Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 372/1418/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 20.06.2017. Зареєстровано: 20.06.2017. Забезпечено надання загального доступу: 22.06.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		             
		 
		Справа № 372/1418/16-ц 
		Провадження № 2-48/17
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		14 червня 2017 року         Обухівський районний суд   Київської області в складі :
		Головуючого судді  Болобана В.Г.,
		за участі секретаря  Рудніцької О.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 про визнання недійсними рішень, скасування їх державної реєстрації та витребування земельної ділянки,
		                                                            ВСТАНОВИВ:
		Керівник Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області звернувся до суду з вказаною позовною заявою до відповідачів. 
		Позов мотивований тим, що під час проведення моніторингу даних публічної кадастрової карти України, доступної за веб адресою АДРЕСА_1, що є відображенням даних Державного земельного кадастру, виявлені порушення вимог земельного законодавства під час виділення земельних ділянок на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області. Під час проведення перевірки було встановлено, що рішеннями виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області та рішеннями сесії Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, в порушення земельного та водного законодавства передано земельні ділянки за рахунок земель водного фонду, що розташовані у прибережній захисній смузі, для будівництва та обслуговування житлового будинку у приватну власність третім особам, які в подальшому за договорами купівлі-продажу відчужили земельні ділянки на користь ОСОБА_1 Посилаючись на те, що оспорювані рішення прийняті з перевищенням наданих законодавством повноважень, видача в подальшому державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам та укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок відбулись із порушенням вимог земельного законодавства, а спірна земельна ділянка загальною площею 3,2393 га була відведена за рахунок земель водного фонду та вибула із державної власності в порушення вимог закону поза вололею власника і існують підстави для витребування її із чужого незаконного володіння. Прокурор просив позов задовольнити. Окрім того, прокурор зазначив, що строк позовної давності  для звернення до суду не пропущено, оскільки про порушення інтересів держави стало відомо у 2014 році під час проведення перевірки додержання вимог земельного законодавства управлінням Держземагенства в Обухівському районі.
		В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка (яка належить відповідачу) є землями водного фонду і при їх первинній передачі у власність громадян було порушено інтереси держави в частині дотримання законності в сфері земельного та водного законодавства, а відповідач ОСОБА_1 набула право власності на спірну земельну ділянку у спосіб, який за формальними ознакми має вигляд законного, але юридичне оформлення права власності на землю стало можливим у результаті прийняття органом виконавчої влади рішень з перевищенням наданих повноважень.
		В судовому засіданні ОСОБА_29, яка за довіреністю є представником відповідача ОСОБА_1, проти задоволення позову заперечила в повному обсязі. Надала також письмові запереченя проти позову, в яких у задоволенні позову прокурора просила відмовити, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, так як прокурором не надано жодного доказу порушеного права та/або інтересу Обухівської районної державної адміністрації, а земельна ділянка, що перебуває у власності ОСОБА_1, не відноситься до земель водного фонду. Окрім того, в письмових запереченнях представник відповідача посилалась на пропущеня строку позовної давності щодо оскарження оспорюваних рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради та рішень сесії Козинської селищної ради.
		Представник позивача, Обухівської районної державної адміністрації, в судове засідання не з'явився, надіслав до суду клопотання, в якому просив розглянути справу за відсутності представника  адміністрації та задовольнити позов прокурора.
		Представник відповідача, Козинської селищної ради Обухівського району Київської області та треті особи по справі в судове засідання не з'явились, про розгляд справи судом повідомлялись неодноразово, про поважність причин неявки не повідомили, заяв та клопотань до суду не подали.
		Третя особа ОСОБА_11 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, заяв, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав. Будучи присутнім в судовому засіданні 20 квітня 2017 року проти позову заперечував.
		Заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
		Рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради № 87/80 від 29.10.1998 року ОСОБА_3 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, на підставі якого останній отримав державний акт на право приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_1 від 20.10.2000 року.
		Рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради № 87/81 від 29.10.1998 року ОСОБА_30 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, на підставі якого остання отримала державний акт на право приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_2 від 20.10.2000 року.
		Рішеннями виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району № 8/1 від 24.02.2000 року громадянам ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_31, ОСОБА_32 виділено та передано у приватну власність під індивідуальне будівництво земельні ділянки по 0,15 га, загальною площею 0,75 га.
		На підставі вказаного рішення № 8/1, 20.10.2000 року громадяни: ОСОБА_13 отримала державний акт на право приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_3; ОСОБА_9 отримала державний акт на право приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_4; ОСОБА_16 отримав державний акт на право приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_5; ОСОБА_31 отримала державний акт на право приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_6; ОСОБА_15 отримала державний акт на право приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_7; ОСОБА_11 отримав державний акт на право приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_8.
		Рішеннями виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району № 8 від 24.02.2000 року ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10 виділено та передано у приватну власність під індивідуальне будівництво земельні ділянки по 0,15 га загальною площею 0,9 га.
		На підставі вказаного рішення № 8 від 20.10.2000 року громадяни: ОСОБА_12 отримав державний акт на право приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_9; ОСОБА_33 отримав державний акт на право приватної шіасності на земельну ділянку НОМЕР_10; ОСОБА_7 отримала державний акт на право приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_11; ОСОБА_6 отримала державний акт на право приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_12; ОСОБА_5 отримав державний акт на право приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_13; ОСОБА_4 отримала державний акт на право приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_14, ОСОБА_10 отримала державний акт на право приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_15.
		Рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради № 112/241 від 26.10.2001 року ОСОБА_19 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею    0,15 га для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, на     підставі якого остання отримала державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_16 від 27.12.2001 року.
		Рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради № 123/298 від 29.11.2001 року ОСОБА_17 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, на підставі якого остання отримала державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_17 від 04.07.2003 року.
		Рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради № 123/299 від 29.11.2001 року ОСОБА_18 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, на підставі якого остання отримала державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_18 від 04.07.2003 року.
		В подальшому ОСОБА_20:
		- на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1-863 від 11.11.2002 року придбала у ОСОБА_19 земельну ділянку площею 0,15 га, що належала останній на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_16 від 27.12.2001 року; 
		- на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 26.12.2002 року №№     1-968, 1-970, 1-966, 1-972 придбала у ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, відповідно, у власність земельні ділянки загальною площею 0,6 га;
		- на підставі договорів дарування від 18.09.2003 року №№ 1-654, 1-658, 1- 668, 1-656, 1-662, 1-670, 1-652, 1-650, 1-660, 1-664, 1-666 отримала від ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_33, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_15, ОСОБА_34, ОСОБА_31, відповідно, у власність земельні ділянки загальною площею 1,65 га.
		На підставі вказаних цивільно-правових угод ОСОБА_20 отримала держаний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_19 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд загальною площею 2,4 га з кадастровими номерами: НОМЕР_20, НОМЕР_21, НОМЕР_22, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 9277 від 09.06.2004 року.
		ОСОБА_28 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1-865 від 11.11.2002 року придбав у ОСОБА_10 земельну ділянку, площею 0,15 га та отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_23 від 25.08.2004 року. Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер НОМЕР_24.
		ОСОБА_11 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1-861 від 11.11.2002 року відчужив земельну ділянку площею 0,15 га на користь ОСОБА_19, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер НОМЕР_25.
		На підставі договору купівлі продажу № 905 від 16.09.2005 року ОСОБА_35 придбала земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_25 у ОСОБА_19.
		Рішенням 44 сесії Козинської селищної ради 6 скликання № 48/21 від 27.01.2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_27 площею 0,0752 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер НОМЕР_26, свідоцтво на право власності серії НОМЕР_27).
		Рішенням 44 сесії Козинської селищної ради 6 скликання № 48/22 від 27.01.2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_26, площею 0,0983 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер НОМЕР_28, свідоцтво на право власності серії НОМЕР_29).
		Рішенням 44 сесії Козинської селищної ради 6 скликання № 48/23 від 27.01.2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_25 площею 0,0255 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер НОМЕР_30, свідоцтво на право власності серії НОМЕР_31).
		Рішенням 44 сесії Козинської селищної ради 6 скликання № 48/24 від 27.01.2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_24 площею 0,1164 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер НОМЕР_32, свідоцтво на право власності серії НОМЕР_33).
		Рішенням 44 сесії Козинської селищної ради 6 скликання № 48/25 від 27.01.2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_23 площею 0,1288 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер НОМЕР_34, свідоцтво на право власності серії НОМЕР_35).
		Рішенням 44 сесії Козинської селищної ради 6 скликання № 48/26 від 27.01.2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_22 площею 0,1226 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер НОМЕР_36, свідоцтво на право власності серії НОМЕР_37).
		Рішенням 44 сесії Козинської селищної ради 6 скликання № 48/27 від 27.01.2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_21 площею 0,1226 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер НОМЕР_38, свідоцтво на право власності серії НОМЕР_39).
		В подальшому ОСОБА_1 придбала: 
		- у ОСОБА_20 земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_20, НОМЕР_21, НОМЕР_22 лощею 2,4 га (договори купівлі-продажу №№ 6114, 6120, 6124 від 22.09.2004 року);
		- у ОСОБА_28 придбала земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_24 площею 0,15 га (договір купівлі-продажу № 1135 від 07.06.2012 року);
		- у ОСОБА_22, ОСОБА_21, ОСОБА_27 придбала земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_36, НОМЕР_38, НОМЕР_28, 32223155400:05: 104:0025, відповідно до договорів купівлі-продажу №№ 731, 737, 734, 740 від 11.04.2014 року);
		- у ОСОБА_23, ОСОБА_36, ОСОБА_25 придбала земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_34, НОМЕР_32, НОМЕР_30 відповідно до договорів купівлі-продажу №№ 667, 668, 669 від 08.04.2014 року).
		В подальшому, на підставі заяви ОСОБА_1 від 24.04.2014 року розроблена технічна документація із землеустрою щодо об'єднання вищеперелічених земельних ділянок та присвоєно кадастровий номер НОМЕР_40.
		Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № НОМЕР_41 від 27.04.2016 року, земельна ділянка площею 3,2393 га з кадастровим номером НОМЕР_40 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_42 від 22.05.2014 року належить ОСОБА_1 (відповдачу).
		Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 19.07.2016 року у даній справі було призначено судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої було поставлено питання щодо визначення категорії (основного цільового призначення) земельних ділянок, за рахунок яких утворилась спірна земельна ділянка (яка належить відповідачу) та чи відноситься спірна земельна ділянка до земель водного фонду.
		Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз № 16836/16-41 від 15.03.2017 року, земельні ділянки, надані у власність первинним власникам ОСОБА_3 на підставі рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради № 87/80 від 29.10.1998 року; ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради № 87/81 від 29.10.1998 року; ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_31, ОСОБА_11 на підставі рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району № 8/1 від 24.02.2000 року; ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10 на підставі рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району № 8 від 24.02.2000 року, за рахунок категорії земель - землі населеного пункту, угіддя - сіножаті. Висновком експертизи також встановлено, що земельні ділянки, надані у власність первинним власникам ОСОБА_27, ОСОБА_26, ОСОБА_25, ОСОБА_24, ОСОБА_23, ОСОБА_22, ОСОБА_21 на підставі рішень Козинської селищної ради від 27.01.2014 року №№ 48/21-48/27 за проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 7-ми громадянам для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою АДРЕСА_2, за рахунок категорії земель - землі житлової та громадської забудови. У своєму висновку експерт зазначив, що визначити за рахунок якої категорії земель передані земельні ділянки у власність ОСОБА_19, ОСОБА_18, ОСОБА_17 на підставі рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради від 26.10.2001 року № 112/241, від 29.11.2001 року № 123/299, від 29.11.2001 року № 123/298, відповідно, не вбачається можливим, оскільки на дослідження не надано документації із землеустрою на підставі якої ці земельні ділянки сформовані. Також за висновком проведеної судової земельно-технічної експертизи встановлено, що на час проведення експертизи земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_40, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, згідно з даних Державного земельного кадастру, за основним цільовим призначенням належить до категорії земель житлової та громадської забудови, а не земель водного фонду. 
		В матеріалах справи також наявний висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №8844/15-41/8845/15-48/8846/15-42/21764/15-42 від 20.11.2015 року за результатами проведення комплексної експертизи з питань землеустрою, будівельно-технічної, інженерно-екологічної експертизи, що була призначена в межах кримінального провадження № 12015110230000412, яким зроблені аналогічні висновки, щодо категорій земель, які виділялись первісним власникам та зазначено окрім того, що проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги вздовж водного об'єкту на землях водного фонду прилеглої до земельних ділянок ОСОБА_1, що за адресою: АДРЕСА_2, в цілому відповідає вимогам законодавства з питань землеюстрою та землекористування.
		Однак, прокурор просив не брати до уваги ці висновки експертизи, осуільки експертиза проводилась за наданими документами без дослідження земельних ділянок на місцевості. 
		Ст. 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
		Відповідно до ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
		Згідно зі ст. 3 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних рішень виконавчим комітетом Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 24.02.2000 року № 8, № 8/1, від 26.10.2001 року № 112/241, від 29.10.1998 року № 87/81, № 87/80, від 29.11.2001 року № 123/298, № 123/299, ) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
		Згідно з п. 1 ч.1 ст. 9 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради) до компетенції селищних рад, зокрема, віднесено передачу земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 Кодексу.
		Згідно з ч. 1 та ч. 4 ст. 17 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.
		Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органамщ органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність.
		Відповідно до ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах законності.
		Статтею 24 цього Закону передбачено, що правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону.
		Відповідно до вимог ст. 3 ЗК України 1990 року, чинної на момент прийняття оскаржуваних рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 24.02.2000 року № 8, № 8/1, від 26.10.2001 року № 112/241, від 29.10.1998 року № 87/81, № 87/80, від 29.11.2001 року № 123/298, № 123/299 - розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.
		Отже, судові рішення Верховного суду України у цивільних справах № 6-15350вов10 та Вищого спеціалізованого суду Укрїни з розгляду цивільних і кримінальних справ в № 6-25080св14, на які посилався прокурор, стосувалися рішень виконавчих комітетів рад щодо виділення земельних ділянок, які були прийнятті після втрати чинності ЗК 1990 року, ст. 3 якого надавала право сільській, селищній, міській раді делегувати повноваження щодо виділення земельних ділянок громадянам відповідному виконавчому комітету.
		За таких обставин, посилання прокурора на зазначену правову позицію Верховного суду України є безпідставним, так як зазначена позиція не стосуються оскаржуваних рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради, оскільки зазначені рішення приймались під час дії ЗК України 1990 року, що втратив чинність 01.01.2002 року, окрім того, ст. 3 ЗК України1990 року неконституційною в судовому порядку не визнавалась.
		За таких обставин, суд приходить до висновку, що Виконавчий комітет Козинської селищної ради приймаючи рішення 24.02.2000 року № 8, № 8/1, від 26.10.2001 року № 112/241, від 29.10.1998 року № 87/81, № 87/80, від 29.11.2001 року № 123/298, № 123/299, діяв на виконання делегованих повноважень Козинської селищної ради, відповідно до вимог ст. 3 ЗК України, чинної на момент прийняття рішень, з додержанням вимог законодавства. 
		Згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року, що втратив чинність 01.01.2002 року (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних рішень виконкому Козинської селищної ради),  віднесення земель до категорій провадиться відповідно до їх цільового призначення органами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування, а в інших випадках - органами, які затверджують проекти землеустрою і приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення.
		Згідно зі ст. 1 Закону України «Про землеустрій», цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
		Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 року (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних рішень 44 сесії Козинської селищної ради Обухівського району Київської області 6 скликання від 27.01.2014 року № 48/27, № 48/26, № 48/25, № 48/24, № 48/23, № 48/22, № 48/21) визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
		Згідно зі ст. 84 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних рішень) в державній власності перебувають усі землі України, за винятком комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається та реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної республіки Крим, Київської та Севастопольської міської ради, районних державних адміністрацій у відповідності до закону. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі під водними об'єктами загальнодержавного значення.
		Ч. 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних рішень) визначено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
		Відповідно до довідки Управління Держземагетсва у Київській області в Обухівському районі вих № 3-22/1408 від 17.12.2014 року земельні ділянки МІ-15 (за рахунок об'єднання яких було сформовано одну земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_40) в період формування території смт. Козин та с. Рудики відносилися до категорії земель - сільськогосподарські землі, склад угідь - сіножаті, а не до землі водного фонду, як стверджує в позові прокурор.
		Окрім зазначеного, на виконання вимог Закону України «Про землеустрій» при складанні державних актів на право приватної власності на землю громадянами, яким були виділені земельні ділянки оспорюваними рішеннями в смт. Козин, була розроблена відповідна технічна документація щодо кожної земельної ділянки та була погоджена органами державної влади. Так були отримані:
		- висновок Обухівського районного відділу земельних ресурсів (М401 від 28.09.2000 року, в якому зазначається, що обмеження на використання земельної ділянки, яка передається в приватну власність для індивідуального житлового будівництва - відсутні;
		- висновок відділу містобудування і архітектури Обухівської районної державної адміністрації, в якому зазначається, що обмеження на користування земельною ділянкою, яка передається у приватну власність - відсутні (даний висновок надавався Обухівською районною державною адміністрацією в 2000 році, тобто позивачем у даній справі, в інтересах якого діє прокурор).
		Згідно з ч. 4 та 5 ст. 87 ВК України зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами. Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України.
		За змістом ст. 88 ВК України з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.
		В позовній заяві та в судовому засіданні прокурор в обгрунтування позовних вимог посилався на акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства в Київській області від 19.09.2014 року № А163/193, викопіювання з детального плану території смт. Козин Обухівського району Київської області, яке є додатком до акту, лист Обухівського міжрайонного управління водного господарства № 02-235 від 19.09.2014 року, фрагменту № 55 Ю об'єкту В-10, М 1:25000 зі станом місцевості на 20.04.2002 року, наданого ДНВП «УкрІнжГеодезія» (лист б/н від 07.05.2015 року), фрагменту топографічної карти масштабу 1:10000, станом на 1996 року, наданого Науково-дослідним інститутом геодезії і картографії (лист № 15дас від 12.05.2015 року), відповідно до яких спірні земельні ділянки частково або повністю знаходяться у прибережній захисній смузі озера Криве, площею понад 3 га. Також, листом Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика" № 01-01/926 від 11.11.2014 року зазначено, що спірна земельна ділянка повністю розташована на землях водного фонду , а саме на острові та водній поверхні озера Криве. Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази, що підтверджують наявність вказаного водного об'єкту (озера Криве) та того, що спріні земельні ділянки частково або повністю знаходяться у його прибережній захисній смузі, окрім копії вказаного акту перевірки. Суд зобов'язував прокурора надати належні докази на підтвердження вказаних обставин, але вимоги суду (всупереч положень статей 10, 60 ЦПК України) не були виконані. 
		Допустимим засобом доказування наявності водоохоронної зони та/або прибережної захисної смуги, в якості складової водоохоронної зони, має бути проект встановлення водоохоронної зони (прибережної захисної смуги), або кадастровий план земельної ділянки, на якій відображено таку зону (смугу), або містобудівна документація, яка передбачає зазначене вище.
		Викопіювання, кадастрові плани, схеми розташування спірних земельних ділянок не підтверджують доводи позову про віднесення спірних земельних ділянок до земель водного фонду.
		Посилання прокурора на акт перевірки суд не може покласти в основу судового рішення, оскільки ці докази суперечать іншим зазначеним вище доказам, в тому числі висновку судової земельно-технічної експертизи, і не є допустимими для вирішення даного спору. 
		Щодо самого акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства в Київській області від 19.09.2014 року № А163/193 (який є однією з підстав позову) - суд взагалі ставить його зміст та форму під сумнів, оскільки в оригіналі акту (який був досліджений судом під час судового розгляду) відсутні обов'язкові реквізити (печатка самого органу, який склав цей акт). А висновки, викладені в цьому акті, робились виключно на підставі документів без дослідження спірної земельної ділянки на місцевості. Так, судом встановлено, що склад комісії (який підписав цей акт) не потрапив на земельну ділянку відповідача, хоча сам акт містить інформацію про ніби-то проведення певних робіт із використанням технічних засобів на місцевості, що не відповідає дійсності. 
		Прокурор в позовній заяві посилався також на те, що прибрежні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічів, а також станків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та станків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
		Згідно з ч. 3, 4, 5, 6 ст. 88 Водного кодексу України, землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом
		У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.
		Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною)розробляються в порядку, передбаченому законом.
		Як встановлено в ході судового розгляду справи, відповідачем ОСОБА_1 був розроблений проект землеустрою щодо встановлення прибрежної захисної смуги вздовж об'єкту на землях водного фонду, прилеглої до оспорюваної земельної ділянки, який затверджений рішенням Козинської селищної ради 26.12.2013 року, який є чинним.
		Згідно з п. 4, 5, 10 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 p. N 486, у межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88 - 91 водного кодексу України. Розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. На землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.
		З огляду на зазначене, відповідачем ОСОБА_1 додержано норми встановлення прибережних захисних смуг, розроблено та затверджено технічну документацію у порядку, передбаченому чинним законодавством України.
		З плану, розробленого Інститутом «Діпромісто», вбачається, що на час виділення земельних ділянок первісним власникам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_31, ОСОБА_15, ОСОБА_16, територія, на якій знаходиться оспорювана земельна ділянка, була повністю суходолом і не оточена водними об'єктами, на водне дзеркало не накладалася.
		Крім того, відповідно до висновку експертів № 8844/15-41/8845/15-48/8846/15-42/21764/15-42 від 20.11.2015 року (який міститься в матеріалах справи), проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги вздовж водного об'єкту на землях водного фонду, прилеглої до оспорюваної земельної ділянки, в цілому відповідає вимогам законодавства з питань землеустрою та землекористування. Відтак, прокурором не взято до уваги положення чинного законодавства про те, що ширина прибережної захисної смуги може бути меншою ніж визначено у ст. 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України, враховуючи наявність містобудівної документації смт. Козин та існуючих конкретних умов забудови. Таким чином, твердження прокурора про порушення вимог законодавства щодо розміру прибережної захисної смуги не були доведеними в ході розгляду справи.
		Відтак, твердження прокурора про те, що оспорювана земельна ділянка відносилася (відноситься) до категорії земель водного фонду є безпідставними та необґрунтованими. Зазначені земельні ділянки в період формування території смт. Козин у 1995-1996 роках відносилися до категорії сільськогосподарських земель, а відповідно до генерального плану території смт. Козин 1998 року - до земель населених пунктів. Тобто, виділення земельних ділянок первісним власникам, які є третіми особами у даній справі, відбулося у порядку, передбаченому чинним законодавством України: виконавчим комітетом Козинської селищної ради, якому були делеговані відповідні повноваження та на пленарному засіданні зазначеної ради, до компетенції якої відноситься розпорядження комунальною власністю, і відповідно до категорії земель, визначених генеральним планом смт. Козин.
		Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що земельні ділянки, були виділені в 1998 році, в 2000 році та в 2014 році Козинською селищною радою в межах наданих їй законом повноважень з урахуванням категорії землі та генерального плану смт. Козин від 1998 року, який був розроблений Інститутом «Діпромісто», є дійсним та чинним на даний час і будь-які зміни з 1998 року до нього не вносилися, а категорія виділених земельних ділянок відповідає визначеній планом категорії землі, оскільки посилання прокурора в позовній заяві на те, що оспорювані земельні ділянки на момент надання первісним власникам були землями водного фонду спростовані вищенаведеними обставинами, встановленими в ході судового розгляду (в тому числі висновком судової земельно-технічної експертизи). 
		За цих обставин, позовні вимоги щодо визнання недійсними рішень 44 сесії Козинської селищної ради Обухівського району Київської області 6 скликання від 27.01.2014 року № 48/27, №48/26, № 48/25, № 48/24, № 48/23, № 48/22, № 48/21 та рішень виконавчого комітету Козинської селищної ради 24.02.2000 року № 8, № 8/1, від 26.10.2001 року № 112/241, від 29.10.1998 року № 87/81, № 87/80, від 29.11.2001 року № 123/298, № 123/299 є безпідставними,  з огляду на те, що не доведені належними та допустимими доказами та задоволеню не підлягають.
		Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про власність» власник має право вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 Цивільного кодексу України»).
		Згідно зі ст. 148 Цивільного кодексу Української PCP, якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею. Аналогічна норма викладена і в ч. 1 ст. 388 ЦК України.
		Проаналізувавши зазначені норми, суд вважає, що посилання прокурора в позовній заяві та в судовому засіданні на те, що спірні земельні ділянки вибули із державної власності поза волею її розпорядника, що дає підстави для пред'явлення вимог про витребування їх із чужого незаконного володіння є безпідставними та необгрунтованими з огляду на такі факти.
		Відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		Згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справі № 21-8во07 від 14 березня 2007 року, самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизаірї не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.
		Крім того, відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції" № 475/97- ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.
		Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
		Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" (Case of Stretch v. the United Kingdom) (заява № 44277/98) від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.
		У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
		Таким чином, вступаючи у правовідносини з державою у процесі виділення земельних ділянок, громадяни України мали право очікувати на набуття права власності в значенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
		Згідно зі ст. 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (в редакції, що діяла на час прийняття оспорюваних рішень), здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю та додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно- правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок та ведення державного обліку і реєстрації земель, достовірності інформації про земельні ділянки та їх використання відноситься до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, а саме Держкомзему України.
		Крім того, при подальшому продажу земельних ділянок волевиявлення фізичних осіб- продавців земельних ділянок на їх продаж сформульовано в договорах купівлі-продажу, посвідчених нотаріально у встановленому законом порядку. При переході права власності було перевірено наявність всіх правовстановлюючих документів, реєстрацію прав власності на земельні ділянки, реєстрацію самих земельних ділянок.
		За таких умов, відповідності до статей 330, 388 Цивільного кодексу України, земельні ділянки не можуть бути витребувані у ОСОБА_1, оскільки, вона окрім всього вищезазначеного, є добросовісним набувачем, а приватизовані та придбані за оплатними договорами земельні ділянки вибули з володіння власників не поза їх волею.
		Окрім того, виділення земельних ділянок первісним власникам було здійснено на підставі технічної документації за рахунок земель населених пунктів та погоджено з Обухівською районною державною адміністрацією в особі відділу містобудування і архітектури Обухівської районної державної адміністрації, а також з Обухівським районним відділом земельних ресурсів, тому відсутні підстави вважати, що одинадцять земельних ділянок, за рахунок яких сформовано одну земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_40, яку просить витребувати прокурор у добросовісного набувача ОСОБА_1, вибули з володіння  держави поза волею власника, а позовні вимоги щодо витребування земельної ділянки на користь Обухівської районної адміністрації в порядку віндикації є необґрунтованими та недоведеними, а тому задоволенню також не підлягають. 
		Згідно з ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Позовні вимоги щодо скасування рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області Коваль Ю.Л., індексний номер 13244413 від 22.05.2014 року 14:55:41, на підставі якого зареєстровано право приватної власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_1, не підлягають задоволенню, оскільки в ході судового розгляду судом встановлено, що право власності на земельну ділянку набуто правомірно на підставі договорів купівлі-продажу та доказів незаконності набуття права власності на спірну земельну ділянку, що дають підстави для скасування рішення про державну реєстрацію права власності, суду не надано. 
		Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування строку позовної давності, про що було зявлено представником відповідача, з підстав недоведеності позовних вимог (абз. 3 п. 11 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення в цивільній справі»).
		Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.
		Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно з вимогами ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Враховуючи всю сукупність наведених обставини, детально дослідивши всі докази по справі та надавши їм відповідну оцінку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.
		Керуючись статтями 10, 11, 57, 60, 212-214, 218 ЦПК України, статтями 257, 328, 330, 388 ЦК України, суд
		ВИРІШИВ:
		В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення - з дня отримання копії цього рішення.
		 
		 
		СуддяБолобан В. Г.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...