Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/19599/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері:; державного регулювання ринків фінансових послуг, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 19.06.2017. Зареєстровано: 20.06.2017. Забезпечено надання загального доступу: 21.06.2017.
Дата набрання законної сили: 14.06.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  
		Справа: №   826/19599/16                                      Головуючий у 1-й інстанції:       Балась Т.П., 
		Суддя-доповідач:  Кобаль М.І. 
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		14 червня 2017 року                                                                                      м. Київ
		 
		Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		 
		               головуючого - судді                      Кобаля М.І.,    
		                                           суддів:                      Епель О.В., Карпушової О.В.
		                         при секретарі:                        Хмарській К.І.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернулась до суду із адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича (далі - Відповідач, Уповноважена особа) у якому просила:
		- визнати протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи про визнання нікчемним правочину зарахування 19.05.2016 коштів на рахунок № НОМЕР_1, який належить позивачу з рахунку ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» № НОМЕР_2 в загальній сумі 163 766,83 грн.
		- зобов'язати Уповноважену особу подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача - як вкладника ПАТ «Банк Михайлівський», який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, які обліковуються на поточних рахунках № НОМЕР_3, № НОМЕР_1.
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2017 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено повністю.
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі (за текстом апеляційної скарги). 
		Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
		Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю, а оскаржувану постанову - скасувати, виходячи з наступного. 
		Відповідно до ст. 202 КАС України,  підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема,  порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
		Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. 
		Згідно позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 15.06.2016 у справі № 826/20410/14 на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
		Згідно ч. 1 статті 2442 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
		Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
		В даному випадку, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за доцільне відступити від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 15.06.2016 у справі № 826/20410/14, виходячи з наступного.
		Як зазначено Верховним Судом України у вищевказаній постанові, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на спірні правовідносини, які врегульовані нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а тому спори, які виникають на стадії ліквідації банку належить розглядати в порядку ГПК України.
		В свою чергу, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-XII встановлено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
		Між тим, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» регулюються відносини щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, які дійсно вирішуються в порядку ГПК України.
		Проте, в даній справі вирішуються спірні відносини в рамках Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		Вказаний Закон є спеціальним, яким врегульовано правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками та Національним банком України (ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
		Тобто, необхідною умовою для застосування до спірних правовідносин в частині задоволення кредиторських вимог в силу Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є безпосередня наявність порушення справи про банкрутство в Господарському суді.
		Натомість, у даному випадку, ліквідація банку, здійснюється на підставі постанови Правління Національного банку України в рамках Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яким в свою чергу не передбачено порушення справи про банкрутство в Господарському суді, а тому застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до спірних правовідносин не підлягає і як наслідок, відсутні підстави для закриття провадження у справі.
		Крім того, пунктом 25 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» адміністративним судам роз'яснено, що спори, які виникають за участю Фонду у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України.
		Враховуючи наведене в сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для відступлення від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 15.06.2016 у справі № 826/20410/14 та вирішення даної справи в порядку адміністративного судочинства.
		Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
		Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_2 та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» укладено договір № 980-№ 980-016-000231564 від 29.04.2016, відповідно до умов якого позивачем було передано у власність товариства 5 000,00 грн., та договір № 980-016-000237960 від 12.05.2016, відповідно до умов якого позивачем було передано у власність товариства 158 000,00 грн.,
		Також, позивачем також укладено договір, за умовами якого ПАТ «Банк Михайлівський» відкриває клієнту на його ім'я поточний рахунок № НОМЕР_1 та № НОМЕР_3 в гривні для зберігання грошей клієнта і здійснює його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів, відповідно до вимог чинного законодавства України.
		На поточні особові рахунки ОСОБА_2 в банку, позивачем було здійснено перерахування сума 5000,00 грн. та 158 000,00 грн. на рахунки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_3, відповідно.
		У подальшому на підставі рішення Правління НБУ від 23.05.2016 №14/БТ виконавча дирекція ФГВФО прийняла рішення від 23.05.2016 № 812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
		Відповідно до рішення Правління НБУ від 12.07.2016 №124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 12.07.2016 №1213 про початок процедури ліквідації банку з 13.07.2016 до 12.07.2018 включно та делегування повноважень ліквідатора банку Ірклієнку Юрію Петровичу. 
		Рішенням Виконавчої дирекції Фонду № 1702 від 01.09.2016 року призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича починаючи з 05.09.2016.
		З 15.07.2016 розпочато виплати гарантованої суми вкладникам.
		На звернення позивача щодо повідомлення про включення до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, або підстав щодо не включення його до реєстру вкладників у ПАТ «Банк Михайлівський», 31.08.2016 року листом за № 3Г1/1659/1 Уповноваженою особою повідомлено про нікчемність правочинів, а саме, що перекази коштів, здійснені ТОВ «Інформаційно-розрахунковий центр» 19.05.2016 року в сумі 5000,00 грн. з призначенням платежу «повернення коштів згідно з договором № 980-016-000231564 від 29.04.2016»; 67,49 грн. з призначенням платежу «оплата процентів по договору № 980-016-000231564 від 29.04.2016»; в сумі 158 000,00 грн. з призначенням платежу «повернення коштів згідно з договором № 980-016-000237960 від 12.05.2016» та 699,34 грн. з призначенням платежу «оплата процентів по договору № 980-016-000237960 від 12.05.2016» на рахунок, що належить ОСОБА_2
		Не погоджуючись з вищезазначеними діями та рішенням Уповноваженої особи, позивач звернулась до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
		Приймаючи рішення про відмову в задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що грошові кошти, внесені позивачем на власні рахунки в ПАТ «Банк Михайлівський», не є вкладом, а відповідно гарантій, які визначені ст. 26 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на ОСОБА_2 поширені бути не можуть.
		Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
		Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі по тексту - Закон № 4452-VI), Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 р. № 14 (далі по тексту - Положення № 14), та Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою Постановою правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492 (далі по тексту - Інструкція № 492).
		Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Пунктом 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI визначено, що вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
		Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону № 4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
		Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
		У ч. 1-3, 5-6 ст. 27 Закону № 4452-VI закріплено, що Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
		Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
		Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
		Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
		Уповноважена особа протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
		У пп. 2, 4, 6 розділу IV Положення № 14, Фонд складає на підставі Переліку Загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі по тексту - Загальний Реєстр).
		Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
		На підставі рішення виконавчої дирекції за розпорядженням директора-розпорядника Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів (здійснює перерахування гарантованої суми за Загальним Реєстром, передачу Загального Реєстру банку-агенту) не пізніше семи днів з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
		У пп. 4, 6 ч. 2 ст. 37 Закону № 4452-VI закріплено, що Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів, а також звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку
		Частинами 2, 3 статті 38 Закону № 4452-VI передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
		Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
		При цьому, процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 
		1) складання Уповноваженою особою переліку вкладників та визначення  
		розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 
		2) передача Уповноваженою особою сформованого переліку вкладників до Фонду; 
		3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 
		4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів апеляційної інстанції під час розгляду справи, що ОСОБА_2, як вкладника ПАТ «Банк Михайлівський», не включено до Переліку вкладників, у зв'язку з визнанням нікчемними операцій щодо перерахунку коштів на підставі ст. 215, 216 Цивільного кодексу України та ст. 37, 38 Закону № 4452-VI.
		Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не надано доказів наявності підстав, які наведені у ст. 38 Закону № 4452-VI, для визнання нікчемним правочину у випадку, який розглядається.
		Зокрема, апелянтом не доведено, що банк: уклав правочин з позивачем, умови якого передбачають платіж з метою надання переваг (пільг), прямо не встановлених законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства
		Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		У силу вимог ч.1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
		Згідно із частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
		Разом з тим, відповідачем не наведено, а судом не встановлено, доказів наявності підстав для визнання нікчемними операцій по перерахуванню коштів у досліджуваному випадку. Відповідачами також не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.
		За таких обставин твердження Уповноваженої особи гарантування вкладів фізичних осіб щодо нікчемності правочинів щодо перерахування коштів є припущенням, яке не доведено належними доказами у встановленому законом порядку.
		Таким чином, за обставин відсутності у розпорядчому рішенні посилань на передбачені Законом підстави визнання правочину нікчемним, таке рішення суб'єкта владних повноваження не є обґрунтованим.
		Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 04 серпня 2015 року (К/800/24809/15).
		Щодо тверджень скаржника про надходження коштів на рахунок позивача на виконання умов договорів, які не відповідають вимогам чинного законодавства України,  як на доказ нікчемності правочину, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що таке твердження є безпідставним, оскільки не відповідає вимогам ст. 70 КАС України та не є належним доказом на підтвердження таких обставин.
		Слід зазначити, що доводи відповідача про нікчемність правочину у зв'язку із тим, що кошти на ім'я позивача надійшли внаслідок виконання умов договору, що суперечить вимогам законодавства, є безпідставними, оскільки зазначене не свідчить про нікчемність укладеного правочину, а факт знаходження на рахунках позивача грошових коштів у вказаному розмірі відповідачами не заперечується.
		Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 26 січня 2017 року (К/800/19323/16), від 07 лютого 2017 року (К/800/28503/15) та у постанові від 02 березня 2017 року ( К/800/24998/15).
		Також, слід зазначити, що згідно з пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 2  Закону № 4452-VI вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти, в свою чергу, вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
		Тобто, Закон не встановлює обмежень у частині походження коштів вкладу, а саме що вкладом повинні бути кошти, внесені безпосередньо вкладником.
		У свою чергу, сам факт знаходження на рахунку позивача грошових коштів відповідачем не заперечується.
		Отже, ОСОБА_2, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI, є вкладником ПАТ «Банк Михайлівський» та має право на зазначений вклад.
		Крім того, Уповноваженою особою не визначено конкретної підстави нікчемності правочину неплатоспроможного банку, та не встановлено, що саме операція щодо перерахування коштів на рахунок позивачу, має ознаки нікчемного правочину.
		Натомість, в Уповноваженої особи відсутні повноваження надавати правову оцінку договорам, які укладені позивачем з третіми особами, зокрема.
		Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що Уповноваженою особою не доведено наявність правових підстав для не включення ОСОБА_2 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а тому така бездіяльність Уповноваженої особи суперечить приписам Закону № 4452-VI та є протиправною.
		Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодекс адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
		В даному випадку, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скористався своїм правом відповідно до ст. 11 КАС України і вийти за межі позовних вимог, захистивши право позивача, а саме: зобов'язавши Уповноважену особу включити ОСОБА_2 до Переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки чинне законодавство передбачає саме таку процедуру визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами.
		Тобто, встановлення судом апеляційної інстанції протиправності зазначеного рішення Уповноваженої особи Фонду, в свою чергу, вказує на протиправність його бездіяльності щодо не включення позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, та обумовлює наявність достатніх і необхідних правових підстав для захисту порушеного права позивача шляхом зобов'язання Уповноваженої особи подати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2, як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. 
		В свою чергу, Уповноваженою особою не доведено наявність правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а тому така бездіяльність Уповноваженої особи суперечить приписам Закону № 4452-VI та є протиправною.
		При цьому, колегія суддів вважає наявними підстави зобов'язати Уповноважену особу подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 03.11.2015 К/800/25636/15.
		Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 8 КАС України). 
		Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 р. N 3-рп/2003, а саме: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)».
		Відповідно до п.2 ч.4 ст. 207 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат.
		Як вбачається з матеріалів справи, під час подання позовної заяви ОСОБА_2 було сплачено судовий збір в розмірі - 1102,40 грн. (а.с.37).
		Між тим, судом апеляційної інстанції було відстрочено ОСОБА_2 сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3031,60 грн., до розгляду справи по суті, що вбачається з ухвали про відкриття провадження по справі, яка міститься в матеріалах справи.
		Частиною 1 ст. 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Таким чином, судовий збір становить за подання позовної заяви - 1102,40 грн. та апеляційної скарги -  3031,60 грн. і підлягає стягненню з Уповноваженої особи. 
		З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права. 
		У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.
		Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, - 
		 
		 ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити повністю.
		Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2017 року - скасувати. 
		Ухвалити нову постанову, якою адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
		Визнати протиправним та скасувати рішення (наказ) Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича від 01.06.2016 року №42/2 в частині визнання нікчемним правочину зарахування 19 травня 2016 року коштів на рахунок № НОМЕР_1 (який належить ОСОБА_2) з рахунку ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» № НОМЕР_2 в загальній сумі 163 766,83 грн.
		Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича включити ОСОБА_2 до Переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський»  за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
		Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
		Стягнути з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича на користь ОСОБА_2 сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі - 1102,40 грн. (одна тисяча сто дві грн., 40 копійок).
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича шляхом їх безспірного списання несплачений при поданні апеляційної скарги судовий збір в розмірі 3031,60 грн. (три тисячі тридцять одна грн., 60 копійок) на рахунок Київського апеляційного адміністративного суду - 31211206781007, код ЄДРПОУ - 38004897, МФО банку - 820019, отримувач - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, банк отримувача -  ГУДКCУ у м. Києві, код класифікації доходів бюджету - 22030101.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
		Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
		          
		  
		     Головуючий - суддя                                                         М.І. Кобаль
		 
		                                     судді:                                                   О.В. Епель
		 
		                                                                                                 О.В. Карпушова
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                             Кобаль М.І. 
		           
		Судді:                                                                                                       Карпушова О.В. 
		 
		                                                                                                                                                         Епель О.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...