Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/5117/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:.
Надіслано для оприлюднення: 29.06.2017. Зареєстровано: 29.06.2017. Забезпечено надання загального доступу: 03.07.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		23 червня 2017 року                      № 826/5117/17
		 
		Окружний адміністративний суд м.Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
		за позовом народного депутата України VІІІ скликання ОСОБА_1
		до Апарату Верховної Ради України 
		про зобов'язання виплатити заробітну плату 
		                                                           В С Т А Н О В И В:
		До окружного адміністративного суду м.Києва звернувся народний депутат України VІІІ скликання ОСОБА_1 (надалі по тексту - ОСОБА_1, позивач) до Апарату Верховної Ради України (надалі по тексту - Апарат ВРУ, відповідач) про зобов'язання виплатити заробітну плату.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем в порушення вимог законодавства безпідставно недонараховано та недоплачено кошти в період з 2015 року по березень 2016 року.
		Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.
		Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю з підстав викладених в запереченнях. 
		З урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами доказами. 
		Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, зазначає наступне. 
		ОСОБА_1, обраний народним депутатом України VІІІ скликання, набув депутатських повноважень 27 листопада 2014 року, є членом Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя.
		Позивач в судовому засіданні зазначив, що у відповідно до пункту 1 статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 року №2790-ХІІ (надалі по тексту - Закону №2790-ХІІ), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, гарантії трудових прав народних депутатів встановлюється Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України та іншими законами України.
		Відповідно до п.2 ст.20 Закону №2790-ХІІ час роботи народного депутата у Верховній Раді України зараховується до стажу державного службовця і безперервного стажу роботи, який дає право на встановлення процентних надбавок до заробітної плати та одержання одноразової винагороди за вислугу років, процентної надбавки за вислугу років, виплату винагороди за підсумками роботи, виходячи з присвоєння першого рангу, першої категорії державного службовця. 
		Згідно статей 9 та 33 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ (надалі по тексу - Закон №3723-ХІІ), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, правовий статус народного депутата України регулюється Конституцією України та спеціальними законами України, а заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплат за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. При цьому скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зниження посадових окладів, надбавок до них та фінансування інших передбачених гарантій, пільг і компенсацій.   
		Розпорядженням Голови ВРУ В.Литвина №1145 від 9 вересня 2005 року, з 1 вересня 2005 року заробітна плата народного депутата України визначена шляхом встановленого посадового окладу для члена Комітету 6109грн. та доплат по коефіцієнту і рангу, надбавок, преміальних виплат та інших доплат.
		Проте, Розпорядженням Голови ВРУ О.Тручинова №581 від 20 серпня 2014 року з посиланням на статтю 32 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014рік» від 16 січня 2014 року №719-VІІ, дію Розпорядження Голови ВРУ В.Литвина №1145 від 9 вересня 2005 року зупинено та з 3 серпня 2014 року заробітну плату для народного депутата України, члену Комітету, визначено в розмірі посадового окладу 6109грн. до завершення антитерористичної операції.
		Розпорядженням Голови ВРУ В.Гройсмана №71 від 28 січня 2015 року, Розпорядження Голови ВРУ О.Тручинова №581 від 20 серпня 2014 року, визнано таким, що втратило чинність і встановлено, що у 2015 році максимальний розмір заробітної плати народних депутатів України обмежується 7 розмірів мінімальних заробітних плат.
		Крім того, 16 квітня 2015 року Голова ВРУ В.Гройсман з посиланням на статтю 33 Закону №2790-ХІІ та Постанову Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2015 року №43 «Питання оплати праці членів Кабінету Міністрів України, керівників центральних органів виконавчої влади та інших державних органів» видано Розпорядження №558, яким встановлено з 1 квітня 2015 року місячну заробітну плату народного депутата України у розмірі посадового окладу 6109грн., Розпорядження Голови ВРУ №72 від 28 січня 2015 року втратило чинність.
		Позивач вважає, що зазначені Розпорядження не відповідають вимога статті 20 Закону №2790-ХІІ, статті 33 №3723-ХІІ, а тому позивав повинен здійснити нарахування та доплату позивачеві заробітної плати з січня 2015 року по березень 2016 року.
		Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи та докази, суд зазначає наступне.
		Нарахування заробітної плати народним депутатами України здійснюється відповідно до Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про бухгалтерську та фінансову звітність в Україні» та Розпоряджень Голови ВРУ, зокрема:
		з 1 вересня 2005 року Розпорядження №1145 від 9 вересня 2005 року «Про оплату праці народних депутатів України», встановлено посадовий оклад на рівні 6109грн.;
		з 3 серпня 2014 року Розпорядження №581 від 20 серпня 2014 року «Про оплату праці народних депутатів України» з врахуванням статті 32 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», якою встановлено, що народним депутатам України до завершення антитерористичної операції місячна заробітна плата нараховується лише в розмірі посадового окладу та становить 6109грн.;
		з 1 січня 2015 року Розпорядження №72 від 28 січня 2015 року «Про оплату праці народних депутатів України», крім того  пунктом 10 Розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VІІІ встановлено, що у 2015 році максимальний розмір заробітної плати народних депутатів України обмежується 7 розмірами мінімальної заробітної плати, тобто з 1 січня 2015 року становить 8526грн.;
		з 1 квітня 2015 року Розпорядження №558 від 16 квітня 2015 року «Про оплату праці народних депутатів України» та постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2015 року №43 «Питання оплати праці членів Кабінету Міністрів України, керівників центральних органів виконавчої влади та інших державних органів» встановлено місячну заробітну плату народного депутата України на рівні посадового окладу в розмірі 6109грн.;
		з 15 квітня 2016 року Розпорядження №201-к від 14 квітня 2016 року «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Голови Верховної Ради України» та пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до додатка №3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» щодо підтримки державних вугледобувних підприємств» визнано такою, що втратила чинність, статті 32 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31 березня 2016 року №1063-VІІІ.
		Тобто, оплата праці народного депутату України з 15 квітня 2016 року здійснюється у відповідності до Розпорядження Голови ВРУ від 9 вересня 2005 року №1145 «Про оплату праці народних депутатів України».
		Суд також, звертає увагу на те, що ОСОБА_1 є народним депутатом України, а отже є спеціальним суб'єктом, статус якого передбачає нарахування та виплату заробітної плати у спосіб передбачений спеціальними нормативно-правовими актами. В даному випадку Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про бухгалтерську та фінансову звітність в Україні» та Розпорядженнями Голови ВРУ.
		Крім того, суд звертає увагу на те, що Розпорядження Голови ВРУ від 9 вересня 2005 року №1145 «Про оплату праці народних депутатів України» на підставі якого здійснюється  оплата праці народних депутатів в судовому порядку не оскаржено та воно є чинним.
		Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено протиправності дій відповідача.
		 Відповідно до ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Частиною 1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
		При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.
		Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
		Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		П О С Т А Н О В И В:
		          У задоволенні  адміністративного позову народному депутату України VІІІ скликання ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про зобов'язання виплатити заробітну плату відмовити в повному обсязі. 
		 
		Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
		 
		 
		           Суддя                                                                                                І.В. Смолій

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...