Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/33185/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та злочини проти журналістів; Захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника.
Надіслано для оприлюднення: 20.06.2017. Зареєстровано: 20.06.2017. Забезпечено надання загального доступу: 21.06.2017.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 761/33185/16-к
		Провадження №1-кп/761/546/2017 
		В И Р О К 
		іменем України
		21 квітня 2017 року                              місто Київ 
		Шевченківський районний суд м. Києва в складі колегії суддів: головуючого  судді ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретарів судового засідання: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , прокурора ОСОБА_7 , потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , обвинуваченого ОСОБА_12 , в приміщенні суду під час відкритого судового розгляду кримінального провадження (внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016100100006541 від 25.05.2016) по обвинуваченню 
		ОСОБА_13 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Вуглегірськ Донецької області, росіянина, громадянина України, неодруженого, пенсіонера, з вищою освітою, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ст. 349, ч. 1 ст. 147 КК України,
		У С Т А Н О В И В:
		Приблизно в березні 2015 року, обвинувачений ОСОБА_12 , перебуваючи за місцем проживання в м. Донецьку, маючи умисел на захоплення та тримання як заручника потерпілої ОСОБА_8 , яка є дружиною, а саме близьким родичем ОСОБА_14 , призначеного Указом Президента України № 928/2014 від 15 грудня 2014 року на посаду Секретаря Ради національної безпеки і оборони України (далі  РНБОУ), і в силу своєї посади, згідно Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони» та інших норм діючого законодавства, представника влади, а також службової особи через виконання організаційно-розпорядчих функцій, з метою спонукання до вчинення певних дій останнім, розробив злочинний план, відповідно до якого він, ОСОБА_12 , мав прибути за місцем роботи потерпілої ОСОБА_8 - до приміщення факультету природничо-географічної освіти та екології Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Пирогова, 9, та змусити її чоловіка - ОСОБА_14 вибачитись перед громадянами України за підписання ним під час перебування на посаді виконуючого обов`язки Президента України, Голови Верховної Ради України, Указу № 405/2014 від 14 квітня 2014 року «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», що на його, ОСОБА_12 , думку призвело до початку бойових дій на території Луганської та Донецької областей. 
		Далі, 25 травня 2016 року, реалізуючи свій злочинний умисел, обвинувачений ОСОБА_12 , переконавшись, що потерпіла ОСОБА_8 працює на посаді завідуючої відповідної кафедри Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, прибув до вказаного навчального закладу, де, приблизно о 15 годині 40 хвилин, знаходячись у коридорі, побачив потерпілих ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , а також інших викладачів, які йшли до аудиторії іноземних мов. В цей момент обвинувачений ОСОБА_12 , допустивши помилку в об`єкті злочину, зокрема, помилково сприймаючи за потерпілу ОСОБА_8 потерпілу ОСОБА_9 , схопив останню рукою за верхню частину тулубу, та почав силою утримувати, позбавивши можливості фізичного опору і захисту свого життя, тобто захопивши її як заручника з метою спонукання ОСОБА_14 до вчинення певних дій як умови звільнення заручника, при цьому піднісши до її шиї заздалегідь підготовлений ніж, однак, вважаючи, що виконав всі необхідні дії для доведення кримінального правопорушення до кінця, не завершив кримінальне правопорушення з причин, які не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівником охорони.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_12 свою вину у пред`явленому обвинуваченні не визнав, зокрема не оспорюючи окремі фактичні обставини, викладені в обвинуваченні, ОСОБА_12 поставив лише під сумнів кваліфікацію його дій як за ч. 2 ст. 15 ст. 349, так і за ч. 1 ст. 147 КК України, вважаючи вірною кваліфікацію лише за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 147 КК України. 
		Так, в ході допиту у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_12 дав показання, згідно яких, в 2014 році він в якості позивача приймав участь у судовому провадженні щодо неналежного виконання ОСОБА_14 обов`язків в.о. Президента України, однак у позові було відмовлено, після чого, в березні 2015 року, він, перебуваючи в м. Донецьку, самостійно розробив план щодо захоплення дружини ОСОБА_14 , з метою обміняти її на останнього. Спочатку, як показав в суді обвинувачений ОСОБА_12 , у разі здійснення такого обміну, він планував вбити ОСОБА_14 , однак потім, через його релігійні погляди, відмовився від цієї ідеї, допускаючи завдання йому тілесних ушкоджень у вигляді відрізання вуха, проте і від цього відмовився пізніше, визначившись лише щодо примушування останнього на вибачення перед мешканцями Донбасу за вчинення дій з приводу початку антитерористичної операції на сході України, яка, на його думку, є нічим іншим, як братовбивчою війною. Далі, як пояснив обвинувачений ОСОБА_12 , в мережі Інтернет ним було знайдено інформацію про дружину ОСОБА_14 , зокрема про місце її роботи на відповідній кафедрі у Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, а також приблизні зовнішні ознаки її тілобудови. У наступному, переслідуючи свій згаданий план, він 25 травня 2016 року прибув до зазначеного університету, де знайшов приміщення кафедри, на якій працювала потерпіла ОСОБА_8 , і почав чекати останню. Через деякий час, приблизно о 15 годині 40 хвилин, він побачив, що у напрямку вказаної кафедри йдуть декілька жінок, після чого, свідомо сприймаючи одну з них за ОСОБА_8 , підійшов до однієї зі згаданих жінок, яка в подальшому виявилась потерпілою ОСОБА_9 , та охопив її рукою за тулуб, приставивши до ділянки горла ніж. В цей момент він почув від потерпілої ОСОБА_9 , що вона не ОСОБА_15 , у зв`язку з чим він, зрозумівши, що помилився в об`єкті, почав опускати руку з ножем, однак відразу був затриманий охоронцем.
		Крім того, в частині спростування висунутого обвинувачення, ОСОБА_12 в суді пояснив, що діюче законодавство не прирівнює Секретаря РНБОУ до представника влади, а також не визначає дружину і чоловіка як членів сім`ї до категорії осіб, які є близькими родичами між собою, а відтак і кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 15 ст. 349 КК України є безпідставною. Також, як вказав в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_12 , оскільки він помилився в об`єкті посягання, зокрема, маючи умисел на захоплення як заручника ОСОБА_8 , помилково захопив потерпілу ОСОБА_9 , в такому випадку його дії мають кваліфікуватися за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 147 КК України. 
		Незважаючи на невизнання ОСОБА_12 під час судового розгляду своєї вини у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 15 ст. 349 та ч. 1 ст. 147 КК України, вона знайшла своє підтвердження на основі дослідження всієї сукупності доказів по даній справі.
		Так, згідно показань в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_8 , вона є дружиною Секретаря РНБОУ ОСОБА_14 , і працює, в тому числі станом на травень 2016 року, завідувачкою відповідної кафедри в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Пирогова, 9. Як далі показала потерпіла ОСОБА_8 , 25 травня 2016 року, в другій половині дня, перебуваючи на роботі в університеті, вона разом з потерпілою ОСОБА_9 та іншими викладачами ОСОБА_16 і ОСОБА_17 після засідання вченої ради направлялись на кафедру, проте, не дійшовши до приміщення кафедри, вона побачила як до потерпілої ОСОБА_9 підійшов обвинувачений ОСОБА_12 та схопив вказану потерпілу, при цьому приставив їй ніж до горла. В цей момент потерпіла ОСОБА_9 промовила, що вона не ОСОБА_15 , і майже після цього з приміщення кафедри на її крик вибіг охоронець ОСОБА_18 , який і затримав обвинуваченого ОСОБА_12 .
		Потерпіла ОСОБА_9 в суді дала показання, згідно яких вона працює викладачем у Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, де також працює і потерпіла ОСОБА_8 . Далі потерпіла ОСОБА_9 показала, що 25 травня 2016 року, в другій половині дня, вона після засідання вченої ради направлялась на кафедру разом з потерпілою ОСОБА_8 та іншими викладачами ОСОБА_16 і ОСОБА_17 . Майже дійшовши до кафедри, до неї несподівано підійшов обвинувачений ОСОБА_12 , та схопив її рукою за верхню частину тулуба, при цьому приставив ніж до горла, звертаючись до неї за ім`ям « ОСОБА_15 », проте в цей момент вона сказала « ОСОБА_19 не ОСОБА_15 », після чого вибіг охоронець ОСОБА_8 і затримав обвинуваченого ОСОБА_12 .
		Свідок ОСОБА_18   охоронець потерпілої ОСОБА_8 , в суді дав показання, що він здійснює фізичний захист ОСОБА_8 , в тому числі здійснював такий захист останньої і 25 травня 2016 року. У другій половині вказаного дня, він, перебуваючи в приміщенні відповідної кафедри Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, та очікуючи потерпілу ОСОБА_8 , почув крик і відразу вибіг з кафедри до коридору, де побачив обвинуваченого ОСОБА_12 , який тримав рукою потерпілу ОСОБА_9 , приставивши до ділянки її шиї ніж. В цей момент він схопив за руку обвинуваченого ОСОБА_12 , у якій він тримав ніж. Він, затримавши фактично ОСОБА_12 до приїзду працівників поліції, відвів його від потерпілих. 
		Свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17  викладачі Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, кожна окремо, в суді дали показання, що 25 травня 2016 року, в другій половині дня, вони направлялись на кафедру разом з потерпілими ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , після засідання вченої ради. Далі, як пояснили вказані свідки, біля кафедри до потерпілої ОСОБА_9 підійшов обвинувачений ОСОБА_12 та схопив її рукою, приставивши ніж до ділянки шиї. В цей момент потерпіла ОСОБА_9 сказала, що вона не ОСОБА_15 , після чого вибіг охоронець ОСОБА_8 і затримав обвинуваченого.
		Крім того, вина ОСОБА_12 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 ст. 349 та ч. 1 ст. 147 КК України, підтверджується й іншими дослідженими в суді доказами, а саме відомостями, які містяться у:
		- витягу з кримінального провадження №12016100100006541, згідно якого 25 травня 2016 року до ЄРДР внесено відомості за заявою потерпілої ОСОБА_9 та матеріалами правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень щодо вчинення ОСОБА_12 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ст. 349 та ч. 1 ст. 147 КК України;
		- протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 25 травня 2016 року, згідно якого ОСОБА_9 звернулась до правоохоронних органах із заявою щодо того, що 25 травня 2016 року, близько 15 години 40 хвилин, на 4 поверсі Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Пирогова, 9, невідома особа накинулась на неї ззаду, приставивши ніж до її горла, чим вчинила загрозу її життю;
		- протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 4 липня 2016 року, згідно якого ОСОБА_8 звернулась до правоохоронних органах із заявою, згідно якої просить притягнути до відповідальності ОСОБА_12 за дії, вчинені ним 25 травня 2016 року;
		- протоколі огляду місця події з фототаблицею від 25 травня 2016 року, згідно якого, в цей день було оглянуто аудиторію № НОМЕР_1 , яка знаходиться на четвертому поверсі приміщення Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Пирогова, 9. В приміщенні аудиторії знаходиться громадянин ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець Донецької області, який на прохання слідчого виклав на стіл вміст своїх кишень, а також речі, що знаходились у його портфелі, в тому числі і кухонний ніж з рукояткою червоного кольору;
		- протоколі проведення слідчого експерименту із застосуванням технічних засобів від 6 вересня 2016 року, згідно якого проведено слідчий експеримент у приміщенні НПУ ім. Драгоманова, що по вул. Пирогова, 9 у м. Києві, за участю потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які повідомили перебіг подій 25 травня 2016 року, що мали місце у приміщенні НПУ ім. Драгоманова;
		- протоколі перегляду відеозапису слідчої дії  слідчого експерименту, що проводився за участі потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які після ознайомлення з вказаним відеозаписом про будь-які зауваження чи доповнення не заявляли;
		- протоколі пред`явлення фотознімків речей для впізнання від 12 вересня 2016 року, згідно якого потерпіла ОСОБА_8 впізнала ніж (зображений на фото № 2 з рукояткою червоного кольору), як такий, що використав підозрюваний ОСОБА_12 по відношенню до потерпілої ОСОБА_9 25 травня 2016 року у приміщенні НПУ ім. Драгоманова;
		- протоколі проведення слідчого експерименту із застосуванням технічних засобів від 6 вересня 2016 року, згідно якого в ході проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_18 у приміщенні НПУ ім. Драгоманова, що по вул. Пирогова, 9 у м. Києві, останній повідомив про перебіг подій, що мали місце 25 травня 2016 року у цьому приміщенні;
		- протоколі перегляду відеозапису слідчої дії  слідчого експерименту, який проводився за участі свідка ОСОБА_18 , який після ознайомлення з вказаним відеозаписом про будь-які зауваження чи доповнення не заявляв;
		- протоколі пред`явлення фотознімків речей для впізнання від 12 вересня 2016 року, згідно якого свідок ОСОБА_18 впізнав ніж (зображений на фото № 3, з рукояткою червоного кольору), що використав підозрюваний ОСОБА_12 по відношенню до потерпілої ОСОБА_9  25 травня 2016 року у приміщенні НПУ ім. Драгоманова;
		- протоколі пред`явлення фотознімків речей для впізнання від 12 вересня 2016 року, згідно якого потерпіла ОСОБА_9 впізнала ніж (зображений на фото № 1, з рукояткою червоного кольору), що використав підозрюваний ОСОБА_12 по відношенню до неї 25 травня 2016 року у приміщенні НПУ ім. Драгоманова;
		- витягах з наказів по особовому складу Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (№ 460 від 4 жовтня 2005 року, № 377 від 3 червня 2006 року, 361-П від 20 червня 2013 року, № 774-П від 23 грудня 2013 року, № 596 від 2 грудня 2005 року, № 613 від 13 грудня 2005 року, № 85 від 24 лютого 2006 року, № 365 від 27 червня 2006 року, № 312-П від 24 червня 2009 року, № 354-П від 23 червня 2016 року, № 331-В від 13 червня 2016 року), згідно яких потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_8 займали окремі посади у вказаному навчальному закладі, в тому числі остання станом на травень 2016 року працювала на посаді завідуючої відповідної кафедри цього навчального закладу;
		- свідоцтві про укладання шлюбу (№ НОМЕР_2 ), згідно якого 29 червня 1991 року ОСОБА_14 уклав шлюб з ОСОБА_20 , про що в книзі реєстрації актів про укладання шлюбу зроблено запис № 426, після чого останній присвоєно прізвище ОСОБА_21 .
		Що ж стосується висновків експертів № 188/ц від 21 липня 2016 року та № 189/ц від 21 липня 2016 року, посадової інструкції викладача, посадової інструкції завідувача кафедри, протоколу огляду від 27 травня 2016 року (огляд мобільного телефону ОСОБА_12 ), то оскільки такі документи за своїм змістом не містять у собі відомостей, які мають значення для даного кримінального провадження, то, за таких обставин, суд вважає їх неналежними доказами, та не може покласти в основу вироку.
		Також, суд виключає з мотивів недопустимості з переліку доказів, наданих прокурором, витяг з мережі Інтернет щодо біографічних даних ОСОБА_14 , оскільки в судовому засіданні не встановлено у який процесуальний спосіб здобуто таку інформацію.
		З приводу посилань обвинуваченого ОСОБА_12 , у яких останній піддає сумніву правовий статус  ОСОБА_14 - Секретаря РНБОУ як представника влади, то з урахуванням положень діючого законодавства України, такі сумніви є безпідставними, виходячи з такого.
		Указом Президента України № 928/2014 від 15 грудня 2014 року ОСОБА_14 призначено на посаду Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.
		Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони», Секретар РНБОУ призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України і безпосередньо йому підпорядковується. Правовий статус Секретаря РНБОУ як державного службовця визначається Президентом України відповідно до Закону України "Про державну службу".
		Секретар РНБОУ забезпечує організацію роботи і виконання рішень Ради національної безпеки і оборони України.
		Крім того, відповідно до ст. 13 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони», Секретар РНБОУ здійснює у період між засіданнями Ради національної безпеки і оборони України координацію і контроль за виконанням рішень Ради національної безпеки і оборони України центральними та місцевими органами виконавчої влади, правоохоронними органами, військовими формуваннями у сферах державної безпеки, правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, у воєнній сфері та сфері безпеки державного кордону України, у сферах військово-технічного співробітництва, зовнішньополітичній, внутрішньополітичній, інформаційній, економічній, науково-технологічній, екологічній, соціальній та гуманітарній сферах відповідно до введених у дію указами Президента України рішень Ради національної безпеки і оборони України.
		Також, згідно вимог Указу Президента від 14 жовтня 2005 року № 1446/2005 «Питання Апарату Ради національної безпеки і оборони України», яким затверджено «Положення про Апарат Ради національної безпеки і оборони України», спрямування та координацію роботи Апарату РНБОУ здійснює Секретар РНБОУ, якого призначає на посаду та припиняє його повноваження на цій посаді Президент України, при цьому Секретар РНБОУ у межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає розпорядження, організовує і контролює їх виконання, зокрема розпорядженнями Секретаря РНБОУ, окрім іншого, керується Апарат РНБОУ, що є державним органом, який здійснює поточне інформаційно-аналітичне та організаційне забезпечення діяльності Ради національної безпеки і оборони України.
		За таких обставин, суд вважає встановленим наявність характерних правових ознак щодо здійснення Секретарем РНБОУ владних управлінських функцій на основі законодавства, а відтак приналежність особи, яка займає згадану посаду, до представників влади, а також до категорії службових осіб.
		Що ж стосується заперечення обвинуваченим ОСОБА_12 приналежність чоловіка і дружини до категорії осіб, які є близькими родичами, то в цьому аспекті суд звертає на висновки, які викладенні у Рішенні Конституційного суду України №5-рп/99 від 03.06.1999, за змістом яких дружина і чоловік відносяться до близьких родичів, а відтак, на переконання суду, і згадані заперечення обвинуваченого ОСОБА_12 є необґрунтованими.
		Також суд вважає безпідставними доводи сторони захисту щодо кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 147 КК України, саме на якій наполягає останній, оскільки його дії (в частині захоплення заручника), незважаючи на те, що і спрямовувались відносно потерпілої ОСОБА_8 , фактично виразилися у захопленні потерпілої ОСОБА_9 , а відтак мають кваліфікуватися за реальними наслідками, що настали (у вигляді захоплення як заручника потерпілої ОСОБА_9 ) без посилання на обставини замаху.
		Водночас, суд вважає необхідним виключити з обвинувачення посилання щодо намірів ОСОБА_12 змусити ОСОБА_14 вибачитися перед народом України за «здачу Крима», оскільки дослідженими в суді доказами таких обставин не встановлено, зокрема заперечував це і сам обвинувачений. 
		За таких обставин, оцінивши у своїй сукупності всі досліджені в суді докази, суд вважає, що пред`явлене ОСОБА_12 обвинувачення за ч. 2 ст. 15 ст. 349, ч. 1 ст. 147 КК України знайшло своє підтвердження в судовому засіданні.
		Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_12 , які виразились у закінченому замаху на захоплення та тримання як заручника близького родича представника влади з метою спонукання службової особи вчинити будь-які дії як умови звільнення заручника, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 15 ст. 349 КК України.
		Крім того, оскільки обвинувачений ОСОБА_12 вчинив захоплення як заручника з метою спонукання службової особи до вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника, такі його дій суд кваліфікує за ч. 1 ст. 147 КК України.
		Обставин, які обтяжують чи пом`якшують покарання, в судовому засіданні не встановлено.
		Також, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_12 , суд враховує те, що він раніше не судимий, хронічним алкоголізмом або наркоманією не страждає, як і будь-яким психічним захворюванням, має поважний вік, є пенсіонером, при цьому даних, які б негативно характеризували його до моменту вчинення протиправних дій, в судовому засіданні не встановлено, зокрема, як вбачається з матеріалів справи, останній тривалий час займався викладацькою та адвокатською діяльністю, а тому суд вважає, що в даному конкретному випадку підстав для обрання ОСОБА_12 покарання, яке наближене до максимального розміру, з урахуванням положень ст. 68 КК України, немає.
		Водночас, зважаючи на ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_12 діянь, ступінь здійснення злочинного наміру, а також причини, внаслідок яких злочин, передбачений ст. 349 КК України, не було доведено до кінця через помилку в об`єкті, втручання іншої особи, яка перешкодила, а також, головним чином, беручи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_12 неодноразово прямо в суді вказував про те, що він не розкаюється у вчиненому, а й отже, належних висновків щодо своєї протиправної поведінки не зробив, суд вважає, що підстав для призначення мінімального розміру покарання, передбаченого, як ст. 349, так і ч. 1 ст. 147 КК України, також немає, і викладене, на думку суду, є справедливим а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_12 .
		Питання про долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності з вимогами ст. 100 КПК України.
		Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_12 у вигляді тримання під вартою  необхідно залишити без зміни.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 376 КПК України, суд,
		З А С У Д И В:
		ОСОБА_13  визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 ст. 349 та ч. 1 ст. 147 КК України, за якими призначити покарання у виді позбавлення волі строком:
		-за ч. 2 ст. 15 ст. 349 КК України  вісім років і шість місяців;
		-за ч. 1 ст. 147 КК України  шість років.
		За сукупністю злочинів, на підставі ст. 70 КК України, остаточне покарання  ОСОБА_22  призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді восьми років і шести місяців позбавлення волі.
		   На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати строк попереднього ув`язнення ОСОБА_12 у цьому кримінальному провадженні за період з 25 травня 2016 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунком один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		   До набрання вироком законної сили, міру запобіжного заходу у вигляді „тримання під вартою стосовно  ОСОБА_12 - залишити без змін з утриманням його в Київському СІЗО №13.
		Після набрання вироком законної сили, речові докази по справі, а саме: предмети схожі на ножі, які було поміщено до експертних пакетів № 3501589 та № 3501587  знищити, а інші речові докази  повернути  ОСОБА_12 .
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою  з моменту вручення їй копії судового рішення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Судді
		 
		___________            _________________            _________________
		ОСОБА_2              ОСОБА_1              ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...