Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 214/2435/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: 26.06.2017. Зареєстровано: 27.06.2017. Забезпечено надання загального доступу: 30.06.2017.
Дата набрання законної сили: 20.12.2017
Результат оскарження 20.12.2017 Апеляційний суд Дніпропетровської області: скасовано рішення повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 214/2435/17
		                                                          2/214/1983/17  
		Р І Ш Е Н Н Я 
		Іменем України
		20 червня 2017 року   Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
		головуючого судді  Прасолова В.М. 
		при секретарі  Зваді В.Л., Горбуновій Л.С.
		за участю позивачів  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
		за участю представника позивача  ОСОБА_4
		за участю представника відповідача  ОСОБА_5
		за участю представника третьої особи  ОСОБА_6
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_1, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_3, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50 до ПАТ «Криворіжгаз» про визнання незаконним акту, визнання незаконним та скасування рішення комісії, покладення зобовязання виконати певні дії, суд 
		 
		 
		                                                  ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивачі звернулися з позовом до ПАТ «Криворіжгаз» (далі за текстом «ПАТ»), в якому первісно просили: визнати незаконними акт ПАТ «Криворіжгаз», який був складений ПАТ «Криворіжгаз», що засвідчує відмову ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_51, ОСОБА_1, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_52, ОСОБА_25, ОСОБА_53, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_3, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43 Петрівни, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_54, ОСОБА_49 від встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу на обєкті по вулиці Володимира Великого, будинок № 42 міста Кривого Рогу; визнати незаконним та скасувати рішення комісії ПАТ «Криворіжгаз» з розгляду актів про порушення та визначення перерахунку (донарахування) або зміну режиму нарахування природного газу побутовому споживачу (фізичній особі) та споживачу, що не є побутовим про зміну для ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_51, ОСОБА_1, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_52, ОСОБА_25, ОСОБА_53, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_3, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_54, ОСОБА_49, як побутових споживачів, що проживають в будинку за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Курчатова, будинок № 15 норми використання природного газу з 7,1 м3 на 18,3 м3 на людину; зобовязати ПАТ «Криворіжгаз» з 01.10.2016 року поновити ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_51, ОСОБА_1, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_52, ОСОБА_25 Петрівні, ОСОБА_53, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_3, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_54, ОСОБА_49, як побутовим споживачам, що проживають в будинку за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Володимира Великого, будинок № 42, режим нарахування природного газу по нормі 7,1 м3 на людину відповідно до ОСОБА_6 споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 року № 203.
		             Уточнивши позов просять: визнати право за ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_51, ОСОБА_1, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_52, ОСОБА_25, ОСОБА_53, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_3, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_54, ОСОБА_49, що проживають в будинку за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Володимира Великого, будинок № 42, на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз»; визнати, що ПАТ «Криворіжгаз» відповідно до статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» зобовязано за свій рахунок, в термін до 01.01.2018 року, здійснити встановлення в квартирах індивідуальних газових лічильників побутовим споживачам ОСОБА_7 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/2), ОСОБА_2 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/6), ОСОБА_8 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/8), ОСОБА_9 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/10), ОСОБА_10 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/11), ОСОБА_11 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/14), ОСОБА_12 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/15), ОСОБА_13 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/17), ОСОБА_14 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/18), ОСОБА_15 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/19), ОСОБА_16 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/21), ОСОБА_17 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/25), ОСОБА_18 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/26), ОСОБА_19 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/32), ОСОБА_51 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/32), ОСОБА_1 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/31), ОСОБА_21 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/33), ОСОБА_22 (м. Кривий Ріг,                       вул. Володимира Великого, 42/34), ОСОБА_23 (м. Кривий Ріг,                              вул. Володимира Великого, 42/36), ОСОБА_52 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/38), ОСОБА_25 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/50), ОСОБА_53 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/52), ОСОБА_27 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/51), ОСОБА_28 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/49), ОСОБА_29 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/55), ОСОБА_3 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/58), ОСОБА_30 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/69), ОСОБА_31 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/72), ОСОБА_32 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/82), ОСОБА_33 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/84), ОСОБА_34 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/95), ОСОБА_35 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/104), ОСОБА_36 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/116), ОСОБА_37 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/113), ОСОБА_38 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/126), ОСОБА_39 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/125), ОСОБА_40 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/123), ОСОБА_41 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/119), ОСОБА_42 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/117), ОСОБА_43 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/167), ОСОБА_44 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/159), ОСОБА_45 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/144), ОСОБА_46 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/143), ОСОБА_47 Йосипівні (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/136), ОСОБА_54 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/131), ОСОБА_49 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/127); визнати, що пропозиція ПАТ «Криворіжгаз» щодо врегулювання відносин щодо встановлення вузла обліку природного газу, зняття показань будинкового (загально будинкового) вузла обліку газу шляхом укладання відповідного договору такою, що суперечить вимогам статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного облік природного газу».
		    В обґрунтування уточненого позову навели наступне. На підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2500 між ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_51, ОСОБА_1, ОСОБА_21 ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_52, ОСОБА_25, ОСОБА_53, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_3, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_54, ОСОБА_49 (далі за текстом Споживачі) та ПАТ «Криворіжгаз» був укладений типовий договір постачання природного газу споживачам. Відповідно до п. 1.3. Типового договору розподілу природного газу, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2498, цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу. Доказом факту приєднання всіх споживачів до типового договору розподілу природного газу вважають щомісячне споживанням ними природного газу та здійснення щомісячної сплати рахунків за спожитий природний газ. Вказують, що права та обовязки споживачів виникли з однієї підстави та, що предметом даного спору є однорідні права та обовязки. Права та обовязки споживачів чітко визначені Типовим договором постачання природного газу споживачам, а саме Розділом IV. «Ціна, порядок обліку та оплати природного газу», Розділом V. «Права та обов'язки споживача» та Розділом VІ. «Права і обов'язки постачальника». Зміст типового договору, викладений в постанові Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2500, констатує, що права та обовязки для всіх споживачів є ідентичними. Згідно п. 2.1. даного договору, ПАТ «Криворіжгаз» взяло на себе зобов'язання постачати природний газ споживачам, в необхідних обємах (обсягах), а вони взяли на себе зобов'язання своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором. Вказують, що сумлінно виконуючи всі умови даного договору, споживачі регулярно оплачували послуги за договором в терміни, визначені в рахунках. Жодної заборгованості перед ПАТ «Криворіжгаз»не мають. Даний факт підтверджують розрахунковими квитанціями. В квітні 2017 року споживачами будинку № 42 по вулиці Володимира Великого міста Кривого Рогу були проведені загальні збори співвласників багатоквартирного будинку. На даних зборах було прийнято рішення щодо ініціювання звернення власників квартир, які не обладнані індивідуальними лічильниками газу, до ПАТ «Криворіжгаз» з заявами про забезпечення та встановлення індивідуальних лічильників газу за рахунок ПАТ «Криворіжгаз» на підставі статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного облік природного газу». Але, листом ПАТ «Криворіжгаз» від 27.04.2017 року № Кд 02.3.2-ЛВ-7688-0417 Споживачів було повідомлено, що ПАТ «Криворіжгаз» не передбачено фінансування робіт з встановлення індивідуальних лічильників газу у кожній квартирі будинку № 42 по вулиці Володимира Великого міста Кривого Рогу, та було запропоновано врегулювати з ПАТ «Криворіжгаз» відносини щодо встановлення вузла обліку природного газу, зняття показань будинкового (загально будинкового) вузла обліку та лічильників газу, встановлених у квартирах споживачів шляхом укладення відповідного договору. Дану правову позицію працівників ПАТ «Криворіжгаз» вважають неправомірною, оскільки побутовим споживачам було відмовлено у забезпеченні та встановленні індивідуальними газовими лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз». Відповідно до положень статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - до 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - до 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року. У разі не встановлення населенню у строки, зазначені у цьому підпункті, лічильників газу з вини суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України. Таким чином, забезпечити комерційний облік природного газу кожному споживачу будинку № 42 по вулиці Володимира Великого міста Кривого Рогу зобовязане газорозподільне  підприємство  ПАТ «Криворіжгаз» в термін до 1 січня 2018 року. При цьому, ОСОБА_55 відокремлює категорії споживачів за видами споживання та не передбачає обов'язку встановлювати загальнобудинковий лічильник замість індивідуальних лічильників газу в квартирах кожного споживача газу. Крім того, будь-яких пільг для визначення черговості встановлення газових лічильників чинне законодавство не передбачає. Відзначають, що ПАТ «Криворіжгаз» є суб'єктом господарювання, що здійснює розподіл природного газу на території Саксаганського району м. Кривого Рогу. Згідно структури тарифу для споживачів на послуги розподілу природного газу ПАТ «Криворіжгаз» в період з 2011 року по теперішній час закладається встановлення квартирних лічильників газу, як це передбачено статтею 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», де визначено, що фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, тобто покладено на ПАТ «Криворіжгаз». Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору. Нормою ч. 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності. Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язків для виконання сторонами. Згідно із вимогами ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог ст. ст. 662 та 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у встановлений у договорі строк. Нормою ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати. Відповідно до п. 5 ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору. Зважаючи на численні порушення ПАТ «Криворіжгаз» прав, вимушені звернутись до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу з даною позовною заявою. Ухвалою суду від 16 червня 2017 року прийнята відмова позивачів від позовних вимог в частині визнання незаконним акту, визнання незаконним та скасування рішення, покладення зобовязання поновити режим нарахування норм газу та закрито провадження по даній цивільній справі в частині визнання незаконним акту, визнання незаконним та скасування рішення, покладення зобовязання поновити режим нарахування норм газу.
		У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позов підтримав повністю та підтвердив його зміст. В листі, яким надана відповідь на звернення позивачів, відповідач фактично відмовився встановлювати індивідуальні лічильники. Також пояснив, що приймаючи гроші на встановлення лічильників, відповідач повинен їх використати на встановлення лічильників.
		Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, кожний окремо, у судовому засіданні підтримали позов та підтвердили його зміст.
		Інші позивачі у судове засідання не зявилися, подали заяву про розгляд справи за їх відсутності та зазначили, що позов підтримують повністю. 
		Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала та при цьому пояснила, що для встановлення лічильників газу передбачено три джерела фінансування. Якщо до 1 січня 2018 року лічильники не будуть встановлені, норми нарахування не будуть змінюватися. В тариф з оплати газопостачання включена оплата встановлення індивідуальних лічильників. Хто ще має право, крім відповідача, встановлювати лічильники, пояснити не може. В структуру тарифу на газопостачання витрати на встановлення індивідуальних лічильників були включені в 2016 році, на даний час ця сума складає 25 грн. 20 коп. на 1000 куб.м. спожитого газу. Кожний з позивачів сплатив якусь частину вартості індивідуального лічильника, вартість дорівнює приблизно 2000 грн. Після оплати тарифу за газопостачання, в який включені витрати на встановлення лічильників, обовязок встановити лічильники виникає у ПАТ «Криворіжгаз». Також пояснила, що прийнявши від особи споживача кошти на встановлення індивідуальних лічильників, ПАТ «Криворжгаз» не прийняло на себе обовязку встановити цій особі такий лічильник. Як джерела фінансування встановлення лічильників передбачені кошти субєктів господарювання, кошти відповідних бюджетів, інші. Відповідно до закону обовязок встановити лічильники покладений на ПАТ «Криворіжгаз». Хто повинен шукати інші джерела, в законі не зазначено. ПАТ «Криворіжгаз» зверталося до виконкому з листами, в яких визначало проблеми з встановлення лічильників. ПАТ «Криворіжгаз» не зверталося до виконкому, або інших органів з пропозицією надати кошти на встановлення індивідуальних лічильників. Також представник відповідача підтвердила свої письмові заперечення, в яких зазначено наступне. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №547 від 31.03.2016 затверджено план розвитку газорозподільної системи ПАТ «Криворіжгаз» на 2016-2025 роки та джерела його фінансування по розділах згідно з додатком. Згідно п. 3.2.187 розділу І Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ «Криворіжгаз» на 2016 рік передбачено встановлення загальнобудинкових вузлів обліку газу за адресою: вул. В.Великого, 42, за рахунок ПАТ «Криворіжгаз». Згідно глави 5 розділу 9 кодексу ГРМ за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу. Ініціювати встановлення будинкового вузла обліку на багатоквартирний будинок, групу багатоквартирних будинків, групу споживачів можуть як власник (власники) такого будинку (таких будинків) (квартир), так і оператор газорозподільної системи. Встановлення будинкового вузла обліку здійснюється згідно з Кодексом газорозподільних систем. Постановою КМУ від 16.05.2002 №620 (згідно Постанови КМУ від 27.01.2016 №46) «Про затвердження Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання лічильників природного газу (будинкових або на групу будинків)», передбачено, що у разі незгоди власника квартири (будинку) розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків), він може встановити квартирний лічильник газу (вузол обліку) окремо на квартиру (будинок) за власні кошти. Особливості встановлення лічильників газу споживачам визначаються Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу». ОСОБА_55 визначає правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу та здійснення контролю за використанням ресурсів імпортованого природного газу і природного газу власного видобутку. Відповідно до частини першої статті 3 вказаного Закону фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів субєктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством. Статтею 2 цього Закону встановлені умови комерційного обліку, за яких здійснюється постачання природного газу та кінцеві строки забезпечення обліку газовими лічильниками (комерційний облік). Позивачі проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, та в їх квартирах природний газ використовується виключно для приготування їжі, а тому субєкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобовязані в термін до 01.01.2018 для зазначеної групи населення забезпечити встановлення лічильників газу. При цьому, у разі не встановлення населенню у строки, зазначені у ч. 1 ст. 6 Закону, лічильників газу з вини субєктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України. Згідно п. 3 гл. 4 розділу 9 Кодексу ГРМ якщо побутовий споживач за договором розподілу природного газу (індивідуальним або загальнобудинковим) не забезпечений лічильником газу, фактичний обєм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу по обєкту побутового споживача за відповідний календарний місяць визначається за нормами споживання. Наполягає, що таким чином, права позивачів, які здійснюють оплату за природний газ згідно норм споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України, та які не забезпечені лічильником газу не порушені та після 01.01.2018 також не будуть порушені, так як у разі не встановлення лічильника газу з вини оператора ГРМ, такий споживач не може бути відключений, а нарахування відповідно залишаться на рівні встановлені постановою КМУ від 23.03.2016 №203. Пропозиція ПАТ «Криворіжгаз» щодо встановлення вузла обліку природного газу, зняття показань будинкового (загальнобудинкового) вузла обліку шляхом укладання відповідного договору була здійснена відповідачем на виконання вимог Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» в частині своєчасного забезпечення населення споживачів газовими лічильниками, а отже вона жодним чином не суперечить йому. Обовязок забезпечення саме індивідуальними лічильниками газу не передбачений ні Законом, ні умовами Типового договору розподілу природного газу, укладеного з позивачами. Наполягає, що вимоги позивачів про визнання, що пропозиція ПАТ «Криворіжгаз» щодо врегулювання відносин щодо встановлення вузла обліку природного газу, зняття показань будинкового (загальнобудинкового) вузла обліку газу шляхом укладання відповідного договору такою, що суперечить вимогам ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» у порядку захисту прав споживачів не відповідають способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених Цивільним кодексом, а також Законом України «Про захист прав споживачів» виходячи з наступного. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням сторонами умов договору; порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; будь-яким чином обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; ціну продукції визначено неналежним чином; документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано споживачу. Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обовязку в натурі; зміна правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової шкоди); визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Отже, особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, вважає, що вимоги позивачів не відповідають способам захисту прав, передбачених ст. 16 ЦК України, а позивачі не обґрунтовують свої вимоги та не вказують які саме норми матеріального права на думку позивачів порушено. Позивачами у свої позовній заяві не вказано, якою саме нормою Закону передбачено встановлення індивідуального лічильника газу за рахунок Оператора ГРМ саме конкретному позивачу. Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтеюст. 61 цього Кодексу. Згідно Постанов НКРЕКП «Про встановлення тарифу на транспортування природного газу та про встановлення тарифу на послуги з розподілу природного газу», ПАТ «Криворіжгаз», що були затверджені за період з 2011 року по 31.05.2017 рік, регулятором до структури тарифу було включено вартість витрат на встановлення лічильників газу населенню за кожні поставлені (розподілені) 1000 куб.м. природного газу. Так, згідно Додатку №1 до Постанови НКРЕКП №150 від 28.12.2011 року, в структурі тарифу затверджено витрати на встановлення лічильників газу населенню за поставлені 1000 м.куб. природного газу, які становлять 6,96 грн., а згідно Додатку №1 до Постанови НКРЕКП №1625 від 27.09.2016 року, в структурі тарифу витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню за розподілені 1000 м.куб становлять 25,20 грн. ПАТ «Криворіжгаз» надає розрахунок отриманих в структурі тарифу сум на встановлення лічильників газу населенню за період з 2011 року по 5 місяць 2017 року. Обєм газу використаного населенням становить 1251927,33 тис.м.куб., сума на встановлення індивідуальних лічильників газу нарахована населенню по структурі тарифу - 18321,61 тис. грн., середня кількість абонентів за вказаний період становить 288059 чоловік. Таким чином, згідно розрахунку отриманих в структурі тарифу сум на встановлення лічильників газу населенню за період з 1 січня 2011 року по 31 травня 2017 (за фактичними обсягами споживання населенням) та з урахуванням структури тарифу, затвердженого постановами НКРЕКП, сума коштів на встановлення лічильників газу з розрахунку 1 абонента становить 72,73 грн., проте середня вартість встановлення одного індивідуального лічильника становить приблизно 2000,00 грн. Обєм використаного газу населенням підтверджується актами приймання-передачі природного газу за період з 2011 року по 30 червня 2015 року, згідно якого ПАТ «Криворіжгаз» прийняла у ПАТ «НАК «Нафтогаз України» природного газу для подальшої реалізації населенню, а також актами наданих послуг з розподілу природного газу. Одним позивачем, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 за період за 2011 - 2017 роки було спожито 1542,98 куб.м., іншим позивачем, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 за період з 2011 по 2017 роки було спожито лише 817,64 куб.м. Отже якщо взяти найбільшу суму, яка була виділена для індивідуальних лічильників по постанові НКРЕКП №2400 від 24 вересня 2015 року, то позивачем було згідно структури тарифу сплачено 76,05 грн. на встановлення індивідуального лічильника газу, не враховуючи, що 1542,98 куб.м. ним було спожито протягом 2011-2017 років. Таким чином, вважає твердження позивачів про сплату ними в повному обсязі за встановлення індивідуального лічильника згідно структури тарифу, затвердженими постановами НКРЕКП, є необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи. Згідно листа Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №5524/16.1.1/7-16 від 02.06.2016, направленого міським (селищним) головам, міським (селищним) радам, газорозподільним підприємствам на сьогодні фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок коштів газорозподільних підприємств, що передбачені в структурі тарифу на послуги розподілу природного газу, а не за рахунок виділених бюджетних коштів на встановлення індивідуальних лічильників газу. Враховуюче зазначене, НКРЕКП просить проводити розяснювальну роботу серед населення та всіляко сприяти газорозподільним підприємствам щодо забезпечення обліку природного газу для населення у відповідному регіоні. Відповідно до п. 1 глави 2 Розділу IV Кодексу газорозподільних систем з метою забезпечення безпеки, надійності, регулярності та якості розподілу (газопостачання) природного газу газорозподільною системою та з урахуванням законодавства з питань охорони довкілля та енергоефективності Оператор ГРМ щороку до 31 липня розробляє та подає на затвердження Регулятору план розвитку газорозподільної системи на наступні 10 років, а після затвердження розміщує його на своєму веб-сайті. Згідно з п. 6 глави 2 Розділу IV Кодексу газорозподільних систем при розробці плану розвитку газорозподільної системи Оператор ГРМ бере до уваги: безпеку експлуатації газорозподільної системи, а також забезпечення безперервності надання газорозподільних послуг; технічний стан елементів ГРМ; зниження питомих витрат на експлуатацію; збільшення технічної потужності ГРМ; приєднання до газорозподільної мережі; економічну ефективність інвестиційних заходів. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №547 від 31.03.2016 затверджено план розвитку газорозподільної системи ПАТ «Криворіжгаз» на 2016-2025 роки та джерела його фінансування по розділах згідно з додатком. Згідно п. 3.2.187 розділу І Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ «Криворіжгаз» на 2016 рік передбачено встановлення загальнобудинкових вузлів обліку газу за адресою: вул. В.Великого, 42, за рахунок ПАТ «Криворіжгаз». Заходи із встановлення будинкових лічильників газу та встановлення індивідуальних лічильників газу там, де не будуть встановлюватись будинкові лічильники газу, передбачено у відповідних Планах розвитку газорозподільної системи ліцензіатів на 2016-2025 роки, зокрема у I розділі таких планів - на 2016 рік. Крім того, НКРЕКП було затверджено розрахунок доцільності встановлення загальнобудинкових ВОГ згідно І Розділу Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ «Криворіжгаз» на 2016-2025 роки, у якому встановлення будинкового ВОГ за адресою: вул. В. Великого, 42, м. Кривий Ріг визнано доцільним. Згідно з пп. 1 п.6 Положення про НКРЕКП, затвердженого указом Президента України від 10.09.2014 №715/2014, НКРЕКП для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право: приймати у межах своєї компетенції рішення, що є обовязковими до виконання субєктами природних монополій. Відповідно до абз. 2 та 3 п. 13 вищевказаного Положення рішення, прийняті НКРЕКП, оформлюються постановами і розпорядженнями. Рішення НКРЕКП, прийняті в межах її повноважень, обовязкові до виконання субєктами природних монополій. Наполягає, що ПАТ «Криворіжгаз» не може відступати від положень, встановлених Планом розвитку газорозподільної системи ПАТ «Криворіжгаз» на 2016-2025 роки, яка затверджена постановою НКРЕКП від 31.03.2016 №547.
		Представник третьої особи позов не визнала. При цьому підтвердила свої письмові заперечення, в яких зазначила наступне. Відповідно до п. 1 розділу 1 Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015 року (далі за текстом «Правила»), ці Правила розроблені на виконанняпункту 17 частини 3 статті 4 Закону України «Про ринок природного газу» та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі  «Оператори ГРМ/ГТС»). Відповідно до постанови НКРЕКП №1274 від 16.04.2015 року про видачу ліцензії на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ ПАТ «Криворіжгаз» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ на території м. Кривий Ріг (крім житлового масиву Інгулець Інгулецького району в місті Кривий Ріг) та Криворізького району Дніпропетровської області в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебувають у власності та користуванні ПАТ «Криворіжгаз». В Кодексі газорозподільних систем, затверджених постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015 року, зазначено, що Оператор ГРМ  це субєкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління. Пунктом 13 розділу 3 Правил визначено, що розрахунки за послуги з газопостачання здійснюються на підставі даних Оператора ГРМ про обєм (обсяг) газу, визначений за підсумками місяця за договором розподілу природного газу, укладеного між побутовим споживачем та Оператором ГРМ. Відповідно п. 5 ч. 4 розділу 9 вказаного Кодексу ГРМ, Оператор ГРМ в установленому законодавством порядку передає інформацію про обєм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період до Оператора ГТС з метою її використання субєктами ринку природного газу, у тому числі постачальником споживача. Визначені за умовами цієї глави та договору розподілу природного газу обєми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обовязковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником. Наполягає, що з вищевикладеного слідує, що ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», відповідно до Правил постачання природного газу та Закону України «Про ринок природного газу», є гарантованим постачальником природного газу в м. Кривий Ріг, до обовязків якого не входить здійснення розподілу природного газу або зміни обємів та обсягів розподіленого природного газу споживачам.
		У судовому засіданні також безпосередньо досліджені наступні письмові докази: паспорти (т.№1, а.с.14,16,20, 23-24,27,32,36,40,44,48), інформаційна довідка (т.№1, а.с.15), заяви (т.№1, а.с.17,21,28,33,39,41,45), рахунки (т.№1, а.с.18,19,22,25,30,31,34,35,37,38,46, 47), квитанції (т.№1 а.с.26), свідоцтво про народження (т.№1, а.с.29), інформацію про суми нараховані до сплати (т.№1, а.с.42,43), розрахунок (т.№3, а.с.4), загальний обсяг (т.№3, а.с.5), акти приймання-передачі (т.№3, а.с. 6-77).
		Інші докази по справі не досліджувалися, так як сторони не наполягали на їх дослідженні.
		Суд, керуючись вимогами ст. 60 ЦПК України, згідно якої доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, відповідно до ст. 58 ЦПК України, оцінюючи з точки зору належності досліджені у судовому засіданні докази, приходить до наступних висновків.
		Суд вважає належними доказами: паспорта (т.№1, а.с.14,16,20,23-24,27,32,36,40,44,48), інформаційну довідку (т.№1, а.с.15), заяви (т.№1, а.с.17,21,28,33,39,41,45), рахунки (т.№1, а.с.18,19,22,25,30,31,34,35,37,38,46,47), квитанції (т.№1, а.с.26), свідоцтво про народження (т.№1, а.с.29), інформацію про суми нараховані до сплати (т.№1, а.с.42,43), так як ці докази містять інформацію щодо предмета доказування, а саме про місце проживання позивачів, отримання ними природного газу, оплату цих послуг.
		Суд вважає належними доказами: розрахунок (т.№3, а.с.4), загальний обсяг (т.№3, а.с.5), акти приймання-передачі (т.№3, а.с. 6-77), так як ці докази містять інформацію щодо предмета доказування, а саме про оплату позивачами послуг, обєми газу, отриманого відповідачем.
		Суд, відповідно до ст. 59 ЦПК України, вважає досліджені у судовому засіданні зазначені письмові докази допустимими, так як ці докази одержані без порушення порядку, встановленого законом.    
		Оцінюючи докази з точки зору їх достовірності, суд приходить до висновку, що досліджені у судовому засіданні письмові докази є достовірними. 
		Суд, оцінюючи відповідно до ст. 212 ЦПК України з точки зору достатності і взаємного звязку всебічно, повно, обєктивно та безпосередньо досліджені наявні у справі докази, вважає, що у судовому засіданні встановлені наступні факти та обставини.
		Відповідно до постанови НКРЕКП № 1274 від 16.04.2015 року про видачу ліцензії на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, ПАТ «Криворіжгаз» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ на території м. Кривий Ріг (крім житлового масиву Інгулець Інгулецького району в місті Кривий Ріг) та Криворізького району Дніпропетровської області в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебувають у власності та користуванні ПАТ «Криворіжгаз».
		Відповідач на протязі 2011-2017 років приймав від НАК « Нафтогаз України» природний газ та здійснював його постачання позивачам. 
		Позивачі ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_56, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_1, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_3, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_57, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50 проживають в ІНФОРМАЦІЯ_4.
		Споживачами з отримання природного газу, є позивачі ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_56, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_1, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_3, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_57, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50
		Позивачі регулярно оплачували рахунки про сплату послуг з газопостанчання.
		6 жовтня 2016 року виконком Криворізької міської ради повідомив ОСОБА_58 України про те, що мешканці міста відмовляються від встановлення приладів газу на весь багатоквартирний будинок, вимагають соціальної справедливості, адже багатьом городянам вже встановлені індивідуальні лічильники газу за рахунок складової тарифу. В цьому зверненні також зазначається, що ПАТ «Криворіжгаз» посилається на неможливість встановити лічильники до 1 січня 2018 року у звязку з відсутністю коштів. З аналогічними повідомленнями виконком Криворізької міської ради звертався до НКРЕКП. 
		11 жовтня 2016 року відповідачем був складений акт, в якому було зазначено про відмову від встановлення загальнобудинкового лічильника газу, на підставі якого 13 жовтня 2016 року позивачам було змінено режим нарахування природного газу.
		31 жовтня 2016 року НКРЕКП повідомила Криворізьку міську раду, що відповідач здійснює господарську діяльність з розподілу газу на території м. Кривого Рогу.
		Наприкінці березня 2017 року, кожний з позивачів, склав заяву до ПАТ «Криворіжгаз» з проханням встановити йому в квартирі безоплатно індивідуальний лічильник газу в строк одного місяця з отримання заяви.
		В квітні 2017 року споживачами будинку № 42 по вулиці Володимира Великого міста Кривого Рогу були проведені загальні збори співвласників багатоквартирного будинку. На даних зборах було прийнято рішення щодо ініціювання звернення власників квартир, які не обладнані індивідуальними лічильниками газу, до ПАТ «Криворіжгаз» з заявами про забезпечення та встановлення індивідуальних лічильників газу за рахунок ПАТ «Криворіжгаз» на підставі статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного облік природного газу». 
		3 квітня 2017 року позивачі звернулися до відповідача з приводу встановлення індивідуальних лічильників газу.
		На звернення мешканців будинку №42 по вул. Володимира Великого від 3 квітня 2017 року, відповідач 24 квітня 2017 року надав відповідь, в якій зазначив,  що ПАТ «Криворіжгаз» не передбачено фінансування робіт з встановлення індивідуальних лічильників газу у кожній квартирі будинку № 42 по вулиці Володимира Великого м. Кривого Рогу, та було запропоновано врегулювати з ПАТ «Криворіжгаз» відносини щодо встановлення вузла обліку природного газу, зняття показань будинкового (загально будинкового) вузла обліку та лічильників газу, встановлених у квартирах споживачів шляхом укладення відповідного договору.
		25 травня 2017 року відповідач скасував свій акт від 11 жовтня 2016 року та своє рішення від 13 жовтня 2017 року.
		Взаємини між сторонами регулюються нормами Конституції України, ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
		   Як передбачено ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до ст.24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
		   Відповідно до ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є справедливість.
		  Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності. Як передбачено ст. 21 цього ж Закону, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.
		Відповідно до п.п.3,4,7 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги навязує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином. 
		     Як зазначено в преамбулі Закону України «Про житлово-комунальні послуги», цей ОСОБА_55 визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
		      Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; засіб обліку - прилад, технічний пристрій для обліку кількісних та/або якісних показників житлово-комунальної послуги, який має нормовані метрологічні характеристики; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; норми споживання - кількісні показники споживання житлово-комунальних послуг, затверджені згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. 
		       Згідно ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо; забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.
		     Як передбачено ст. 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.
		Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного 
		газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року. 
		Згідно глави 1 розділу 1 Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2494 (далі Кодекс), оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ)  субєкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
		     Як встановлено у судовому засіданні позивачі є споживачами природного газу, а відповідач ПАТ «Криворіжгаз» є Оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням. 
		    Відповідно до ст. 14 ч.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
		     У судовому засіданні встановлено, що тарифи на газопостачання відносяться до першої групи. 
		     Згідно ст.19 ч.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
		     Як передбачено ст. 20 ч.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Відповідно до п.1 ч.2 ст. 20 цього Закону, споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. 
		Відповідно до п. 1.3. Типового договору розподілу природного газу, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2498, цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
		Судом встановлено, що позивачі приєдналися до цього типового договору розподілу природного газу, так як щомісячно споживають природний газ та щомісячно сплачують рахунки за спожитий природний газ. 
		Права та обовязки споживачів чітко визначені Типовим договором постачання природного газу споживачам, а саме Розділом IV. «Ціна, порядок обліку та оплати природного газу», Розділом V. «Права та обов'язки споживача» та Розділом VІ. «Права і обов'язки постачальника». Зміст типового договору, викладений в постанові Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2500, констатує, що права та обовязки для всіх споживачів є ідентичними. 
		Згідно п. 2.1. даного договору, ПАТ «Криворіжгаз» взяло на себе зобов'язання постачати природний газ споживачам, в необхідних обємах (обсягах), а вони взяли на себе зобов'язання своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
		Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору. 
		Нормою ч. 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. 
		Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.
		Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язків для виконання сторонами. Згідно із вимогами ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) і сплатити за нього певну грошову суму. 
		    Згідно ст.21 ч.2 п.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору. 
		   Згідно ст. 30 ч.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій. 
		Згідно Постанов НКРЕКП «Про встановлення тарифу на транспортування природного газу та про встановлення тарифу на послуги з розподілу природного газу»,  що були затверджені за період з 2011 року по 31.05.2017 рік, регулятором, до структури тарифу було включено вартість витрат на встановлення лічильників газу населенню за кожні поставлені (розподілені) 1000 куб.м. природного газу. Так, згідно Додатку №1 до Постанови НКРЕКП №150 від 28.12.2011 року, в структурі тарифу затверджено витрати на встановлення лічильників газу населенню за поставлені 1000 м.куб. природного газу, які становлять 6,96 грн., а згідно Додатку №1 до Постанови НКРЕКП №1625 від 27.09.2016 року, в структурі тарифу витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню за розподілені 1000 м.куб. становлять 25,20 грн.
		У судовому засіданні встановлено, що позивачі проводили оплату газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних. 
		    Таким чином, відповідач зобовязаний надавати послуги, які оплачені позивачами та відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», зобов'язаний забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року. 
		   Суд вважає, що твердження представника відповідача про те, що оплачена позивачами сума на встановлення лічильників не відповідає їхній дійсній вартості, є таким, що не звільняє його від обовязку встановити лічильники. При цьому, суд виходить з того, що тарифи формуються не позивачами, а належним органом, який при їх формуванні повинен був врахувати необхідні витрати, а позивачі сумлінно виконували обовязок щодо сплати отриманих послуг.
		Посилання представника відповідача на те, що НКРЕКП було затверджено розрахунок доцільності встановлення загальнобудинкових ВОГ згідно І Розділу Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ «Криворіжгаз» на 2016-2025 роки, у якому встановлення будинкового ВОГ за адресою: вул. В. Великого, 42, м. Кривий Ріг визнано доцільним, суд вважає таким, що не звільняє його від обовязку встановити індивідуальні лічильники позивачам. При цьому, суд виходить з того, що позивачі сумлінно виконували обовязок щодо сплати отриманих послуг, а ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», який має вищу юридичну силу, чим рішення НКРЕКП, зобов'язує відповідача забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року.
		    Також суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення та ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно якої державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо; забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.
		      У судовому засіданні встановлено, що позивачі висловили волевиявлення на встановлення індивідуальних лічильників газу, а тому це їх волевиявлення не може бути порушеним. На переконання суду задоволення волевиявлення позивачів буде відповідати зазначеній державній політиці в сфері житлово-комунальних послуг, забезпечить раціональне використання ресурсів та рівні можливості для позивачів з отримання послуги по газопостачанню.
		  На переконання суду, встановлення позивачам індивідуальних лічильників буде забезпечувати оплату кожним з них саме того обєму газу, який ним спожитий, що буде відповідати такому завданню цивільного законодавства як справедливість.
		    Тому відмова відповідача встановити індивідуальні лічильники позивачам, яка вбачається у відповіді відповідача від 24 квітня 2017 року, суперечить вимогам законодавства, порушує права позивачів. 
		   Обговорюючи питання про те, за чий рахунок повинно проводитися фінансування робіт з оснащення лічильниками газу, суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством. 
		   У судовому засіданні встановлено, що саме на відповідача покладений обовязок встановлення лічильників газу, тому саме відповідач повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт. Як встановлено судом, відповідач не вживав будь яких заходів для фінансування вказаних робіт за рахунок будь-якого бюджету. У відповіді відповідача від 24 квітня 2017 року останній запропонував позивачам укласти договір для встановлення у їхніх квартирах лічильників газу. На переконання суду ця пропозиція не ґрунтується на вимогах закону. При цьому, суд враховує, що позивачі, звертаючись до відповідача, висловили волевиявлення про те, щоб індивідуальні лічильники були встановлені за рахунок відповідача. Як передбачено ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Судом встановлено, що позивачі проводили оплату послуг з газопостачання згідно тарифу, до якого були включені витрати на встановлення лічильників газу, а відповідач на умовах оплати такого тарифу надавав послуги з газопостачання. Таким чином, між позивачами та відповідачем вже вкладений договір стосовно встановлення лічильників та оплати цих робіт і додаткового врегулювання це питання не потребує.
		На підставі викладеного суд приходить до переконання, що позовні вимоги щодо: визнання за позивачами права на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз»; визнання того, що ПАТ «Криворіжгаз» відповідно до статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного облік природного газу» зобовязано за свій рахунок, в термін до 01.01.2018 року, здійснити встановлення в квартирах індивідуальних газових лічильників побутовим споживачам, є обґрунтованими. Спосіб захисту, обраний позивачами, відповідає вимогам ст. 16 ч. 2 п.1 ЦК України, якою передбачено, що одним із способів захисту права, є визнання права. 
		На підставі викладеного суд приходить до переконання, що також обґрунтованими є позовні вимоги щодо визнання пропозиції ПАТ «Криворіжгаз» щодо врегулювання відносин щодо встановлення вузла обліку природного газу, зняття показань будинкового (загально будинкового) вузла обліку газу шляхом укладання відповідного договору такою, що суперечить вимогам статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного облік природного газу». При цьому суд враховує, що спосіб захисту, обраний позивачами, відповідає за своєю суттю вимогам ст. 16 ч. 3 п. 3 ЦК України, якою передбачено, що суд може захистити цивільне право одним із способів захисту права, є припинення дії, яка порушує право. 
		Таким чином, суд вважає, що позивачі обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 15, 16 ЦК України, звернулися до суду за захистом своїх прав, як споживачі, а саме: про відновлення становища, яке існувало до порушення та визнання незаконними рішень відповідача. 
		Таким чином, вислухавши пояснення позивачів, представника позивача, представника відповідача та представника третьої особи, дослідивши письмові докази, суд на підставі ст. 10 ЦПК України згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається та ст. 11 ЦПК України згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню. 
		Також, суд враховує, що задоволення позову буду відповідати такому, передбаченому ст. 1 ЦПК України завданню цивільного судочинства, як справедливе вирішення цивільних справ з метою захисту оспорюваних прав позивачів.
		Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір сумі 30080 грн. 00 коп. При цьому, суд виходить з кількості позивачів, які звільнені від сплати судового збору та розміру прожиткового мінімуму на час звернення з позовом.
		Керуючись ст..ст.8, 24 Конституції України, ст.ст. 3, 15, 16, 526, 626, 629, 655 ЦК України, ст.ст.5, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.1, 2, 3, 6, 14, 19, 20, 21, 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст.3, 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу». ст.ст. 1, 8, 10, 11, 88, 208, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, 
		 
		                                                      ВИРІШИВ:
		 
		Позовну заяву ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_1, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_3, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50 до ПАТ «Криворіжгаз» - задовольнити повністю.
		Визнати за ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_51, ОСОБА_1, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_52, ОСОБА_25, ОСОБА_53, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_3, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_54, ОСОБА_49, що проживають в будинку за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Володимира Великого, будинок № 42, право на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз».
		Визнати, що ПАТ «Криворіжгаз» відповідно до статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» зобовязано за свій рахунок, в термін до 01.01.2018 року, здійснити встановлення в квартирах індивідуальних газових лічильників побутовим споживачам ОСОБА_7 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/2), ОСОБА_2 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/6), ОСОБА_8 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/8), ОСОБА_9 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/10), ОСОБА_10 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/11), ОСОБА_11 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/14), ОСОБА_12 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/15), ОСОБА_13 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/17), ОСОБА_14 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/18), ОСОБА_15 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/19), ОСОБА_16 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/21), ОСОБА_17 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/25), ОСОБА_18 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/26), ОСОБА_19 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/32), ОСОБА_51 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/32), ОСОБА_1 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/31), ОСОБА_21 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/33), ОСОБА_22 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/34), ОСОБА_23 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/36), ОСОБА_52 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/38), ОСОБА_25 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/50), ОСОБА_53 Аркадіївні (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/52), ОСОБА_27 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/51), ОСОБА_28 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/49), ОСОБА_29 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/55), ОСОБА_3 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/58), ОСОБА_30 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/69), ОСОБА_31 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/72), ОСОБА_32 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/82), ОСОБА_33 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/84), ОСОБА_34 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/95), ОСОБА_35 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/104), ОСОБА_36 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/116), ОСОБА_37 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/113), ОСОБА_38 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/126), ОСОБА_39 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/125), ОСОБА_40 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/123), ОСОБА_41 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/119), ОСОБА_42 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/117), ОСОБА_43 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/167), ОСОБА_44 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/159), ОСОБА_45 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/144), ОСОБА_46 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/143), ОСОБА_47 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/136), ОСОБА_54 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/131), ОСОБА_49 (м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 42/127).
		Визнати, що пропозиція ПАТ «Криворіжгаз» щодо врегулювання відносин щодо встановлення вузла обліку природного газу, зняття показань будинкового (загальнобудинкового) вузла обліку газу шляхом укладання відповідного договору є такою, що суперечить вимогам статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного облік природного газу».
		Стягнути з ПАТ «Криворіжгаз» на користь держави судовий збір в сумі 30080 грн. 00 коп. 
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		 
		 
		    Головуючий суддя:                             В.М. Прасолов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...