Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/2321/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість).
Надіслано для оприлюднення: 26.06.2017. Зареєстровано: 29.06.2017. Забезпечено надання загального доступу: 30.06.2017.
Дата набрання законної сили: 21.06.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		"21" червня 2017 р.                                                м. Київ                                              К/800/6317/17 
		Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: 
		головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Бухтіярової І.О., Приходько І.В., 
		секретар судового засідання Корецький  І.О.,
		за участю:        представника відповідача:  Кравчук В.О.,
		розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Парі" 
		на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року
		у справі №826/2321/16
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Парі" 
		до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві 
		про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРІ" (далі -  Товариство) звернулось в суд із  адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - Інспекція,), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08 вересня 2015 року №0004122202.
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08 вересня 2015 року №0004122202. 
		Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року апеляційну скаргу Інспекції задоволено: постанову Окружного адміністративного суду міста Києва 06 грудня 2016 року  скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства відмовлено повністю.
		Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції та вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Письмові заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.
		Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено перевірку Товариства, за результатами якої складено акт від 23 липня 2015 року №3121/26-56-22-02-03/592740064, згідно з яким позивачем порушено вимоги  пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 775 000,00 грн., в тому числі за січень 2015 року - 775 000,00 грн. 
		Висновки відповідача про безпідставне включення позивачем (як уповноваженою особою Договору про спільну діяльність від 28 лютого 2014 року №27/14 (код ЄДРПОУ 592740064) до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за результатами  отримання робіт з переінтерпретації, які відображені як придбані у ТОВ "БУД-ІН-ВЕСТ", ґрунтуються на тому, що такі операції фактично не здійснювались. Підставою для такого висновку податкового органу слугувала наявна податкова інформація, з аналізу якої податковим органом встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ "БУД-ІН-ВЕСТ" спірних господарських операцій через відсутність матеріальних та трудових ресурсів, що мають відповідний фаховий рівень підготовки.
		Між ТОВ "ПАРІ" (Ліцензіат) та ТОВ "БАДЕНГАЗ" (Підприємство) укладено договір простого товариства про спільну виробничу діяльність (без створення юридичної особи) на Шереметівському родовищі від 28 лютого 2014 року №27/14 (далі по тексту - Договір про спільну діяльність від 28 лютого 2014 року №27/14), предметом якого є спільна діяльність учасників, які беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою забезпечення здійснення власником спеціального дозволу промислової розробки Ділянки надр (Шереметівського родовища) в межах Річних програм робіт Спеціальної діяльності та реалізації продукції та отримання прибутку учасниками.
		В подальшому, Договором про спільну діяльність від 28 лютого 2014 року №27/14 (уповноважена особа ТОВ "ПАРІ", в особі виконавчого директора ОСОБА_4 (Замовник) та ТОВ "БУД-ІН-ВЕСТ", в особі директора ОСОБА_5 (Виконавець) укладено договір про надання послуг від 21 листопада 2014 року №СД/21/11/14, відповідно до умов якого, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику послуги з обробки та переінтерпретації геофізичних даних та аналізу геологічних матеріалів на Шереметівському родовищі для визначення та обґрунтування місцезнаходження проектної свердловини, а замовник зобов'язується прийняти належним чином надані виконавцем послуги та оплатити їх в розмірі та на умовах, визначених цим договором.
		Відповідно до протоколу погодження договірної вартості надання послуг загальна вартість надання по договору становить 4 654 200, 00 грн.  На підтвердження фактичного виконання робіт з обробки та переінтерпретації геофізичних даних та аналізу геологічних матеріалів на Шереметівському родовищі для визначення та обґрунтування місцезнаходження проектної свердловини позивачем до перевірки та до матеріалів справи надано копії акта приймання-передачі послуг, податкової накладної, звіту про надання послуг з обробки та переінтерпретації геофізичних даних та аналізу геологічних матеріалів на Шереметівському родовищі для визначення та обґрунтування місцезнаходження проектної свердловини. 
		На підтвердження здійснення оплати за спірною господарською операцією надано платіжне доручення, водночас станом на 16 липня 2015 року обліковується заборгованість в сумі 1 054 200, 00 грн. 
		На підтвердження ділової мети при отриманні послуг від контрагента позивач зазначив про те, що у 2005 році здійснювалась попередня переробка та переінтерпретація геолого-геофізичних матеріалів на Шереметівському родовищі з метою уточнення геологічної будови відкладів міоцену Західно-українська геофізична розвідувальна експедиція ДГП «Укргеофізика» (далі -ЗУГРЕ), результати роботи якої підтверджуються звітом.
		Вказаний звіт ЗУГРЕ містить висновки в яких, зазначено, що: «Окрім визначених об'єктів необхідно відмітити район свердловини 2-Шр. Розріз свердловини за даними інтерпретації ГДС обводнений, але в горизонті Б-6 є декілька пластів, які за своєю характеристикою подібні на газонасичені. Вони потребують повторної інтерпретації».
		За твердженнями позивача, саме необхідність повторної інтерпретації раніше наявної геологічної інформації і зумовила укладання договору з ТОВ "БУД-ІН-ВЕСТ", предметом якого є отримання послуг з обробки та переінтерпретації геофізичних даних та аналізу геологічних матеріалів на Шереметівському родовищі для визначення та обґрунтування місцезнаходження проектної свердловини.
		Звіт ТОВ «БУД-ІН-ВЕСТ» містить інформацію щодо буріння проектних оціночно-експлуатаційних свердловин №№11, 12 та 14 Шереметівського родовища, у зв'язку із наведеним підрядник позивача - ТОВ "Західтехногаз" збудував та передав позивачу експлуатаційну свердловину №14. 
		Згідно із відомостями, що зазначені в акті перевірки, ТОВ "БУД-ІН-ВЕСТ" не мало необхідних ресурсів для виконання відповідних робіт, а тому, як вказував позивач, залучило на підставі договору  від 14 листопада 2014 року ТОВ «ПМ-ГРУП ЛІМІТЕД».
		Суд першої інстанції на підставі встановлених обставин дійшов висновку, що операції ТОВ "БУД-ІН-ВЕСТ" фактично здійсненні, а відтак позивач як уповноважена особа договору про спільну діяльність обґрунтовано включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість. 
		Суд апеляційної інстанції не погодився із вказаним висновком та, ухвалюючи постанову про відому у задоволенні позову, виходив із того, що операції оформлені лише документально без фактичного здійснення, про що свідчить наступне:
		- результатом виконаних контрагентом робіт за договором є наявність виявлення газових пластів (з яких позивач видобуває газ), які відноситься до свердловин (рекомендованих для буріння) №№ 11,12 та 14 (сторінки 142-144 звіту), що не узгоджується з рекомендаціями ЗУГРЕ від 2005 року (на які посилається позивач, як на необхідність отримання послуг від ТОВ «БУД-ІН-ВЕСТ»), в яких зазначалося про необхідність повторної інтерпретації   саме деяких пластів горизонту Б-6 свердловини 2-Шр;
		- позивачем не надано доказів на підтвердження наявності у контрагента матеріально-технічних ресурсів для виконання такого виду послуг не надано інформацію щодо кваліфікованих осіб, якими надавались зазначені послуги, їх прізвища, ім'я, по батькові, кваліфікацію (знання, досвід, освіта) та відповідно документальне підтвердження їх роботи на підприємстві;
		- звіт про надання послуг з обробки та переінтерпретації геофізичних даних та аналізу геологічних матеріалів на Шереметівському родовищі для визначення та обґрунтування місцезнаходження проектної свердловини, складений ТОВ "БУД-ІН-ВЕСТ", не містить завдання, відомостей про його відповідального виконавця, списку використаної літератури.
		- не надано позивачем  відомостей щодо поетапного виконання послуг чи погодження з ним, як з Замовником та як з особою, яка має Спеціальний дозвіл на користування надрами на Шереметівському родовищі, діяльності ТОВ "БУД-ІН-ВЕСТ";
		- позивачем не надано доказів того, що Замовник передавав Виконавцю будь-які вихідні дані чи геологічні матеріали, які згідно умов цього договору Виконавець мав обробити та проаналізувати;
		- договір щодо виконання робіт із ТОВ «ПМ-ГРУП ЛІМІТЕД» ТОВ "БУД-ІН-ВЕСТ" уклав на 7 днів раніше, ніж позивач підписав договір про виконання таких робіт з ТОВ "БУД-ІН-ВЕСТ";
		- згідно аналізу інформації, наявної в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлено, що ТОВ "БУД-ІН-ВЕСТ" в січні 2015 року придбало у ТОВ «ПМ - Груп Лімітед» (код 39245393) юридичні послуги з реконструкції комерційних вузлів природного газу, бензин А-95, тобто послуги, які жодним чином не пов'язані з обробкою, переінтерпретацією геофізичних даних чи аналізу геологічних матеріалів.
		Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає висновки суду апеляційної інстанції передчасними, зробленими з порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, а відтак оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.  
		Відповідно до частин 2 та 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
		Згідно з частиною 4 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
		За змістом пункту 3 частини 1 статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України у мотивувальній частині судового рішення зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався. В мотивувальній частині рішення наводяться дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінка всіх доказів, з яких виходив суд при вирішенні спору; визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд повинен це обґрунтувати.
		В світлі висновку, викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
		Вказані вимоги зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з'ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.
		Разом з тим, наведених вимог суд апеляційної інстанції не дотримався.
		Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		Так, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
		Відповідно до статті 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
		Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (частина 1 статті 8 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
		У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.
		Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
		За змістом частин 1 та 2 статті 9 наведеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. 
		Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
		Відповідно до наведеного вище визначення господарської операції пов'язане з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
		Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
		Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
		Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. 
		Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
		Для з'ясування змісту господарської операції необхідно брати до уваги термінологію та вимоги податкового законодавства. Інші поняття можуть використовуватися лише в частині, що не суперечить податковим нормам. При цьому обґрунтування податкових правопорушень не може здійснюватися з посиланням на недотримання норм інших галузей законодавства - цивільного, фінансового тощо. Аналогічно платники податків не вправі посилатися на цивільно-правові та інші неподаткові норми в обґрунтування правомірності своєї поведінки.
		Суд апеляційної інстанції зазначив, що ЗУГРЕ у 2005 році рекомендувало здійснити повторну інтерпретацію саме деяких пластів горизонту Б-6 свердловини 2-Шр, а результатом наданих ТОВ "БУД-ІН-ВЕСТ" робіт є виявлення газових пластів (з яких позивач видобуває газ), які відноситься до свердловин (рекомендованих для буріння) №№ 11,12 та 14. Разом з тим, вказані обставини не свідчить про те, що такі операції фактично не здійснювались ТОВ "БУД-ІН-ВЕСТ" чи про те, що вони не пов'язані із господарською діяльністю позивача, адже по-перше, ЗУГРЕ надавало лише рекомендації щодо інтерпретації і не вказувало на неможливість здійснення досліджень в ділянках родовища, відмінних від тих, де знаходилась свердловина № 2-шр, по-друге, поряд із рекомендаціями щодо інтерпретації саме деяких пластів горизонту Б-6 свердловини 2-Шр у висновках ЗУГРЕ зазначало «…Якщо характер перенасичення буде переглянуто, тоді заслуговує увагу структурний ніс по відбиваючому горизонту «ГА», оскільки свердловина знаходиться в межах його зануреної перикліналі. За розмірами перспективна площа біля 10 кв. км.», по-третє, сам звіт ТОВ "БУД-ІН-ВЕСТ" містить не лише відомості щодо необхідності буріння свердловин №№ 11,12 та 14, а, зокрема, й про: газоносність в продуктивних горизонтів, складову газу Шереметівського родовища, розподіл вільного газу, порядок  буріння відповідних свердловин. 
		Вказавши, що звіт, наданий контрагентом позивача, не містить завдання, відомостей про його відповідального виконавця, списку використаної літератури, суд апеляційної інстанції не зазначив норм законодавства, які визначають вказані дані як обов'язкові дані звіту з обробки та переінтерпретації геофізичних даних та аналізу геологічних матеріалів, як і не визначено положень, які передбачають обов'язкове надання виконавцем замовнику відомостей щодо поетапного виконання послуг.
		Та обставина, що позивачем не надано доказів того, що він передавав будь-які вихідні дані чи геологічні матеріали, які згідно умов договору виконавець мав обробити та проаналізувати, також не є доказом не здійснення операцій, адже матеріалами справи підтверджується, що операції полягали саме у обробці та переінтерпретації геофізичних даних та аналізу геологічних матеріалів на Шереметівському родовищі, при цьому такі дані та матеріали, як свідчить сам звіт, брались виконавцем при безпосередньому дослідженні свердловин та відповідних горизонтів шляхом відбору відповідних матеріалів та їх хімічного аналізу.
		Зазначаючи про відсутність доказів на підтвердження можливості контрагентом виконати роботи, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам позивача, про те, що такі послуги безпосередньо виконувались не ТОВ "БУД-ІН-ВЕСТ", а ТОВ «ПМ-ГРУП ЛІМІТЕД», на підтвердження чого надано договір. Вказуючи, що договір підписаний між ТОВ "БУД-ІН-ВЕСТ" та ТОВ «ПМ-ГРУП ЛІМІТЕД» за 7 днів до укладення договору між позивачем та ТОВ "БУД-ІН-ВЕСТ", а тому є неналежним доказом не здійснення операцій, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що за звичаями ділового обороту підписанню договору передують переговори, за наслідками яких навіть вже до дати підписання договору виконавець вживає дії, які б сприяли якомога швидшому виконанню взятих за результатами переговорів зобов'язань. Відтак укладення договору контрагентом позивача із ТОВ «ПМ-ГРУП ЛІМІТЕД» ще до підписання договору із позивачем жодним чином не може спростувати факт виконання робіт. До того ж, чинне законодавство не пов'язує реальне здійснення операцій з фактом підписання договору, адже сам по собі договір лише вказує про наявність зобов'язань, а не про їх реальне виконання, а відтак суд апеляційної інстанції повинен був дослідити й інші докази, які позивач надавав в підтвердження того, що роботи виконувались ТОВ «ПМ-ГРУП ЛІМІТЕД» та в подальшому передавались ТОВ "БУД-ІН-ВЕСТ", зокрема акт здачі прийняття - робіт (том 2, а.с. 173).
		Відсутність погодження позивачем залучення контрагентом до виконання робіт іншого виконавця може вказувати лише на порушення договірних зобов'язань і не спростовує саме по собі вчинення господарських операцій. 
		Вказуючи, що в звітний період ТОВ «ПМ-ГРУП ЛІМІТЕД» не реалізовувало                        ТОВ "БУД-ІН-ВЕСТ» робіт з обробки та переінтерпретації геофізичних даних та аналізу геологічних матеріалів на Шереметівському родовищі для визначення та обґрунтування місцезнаходження проектної свердловини, суд апеляційної інстанції послався на інформацію, наявну в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що мітилися відомості в акті перевірки позивача. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні витяги безпосередньо з Єдиного реєстру податкових накладних, а наявний у матеріалах справи акт перевірки ТОВ "БУД-ІН-ВЕСТ" (том 2, а.с. 44), містить відомості про те, що ТОВ «ПМ - Груп Лімітед» у перевірений період (листопад 2014 року -лютий 2015 року)  «…відвантажено ТОВ "БУД-ІН-ВЕСТ" товар, а саме: побутова техніка:пароварки, соковижималки, хліб опічки, плити газові, телевізори та комп'ютерна техніка: ноутбуки, планшети, монітори, а також надано послуги з будівельно-монтажних робіт та ін.» Таким чином, безпідставним є встановлення судом апеляційної інстанцій обставин щодо фактичного не здійснення робіт лише на підставі аналізованих відповідачем даних з Єдиного реєстру податкових накладних без фактичного дослідження первинних документів.
		З урахуванням наведеного, з метою надання оцінки всім важливим аргументам сторін суд міг витребувати відповідні документи щодо виконання робіт (податкових накладних, звіту, щодо наявності відповідних ресурсів) як у ТОВ "БУД-ІН-ВЕСТ", так і в ТОВ «ПМ - Груп Лімітед». В разі існування суперечностей в документах, суд апеляційної інстанції має повноваження допитати відповідальних осіб, що здійснювали операції та підписували первинні документи, а також, що безпосередньо здійснювали дослідження Шереметівського родовища.
		Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судом апеляційної інстанції, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновку суду апеляційної інстанції в цілому по суті спору.
		Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та(або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Частиною 4 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом
		З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судом апеляційної інстанції на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалене у справі судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
		у х в а л и в:
		 
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Парі" задовольнити частково. 
		Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної  інстанції.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді О.А. Веденяпін    І.О. Бухтіярова
		                                                                                                            І.В. Приходько

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...