Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 814/2914/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері:; бюджетної системи та бюджетного процесу; державного боргу.
Надіслано для оприлюднення: 27.06.2017. Зареєстровано: 29.06.2017. Забезпечено надання загального доступу: 03.07.2017.
Дата набрання законної сили: 21.02.2018
Результат оскарження 07.08.2017 Одеський апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		Іменем   України
		21 червня 2017 р.                                                                        Справа № 814/2914/16  
		м. Миколаїв
		          Миколаївський окружний адміністративний суд  у складі колегії: головуючого судді Біоносенка В.В., суддів: Гордієнко Т.О. та Марича Є.В., за участю секретаря судового засідання Кононенка Д.Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
		за позовомОСОБА_1,  до  за участю: позивача: ОСОБА_1Державної казначейської служби України Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області,  провизнання протиправною бздіяльність, В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області з вимогами про визнання протиправною бездіяльність відповідачів щодо невиконання постанови апеляційного суду Миколаївської області від 12.04.11 про зобов'язання Департаменту праці і соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову допомогу за 2009 рік, виходячи з чотирьох мінімальних пенсій за віком, виконавчого листа Центрального районного суду м. Миколаєва від 25.12.12, про стягнення з Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради 2936 гривень недоплаченої щорічної допомоги, яка виплачується до 5 травня за 2011 рік, виконавчого листа Центрального районного суду м. Миколаєва від 25.12.12 про стягнення з департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради 2172 гривень недоплаченої щорічної допомоги, яка виплачується до 5 травня за 2011 рік, виконавчого листа Центрального районного суду м. Миколаєва від 20.01.12 про стягнення з Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради суму щорічної грошової допомоги за 2010 рік, що нарахована боржником - 2704 гривень; виконавчого листа Центрального районного суду м. Миколаєва від 05.01.16 про зобов'язання Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради виплати 3636 гривень недоплаченої щорічної допомоги, яка виплачувалась до 5 травня 2015 рік, зобов'язати вчинити дії, передбачені Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників; стягнути з відповідача на його користь кошти, присуджені постановою апеляційного суду Миколаївської області  від 12.04.11 в сумі 1922,00 грн., з урахуванням 30% відсотків прострочення сплати - 2440,94 грн.; стягнути з відповідача на його користь кошти за виконавчим листом  від 20.01.2012 Центрального районного суду м. Миколаєва за 2010 рік  в сумі 2701 грн., з урахуванням 30% відсотків прострочення сплати - 3271,84 грн.; стягнути з відповідача на його користь кошти за виконавчим листом від 25.12.2012 Центрального районного суду м. Миколаєва за 2011 рік в сумі 2172,00 грн., з урахуванням 30% відсотків прострочення сплати - 2562,96 грн.; стягнути з відповідача  на його користь кошти за виконавчим листом  від 25.12.2012 Центрального районного суду м. Миколаєва  за 2011 рік в сумі 2936,00 грн., з урахуванням 30% відсотків прострочення сплати - 3464,00 грн.; стягнути з відповідача  на його користь кошти за виконавчим листом  від 05.01.2016 Центрального районного суду м. Миколаєва  за 2015 рік  в сумі 3636,00 грн., з урахуванням 30% відсотків прострочення сплати - 3963 грн.; стягнути з відповідача на його користь суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період 2009-2017 та 30% річних від простроченої суми заборгованості; відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 50000,00 гривень; визнати умисним невиконання відповідачем судових рішень; стягнути з відповідача на його користь  кошти в сумі 27713,00 грн., а також моральну шкоду в розмірі 50000 гривень.
		Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що відповідачі тривалий час затягують виконання судових рішень на його користь.
		Відповідачі позов не визнали, просили в його задоволенні відмовити. Свої заперечення обґрунтували тим, що відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. За бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою», на яку Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» передбачено 500,00 млн. гривень. На сьогоднішній день на виконанні у Казначействі знаходиться 2423 рішення суду на суму 83,74 млн гривень, що надійшли та зареєстровані раніше виконавчого листа №1423/2472/2011; 3598 рішень суду на суму 148,00 млн. гривень, що надійшли та зареєстровані раніше виконавчого листа №1423/582/2011; 5413 рішень суду на суму 764,80 млн. гривень, що надійшли та зареєстровані раніше виконавчого листа №1423/2471/2011; 6559 рішень суду на суму 2687,76 млн. гривень, що надійшли та зареєстровані раніше виконавчого листа №490/4867/15-а. Казначейство відповідно до наданих повноважень здійснює виконання цих рішень, з дотриманням п.9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та п.3 Порядку, якими передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів та у межах суми, передбаченої Законом про Державний бюджету України на відповідний рік за бюджетною програмою КПКВК 3504040, що відповідає принципу справедливості та забезпечує рівні права стягувачів на одержання коштів Державного бюджету за рішенням суду. Кабінет Міністрів України є вищим органом виконавчої влади та зокрема розробляє проект Закону про Державний бюджету України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України. Міністерство фінансів України є головним розпорядником коштів за бюджетною програмою КПКВК 3504040. Казначейство не може вплинути на те, скільки коштів буде виділено на виконання цієї програми у відповідному році. Перерахування коштів з затримкою відбувається не через протиправні дії або бездіяльність Казначейства, а виключно у зв'язку з наявністю сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів та передбаченими у Законах про Державний бюджету України обмеженими асигнуваннями для погашення наявної заборгованості за поданими судовими рішеннями.
		Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.
		На виконанні у Державній казначейській службі України знаходяться виконавчі листи, видані Центральним районним судом м. Миколаєва по справі №1423/2472/2011 про стягнення коштів у сумі 2936 гривень на користь ОСОБА_1 з 18.04.14; по справі №1423/582/2011 про стягнення коштів у сумі 2704 гривень на користь ОСОБА_1 з 20.08.14; по справі №1423/2471/2011 про стягнення коштів у сумі 2172 гривень на користь ОСОБА_1 з 15.05.15; по справі №490/4867/15-а про стягнення коштів у сумі 3636 гривень на користь ОСОБА_1 з 15.02.16.
		Таким чином, загальну сума заборгованості Держави перед ОСОБА_1 склала 11448 гривень.
		Вже під час розгляду зазначеної справи, відповідачами на користь ОСОБА_1 28.02.17 було перераховано відповідно 2936 гривень на підставі виконавчого листа №1423/2472/2011 та 20.03.17 2704 гривень на підставі виконавчого листа №1423/582/2011.
		Заборгованість за виконавчими листами №1423/2471/2011 та №490/4867/15-а залишилась непогашеною.
		 
		Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
		Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
		Таким чином, з 01.01.13 з моменту набрання чинності Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» органи державної виконавчої служби позбавленні повноважень, щодо виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу.
		Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.                    
		          Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
		Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
		Нормативно-правовим актом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХIV, який діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин.
		При цьому, особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу визначені приписами статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», частиною першою якої визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
		На виконання вказаних положень Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (надалі - Порядок №845), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
		Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій) (пункт 3 Порядку №845).
		У той же час, пунктом 3 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №440 (надалі - Порядок №440), визначено, що рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.
		Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» перерахування коштів стягувану здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
		Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області забезпечує облік і зберігання даних судових рішень до настання їх черги для виконання за бюджетною програмою КПКВ 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» (пп. 1.3 п. 1 Порядку № 295).
		Гарантії держави щодо виконання судових рішень встановлюються Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон).
		Згідно з абзацом першим статті 1 Закону, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема державний орган та державні підприємство, установа, організація.
		Відповідно до абзацу першого статті 3 Закону, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
		Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік (пункт 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону).
		При цьому, згідно з додатком № 3 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» видатки Державного бюджету за програмою 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» становлять 500,000 млн. грн.
		У той же час, Міністерство фінансів України є головним розпорядником коштів за бюджетною програмою КПКВК 3504040; відповідає за складання проекту Закону про Державний бюджет України; забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (частина друга статті 32 Бюджетного кодексу України).
		Так, у силу пункту 49 Порядку № 845, у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.
		Оскільки протягом 2014-2017 років судові рішення на користь ОСОБА_1 не виконувались, суд дійшов висновку, що відповідачі допустили протиправну бездіяльність по їх виконанню, оскільки жодними розумними причинами неможливо пояснити дії державних органів щодо невиплати цих протягом такого тривалого часу.
		Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Відповідно до положень Конвенція, право доступу до суду, що гарантується статтею 6, передбачає не лише право звернутись до суду за захистом своїх прав, а й право захистити своє право, в першу чергу, виконанням рішення, яке ухвалено на користь особи. Так як у разі невиконання рішення концепція «захисту прав судом» не працює. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначив, що право за судовий захист, яке гарантується статтею 6§1 може стати недіючим, якщо національне законодавство держави-учасниці Конвенції дозволяє, щоб остаточне обов'язкове судове рішення залишалось не виконуваним на шкоду однієї із сторін. Доступ до суду також охоплює можливість виконання судового рішення без необґрунтованих затримок. На виконавчі процедури може впливати складність виконавчих процедур, поведінка особи-стягувача, поведінка компетентних державних органів та обсяг призначеної до стягнення суми (майна).
		Відсутність коштів у боржника не може бути підставою для звільнення від обов'язку виконання судового рішення, право на справедливий судовий розгляд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося (Рішення ЄСПЛ у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) від 20.07.04).
		Пілотним рішенням Європейського суду з прав людини «Юрій Миколайович Іванов проти України» державу було зобов'язано запровадити ефективний засіб юридичного захисту, який би забезпечив адекватний та достатній захист від невиконання або затримки у виконанні рішень національного суду, за виконання якого вона несе відповідальність відповідно до принципів, встановлених практикою Європейського суду з прав людини (Рішення ЄСПЛ у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява N 40450/04) від 15.10.09)
		ЄСПЛ зазначив, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
		Натомість, суд вимушений констатувати, що незважаючи на зазначені рішення ЄСПЛ у випадку ОСОБА_1 Держава в особі відповідачів продовжували порушувати ст.6 Конвенції, тривалий час не виконуючи судові рішення про стягнення на його користь належних сум.
		За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову частково, а саме визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо тривалого невиконання судових рішень, прийнятих на користь ОСОБА_1, а також стягнути на його користь моральну шкоду.
		Враховуючи, загальну суму заборгованості 11448 гривень, яку протягом тривалого часу не було стягнуто на його користь, колегія суддів вважає, що справедливим та достатнім розміром сатисфакції у цьому випадку буде стягнення моральної шкоди у сумі 1000 гривень.
		В решті позовних вимог позивача необхідно відмовити, оскільки вимоги про стягнення вже присуджених сум на користь позивача, не гуртуються на законодавстві.
		Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
		Відповідно до ч.4 ст.13 Закону невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
		Таким чином, рішення Центрального районного суду м. Миколаєва є самодостатніми та обов'язковими до виконання відповідачем, та не потребують ще зобов'язального рішення іншого суду.
		          До того ж, відповідач зобов'язаний виконати ці судові рішення відповідно до вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
		          Оскільки зазначений обов'язок прямо встановлений Законом, немає необхідності повторно зобов'язувати відповідача виконати ці дії.          Також, жодним чином не обґрунтовані позивачем заявлені суми штрафних санкцій, відповідно до індексів інфляції. 
		          В решті позову відмовити.
		           Судові витрати відсутні.
		           На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, - 
		П О С Т А Н О В И В:
		     1. Позов задовольнити частково.
		   2. Визнати протиправною  бездіяльність Державної казначейської служби України  та Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області  щодо тривалого невиконання судових рішень, прийнятих на користь ОСОБА_3.
		     3. Стягнути з Державної казначейської служби України на користь  ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000,00 гривень (одна тисяча грн.).
		     4. В решті позовних вимог відмовити.
		   5. Апеляційна скарга на цю постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання у повному обсязі.
		 
		Головуючий суддя                                                                            В. В. Біоносенко 
		 
		Судді                                                                                                             Т.О.Гордієнко
		 
		                                                                                                                      Є.В.Марич
		 
		Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 23.06.17
		 
		   Суддя                                                                                         В.В. Біоносенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...