума погашення заборгованості за кредитом, долар США1.42 850 000,0031.12.2013р. - 31.03.2014р.31.03.2014р. - 1 250 000,00 доларів           США2.41 600 000,0001.04.2014р. - 30.06.2014р.30.06.2014р. - 1 250 000,00 доларів           США3.40 350 000,0001.07.2014р. - 30.09.2014р.30.09.2014р. - 1 250 000,00 доларів           США4.39 100 000,0001.10.2014р. - 31.12.2014р.31.12.2014р. - 39100000,00 доларів           СШАЗгідно з п.10.7 додаткового договору №1 від 23.05.2013р. він набирає чинності з моменту його укладення та діє до повного остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. 
		Наявними у матеріалах справи банківськими виписками підтверджується, що 29.08.2013р. позичальником було перераховано позивачу 250 000,00 доларів США в якості погашення заборгованості за сублімітом-2 в межах суми субліміту 43 100 000,00 доларів США, а 30.10.2013р. сплачено 10 000 000,00 доларів США в якості погашення заборгованості за сублімітом-2 в межах суми субліміту 42 850 000,00 доларів США.
		Крім того, пунктом 1.5.3 додаткового договору № 1 від 23.05.2013р. сторонами договору узгоджено, що    строк користування кожною окремою вибіркою не встановлюється, проте, заборгованість за кредитом повинна погашатися у відповідності до графіку, встановленого згідно з п. 1.5 цього договору, та в будь-якому випадку, повинна бути повністю погашена не пізніше кінцевого терміну, встановленого п. 1.4 цього договору.
		Пунктом 1.5.3.1 додаткового договору №1 від 23.05.2013р. встановлено, що дострокове погашення заборгованості за кредитом, у тому числі, протягом періоду доступності, має наслідком позачергове зменшення суми кредитного ліміту та відповідне коригування належної до погашення суми заборгованості за кредитом згідно графіком, встановленим в п.1.5 договору, без укладення будь-якого договору про внесення змін до цього договору. 
		Згідно з п.1.6 додаткового договору №1 від 23.05.2013р., в якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором кредитор укладає/приймає, зокрема, договір поруки з Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" (п.п. 1.6.1.2). 
		23.05.2013р. між позивачем та відповідачем укладено договір №1 про внесення змін до договору поруки №1-099/13/38-Р (далі - договір №1 від 23.05.2013р. до договору поруки №1-099/13/38-Р від 29.03.2013р.), яким внесено зміни в п.п.2.1.1 п.2.1 договору поруки №1-099/13/38-Р від 29.03.2013р., а саме: встановлено, що порука за цим договором забезпечує в повному обсязі виконання всіх платіжних зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор" за кредитним договором №1-0020/13/30-KL від 29.03.2013р., а саме: повернення кредиту в сумі 50285457,34 доларів    США з графіком погашення (зниження ліміту заборгованості) відповідно до умов кредитного договору та з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 31.12.2019р., або протягом іншого строку \в інший термін дострокового погашення кредиту у випадках, передбачених кредитним договором; сплату процентів за користування кредитом в розмірі 10,5% процентів річних з можливим збільшенням їх розміру до 13% без укладення відповідного договору про внесення змін у випадках, передбачених кредитним договором, зокрема внаслідок порушення боржником своїх зобов'язань за кредитним договором; сплату комісій у строки (терміни) та в порядку, визначених кредитним договором; сплату можливої неустойки (пені, штрафу), визначеної кредитним договором; відшкодування витрат кредитора, пов'язаних із стягненням заборгованості за кредитним договором. 
		Крім того, пунктом 2 договору №1 від 23.05.2013р. до договору поруки №1-099/13/38-Р від 29.03.2013р. визначено, що всі інші положення договору поруки №1-099/13/38-Р від 29.03.2013р., що не змінені цим договором про внесення змін, залишаються чинними. 
		29.08.2013р. між позивачем та третьою особою-2 укладено договір про внесення змін №2 до кредитного договору №1-0020/13/30-KL (далі - додатковий договір №2, додатковий договір №2 від 29.08.2013р.), за умовами якого сторони дійшли згоди викласти п.5.2.12 Кредитного договору №1-0020/13/30-KL в новій редакції, а саме - щодо суми обов'язкової купівлі - продажу іноземної валюти через установу позивача. 
		30.09.2013р. між позивачем та третьою особою-2 укладено договір про внесення змін №3 до кредитного договору №1-0020/13/30-KL (далі - додатковий договір №3 від 30.09.2013р.), за умовами якого сторони дійшли згоди викласти п.5.2.12 кредитного договору №1-0020/13/30-KL в новій редакції, а саме щодо суми обов'язкової купівлі - продажу іноземної валюти через установу позивача. 
		29.08.2013р. позичальником було перераховано відповідачу 250000,00 доларів США в якості погашення заборгованості за сублімітом-2 в межах суми субліміту 43100000,00 доларів США, а 30.10.2013р. сплачено 10000000,00 доларів США в якості погашення заборгованості за сублімітом-2 в межах суми субліміту 42850000,00 доларів США, тобто позичальником повернуто кредитні кошти в більшому розмірі, ніж було передбачено умовами Додаткового договору №1 від 23.05.2013р. (згідно з графіком погашення кредиту-9, який застосовувався внаслідок настання відкладальної обставини-8), у зв'язку з чим заборгованість позичальника після здійснення наведених сплат, склала 32783526,01 доларів           США., що стало підставою укладення Додаткового договору №4 від 27.12.2013р. 
		При цьому, колегія суддів звертає увагу, що позичальник не сплатив 20 000 000,00 доларів США до 30.06.2013р. на погашення кредиту в рамках субліміту-2, у зв'язку з чим застосуванню підлягали графіки погашення заборгованості 8-14, визначені додатковим договором №1, а не графіки 1-7, адже невнесення 20 000 000,00 доларів США за умовами п.п.1.5.2.2-1.5.2.2.6.3 додаткового договору №1 не вважалося сторонами кредитного договору порушенням прийнятих зобов'язань.
		27.12.2013р. між позивачем та третьою особою-2 укладено договір про внесення змін №4 до кредитного договору №1-0020/13/30-KL (далі - додатковий договір №4 від 27.12.2013р.), за умовами якого сторони дійшли згоди внести зміни до кредитного договору №1-0020/13/30-KL, зокрема, пункт 1.4 викладено в наступній редакції: кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється: для вибірок, наданих в рамках субліміту-1 - не пізніше 31.05.2013р. (п.п.1.4.1); для вибірок, наданих в рамках субліміту-2 - не пізніше 31.12.2013р. (п.п.1.4.2). 
		Крім того, пункти 1.4.2.1 - 1.4.2.6 кредитного договору №1-0020/13/30-KL викладено в наступних редакціях:
		- п.1.4.2.1 передбачав, що у разі настання відкладальної обставини, що зазначена у п.п.1.5.2.1.1.-1.5.2.1.3 цього договору, кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється 31.12.2014р.; 
		- п.1.4.2.2 передбачав, що у разі настання відкладальної обставини, що зазначена у п.п.1.5.2.2.1.-1.5.2.2.3 цього договору, кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється 31.12.2015р.;
		- п.1.4.2.3 передбачав, що у разі настання відкладальної обставини, що зазначена у п.п.1.5.2.3.1.-1.5.2.3.3. цього договору, кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється 31.12.2016р.;
		- п.1.4.2.4 передбачав, що у разі настання відкладальної обставини, що зазначена у п.п.1.5.2.4.1.-1.5.2.4.3. цього договору, кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється 31.12.2017р.;
		- п.1.4.2.5 передбачав, що у разі настання відкладальної обставини, що зазначена у п.п.1.5.2.5.1.-1.5.2.5.3. цього договору, кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється 31.12.2018р.;
		- п.1.4.2.6 передбачав, що у разі настання відкладальної обставини, що зазначена у п.п.1.5.2.6.1.-1.5.2.6.3. цього договору, кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється 31.12.2019р. 
		Пунктом 2 додаткового договору №4 від 27.12.2013р. сторони також підтвердили, що в рамках Кредитного договору, протягом періоду з дати укладення кредитного договору до дати укладення наведеного договору про внесення змін, позичальник:
		- отримав від кредитора кредит в рамках субліміту-1 в сумі 7185457,34 доларів США та здійснив погашення такого кредиту в рамках субліміту-1 в сумі 7185457,34 доларів США; 
		- отримав від кредитора кредит в рамках субліміту-2 в сумі 43033526,01 доларів США та здійснив погашення частини такого кредиту в рамках субліміту-2 в сумі 10250000,00 доларів США, 
		внаслідок чого фактична заборгованість позичальника за кредитом по кредитному договору №1-0020/13/30-KL на дату укладення договору про внесення змін становить 32783526,01 доларів США в рамках субліміту-2 та 0,00 доларів США в рамках субліміту-1, у зв'язку з чим сторони домовились встановити графік погашення фактичної заборгованості позичальника за кредитом, що існує станом на дату укладення договору, і викласти пункти 1.5.2-1.5.3 в новій редакції. 
		Так, пункт 1.5.2.1 кредитного договору №1-0020/13/30-KL викладено в наступній редакції: 
		Протягом періоду з 27.12.2013р. по 31.12.2013р. встановлюється графік погашення кредиту-1: 
		 
		№з/пСума погашення заборгованості за кредитом та дата, до якої (включно) така заборгованість підлягає погашеннюЗалишок заборгованості за кредитом після погашення у відповідний період, долар США  1. 31.12.2013 - 32 783 526,01 доларів           США 0,00
		Підпункт 1.5.2.1.1 відкладальна обставина-1. Умова щодо погашення заборгованості за кредитом згідно з графіком погашення кредиту-2, що передбачений п. п.1.5.2.2 цього договору, є відкладальною, і зобов'язання позичальника щодо погашення заборгованості згідно з п.п. 1.5.2.2 цього договору виникає виключно за умови належного (в повному обсязі і у встановлені строки/терміни, в порядку, встановленому цим договором) виконання позичальником своїх платіжних зобов'язань за цим договором (відкладальна обставина-1), а саме: належної сплати позичальником нарахованих процентів в сумі 286 855,85 доларів     США згідно з умовами цього договору,           нарахованих за період з 26.11.2013р. - 25.12.2013р. включно.
		Підпункт 1.5.2.1.2 наслідком настання відкладальної обставини-1 є встановлення строків погашення заборгованості за кредитом згідно з графіком погашення кредиту-2 та встановлення календарної дати 31.12.2014р. як кінцевого терміну, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, нарахованим процентам, комісіями та можлива неустойка.
		Пунктом 1.5.2.2 кредитного договору №1-0020/13/30-KL (в редакції додаткового договору від 27.12.2013 № 4) визначено, що у разі настання відкладальної обставини-1, як вона визначена п.п.1.5.2.1.1-1.5.2.1.3 цього договору, позичальнику на період з 01.01.2014 по 31.12.2014 (включно) встановлюється графік погашення кредиту-2: 
		№ з/пСума погашення заборгованості за кредитом та дата, до якої (включно) така заборгованість підлягає погашенню Залишок заборгованості за кредитом після погашення у відповідний період, долар США1.31.03.2014р. - 957 831,47 доларів           США 31 825 694,542.30.06.2014р. - 957 831,47 доларів           США 30 867 863,073.30.09.2014р. - 957 831,47  доларів           США 29 910 031,614.31.12.2014р. - 29 910 031,61 доларів           США 0,00 
		У п.п.1.5.2.2.1 було визначено, що умова щодо погашення заборгованості за кредитом згідно з графіком погашення кредиту-3, що передбачений п.п.1.5.2.3 цього договору, є відкладальною, і зобов'язання позичальника щодо погашення заборгованості згідно з п.п.1.5.2.3 цього договору виникає виключно за умови належного (в повному обсязі і у встановлені строки/терміни, в порядку, встановленому цим договором) виконання позичальником своїх платіжних зобов'язань за цим договором (відкладальна обставина-1), а саме: належного погашення позичальником заборгованості за кредитом відповідно до п.п.1, 2, 3 графіку погашення кредиту-2; погашення позичальником протягом періоду 01.10.2014р. - 31.12.2014р. заборгованості у сумі 957 831,47 доларів США, наслідком чого є зменшення залишку заборгованості за кредитом до суми 28 952 200,14 доларів США станом на кінець операційного дня 31.12.2014; належної сплати позичальником нарахованих процентів і комісій згідно з умовами цього договору протягом січня - грудня 2014 року включно.
		Відповідно до п.п.1.5.2.2.2 наслідком настання відкладальної обставини-2 є встановлення строків погашення заборгованості за кредитом згідно з графіком погашення кредиту-3 та встановлення календарної дати 31.12.2015р. як кінцевого терміну, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, нарахованим процентам, комісіями та можлива неустойка.
		19.11.2014р. Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку ОСОБА_4 звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" з письмовою вимогою №14567/31 про дострокове (з посиланням на п.п.7.1.1 та п.п.7.2.1) виконання порушених зобов'язань за кредитним договором і договором поруки шляхом перерахування на користь банку заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор" за кредитним договором №1-0020/13/30-KL в сумі 32 409 607,63 доларів США, з яких: строкова заборгованість за кредитом - 29 910 031,60 доларів США, прострочена заборгованість за кредитом - 1 915 662,94 доларів США, строкова заборгованість за процентами - 183 881,79 доларів США, прострочена заборгованість за процентами - 400 031,30 доларів           США протягом семи робочих днів від дати отримання вимоги (т.1, арк.справи 100, 101).
		Відповідно до з п.п.7.1.1 кредитного договору порушенням зобов'язань вважається подія, коли позичальник не виконав або виконав неналежним чином будь-який свій обов'язок (платіжний чи неплатіжний) за договором (зокрема, не здійснив погашення заборгованості, не сплатив проценти та/або комісії, можливу неустойку (штраф, пеню), не відшкодував документально підтверджені збитки тощо) та/або за будь-яким іншим договором, що укладений або буде укладений з кредитором, а також будь-яка юридична особа, що виступає поручителем/майновим поручителем позичальника згідно з п. 1.6 цього договору, порушила будь-який свій обов'язок (платіжний чи неплатіжний) за будь-яким договором фінансування, що укладений або буде нею укладений з кредитором. 
		Згідно п.п.7.2.1 кредитного договору при настанні випадку порушення зобов'язань кредитор, на свій розсуд, має право вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів та/або комісій, можливої неустойки (штрафу, пені), відшкодування документально підтверджених збитків тощо протягом 7 (семи) робочих днів від дати отримання позичальником відповідного письмового повідомлення.
		У грудні 2014 року банк звернувся до суду з позовом про стягнення солідарно з позичальника та його іншого поручителя - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сетерус" 33163984,29 доларів США заборгованості за кредитним договором №1-0020/13/30-KL, з яких: прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів - 31852694,54 доларів США, прострочена заборгованість з нарахованих відсотків - 974661,90 доларів США, пеня - 363627,85 доларів США.
		Провадження у справі за такими вимогами було порушено ухвалою господарського суду Рівненської області від 23.12.2014р. №918/1930/14. 
		Рішенням господарського суду Рівненської області від 06.10.2015р. у справі №918/1930/14 такі позовні вимоги було задоволено частково, а саме: стягнуто з позичальника 31825694,54 долари США боргу з повернення кредитних коштів, що еквівалентно 500003971,04 грн., 974661,90 доларів США, що еквівалентно 15312621,69 грн. процентів. Провадження у справі в частині позовних вимог про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сетерус" було припинено з посиланням на п.4 ст.17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" через визнання грошових вимог банку до поручителя в межах провадження у справі про його банкрутство. 
		 
		Розглянувши доводи апеляційних скарг, відзивів, пояснень сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне: 
		Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України (тут і надалі - в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.     
		Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		Як встановлено ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 Цивільного кодексу України).
		Згідно ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
		Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
		Як було зазначено, у кредитному договорі сторони встановили строк дії договору - до повного остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п.10.7), кінцевий строк повернення кредиту за графіком погашення кредиту-2 до 31.12.2014р., так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів за відсотками - з 26-го числа наступного календарного місяця по останній календарний день наступного місяця включно (абз.2 п. 3.3 кредитного договору), а також строки нарахування відсотків (абз.1 п.3.3). 
		Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст.1050 Цивільного кодексу України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу (ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України). 
		Про правові наслідки порушення зобов'язання боржником йдеться також у ч.1 ст.611, ч.ч.2-4 ст.612 Цивільного кодексу України, ч.ч.1,2 ст.220 Господарського кодексу України, які передбачають відповідальність боржника.
		Як зазначалося вище, сторони встановили строк дії договору - до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов'язань, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів.
		Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями (4-ма за рік згідно з останнім чинними графіком погашення боргу).
		Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
		Згідно ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. 
		Як вбачається з ч.ч.1,2 ст.554 Цивільного кодексу України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.
		Згідно ст.559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності (ч.1). Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем (ч.2). Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника (ч.3). Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки (ч.4).
		Відповідно до ч.1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
		Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст.252 Цивільного кодексу України).
		Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. ст. 251, 252 Цивільного кодексу України). 
		Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559, ст. 1050 Цивільного кодексу України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
		Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 10.09.2014 у справі № 6-32цс14, від 21.01.2015 у справі № 6-190цс14, від 24.06.2015 у справі № 3-42гс15.
		Колегія суддів також звертає увагу, що у тексті ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України застосовуються поняття "пред'явлення вимоги" та "пред'явлення позову" як умови чинності поруки. Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.
		Це означає, що зі збігом цього строку жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, в тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.
		Під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, "основне зобов'язання" - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов'язки сторін кредитного договору.
		Позичальник, а відтак і поручитель, взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами за умовами, визначеними у графіку погашення кредиту-2, сплачуючи її частинами до 30.03.2014р., до 30.06.2014р., 30.09.2014р. і 31.12.2014р. Отже, як вже зазначалося, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення певних платежів, прив'язаних по сплаті до конкретного календарного місяця), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
		Строк виконання боржником кожного місячного зобов'язання (з повернення кредиту) за березень, червень, вересень і грудень 2014 року згідно з ч.3 ст.254 Цивільного кодексу України спливає у відповідне число останнього місяця строку.
		Таким чином, якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
		Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 29.06.2016р. у справі №6-272цс16. 
		Виходячи з того, що відповідно до ст.554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України) повинні застосовуватись і до поручителя. 
		Як вбачається з графіку погашення кредиту-2, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом у чітко визначений строк у певних, обумовлених сторонами сумах, а також сплачувати відсотки за користування кредитом, розраховані відповідно до ст.3 кредитного договору.
		Отже, оскільки кредитним договором (графіком погашення кредиту-2) передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше останнього дня березня, червня, вересня і грудня 2014 року, з часу несплати кожного з платежів відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України починається перебіг як позовної давності для вимог до поручителя та обрахування встановленого ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя. 
		У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України порука припиняється в частині певних місячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. 
		Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.
		Таким чином, аналізуючи ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.
		Відповідно, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не пред'явить вимоги до поручителя.
		Колегія суддів звертає увагу, що у постанові Верховного Суду України від 17.09.2014р. №6-53цс14 зазначено, що з огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку (ст.ст.61, 64 Господарського процесуального кодексу України) протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
		Отже, виходячи з положень другого речення ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України, слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). 
		Аналогічна позиція також вміщена у постановах Верхового Суду України від 19.03.2014р. у справі №6-20цс14.
		В апеляційній скарзі ТОВ «ВЕСТ ОЙЛ ГРУП» посилалося на припинення поруки за договором поруки від 29.03.2013р. №1-099/13/38-Р з наступними змінами, внесеними додатковим договором про внесення змін від 23.05.2013р. у зв'язку з тим, що наслідком укладення додаткової угоди №4 до кредитного договору стало збільшення суми основного боргу та розміру відсотків за користування кредитом, а оскільки таке збільшення відбулося без повідомлення і згоди поручителя, порука є припиненою відповідно до ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України. З огляду на неправомірність укладення додаткової угоди №4 до кредитного договору, необхідним до застосування у правовідносинах кредитора і позичальника є кредитний договір в редакції додаткової угоди №1 від 23.05.2013р., прострочення позичальника за яким настало 31.12.2013р., у зв'язку з чим, порука повністю припинилася 01.07.2014р., а тому кредитор безпідставно звернувся до поручителя з вимогою про виконання грошових зобов'язань свого позичальника від 19.11.2014р.
		Колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається хибність тверджень позивача про збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок укладення додаткової угоди №4 від 27.12.2013р. до кредитного договору від 29.03.2013р. №1-0020/13/30-KL, банківських виписок та наведених вище умов кредитного договору з наступними змінами і доповненнями.  
		Крім того, у ході касаційного перегляду судових рішень у справі №910/1407/15-г Вищий господарський суд України встановив безпідставність доводів скаржника щодо встановленого судовим експертом збільшення обсягу відповідальності поручителя, оскільки як вбачається зі змісту вступної частини Висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №6489/16-45 від 15.08.2015 зазначене питання не виносилося на розгляд судового експерта при призначенні судово-економічної експертизи у даній справі.
		Так, у постанові від 13 квітня 2017 року у справі №910/1407/15-г Вищий господарський суд України зазначив, що відповідно до ч.1 ст.111-28 висновок щодо застосування норми права, викладений у його постанові Верхового суду України, має враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права та вказав, що як вбачається з постанови Верховного Суду України від 18.11.2015р. у справі №910/1407/15-г за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" до Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" про визнання припиненою поруки за договором поруки, укладеним в забезпечення виконання зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" за кредитним договором від 29.03.2013р., суди допустили помилку у порівнянні графіків погашення заборгованості за додатковими договорами до кредитного договору і враховуючи те, що суми чергових платежів і залишки за кредитом за договором про внесення змін №4 є меншими за суми чергових платежів і залишки за кредитом, встановлені за додатковим договором №1, збільшення обсягу відповідальності поручителя не відбулося. Зазначені зміни не є підставою для застосування наслідків, передбачених ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України.
		При цьому, Вищий господарський суд України у постанові від 13 квітня 2017 року у справі №910/1407/15-г зауважив, що позовні вимоги про припинення поруки заявлено позивачем також із підстави, передбаченої ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, однак, суди першої та апеляційної інстанцій в порушення вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, не дослідили обставин щодо дотримання відповідачем як кредитором шестимісячного строку для пред'явлення вимоги до поручителя відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, з урахуванням висновків Верховного Суду України щодо застосування положень ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України, а також не перевірили належним чином порядок здійснення чергових сум платежів і залишки за кредитом, встановлені відповідними графіками, за умовами додаткових договорів змін до кредитного договору №1-0020/13/30-KL від 29.03.2013р., в забезпечення виконання якого був укладений договір поруки №1-099/13/38-Р від 29.03.2013р.
		У ч.1 ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. 
		ТОВ «ОСОБА_1 ОСОБА_3», посилаючись на висновок судової експертизи, що була проведена у справі №910/1407/15-г, стверджував, що строк виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором настав 31.12.2013р., адже він не дотримався умов п.п.1.5.2.1.1-1.5.2.1.3 кредитного договору в редакції додаткової угоди №4, зокрема, не сплатив своєчасно 286855,85 доларів США відсотків за користування кредитом, нарахованих за період з 26.11.2013р. по 25.12.2013р., а тому порука за договором поруки від 29.03.2013р. №1-099/13/38-Р з наступними змінами, внесеними додатковим договором про внесення змін від 23.05.2013р., припинилася, і вимога банку від 19.11.2014р. до поручителя є безпідставною в силу ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України.
		Пунктом 5.9 договору поруки сторони погодили, що цей договір набирає чинності з моменту його укладення сторонами та діє до виконання в повному обсязі зобов'язань за кредитним договором та цим договором. 
		Матеріалами справи підтверджується і кредитором, позичальником та поручителем не заперечується, що на виконання умов кредитного договору банк надав позичальнику кредит в сумі 50 218 983,25 доларів США (01.04.2013р. - 7 185 457,34 доларів США та 14.06.2016р. - 43 033 526,01 долари США).
		У зв'язку з неналежним виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором у 2014р. (прострочення оплати тіла кредиту та відсотків за користування кредитом з 01.04.2016р.) банк зажадав від поручителя виконання грошових зобов'язань позичальника, направивши вимогу від 19.11.2014р., якою вимагав дострокового повернення кредиту і погашення існуючого боргу з повернення тіла кредиту і перерахування відсотків.
		На переконання відповідача, строк виконання грошових зобов'язань позичальника перед банком настав 31.12.2013р. у зв'язку з недотриманням п.п.1.5.2.1.1 кредитного договору в редакції додаткової угоди №4 та, відповідно, у зв'язку з ненастанням відкладальної обставини-1.
		На вирішення експерта згідно з ухвалою від 23.03.2016р. у справі №910/1407/15-г було, серед іншого, поставлено питання: "Чи підтверджується документально вчасно та в повному обсязі сплата нарахованих процентів у сумі 286855,85 доларів США, нарахованих за період 26.11.2013р. до 25.12.2013р. визначеної відповідно до п.п.1.5.2.1.1. договору про внесення змін №4 від 27.12.2013р. до кредитного договору №1-0020/13/30-KL від 29.03.2013р.?".
		Відповідь на таке питання у висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 15.08.2016р. №6489/16-45 була негативною. Також, негативною була відповідь експерта і на похідне питання "Чи підтверджується документально настання відкладальної обставини-1, визначеної відповідно до п.п.1.5.2.1.1 договору про внесення змін №4 від 27.12.2013 до кредитного договору № 1-0020/13/30-KL від 29.03.2013р.?".
		Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
		При цьому, жодний доказ у справі не може мати для суду наперед встановленої сили, адже на суд покладено обов'язок оцінити належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.  
		Перевіривши розрахунок заборгованості позичальника за кредитним договором, та вивчивши всі наявні в матеріалах справи платіжні документи і банківські виписки, Колегія суддів дійшла висновку, що відкладальна обставина-1 (за умовами кредитного договору в редакції додаткової угоди №4) настала, адже у період з 27.12.2013р. по 30.12.2013р. позичальник виконав умови, за яких відкладальна обставина вважається такою, що настала і не допускав порушення строків виконання грошових зобов'язань. Так, перерахування 286 855,85 доларів США відсотків мало місце 27.12.2013р. При цьому, суд враховує, що у призначенні платежу цієї суми позичальник вказав сплату відсотків з 14.06.2013р. по 31.12.2013р., проте, колегія суддів не вважає таку примітку у платіжних документах суттєвою у розрізі спірних правовідносин, оскільки прострочених відсотків, які б свідчили про наявність невиконаного грошового зобов'язання за кредитним договором в цій частині з 14.06.2013р. станом на 31.12.2013р., позичальник не мав. Матеріалами справи підтверджується, що у строк до 30.06.2013р. позичальник повинен був сплатити кредиторові відсотки за користування кредитом за період з 14.06.2013р. по 25.06.2013р. у розмірі 150 617,34 грн. і ця сума була сплачена 27.06.2013р.
		Крім того, з наявного розрахунку суми боргу позичальника, здійсненого банком, і наявними в матеріалах справи платіжними документами та банківськими виписками про перерахування сум у валюті кредиту підтверджується, що оплата відсотків за користування кредитом у 2013 році відбувалася своєчасно і без прострочень. 
		Також слід відмітити, що з незрозумілих причин у призначенні платежу при сплаті 38,22 доларів США відсотків, перерахованих 30.05.2013р., позичальник вказав період "24.05.2013р.-31.12.2019р.", а сплачуючи 30.07.2013р. - 376 543,35 доларів США, 29.10.2013р.- 374 355,85 доларів США, 27.11.2013р. - 308 084,38 доларів США відсотків вказав "14.06.2013р.-31.12.2013р.". 
		Враховуючи встановлений факт відсутності порушення сплати позичальником відсотків у 2013 році (по сумі та за строками), описані призначення платежу колегія суддів вважає помилковими, у зв'язку з чим не приймає до уваги висновок судової експертизи у цій частині.
		Здійснивши аналіз дотримання позичальником строків і порядку сплати відсотків у 2014 році, за наслідками дослідження доказів колегія суддів дійшла висновку, що порушення строків сплати відсотків мало місце на 4 дні у березні 2014 року, адже 296 417,71 доларів США відсотків за період з 26.01.2014р. по 25.02.2014р., які підлягали сплаті до 28.02.2014р., фактично було перераховано 04.03.2014р., а 14.07.2014р. позичальник перерахував банку 851 005,69 доларів США відсотків, які підлягали сплаті 31.03.2014р. в сумі 267 732,16р. доларів США за період з 26.02.2014р. по 25.03.2014р., 30.04.2014р. в сумі 296 417,71 доларів США за період з 26.03.2014р. по 25.04.2014р., 31.05.2014р. в сумі 286 855,85 доларів США. У подальшому в 2014 році позичальник допускав систематичне порушення строків сплати відсотків, а з жовтня 2014 перестав їх сплачувати взагалі.
		Колегія суддів вважає, що построчення сплати чергового платежу за умовами кредитного договору в редакції додаткової угоди №4 (графік погашення кредиту-2) відбулося 01.04.2014р., адже платіж №1 за цим графіком в сумі 957 831,47 доларів США позичальник перерахував лише 15.07.2014р., а не у строк до 31.03.2014р.
		З претензією про неналежне виконання умов договору банк звернувся до поручителя лише 19.11.2014р., з позовною заявою  22.12.2014р. (штамп на конверті, т.1, арк.справи 114), тобто з порушенням 6-ти місячного строку, встановленого цивільним законодавством України.
		Також слід зазначити, що згідно з п.п.7.1.1 кредитного договору порушенням зобов'язань вважається подія, коли позичальник не виконав або виконав неналежним чином будь-який свій обов'язок (платіжний чи неплатіжний) за договором (зокрема, не здійснив погашення заборгованості, не сплатив проценти та/або комісії, можливу неустойку (штраф, пеню), не відшкодував документально підтверджені збитки тощо) та/або за будь-яким іншим договором, що укладений або буде укладений з кредитором, а також будь-яка юридична особа, що виступає поручителем/майновим поручителем позичальника згідно з п. 1.6 цього договору, порушила будь-який свій обов'язок (платіжний чи неплатіжний) за будь-яким договором фінансування, що укладений або буде нею укладений з кредитором. 
		Відповідно до пункту 7.2.1 кредитного договору при настанні випадку порушення зобов'язань кредитор, на свій розсуд, має право вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів та/або комісій, можливої неустойки (штрафу, пені), відшкодування документально підтверджених збитків тощо протягом 7 (семи) робочих днів від дати отримання позичальником відповідного письмового повідомлення.
		Таким чином, з 01.04.2014р. у позивача виникло право вимагати дострокового виконання порушених зобов'язань за кредитним договором і договором поруки.
		Саме посилаючись на зазначене право, 19.11.2014р. ПАТ "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку ОСОБА_4 звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" з письмовою вимогою про дострокове (з посиланням на п.п.7.1.1 та п.п.7.2.1) виконання порушених зобов'язань за кредитним договором і договором поруки шляхом перерахування на користь банку заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор" за кредитним договором №1-0020/13/30-KL в сумі 32 409 607,63 доларів США, з яких: строкова заборгованість за кредитом - 29910031,60 доларів США, прострочена заборгованість за кредитом - 1915662,94 доларів США, строкова заборгованість за процентами - 183881,79 доларів    США, прострочена заборгованість за процентами - 400031,30 доларів           США протягом семи робочих днів від дати отримання вимоги.
		Проте, з урахуванням усіх викладених вище обставин, зазначена письмова вимога від 19.11.2014р. про дострокове виконання порушених зобов'язань за кредитним договором та договором поруки, а також пред'явлення позову до позивача відбулося після спливу шестимісячного строку, передбаченого частиною 4 ст. 559 ЦК України. Отже, позивач не скористався правом, наданим ст.ст.554 та 559 Цивільного кодексу України, та не пред'явив своєчасно вимогу (позов) про погашення заборгованості за кредитним договором та договором поруки.
		Таким чином колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в розумінні ст.ст.32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження факту відсутності порушень термінів та строків повернення кредиту за кредитним договором по графіку погашення кредиту-2 та продовження терміну погашення кредиту. Відтак, згідно з вимогами ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України банк повинен був звернутися до поручителя в 6 місячний строк з 01.04.2014р., тобто до 01.10.2014р. 
		З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку щодо припинення зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" перед Публічним акціонерним товариством "БАНК ФОРУМ" за договором поруки від 29.03.2013р. №1-0100/13/38-Р з наступними змінами, внесеними додатковим договором про внесення змін від 23.05.2013р. з 01.10.2014р.
		Відповідно до ст.43 Господарського  процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		Відповідно до частини 1 статті 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. 
		Статтею 103 ГПК України передбачено право апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення. 
		Колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" на рішення господарського суду Волинської області від 06.03.17р. у справі №903/1302/14, а саме: скасовує рішення господарського суду Волинської області від 06.03.17р. у справі №903/1302/14 та приймає нове рішення у справі, яким у позові публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" до товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" про стягнення 33163984,29 доларів США відмовляє.
		При цьому, зважаючи на висновок колегії суду про відмову у позові публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" до товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" про стягнення 33163984,29 доларів США, не підлягає задоволенню апеляційна скарга публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" з вимогою про зміну рішення в частині стягнення заборгованості в доларах США із зазначенням еквіваленту в гривнях, та винесення нового рішення яким стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ОЙЛ ГРУП» на користь публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» заборгованість по поверненню кредитних коштів у розмірі 31310736,48 доларів США та процентів за користування кредитом в розмірі 791985,59 доларів США.
		Судові витрати, в порядку статті 49 ГПК України, покладаються на позивача.
		Керуючись ст.ст.33, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд - 
		ПОСТАНОВИВ:
		У задоволенні апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" на рішення господарського суду Волинської області від 06.03.17р. у справі №903/1302/14 - відмовити.
		Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" на рішення господарського суду Волинської області від 06.03.17р. у справі №903/1302/14 - задоволити.
		Скасувати рішення господарського суду Волинської області від 06.03.17р. у справі №903/1302/14.
		Прийняти нове рішення у справі.
		У позові відмовити.
		Стягнути з публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" (02100, м.Київ, бульвар Верховної Ради, будинок 7, код ЄДРПОУ 21574573) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ОЙЛ ГРУП» (43010, Волинська обл., місто Луцьк, вул. Кременецька, будинок 38, код ЄДРПОУ 34524327) 80388 (вісімдесят тисяч триста вісімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги. 
		Видачу наказу доручити господарському суду Волинської області.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий  суддя                                                                         Саврій В.А. 
		 
		Суддя                                                                                              Коломис В.В.  
		 
		Суддя                                                                                              Дужич С.П.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...