Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/14638/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: 30.06.2017. Зареєстровано: 01.07.2017. Забезпечено надання загального доступу: 04.07.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		              
		 
		Справа № 758/14638/16-ц 
		Категорія 58 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		16 червня 2017 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
		головуючого судді - Декаленко В. С. ,
		при секретарі     - Кравцовій Ю. В.,   
		за участю:
		представників відповідачів - НААУ, Ради адвокатів України в особі Національної асоціації адвокатів України - ОСОБА_2, ОСОБА_3
		представників 3-х осіб - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Ради адвокатів України в особі Національної асоціації адвокатів України, Голови ради адвокатів України Національної асоціації адвокатів України ОСОБА_9, Організаційного комітету з проведення конференції адвокатів міста Києва, 3-і особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Рада адвокатів міста Києва в особі Голови - ОСОБА_11, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури міста Києва в особі Голови - ОСОБА_12, Ревізійна комісія адвокатів міста Києва в особі Голови - ОСОБА_13, про визнання не чинними та незаконними рішень та розпоряджень, суд,- 
		В С Т А Н О В И В :
		  Позивачі звернулись до суду з вищезазначеним позовом до відповідачів, мотивуючи вимоги тим, що 11 червня 2016 року Рада адвокатів України прийняла рішення №155 «Про скликання позачергової конференції адвокатів міста Києва, затвердження Порядку висування та обрання делегатів конференції адвокатів міста Києва, Регламенту Конференції адвокатів міста Києва та встановлення квоти представництва», яким було скликано Конференцію адвокатів міста Києва з відповідним порядком денним, утворено Організаційний комітет з проведення конференції адвокатів міста Києва, зобов'язано організаційний комітет з проведення конференції адвокатів міста Києва забезпечити проведення Конференції адвокатів міста Києва, доручено Голові Ради адвокатів України доповнювати склад Організаційного комітету.
		Зазначали, що 13 липня 2016 року Розпорядженням Голови Ради адвокатів України було доповнено склад Організаційного комітету з проведення конференції адвокатів міста Києва, а рішенням Організаційного комітету від 22 липня 2016 року №2 «Про заходи організаційно-технічного забезпечення проведення Конференції адвокатів міста Києва» було визначено день час та місце роботи конференції адвокатів регіону.
		Звертаючись з даним позовом до суду мотивують тим, що такі рішення та розпорядження винесені з порушенням вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», оскільки Рада адвокатів України не наділена повноваженнями скликати конференцію адвокатів регіону, встановлювати порядок денний конференції та утворювати Організаційний комітет, а створений Радою адвокатів Організаційний комітет жодною нормою Закону не наділений повноваженнями щодо забезпечення проведення конференції адвокатів регіону, яка скликана Радою адвокатів України.
		Посилались на те, що Голова Ради адвокатів України не наділена повноваженнями доповнювати склад Організаційного комітету, який було створеного іншим органом - Радою адвокатів України, а тому скликання конференції адвокатів регіону, встановлення порядку проведення конференції та утворення Організаційного комітету у спосіб та у межах, що не передбачені положеннями Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вважають протиправним, а прийняті відповідні рішення - незаконними.
		Також позивачі зазначали, що відповідно до повноважень, визначених ст. 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Рада адвокатів України визначає квоту представництва, порядок висування та обрання делегатів конференції адвокатів регіонів. При цьому, зазначені положення не наділяють правом Раду адвокатів України визначати конкретних осіб, які без обрання у встановленому порядку, набувають статусу делегатів Конференції адвокатів міста Києва. Так, Порядком висування та обрання делегатів конференції адвокатів міста Києва, який було затверджено оскаржуваним рішенням №155, було передбачено, що делегатами конференції з правом голосу є члени організаційного комітету з проведення конференції адвокатів міста Києва, на яких покладається організаційно-технічне забезпечення Конференції. У такий спосіб пункт 4 даного Порядку наділив Голову Національної асоціації адвокатів України ОСОБА_9 правом одноособово наділяти осіб статусом делегата за власним розсудом, при цьому такими делегатами могла бути необмежена кількість осіб.
		Зважаючи на вищевикладені доводи вважали рішення №155 «Про скликання позачергової конференції адвокатів міста Києва, затвердження Порядку висування та обрання делегатів конференції адвокатів міста Києва, Регламенту Конференції адвокатів міста Києва та встановлення квоти представництва», таким, що прийняте з порушенням вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому таким, що підлягає визнанню не чинним.
		Також позивачі посилались на те, що 06 серпня 2016 року в Будинку кіно Національної спілки кінематографістів України за адресою м. Київ, вул. Саксаганського, 6 відбулася конференція адвокатів міста Києва під головуванням адвоката Рафальської І.В.. До участі в конференції зареєструвались та отримали мандати 170 з 195 обраних на зборах адвокатів міста Києва делегатів. Зазначали, що серед іншого на конференції було вирішено встановити відсутність підстав для обрання нового складу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва, підтверджено повноважність складу КДКА м. Києва, обраної на установчій конференції адвокатів міста Києва 12.10.2012 року, 29.01.2015 року та правомірність прийнятих рішень у період з 2012 по 2016 роки, схвалено її прийняті рішення. 
		Також 6 серпня 2016 року було визнано безпідставними та некомпетентними висновки тимчасової комісії Ради адвокатів України та констатовано про відсутність порушень діючого законодавства у роботі Ради адвокатів міста Києва.
		Крім того, вирішено звернутись до Служби безпеки України у зв'язку з діями окремих посадових осіб Ради адвокатів України, організаційного комітету, призначеного розпорядженням Голови Ради адвокатів України ОСОБА_9, які спрямовані на підрив основ правової системи України, авторитету адвокатури України.
		Також 6 серпня 2016 року на конференції було ініційовано створення організаційного комітету із скликання з'їзду адвокатів України.
		Позивачі зазначають, що незважаючи на законність роботи Конференції адвокатів міста Києва 06 серпня 2016 року, 13 вересня 2016 року Рада адвокатів України ухвалила Рішення № 191 «Щодо питань, які виникли у зв'язку з проведенням Конференції адвокатів міста Києва 6 серпня 2016 року», яким Конференцію, проведену 06.08.2016 року, названо Зібранням адвокатів, яке проведене всупереч вимогам ст.ст. 47, 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», без відповідного порядку скликання, порядку висування та обрання делегатів та без встановленої квоти представництва, а тому визнано таке зібрання таким, що не має статусу Конференції, а прийняті рішення такими, що не мають юридичних наслідків.
		Крім того, як вказують позивачі у позовній заяві, 5 листопада 2016 року мала місце робота Конференції адвокатів міста Києва, на якій 05 листопада 2016 року, крім інших були прийняті рішення визнати такими, що не відбулися вибори 08 жовтня 2016 року до складу Ради адвокатів міста Києва, до складу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва, до складу Ради адвокатів України, до складу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, до складу Ревізійної комісії адвокатів міста Києва (10.09.2016 року та 08.10.2016 року).
		Також було прийняте рішення визнати таким, що не набув повноважень Голови Ради адвокатів міста Києва внаслідок обрання 08 жовтня 2016 року на посаду Голови Ради адвокатів міста Києва - ОСОБА_11, а також такими, що не набули повноважень членів Ради адвокатів міста Києва 08 жовтня 2016 року ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39.
		Крім того, як вказують позивачі, на Конференції 5 листопада 2016 року були прийняті рішення про визнання таким, що не набув повноважень Голови Кваліфікаційно-дисциплінарної адвокатури міста Києва внаслідок обрання 08 жовтня 2016 року на посаду Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва ОСОБА_12, а також таким, що не набув повноважень представника адвокатів міста Києва у Раді адвокатів України 08 жовтня 2016 року ОСОБА_40. Також визнано таким, що не набув повноважень представника адвокатів міста Києва у Вищий Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури 08 жовтня 2016 року ОСОБА_41, а також такими, що не набули повноважень Голови та членів ревізійної комісії адвокатів міста Києва 10.09.2016 року та 08.10.2016 року ОСОБА_13, ОСОБА_42 та ОСОБА_43.
		Також на зазначеній Конференції, як вказують позивачі, було визнано такими, що не набули повноважень членів Кваліфікаційно-дисциплінарної адвокатури міста Києва внаслідок обрання 08 жовтня 2016 року: ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_6, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_5, ОСОБА_61.
		Позивачі зазначають, що адвокатами, крім відповідачів, рішення Конференції адвокатів міста Києва від 5 листопада 2016 року виконані.
		Крім того, 17 листопада 2016 року, як вказують позивачі у позовній заяві, Радою адвокатів України, у неповноважному складі, прийнято рішення про роз'яснення для необмеженого кола осіб про відсутність правових наслідків конференції адвокатів міста Києва 05 листопада 2016 року. Дані рішення Ради адвокатів України прийнято за межами компетенції Ради адвокаті України шляхом втручання у роботу та рішення Конференції адвокатів регіону, яка Раді адвокатів України не підпорядковується та має власну, визначену законом компетенцію, а тому, незаконно.
		Зокрема, що, Рада адвокатів України не наділена повноваженнями розглядати скарги на рішення конференції адвокатів регіонів, а тому усі прийняті рішення Радою адвокатів України щодо питань, які виникли у зв'язку з проведенням Конференції адвокатів міста Києва 6 серпня 2016 року та 5 листопада 2016 року (мали на увазі рішення Ради адвокатів України від 13 вересня 2016 року та 17 листопада 2016 року) є не чинними.
		Посилаючись на те, що Рада адвокатів України та Голова Національної асоціації адвокатів України ОСОБА_9 не наділені дискреційною компетенцією та повноваженнями на прийняття вищезазначених рішень, а також з огляду на порушення основних засад самоврядності адвокатури, позивачі звернулися до суду з даним позовом, в якому з урахуванням уточнень, зроблених під час розгляду справи, та наданих під час розгляду справи у суді копій оскаржуваних рішень, просили:
		- визнати не чинним з моменту прийняття рішення Ради адвокатів України від 11 червня 2016 року № 155 «Про скликання позачергової конференції адвокатів міста Києва, затвердження Порядку висування та обрання делегатів конференції адвокатів міста Києва, Регламенту Конференції адвокатів міста Києва та встановлення квоти представництва»;
		- визнати не чинним з моменту прийняття розпорядження Голови Ради адвокатів України від 13 липня 2016 року № 61 "Про доповнення складу Організаційного комітету з проведення конференції адвокатів міста Києва";
		- визнати не чинним з моменту прийняття рішення Організаційного комітету з проведення конференції адвокатів міста Києва від 22 липня 2016 року №2 "Про заходи організаційно - технічного забезпечення проведення Конференції адвокатів міста Києва";
		- визнати не чинним з моменту прийняття рішення Ради адвокатів України від 13 вересня 2016 року № 191 «Щодо питань, які виникли у зв'язку з проведенням Конференції адвокатів міста Києва 06 серпня 2016 року»;
		- визнати не чинними з моменту прийняття рішення Ради адвокатів України від 17 листопада 2016 року № 266 «Щодо питань, які виникли у зв'язку з проведенням Конференції адвокатів міста Києва 5 листопада 2016 року» та №267 «Про розгляд інформації і звернень щодо відновлення адвокатського самоврядування в місті Києві і набуття статусу адвоката окремими особами».
		До участі у даній справі ухвалою суду від 08.05.2017 було залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Раду адвокатів міста Києва в особі Голови - ОСОБА_11, Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури міста Києва в особі Голови - ОСОБА_12, Ревізійну комісію адвокатів міста Києва в особі Голови - ОСОБА_13, зважаючи на те, що рішення у даній справі може вплинути на їхні права та обов'язки, оскільки на підставі оскаржуваного рішення Ради адвокатів України від 11 червня 2016 року №155 «Про скликання позачергової конференції адвокатів міста Києва, затвердження Порядку висування та обрання делегатів конференції адвокатів міста Києва, Регламенту Конференції адвокатів міста Києва та встановлення квоти представництва» 8 жовтня 2016 року було проведено Конференцію адвокатів міста Києва, на якій було обрано нового Голову Ради адвокатів міста Києва ОСОБА_11, Голову та членів дисциплінарної та кваліфікаційної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва, Голову та членів Ревізійної комісії адвокатів міста Києва (т. 3, а.с.193-196), 
		В судовому засіданні позивачі позовні вимоги підтримали, обґрунтувавши поясненнями, просили їх задовольнити в повному обсязі та мотивуючи тим, що оскаржуваними рішеннями Рада адвокатів України фактично самостійно затвердила Порядок висування та обрання делегатів конференції адвокатів міста Києва, без будь-якого погодження та на власний розсуд затвердила Регламент Конференції, передбачила такі положення Порядку, за якого делегатами з правом голосу є ніхто інший як члени Організаційного комітету з проведення Конференції. При цьому їхній кількісний та поіменний склад одноособово визначається ОСОБА_9 У такий спосіб повністю знівельовано положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» про гласність та виборність адвокатського самоврядування. Будь-які рішення Ради адвокатів міста Києва щодо реагування на незаконну роботу Конференції адвокатів міста Києва, проведеною з ініціативи Ради адвокатів України, остання визнавала своїми рішеннями такими, що не мають юридичних наслідків. Наполягаючи на тому, що без належних для цього підстав Рада адвокатів України ухвалила рішення 13 вересня 2016 року № 191 «Щодо питань, які виникли у зв'язку з проведенням Конференції адвокатів міста Києва 6 серпня 2016 року», та 17 листопада 2016 року № 266 «Щодо питань, які виникли у зв'язку з проведенням Конференції адвокатів міста Києва 5 листопада 2016 року» та №267 «Про розгляд інформації і звернень щодо відновлення адвокатського самоврядування в місті Києві і набуття статусу адвоката окремими особами», якими не визнавала рішення Конференцій ради адвокатів міста Києва, проведених 06.08.2016 року та 05.11.2016 року, посилаючись на те, що відповідачі не наділені повноваженнями яким-небудь чином контролювати діяльність та рішення Конференції адвокатів регіону, а тому незаконно приймали рішення щодо наслідків проведення Конференції адвокатів міста Києва 6 серпня 2016 року та 5 листопада 2016 року, а тому вважають. що такі рішення повинні бути визнані судом такими, що не набули чинності з моменту прийняття.
		Представники відповідачів в судовому засіданні проти вимог позивачів заперечували в повному обсязі, обґрунтувавши поясненнями та посилаючи на те, що при прийняті рішення та розпорядження, які є предметом оскаржень позивачів вчинені в спосіб та у відповідності до норм чинного законодавства та є законними та правомірними і тому надавши письмі варіанти заперечень, просили в задоволенні вимог відмовити за безпідставністю та недоведеністю порушень прав позивачів. 
		Представники 3-х осіб в судовому засіданні проти вимог позивачів категорично заперечували, обґрунтувавши поясненнями, вважали що вимоги заявлені безпідставно та не ґрунтуються на чинному законодавстві, повністю підтримують заперечення представників відповідачів і просили в задоволенні вимог позивачів відмовити повністю.
		Вислухавши пояснення позивачів, представників відповідачів, представників 3-х осіб, дослідивши в сукупності надані матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що вимоги позивачів підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
		Судом встановлено, що 11 червня 2016 року Рада адвокатів України прийняла рішення №155 «Про скликання позачергової конференції адвокатів міста Києва, затвердження Порядку висування та обрання делегатів конференції адвокатів міста Києва, Регламенту Конференції адвокатів міста Києва та встановлення квоти представництва».
		Таким рішенням було скасовано рішення Ради адвокатів України від 13 листопада 2015 року №152 та вирішено: 
		- скликати Конференцію адвокатів міста Києва з відповідним порядком денним про обрання Голови та Членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва, затвердження штатного розпису і кошторису КДКА міста Києва, щодо невиконання Радою адвокатів міста Києва рішень Ради адвокатів України, щодо ігнорування радою адвокатів міста Києва та виконання приписів щодо відрахування обов'язкової частини щорічних внесків, щодо невикористання єдиних бланків витягів з Єдиного реєстр адвокатів України та незастосування єдиної форми бланків посвідчення адвоката України та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;
		- утворити організаційний комітет з проведення конференції адвокатів міста Києва у складі ОСОБА_40, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_16, ОСОБА_59, ОСОБА_26, ОСОБА_27;
		- уповноважити Голову Ради адвокатів України доповнювати склад Організаційного комітету;
		- встановити квоту представництва делегатів на Конференцію;
		- затвердити Порядок висування та обрання делегатів Конференції адвокатів міста Києва (т. 2, а.с. 28-32);
		- затвердити Регламент Конференції адвокатів міста Києва (т. 2, а.с. 33-37);
		- зобов'язано організаційний комітет з проведення Конференції адвокатів міста Києва забезпечити проведення Конференції адвокатів міста Києва, тощо (т. 1, а.с. 19-23).
		13 липня 2016 року Розпорядженням Голови Ради адвокатів України було доповнено склад Організаційного комітету з проведення конференції адвокатів міста Києва ще 22 особами(т. 2, а.с. 45-46).
		Рішенням Організаційного комітету від 22 липня 2016 року №2 «Про заходи організаційно-технічного забезпечення проведення Конференції адвокатів міста Києва» було визначено день, час та місце роботи конференції адвокатів регіону - 6 серпня 2016 року в Будинку кіно Національної спілки кінематографістів України по вул. Саксаганського, 6 в м. Києві (т. 1, а.с. 43-45).
		Судом встановлено, що 6 серпня 2016 року в Будинку кіно Національної спілки кінематографістів України по вул. Саксаганського, 6 в м. Києві в різних залах відбувалося два заходи, кожен з яких його учасниками називається Конференцією адвокатів міста Києва та при цьому, Конференція адвокатів міста Києва за участю Голови Ради адвокатів міста Києва Рафальської І.В. проводилась в «Синій залі» Будинку кіно та мала продовження 5 листопада 2016 року.
		Конференція адвокатів міста Києва на підставі рішення Ради адвокатів України №155 від 11 червня 2016 року проводилась в «Червоній залі»Будинку кіно та мала продовження в інші дні, зокрема 10 вересня 2016 року та 8 жовтня 2016 року. Головою Конференції було обрано ОСОБА_64 (т. 2, а.с. 97-103).
		Встановлено, що 10 вересня 2016 року під час роботи Конференції адвокатів міста Києва під головуванням ОСОБА_64 було вирішено захід, який проводився 6 серпня 2016 року під головуванням Рафальської І.В., не визнавати Конференцією адвокатів міста Києва. 
		В результаті цього, 13 вересня 2016 року Рада адвокатів України ухвалила Рішення №191 «Щодо питань, які виникли у зв'язку з проведенням Конференції адвокатів міста Києва 6 серпня 2016 року», яким Конференцію, проведену 06.08.2016 року, названо Зібранням адвокатів, яке проведене всупереч вимогам ст.ст. 47, 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», без відповідного порядку скликання, порядку висування та обрання делегатів та без встановленої квоти представництва, а тому визнано таке зібрання таким, що не має статусу Конференції, а прийняті рішення такими, що не мають юридичних наслідків (т. 2, а.с. 36-39).
		8 жовтня 2016 року було відновлено роботу Конференції адвокатів міста Києва під головуванням ОСОБА_64, на якій висловлено недовіру Голові Ради адвокатів міста Києва Рафальській І.В. та її членам, обрано нового Голову Ради адвокатів міста Києва ОСОБА_11 та 25 її членів, обрано Голову та членів дисциплінарної та кваліфікаційної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва, Голову та членів Ревізійної комісії адвокатів міста Києва.
		Також як вбачається з наданих суду матеріалів, 5 листопада 2016 року Конференцію адвокатів міста Києва під головуванням Рафальської І.В. було продовжено за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 36, та окрім інших рішень були прийняті рішення визнати такими, що не відбулися вибори 08 жовтня 2016 року до складу Ради адвокатів міста Києва, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва, до складу Ради адвокатів України, до складу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, до складу Ревізійної комісії адвокатів міста Києва та було прийняте рішення визнати таким, що не набув повноважень Голови Ради адвокатів міста Києва внаслідок обрання 08 жовтня 2016 року на посаду Голови Ради адвокатів міста Києва - ОСОБА_11, а також такими, що не набули повноважень членів Ради адвокатів міста Києва 08 жовтня 2016 року ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_62 Валерійович ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, а також було прийняте рішення визнати таким, що не набув повноважень Голови Кваліфікаційно-дисциплінарної адвокатури міста Києва внаслідок обрання 08 жовтня 2016 року на посаду Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва ОСОБА_12, а також таким, що не набув повноважень представника адвокатів міста Києва у Раді адвокатів України 08 жовтня 2016 року ОСОБА_40.
		Крім того визнано таким, що не набув повноважень представника адвокатів міста Києва у Вищий Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури 08 жовтня 2016 року ОСОБА_41, а також такими, що не набули повноважень Голови та членів ревізійної комісії адвокатів міста Києва 10.09.2016 та 08.10.2016 року ОСОБА_13, ОСОБА_42 та ОСОБА_43.
		Також визнано такими, що не набули повноважень членів Кваліфікаційно-дисциплінарної адвокатури міста Києва внаслідок обрання 08 жовтня 2016 року: ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_6, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_5, ОСОБА_61 (т. 3, а.с. 165-187).
		Також, як вбачається з наданих суду матеріалів, 17 листопада 2016 року Радою адвокатів України були прийняті рішення № 266 «Щодо питань, які виникли у зв'язку з проведенням Конференції адвокатів міста Києва 5 листопада 2016 року» та №267 «Про розгляд інформації і звернень щодо відновлення адвокатського самоврядування в місті Києві і набуття статусу адвоката окремими особами» (т. 2, а.с. 40-43). Зокрема, захід, проведений 5 листопада 2016 року під головуванням Рафальської І.В., було визнано таким, що не має статусу Конференції. 
		Посилаючись на незаконність рішення Ради адвокатів України від 11 червня 2016 року № 155 «Про скликання позачергової конференції адвокатів міста Києва, затвердження Порядку висування та обрання делегатів конференції адвокатів міста Києва, Регламенту Конференції адвокатів міста Києва та встановлення квоти представництва», Розпорядження Голови Ради адвокатів України від 13 липня 2016 року № 61 «Про доповнення складу Організаційного комітету з проведення конференції адвокатів міста Києва», Рішення Організаційного комітету з проведення конференції адвокатів міста Києва від 22 липня 2016 року №2 «Про заходи організаційно - технічного забезпечення проведення Конференції адвокатів міста Києва», Рішення Ради адвокатів України від 13 вересня 2016 року № 191 «Щодо питань, які виникли у зв'язку з проведенням Конференції адвокатів міста Києва 06 серпня 2016 року» та рішень Ради адвокатів України від 17 листопада 2016 року № 266 «Щодо питань, які виникли у зв'язку з проведенням Конференції адвокатів міста Києва 5 листопада 2016 року» та №267 «Про розгляд інформації і звернень щодо відновлення адвокатського самоврядування в місті Києві і набуття статусу адвоката окремими особами», позивачі звернулися до суду з даним позовом.
		Відповідно до ст.2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатура України є недержавним самоврядним інститутом, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.
		З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування (ч.3 ст.2 Закону).
		Відповідно до ч.2 ст.46 Закону - адвокатське самоврядування здійснюється через діяльність конференцій адвокатів регіону, рад адвокатів регіону, кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійних комісій адвокатів регіонів, Вищої ревізійної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з'їзду адвокатів України.
		Вищим органом адвокатського самоврядування в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є конференція адвокатів регіону, адреса робочого місця яких знаходиться відповідно в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі та відомості про яких включено до Єдиного реєстру адвокатів України(ч. 1 ст. 47 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а вищим органом адвокатського самоврядування України є з'їзд адвокатів України (ст. 54 Закону).
		У період між конференціями адвокатів регіону функції адвокатського самоврядування у регіоні виконує рада адвокатів регіону, яка підконтрольна і підзвітна конференції адвокатів регіону (ч. 1 ст.48 Закону). 
		У період між з'їздами адвокатів України функції адвокатського самоврядування виконує Рада адвокатів України, яка підконтрольна і підзвітна з'їзду адвокатів України (ч.1 ст. 55 Закону). 
		Статті 48 і 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» відповідно визначають повноваження Ради адвокатів регіону та Ради адвокатів України.
		Так, ч. 4 ст. 48 зазначеного Закону до компетенції Ради адвокатів регіону відносить, поміж іншого, складання порядку денного, скликання та забезпечення проведення конференції адвокатів регіону.
		При цьому, ч. 4 ст. 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»до компетенції Ради адвокатів України відносить визначення квоти представництва, порядку висування та обрання делегатів конференції адвокатів регіонів, з'їзду адвокатів України.
		Механізм скликання конференції адвокатів регіону регламентовано ст.47 Закону, відповідно до ч. 2 якої конференція адвокатів регіону скликається радою адвокатів регіону не рідше одного разу на рік. Конференцію може бути скликано також за пропозицією не менш як однієї десятої від загальної кількості адвокатів регіону, адреса робочого місця яких знаходиться у відповідному регіоні, або Ради адвокатів України.
		У разі якщо рада адвокатів регіону не скликає конференцію протягом тридцяти днів з дня надходження пропозиції про її скликання, адвокати, які підписали таку пропозицію, або Рада адвокатів України приймають рішення про утворення організаційного бюро зі скликання конференції адвокатів регіону. Організаційне бюро має права ради адвокатів регіону щодо скликання і забезпечення проведення конференції та визначає особу, яка головує на засіданні конференції.
		Системний аналіз статей 47, 48 та 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дає підстави для висновку, що компетенція Ради адвокатів регіону та Ради адвокатів України в частині скликання на проведення Конференції адвокатів регіону чітко розподілена. 
		Так, конференція адвокатів регіону скликається радою адвокатів регіону:
		- самостійно не рідше одного разу на рік;
		- за пропозицією не менш як однієї десятої від загальної кількості адвокатів регіону;
		- за пропозицією Ради адвокатів України.
		При цьому, ст.47 Закону можливість утворення Радою адвокатів України організаційного бюро зі скликання конференції адвокатів регіону пов'язує виключно з випадком не скликання конференції Радою адвокатів регіону протягом тридцяти днів з дня надходження пропозиції про її скликання.
		Як вбачається з матеріалів справи, в даному конкретному випадку, що є предметом розгляду у даній справі, докази про те, що Рада адвокатів України зверталася до Ради адвокатів міста Києва з пропозицією скликати конференцію адвокатів міста Києва, відповідачами не надано. 
		При цьому, підставою для скликання Конференції адвокатів міста Києва стало не ігнорування протягом 30 днів пропозиції скликати таку конференцію Радою адвокатів міста Києва (як це передбачає ст.47 Закону), а власна ініціатива Ради адвокатів України, що мала прояв у винесенні 11 червня 2016 року рішення № 155 «Про скликання позачергової конференції адвокатів міста Києва, затвердження Порядку висування та обрання делегатів конференції адвокатів міста Києва, Регламенту Конференції адвокатів міста Києва та встановлення квоти представництва».
		Аналізуючи дані норми, суд приходить до висновку, що таке рішення Ради адвокатів України виходить за межі компетенції, встановленої ст. 55 Закону, згідно з якою Рада адвокатів України мала б лише визначати квоту представництва, порядок висування та обрання делегатів конференції адвокатів регіонів.
		При цьому, доводи представників відповідачів та третіх осіб, виражені ними як заперечення на позовні вимоги, зводяться до неправомірності проведення Конференції адвокатів міста Києва під головуванням Рафальської І.В. 6 серпня 2016 року з огляду на те, що Рада адвокатів України не визначала квоту представництва та порядок висування та обрання делегатів на таку конференцію. 
		Разом з тим, такі доводи представників відповідачів та третіх осіб не змінюють висновків суду про перевищення Радою адвокатів України компетенції при винесенні Рішення №155 від 11 червня 2016 року, а за своїм змістом стосуються іншого предмету спору.
		З огляду на викладене, суд вважає наявні підстави для визнання не чинним з моменту прийняття рішення Ради адвокатів України від 11 червня 2016 року № 155 «Про скликання позачергової конференції адвокатів міста Києва, затвердження Порядку висування та обрання делегатів конференції адвокатів міста Києва, Регламенту Конференції адвокатів міста Києва та встановлення квоти представництва».
		Недотримання умов утворення Організаційного бюро для проведення конференції (ст. 47 Закону) та порушення механізму скликання та призначення дати проведення Конференції адвокатів міста Києва рішенням №155 від 11.06.2016 року як наслідок має неправомірність діяльності Організаційного комітету, утвореного на підставі даного рішення №155. 
		Як наслідок, таким, що не набрало чинності та виходить за межі компетенції Голови Ради адвокатів України є розпорядження Голови Ради адвокатів України від 13 липня 2016 року № 61 "Про доповнення складу Організаційного комітету з проведення конференції адвокатів міста Києва", оскільки як вбачається зі змісту ст. 56 Закону, Розділу ІІІ Положення про Раду адвокатів України, затвердженого установчим з'їздом адвокатів України 17.11.2012, та ст. 11 Статуту Ради адвокатів України, Голова таких повноважень не має.
		Нелегітимність діяльності Організаційного комітету з проведення конференції адвокатів міста Києва має наслідком не чинність прийнятих ним рішень, зокрема рішення Організаційного комітету з проведення конференції адвокатів міста Києва від 22 липня 2016 року №2 "Про заходи організаційно - технічного забезпечення проведення Конференції адвокатів міста Києва".
		З огляду на те, що оскаржувані рішення та розпорядження винесені з порушенням вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», оскільки Рада адвокатів України (за відсутності попередньої пропозиції Раді адвокатів міста Києва скликати конференцію) не наділена повноваженнями скликати конференцію адвокатів регіону, встановлювати порядок денний конференції та утворювати Організаційний комітет, Організаційний комітет не наділений повноваженнями щодо забезпечення проведення конференції адвокатів регіону, яка скликана Радою адвокатів України, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивачів ґрунтуються на вимогах Закону, а тому підлягають задоволенню в цій частині.
		Разом з тим, як було встановлено судом, під головуванням Рафальської І.В. 6 серпня 2016 року було проведено Конференцію адвокатів міста Києва, яка мала продовження своєї роботи 5 листопада 2016 року. Правомірність же роботи такої Конференції та винесених на ній рішень у даному провадженні судом не перевіряється, оскільки виходить за межі позовних вимог. 
		Крім того, позивачі оскаржують рішення Ради адвокатів України від 13 вересня 2016 року № 191 «Щодо питань, які виникли у зв'язку з проведенням Конференції адвокатів міста Києва 06 серпня 2016 року» та від 17 листопада 2016 року №266 «Щодо питань, які виникли у зв'язку з проведенням Конференції адвокатів міста Києва 5 листопада 2016 року» та №267 «Про розгляд інформації і звернень щодо відновлення адвокатського самоврядування в місті Києві і набуття статусу адвоката окремими особами», які стали реакцією Ради адвокатів України на результати Конференції, проведеної під головуванням Рафальської І.В.
		Так, ч. 4 ст. 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»наділяє Раду адвокатів України контролюючою функцією по відношенню до рад адвокатів регіонів, зокрема, у пункті 11 частини 4 цієї статті передбачено, що Рада адвокатів України розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність рад адвокатів регіонів, їх голів, скасовує рішення рад адвокатів регіонів.
		Однак, ні Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ні Положення про Раду адвокатів України, затверджене установчим з'їздом адвокатів України 17.11.2012, ні Статут Ради адвокатів України не наділяє Раду адвокатів України скасовувати чи давати оцінку рішенням, прийнятим Конференцією (не Радою) адвокатів регіону, який є найвищим органом адвокатського самоврядування в регіоні.
		Відсутність правової підстави для винесення оскаржуваних рішень Радою адвокатів України № 191, №266 та №267 дає підстави для висновку про ухвалення їх з порушенням чинного законодавства, а тому і для задоволення позовних вимог про їх не чинність з моменту прийняття.
		Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», роз'яснив, що враховуючи принцип безпосередності судового розгляду (стаття 159 ЦПК), рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні,  в  якому  ухвалюється  рішення. При ухваленні рішення суд відповідно до статті 212 ЦПК оцінює докази з урахуванням вимог статей 58 та 59 ЦПК про їх належність і допустимість. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. 
		Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це. 
		Крім того, Верховний Суд України в своєму Листі від 01.04.2014 року «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України» значив, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
		Відповідно до положень ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 
		Стаття 11 ЦПК України визначає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Статті 15-16 ЦК України визначають, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Згідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає у рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
		Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях і тому, аналізуючи докази надані сторонами та встановлені обставини суд оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, а тому позов підлягає задоволенню.
		На підставі ст.ст. 43, 45, 47, 48, 52-57 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", Положення про Раду адвокатів України, затвердженого Установчим з'їздом адвокатів України 17.11.2012 року, керуючись ст. ст. 10, 11,15-16,57- 60, 79, 88, 208, 209, 212, 213-215, 217- 218, 223 ЦПК України, суд,- 
		В И Р І Ш И В :
		  Позов задовольнити.
		Визнати не чинним з моменту прийняття рішення Ради адвокатів України від 11 червня 2016 року № 155 «Про скликання позачергової конференції адвокатів міста Києва, затвердження Порядку висування та обрання делегатів конференції адвокатів міста Києва, Регламенту Конференції адвокатів міста Києва та встановлення квоти представництва».
		Визнати не чинним з моменту прийняття рішення Ради адвокатів України від 13 вересня 2016 року № 191 «Щодо питань, які виникли у зв'язку з проведенням Конференції адвокатів міста Києва 06 серпня 2016 року».
		Визнати не чинним з моменту прийняття розпорядження Голови Ради адвокатів України від 13 липня 2016 року № 61 "Про доповнення складу Організаційного комітету з проведення конференції адвокатів міста Києва".
		Визнати не чинним з моменту прийняття рішення Організаційного комітету з проведення конференції адвокатів міста Києва від 22 липня 2016 року №2 "Про заходи організаційно - технічного забезпечення проведення Конференції адвокатів міста Києва".
		Визнати не чинним з моменту прийняття рішення Ради адвокатів України від 17 листопада 2016 року № 266 «Щодо питань, які виникли у зв'язку з проведенням Конференції адвокатів міста Києва 5 листопада 2016 року» та № 267 « Про розгляд інформації  звернення щодо відновлення адвокатського самоврядування в м. Києві і набуття статусу адвоката окремими особами».
		Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
		Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього ОСОБА_6 відмовити у прийнятті його позовної заяви до ОСОБА_8, ОСОБА_7. про визнання відсутності порушення права та законного інтересу, а дій як зловживання цивільним правом, 3-і особи - Рада адвокатів України в особі Національної асоціації адвокатів України, Голова ради адвокатів України Національної асоціації адвокатів України ОСОБА_9, Рада адвокатів міста Києва, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури міста Києва, Ревізійна комісія адвокатів міста Києва до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Ради адвокатів України в особі Національної асоціації адвокатів України, Голови ради адвокатів України Національної асоціації адвокатів України ОСОБА_9, Організаційного комітету з проведення конференції адвокатів міста Києва, 3-і особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Рада адвокатів міста Києва, в особі Голови - ОСОБА_11, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури міста Києва, особі Голови - ОСОБА_12, Ревізійна комісія адвокатів міста Києва, в особі Голови - ОСОБА_13 про визнання не чинними та незаконними рішень та розпоряджень.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду відповідно до ч. 2 ст. 293 ЦПК України.   
		Суддя     В. С. Декаленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...